Аналіз ефективності використання основних засобів

Якщо надходить партiя однотипних основних засобiв (iнвентар, прилади), то вартiсть одного об'єкта визначається дiленням загальних витрат на їх придбання на кiлькiсть об'єктiв.

При отриманнi необоротних активiв без оплати (вiд благодiйних органiзацiй, при об'єднаннi пiдприємств) у балансi треба показати їх за справедливою вартiстю - за цiною обмiну або оплати постачальнику об'єкта (ринкова або вiдновлювальна вартiсть). За такою ж справедливою вартiстю оцiнюється об'єкт, який внесено у статутний капiтал пiдприємства.

При обмiнi подiбних об'єктiв первинна вартiсть отриманого об'єкта дорiвнює його залишковiй вартостi, а у випадку перевищення справедливої вартостi об'єкта над його залишковою вартiстю оцiнка здiйснюється за справедливою вартiстю з включенням рiзницi до витрат звiтного перiоду. Обмiн неподiбними об'єктами здiйснюється за їх справедливою вартiстю, збiльшеною (зменшеною) на суму грошей чи їх еквiвалентiв, що була передана (отримана) пiд час обмiну.

Науково-технiчний прогрес приводить до здешевлення будiвництва, але рiст цiн на будiвельнi матерiали - до подорожчання. Ці тенденції, переплiтаючись, впливають на ефективнiсть виробництва й у результатi - на вартiсть будiвництва. Для аналiзу динамiки структури основних засобiв виникає необхiднiсть привести вартiсть об'єктiв, уведених в дiю в рiзний час, у порiвнянний вигляд. Із цiєю метою розробляється методика переоцiнки основних засобiв, за якою на певну дату призначається переоцiнка. Вартiсть об'єкта пiсля переоцiнки має назву вiдновлювальної.

Основні засоби є матеріальними активами, яке підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим засобам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року. Основні засоби можуть оцінюватись за первісною, залишковою, справедливою, відновлювальною та ліквідаційною вартостями.

1.2 Документальне оформлення руху основних засобiв та їх облiк

Усі операції, пов'язані з рухом основних засобів, оформлюються первинними документами, які забезпечують правильність і своєчасність їх обліку.

Надходження основних засобiв оформляється „Актом прийому-передачi основних засобiв” (форма 03-1), у якому вказуються: номер, дата оформлення, комiсiя, яка приймає об'єкт, його найменування, коротка технiчна характеристика, результати випробування, висновки комiсії про випробування об'єкта в роботi, початкова вартiсть i норма амортизацiї на повне вiдновлення, вiдмiтка про вiдкриття iнвентарної картки. До акту прикладається технiчна документацiя i паспорт на об'єкт. В актi, як правило, вказується один об'єкт. Загальний акт для декiлькох однотипних об'єктiв, якi мають однакову вартiсть i прийнятi в експлуатацiю одночасно, може виписуватися лише на iнструменти, iнвентар або верстати.

Внутрiшнє перемiщення основних засобiв оформляється вiдповiдним актом (форма ОЗ-1). Внутрiшнiм перемiщенням вважається рух основних засобiв в бухгалтерському облiку з однiєї дiльницi в iншу, а також їх передача зi складу в експлуатацiю. Акт виписує та дiльниця чи вiддiл, якi передають основнi засоби. Документ мiстить такi данi: номер, дата, хто передає, хто приймає, технiчна характеристика об'єкта, початкова вартiсть, норма амортизацiї. Вiн виписується у двох примiрниках, перший з яких, iз розпискою одержувача і здавача, передається в бухгалтерiю для вiдмiтки в iнвентарнiй картцi або iнвентарних книгах (форма ОЗ-9) основних засобiв i передачi картки у вiдповiдне мiсце експлуатацiї об'єкта. Другий примiрник акта залишається у здавача для вiдмiтки про вибуття в iнвентарному списку основних засобiв за мiсцем попереднього знаходження.

Принципове значення має визначення об'єкта, який вiдображається в iнвентарнiй картцi на кожний об'єкт основних засобiв (форма 03-6). Так, у групi „будинки” об'єктом облiку є кожний окремий будинок. Зовнiшнi прибудови до нього, якi мають самостiйне значення, а також вiдокремленi будинки котельних, складiв, гаражiв виступають самостiйними об'єктами облiку.

У групi „споруди” об'єктом облiку є кожна споруда з усiма пристроями, як одне цiле - естакада, пiдвiсна дорога, сховища (баки, басейни, цистерни на фундаментах), артезiанськi свердловини та iн.

У групi „передавальнi пристрої” об'єктами облiку є лiнiї електромереж вiд розподiльного пристрою приймальних пiдстанцiй або вiд клем генераторiв до розподiльних пристроїв приймальних пiдстанцiй, трубопроводи, якi мають самостiйне значення, паропроводи, водорозподiльнi мережi водоканалу, каналiзацiї та iн.

Об'єктом облiку для групи „машини й устаткування” є кожна окрема машина, включаючи пристосування, прилади, iндивiдуальнi огорожi і фундамент.

За такими групами основних засобiв, як транспортнi засоби, iнструмент, виробничий iнвентар, робоча і продуктивна худоба об'єктом облiку є кожна окрема одиниця.

У групi „багаторiчнi насадження” об'єктом облiку виступають зеленi насадження (молодi, а також тi, що досягли повного розвитку) по кожному парку, саду, скверу, бульвару, територiї незалежно вiд кiлькостi, вiку і породи насаджень.

У фiнансовому облiку вiдображаються операцiї, якi пов'язанi з пiдтриманням основних засобiв у робочому станi. Беручи участь у виробничому процесi, основнi засоби зношуються, що вимагає замiни окремих частин, тобто ремонту. Операцiї з ремонту основних засобiв повиннi знайти вiдображення в облiку. Зрозумiло, що на час ремонту вони тимчасово вилучаються з процесу виробництва, а пiсля його проведення знову вiдображаються у складi основних засобiв.

При зупинцi об'єкта на ремонт оформляється „Акт прийому здачi вiдремонтованих, реконструйованих і модернiзованих об'єктiв”(форма ОЗ-2). Вiн пiдписується працiвником цеху (господарства), уповноваженим приймати основнi засоби, i представником, який здає основнi засоби на ремонт, реконструкцію чи модернiзацiю. В актi вказується номер, дата, технiчна характеристика, вид ремонту, вартiсть об'єкта.

Якщо ремонт виконується власними силами, то акт виписується в одному примiрнику, а при виконаннi робiт стороннiми органiзацiями - у двох. Один iз них передається в бухгалтерiю даної органiзацiї, а другий - органiзацiї, яка виконує роботи.

При передачi основних засобiв виписується акт здачi, а при прийманнi з ремонту - акт приймання. На пiдставi вказаних документiв (форма ОЗ-2) бухгалтерiя робить запис в iнвентарних картках про виконання капiтального ремонту, реконструкцiю чи модернiзацiю, а в технiчному паспортi зазначаються змiни у характеристиках об'єкта, якi пов'язанi з виконанням ремонтних робiт.

Змiни у складi основних засобiв можуть виникати внаслiдок вибуття об'єктiв з рiзних причин - передачi iншим органiзацiям своєї системи, продажу державним i корпоративним органiзацiям, лiквiдацiї внаслiдок повного зносу, стихiйних лих, недостач, аварiй та iн.

Пiдприємства мають право продавати, передавати, обмiнювати, здавати в оренду, давати в тимчасове користування, достроково списувати основнi засоби як морально застарiлi.

Передача та продаж основних засобiв вiдображасться актом передачi (форма ОЗ-1), а лiквiдацiя - актом на списання (форма ОЗ-3). Морально застарiле, зношене i непридатне для подальшого використання устаткування, транспортнi засоби, iнвентар, iнструмент списуються з балансу в тому випадку, коли вони не можуть бути вiдновленi, реалiзованi або переданi iншим органiзацiям.

Рух основних засобiв вiдображається в картках облiку руху основних засобів (форма ОЗ-8). Витрати на транспортування, вантажно-розвантажувальнi роботи, зберiгання зайвого устаткування, яке було в складi основних засобiв до їх реалiзацiї вiдносяться на витрати, пов'язанi з реалiзацiєю основних засобiв (транспортування, вантажнi роботи), i вiдшкодовуються покупцями. Останнi цi витрати включають у вартiсть основних засобiв.

З балансу можуть списуватись об'єкти - будинки, споруди, якi зносяться у зв'язку з новим будiвництвом, а також об'єкти, якi повнiстю амортизувалися.

Для визначення придатностi основних засобiв до подальшого використання, неможливостi реалiзації i неефективностi їх вiдновлення створюється комiсiя, до складу якої входять: головний iнженер, головний механiк, головний енергетик, головний бухгалтер, головний технолог та iншi особи. Комiсiя обстежує об'єкт, який пiдлягає списанню, встановлює його фiзичний стан i можливiсть подальшої експлуатацiї, з'ясовує причини, якi обумовили непридатнiсть (знос, порушення правил експлуатацiї, аварiя), винних осiб, можливiсть використання окремих вузлiв, матерiалiв i здiйснює їх оцiнку.

На основi обстеження об'єкта комiсiя складає акт про лiквiдацiю основних засобiв (форма ОЗ-3 або ОЗ-4 на списання об'єкта). В ньому вказується номер, дата, рiк виготовлення або будiвництва об'єкта, дата введення його в експлуатацiю, початкова вартiсть, сума зносу, причини вибуття, вартiсть матерiальних цiнностей, одержаних вiд лiквiдацiї повнiстю чи частково лiквiдовується об'єкт (будинки i споруди можуть бути лiквiдованi частково). Акт виписується у двох примiрниках - перший передається в бухгалтерiю, а другий залишається у вiдповiдальної особи i служить пiдставою для здачi на склад матерiальних цiнностей, одержаних вiд лiквiдацiї. Акт затверджується керiвником органiзацiї.

Витрати з лiквiдацiї, а також вартiсть одержаних матерiальних цiнностей вiд розбирання будинкiв, споруд, демонтажу машин й устаткування вiдображаються в актi про лiквiдацiю основних засобiв у спецiальному роздiлi „Розрахунок лiквiдацiї об'єкта”.

Для списання з балансу вартостi машин, устаткування, транспортних засобiв внаслiдок аварiй до акта про лiквiдацiю додається копiя акта про аварiю, складеного компетентними органами, в якому пояснюються причини i вказуються виннi особи.

Аналiтичний облiк є основною моделлю облiку основних засобiв, оскiльки у повсякденнiй роботi доводиться мати справу з окремими об'єктами щодо: оприбуткування, списання, перемiщення, реалiзацiї, а також нарахування амортизації, проведення капiтального i поточного ремонту тощо. Отже, необхiдно мати всi довiдковi данi про кожний об'єкт основних засобiв. Виходячи з цього й органiзовується аналiтичний облiк.

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо щодо кожного об'єкту.

В картках на багаторiчнi насадження вказуються такi данi, як порода дерев чи кущiв, площа (м2, га), мiсце розташування насаджень. В картках форма ОЗ-6 вiдображається капiтальний ремонт на основi акта форма ОЗ-2. Перемiщення машин, устаткування, iнструменту iнвентарю з одного місця експлуатацiї в iнше вiдображається в картках на основi акта форма ОЗ-1.

Для контролю за збереженням основних засобiв та органiзацiї облікового процесу кожному об'єкту присвоюють iнвентарний номер, незалежно вiд перебування його в експлуатацiї чи в запасi.

Iнвентарний номер об'єкту доцiльно присвоювати за шестизначним кодом, у якому першi три цифри означають групу основних засобiв, а наступнi - номер об'єкта. Наприклад, 103078 читається так: група основних засобiв 103 - „будинки”, 078 - примiщення складу готової продукцiї. Інвентарний номер повинен позначатися фарбою або прикрiпленням до об'єкта металевого жетона. Не мають iнвентарного номера лише земельнi дiлянки, багаторiчнi насадження, капiтальнi витрати на полiпшення земель. Якщо об'єкт складний, то iнвентарний номер позначається на всiх його вiдокремлених елементах.

Iнвентарнi номери основних засобiв залишаються незмiнними протягом усього строку експлуатацiї, а при їх вибуттi не повиннi присвоюватись iншим об'єктам, що надiйшли протягом даного часу (не менше 3-х рокiв).

Iнвентарнi номери обов'язково наводяться в первинних документах з облiку основних засобiв. На основi акта прийому основних засобiв (форма ОЗ-1) одразу ж вiдкривається iнвентарна картка, яка служить своєрiдним паспортом, де мiстяться данi про конкретний об'єкт, а також його iнвентарний номер.

Для будинкiв, споруд i передавальних пристроїв у бухгалтерiї вiдкриваються iнвентарнi картки облiку за форма ОЗ-6 в одному примiрнику на кожен об'єкт на основi акта прийому основних засобiв (форма ОЗ-1), технiчної та iншої документацiї, яка прикладена до акта.

В iнвентарнiй картцi вказується номер, назва об'єкта, його адреса, мiсце експлуатації, початкова вартiсть, норма амортизацiї, дата i номер наказу про введення в експлуатацiю, вiдмiтка про оприбуткування та про вибуття, бухгалтерськi записи про добудову, реконструкцiю, капiтальний ремонт, джерело придбання.

Для машин, устаткування, iнструменту, виробничого i господарського iнвентарю вiдкриваються iнвентарнi картки iз зазначенням назви i призначення об'єкта, найменування заводу, що випускає основнi засоби, паспорта, креслень, заводського номера, моделi, типу, марки, дати випуску. Також вказується початкова вартiсть, iнвентарний номер, норма амортизацiї, акт про введення в експлуатацiю (номер, дата) та iн.

У картках на тварин вказується рiк народження, масть, iм'я (назва), маса та iншi показники що характеризують тварину.

У тих випадках, коли надходять однотипнi предмети господарського iнвентарю, iнструментiв, верстатiв, якi мають однакове найменування, виробниче або господарське призначення, технiчну характеристику, однакову вартiсть i надiйшли одночасно в один вiддiл (дiльницю), може вiдкриватися iнвентарна картка групового облiку основних засобiв, але кожному з об'єктiв присвоюється окремий iнвентарний номер.

Заповненi iнвентарнi картки рееструються в описах iнвентарних карток (форма 03-7), що дас можливiсть контролювати х эбереження. Описи ведуться бухгалтерiею в одному примiрнику на кожну групу основних засобiв окремо. В описах iнвентарних карток вказується перiод, за який складено опис, назва об'єкта, номер карток, iнвентарний номер, вiдмiтка про вибуття. Описи зберiгаються в бухгалтерії.

Масив iнвентарних карток зберiгається в бухгалтерiї у спецiальнiй картотецi. Вона побудована таким чином, що картки групуються за галузевими класифiкацiйними групами основних засобiв (будiвництво, промисловiсть, сiльське господарство), а всерединi цих груп - за мiсцем експлуатацiї (знаходження) об'єктів (дiльницi, вiддiли, будiвельнi площадки), далi - за видами (будинки, споруди та iн.) з пiдроздiлом на виробничi i невиробничi.

У мiсцях експлуатацiї основних засобiв облiк ведеться в iнвентарних списках (форма ОЗ-9), в яких вказується мiсце експлуатацiї, назва класифікованої групи основних засобiв, номер iнвентарної картки, інвентарний номер, повна назва об'єкта, початкова вартість вибуття (номер i дата документа, причина).

Данi iнвентарного списку повиннi вiдповiдати даним записiв інвентарних карток. Дозволяється замiсть iнвентарних спискiв відкривати iнвентарнi картки. При цьому бухгалтерiя виписує інвентарні картки у двох примiрниках - один залишається в бухгалтерії, інший передається в мiсце експлуатацiї.

У картотецi в окремому роздiлi групуються картки на об'єкти, якi надiйшли, вибули або перемiщувалися всерединi органiзацiї протягом звiтного мiсяця, що необхiдно для коригування суми амортизацiйних вiдрахувань. В окрему групу видiляють засоби, які знаходятъся в запасi на консервацiї.

З метою одержання iнформацiї про наявнiсть i рух основних засобiв (за мiсяць, квартал, рiк) в розрiзi класифiкацiйних груп використовуються картки облiку руху основних засобiв (форма 03-8).

На пiдприємствах iз невеликою кiлькiстю об'єктів основних засобiв замiсть iнвентарних карток дозволяється вести iнвентарну книгу основних засобiв, в якiй вiдображається перелiк груп основних засобiв iз зазначенням iнвентарних номерiв i назв об'єктiв, мiсця їх знаходження.

1.3 Методи амортизації основних засобiв

Знос являє собою втрату основними засобами фiзичних якостей або технiко-економiчних властивостей i, внаслiдок цього, вартостi. Величина зносу залежить вiд виду основних засобiв, їх функцiоналъної ролi у виробничому процесi, строку й умов використання. В основному вiн визначається строком служби об'єктiв i зростає з термiном експлуатацiї. На величину зносу дiють такi фактори, як iнтенсивнiсть використання, агресивнiсть середовища, клiматичнi умови, правовi або iншi обмеження.

Розрiзняють два види зносу - фiзичний i моральний. До фiзичного вiдноситься втрата об'єктом вартостi при спрацюваннi окремих частин машин, устаткування, iнструменту й iнвентарю та iнших основних засобiв, у результатi чого об'єкт не може надалi використовуватися у виробництвi без ремонту.

Моральний знос буває двох видiв: перший - пов'язаний iз тим, що науково-технiчний прогрес веде до появи конструктивно бiльш досконалих i продуктивних машин й устаткування такої ж вартостi, як i машин застарiлих, малопродуктивних; другий вид обумовлений створенням дешевих та економiчних конструкцiй машин й устаткування, що робить експлуатацiю старих машин невигiдною

Варто вiдзначити те, що визначити реальний розмiр морального зносу надзвичайно складно. Його можна визначити лише в експертному порядку. Доцiльно обирати такi методи нарахування зносу, якi враховують тенденцiї науково-технiчного прогресу, щоби штучно не занижувати амортизацiю i цим не консервувати технiчну вiдсталiсть України через завищення строкiв експлуатацiї застарiлих об'єктiв.

Строки експлуатацiї устаткування становлять у середньому 16-18 рокiв для України, проти 10-12 - у США i 5-7 - в Японiї.

Амортизацiя є систематичним розподiлом первинної чи переоціненої вартостi необоротних активiв за мiнусом i лiквiдацiйної вартостi протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активiв.

Знос i амортизацiя - взаємообумовленi категорiї облiку. Якщо знос показує, наскiльки змiнилась вартiсть основних засобiв у результаті їх участi у виробничому процесi, то амортизацiя - яка вартість включена у витрати з певний звiтний перiод. Сума зносу завжди визначається в сумi амортизацiйних вiдрахувань. Для визначення останьої використовуються рiзнi методи розрахункiв.

Розмiр амортизаційних вiдрахувань визначається в процентах до iнвентарної (балансової) вартостi окремих видів основних засобiв i називається нормою амортизацiйних відрахувань.

Амортизацiйнi вiдрахування - це вартiсне вираження зносу основних засобiв, яке включається в собiвартiсть продукцiї, виконаних робіт i послуг.

Сума амортизацiї за мiсяць визначається методом множення початкової вартостi об'єкта на мiсячну норму амортизацiї.

Перший метод нарахування амортизацiї називається прямолiнiйним. При цьому рiчні суми амортизацiї залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменьшується. Цей метод розраховується як різниця первісної та ліквідаційної вартості поділена на термін експлуатації.

Другий метод називається кумулятивним. Він визначається сумою років строку служби відповідного об'єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об'єкта, а в знаменнику - загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожну дріб на вартість об'єкта, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.

Третій метод - виробничий - полягає в тому, що пiдприємство визначає обсяг продукцiї за плановий перiод i дiленням вартостi об'єкта на плановий обсяг продукцiї визначає ставку амортизацiї на одиницю продукцiї. Множенням цiєї ставки на фактичний випуск продукції визначається сума амортизацiї.

Четвертий метод - метод зменшення залишкової вартості - характеризується визначенням річного відсотка амортизації за формулою:

А = 1 - Перв. вартість/Ліквідаційна вартість,

де п - кількість років.

Переваги такого методу: упродовж перших років експлуатації основних засобів накопичується значна сума коштів необхідних для їх відтворення.

Недоліки: метод базується на порівнянні складних математичних розрахунків не дуже зручний у використанні.

П'ятий метод - метод прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Застосовують даний метод, якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вищі ніж в наступні роки.

Шостий метод називається податковий. Він застосовується відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби”.Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають шляхом множення балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду на норму амортизації. Облік балансової вартості ведуть за кожним основним засобом. Підприємство застосовує норми у відсотках до балансової вартості основних засобів з розрахунку на календарний квартал. Застосування цих норм на підприємстві обов'язкове.

Пiдприємства нараховують амортизацiю на виробничi, невиробничi та безкоштовно отриманi основнi засоби. Нарахування амортизацiї здiйснюється щомiсячно за кожним об'єктом окремо.

Методи нарахувань амортизацiї вибираються самостiйно. При цьому до кожної з груп основних засобiв застосовують свої методи, якi протягом експлуатацiї можна змiнювати, але тiльки при змiнi облiкової полiтики з початку наступного року.

Амортизацiя нараховується з мiсяця, що настає пiсля мiсяця введення об'єкта в експлуатацiю, i припиняється у мiсяцi наступному пiсля виведення об'єкта з експлуатацiї. При полiпшеннi якостей об'єкта (розширення, реконструкцiя, добудова, модернiзацiя та консервацiя) нарахування амортизацiї призупиняється на строк виконання необхiдних робiт.

Пiдприємство може застосовувати методи i норми нарахування амортизацiї, якi передбаченi податковим законодавством, але це недоцiльно через спотворення реальної картини зносу, що вiдображається у балансi. Необхiдно нагадати, що вiдповiдно до Закону України „Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Україні” метою облiку є надання користувачам достовiрної та неупередженої iнформацiї про фiнансовий стан, результати дiяльностi й рух грошових коштiв (стаття 3), а податковий облiк суттєво викривляє бухгалтерськi данi, що може нашкодити користувачам iнформацiї.

Нарахування амортизацiї здiйснюється у спецiальному розрахунку, в якому наводяться такi данi: назна групи основних аасобiв, окремi об'єкти, вартiсть (первинна, залишкова, переоцiнена), норми амортизацiї за мiсяць, виведенi обраним методом, сума нарахування амортизацiї.

Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідає їх зносу.

Беручи участь у виробничому процесi, основнi засоби поступово переносять по частинах свою вартiсть на готовий продукт. Завдання бухгалтерського облiку полягає в тому, щоби визначити суму цiєї вартостi. Отже, треба знати величину зносу кожного об'єкта у вартiсному вираженнi.

Амортизацiя є систематичним розподiлом первинної чи переоціненої вартостi необоротних активiв за мiнусом i лiквiдацiйної вартостi протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активiв.

1.4 Аналіз ефективності використання основних засобів

Для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємства необхiднi засоби виробництва: будiвлi, машини, обладнання, сировина, матерiали, паливо тощо. У сукупностi вони складають виробничi засоби промислових пiдприємств. Виробничi засоби промислових пiдприємств знаходяться в постiйному русi - кругообiгу, в процесi якого вони проходять три стадiї. Перша стадiя - придбання необхiдних для здiйснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалi придбанi засоби беруть учать у процесi виробництва нового продукту (виробнича стадiя). На третiй стадiї кругообiгу вироблений продукт реалiзується, пiдприємству повертаються грошовi кошти за реалiзовану продукцiю (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадiй кругообiгу перша i третя проходять у сферi обiгу, а друга - в сферi виробництва. Залежно вiд характеру обороту виробничi засоби пiдприємства подiляються на основнi та оборотнi.

Стан та ефективнiсть використання основних засобiв безпосередньо впливає на виконання виробничої програми пiдприємства й можливiсть отримання прибутку. Дiяльнiсть промислових та iнших пiдприємств значною мiрою залежить вiд їх забезпеченостi основними засобами та ефективностi їх використання.

Основнi засоби, будучи матерiально-технiчною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення i розвитку. Цей процес вiдбувається як шляхом збiльшення кiлькостi об'єктiв основних засобiв (екстенсивний шлях), так i за рахунок пiдвищення ефективностi їх використання (iнтенсивний шлях). При цьому економiчно виправданим є збiльшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, квалiфiкований догляд i ремонт тощо.

Мета економiчного аналiзу ефективностi використання основних засобiв полягає у визначеннi забезпеченостi основними засобами за умови найбiльш iнтенсивного їх використання та пошуку резервiв пiдвищення фондовiддачi.

Джерела iнформацiї для проведення аналiзу наведено в таблицi 1.2

Таблиця 1.2 - Інформацiйна база для аналiзу ефективностi використання основних засобiв

Перерахованi джерела iнформацiї використовуються для проведення ретроспективного аналiзу. Оперативний аналiз проводиться за даними первинного бухгалтерського облiку (за iнформацiєю на рахунках 10, 13, 15 тощо). Прогнозний аналiз ефективностi використання основних засобiв застосовується при оцiнцi вiдповiдних альтернативних управлiнських рiшень.

Методика аналiзу ефективностi використання основних засобiв повинна враховувати ряд принципових положень:

— функцiональна кориснiсть основних засобiв зберiгається протягом декiлькох рокiв, тому витрати з їх придбання i експлуатацiї розподiленi в часi;

— момент фiзичної замiни (оновлення) основних засобiв не спiвпадає з моментом їх вартiсного замiщення, у результатi чого можуть виникнути втрати i збитки, що зменшують фiнансовi результати дiяльностi пiдприємства;

— ефективнiсть використання основних засобiв оцiнюється по-різному залежно вiд їх виду, належностi (власнi, орендованi), характеру участi у виробничому процесi, а також призначення.

Оскiльки основнi засоби обслуговують не тiльки виробничу сферу дiяльностi пiдприємства, а й соцiально-побутову, культурну, природно- екологiчну тощо, ефективнiсть їх використання визначається не лише економiчними, а й соцiальними, екологiчними та iншими факторами.

Для аналізу особливе значення має розподiл виробничих основних засобiв основної дiяльностi пiдприємства на двi частини: активну i пасивну. До активної частини у бiльшостi галузей промисловостi належать машини та устаткування, якi безпосередньо взаємодiють з предметами працi. Пасивну частину формують основнi засоби, якi створюють умови для здiйснення виробничого процесу, - будiвлi, споруди. передавальнi пристрої, транспортнi засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивностi структури основних эасобiв, пiдвищення технiчної оснащеностi пiдприємства.

Страницы: 1, 2