Контролінг і управлінський облік у банку

Представники обліково-аналітичної школи наголошують на тому, що концепцію контролінгу слід орієнтувати на облікову :систему, та вважають, що "система внутрішньогосподарського обліку відображає всі ознаки обліково-аналітичної системи і може ідентифікуватися як система контролінгу".

Пріоритет фінансового обліку в системі контролінгу визначається в наукових працях, зокрема вітчизняних дослідників Л. Кіндрацької, С. Петренко, М. Пушкаря, Л. Сухарєвої та інших науковців. ї М. Пушкар у своїй праці наголошує на тому, що "у системі контролінгу центральне місце належить бухгалтерському обліку, який формує базу даних, визначає зміст, відбір та оцінку даних, комплекс економічних показників, що характеризують кількісний та якісний об'єкт, а також фактори, що впливають на їх функціонування" [74].

Представники обліково-аналітичної школи також підкреслюють, що "система контролінгу являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує розробку альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства" .

Недосконалість таких визначень полягає в тому, що основна увага в контролінгу зосереджується на обліку, тобто повторюється концепція контролера-бухгалтера, практичні функції якого підносяться до рівня теорії. Не заперечуючи важливе значення бухгалтерського обліку в процесі формування інформаційної бази даних, неварто його висувати на передній план як основний компонент у системі контролінгу. Це обмежує контролінг функціями бухгалтера (здійснення обліку, накопичення даних про різні сторони господарської діяльності, їх аналіз, перевірка, корегування тощо).

Представники школи управління розглядають контролінг у різних площинах:

як інтегруючу і координуючу підсистему контуру управління;

як функцію підтримки процесу управління ;

як процес, що спрямований на ліквідацію "вузьких місць" орієнтований на майбутнє відповідно до поставлених цілей і задач отримання певних результатів";

як систему управління, що інтегрує як управління рентабельністю, так і управління ризиками , або лише прибутком ;

як саморегулюючу систему методів та інструментів, що спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг ;

як систему, що пов'язана із стратегічним і організаційно-тактичним прогнозуванням і плануванням, із здійсненням управління виробництвом, збутом і техсервісом на основі активного використання комплексного інформаційного банку даних;

як інформаційну підтримку управління, дещо ширше;

як систему інтегрованого інформаційного забезпечення, планування і контролю;

Підсумовуючи наведені визначення, доцільно зауважити, що незаперечними є положення про те, що контролінг є:

новітньою концепцією ефективного управління підприємством;

інформаційне, консультаційне, методично підтримує менеджмент щодо прийняття управлінських рішень;

пов'язаний із процесами планування, координації, обліку, аналізу та контролю за реалізацією цілей діяльності підприємства;

орієнтований на управління дохідністю та ризиками, виявлення позитивних та негативних сторін діяльності банка, оцінку можливостей та загроз.

При цьому слід відзначити, що контролінг об'єднує дві складові: контролінг як філософію і контролінг як інструмент. Контролінг як філософія та образ мислення керівників орієнтований на ефективне використання ресурсів і розвиток підприємства в довгостроковій перспективі. Контролінг як інструмент, орієнтований на досягнення цілей, це інтегрована система інформаційно-аналітичної і методичної підтримки в процесі планування, контролю, аналізу та прийняття управлінських рішень у всіх функціональних сферах діяльності підприємства [84].

Нині в економічній літературі гостро дискутується проблема не тільки щодо окремих компонентів контролінгу, його зв'язку з менеджментом, а й доцільності виділення контролінгу як самостійного напряму в науці та практичній діяльності.

Робоча наукова гіпотеза - контролінг є синтетичною наукою, яка грунтується на економічній теорії, теорії систем, кібернетиці, дослідженні операцій, менеджменті, бухгалтерському обліку, аналізі, управлінні ризиками, теорії інформації, психології, маркетингу тощо.

Основна полеміка стосується питання про входження контролінгу до складу менеджменту або про відокремлення контролінгу від нього. Існує думка, що контролінг поряд з плануванням, організацією, управлінням кадрами тощо є функцією менеджменту, тобто його підсистемою.

На думку інших науковців, контролінг забезпечує методичну та інструментальну базу для підтримки основних функцій менеджменту: планування, контролю, обліку, аналізу, а також оцінки ситуації для прийняття управлінських рішень.

У праці зазначається, що контролінг - це система управління. При такій інтерпретації контролінг майже набуває права на самостійне існування.

Сутнісне розуміння цієї проблеми полягає в тому, що контролінг є самостійною синтетичною дисципліною, яка виникла в результаті виокремлення нового напряму менеджменту - його сервісної підтримки, під якою слід розуміти інформаційне, консультаційне, методичне, комунікаційне забезпечення прийняття управлінських рішень в економічній сфері з урахуванням нових досягнень науки та передової практики.

Робоча наукова гіпотеза - контролінг передбачає контроль як складову, але не зводиться лише до нього.

Морфологічна схожість термінів "контролінг" та "контроль" щодо ідентичності цих понять. У літературних джерел зустрічається твердження, що "по суті, контролінг є системою фінансового контролю, оскільки основна інформація, що надходить, стосується фінансових параметрів". Дещо подібна позиція полягає в тому, що "контролінг виконує функцію внутрішнього контролю на підприємстві, визначає економічність роботи його окремих структурних підрозділів" .

Таке розуміння контролінгу є дуже вузьким і не відповідає сучасній його концепції, основне кредо якої полягає у спрямуванні зусиль контролера не на минулі події, а на майбутній розвиток підприємства, врахування його потенціалу, шансів та загроз.

Протилежна точка зору зводиться до того, що контролінг та контроль ніяк не пов'язані між собою. Деякі автори вважають, що контролер не займається контролем, а виконує функцію регулювання з урахуванням досягнення мети, перш за все мети щодо прибутку.

Роль контролю в циклі контролінгу полягає не лише у пасивному спостереженні та фіксації подій, а у виявленні причинно-наслідкових зв'язків, чинників, що призвели до появи негативних фактів; внесенні корегувань в існуючі плани відповідно до зміни зовнішнього середовища, а також перевірки своєчасності, повноти та якості реалізації прийнятих рішень

Робоча наукова гіпотеза - контролінг є більш містким поняттям, ніж управлінський облік, який слугує фундаментом для формування інформаційної бази даних.

Управлінський облік можна розглядати з точки зору повного, розгорнутого та найкоротшого визначення. З позиції повного визначення з певним ступенем умовності можна поставити знак рівняння між управлінським обліком та контролінгом.

У теорії та практиці існують дві моделі контролінгу: американська та німецька. Американська модель отримала назву "управлінський облік", а спеціалістів, які ним займаються, називають контролерами. Згідно із американською моделлю, контролінг (управлінський облік) представлений системою планування, інформаційного менеджменту, супроводжується проведенням спеціальних економічних розрахунків, внутрішньою ревізією тощо.

Відповідно до німецької моделі, до складу контролінгу входять планування, інформаційний менеджмент та звітність, проведення спеціальних економічних розрахунків, внутрішній облік [28].

У переважній більшості наукових праць зарубіжних учених, присвячених управлінському обліку, до його складу включаються бюджетування, калькуляція затрат по продуктах та клієнтах, розрахунок суми покриття тощо. Все це свідчить про те, що в даному контексті управлінський облік слід розглядати як економічну модель, подібну контролінгу. Однак, між німецьким та американським варіантом контролінгу існують певні розбіжності. Американська модель є більш повною, оскільки зараховує до контролінгу внутрішню ревізію, управління податками, страхування, фінансову бухгалтерію, інформаційні технологи.

Американська модель контролінгу орієнтована на швидку реакцію на вимоги ринку та задоволення потреб клієнтів, німецька - на розв'язання конкретних економічних завдань.

Контролери у США відповідають за виконання функцій фінансового обліку, наповнення основних компонентів інформаційних систем, а також несуть відповідальність за фінансові системи підприємства, аспекти фінансового менеджменту та елементи фінансової звітності підприємства .

Іншим аспектом проблеми є розкриття місця управлінського обліку у складі контролінгу з точки зору найкоротшого та розгорнутого визначення. Досить часто управлінський облік зараховують до контролінгу. Очевидно, що розгляд цієї проблеми залежить від тлумачення управлінського обліку. Найкоротше визначення полягає в тому, що управлінський облік розглядається як процес фіксації операцій, які відображають результативність роботи бізнес-підрозділів підприємств та банків. У даному випадку управлінський облік має бути узгоджений із фінансовим обліком. Більш розгорнуте тлумачення передбачає зарахування до управлінського обліку лише групування та облік затрат тощо.

Якщо йдеться про реєстрацію операцій, що здійснюють бізнес-підрозділи як ззовні, так і всередині підприємства чи банку, то такий управлінський облік слід розглядати як логічне продовження фінансового обліку, тому він не належить до контролінгу. Якщо під управлінським обліком (розгорнуте визначення) розуміють управління доходами, витратами та фінансовим результатом підприємства чи банку, то цілком природно включити його до системи контролінгу. Тобто, проблема зводиться до того, який зміст вкладається в поняття управлінського обліку. Але незважаючи на це, і в першому, і другому випадках доцільно розглядати управлінський облік як фундамент для формування інформаційної бази даних, що слугує джерелом для прийняття управлінських рішень.

1.2 Організація контролінгу та управлінського обліку

В економічному розумінні контролінг не управління та спостереження на засадах планування, обліку, аналізу, контролю і прийняття управлінських рішень, інтегрованих у цілісну систему управління банком, орієнтовану на тривалу його діяльність на вітчизняному та світовому фінансових ринках

Новий елемент управління - управлінський облік - формується як синтез планування, обліку, аналізу та контролю. Водночас ці складові є важливими функціями управління банківською установою і узагальнюються системою контролінгу [40].

Об'єктивними передумовами формування системи контролінгу в сучасному комерційному банку є:

зростання швидкості та частоти змінюваності процесів, які відбуваються у зовнішньому щодо банку середовищі;

зміщення акценту з контролю минулих подій на прогноз майбутніх.

Це примушує істотно коригувати механізм управління банком, зосереджуючи увагу на гнучкості управління, що диктується необхідністю безперервно спостерігати за змінами та швидко реагувати на них. Продумується і втілюється система дій, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності банку та мінімізацію кризових ситуацій.

Отже, контролінг слід характеризувати з позиції інформаційного забезпечення управління банком, орієнтованого на конкретний, наперед заданий результат. Йдеться про формування необхідної управлінської інформації, яка містить обгрунтування прийнятого рішення та дій керівництва банку, спрямованих на його виконання. Тобто основна функція контролінгу полягає у підтримці керівництва банку. Він поєднує комплекс задач із планування, регулювання та спостереження за процесом здійснення наміченої за кожним конкретним рішенням мети [17].

Д.Хан, узагальнюючи задачі контролінгу, підкреслює, що аналіз, прогноз діяльності банку, галузь контролінгу охоплюють численні господарські процеси на всіх рівнях банківського менеджменту. В підсумку система контролінгу сприяє підвищенню якості управління шляхом погодженого планування і застосування механізму контролю для оцінки відхилень від заданих параметрів [81].

За сучасних умов ведення банківського бізнесу ринкові відносини виникають всередині банку в процесі формування загальної вартості банківських продуктів, їх ціни. Контролінг нове явище у теорії та практиці управління вітчизняними банками. Він відповідає ринковому механізму господарювання, зміст якого полягає в отриманні економічної вигоди (доходу) від реалізації банківських продуктів. Утім, прогнозувати планову дохідність операцій можна лише на підставі висновків про досягнуті показники, причому, беручи до уваги перспективні напрями діяльності.

Це означає, що обґрунтованому прийняттю рішення у процесі управління передує використання численних джерел інформації: планової, облікової, аналітичної, контрольної. Втім, не згрупована, не систематизована й не опрацьована інформація не має практичної цінності для управління.

Отже, якщо банк розглядає контролінг як власну систему управління і освоює його механізм, він має спрямувати отриману вхідну інформацію за певними напрямами майбутнього управлінського рішення. До речі, в системі контролінгу необхідно поєднувати аналітичні ретроспективні та перспективні елементи.

Так, ретроспективний аналіз дає уявлення про сформовані тенденції за конкретними напрямами діяльності, які, певна річ, підтверджуються відповідною бухгалтерською інформацією. Водночас створюється інформаційна база для якісного планування, що становить уже перспективний, тобто прогнозний елемент контролінгу.

Предметом контролінгу в сучасному банку є економічне управління, зорієнтоване на результат: максимальний прибуток, високу дохідність власних акцій при гарантованій ліквідності та платоспроможності.

З основним завданням контролінгу -- забезпечувати інформацією орієнтоване на результат управління банком -- прямо пов'язані його функції консультування й інформаційне обслуговування підготовки та виконання рішень.

Керівництво має визначити, який підрозділ банку впроваджуватиме у повсякденну практику зазначені функції контролінгу. Найчастіше ці обов'язки покладаються на підрозділ збору та опрацювання загальноекономічної інформації, який виконує такі завдання:

бере участь у розробці стратегічних та оперативних планів діяльності банку;

здійснює поточну вертикальну й горизонтальну координацію даних для планування;

оцінює й аналізує облікову інформацію, необхідну для контролювання операцій та процесів, з орієнтуванням на позитивний результат;

підрозділ контролінгу, забезпечуючи для прийняття кожного управлінського рішення формування відповідної інформаційної бази, повинен;

з'ясувати фактичний стан справ у банку стосовно того чи іншого конкретного питання і доповісти керівництву про отримані результати;

встановити причини відхилення фактичних даних від планових;

запропонувати можливі варіанти усунення відхилень від запланованих показників;

спрогнозувати планові програми діяльності з урахуванням реального стану справ і можливих змін на міжбанківському ринку капіталів та інвестицій.

Мета контролінгу збігається із загальною метою діяльності банківською установою і полягає у забезпеченні:

оптимізації фінансового результату шляхом максимального збільшення прибутку;

достатності капіталу за умови дотримання установлених НБУ показників ліквідності.

Концепцію контролінгу у вітчизняних банках слід зорієнтувати на облікову систему, враховуючи в роботі над нею традиційні форми управління цим бізнесом. Необхідна передумова успішне виконання програми реформування банківського обліку в банківській системі України.

У ході реформування бухгалтерський облік методологічно поділено на управлінський та фінансовий. Це дало змогу переорієнтувати облікові процеси з минулого у майбутнє. Тепер на основі облікових данних створюється інформаційна система підтримки прийняття управлінських рішень, яка зміцнюється підсистемами планування і контролю діяльності банківської установи.

Світовою практикою визнано дві моделі організації системи контролінгу, орієнтовані на облік. За американською моделлю до контролінгу також відносять задачі фінансового обліку. В основі німецької моделі - внутрішній управлінський облік у різних формах: плановий, документальний, контрольний. Ця модель зазвичай класифікується як європейська концепція контролінгу. Вона охоплює такі питання:

планові та фактичні розрахунки фінансового результату діяльності;

планування та бюджетування;

Початковим етапом становлення в українських банках системи контролінгу за європейською моделлю є формування дієвих процедур управлінського обліку. Його виокремлення у загальній обліковій системі передусім пов'язуємо з набуттям комерційними банками юридичної й економічної самостійності в умовах ринкових відносин. Стан банку як суб'єкта цих відносин спонукає по-новому розглянути проблеми його фінансово-господарської діяльності.

Передусім зростає рівень конкурентності на прибуткових фінансових ринках. Останнім часом реалізацію банківських продуктів ускладнюють фінансові небанківські установи та організації. Технології, зокрема, за операціями з обслуговування юридичних і фізичних осіб, організація виробничого процесу та системи збуту перетворилися на істотні фактори конкурентної боротьби.

Дійсне втручання у зазначені процеси можливе тільки за умови володіння попередньою інформацією щодо змін напрямів діяльності інших учасників ринку капіталів та інвестицій. Певна річ управлінські рішення великою мірою залежать від структури та обсягу в системі контролінгу інформаційного продукту конкретного банку. Цьому сприяє процес активної інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, планування і контролю в єдину систему отримання, обробки інформації та прийняття на її основі управлінських рішень. Вочевидь, основний обсяг цієї інформації формується у підсистемі управлінського обліку. Банк, який прагне опанувати ефективні методики управлінського обліку. має визначити власну систему показників, важливих для прийняття управлінських рішень, способи збору інформації щодо цих показників, її обробки та аналізу.

Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації і передачі інформації, яка використовується управлінською ланкою з метою планування, оцінки і контролю всередині банку та для забезпечення ефективного використання ресурсів.

Побудова такого обліку повинна забезпечувати одержання інформації для здійснення контролю поточної діяльності банку і його структурних підрозділів, оптимізації використання ресурсів, виміру та оцінки ефективності, вироблення стратегії і тактики управління, планування діяльності банку, прийняття управлінських рішень.

Основні об'єкти управлінського обліку -- це доходи і видатки банку, фінансові результати, що раніше знайшли відображення у фінансовому обліку. Але в управлінському обліку доходи і видатки перегруповуються за видами виконуваних операцій, за видами джерел коштів, що використовуються для виконання активних операцій, за структурними підрозділами, які одержують або здійснюють відповідні доходи і видатки тощо [28].

Зміст управлінського обліку, його призначення можна охарактеризувати як продукування необхідної для управління інформації. Її групують за певними ознаками її подають керівництву в зручній для сприйняття формі. Управлінським обліком передбачається складання внутрішніх звітів для потреб планування, контролю, аналізу й оцінки, що допомагає приймати обґрунтовані рішення за стандартних і нестандартних ситуацій.

Розв'язання кожної окремої управлінської задачі потребує своїх методичних підходів, а оцінка показників залежать від мети, яку поставив собі банк. Тому банківські менеджери мають потребу в управлінському обліку, який відрізняється від бухгалтерського. Його методологічні особливості досить точно зауважив відомий учений, академік НАНУ М.Г.Чумаченко: "Облік - це економічна система називається традиційна, оскільки вона включає дії, що виходять за межі власне обліку". Водночас термін "управлінський облік" містить слова, перебрані від термінів "бухгалтерський облік" і від "наука управління". Управління як свідомий процес впливу на об'єкт задля досягнення поставленої мети і певних результатів складається зі стадій збору інформації, її аналізу, прийняття рішення і контролю та його реалізацією та результатами. Найважливішими функціями управлінського обліку в системі контролінгу є: облік витрат, аналітичність інформації. Його призначення: чітко й достовірно відображати результати діяльності структурних підрозділів та внесок кожного з них у прибуток банку шляхом порівняння запланованих і фактичних витрат та отриманих фінансових результатів.

Управлінський облік контролінгу визначаємо як інтегровану систему обліку витрат і доходів, що формує інформацію для всіх видів планування й контролю господарської діяльності, регулювання й аналізу. Це дає змогу систематизувати інформацію, необхідну для оперативних рішень, і координувати перспективи розвитку банку. Отже, за умови визнання контролінгу механізмом управління управлінський облік можна вважати його складовою частиною, а не тільки засобом формування інформації для прийняття управлінських рішень.

Утім, система управлінського обліку ефективно діє й відокремлено якщо застосування контролінгу є неможливим або недоречним.

Для необхідності вивчення змісту контролінгу та співвідношення між ним і управлінським обліком наголошують провідні вітчизняні вчені, зокрема М.Г.Чумаченко. Він зазначає, що спеціалісти з контролінгу не повинні виконувати роль керівників вони мають забезпечувати керівництво необхідною інформацією для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Якщо працівники служби контролінгу не займаються збором первинної інформації, не узагальнюють її за необхідними напрямами, то їх роль, по суті, зводиться до передачі інформації.

Цим посиланням можна загострити увагу на місці, яке займає управлінський облік на сучасному етапі діяльності вітчизняних банківських установ. Звісно, управлінську бухгалтерію служба банківського контролінгу не замінить. Передусім цей підрозділ надає керівництву інформацію за всіма напрямами діяльності та проекти управлінських рішень. За логікою, надавати її має безпосередньо підрозділ управлінського обліку. Проміжна ланка, як зазначає М.Г.Чумаченко, у вигляді контролінгу буде зайвою, а може, й шкідливою. Для керівництва інформація, отримана з перших рук (а саме: від підрозділу управлінського обліку), буде набагато кориснішою [40].

Це означає, що контролінг банківських установах передчасно відноситься до невідкладних завдань. Краще усвідомити позитивні можливості управлінського обліку .

На всіх стадіях розвитку банківської системи завдяки бухгалтерському обліку народжувався "порядок із хаосу". Втім, у процесі формування ринкового механізму в банківських установах тільки підсистема управлінського обліку спроможна забезпечити прийняття зважених планово-управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію діяльності у найперспективніших напрямах. Не випадково провідну роль в управлінні банком відведено бухгалтерам.

Однією з передумов запровадження управлінського обліку, вважає академік М.Г.Чумаченко, є усвідомлення його ролі. Вочевидь, це система особлива, бо виконує роль фільтра. Вона примушує, відкидаючи несуттєве, зосереджуватися на фактах, які сприяють прийняттю керівництвом ефективних управлінських рішень.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8