Організаційно-економічні аспекти підвищення конкурентоспроможності українських банків

Організаційно-економічні аспекти підвищення конкурентоспроможності українських банків

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

До захисту допускаю:

завідувач кафедри банківської справи,

Академік АЕН України, д.е.н., професор

О.В.Васюренко

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ

Керівник роботи,

к.е.н., доцент І.М.Вядрова

Консультант з питань використання

економіко-математичних методів,

к.т.н., доцент В.Ю.Дубницький

Студент факультету

банківської справи, обліку і фінансів,

5 курсу, групи 52-БС-м,

спеціальності 8.050105

«Банківська справа» М.О.Сидоренко

Харків - 2009

Анотація

Розвиток конкуренції в українській економіці в цілому, і зокрема в її банківському секторі, є закономірним процесом, що стосується інтересів не лише виробників і споживачів банківських послуг, але й усього суспільства.

У цьому зв'язку дослідження організаційно-економічних аспектів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Метою роботи є систематизація теоретичних аспектів банківської конкуренції і конкурентоспроможності та вироблення організаційно-економічних підходів щодо її підвищення і впровадження в практику банківської діяльності в частині вирішення проблеми розширення філіальної мережі та визначення взаємозв'язку граничних показників кількості структурних підрозділів з припущеною ринковою долею активів банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішуються такі завдання: визначено сутність банківської конкуренції та конкурентоспроможності як економічних явищ та надано характеристику основних її елементів; проведено дослідження сучасних проблем конкурентоспроможності вітчизняних банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу; запропоновано практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків

Об'єктом дослідження даної роботи є сфера банківської конкуренції

Предметом дослідження є організація діяльності банківських установ України, яка спрямована на підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Ключові слова: банківська конкуренція, конкурентоспроможність, конкурентні пріоритети, роздрібна мережа.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності українських банків

1.1 Сутність та сучасна теорія банківської конкуренції та конкурентоспроможності

1.2 Видова класифікація банківської конкуренції

1.3 Конкурентоспроможність банківського продукту як основа забезпечення конкурентних позицій банку

1.4 Техніко-економічна характеристика АКІБ «УкрСиббанку» BNP Paribas Group

Розділ 2. Аналіз діючої системи формування та управління конкурентоспроможністю банків України

2.1 Дослідження сучасного стану конкурентоспроможності українських банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу

2.2 Аналіз основних показників конкурентоспроможності АКІБ «УкрСиббанку» BNP Paribas Group

2.3 Оцінка конкурентної позиції банку за різних варіантів конфігурації її елементів

2.4 Стан та аналіз використання інформаційних систем та технологій в АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group

Розділ 3. Практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків в сучасних умовах

3.1 Концептуальні підходи до вирішення проблеми розширення філіальної мережі банку як фактора забезпечення його конкурентоспроможності

3.2 Використання методу найменших квадратів та коефіцієнту кореляції рангів Спірмана для підвищення рівня конкурентоспроможності банків

3.3 Методика формування оптимальної стратегії банку шляхом побудови конкурентної карти

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Банківська сфера економіки в усьому світі переживає суттєві зміни, які характеризуються глобалізацією фінансових ринків, дерегулюванням, збільшенням у банківських установ асортименту небанківських продуктів, впровадженням сучасних інформаційних технологій в управління банками, консолідацією чи скороченням кількості банків.

За останні роки українські банки зіткнулись з новою хвилею конкуренції, пов'язаною з перерозподілом капіталів та клієнтури. Разом з цим на ринку майже відсутні відносно стабільні джерела постачання ресурсів, захисні бар'єри від інтервенцій нових учасників ринку, постійно зростаючий попит з боку юридичних та фізичних осіб, який би відповідав відсотковим ставкам, що гарантують адекватну маржу.

Сьогодні майже всі українські банки переймаються проблемою переходу до умов динамічної та зростаючої конкуренції. Це зумовлює необхідність вдосконалення стратегічної управлінської поведінки таким чином, щоб адаптуватися до умов ринкового середовища та досягнути задовільних результатів, потрібних для виживання і розвитку в умовах як національного, так і міжнародного ринків. У цьому зв'язку дослідження організаційно-економічних аспектів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження даного дослідження є сфера банківської конкуренції

Предметом дослідження є організація діяльності банківських установ України, спрямована на підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Методи дослідження - теоретичне узагальнення та систематизація, позитивний метод дослідження фактів, явищ і реалій існуючої практики, метод найменших квадратів та коефіцієнт кореляції рангів Спірмена (для аналізу даних та визначення взаємозв'язку впливу показників обсягів чистих активів на розмір філіальної мережі та навпаки), а також метод розрахунку індексу Герфіндаля-Гіршмана (для визначення рівня конкуренції у певному сегменті ринку).

Дана робота присвячена аналізу ресурсної бази як певної банківської установи так і банківської системи України в цілому, дослідженню в комплексі проблем, що можуть загрожувати розвитку конкуренції в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу, обґрунтованому визначенню оптимальних стратегій розвитку банківської установи в сучасних умовах та перспектив їх розвитку у майбутньому.

Метою роботи є систематизація теоретичних аспектів банківської конкуренції і конкурентоспроможності та вироблення організаційно-економічних підходів щодо її підвищення і впровадження в практику банківської діяльності в частині вирішення проблеми розширення філіальної мережі та визначення взаємозв'язку граничних показників кількості структурних підрозділів з припущеною ринковою долею активів банку, а також розробка методики формування оптимальної стратегії банку шляхом побудови конкурентної карти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та вдосконаленні підходів щодо вирішення комплексу питань, пов'язаних із організацією процесу оцінки конкурентних пріоритетів банку й підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних банківських установ.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

визначено сутність банківської конкуренції та конкурентоспроможності як економічних явищ та надано характеристику основних її елементів;

проведена видова класифікація банківської конкуренції;

досліджено сучасні проблеми конкурентоспроможності вітчизняних банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу;

запропоновано практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків.

Конкуренція прямо впливає на рівновагу на банківському ринку і тим самим на стабільність банківської системи та всієї грошово-кредитної сфери, досягнення яких є одним із найпріоритетніших напрямів сучасного етапу розвитку ринкової економіки України. Про це свідчить той факт, що в новій редакції Закону України «Про банки та банківську діяльність» є окрема стаття 53 «Забезпечення конкуренції у банківській системі», яка регламентує умови конкуренції в цій сфері. Вказаному питанню приділяється значна увага в інших нормативно-правових актах: Законі України «Про захист економічної конкуренції», Указі Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».

На вирішення загальних питань банківської конкурентоспроможності спрямовані дослідження таких вчених, як Волощука І., Дубовик О.В, Заруби Ю.О., Козьменко С.М., Тавасиева А.М., Тігіпка С.Л., Федулової Л.І.

Разом з тим, багато висновків вказаних авторів, мають важливе наукове і практичне значення і можуть бути поглиблені в контексті розробки практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективність діяльності банків щодо зміцнення своїх конкурентних позицій як необхідної умови подальшого зміцнення національної економіки.

Розділ 1. Теоретичні засади формування конкурентоспроможності українських банків

1.1 Сутність і сучасна теорія банківської конкуренції та конкурентоспроможності

Аналіз праць зарубіжних і вітчизняних науковців та практиків показав, що коли проблеми ринкової конкуренції висвітлено в економічній літературі широко, то проблеми банківської конкуренції в Україні майже не досліджено.

Саме банківській конкуренції притаманні об'єктивні особливості, які відрізняють її від конкуренції в інших сферах економіки та потребують детального вивчення і конкретизації. Серед них такі: ресурси банків є об'єктом конкурентної боротьби; банки на ринку можуть виступати і як продавці, і як покупці; наявність великої кількості доступних каналів збуту банківських послуг, активна участь у конкурентній боротьбі небанківських фінансових установ тощо.

Наявність таких особливостей ніяк не суперечить визнанню загальних рис усіх видів конкуренції та існування загального, універсального феномену конкуренції взагалі. Окрім того, таке твердження необхідно розглядати не як поділ економічної теорії, а як розвиток і реалізацію її пізнавальної функції. Характерні риси банківської конкуренції, на нашу думку, визначаються особливостями українського середовища (умовами конкретної країни), суб'єктів та сфери конкуренції тощо.

Зміст та сутність поняття «конкуренція» багатозначне, тому складно дати його універсальне значення. Тому доцільно, на думку авторів, розглянути еволюцію його розвитку: від конкуренції класичної до визначення банківської конкуренції та конкурентоспроможності окремого банку.

Слово «конкуренція» походить від латинського «concurrentia», що в дослівному перекладі означає «зіткнення», «змагання».

Саме таке поведінкове трактування спочатку установилось в економічній літературі. Тому перше трактування (визначення) конкуренції звучало так: суперництво між продавцями (чи покупцями) за найвигідніші умови продажу (купівлі) товару. Таке визначення базувалось на розумінні конкуренції як дійсного змагання та суперництва між суб'єктами, стосунки між якими не передбачали будь-яких домовленостей [23].

Таким чином, згідно поведінкової особливості термінології, конкуренція являє собою економічний процес взаємодії, взаємозв'язку та боротьби між працюючими на ринку організаціями з метою забезпечення кращих можливостей для збуту продукції, реалізації послуг, задоволення потреб покупців і одержання максимального прибутку [32].

Із розвитком ринку, удосконаленням технології ведення бізнесу змінювалось трактування конкуренції. Із поведінкової інтерпретації поступово сформувалося структурне визначення конкуренції, а саме: наявність на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців, які мають можливість вільно виходити на цей ринок та йти з нього. Акцент з такого визначення зміщується зі самої конкурентної боротьби на аналіз структури ринку, умов, що переважають на ньому.

Крім структурного визначення конкуренції, в останні роки набуває широкого визначення функціональне визначення цієї категорії. Згідно з функціональним трактуванням конкуренція має виняткове значення для розвитку економіки, оскільки виступає стимулюючим фактором для різних суб'єктів, що конкурують між собою.

Термінологія, що прийнята у вітчизняній літературі, досить неоднозначна. Вона містить елементи поведінкової, структурної та функціональної інтерпретації та визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання, мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку [23].

Рис.1.1. Елементи інтерпретації поняття «конкуренція»

Отже, поняття «конкуренція», протягом еволюційної трансформації, від змісту просто суперництва між покупцями або продавцями, почало визначатися як цивілізована, легалізована форма боротьби за існування, є одним з дійових механізмів відбору та регулювання в ринковій економіці, тобто набуває вже більш економічного змісту (рис. 1.1).

Тому зараз, на наш погляд, доцільно розглянути сутність поняття «конкуренція в підприємницькій діяльності».

У науковій літературі існують різні точки зору щодо його трактування.

Зокрема, Козьменко С.М. [32] визначає його як економічний процес взаємодії, взаємозв'язку та боротьби між працюючими на ринку підприємствами і організаціями з метою забезпечення кращих можливостей для збуту продукції, реалізації послуг, задоволення потреб покупців і одержання максимального прибутку.

Сферою прояву конкуренції в підприємницької діяльності є ринок, де й виникає поняття конкурентоспроможність товару, під якою розуміють ступінь його привабливості для реального покупця [73].

А різні позиції на цьому ж ринку віддзеркалюють скоріше ступінь конкурентоспроможності того чи іншого економічного суб'єкта щодо конкурента.

Таким чином, сутність економічної категорії, «конкурентоспроможність» різними авторами розуміється в цілому однаково і зводиться до здатності суб'єкта набувати чи володіти такими якостями, властивостями, які впливають на успішність його діяльності в умовах економічного змагання. Що ж до підприємства, то його конкурентоспроможність можна трактувати як здатність суб'єкта ринкових відносин діяти на ринку нарівні з присутніми там аналогічними конкуруючими суб'єктами [56].

Оскільки сьогодні присутність конкуренції між суб'єктами в банківському секторі є очевидною, то доцільно було б визначитися з трактуванням самого поняття «банківська конкуренція», яке більшого змісту набуває при двобічному розгляді: як явище та як процес.

Волошко І.В.[63] пропонує визначення конкуренції в банківській сфері як процес боротьби між суб'єктами господарювання на ринку, в ході якої створюються відмінні конкурентні переваги власної установи та її продуктів, що зумовлюють залучення найпривабливіших споживчих сегментів.

Шпиг Ф.І [64] вказує на те, що конкуренція є процесом суперництва банків між собою та з іншими фінансово-кредитними інститутами, у ході якого вони прагнуть забезпечити собі провідні позиції на ринку банківських послуг.

Дубовик О.В., розглядаючи банківську конкуренцію, трактує її як економічне явище, що характеризується існування певної кількості суб'єктів на банківському ринку, які одночасно зацікавленні у досягненні однієї і тієї ж мети та прагнуть забезпечити собі міцне становище на цьому ринку, що являє собою певний взаємозв'язок елементів ринкової системи (рис. 1.2) [23].

Рис.1.2. Взаємозв'язок ринку банківських послуг з елементами ринкової системи

Ефективний механізм взаємозв'язку елементів перелічених ринків сприятиме створенню та реалізації конкурентоспроможних банківських послуг, що є узагальнюючим показником стійкості банку, його уміння раціонально використовувати свій фінансовий та науково-технічний потенціал.

Але загальна конкурентоспроможність банку є більш складною ринковою характеристикою установи, значно ширшою від поняття стійкості і надійності [69].

Лютий І. [44], розглядаючи місце та роль конкурентоспроможності банківських установ, вважає, що це рівень їх готовності ефективно надавати конкурентні фінансові послуги, забезпечувати високу фінансову стійкість і динамічно розвиватися, враховуючи загальноекономічне і соціальне-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім і внутрішнім ризикам.

Фомін І. [69] вказує на те, що конкурентоспроможність відображає ступінь привабливості банку для реальних і потенційних клієнтів, який дає змогу отримати певні переваги у формуванні впливу на ринкову ситуацію у власних інтересах.

Не дивлячись на всю різноманітність характерних рис та особливостей банківської конкуренції, що визначають її особливе місце в теорії, вони ні в якому разі не вступають в суперечність із загальним поняттям конкуренції. Тим більше банківська конкуренція, як і всі економічні явища, неможлива без використання відповідних засобів, якими є банківські продукти, за допомогою яких банки-конкуренти намагаються завоювати визнання та залучити клієнтів.

Узагальнюючи усі підходи до визначення сутності та змісту розглянутих понять можна розробити наступну схему (додаток А).

Не менше уваги економісти приділяють вивченню особливостей банківської конкуренції, яка має певні специфічні риси, що відрізняють її від конкуренції в інших галузях економіки. Особливості доцільно було б зобразити схематично (рис. 1.3).

Таким чином, при вивчені усього розмаїття підходів щодо поняття конкуренції очевидною є наявність виділення її спеціалізованих напрямів: економічна, підприємницька або конкуренція у підприємницькій діяльності та банківська конкуренція. Вони пов'язані між собою, мають великий вплив один на одного та можуть бути причинами появи нових підходів. Але більш чітке визначення поняття конкуренції можна дати розглядаючи його як явище та як процес суперництва, що здійснюється в динаміці, між суб'єктами банківського ринку. Таке трактування поняття «конкуренції» та ґрунтовна класифікації її особливостей та різновидів дає змогу глибше вивчити природу цього явища, знайти та застосувати універсальні механізми визначення даного процесу, враховуючи те, що конкуренція є важливим рушієм розвитку економіки та одним із найважливіших чинників економічного пожвавлення.

Рис.1.3. Особливості банківської конкуренції

1.2 Видова класифікація банківської конкуренції

Питання систематизації та всебічної класифікації видів конкурентної боротьби у банківській сфері є ключовим для визначення власної стратегії розвитку кожної банківської установи. Без повного розуміння різноманітності складних процесів у цій сфері марно сподіватись на власну конкурентоспроможність у боротьбі з іншими фінансовими установами.

З метою всебічного дослідження питання класифікації видів конкуренції необхідно ознайомитись з працями двох напрямків, але перед цим доцільно, на наш погляд, визначити об'єкти та суб'єкти конкуренції.

Таблиця 1.1

Класифікація суб'єктів банківської конкуренції за секторами ринку

Об'єктом конкуренції в банківському секторі є потреби груп споживачів, які входять до цільового ринку.

Засобами конкуренції є банківські продукти, за допомогою яких банки-конкуренти намагаються завоювати визнання та залучити клієнтів.

Суб'єктами конкуренції виступають ті установи, які здатні задовольнити потреби цільових ринків і прагнуть це зробити, реалізуючи господарську діяльність на ринку, а це не тільки банківські установи.

В сучасних умовах простежується тенденція того, що поряд із суперництвом банків між собою все більшого значення набуває конкуренція з боку небанківських фінансово-кредитних інститутів, а також з боку нефінансових організацій (табл. 1.1) [32].

Отже, повертаючись до видової класифікації банківської конкуренції, розглянемо детальніше різні підходи до визначення змісту даного питання, не відокремлюючи ці погляди в межах даної роботи, а певним чином систематизуючи їх відмінності та особливості.

Перший напрямок [23] визначає різні види конкуренції за ступенем гостроти конкурентної боротьби.

Другий визначає види конкуренції в залежності від суб'єктів і методів конкуренції, а також їх галузевої належності, без врахування гостроти конкурентної боротьби [32].

Рис.1.4. Класифікація конкуренції за сегментацією по зонах

Зокрема, Дубовик О.В. будує класифікацію конкуренції виділяючи декілька зон суперництва, та проектуючи їх на теорію банківської конкуренції (рис. 1.4).

Страницы: 1, 2