Экзамен по экологии

щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного

світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може

вплинути на середовище перебування тварин та стан тваринного

світу, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і

принципів:

збереження умов існування видового і популяційного

різноманіття тваринного світу в стані природної волі; недопустимість

погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження

диких тварин, збереження цілісності природних угруповань тварин;

додержання науково обгрунтованих нормативів і лімітів використання

об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого

використання диких тварин та їх відтворення; раціональне використання

корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

платність за спеціальне використання об'єктів тваринного світу;

регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і

відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству,

врахування висновків екологічної експертизи щодо

народногосподарських об'єктів, які можуть впливати на стан

тваринного світу. Об'єктами тваринного світу є: хордові, в тому числі

хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і

безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) тварини в усьому

їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку

(ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі;

частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких

тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва,

мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин. Об'єкти

тваринного світу, а також місця токування, линяння, гніздових колоній

птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є

середовищем перебування об'єктів тваринного світу, підлягають охороні.

55 форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси

Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси — юридично

визначені шляхи охорони та способи захисту повноважень власників на

природні ресурси

Форми охорони права власності на природні ресурси

1.Нормативно-регулятивна -–законодавча, нормотворча, правозастосовна,

правореалізуюча.

2.Управлінська – прогностична, ресурсовпорядна, ресурсорозподільна,

еколгоекспертна, контрольно-наглядова, інформаційна, обліково-кадастрова.

3. Судова

Методи захисту права власності на природні ресурси – еколго-правові,

економіко-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові.

56. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу (см. 53)

Охорона тваринного світу включає систему правових,

організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших

заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне

використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу

передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розробки і здійснення

заходів щодо охорони та поліпшення всієї екологічної системи, в якій

перебуває і складовою

частиною якої є тваринний світ.Охорона тваринного світу забезпечується

шляхом:

встановлення правил та норм охорони, раціонального використання

і відтворення об'єктів тваринного світу; встановлення заборони та обмежень

у використанні об'єктів тваринного світу;

охорони від самовільного використання та інших порушень діючого

порядку використання об'єктів тваринного світу; охорони середовища

перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин; запобігання

загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів; створення

заповідників, заказників і виділення інших природних територій та

об'єктів, що підлягають особливій охороні; встановлення особливого режиму

охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до

переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території

Республіки Крим та областей; розведення в неволі рідкісних і таких, що

перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та

"банків" для збереження генетичного матеріалу; встановлення науково

обгрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного

світу та вимог щодо засобів їх

добування; обмеження вилучення тварин із природного середовища для

зоологічних колекцій; подання допомоги тваринам у разі захворювання,

загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних

екологічних ситуацій; організації наукових досліджень, спрямованих на

обгрунтування заходів щодо охорони тваринного світу; виховання громадян у

дусі гуманного ставлення до тварин; пропаганди важливості охорони

тваринного світу засобами масової інформації здійснення державного

контролю у галузі охорони і використання тваринного світу;

проведення заходів екологічної безпеки; створення системи державного

обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу; врахування питань

охорони тваринного світу під час

встановлення екологічних нормативів; обмеження вивезення за кордон

окремих об'єктів тваринного

світу; стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне

використання і відтворення тваринного світу; проведення інших заходів і

встановлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу.

58. Поняття, принципи і види права природокористування

Право природокористування — система юридичних норї і засобів, спрямованих

на врегулювання відносин щоді ефективного використання, відновлення і

охорони при родних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріаль них,

економічних і соціальних інтересів та законних пра суб'єктів

природокористування

Ознаки права природокористування

> Об'єктивні -Міждисциплінарний інститут екологічного

(природноресурсового) права. Полівидовий інститут екологічного

(природноресурсового) права. Юридичний засіб, спрямований на

задоволення багатогранних матеріальних, екологічних і соціальних

інтересів особи. Механізм правового забезпечення ефективного

використання, відтворення і захисту природних ресурсів, в основу

якого покладено внутрішню біологічну цілісність (комплексність),

видову диференційність природних ресурсів

> Суб'єктивні - Персоніфіковане право особи щодо використання природних

ресурсів. Юридичний титул суб'єктів природокористування. Правовий

гарант захисту законних прав (повноважень) суб'єктів

природокористування. Формально-визначена форма виникнення, зміни та

припинення правосуб'єктності природокористувачів.

Принципи права природокористування — правові ідеї, закладені в основу

правового регулювання відносин по використанню, відновленню і охороні

природних ресурсів

Коштовність і безкоштовність природокористування, Багатогранність цільового

використання природних ресурсів, Диференційність правових форм права

природокористування, Комплексність використання і охорони природних

ресурсів, Оплата за погіршення якості природних ресурсів, Нормування

видового природокористування, Екологічна безпека природокористування,

Нормативність і лімітування природокористування, Множинність правових форм

природокористування, Стабільність права природокористування, Стимулювання

ефективного природокористування, Ефективність і економічність

природокористування.

Види права природокористування — поділ права користування на окремі групи

згідно класифікаційних критеріїв (показників)

Критерії поділу - Підстави виникнення права природокористування

1. Право загального природокористування 2. Право спеціального

природокористування

Об'єкти природокористування

Право землекористування, Право надрокористування, Право водокористування,

Право лісокористування,

Право користування тваринним світом, Право користування рослинним світом

нелісового походження,

Право користування атмосферним повітрям в якості сировини основного

виробництва, Право користування об'єктами природно-заповідного фонду

59. організаційно правові заходи охорони лісів. (см. 62)

61. підстави винекнення права природокористування

Підстави виникнення права природокористування — юридично значимі обставини,

з якими пов'язується виникнення повноважень користувачів природних ресурсів

> Юридичний склад - Видача дозволу на спеціальне природокористування

1) Подання клопотання (матеріалів)

2) Погодження: а) з місцевою Радою народних депутатів, органами державної

виконавчої влади б) виконкомом (постійним користувачем) в) органами

державного управління і контролю

3) Розгляд, підготовка, винесення рішення і видача офіційного документа

(дозволу)

> Юридичний факт - Прийняття правової норми (заг гальне

природокористування). Укладання угоди . на користування (тимчасово,

постійно). Укладання угоди на оренду природних ресурсів.

> Надання природних ресурсів у користування

1) Подання клопотання

2) Погодження

3) Підготовка проекту виділення (надання)

4) Погодження, експертиза

5) Прийняття рішення

6) Визначення природного ресурсу в натурі

7) Видача уповноважуючого документа (укладання договору)

8) Реєстрація державних актів (договорів)

> Надання інших уповноважуючих документів (ордерів, квитків тощо)

1) Клопотання (заяви)

2) Обгрунтування матеріалів їх погодження, експертиза

3) Розгляд матеріалів і винесення рішення

4) Відведення природного ресурсу на місці (в натурі)

5) Надання управомочуючого документу і реєстрація

62. Ліс як об”єкт правової охорони

Стаття 4. Лісовий фонд Україн Усі ліси на території України становлять її

лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті

ісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.До лісового

фонду не належать:усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які

не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев,

чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних,

дачних і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання

насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими

актами законодавства.

Землі лісового фонду поділяються на:

а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не

вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища,

рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками,

протипожежними розривами тощо;

б) нелісові: зайняті спорудами, пов'язаними з веденням

лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та

підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями

(рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб

лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах

земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового

господарства.

Усі ліси в Україні є власністю держави.Від імені держави лісами

розпоряджається Верховна Рада

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні

ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в

порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами.

Стаття 85. Організація охорони і захисту лісів

Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення

комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення,

пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від

шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони

та захисту лісів покладається на

центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду

Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних

лісокористувачів відповідно до законодавства України. Місцеві Ради народних

депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж: щорічно

організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної

профілактики у лісах; залучають до гасіння лісових пожеж населення,

протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та

організацій у встановленому законодавчими актами порядку; забезпечують

осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним

обслуговуванням; сприяють будівництву об'єктів протипожежного

призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони; організовують через

засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки,

висвітлення проблем збереження лісів; забезпечують координацію

заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких

впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати відповідно до

законодавства України з державними органами лісового

господарства, державними органами охорони навколишнього природного

середовища та іншими органами проведення організаційних,

санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту

лісів. організовують через засоби масової інформації пропаганду правил

протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;

Охорону і захист лісів на території України здійснюють: лісова охорона

спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі

державна лісова охорона); лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом

64. Суб”єкти і об”єкти права природокористування

Суб'єкти права природокористування — юридичні і фізичні особи, які в

установленому законом порядку набули права користування природними

ресурсами і зобов'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективного

використання, відтворення і охорони

1.Природноресурсова правоздатність - Загальна і Спеціальна

2. Природноресурсова дієздатність - Загальна і Спеціальна

Юридичні особи - Підприємства, установи, організації (різних галузей

господарювання), Громадські об'єднання, Релігійні організації, Військові

організації і формування, Суб'єкти права орендного природокористування,

Іноземні держави, Міжнародні організації і об'єднання, Кооперативні

об'єднання, Іноземні підприємства

Фізичні особи - Громадяни України, Іноземні громадяни , Особи без

громадянства.

65. Атмосферне повітря як об”єкт правової охорони

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів

навколишнього природного середовища. Завданням Закону про охорону

атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою

збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря,

відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та

іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального

використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також

зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

67. Юридична природа екологічної безпеки

Ознаки екологічної безпеки - Стан розвитку суспільних відносин в галузі

екології - Складова системи глобальної екологічної безпеки - Наявність

системи соціально-правових засобів - Невід'ємна частина національної

безпеки

Екологічна безпека — це складова глобальної і національної безпеки, тобто

такого стану розвитку суспільних відносин в галузі екології, при якому

системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних

та інших соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно

небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона

навколишнього природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей,

попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для

природних систем і населення

Види екологічної безпеки - За територіальними ознаками -

Глобальна(міжнародна), Національна(державна), Регіональна, Локальна

За способами забезпечення - Техногенно-екологічна безпека, Соціо-екологічна

безпека, Природна безпека

Радіоекологічна безпека, Економіко-екологічна

За об'єктами охорони - Екологічна безпека навколишнього природного

середовища та його компонентів, Екологічна безпека суспільства та людини

68. організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря.

ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Стаття 12. Підприємства, установи і організації, діяльність яких

пов'язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря,

шкідливим впливом фізичних та біологічних факторів на нього,

зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші

заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах

на викиди забруднюючих речовин та на інший шкідливий вплив;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин

і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у

справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів

та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин,

що викидаються у атмосферне повітря, і рівнями іншого шкідливого впливу

та вести їх постійний облік;

мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони

атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих

метеореологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та

наслідків забруднення атмосферного повітря.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно

призводити до забруднення грунтів, вод та інших природнихоб'єктів.

Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря

стаціонарними джерелами

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними

джерелами можуть здійснюватись тільки за дозволами, які видаються

органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища

України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично

допустимих викидів забруднюючих речовину атмосферне повітря.

Діяльність, пов'язана з порушенням умов і вимог щодо викидів забруднюючих

речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та

біологічних факторів на нього, передбачених дозволами, може бути обмежено,

тимчасово заборонено (зупинено) або припинено Кабінетом Міністрів України,

Урядом Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої

влади, Міністерством охорони нпс … Рівні шкідливого впливу фізичних та

біологічних факторів на атмосферне повітря встановлюються на основі

нормативів, а у

випадках, коли на них видано дозвіл, - повинні додержуватися й інші

вимоги, передбачені цим дозволом. Дозволи видаються Міністерством

охорони здоров'я України, Міністерством охорони нпс та їх органами

на

місцях

70. науково-правові засади екологічної експертизи

Науково-правові засади екологічної експертизи — складає комплекс

теоретичних і практичних знань, поглядів, положень, ідей, підходів щодо

сутності і призначення, форм, видів, організаційних, економічних, соціально-

правових засад, а також правовідносини та механізм реалізації класу

екологічних експертиз, тобто цілісна наукова дисципліна — екологічна

експертологія (еколого-правова експертологія)

Мета екологічної експертології - Дослідження і розроблення теоретичних

засад формування і функціонування екологічної експертизи - Обгрунтування

методології здійснення екологічної експертизи - Визначення наукових засад

соціально-правового механізму забезпечення ефективності екологічної

експертизи у вирішенні екологічних проблем

Завдання екологічної експертології - Виявлення творчих со ціальних функцій

екологічної експертизи

Визначення ролі і значення екологічної експертизи в охороні навколишнього

природного середовища, дотримання режиму природокористування, забезпечення

екологічної безпеки - Встановлення закономірностей розвитку екологічної

експертизи і ї правового забезпечення

Об'єкти екологічної експертології - Практика проведення екологічної

експертизи - Механізм забезпечення екологічної експертизи

Система екологічної експертології - Загальна частина Особлива частина

Спеціальна частина

Предмет екологічної експертології - Сукупність суспільних відносин щодо

призначення і проведення екологічної експертизи

71. Надра як об”єкт правової охорони

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном

водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного

вивчення та освоєння. Надра є виключною власністю народу України і

надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або

прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є

недійсними. Основними вимогами в галузі охорони надр є:

- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

- додержання встановленого законодавством порядку надання надр у

користування і недопущення самовільного користування надрами;

- раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у

них компонентів;

- недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з

користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин,

- гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи

законсервовані, а також підземних споруд;

- охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та

інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову

цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

- запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання

корисних копалин і додержання встановленого законодавством

порядку використання цих площ для інших цілей;

- запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та

інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів

виробництва, скиданні стічних вод;

- додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону

навколишнього природного середовища.

73. юридична природа екологічної експертизи

Екологічна експертиза — вид експертної науково-практичної діяльності

державних органів, громадських об'єднань, інших еколо-го-експертних

формувань, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні,

аналізі і оцінці перед-проектних, проектних та інших матеріалів чи

об'єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на

стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей і спрямована на

підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної

діяльності нормам і вимогам екологічного законодавства

Мета екологічної експертизи - Запобігання негативному екологічному впливу

антропогенної діяльності, Прогнозування негативного екологічного впливу

антропогенної діяльності, Оцінка ступеню екологічної небезпеки

господарської діяльності на окремих об'єктах і територіях, Оцінка ступеню

небезпеки екологічної ситуації на окремих об’єктах і територіях

Завдання екологі чної експертизи - Визначення ступеню екологічною ризику і

безпеки за планованої чи здійснюваної діяльності, Організація комп лексної

науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічноїбезпеки, Перевірка

дотримання вимог, норі і правил екологічного законодавств, Оцінка можливог

впливу об'єкті екологічної експер тизи на стан навколишнього природ ного

середовища якість природни ресурсів і здоров'я людей, Оцінка ефективності,

повноти; об грунтованості і до статності екологіч них заходів

Принципи екологічної експертизи - Гарантування екологічної безпеки,

Збалансованісті екологічних, економічних, медико біологічних і соці альних

інтересів, Забезпечення нау кової обгрунтова ності, незалежнеє ті,

об'єктивності комплексності, ва ріантності, превен тивності, гласносі,

Врахування гро мадської думки, Екологічна безпека, територіальне галузева

економіч на доцільність реалізації об'єкті екологічної екс пертизи, заплано

ваної чи здійсню ваної діяльності, Державне регулювання сфери екологічної

експертизи,

Сфера діяльності - Матеріально-процесуальна форма аналітично-оціночної

діяльності, Різновид експертної діяльності державних інституцій,

громадських об'єднань та інших формувань, Елемент управління в галузі

екології з точки зору організації проведення екологічної експертизи

Юридичний засіб - Соціально-правового механізму забезпечення режиму

використання природних ресурсів, охорони довкілля, здоров'я людини,

Гарантування еко-логічної безпеки, Соціально-екологічні превенції, Охорони

прав людини та безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне

середовище, Забезпечення правопорядку в правотворчому, інвестиційному та

інших процесах

Організаційно-правова форма - Реалізація громад ської думки у вирішенні

екологічних проблем, Застосування між дисциплінарних екологічних знань,

Екологічного прогнозування, Формування еколого-експертно інформації,

Запобіжного конт ролю

74. поняття і зміст правової охорони надр (см. 71)

76. правовий статус експерта екологічної експертизи

Правовий статус експерта екологічної експертизи —.право-суб'єктність

спеціаліста, який має вищу освіту, володіє відповідною спеціальністю і

високою кваліфікацією, глибокими професійними знаннями, навичками аналізу

експертної інформації, методикою еколого-експертної оцінки і набув

практичного досвіду у відповідній галузі знань

Права експерта - Вимагати подання необхідних матеріалів, відомостей для

проведення екологічної експертизи

Зобов'язувати власників, користувачів, замовників чи авторів об'єктів

екологічної експертизи подавати відомості про їх екологічний вплив та

висновки попередніх експертиз

Одержувати від органів центральної виконавчої влади, інших юридичних осіб

достовірні відомості, довідкові, інформаційні матеріали

Готувати пропозиції про відхилення поданих на екологічну експертизу

матеріалів, що порушують вимоги екологічного законодавства

Ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу

матеріалів, які не відповідають вимогам законодавства, екологічним

стандартам і нормативам врахування яких потребує додаткових досліджень,

пошукових робіт ч» виділення додаткових капіталовкладень

Вносити пропозиції про залученні до проведення еко логічної експертизі -

висококваліфікованих фахівців, ство рення належної ма теріально-технічно та

інформаційно бази

Надсилати підго товлений виснової екологічної експер тизи зацікавленим

особам та органам "які приймають рі шення про реаліза цію об'єктів

екологічної експертизи . Викладати власну думку щодо вис новків проведено

екологічної експертитзи

Обов'язки експерта

Забезпечувати всебічне, комплексне об'єктивне якісне і ефективне

проведення екологічної експертизи

Дотримуватися встановлених строків, порядку здійснення екологічної

експертизи, норм, вимог екологічного законодавства

Враховувати громадську думку з метою коригування варіантів реалізації

об^єктів екологічної експертизи і підготовки науково обгрунтованих

висновків

Готувати обгрунтовані висновки і своєчасно передавати їх державним органам

і заінтересованим особам

Готувати своєчасно обгрунтовані та об'єктивні висновки

Обгрунтувати пропозиції про повернення відповідних матеріалів на

доопрацювання

Запобігати екологічним правопорушенням шляхом внесення відповідних

пропозицій щодо вдосконалення екологічної експертизи

Забезпечувати незалежність еколого-експертної оцінки

Вносити пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення

екологічної експертизи

Заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо

конкретного об'єкта екологічної експертизи

Відповідальність експерта

Проведення екологічної експертизи всупереч її меті, завданням, принципам і

пріоритетам

Порушення встановленного порядку проведення екологічної експертизи

Фальсифікація відомостей і даних про наслідки екологічної експертизи

Порушення порядку опублікування наслідків екологічної експертизи

Порушення вимог законодавства при здійсненні екологічної експертизи

Здійснення екологічної експертизи неправоздатними особами та експертними

формуваннями

Подання завідомо .неправдивого експертного висновку

Невиконання експертних функцій чи покладених угодою обов'язків щодо

проведення екологічної експертизи

Підготовка свідомого неправдивого висновку державної екологічної

експертизи

Види відповідальності - дисциплінарна, адмін., крим, майнова.

77. організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду

Стаття 8 « Про природно-заповідний фонд України»

Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду

забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму; організації систематичних

спостережень за станом заповідних

природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою

розробки наукових

основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо

охорони територій та об'єктів

природно-заповідного фонду під час здійснення господарської,

управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-

планіровочної документації, землевпорядкування,

лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження

економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та

громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та

використання, а також за знищення та пошкодження

заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого

міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів

природно-заповідного фонду.

Стаття 60. Охорона природних заповідників, біосферних заповідників,

національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також

ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків

загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які

створюються у складі адміністрації заповідних територій зазначених

категорій.

Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших

категорій покладається на підприємства, установи та організації, у

віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може

покладатися на адміністрації розташованих поблизу природних заповідників,

біосферних заповідників, національних парків та регіональних

ландшафтних парків.

Місцеві Ради народних депутатів, місцеві державні

адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні

й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню

покладених на них завдань.

Державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів

природно-заповідного фонду здійснюється Міністерством охорони

навколишнього природного середовища України, його органами

на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій

та об'єктів природно-заповідного фонду визначається законодавстом

України.

Громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів

природно-заповідного фонду здійснюється громадськими інспекторами

охорони навколишнього природного середовища, які

проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль

у галузі охорони навколишнього природного середовища.

79. правові форми та види екологічної експертизи

Правові форми екологічної експертизи — основні типи організації і

здійснення еколого-експертної діяльності щодо апробації об'єктів,

спроможних у процесі реалізації негативно впливати на режим використання

природних ресурсів, стан навколишнього середовища і здооов'я людей

> Громадська – Формалізована та Ініціативна

> Державна - Надвідомча, Міжвідомча, Відомча

> Наукова - Академічна, Вузівська, Міжгалузева

> Спеціалізована (договірна) – Інституціональна, Асоціаційна,

Кооперативна

> Міжнародна – Міжгалузева, Комісійна, Неурядова

Види екологічної експертизі - Критерії поділу

- За підставами призначення – Первинні, Вторинні

- За терміном проведення - Постійні, Тимчасові

- За територіальними ознаками - Загальнодержавні (республіканські),

Регіональні, Місцеві, Локальні

- За порядком проведення - Попередні, Основні, Додаткові

- За об'єктивним складом - Нормативних актів, Нормативно-технічних

документів, Проектних матеріалів, Технологій, Речовин, Систем,

Техніки, Діючих об'єктів і комплексів, Екологічних ситуацій

80. природно-заповідний фонд як об”єкт правової охорони (см. 77)

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору,

природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну,

наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою

збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і

рослинного світу, підтримання

загального екологічного балансу та забезпечення фонового

моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд

охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється

особливий режим охорони, відтворення і використання.

Страницы: 1, 2, 3, 4