Інтегральна ефективність діяльності

Інтегральна ефективність діяльності

Національний Банк України

Черкаська філія Української академії банківської

справи

Кафедра

економіки.

Курсова робота

по Економіці підприємства на тему:

“Інтегральна ефективність діяльності підприємства.”

Надійшла на кафедру

_______________2002

Допущена до захисту

_______________2002

Виконав студент

заочного

відділення

групи БФ-31

Шовенко І.А.

Перевірив

науковий керівник

к.е.н. Доц.

Серофимов І.Ю.

Черкаси 2002

План

Вступ. ……………………………………………………….3 стор

Розділ І. Економічна сутність і загальна характеристика видів

ефективності……………………………………………………... 4-8 стор

І.1. Економічна суть і загальна методологія визначення.

І.2. Види ефективності.

Розділ ІІ. Система показників та вимірювання ефективності виробництва.

……………………………………………………………9-21 стор

II. 1. Методичні основи аналітичної оцінки ефективності

підприємництва.

ІІ. 2. Критерій і система показників.

II.3.Характеристика підприємства

ІІ. 4. Вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат.

ІІ. 5. Оцінка соціальної ефективності.

Розділ ІІІ. Класифікація чинників зростання ефективності

виробництва…………………………………………………….22-28 стор

ІІІ. 1. Класифікація суттєвих характеристик.

ІІІ. 2. Напрямки дії і використання.

Висновок. ………………………………………………………………….29 стор

Додатки ………………………………………………………………..30-31 стор

Список використаної літератури. ……………………………..32стор

Вступ.

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або

іншого успіху. В основі прогреса лежить підвищення ефективності

виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність

господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнювати

очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної цінністью того, що

буде загублено. В практичних розрахунках цей показник знаходиться

відношенням результатів виробництва до витрат.

Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він не

характеризуе вироблений продукт з точки зору його відповідності до

суспільного попиту. По-друге, неоднарозово в витратах сумуються прямі

вклади і не оцінюються окремі наслідки. Наприклад, при будівництві

електростанцій на Дніпрі об’єм виробляємої електроенергії співставляетья з

витратами на будівництво і виходить, що енергія дніпровських ГЄС - най

дешевша в світі. Меж тим, на дні штучних водосховищ опинились міліони

гектарів найкращих пойменних земель. Був порушений природній водний стік,

на шляху міграції осетрових стад до своїх нерестилищ виникли перегороди.

Для оцінки такого важкого та багатогранного процесу як економічний прогрес

одного показника, хай навіть найдосконалішого, недостатньо. Потрібна

система вимірників для його різних сторін. Для характеристик використання

живої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним

барометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін.

В своїй курсовій роботі я розкрию інтегральну ефективність діяльності

підприємства за допомогою:

- по-перше, економічної сутності і загальної характеристики видів

ефективності, де опишу:

1) економічну сутність і загальну методологію визначення;

2) види ефективності;

- по-друге, системи показників та вимірювання ефективності виробництва, де

розкрию:

1) критерії і системи показників;

2) вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат;

3) оцінку соціальної ефективності;

- по-третє, класифікації чинників зростання ефективності виробництва, де ми

визначемо:

1) класифікацію суттєвих характеристик.

2) напрямки дії і використання.

Розділ І. Економічна суть і загальна харак-теристика видів ефективності.

І.1. Економічна суть і загальна методологія визначення.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній

взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили),

засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва,

персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і

побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої

і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні

залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового

потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих

результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний

проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для

окреслення результативності господарювання використовують інший термін –

продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють

ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів,

енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже,

ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни

синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому

слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато

ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

[pic]

Процес формування результатів і ефективності виробництва (про-

дуктивності системи) показано на рис. 1.

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його

ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий

результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2)

кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об’єднання

підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва,

вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий

включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її

споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-

господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста

продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом

комерційної діяльності – прибуток.

Ресурси Персонал Засоби

Предмети

(робоча сила) праці

праці

Взаємодія

Результати

і витрати ВИРОБНИЦТВО

(ефект)

Ефективність виробництва

(продуктивність системи)

Рис. 1. Схема формування результатів і ефективності виробництва

(продуктивності виробничо-економічної системи).

І.2. Види ефективності.

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність

визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З

огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів

ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення

(рис. 2).

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за

різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності

підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним

або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що харак-

теризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в

об’єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної,

чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія

тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження

собівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення

тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня

зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого

середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва

можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява

безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються

кількісному вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствах визначають,

оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і

соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).

За наслідками - Економічна

-

Соціальна

За місцем одер- - Локальна

(госпрозрахункова)

жання -

Народногосподарська

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

(ПРОДУКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ)

За ступенем збіль- - Первісна

шення ефекту -

Мультиплікаційна

За метою - Абсолютна

визначення -

Порівняльна

Рис. 2. Види ефективності виробництва (продуктивності системи) за

окремими ознаками.

В залежності від об’єкту, стосовно якого визначають результативність

його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і

народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає

конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного

підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництво

продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її

споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими

експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то

йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту

у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства,

впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи

економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже

завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки

багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на

даному, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить

важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого

мультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву (рис. 3).

Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне

господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного,

організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші

галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш

ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного

розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової

металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній

галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема

отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових

видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).

1 дифузійний 3 Ефект стартового

вибуху

МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ 4 Ефект супроводжуваль-

ЕФЕКТ

них можливостей

2 Резонансний 5 Ефект акселерації

Рис. 3. Специфічні форми мультиплікаційного ефекту.

Ефект стартового вибуху – це ланцюгова реакція у перспективі. Він

можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком нас-тупного

лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі

виробництва чи діяльності (яскравий приклад – застосування

економікоматематичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних

галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей

з’являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості

проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів,

використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій

діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний

наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення

темпів його розповсюдження і застосування.

Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні,

рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих форм полягає у тому, що

усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від ралізації певного

господарського рішення (впровадження нової техніки чи технології,

прогресивних методів або форм організації виробництва, нових форм

господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з

очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має

охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого

ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності

впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і

швидкості його (їх) розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати

поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних

(повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій

персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно

використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних

відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну

собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою

авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних

вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект,

результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального

циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи ін-ших

господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання

різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і

соціально-економічних заходів, загальної результативності виробничо-

господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-

друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі (оптимальні)

варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та

організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення

якості і оновлення асортименту продукції тощо. У зв’язку з цим розрізняють

абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бути

економічним, соціальним, локальним (госпрозрахунковим),

народногосподарським, первісним, мультиплікаційним.

Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на

одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї

діяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки

порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його

рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіанту

здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими

можливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно

взаємозв’язані, доповнюють один одного. Визначення економічно найбільш

вигідного варіанту господарю-вання завжди базується на зіставленні

показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється

шляхом порівняння його зап-ланованих, нормативних і фактично досягнутих

показників, їх динаміки за певний період.

ІІ. Система показників та вимірювання ефективності виробництва.

II. 1. Методичні основи аналітичної оцінки ефективності

підприємництва.

Визначення економічної ефективності багато напрямленої і широкомасштабної

підприємницької діяльності (бізнесу) має спиратися на власну методичну

основу. Проте в Україні не існує офіційної та загальновизнаної методики

комплексної оцінки результатів різних видів підприємницької діяльності.

Натомість можна орієнтуватись на такі визначальні положення цієї методики.

1. Аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності підприємництва

має базуватися на результатах комплексного аналізу діяльності

підприємницької структури за певний час. Такий комплексний аналіз, що

охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й

аналітичну оцінку певної сукупності показників підприємницької діяльності,

варто проводити за наперед визначеною схемою, в кілька етапів.

2. За ринкових умов господарювання у переважній більшості випадків

підприємницькі структури (суб'єкти господарювання) запроваджують проведення

експрес-аналізу своєї діяльності, тобто практику швидкої аналітичної оцінки

за стислою схемою (невеликою кількістю показників) виробничо-господарських

та комерційно-фінансових результатів роботи за рік. Головною метою такого

експрес-аналізу можна вважати моніторинг динаміки рівня ефективності

господарювання фірми, належну оцінку її достатності та вжиття оперативних

заходів щодо вдосконалення управління виробництвом або іншим видом

підприємницької діяльності задля досягнення більшої прибутковості,

фінансової стійкості та набуття іміджу надійного партнера.

3. Об'єктами економічного аналізу більшості підприємницьких структур

виробничого спрямування мають бути: 1) організаційно-технічний рівень і

обсяг виробництва; 2) використання основних фондів і виробничих

потужностей, матеріальних ресурсів;

3) досягнутий рівень продуктивності праці (виробничої системи);

4) собівартість продукції (поточні витрати виробництва); прибутковість,

рентабельність; 5) фінансовий стан і його стійкість. Економічний аналіз

діяльності підприємницького організаційного утворення завершується

складанням відповідної аналітичної записні. У записці подаються:

• опис-характеристика змін показників діяльності оцінюваного підприємства

та інших підприємницьких структур галузі за розрахунковий період;

• чітко сформульовані висновки, що базуються на результатах проведеного

економічного аналізу;

• виявлені у процесі аналітичної оцінки резерви підвищення економічної

ефективності виробництва та обґрунтовані пропозиції щодо їхнього

практичного використання у найближчій перспективі господарювання.

4.В економічній теорії пропонують і на практиці використовують два основні

методи комплексної оцінки ефективності (результативності) підприємницької

діяльності:

перший — порівняльний аналіз підприємницької діяльності даного підприємства

та інших суб'єктів господарювання, які продукують однакові або подібні

вироби;

другий — аналіз господарської діяльності та фінансової результативності з

використанням еталонної моделі підприємства (фірми), тобто визначення

еталонних (найкращих за даних умов виробництва) значень певних первинних

показників і порівняння з ними фактично досягнутих у тому або іншому

розрахунковому періоді.

При цьому може бути використаний один з наведених двох методів; за потреби

можна застосувати обидва: один як основний, а другий як допоміжний

(підсилюючий). Варто також зазначити, що в будь-якому випадку показники,

які порівнюються, необхідно подавати в динаміці за певний період та з

факторним аналізом їхніх змін.

5. Як відомо, підприємництво здійснюється у різних сферах (виробничій,

невиробничій) і стосовно функціонально різнонапрямлених видів діяльності

трудових колективів. З огляду на це необхідно виокремлювати відповідні

системи показників, що характеризують ефективність (результативність):

• виробничо-господарської та бізнесово-фінансової діяльності (для

виробничої сфери);

• підприємницької діяльності (для невиробничої та інших сфер

господарювання).

Ефективність виробничо-господарської діяльності характеризує загальні

результати господарювання, ступінь використання матеріально-технічних і

трудових ресурсів (робочої сили), віддачу довгострокових капітальних

вкладень та рівень поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції

(надання послуг). Результативність бізнесово-фінансової діяльності

підприємства має відбивати рівень його прибутковості (дохідності) і

рентабельності виробництва, динаміку в часі показників фінансового стану та

фінансової стійкості.

6.Побудова показників ефективності підприємництва базується на певних

методологічних принципах. Основними з них є такі:

( результати і витрати, що використовуються з метою формування відповідних

показників ефективності підприємницької діяльності, треба порівнювати як

Страницы: 1, 2, 3