Контрольная: Вредные факторы

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і

важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і

показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами

атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з

них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них

не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими

умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку,

передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців

такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві

сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах

сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при

загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на

зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних,

шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів

і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не

менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-

операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського

господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не

менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та

післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі

зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за

списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі

зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали

п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що

визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів,

трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі

важких і шкідливих виробництв:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому

числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі

на зазначеній роботі не менше 10 років. ( Пункт "з" частини першої статті 13

в редакції Закону N 2356-12 від 15.05.92 )

( Частину другу статті 13 виключено на підставі Закону N 1461-III ( 1461-14 )

від 17.02.2000 )

( Частину третю статті 13 виключено на підставі Закону N 198/96-ВР від

16.05.96 )

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від

умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років

жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць

за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці,

які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до

досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього

Закону. ( Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N

198/96-ВР від 16.05.96 )

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього

Закону на роботах із шкідливими й важкими умовами праці, передбачених

законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення

і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях,

підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на органи

Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної експертизи

Кабінетом Міністрів України.

2.Аналіз шкідливих і небезпечних чинників

По природі дії на організм людини небезпечні і шкідливі виробничі чинники

(НВЧ і ШВЧ) підрозділяються на чотирьох групи:

1. Фізичні;

2. Хімічні;

3. Біологічні;

4. Психофізіологічні.

До фізичних ШВЧ відносяться частини машин; гострі крайки; підвищений

рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленність

і загазованість, випромінювання і т.д.

Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени),

канцерогенні, мутагенні.

Біологічні НВЧ: патогенні мікроорганізми і продукти їхньої

життєдіяльності; рослини; тварини; людина.

Психофізіологічні НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність;

статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну і т.д.

У залежності від енерговитрат усі роботи діляться на три категорії:

I. - легкі;

II. - середньої ваги;

III. - важкі.

Легкі фізичні роботи провадяться стоячи, сидячи або пов'язані з ходьбою,

але без систематичних фізичних напруг або піднять і перенесення ваг.

Енерговитрати до 172 Дж/з або 174 Вт або 150 Ккал/ч. Iа - легкі роботи до 120

Кал/ч, Iб - 121-150 Ккал/ч.

Фізичні роботи середньої ваги: 151-250 Ккал/ч або 175-290 Вт. IIа -

енерговитрати (172-232 Дж/з або 151-200 Ккал/ч) пов'язані з постійною ходьбою,

але без перенесення ваг. IIб - перенесення ваг до 10 кілограмів (232-293 Дж/з

або 201-250 Ккал/ч).

Важка фізична робота пов'язана із систематичними фізичними напругами, а

також підйомом і переноской вагами більш 10 кг (>293 Дж/з або 250 Ккал/ч або

290 Вт).

3.Шкідливі речовини

Ведення ряду технологічних процесів супроводжується виділенням у повітря

робочої зони шкідливих хімічних речовин у виді парів, гази і пилюки. По

ступені дії на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на чотирьох

класу небезпеки:

I. Надзвичайно небезпечні: ПДК <0,1 мг/м3;

II. Високонебезпечні: ПДК від 0,1 до 1,0 мг/м3;

III. Уміренонебезпечні: ПДК від 1,1 до 10,0 мг/м3;

IV. Малонебезпечні: ПДК >10,0 мг/м3.

У основу даної класифікації призначена середня смертельна концентрація (ССК)

гранично припустима концентрація (ПДК).

ПДК шкідливих речовин - це концентрації, що при щоденній роботі протягом

восьми часів або іншої тривалості, але не більш 41 часу в тиждень, протягом

усього робочого стажу не можуть викликати захворювання або відхилення в стані

здоров'я що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у

віддалені терміни життя дійсних і наступних поколінь.

Умовою безпеки шкідливих речовин є співвідношення:

Едоп. обмірювані СФ і ПДК мг/м3.

При перебуванні в робочій зоні декількох шкідливих речовин однонаправленного дії

повинно дотримуватися співвідношення:

По характері дії вони підрозділяються на:

1. Загальнотоксичні - отруєння всього організму , що викликають чадний

газ, бензол, ртуть, свинець, ціаніди, арсениды - з'єднання миш'яку;

2. Подразні (хлор, аміак, сірчистий газ, ацетон); сенсибилизируют -

алергени (формальдегид, розчинники і лаки на основі нітросполук);

3. Канцерогенні – які викликають рак (нікель, з'єднання кульгави,

азбест, аміни і т.д.);

4. Мутагенные – які впливають на репродуктивну функцію (магній, ртуть)

При розмірах часток більш 100мкм - у пилоосаждаючих камерах.

Більш 30 мкм - обчищаються циклонами.

Від 0.5 до 30 мкм - рукавний фільтр (як великий пилосос).

До 5 мкм - методом електростатики (электрофільтрації).

Засоби індивідуального захисту від шкідливих речовин.

Засоби індивідуального захисту органів подиху. Підрозділяються на:

противопильові маски-распираторы; протигазові респіратори (від пилюки і

газу); противогази (що фільтрують і ізолюють).

Засоби індивідуального захисту тіла. Для захисту тіла застосовують спеціальні

костюми, халати в кислотно - полум'я - ядохимзащитном виконаннях. Для захисту

рук застосовують спеціальні рукавиці, гидрофобные або гидрофильные мазі. Для

захисту голови - спеціальні каски.

Засоби індивідуального захисту очей. Для захисту очей використовуються

спеціальні очки, скафандри, особисті захисні щитки.

Весь персонал, що працює зі шкідливими речовинами періодично і попередньо

проходить контроль.

4.Освітлення.

90% інформації людина одержує через органи зору. Світло робить позитивний

вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу.

Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, його безпеки.

При недостатньому освітленні і поганій його якості відбувається швидке

стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичность. Занадто висока

яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Частина електромагнітного спектра з l від 10.340000 нм називається оптичною

областю спектра, що підрозділяється на інфрачервоне

випромінювання(770.340000), видиме випромінювання (380.770), УФ область -

10.380 нм. У межах видимої області, випромінювання різноманітної l викликають

різні світлові і колірні відчуття: від фіолетового до червоного цвітів.

Найбільше дошкульне людське око до 550 нм випромінювання. До меж спектра

чутливість зменшується.

Нормування освітлення

Природне і штучне освітлення нормується СНИП II 4-79 у залежності від

характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення, фона

контрасту об'єкта з фоном. Для природного освітлення нормується коефіцієнт

природного освітлення, причому для бічного освітлення нормується мінімальне

значення КЕО, а для верхнього і комбінованого - середнє значення.

Для кожного помешкання будується крива розподілу КЕО й освітленості в

характерному розтині помешкання - фронтальна площина, що проходить по середині

помешкання перпендикулярно площини остекления. Вимір Евнутрішнього

здійснюється на рівні 0.8 м від рівня статі. Нормованою характеристикою для

штучного освітлення є мінімальна освітленість на робочому місці Еmin (люкс).

Головні вимоги до виробничого освітлення :

Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи;

рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність різких

тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації

світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й оптимальний

спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень повинні бути

довговічні, вибухоло-пожежо-электробезпечні.

Експлуатація освітлювальних установок і контроль.

Експлуатація включає: регулярне очищення засклених прорізів і світильників

від бруду; своєчасну заміну перегорілих ламп; контроль напруги в мережі;

регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний ремонт

помешкання. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з платформами,

телескопічні східці, підвісні устрої. Всі маніпуляції провадяться при

відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м - обслуговуються східцевими

драбинами (обов'язково 2 чоловік). Контроль освітлення здійснюється не рідше

1 разу в рік шляхом виміру освітленості або сили світла за допомогою

фотометра; наступне порівняння з нормативами.

5.Вібрація.

Переміщення точки або механічної системи при якому відбувається почергове

зростання й убування в часу значень хоча б однієї координати.

Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені

силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення;

дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність

центрів мас і осей обертання; деформація.

Біологічний вплив вібрації.

Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових

захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх

стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини

(опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній

порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає

працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на

загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм

у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері

передачі на: транспортну (при прямуванні машин);

транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран,

бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться

поруч)

Параметри вібрації

1. Частота, Гц. Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо

підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою - резонанс: повне припинення

роботи серця.

2. Амплітуда А, м.

3. Середнє квадратичное значення віброскорості Vt, м/с.

4. Середнє квадратичное віброприскорення wt, м/с.

5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.

6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.

Нормування вібрацій.

Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на

людину є:

Середньоквадратичні значення віброскорості і виброприскорения та їхні

показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv.

По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x,

y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:

Для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц

Для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.

Міри боротьби.

У автоматичних виробництвах мірою боротьби є дистанційне керування (виключає

контакт). У неавтоматических виробництвах:

1. Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності

опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення

балансування.

2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);

вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).

3. Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів: загальна

кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно перевищувати зміни;

одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин, для

загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних мір відносяться: масаж; заходи, що загально

укрепляють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляции (накаплювання

в організмі)

6.Виробничий шум.

Любий небажаний для людини звук, робить негативний вплив на здоров'я і

працездатність.

Як фізичне явищ звук - механічні коливання упругого середовища, яке

сприймається людським вухом в інтервалі частот 16 - 20 000 Гц. До 16 Гц -

инфразвукові коливання; понад 20 000 Гц - ультразвук.

Параметри шуму.

1. частота f, Гц

2. звуковий тиск Р, Па - перемінна складового атмосферного тиску, що

виникає при звуковій хвилі.

3. Інтенсивність (сила звука) J, Вт/м - енергія стерпна хвилею в

одиницю часу віднесена до поверхні.

4. Відносний показник (рівень звукового тиску) L.

r - щільність середовища, через який проходить звук.

с - Швидкість поширення звука в середовищі

Нормування шуму.

З метою нормування діапазон розбивається на октавні смуги: f1, f2, f3, f4. У

кожній смузі знаходяться fср.

Отримано середньогеометричні частоти: 63, 125, 500, 1000, 2000, 4000, 8000

Гц. Нормованою характеристикою шуму є рівень звукового тиску L, тому що самий

звуковий тиск і інтенсивність змінюються в широких межах і їх нормувати

неможливо. Також людське вухо підпорядковується закону Вебера - Фехнера:

принцип відносності сприйняття шуму людиною. Поширено частотний метод аналізу

шуму. Вимір рівня звукового тиску на среднегеометрических частотах із

наступним порівнянням по ГОСТам.

Методи і засоби захисту від шуму.

Захист від шуму досягається розробкою шумобезопасної техніки, застосуванням

засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-

акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела

шуму: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно); понижуючі шум

на шляхах його поширення. По способу реалізації:

Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії

підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція,

демпфірування, застосування глушителей шуму.

Будівельно-акустичні методи застосовують: екрани, звукоізоляцію, кабіни

спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення і т.д. Найбільше

ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний матеріал);

пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні

матеріали: мармур, бетон, граніт, цеглина, ДВП, ДСП, войлок, мінераловата,

матеріали з щілинною перфорацією.

Архітектурно-планувальні: раціональне розміщення робочих місць; раціональний

режим праці і відпочинку. Організаційно-технічні.

Активна форма захисту - генерація шуму в противофазя до джерела. Засоби

індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.

7.Випромінювання , що іонізують.

До випромінювань , що іонізують, ставляться корпускулярні (мающі масу) і

електромагнітні. Корпускулярні: a, b і нейтрони. Електромагнітні: g і

рентген. Викликають іонізацію середовища.

a-випромінювання: потік ядер випускається речовиною при радіоактивному

розпаді або ядерних реакціях. Висока іонізуюча і мала проникаюча

спроможність. Пробіг 8-9 мм у повітрі і декілька мікрон у живій тканині.

b-випромінювання: потік електронів або позитронів виникаючих при ядерному

розпаді. Спроможність , що іонізує , менше, проникаюча - більше, тому що

маса значно менше при однаковій енергії. У повітрі пробіг 1.8 м, у живій

тканині 2.5 см.

Нейтрони перетворяють свою енергію у взаємодію з частками речовини і сприяють

одержанню g-випромінювання. Проникаюча спроможність залежить від виду атомів.

g-випромінювання фотонов має колосальну проникаючу і малу іонізуючу

спроможність. Швидкість поширення » швидкості світла.

Рентгенівське випромінювання складається з тормозного і характеристичного.

Тормозне іспускаеться при зміні кінетичної енергії часток, характеристичне -

при зміні енергетичного стана ядра, тієї ж властивості, що і g.

Біологічна дія.

У результаті опромінення живої тканини в ній виникає іонізація молекул і

розпадання на іони. Іонізація супроводжується порушенням молекул, як слідство

розірвання молекулярних зв'язків і зміною хімічної структури з'єднань, тому

що в основному тіло - це вода. Вода розпадається на вільні радикали (радіоліз

води). Ці радикали дуже активні і призводять до каталітичних реакцій і

окислювання, у результаті чого відбувається руйнація клітин. Відбувається

гальмування функції кровотворних органів, звуження сосудів, розлад шлунково-

кишкового тракту й імунної системи організму.

Зовнішні і внутрішні опромінення.

Зовнішнє опромінення - опромінення, коли джерело радіації знаходиться

поза організмом і улучення випромінювання усередину виключається -

видеотерминалы, рентген, із герметичним джерелом випромінювання. При

зовнішньому опроміненні небезпечним є b, g, рентгенівське, нейтронне

випромінювання. Біологічний ефект залежить від дози опромінення, його виду,

часу впливу, розміри поверхні, індивідуальної чутливості організму.

Ознаки опромінення: сухість шкіри, ламкість кісток, тріщини шкіри, променеві

виразки. g і рентгенівське опромінення може призводити до летального виходу

без зовнішніх ознак. a і b викликають шкірні поразки.

Внутрішні опромінення - відбувається при влученні радіоактивної речовини

усередину організму при вдиханні забрудненого повітря, через стравохід, через

шкіру. У цьому випадку людина піддається безупинному опроміненню доти, поки

речовина не розсосеться або не буде виведено з організму шляхом фізіологічного

обміну. Внутрішньє опромінення небезпечно, тому що уражають внутрішні органи,

кров. Найбільше небезпечно a.

Параметри випромінювань , що іонізують.

1. Експозиційна доза

d - число іонів одного знака випромінювання , що утворяться в повітрі dm

- маса повітря в цьому елементарному обсязі. Х - системна; [P] - внесистемна.

2.

Потужність експозиційної дози

3. Активність радіоактивної речовини

4. Поглинена доза

d - кількість енергії, переданої речовині в деякому елементарному обсязі. dm

- маса речовини в обсязі.

5. Потужність поглиненої дози

6. Еквівалентна доза

Q - коефіцієнт якості, що враховує вид випромінювання.

Поняття еквівалентної дози введено в зв'язку з тим, що різні види

випромінювання при однаковій поглиненій дозі викликають різноманітні

біологічні ефекти. Q знаходиться по таблицях Норм Радіаційної Безпеки.

Природний фон.

Людина постійно піддається опроміненню природним фоном, що складається з

космічного випромінювання і випромінювання природно розподілених природних,

радіоактивних речовин (пищачи, вода, грунт). Природний фон визначається в

одиницях потужності експозиційної дози. На території Бєларусі - від 4 до 20

мк/час. Флюорографія: 0.5 - 0.2 Рентгена. Рентгеноскопія грудної клітини: 2

Рентгени. Рентгеноскопія зуба: до 5 Рентген.

Третя стадія - розпал хвороби: блювота, температура 40о - 41о

, кровотеча з носа і внутрішніх органи. Понад 700 - смерть під променем на

місці.

Нормування випромінювань , що іонізують.

У основу нормування призначені становища:

- не перевищення дозового межі;

- винятки необгрунтованого опромінення людей.

Головними нормативними документами, що регламентують припустимі рівні

опромінення є: норма радіаційної безпеки - НРБ-87; головні санітарні правила

роботи з радіоактивними речовинами й іншими джерелами випромінювань , що

іонізують , -ОСП 72-87.

Відповідно до НРБ і ОСП облучает особи діляться на трьох категорії:

- А - особи, що постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами

Страницы: 1, 2, 3