Контрольная: Вредные факторы

Контрольная: Вредные факторы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ

ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « Безпека життедіяльності »

Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02

Керівник:

Саленко В.Г.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

1. Охорона праці на підприємстві.

В умовах сучасного виробництва окремі приватні заходи щодо поліпшення умов

праці, для попередження травматизации є неефективними. Тому їх здійснюють

комплексно, створюючи в загальній системі керування виробництвом, підсистему

керування безпекою праці. Таким чином, керування охороною праці це програмно-

цільовий комплекс по підготуванню, прийняттю і реалізації вирішень

(організаційно-технічних, і лікувально-профілактичних заходів), спрямованих

на забезпечення безпеки, зберігання здоров'я і працездатності людини в

процесі праці.

Об'єкт керування - це безпека праці на робочому місці, ділянці, цеху, у всій

системі людина - виробництво, характеризується взаємодією людей із предметами

і знаряддями праці і виробничого середовища.

Керуюча частина містить у собі керівників підприємства, керівників

підрозділів, службу охорони праці. При цьому тут закладені принципи

системного підходу, коли виходи об'єкта керування (показники безпеки) через

систему збору й опрацювання інформації пов'язані, тобто інформація про

відхилення в процесі контролю надходить у керуючий орган, де вона

аналізується і приймається адекватне вирішення. Таким чином, СКОП діє за

принципом зворотної зв'язок.

Планування здійснюється на основі складених планів:

- перспективний (5 літній) - комплекс планового

поліпшення умов по охороні праці. Вони є частиною бізнес-плану;

- поточні (річні) - вони включаються в щорічну угоду по

охороні праці колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом;

- оперативно-календарні плани по охороні праці (ОКП),

місячні і квартальні.

У комплекс заходів щодо охорони праці входять:

- боротьба зі шкідливими і небезпечними чинниками (шум,

випромінювання, вібрація і т.д.);

- соціальні заходи.

Мета атестації робочого міста визначити всі фактори виробничого

середовища і трудового процесу, які шкідливі фактори впливають на

працівника, як їх усунути або послабити їх дію. Також визначити

пільги та компенсації які на даються працівникові під час роботи та

пільги при визначенні пенсійного забезпечення.

З метою послаблення негативних факторів необхідно розробляти

колективні та індивідуальні заходи по забезпеченню нормативних умов

по охороні праці ( розподіл обов’язків між службами, посадові

обов’язки). Необхідні умови освітлення, опалення, заземлення

єлектроплиладів та електроустановок, огородження та блокування, світлова

та звукова сигналізація.

Необхідно проводити зоходи по зменшенню шкідливих речовин,

противібраційні засоби, протишумові, протипожежні, електробезпечність.

Законодавством “Про охорону праці” ст.9, “Про відпустки” ст.7,8 , “Про

праці.

Згідно Закону України від 14.10.92 р. № 44 ст. 669 “Про охорону праці”

кожний громадянин має право на охорону праці.

ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають

законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в

Україні.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований

власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на

робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих

факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про

його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до

законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним

висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Стаття 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,

механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів

колективного та індивідуального захисту, що використовуються

працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам

нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася

виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які

його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності

такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з

участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в

разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за

охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається

середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо

власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного

договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна

допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше

тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник

повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку

роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу

нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню

провадяться згідно з законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого

виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони

праці за працівниками зберігається місце роботи.

Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником

від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються

законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать

потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в

порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги, передбаченої статтею 11

цього Закону. Власник зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду

соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання

сталися з вини власника.

Стаття 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі

умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці,

безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або

рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на

оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості

робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці

у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в

передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація

на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних

йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором

(угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені

чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати

працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій,

включаючи й ті, що надаються йому додатково.

Стаття 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального

захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах,

пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних

умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами

спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а

також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Власник зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів

індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Власник компенсує працівникові витрати на придбання спецодягу та інших

засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих

засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі

дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник зобов'язаний

замінити їх за свій рахунок.

Стаття 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх

здоров'я

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому

каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових

обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до

законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям

померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані

працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою,

трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого

встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше

суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за

кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше

п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного

заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка

народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог

нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути

зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника

та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятдесят

процентів. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по

розслідуванню нещасного випадку.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-

курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та

інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що

видається у встановленому порядку; подає інвалідам праці, включаючи не

працюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових

питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на

виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада)

та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або

визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання

потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до

медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити

пільгові умови та режим роботи.

Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб,

які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він

зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння

зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати

працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування

цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві

або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення

пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає

право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Стаття 12. Відшкодування моральної шкоди

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або

шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення

його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль

для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні

працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило

погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і

бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних

наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стаття 13. Перегляд розміру відшкодування шкоди

У разі зміни вартості життя порядок пов'язаного з цим перегляду розміру

відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів

України.

Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги, що сплачуються

потерпілому (або членам сім'ї та утриманцям померлого), не підлягають

оподаткуванню.

Стаття 14. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із

шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких

підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому

обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей,

маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на

яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми

підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством

охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по

нагляду за охороною праці.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється

чинним законодавством.

Стаття 15. Охорона праці неповнолітніх

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до

вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або

небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і

професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з цими роботами,

визначається положенням, яке затверджується Державним комітетом України по

нагляду за охороною праці.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей,

маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на

яких забороняється застосування праці неповнолітніх, а також граничні

норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджуються

Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом

України по нагляду за охороною праці.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у

вихідні дні.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу,

відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються чинним

законодавством.

Стаття 16. Охорона праці інвалідів

У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати

навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до

медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий

тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не

допускається.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для

них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та

індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки

праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Стаття 17. Управління охороною праці на підприємстві та обов'язки власника

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на

робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також

забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про

охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною

праці, для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують

вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх

обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення

встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології,

досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва,

вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних

захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за

підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих

місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і

строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів

щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про

охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила

виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у

виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно

до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці,

забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;

здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних

процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими

засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального

захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з

працівниками у галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно

виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних

роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду

заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків

власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим,

залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Згідно Закону України від 15.11.96 р. “Про відпустки” кожний

громадянин має право на додаткові відпустки за роботу із шкідливими і

важкими умовами праці.

Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими

і важкими умовами праці та її тривалість

( Стаття 7 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з

Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці

тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах,

пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів,

за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом

Міністрів України.

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті,

встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів

атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих

умовах.

Стаття 8. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер

праці та її тривалість

( Стаття 8 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з

Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним

нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в

особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного

ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком

виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів

України;

2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів

згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним

договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер

праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу

зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно Закону України від 16.12.91 р. “Про пенсії” кожний громадянин

має право пенсії на пільгових умовах , якщо виконує шкідливу роботу.

Стаття 13. Пенсії за віком на пільгових умовах

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця

останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з

особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1

виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом

Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з

них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них

не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і

особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із

зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний

повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Страницы: 1, 2, 3