Способи забезпечення кредитів

користування позикою), що стосується в першу чергу таких товарно-

матеріальних цінностей як готова продукція, товари на зберігання чи в

переробці.

3. Стабільність цін на заставлене майно. Тут можна додати легкість у

визначенні ціни даного товару, у зв`язку з чим банк майже завжди при

прийнятті товарно-матеріальних цінностей позичальника в якості забезпечення

кредиту надає перевагу біржовим товарам, тобто тим, що виступають предметом

угод на товарних біржах.

4. Мінімальні витрати по зберіганню та реалізації застави.

Звернемося до вітчизняного законодавства. В Україні спеціальним

нормативно-правовим актом, в якому визначені основні положення щодо

застави, є прийнятий 02.10.1992 р. Закон "Про заставу". Окремі норми про

заставу містяться у деяких інших актах, зокрема у Типовому статуті

ломбарду.

Отже, за законодавством України застава — це спосіб забезпечення

зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі

невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання

одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно

перед іншими кредиторами[11]. Таким чином, наголошується на зобов'язально-

правовій стороні застави. Між тим, як у римському приватному праві і у

сучасному цивільному праві іноземних держав, вона визначається як речове

право на чуже майно. Слід зазначити, що у Цивільному кодексі УРСР 1922 р.

застава була віднесена до категорії речових прав. Проте, із запереченням

приватної власності і критикою концепції речових прав вона стала способом

забезпечення зобов'язань, що й було закріплено у законодавстві.[12]

Згідно того ж Закону предметом застави може бути майно, яке у

відповідності із законодавством України може бути відчужене заставодавцем і

на яке може бути звернене стягнення. З цього слід відзначити, що предметом

застави в банківській практиці можуть бути товарно-матеріальні цінності

(сировина, матеріали, напівфабрикати, товари та готова продукція, валютні

цінності, дорогоцінні метали, ювелірні вироби, предмети мистецтва та

антикваріат, крім предметів, що є національними культурними та

історичними цінностями), цінні папери, включаючи векселя, депозити,

нерухоме майно.

Окремо слід виділити, що предметом застави можуть бути майнові права,

тобто права користування майном, у тому числі й об'єктами права

інтелектуальної власності, а також права вимоги, які випливають з різних

цивільно-правових угод, такі як права орендатора, права автора на авторську

винагороду, права замовника по угоді підряду, права комісіонера по договору

комісії. Важливо, що у деяких законодавчих актах містяться обмеження у

використанні того або іншого майна як предмета застави Не може бути

предметом застави, зокрема, майно, вилучене з цивільного обігу, наприклад,

дозволю собі повторитися, предмети, що представляють культурну чи історичну

цінність.

Отже, повертаючись до вищесказаного, щоб те чи інше майно позичальника

могло стати предметом застави, необхідна його відповідність двом критеріям:

критерію прийнятності та критерію достатності. Критерій достатності

відображає якісну визначеність предмету застави, а критерій достатності –

кількісну. Загальними вимогами до кількісної визначеності предметів застави

є перевищення вартості заставленого майна порівняно з основним

зобов’язанням, яке має заставодавець по відношенню до заставодержателя,

тобто вартість заставленого майна повинна бути більшою суми позички і

відсотків, що належать по ній. Так, зокрема прийнято в практиці

банківського кредитування, що, при використанні в якості забезпечення

кредиту застави нерухомого майна (іпотеки) максимальна сума кредиту в сумі

забезпечення має складати не більше 60-80 %, при використанні застави

цінних паперів, відповідно, - 50-60% для акцій та 70-80% для цінних

паперів, що приносять твердий процент, а для застави товарів на зберіганні

чи переробці, іншого рухомого майна (транспортних засобів, різноманітного

обладнання тощо) - взагалі не більше 25-50%.

Прийнятність товарно-матеріальних цінностей для застави визначається

двома факторами: якістю товарно-матеріальних цінностей та можливістю

кредитора здійснювати контроль за їх зберіганням. Отже, важливо не лише

визначити критерії якості, вибрати у відповідності до них товарно-

матеріальні цінності, але ї забезпечити їх збереження. Тільки в цьому

випадку застава цінностей може бути гарантією повернення позики.

Найбільш надійним способом забезпечення збереження заставлених

цінностей є передача їх кредитору, тобто банку. В даному випадку

позичальник залишається власником заставленого майна, з опосередкованим

володінням. Він не може розпоряджатися та користуватися закладеними

цінностями. Зазначений вид застави часто називають в практиці кредитування

закладом. Кредитор набуває при закладі права користування заставленим

майном. Одночасно на нього переходить зобов’язання належним чином

утримувати та зберігати предмет закладу, нести відповідальність за його

втрату чи пошкодження.

Зважаючи на переважну відсутність у банків складських приміщень та

досить високі витрати на організацію належних умов зберігання та охорони

товарно-матеріальних цінностей цей вид застави має обмежену сферу

застосування. Але разом з тим, заклад передбачає можливість по домовленості

сторін залишення закладених товарно-матеріальних цінностей на зберіганні

позичальника під замком та печаткою останнього. Оскільки в цьому випадку

позичальника не має права користуватись закладеними цінностями, даний вид

застави часто називають твердою заставою. Але як показує практика, даний

вид застави теж має обмежену сферу застосування, оскільки розрахований на

цінності, не призначені для поточного споживання.

Отже, чи не найбільш поширеним видом застави залишається класичний вид

застави, коли заставодавець, тобто позичальник, безпосередньо володіє

заставленими цінностями, але й може їх використовувати. У такій формі

застави найчастіше виступає застава товарів в обігу та застава товарів в

переробці, а в якості забезпечення кредиту виступають партії сировини,

матеріалів, готової продукції, інші товарно-матеріальні цінності. При цьому

умовою використання товарних запасів як застави є їх застрахованість.

Існує два способи оформлення цього забезпечення: під складські

квитанції (свідоцтва) і під зберігальні розписки. При першому способі

заставлені товари передаються позичальником на зберігання складській

компанії. Забезпеченням кредиту в такому випадку служать власне складські

квитанції (свідоцтва), які в свою чергу можуть бути передатними або

непередатними. В першому випадку право отримання товару може бути передане

іншій особі за допомогою передатного надпису, а в іншому – товар видається

тільки початковому власнику.

При оформленні забезпечення під зберігальні розписки. товари

знаходяться на відповідальному зберіганні у позичальника, однак контроль за

ними доручається представникам банку або третьої особи (складській

компанії). В цьому випадку забезпеченням служать зберігальні розписки.

Переважним способом зберігання застави для позичальника виявляється другий,

бо перший пов’язаний з високими видатками, що відбивається на ціні позики.

Другий спосіб дозволяє знизити видатки по зберіганню застави, однак

збільшує ризик банку. Видача позики під зберігальні розписки потребує

високої надійності позичальника.

Подібна до вище зазначеного способу забезпечення застава товарів в

переробці. Вона застосовується переважно при кредитуванні промислових

підприємств. Особливістю даного виду застави є право позичальника

використовувати заставлені сировину та матеріали, включені в предмет

застави, у виробництві та замінювати їх на готову продукцію. Причому може

допускатися переміщення призначених для переробки цінностей зі складу до

цехів позичальника. Переробка цінностей дозволяється банком в тому випадку,

якщо позичальником буде доведено, що в процесі переробки буде отримано

продукт більш високої вартості, ніж до нього. Для доказу представляється

спеціальний звіт, який показує кількість та якість заставленої сировини та

матеріалів, період її переробки, середній вихід переробленої продукції,

місце зберігання. Однак в цьому випадку банк не може здійснити дійсний

контроль за збереженням заставлених цінностей.

Як елемент забезпечення кредиту товарними запасами може виступати

вексель позичальника. Цей спосіб оформлення забезпечення застосовується при

кредитуванні підприємств оптової та роздрібної торгівлі і здійснюється

таким чином, що банк-кредитор сплачує товари фірми-постачальника

позичальника. Позичальник, отримавши товар, що юридично належить банку,

зобов’язується зберігати його до моменту повернення позики. Зобов’язання

позичальника засвідчується векселем, що належить сплаті на першу вимогу

банку-кредитора. Якщо партія заставлених товарів продана, то позичальник

має право розпоряджатися виручкою тільки за дорученням банку–кредитора. Без

доручення виручка зараховується в рахунок погашення позики.

При кредитуванні експортно-імпортних операцій може використовуватися

забезпечення кредиту дорожніми документами. В цьому випадку як застава по

короткострокових позиках виступають документи, що засвідчують відвантаження

товарів (коносаменти і накладні). Коносамент, зокрема, представляє собою

документа, що видається перевізником (залізною дорогою, морським

перевізником, повітряним експедитором), про прийняття товарів для

транспортування до місця призначення. Як і складські квитанції (свідоцтва)

коносаменти можуть бути передатними (ордерними) та непередатними.

Використання ордерних коносаментів в якості забезпечення кредиту передбачає

індосування названих документів їх власниками на користь банку-кредитора.

Умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами стає

страхування вантажу.

І все ж найбільш поширеною в банківській практиці залишається застава

нерухомого майна (будівлі, споруди, земельні ділянки, квартири, гаражі,

інші будівлі та приміщення виробничого або споживчого характеру) – іпотека.

Цікавий факт: сам термін “іпотека” вперше з’явився в Греції на початку IV

ст. до н.е. і вже тоді був пов’язаний із забезпеченням відповідальності

боржника перед кредитором земельним володінням. Для цього оформлювались

зобов’язання, а на кордоні земельної території, що належала позичальнику,

ставився стовп з надписом про те, що зазначена власність виступає

забезпеченням претензії кредитора у вказаній сумі. На такому стовпі, що

отримав назву “іпотека”, відмічались всі борги власника землі. Пізніше для

цієї мети стали використовувати особливі книги, що називались іпотечними.

Згідно з українським законодавством іпотекою визнається застава землі,

нерухомого майна, при якій земля і майно, які складають предмет застави,

залишається у заставодавця або третьої особи[13].

Для іпотеки, в цілому, характерні наступні риси, такі як, зокрема,

перебування майна у володіння та користування позичальника, можливість

позичальника самостійно розпоряджатися доходом, отриманим від використання

предметів іпотеки, можливість отримання позичальником-заставодавцем під

одне і теж майно кількох додаткових позичок.

Важливим є те, що по деяких видах іпотечних позик (наприклад, по

споживчих кредитах на придбання житла) банк може продавати іпотеки

позичальників індивідуальним інвесторам. Це здійснюється шляхом випуску

(емісії) цінних паперів, як правило, облігацій, що забезпечуються іпотекою.

Облігації надходять на ринок цінних паперів і продаються. Виручені кошти

банк спрямовує в обіг. Платежі позичальників по іпотечним кредитам

розподіляються банком між власниками облігацій. Доход іпотечного банку при

такій операції складається з різниці між позичковим процентом, що сплачує

позичальник банку, і процентом по цінних паперах, який банк сплачує

власникам облігацій.

Отже застава нерухомого майна, а особливо, землі, - чи не найбільш

популярний спосіб майнового забезпечення кредитів в світовій банківській

практиці. Головною безперечною перевагою цього виду застави є відносна

сталість цін на нерухомість в цілому, і особливо на землю, і це не тільки в

розвинутих країнах, але й в Україні, не дивлячись на недосконалість

вітчизняного законодавства стосовно права власності на землю та

нерухомість. І все ж іпотека має свої недоліки, зокрема, складність оцінки

вартості цього виду забезпечення, успіх якої, як засвідчує практика,

залежить від здібностей, досвіду та компетентності особи, що проводить цю

оцінку. Іншим не менш важливим недоліком є складність процесу реалізації,

особливо юридичного боку цього процесу.

В якості предметів застави також може виступати рухоме майно:

обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби тощо. Як

застава по позиках приймаються також монети, злитки, вироби із золота,

срібла, платини, дорогоцінні камені та інше. Останні в якості забезпечення

кредиту в наші дні використовується дуже рідко, що пов’язане в першу чергу

із значними витратами на зберігання заставленого майна, тому частіше

приймаються під забезпечення позик спеціалізованими ломбардними установами.

Слід зазначити, що за вітчизняним законодавством договори застави,

предметом яких виступають нерухоме майно, транспортні засоби, а також

космічні об`єкти, мають бути завірені нотаріально, що збільшує витрати

позичальника на отримання кредиту[14].

В зарубіжній практиці, в якості забезпечення кредиту досить широко,

при кредитуванні фізичних осіб, використовуються поліси страхування життя.

Особа, що застрахувала життя, сплачує страховій компанії страхові премії,

причому сума цих виплат повертається при припиненні дії договору

страхування. Банк, приймає страховий поліс як забезпечення кредиту в сумі

накопичених премій. Перевагами страхового полісу як виду забезпечення

банківського кредиту заключаються в тому, що його вартість можна легко

розрахувати, до того ж вона не змінюється під впливом кон`юнктури. На

Україні в практиці банківського кредитування поліси страхування життя в

якості забезпечення кредитів, що видаються фізичним особам не

використовуються з причини низького розвитку, можна, навіть, сказати, -

відсутності, системи страхування життя.

Особливе місце серед інших видів застави посідає застава цінних

паперів. Справа в тому, що в умовах ринкової економіки більшість

підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, як державних, так і

корпоративних, які можуть бути успішно використані в якості забезпечення

при отриманні ними позичок.

Цінні папери в якості заставленого майна мають має цілий ряд переваг

перед іншими видами майна. По-перше, до цих переваг можна віднести легкість

у встановленні точної вартості цінних паперів, легкість у перевірці права

власності позичальника на цінні папери, що пропонуються в якості

забезпечення кредиту.

По-друге, цінні папери легко реалізувати шляхом продажу на фондовій

біржі. Особливі переваги мають цінні папери на пред’явника, оскільки вони є

обіговими інструментами, титул яких передається звичайним врученням та

кредитор отримує досконалий правовий титул, не дивлячись на будь-які

дефекти титулу заставодавця або навіть відсутності у нього титулу. До

всього цього, цей вид застави не потребує зайвих формальностей, тобто цінні

папери можуть бути продані без звертання до заставодавця або до суду.

І все ж застава цінних паперів, як і будь-який інший вид застави має

свій ряд недоліків. Зокрема, серед таких можна відзначити коливання

ринкової вартості (вимушений продаж заставлених цінних паперів на ринку в

період спаду нашкодила б клієнту банку, а в найгіршому випадку - виручені

кошти були б недостатні для погашення заборгованості по кредиту). Іноді

емітентами випускаються частково забезпечені акції, які теж можуть

пропонуватися в якості забезпечення кредиту. Коли компанія вимагає виплати

залишку, що належить по таким акціям, оплата не вноситься, акції

анулюються. Якщо ж банк прийняв такі акції в забезпечення, можливо йому

доведеться внести плату за свого клієнта, щоб утримати забезпечення.

Значним недоліком є також те, що в якості забезпечення можуть

пропонуватися акції, що незареєстровані на фондовій біржі. Такі акції важко

оцінити та реалізувати. Може виявитися, що по статуту компанії акції

спочатку пропонуються для купівлі існуючим акціонерам, котрі в певній мірі

можуть фіксувати їх продажну вартість, в результаті чого істинна вартість

акцій може бути не реалізована, а застава таких акція є не більше, ніж

свідоцтво про достаток клієнта.

І останнє - в забезпечення кредиту можуть пропонуватися акції

приватних компаній. Крім складностей з їх оцінкою з тої причини, що вони

здібельшого не зареєстровані на біржі, на їх вартість часто впливає статут

компанії, якщо вони даються у забезпечення. Статут може взагалі забороняти

їх використання в якості забезпечення або володіння ними іншою

зареєстрованою компанією, тобто компанією, призначеною для цієї мети

банком, - в цьому випадку можлива тільки застава в рамках права

справедливості - та (або) обмежувати право їх передачі, тим самим впливаючи

на їх реалізуємість.

Якщо ми згадали такий термін як застава цінних паперів на правах

справедливості, то має сенс зазначити, що застава цінних паперів може

здійснюватися у двох формах: на правах справедливості та на принципах

юридичного права. При заставі на принципах юридичного права клієнт передає

свої цінні папери банку та підписує меморандум про депозит акцій для

оформлення звичайних умов їх передачі на зберігання банку. Дивіденди, які

поступають від акцій, повинні бути перераховані на рахунок клієнта.

Одночасно банк повинен юридично оформити документи про те, що він

становиться абсолютним власником цінних паперів на строк дії застави. Після

закінченні дії строку застави і при відсутності претензій до позичальника,

банк переоформлює заставні документи на ім`я клієнта та видає йому новий

сертифікат, згідно з яким він знову становиться власником цінних паперів. У

випадку, коли позичальник не в змозі погасити позику, банк-кредитор може

продати цінні папери на фондовій біржі як їх законний власник. Виручена

сума від реалізації заставного права направляється на погашення кредиту, а

залишок коштів – на рахунок позичальника.

Для оформлення застави цінних паперів на принципах права

справедливості клієнт висилає банку тільки сертифікат акцій, заповнює та

підписує меморандум про депозит, однак без посилання на зворотну передачу

цінних паперів після закінчення строку застави. Таким чином, застава на

принципах права справедливості не потребує праці та часу на переоформлення

заставних паперів на банк та знову на клієнта. Припинення строку дії

застави на принципах права справедливості здійснюється шляхом повернення

клієнту сертифікату та анулювання меморандуму про депозити. Однак таке

заставне право банку пов`язане з певним ризиком.

Розглядаючи заставу як один із способів забезпечення повернення

кредиту, слід відмити, що таку гарантію породжує перш за все юридично

закріплена майнова відповідальність позичальника перед кредитором. Тим

самим створюється правова захищеність інтересів кредитора. Економічну

гарантію повернення кредиту при заставі забезпечують конкретні матеріальні

цінності та майнові права, що є предметом застави, а також загальне майно

позичальника, а іноді й третіх осіб. Наприклад, при заставі векселя банк

віддає перевагу переводним векселям, по яких існує солідарна

відповідальність осіб, що проставили передаточні написи. Гарантією

повернення кредиту під заставу цінних паперів є, зокрема, фінансова

стійкість організації, що випустила їх.

Таким чином, ефективність заставного права визначається не тільки

правовою захищеністю інтересів кредитора, якістю предметів застави,

вірністю проведеної оцінки цих предметів, а особливо при видачі іпотечного

кредиту (під заставу нерухомості, про яку було згадано вище), але й

загальним фінансовим станом кредитора. Інакше кажучи, застава майна

позичальника не виключає прийняття до уваги його особистої

кредитоспроможності.

Як вже відзначалось, в зарубіжній банківській практиці здійснюється

оцінка якості застави як форми забезпечення кредиту за такими критеріями як

відношення вартості заставленого майна і суми кредиту, ліквідність

заставленого майна, можливість банку здійснювати контроль за заставленим

майном. У відповідності з цими критеріями виділяють п`ять груп застав, що

характеризують різну надійність (таблиця 1).

Таблиця 1. Критерії оцінки якості заставного механізму[15]

|Рейтинг |Співвідношення|Ліквідність |Можливість |Приклади |

|надійност|вартості |предметів |здійснювати | |

|і |заставленого |застави |контроль за | |

| |майна та суми | |предметом | |

| |позики | |застави | |

|А |Більше або |Легко |Повністю під |Грошовий депозит |

|(високий)|дорівнює 100% |реалізуються |контролем банку |в банку |

|В |Менше 100% |Ціна може |Повністю під |Цінні папери, що |

| | |коливатися та|контролем банку |котуються, |

| | |можуть | |передані на |

Страницы: 1, 2, 3, 4