Теория бухгалтерского учета

покупателю переданы риски и выгоды, связанные с правом собственности на продукцию (товар, другие активы);

предприятие не осуществляет дальнейшее управление и контроль за реализованной продукцией (товарами, другими активами);

сумма дохода может быть достоверно определена;

существует уверенность, что в результате операции вырастут экономические выгоды предприятия, а расходы, связанные с этой операцией, могут быть достоверно определены.

Доход не признается, если производится обмен продукцией (товарами, работами, услугами и другими активами), имеющей одинаковое назначение и одинаковую справедливую стоимость.

На отпускную стоимость отгруженной продукции покупателям делается запись Дсч.36 «Расчеты с покупателями и заказчики»К сч.701 «Доходы от реализации готовой продукции».

Сумма НДС отражается записью Дсч.701 К сч.641.

Расходы связанные с отгрузкой и реализацией готовой продукции, учитываются на сч. 93 «Расходы на сбыт»

Зачисление на счет предприятия средств, поступивших от покупателей отражаются записью Дсч.31, К сч.36.

Одновременно такие платежи зачисляют в доходы от реализации

Дсч.36 К сч.701,703 «Доходы от реализации работ и услуг».

На К сч. 70 отражают доходы от реализации,а на Д сч. начисленную сумму налога НДС, подлежащую уплате в государственный бюджет. Путем сопоставления Д сч. с К сч. определяется чистый доход предприятия от реализации продукции, работ и услуг, который списывается на финансовые результаты

Д сч. 70 «Доходы от реализации» ( соответствующие субсчета)

К сч.79 «Финансовые результаты»

56 Учет фин. результатов

Фин. результат - это конечный результат деятельности предприятия, к-рый рассчитывается как разница между доходами и расходами. В соответствии с П(С)БУ 3, доходы - это увеличение экономических выгод в виде поступления активов или уменьшения обязательств, к-рые приводят к увеличению собственного капитала. Не признаются доходами: суммы налогов и обязательных платежей, к-рые подлежат перечислению в бюджет, суммы поступлений по договорам комиссии, суммы предоплаты и аванса. Доход отражается в БУ в сумме справедливой стоимости активов, к-рые получены или подлежат получению.

Понятие фин.результатов деятельности приведено в П(С)БУ 3: прибыль - сумма, на к-рую доходы превышают связанные с ними расходы, а убытки - превышение суммы расходов над суммой доходов, для получения к-рых осуществлены эти расходы. Таким образом, определение фин.результата заключается в расчете чистой прибыли или убытка отчетного периода.

В соответствии с принципом существенности в фин.отчетности должна приводиться информация о доходах и фин.результатах, влияющая на управленческие решения. Информация обобщается в единой денежной оценке, при этом доходы и расходы отражаются в отчетности в момент их возникновения, не зависимо от даты поступления или уплаты денежных средств. В этом заключается принцип начисления и соответствия доходов и расходов.

Фин.результаты классифицируются в соответствии с видами деятельности предприятия, от к-рой они получены: результаты операционной деятельности, фин.операций, другой обычной деятельности, чрезвычайных событий.

Для обобщения информации о доходах о фин.результатах планом счетов предназначены счета класса 7 «Доходы и результаты деятельности». Эти счета являются временными и используются для накопления данных о доходах за отчетный период. В конце периода сальдо этих счетов переносится на счет 79 «Фин.результаты».

Синтетический учет фин.результатов ведется на счете 79, в к-ром по дебету отражаются расходы, а по кредиту - доходы. Если кредитовый оборот по счету 79 больше, чем оборот по дебету, то предприятие имеет прибыль, если наоборот - то убыток. Для отражения прибыли или убытка от операционной деятельности предназначен счет 791 «Результат операционной деятельности». Прибыль или убыток от фин.деятельности отражается на счете 792 «Результат фин.операций»: по кредиту 792 отражается снижение доходов от участия в капитале, а по дебету - списание фин.расходов. Прибыль или убыток от др. обычной деятельности отражается на счете 793 «Результат др. обычной деятельности». Результат или убыток от чрезвычайных событий определяется на счете 794 «Результат чрезвычайных событий».

57 Состав и содержание отчета о фин.результатах (ф.22)

Содержание и форма Отчета о фин. результатах, а также общие требования к раскрытию его статей определяются П(С)БУ 3 «Отчет о фин. результатах».

Согласно с П(С)БУ 3 «Отчет о фин. результатах» -- это отчет о доходах, расходах и финансовых результатах деятельности предприятия.

Структура П(С)БУ 3:

общие положения;

определение доходов и расходов;

определение прибыли (убытка) за отчетный период;

элементы операционных расходов;

расчет показателей прибыльности акций.

Целью составления Отчета о фин. результатах является прдоставление пользователям полной, правдивой и непредвзятой информации о доходах, расходах, прибыли и убытках от деятельности предприятия за отчетный период.

При условии, что оценка дохода может быть достоверно определена, доход в Отчете о фин. результатах отображается в момент поступления актива или погашения обязательств, которые приводят к увеличению собственного капиталуа предприятия (кроме роста капитала за счет взносов участников).

При условиях, что оценка расходов может быть достоверно определена, расходы отображаются в Отчете о фин. результатах в момент выбытия актива или увеличения обязательств, которые приводят к уменьшению собственного капитала предприятия (кроме уменьшения капитала за счет его изъятия или распределения собстенниками).

Если актив обеспечивает экономические выгоды напротяжении нескольких отчетных периодов, то рсходы отображаются в Отчете о фин. результатах на основе систематического и рационального их распределения (например, у виде амортизации) напротяжении тех отчетных периодов, когда поступают соответствующие экономические выгоды.

Доходы и расходы приводятся в Отчете о фин. результатах с целью определения чистой прибыли. Фин. результаты в отчете определяются и отображаются в розрезе обычной деятельности и чрезвычайных происшествий.

Прибыль от чрезвычайной деятельности опеделяется как разница между прибылью от обычной деятельности до налогооблажения и суммой налогов с прибыли. Убыток от чрезвычайной деятельности равняется убытку от обычной деятельности до налогооблажения и сумме налогов на прибыль.

Чистая прибыль (убыток) рассчитывается как алгебраическая сумма прибыли (убытка) от обычной деятельности и обычной прибыли, чрезвычайного убытка и наогов с чрезвычаной прибыли.

Отчет о фин. результатах состоит из двух разделов, каждый из которых раскрывает определенный аспект доходов, расходов и фин. результатах предприятия.

Раздел І «Финансовые результаты» предоставляет информацию о доходах и расходах с точки зрения собственника предприятия.

Раздел ІІ «Элементы операционных расходов» предоставляет информацию для анализа структуры расходов по экономическим элементам.

Разделы отчета о финансовых результатах представляют собой таблицы. Раздел І состоит из четырех столбцов: название статьи, код рядка, сумма за отчетный период и сумма за предшествующий период. После каждой группы статей считаются прибыль и убыток. В конце первого раздела выводят чистые прибыль и убыток на отчетный и предшествующий период.

Второй раздел также имеет 4 столбца: наименование показателя (материальные затраты, затраты на оплату труда, отчисления на соц.расходы, амортизация и др. операционные расходы), код рядка, сумма за отчетный и предшествующий период. В конце считается общая сумма по обоим периодам.

Вся информация, необходимая для составления финансового отчета берется из П(С)БУ №3 «Отчет о фин. результатах» (анализируется вся информация, предоставленная в П(С)БУ №3 по поводу каждой статьи), а также источником информации являются счета и субсчета, соответствующие содержанию статьи.

58 Методы начисления амортизации

Амортизация - это систематическое распределение стоимости необоротных активов в течении термина их полезного использования.

Сумма начисленной амортизации относится к затратам предприятия.

Методы начисления амортизации объектов основных фондов, которые применяются в бухгалтерском учете

59 Принципы бух. учета

Принципи Б.О:

1)Обачність- застосування в б.о. методів оцінки , які повинні запобігати заниженню оцінки забов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів п 2)Повне висвітлення- фін. звітність повинна містити всю інфор. про фактичні і потенційні наслідки госп. опер., здатних вплинути на ріш-ня, що приймаються на її основі. 3)Автономність- кожне під-во розгляд-ся, як юр. особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з цим особисте майно та забов`язання власників не повинні відображатися у фін. звітності п 4)Послідовність- це постійне застосування п-ом обраної облікової пол-ки 5)Безперервність- оцінка активів та забов'язань п здійснюється виходячи з припущення, що діяльність під-ва бути тривати далі 6)Нарахування та відповідність доходів і витрат- для визнач. фін. результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цому доходи і витрати відображаються в б.о. і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грош. коштів 7)Превалювання сутності над формою- операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми 8)Історична (фактична) собівартість- пріоритетною є оцінка активів п-ва, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання 9)Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх госп. операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій од. 10)Періодичність- можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Як уже було зазначено, в П(С)БО 9 вказано шість методів оцінки вибуття запасів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат, за цінами продажу. Розглянемо їх за порядком.

Інакше кажучи, "за яку ціну купив, за таку і списав" (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію - залежно від того, які саме види запасів і з якою метою вибувають).

Згідно з П(С)БО 9, цей метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і для оцінки вибуття запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П(С)БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні і незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності - в обов'язковому порядку.

Найімовірніше, саме так і потрібно розуміти п. 17 разом з першим абзацом п. 16 П(С)БО 9. Адже на багатьох підприємствах давно налагоджено комп'ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за: середньозваженою собівартістю, ФІФО, ЛІФО. Інша річ, що терміна ідентифікована собівартість ми не знали. Але це лише новий термін, а сам метод не новий - він давно і широко у нас застосовується.

У нашій країні він завжди переважав і використовувався практично у всіх галузях економіки. Обов'язкова умова для цього - можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну (історичну собівартість);

Метод застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками (цього уточнення немає в П(С)БО 9, але ми його тут вносимо для ширшого розкриття суті методу). Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за формулою:

Отже, в чисельнику формули проставляються значення в грошовому (вартісному) вимірі, у знаменнику ці ж значення - у кількісному (тобто в фізичних одиницях).

Цей метод оцінки вибуття запасів за цінами перших закупівель, тобто метод ФІФО, грунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, першими і реалізовуються (first-in, first-out method - FIFO).

Основним його недоліком є вплив зовнішніх чинників економічного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого підприємства.

Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найвищий показник валового прибутку. А якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підвищити також і ціни на реалізовуваний товар, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки вибуття показник валового прибутку, що зазначається у Звіті про фінансові результати, можна вважати невиправдано завищеним.

Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається зворотний процес: показник валового прибутку внаслідок застосування методу ФІФО до оцінки вибуття запасів і вимушеного зниження відпускних цін на продукцію (товари), що їх підприємство реалізовує, виходить у звіті невиправдано заниженим.

Водночас, оскільки запаси, які придбаваються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. А це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і, відповідно, коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими, але і реальнішими порівняно з тим, якби це підприємство використало при вибутті запасів метод ЛІФО.

Нормативний метод обліку вибуття запасів є частиною давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 23 П(С)БО 9, "оцінка (вибуття запасів. - Авт.) за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися".

Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) зводяться до такого. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів, праці тощо.

При дотриманні цих норм (і при їх своєчасному перегляді) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрати) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16, виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховуються до складу собівартості реалізованої продукції.

Нормативна калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.

Діючими нормами прийнято називати норми і нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляції можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативні калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва і визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є основним методом, що використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, нарівні з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів з підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття (див. вище).

Може здатися, що цей метод - єдиний, що застосовується лише до вибуття запасів з підприємства. Це не так. Адже торгова націнка додається до первісної вартості закуплених для подальшого продажу вроздріб товарів вже на стадії оприбуткування цих товарів на рахунок 282. Надалі облік руху товарів на всіх дореалізаційних стадіях може відбуватися за цінами продажу. Разом з тим це не суперечить вимогам П(С)БО 9 і МСФЗ 2 щодо оцінки запасів на дату балансу за найменшою з двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Адже на балансі сальдо товарів у роздрібній торгівлі показується згорнуто: Сальдо Д-т 282 - Сальдо К-т 285, тобто з врахуванням контрактиву "Торгова націнка" як показника, що коригує продажну вартість до рівня первісної.

Оскільки вибір оптимального для того або іншого підприємства методу оцінки вибуття запасів залежить від великої кількості зовнішніх чинників, які по-різному впливають на діяльність кожного окремо взятого підприємства і на її результати, ми не будемо радити, якому з методів віддати перевагу.

61 Скад і зміст про рух грошових коштів(ф.№3 )

Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Сфери дії П(С)БО 4 стосується Звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ, малих підприємств та консолідованих Звітів про рух грошових коштів.

У П(С)БО 4 використовуються такі терміни: грошові кошти, група, еквіваленти грошових коштів, негрошові операції, інвестиційна діяльність, операційна діяльність, рух грошових коштів, фінансова діяльність.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах та їх еквівалентах за звітний період.

Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10