Аналіз ефективності використання основних засобів

Аналіз ефективності використання основних засобів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИСХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

ІНСТИТУТУ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ

Курсова робота

Тема: «Аналіз ефективності використання основних засобів»

Виконала:

Кудряшова Марія Ігорівна

Науковий керівник:

Шпак Л.О.

Чекаси 2009

Анотація

Актуальність теми курсової роботи: Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється основним засобам як головному елементу матеріально-технічної бази підприємства.

Метою курсової роботи є обгрунтування шляхів удосконалення обліку та аналізу основних засобів на підприємстві ВАТ „Черкасигаз ”.

Завданням курсової роботи є: вивчення класифікації та оцінки основних засобів, дослідити порядок ведення документування та визначити порядок ведення аналітичного та синтетичного обліку, розглянути методи нарахування амортизації основних засобiв, розглянути аналіз ефективності використання основних засобів, дослідити організаційно-економічну характеристику діяльності ВАТ „Черкасигаз”, визначити порядок обліку та документування основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”, проаналізувати основні засоби ВАТ „Черкасигаз”, внести пропозиції щодо автоматизації основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”, обґрунтувати й запропонувати методику нарахування амортизації, за якої оновлення основних засобів буде найбільш повним, своєчасним, раціональним.

Об'єктом дослідження курсової роботи є фінансово-господарська діяльність ВАТ „Черкасигаз ”.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз ефективності використання основних засобів на ВАТ „Черкасигаз” та дослідження шляхів удосконалення їх обліку та аналізу.

Стисла інформація про зміст і результати курсової роботи. Було розглянуто такі підрозділи: теоритичні та методологічні аспекти обліку та аналізу основних засобів, особливості обліку та аналізу основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”, автоматизація та шляхи удосконалення обліку основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Основнi засоби: визначення, класифiкацiя та оцiнка

1.2 Документальне оформлення руху основних засобів та їх облік

1.3 Методи амортизації основних засобiв

1.4 Аналіз ефективності використання основних засобів

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ВАТ «ЧЕРКАСИГАЗ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності ВАТ „Черкасигаз”

2.2 Порядок обліку та документування основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”

2.3 Методика проведення аналізу основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ВАТ „ЧЕРКАСИГАЗ”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Важливе значення приділяється основним засовам як головному елементу матеріально-технічної бази підприємства.

Ефективність використання основних засобів залежить від організації своєчасного одержання надійної і досить повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління.

Однак сучасна система організації бухгалтерського обліку основних засобів не може цілком задовольнити зростаючі інформаційні потреби управління.

Значний внесок у розробку теоретичних основ обліку основних засобів внесли роботи М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, А.М. Герасимовича, С.Ф. Голова, В.П. Завгороднього, В.Г. Лінника, Ю.І. Осадчого, В.М. Пархоменка, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко та інших вчених-економістів. Отримані ними протягом багатьох років результати теоретичних і практичних розробок із проблем удосконалення обліку основних засобів мають велике значення для розвитку вітчизняної теорії обліку.

Метою курсової роботи є дослідження шляхів удосконалення обліку та аналізу основних засобів на підприємстві ВАТ „Черкасигаз”.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

— вивчення класифікації та оцінки основних засобів;

— дослідити порядок ведення документування та визначити порядок ведення аналітичного та синтетичного обліку;

— розглянути методи нарахування амортизації основних засобiв

— розглянути аналіз ефективності використання основних засобів;

— дослідити організаційно-економічну характеристику діяльності ВАТ „Черкасигаз”;

— визначити порядок обліку та документування основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”;

— проаналізувати основні засоби ВАТ „Черкасигаз”;

— внести пропозиції щодо автоматизації основних засобів на ВАТ „Черкасигаз”

— обґрунтувати й запропонувати методику нарахування амортизації, за якої оновлення основних засобів буде найбільш повним, своєчасним, раціональним.

Предмет і об'єкт. Об'єктом курсової роботи є фінансово-господарська діяльність ВАТ „Черкасигаз”.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз ефективності використання основних засобів на ВАТ „Черкасигаз” та дослідження шляхів удосконалення їх обліку та аналізу.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є обґрунтування необхідності вдосконалення фінансового та податкового обліку основних засобів та вирішення пов'язаних із цим процесом проблем.

Для узагальнення й оцінки сучасного стану організації та ведення обліку основних засобів на підприємствах України використано методи асоціацій і аналогій; логічного аналізу; деталізації; порівняльного аналізу; системного вивчення господарських процесів; евристичний метод експертної оцінки і контрольних питань; а також схематичні та графічні методи. Теоретичну й методичну основу курсової роботи сформовано за системним осмисленням законодавчих та нормативних актів України з питань бухгалтерського обліку та оподаткування операцій з основними засобами.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Основнi засоби: визначення, класифiкацiя та оцiнка

Для здійснення своєї діяльності підприємства мусять мати необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголовніший елемент продуктивних сил, який демонтує їх розвиток.

За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об'єкт обліку, що має назву „основні засоби підприємства”.

Основні засоби - матеріальні активи, яке підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим засобам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в Положеннi (стандартi) бухгалтерського облiку 7 „Основні засоби”. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності.

Порядок відображення надходження основних засобів в бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах вони придбані.

Основнi засоби розрiзняються за призначенням та функцiональною роллю у виробничому процесi, що викликає необхiднiсть вiдповiдної їх класифiкації. Класифікація основних засобів зображена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Групи та підгрупи основних засобів

Поняття ”земельна дiлянка” законодавством не визначено. Всi землi за цiльовим призначенням подiляють на:

1) землi сiльськогосподарського призначення;

2) землi населених пунктiв (мiст, селищ мiського типу й сiльських населених пунктiв);

3) землi промисловостi, транспорту, зв'язку, оборони та iншого призначення;

4) землi природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення;

5) землi лiсовото фонду;

6) землi водного фонду;

7) землi запасу.

До витрат на полiпшення земель належать витрати на мелiоративнi (осушувальнi) та iригацiйнi роботи, антиерозiйнi заходи (терасування, змiна рельєфу, ярiв та iн.).

До будинкiв вiдносять архiтектурно-будiвельнi об'єкти, призначенi для створення умов (захист вiд атмосферних явищ та iн.) працi, життя, обслуговування населення й зберiгання матерiальних цiнностей. До будiвель належать усi комунiкацiї всерединi будiвлi, необхiднi для її експлуатацiї. Фундаменти пiд велике габаритне устаткування, спорудженi одночасно з самою будiвлею, входять до її складу. Фундаменти пiд рiзними об'єктами (якi не є будовами), навiть якщо вони розташованi всерединi будiвлi, належать до iнвентарних об'єктiв, яким вони служать.

Споруди - iнженерно-будiвельнi об'єкти, призначенi для створення умов, необхiдних для здiйснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цiлей через виконання певних технiчних функцiй, не пов'язаних iз змiною предмета працi.

Iнвентарним об'єктом цього класу вважається кожна окрема споруда з усiма пристроями, що становлять з ним одне цiле, наприклад, резервуар (включаючи фундамент, арматуру, гарнiтуру, пiдiгрiвальний пристрiй).

Передавальнi пристрої теж належать до основних засобiв:

- лiнiї електропередач, у т. ч. сигналiзації та зв'язку;

- трансмiсiї та трубопроводи (крiм магiстральних) з усiма промiжними механiзмами, необхiдними для трансформації (перетворення) i передавання енергiї, перемiщення трубоповодами рiдких і газоподiбних речовин.

Як машини визначають технiчнi пристрої, за допомогою яких при виконаннi певних операцій технологiчного процесу здiйснюється перетворення енергії, матерiалiв i iнформацiї для отримання необхiдного корисного результату. У такому значеннi цей термiн сприймається однозначно й не потребує жодних уточнень.

Обладнання - пристрiй, що виробляє або перетворює енергiю, матерiали та iнформацiю. Інвентарним об'єктом типу обладнання є кожна окрема машина, включаючи пристрої та приладдя, стацiонарно змонтованi прилади, iнструменти, електрообладнання, в тому числi пристрої для її пiдключення до мережi енергопостачання, а також iндивiдуальну огорожу й фундамент, якi входять до її складу.

Класифiкацiя машин і обладнання здiйснюється за функцiональним принципом i за галузями виробництва, наприклад машини сiльськогосподарськi та лiсогосподарськi (трактори, косарки тощо).

Засоби, призначенi для перевезення людей i (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механiзму називають транспортними засобами. До цiєї групи належать:

- автотранспорт;

- судна;

- залiзничний транспорт;

- апарати лiтальнi: повiтрянi й космiчнi;

- веломототранспорт;

- електротракспорт виробничий безрейковий.

Iнструменти, прилади, iнвентар (меблi), визначають знаряддя ручної працi або виконавчий механiзм машини для здiйснення рiзних робiт.

Прилади - засоби вимiрювання, аналiзу, обробки й зображення iнформацiї, пристрої регулювання, автоматичнi й автоматизованi системи управлiння.

Iнвентар (меблi) - сукупнiсть рiзних предметiв господарського вжитку й виробничого призначення.

Худоба, що використовується в процесi виробництва природним шляхом (у тому числi сторожовi собаки), а також тварини, що не є продукцiєю, а використовуються для виробництва продукцiї: самцi-плiдники й самицi-годувальницi, худоба молочного, вовняного стада класифiкується як продуктивна худоба.

Робочу й продуктивну худобу класифiкують за:

— видовою вiдмiннiстю (корови, конi та ін.);

— статевою вiдмiннiстю (бики, корови);

— функцiональним призначенням (молочнi, м'яснi, сторожовi тварини).

Рослини, якi використовуються в процесi виробництва (наприклад, для вирощування плодiв, ягiд), для здавання в оренду або в соцiально-культурних цiлях (декоративнi дерева й кущi), класифiкують як багаторiчнi насадження. Їх подiляють на насадження:

- ботанiчних садiв;

- захиснi;

- декоративнi;

- продуктивні.

До насаджень ботанiчних садiв вiдносять насадження, вирощенi в науково-дослiдних цiлях. До захисних - насадження багаторiчних культур, розведених із метою екологiчного захисту земель, озер та iн. До декоративних - озеленювальнi й декоративнi насадження, висадженi з метою естетичного благоустрою зони життедiяльностi людини, а також насадження паркiв. До продуктивних - плодовi, овочевi, лiкарськi культури, плантацiї чаю, виноградники та iншi насадження, висадженi з метою отримання товарної продукцiї рослинного походження.

До інших основних засобів належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101-108 рахунка 10 „Основнi засоби”.

Пiдприємство має право самостiйно вирiшувати, якi основнi засоби вiднести до цiє групи. Це може бути облiк меблів, офiсного обладнання, iнформацiйних систем, а також побутових електромеханiчних приладiв (холодильники, вентилятори та iн.).

Наведена класифiкацiя основних засобiв має важливе значення для облiку, оскiльки щодо неї складається звiтнiсть про рух основних засобiв. Крiм того, такi данi необхiднi для глибокого аналiзу використання основних засобiв i пошуку резервiв для пiдвищення фондовiддачi.

За характером участi у процесi виробництва основнi засоби подiляються на групи: виробничi i невиробничi. Виробничi основнi фонди призначенi для використання у сферi матерiального виробництва, а невиробничi (об'єкти житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, освiти, спорту та iн.) - для обслуговування колективiв пiдприємства. Хоча невиробничi фонди безпосередньо участi у виробничому процесi не беруть, проте це не означає, що на них не треба видiляти кошти. Навпаки, забезпечення пiдприємства невиробничими фондами за встановленими нормативами має важливе соцiальне значення для розвитку колективу. Однак сьогоднi такi нормативи або взагалi не розробленi, або не вiдповiдають вимогам часу.

Важливою є класифiкацiя основних засобiв за галузями економiки:

1) промисловiсть;

2) сiльське господарство;

3) лiсове господарство:

4) транспорт;

5) зв'язок;

6) будiвництво;

7) торгiвля i громадське харчування:

8) матерiально-технiчне постачання i збут:

9) заготiвля та iншi видi дiяльностi сфери матерiального виробництва (редакцiї, видавництва, кiностудiї, будинки звукозапису, заготконтори зi збору металобрухту й утилю, органiзацiї зi збору декоративних i лiкарських рослин, плодiв);

10) житлово-комунальне господарство i побутове обслуговування населення;

11) охорона здоров'я, фiзична культура i соцiальне забезпечення;

12) освiта;

13) культура;

14) мистецтво;

15) наука i наукове обслуговування;

16) кредитування i державне страхування;

17) управлiння;

18) партiйнi й громадськi організації.

Наведена класифiкацiя має певне значення i для органiзацiї аналiтичного облiку, тому що на промислових пiдприємствах одночасно функцiонують основнi засоби рiзних галузей. Зрозумiло, що найбiльшу питому вагу займають засоби промисловостi але поряд з ними на пiдприємствах використовуються основнi засоби будiвництва, громадського харчування (буфети, їдальнi), сiльського господарства (пiдсобнi господарства) та iн.

За рiвнем використання основнi засоби подiляються на дiючi i недiючi. З економiчної точки зору така класифiкацiя дозволяє правильно органiзовувати нарахування амортизації (зносу) та включати витрати у собiвартiсть продукцiї. Якщо амортизація на дiючi основнi засоби нараховується то на засоби, якi знаходяться в процесi реконструкції, модернiзацiї, добудови, дообладнання та на консервацiї, не нараховується.

Залежно вiд права власностi основнi засоби подiляються на власнi й орендованi. Власнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi даного пiдприємства, орендованi - в них не показуються.

Основнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi в грошовому вимірнику, що дає можливiсть визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складi окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економичних показникiв.

Основнi засоби вiдображаються у балансi в першому роздiлi активу - „Необоротнi активи”.

Створенi (побудованi) або придбанi основнi засоби у балансi вiдображаються за їх первинною вартiстю, яка складається з таких елементiв:

— сум сплачених коштiв пiдрядним органiзацiям за виконанi будiвельно-монтажні роботи та постачальникам за придбанi об'єкти (без податкiв);

— реєстраційних зборiв, державного мита i подiбних платежiв, якi засвiдчують право власностi на об'єкт;

— сум ввiзного мита;

— витрат зi страхування ризику доставки об'єктiв;

— сум податкiв у зв'язку з придбанням об'єктiв (якщо податки не вiдшкодовуються пiдприємству);

— витрат на установку, монтаж, налагодження, пробний пуск об'єктiв;

— iнших витрат, якi пов'язанi з доведенням об'єкта до стану, в якому його можна експлуатувати.

Первинна вартiсть основних засобiв показує вартiсть кожного об'єкта в момент його введення в експлуатацiю. Данi про вартiсть об'єкта записуються в актi приймання основних засобiв, а також в iнвентарнiй картцi, звiдки й походить назва цiєї вартостi - iнвентарна. Первинна вартiсть може змiнюватись лише при переоцiнцi, добудовi, модернiзацiї i реконструкцiї об'єкта в порядку проведення робiт за рахунок капiтальних iнвестицiй. Такий порядок забезпечує стабiльнiсть оцiнки засобiв працi i дає можливiсть проведення аналiзу їх використання у порiвняльних цiнах.

Залишкова вартiсть основних засобiв - це рiзниця мiж первинною вартiстю об'єктiв i нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського облiку. Знос визначається бухгалтером виходячи зi строку i норм амортизації.

Залишкова вартiсть показує ту частину вартостi, яка ще залишилась пiсля перенесення на готовий продукт вартостi об'єкта внаслiдок використання у виробничому процесi. Чим довше служить об'єкт i бере участь у виробництвi, тим менша залишкова вартiсть.

Справедлива (реальна) вартiсть об'єкту основних засобiв дорiвнює сумi, за якою актив може бути обмiняний при здiйсненнi угоди мiж компетентними, обiзнаними, зацiкавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартiстю в бiльшостi випадкiв є ринкова вартiсть за умови тривалого збереження способу господарського використання вiдповiдних об'єктiв, тобто використання для ведення одного i того ж або аналогiчного виду дiяльностi. Ринкова вартiсть визначається професiйними оцiнювачами. При неможливостi отримання iнформацiї про ринкову вартiсть яких-небудь об'єктiв через їх специфiчний характер, вони переоцiнюються за вiдновленою вартiстю з врахуванням фактичного зносу.

Вiдновлювальна вартiсть основних засобiв - це вартiсть вiдтворення об'єктiв в сучасних умовах виробництва i дiючих у даний момент цiнах. Вiдновлювальна вартiсть вимагає переоцiнки основних засобiв на певну дату. Вiдомо, що при оцiнцi основних засобiв за початковою вартiстю в рiзний час дiють рiзнi цiни, отже у балансi вони показуються у непорiвнянному виглядi.

Лiквiдацiйна вартiсть визначається як чиста сума, яку пiдприємство розраховує отримати за об'єкт основних засобiв в кiнцi перiоду використання, що передбачений, за вирахуванням очiкуваних витрат на лiквiдацiю цього об'єкту.

Страницы: 1, 2