Курсовая: Кредитування банками підприємств та забезпеченння кредитів

перевірений авторитет у банківських колах.

6. Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банківським

консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим

наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою

банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за

рахунок залучення інших банків для участі в ко'нсорціумній операції.

Положення "Про кредитування" визначає види банківських кредитів, що можуть

надаватися підприємствам:

Кредити, які надаються банками, поділяються:

1. За строками користування:

1) короткострокові - до 1 року, можуть отримувати підприємства у разі

фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та

обігу.

2) середньострокові - до 3 років, надаються підприємствам на поточні витрати,

оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

3) довгострокові - понад 3 років, можуть надаватись для формування основних

фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на

реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове

будівництво, на приватизацію та інше.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не

передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання

(зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з

позичкового рахунку позичальника) до повного

погашення кредиту та відсотків за його користування.

2. За забезпеченням:

1) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

2) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

3) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

4) незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику:

1) стандартні кредити;

2) кредити з підвищеним ризиком;

4. За методами надання:

1) у разовому порядку;

2) відповідно до відкритої кредитної лінії;

3) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із

стягненням комісії за зобов'язання).

5. За строками погашення:

1)водночас;

2) у розстрочку;

3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

4) з регресією платежів;

5) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

, Також необхідним законодавчим актом, який також регулює кредитні

відносини, є Закон України "Про заставу", який був введений в дію Постановою

ВР N 2655-12 від 02.10.92 року.

Цей закон регулює відносини застави, які виникають внаслідок надання кредиту

банком - підприємству, та визначає предмет застави, порядок застави,

суб'єктів, форму та зміст договору застави, а також права та обов'язки

сторін, порядок припинення застави, та порядок реалізації застави.

Законом передбачаються такі види застави:

• Іпотека - це застава землі, нерухомого майна, при якій

земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у

заставодавця або третьої особи.

• Заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет

застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

• Застава майнових прав.

• Застава цінних паперів - здійснюється передачею їх

заставодержателю в депозитне володіння.

В розвинутих країнах зобов'язання підприємств перед банком забезпечуються

також у вигляді гарантій (поручительств), переуступки, переуступки

дебіторської заборгованості, шляхом забезпеченням товарними запасами,

забезпеченням шляховими документами, рухомим та нерухомим майном, цінними

паперами, а також дорогоцінними металами. Але треба враховувати ще і те, що

банк висуває певні вимоги до забезпечення:

1. Забезпечення повинно бути якомога більш ліквідним.

2. Стабільність цін на заставлене майно.

3. Здатність до тривалого зберігання.

4. Мінімальні витрати по зберіганню та реалізації заставленого майна. Країни

із розвиненою ринковою економікою дуже часто схиляються, в своїй банківській

практиці, до застосування наступних форм забезпечення кредитів: гарантія,

переуступка (цесія), переуступка дебіторської заборгованості, забезпечення у

вигляді товарних запасів, забезпечення шляховими документами, забезпечення

рухомим та не рухомим майном, цінними паперами, а також дорогоцінними

металами.

Гарантія являє собою зобов'язання третьої особи погасити борг

позичальника у випадку його неплатоспроможності. Найбільш розповсюдженою є

банківська гарантія. Строк дії гарантії встановлюється як правило на 10-15

днів більше строку погашення кредиту, повернення якого забезпечується

гарантією. Якщо позичальник по закінченню строку користування кредитом не має

коштів на розрахунковому рахунку, неповернутий кредит стягується в безспірному

порядку з рахунка гаранта.

Переуступка (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника

до третьої особи означає передачу прав банку щодо зміни напрямку виручки на

погашення кредиту при настанні строків його повернення. Цесія проводиться на

основі укладеної між банком і позичальником угоди, в якій визначається сума

вимог і рахунків, що потребують переуступки та інші умови. Якщо підприємство

має розрахунковий рахунок в цьому банку, тоді угоду про переуступку можна не

укладати, а обумовити цю угоду в кредитній угоді.

Переуступка дебіторської заборгованості складається з передачі

банку рахунків, що підлягають сплаті за поставлені підприємством товари,

виконані роботи, надані послуги. При цьому підприємство може як повідомляти

своїх дебіторів про переуступку вимог, так може і не робити цього.

Забезпечення у вигляді товарних запасів. При цій формі як застава

виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції.

І.З.Стан кредитування та забезпечення кредитів на Україні.

Кредит за своєю економічною природою є важливим стимулом ефективного

господарювання. В умовах раціональної організації економічної системи

відбувається приплив кредиту до підприємств із високими показниками розвитку,

які забезпечують найбільшу віддачу коштів, отриманих у позику, і навпаки,

відбувається відплив кредиту з підприємств із низьким рівнем прибутковості.

Отже, згідно з об'єктивними законами ринку банківський кредит має сприяти

вільному перетіканню капіталів в економіці, забезпечуючи тим самим розвиток

найефективніших галузей господарства.

Водночас треба зазначити, що за період реформування господарського механізму

в Україні, яке супроводжувалося значним спадом виробництва і ділової

активності, суттєво знизилася роль банківського кредиту у забезпеченні

виробничого сектора необхідними грошовими ресурсами. Про це свідчить незначна

частка позик банків у валовому внутрішньому продукті країни (таблиця 1).

Таблиця 1.*

Частка банківських кредитів у валовому внутрішньому продукті України (млн.

грн.).

Період	1996р.	1997 р.	1998р.
Обсяг валового внутрішнього продукту	81519.0	93365.0	103869.0
Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання	5452.0	7295.0	8855.0
Питома вага банківських кредитних вкладень у ВВП, %	6,7	7,8	8,5

Звідси робимо висновок, що за останні роки темпи кредитування комерційними

банками суб'єктів господарювання суттєво сповільнилися. Станом на

01.02.1997 р. залишки заборгованості за кредитами складали 5,09 млрд. грн.,

тоді як на кінець 1996 р. вони складали 5,45 млрд. грн. В 1992 р. у

порівнянні з 1991 р. обсяги кредитування зросли у 28 разів, у 1995 р. -

тільки на 164%, а в 1996 р. -лише на 33%. При цьому за останні роки значно

збільшилася частка

* Джерело: Бюлетень Національного банку України.-грудень 1998 р.

кредитів у іноземній валюті - з 9,4% у 1994 р. до 2в3% у січні 1997 р., а

частка довгострокових кредитів знизилася з 12,8% у 1991 р., стрімко падаючи

до 2.6% у 1993 р., до 11,1% у 1996 р. (таблиця 2).

Таблиця 2.*

Обсяги і структура кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам

господарювання в 1991-1998 рр.

Роки	Усього	в тому числі
		У валюті		За терміном
		Національ­ній	Іноземній	короткостр.	Довгостр.
Залишки заборгованості на кінець періоду, млн. грн.
1991 р.	0,97	0,97	-	0,85	0,12
1992р.	27	24	3	26	1
1993 р.	406	385	21	396	11
1994 р.	1558	1199	359	1381	176
1995 р.	4113	3029	1084	3678	435
1996р.	5452	4102	1350	4885	607
1997р.	7295	5195	2100	6522	773
1998 р.	8855	5102	3752	7221	1633
Питома вага у загальному обсязі, %
1991 р.	100	100	-	87,2	12,8
1992 р.	100	90,6	9,4	95,4	4,6
1993 р.	100	94,8	5,2	97,4	2,6
1994 р.	100	77,0	23,0	88,7	11,3
1995 р.	100	73,6	26,4	89,4	10,6
1996р.	100	75,2	24,8	88,9	11,1
1997р.	100	71,2	28,8	89,4	10,6
1998р.	100	57,6	42,4	81,6	18,4

Значні зміни в структурі як короткотермінового, так і довготермінового

кредитування відображають реальні труднощі перехідного періоду до ринкових

відносин. За останні два роки частка кредитів у матеріальне виробництво

скоротилася на 6,3 процентних пункти, тоді як кредити для збільшення

розрахунків збільшилися на 7,9

* Джерело: Бюлетень Національного банку України.-грудень 1998 р.

процентного пункту. Найбільшими позичальниками комерційних банків поки що

залишаються державні підприємства і організації. На них у січні 1997 р.

припадало близько 60% усіх кредитів, але якщо порівняти цей показник з рівнем

1995 р., то можна зробити висновок про зміни на користь недержавного сектора

і домашніх господарств, частка яких за останніх два роки зросла на 3

процентних пункти.

Виключно важливого значення для підйому виробництва в останні роки набуває

проблема стимулювання довгострокового кредитування. На початку 1997 р.

залишки заборгованості за довгостроковими кредитами комерційних банків

складали близько 450 млн. грн., в т. ч. понад 59% - власні кошти банків, що,

безумовно, є позитивною тенденцією і свідченням того, що банківській капітал

починає сприяти стимулюванню розвитку промислового капіталу.

У зв'язку з цілою низькою чинників макро - та мікроекономічного

характеру розгортання коротко - та довгострокового кредитування об'єктів

господарської діяльності в останні роки було гіпертрофованим, а тому, в свою

чергу, негативно вплинуло на перебіг деяких економічних подій і явищ. Стрімке

наростання обсягів кредитування в 1992-1994 рр. на фоні запровадженої НБУ

політики "дешевих грошей" призвело до швидкого підвищення облікової ставки в

1992 р. на рівні 80%, у 1993 р. - до 190, а в 1994 р. - до 225,9% ( у

середньорічному розрахунку). Це в свою чергу зумовило стрімке зростання

процентних ставок комерційних банків. Слід зазначити, що на фоні такого

розбалансування фінансово-кредитної системи політика багатьох комерційних

банків не була виваженою: більшість із них намагалися одержати максимальний

прибуток, орієнтуючись, фактично, на один вид активних операцій -

кредитування, причому в досить агресивній формі.

Але спробуємо проаналізувати ту ситуацію в кредитній сфері, яка склалась у

1998 року. Треба зазначити, що із всієї суми загальних кредитних вкладень

банківської системи в національній та іноземній валюті 45,4% становлять

кредити Національного банку України, решта - кредитні вкладення комерційних

банків, станом на 01.01.99 року. Особливу увагу треба звернути на стан

кредитної заборгованості в національній валюті, тобто який обсяг кредитних

ресурсів знаходиться в тимчасовому користуванні позичальників, 58,6% -

становили кредитні вкладення комерційних банків.

Заборгованість за кредитами, направленими комерційними банками суб'єктам

господарювання, за станом на 01.01.99 року становила 9,2 млрд. грн., у тому

числі в національній валюті - 5 млрд. грн.

Звідси можна зробити простий висновок - найактивнішими кредиторами в Україні

залишаються комерційні банки. Провідне місце, щодо кредитування суб'єктів

господарювання, займають банки Київської області та м. Києва. У цієї групи

кредиторів заборгованість за кредитами на початок жовтня досягнула майже 4

млрд. грн., або 43,5% від її загальної суми. Це наочно засвідчує наступна

діаграма.

100%

' Досить великі позики надавали також банки Дніпропетровської і Донецької

областей, залишки заборгованості за кредитами яких становили відповідно 1,2 і

0,63 млрд. грн., або 12,8 і 6,8% від їх загального обсягу. Це наочно ілюструє

наступна діаграма ( діаграма 2).

"'Джерело: Бюлетень Національного банку України.-1999.-№1.-с. 15.

У структурі кредитного портфелю комерційних банків найбільшу питому вагу

становила заборгованість за кредитами господарств колективної форми

власності, яка дорівнювала 6,4 млрд. грн., або 70%. Заборгованість за

кредитами господарств з приватною формою власності становила 1,2 млрд. грн.,

або 13,3% від загального її обсягу, із них 919 млн. грн. - у національній

валюті. З початку року частка кредитів наданих приватному сектору,

підвищилася на 8,6 процентного пункту.

За станом на початок січня 1999 року в загальному обсязі заборгованості за

кредитами, наданими суб'єктам підприємницької діяльності з державною формою

власності, припадало 15,5%, або 1,4 млрд. грн., та спостерігається тенденція

до зниження цих показників. Це свідчить про те, що на сьогоднішній день для

комерційних банків пріоритетним є кредитування підприємств недержавної форми

власності (діаграма 3).

Виходячи з вище наведених даних не можна сказати, що стан кредитування, в

порівнянні з минулими роками, значно покращився, хоча і є певні доброякісні

зрушення.

Але доцільно також зазначити, що не можна позитивно розцінювати тенденцію до

зростання банківських кредитних вкладень в економіку при збереженні

загального скорочення обсягів виробництва. Особливо негативним аспектом цієї

тенденції є порівняно незначна частка кредитів, наданих безпосередньо

суб'єктам господарювання (таблиця 3).

Таблиця 3.*

Динаміка обсягів кредитних вкладень банків України (млн. грн.).

Показники	1995р.	1996р.	1997р.	1998р.
Кредити,надані
банками, усього	8471	11263	13158	16640
Темпи зростання, %
	285	133	117	12.3-
Кредити, надані КБ
суб'єктам	4078	5452	7295	8855
господарювання,
усього
Темпи зростання, %
	262	134	134	121
Питома вага
кредитів, наданих
суб'єктам
господарювання у	48,1	48,4	55,4	54,6
загальному обсязі
кредитування,%

Щоб такої ситуації уникнути в майбутньому, потрібно сформувати міцні кредитні

відносини між суб'єктами господарювання та комерційними банками, а необхідною

вимогою цього є науково обгрунтована розробка механізму кредитування. Цей

механізм на даному етапі розвитку банківської системи доцільно вважати

сформованим, але кожен його етап в умовах економічної невизначеності набуває

своїх специфічних рис.

На нашу думку слід звернути найбільшу увагу:

Перш за все на забезпечення банківського кредиту. У практиці банківської

системи України розповсюджені такі форми забезпечення

*Джерело: Бюлетень Національного банку України.-1998.-№12.-с.74.

кредитних угод: застава майна, гарантія переведення на користь банку вимог і

рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності

позичальника перед банком за непогашення та ризику неповернення кредиту.

Тобто створити дійовий механізм застави майна та її реалізації.

По-друге, треба розвивати кредитування, яке базується на вексельному обігу

(основа комерційного кредиту) та запроваджувати їх найефективніші форми.

По-третє, треба стимулювати довгострокове кредитування господарюючих

суб'єктів, бо саме з ним ми маємо проблему. Адже саме довгострокове

кредитування є основою здорової ринкової економіки.

По-четверте, треба подолати кризу неплатежів у народному господарстві.

2.3. Оцінка кредитоспроможності позичальника, методи забезпечення кредитів.

Страницы: 1, 2, 3