Северин Наливайко

Северин Наливайко

ДГУ

РЕФЕРАТ

ПО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

НА ТЕМУ:

“СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО”

ВИКОНАЛА:

СТУДЕНТКА

факультета СЗМК

1 КУРСУ ГР.- ЗМ 98-1

НЕСТЕРЕНКО Т.А.

ПРИЙНЯВ:

КОЛОМОЄЦЬ Ю.І.

ДНЕПРОПЕТРОВСЬК

1998

ПЛАН

1. ВСТУП

2. БІОГРАФІЧНІ ДАНІ

3. Початок діяльності і Борьба загонів С.Наливайка і місцевих жителів проти

нападів турків і татар на українські землі

4. ПОХОДИ НАЛИВАЙКА В МОЛДАВІЮ

5. Повстання на Брацлавщині і Поділлі (кінець 1594 – 1595р. р.)

6. БОРОТЬБА СЕЛЯН І КОЗАКІВ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ НАЛИВАЙКА НА ВОЛИНІ І БІЛОРУСІ

( кінець 1595 – початок 1596 р. р. )

7. РАЗГОРТАННЯ АНТИФЕОДАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ НА ВОЛИНІ І КИЇВЩИНІ ВЕСНОЮ 1596р.

8. ВІДСТУП ПОВСТАНЦІВ НА ЛІВОБЕРЕЖЖЯ І ЇХ ПОРАЗКА

9. СТРАТА НАЛИВАЙКА

10. ЗАКЛЮЧЕННЯ

11. СПІСОК ВИКОРИСТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ВСТУП.

Посилення феодально-кріпосницького, національного і релігійного

гніту на Україні в кінці 16-го ст. викликало загострення класових протиріч

і піднесення антіфеодальної боротьби народних мас. В містах спалахували

повстання бідноти. Майже все Правобережжя охопив козацько-селянський рух.

Перше у 1591-93 р.р. очолював гетьман реєстрового козацтва Крихтоф

Косинський. А однією із знаменитих подій в історії України було селянсько-

козацьке повстання 1594-1596р.р. під проводом Северина Наливайка, який

почав свою активну діяльність восени 1593 р. на Південному Поділлі,

виступав на чолі нереєстрових козаків і повсталих селян, які проводили

боротьбу проти феодально – кріпосницького гніту, турецьких і татарських

загарбників. Це повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля,

частково Галичину і Переяславщину. Воно мало великий вплив на Білорусію,

Литву, Польщу і Молдавію, де також посилювалась боротьба пригноблених мас

проти феодально-кріпосницького гніту. Про сельнсько-козацьке повстання на

Україні під проводом Северина Наливайко і Григорія Лободи ( які

репрезентували два табори у козацтві: Лобода – реєстровців, а Наливайко –

нереєстрових козаків) досліджувалось і висловлювалось у працях різних

істориків. Також широко відомий твір визначного українського письменника

Івана Ле “Наливайко”, в якому автор намагався висвітлити в літературно-

художній формі селянсько-козацьке повстання в кінці 16ст. і всебічно

показати в ньому роль С. Наливайка. Проте в ньому не всі події описані

вірно з погляду історичної правди.

2. БІОГРАФІЧНІ ДАНІ.

Біографічні дані про походження і молоді роки Наливайка історичних

джерелах дуже бідні. За одними даними, він народився приблизно на початку

60-х років 16 століття в м. Гусятині на Поділлі, де його батько мав

невеличке господарство і трохи землі. За іншими, менш вірогідними

відомостями він народився в м. Кам‘янці-Подільському в родині чинбаря.

Северин, за словами істориків, ніби мав сестру Ольгу і двох братів. Проте в

історії відомий лише його старший брат, Дем‘ян Наливайко, який служив

священиком в особистій церкві магната Костянтина Острозького в м. Острозі,

що стояла в замку. Після повстання Дем‘ян став протокопом, а згодом

духовником князя Острозького. Відомий своєю освіченістю й непримиренністю

до будь-яких спроб підпорядкувати православну церкву католицькій. Северин

також мав свою сім‘ю, але проти неї в документах немає точних даних.

Батько С. Наливайка постійно жив у м. Гусятині, мав там хату і

невелику ділянку землі. Його землю у 80-х роках 16ст. надумав захопити

місцевий магнат Калиновський, він напав на двір Наливайка, пограбував

майно, захопив землю, побив старого так, що той через кілька днів помер. З

того часу мати Северина переселилася в Острог до свого старшого сина

Дем‘яна.

Початкову освіту Наливайко здобув у Гусятині. Потім поповнював свої

знання за допомогою Дем‘яна. Завдяки цьому він міг читати книги, писати і

був для свого часу освіченою людиною, з молодих років захоплювався

військовою справою, мріяв стати досвідченим козаком. Ще юнаком він брав

участь у захисті міст і сіл від нападів татарських орд, які часто

появлялися на Поділлі і Брацлавщині. У цій боротьбі він набув першого свого

військового досвіду, навчився володіти зброєю. Жив Наливайко і в Січі, де

ознайомився з життям запорожців.

Точно не відомо, як Наливайко потрапив у двір магната К. Острозького,

де служив ротмістром у військовому загоні особистої охорони князя, напевно

при допомозі свого брата Дем‘яна. Перебуваючи на службі у магната, він

мусив охороняти його маєток від нападів татар і інших феодалів, супроводити

князя під час його подорожей, а також брати участь у придушенні селянсько-

козацьких повстань.

В історичних документах зустрічається згадка, де говориться, що С.

Наливайко нібито брав участь разом с Острозьким у придушенні селянсько-

козацького повстання на Житомирщині біля П‘ятки, яким керував Косинський.

Яка була там його діяльність – майже не відомо. Після цього повстання і

смерті Косинського Наливайко покинув службі в магната і появився на

Південному Поділлі з невеликою групою козаків, де й почав активну боротьбу

проти феодально-кріпосницького гніту Польщі на Україні. І залишався там до

весни1594 року.

3. Початок діяльності і Борьба загонів С.Наливайка і місцевих жителів

проти нападів турків і татар на українські землі

У той час на Балканському півострові була війна між Туреччиною і

Австрійською імперією за панування над народами балканських країн.

Туреччина і Кримське Ханство зосередили там великі військові сили, що

загрожували Молдавії, Польщі і Україні. Крім того, кримські татари нападали

на міста і села Брацлавщини і Поділля, де чинили грабежі і розбої. За

дозволом уряду місцеві магнати створювали озброєні загони з місцевих

жителів.

Формування військових сил для боротьби проти польської шляхти

Наливайко проводив, фактично здійснюючи військову хитрість: користуючись

загрозою вторгнення

татарської орди , Наливайко запропонував князю Острозькому зібрати охоче

козацьке військо і виступити на зустріч з турецьким військом. Так

складалось враження, що основний намір Наливайка – організація боротьби

проти турецько-татарської навали. Проте, наступні події дозволяють дійти

висновку, що вже тоді Наливайко виношував замір згуртувати сили, зокрема

збройні, на боротьбу проти шляхетської влади.

Дійсно, десь на початку 1594 р. велика татарська орда вдерлась на

Поділля і почала свої варварські грабунки. Наливайко негайно вирушив туди з

своїм козацьким загоном. Біля м. Теребовлі козаки завдали татарам значної

поразки і визволили багато полонених.

Така діяльність Наливайка в той час не суперечила інтересам Польської

держави. Навпаки, коронний гетьман І. Замойський був зацікавлений в тому,

щоб кордонне українське населення брало участь в боротьбі проти нападів

турків і татар. У той час козацький загін С. Наливайко переважно складався

з нереєстрових козаків і селян, які не хотіли виконувати феодальних

повинностей, озброювались і були готові розгорнути активну боротьбу проти

феодалів і татарських орд.

У квітні 1594 р. Наливайко повідомляє Острозького, що він ніколи не

повернеться до нього на службу. В той час він мав вже приблизно 1,5 – 2 т.

воїнів, які були готові боротися проти внутрішніх і зовнішніх ворогів за

інтереси свого народу. Тоді загін Наливайка розташовувався в селах і

містечках Брацлавщини. Козаки брали у шляхти фураж, хліб, м‘ясо тощо.

Шляхті це дуже не подобалось, але небезпека від нападів турків і татар

примушувала її допомагати козакам.

Весною 1594 р. на Брацлавщині в селах і містечках появилися невеликі

озброєні загони повсталих селян, які робили напади на шляхетські маєтки,

збирали зброю різне майно. Виступи селян очолювали переважно досвідчені

козаки. Одночасно повстанці спільно з запорозькими козаками провадили

боротьбу проти татар, які з‘являлись на Правобережжі. Загони татар були

розгромлені, награбовано ними майно козаки повернули селянам.

Після перемоги над татарськими загонами Наливайко в кінці квітня 1594

написав листа до коронного гетьмана І. Замойського, в якому вказував, що

зібрав чимале військо і мав намір виступити в похід на Молдавію для

боротьби проти турків і татар. З листа видно, що Наливайко намагався ввести

в оману гетьмана і відвернути його увагу від антішляхетської діяльності

повстанців.

У червні 1594 р. Наливайко вирушив до гірла Дністра, щоб перегородити

шлях татарській орді, яка йшла з Криму в Угорщину. Проте сили козаків були

дуже малі, щоб розгромити ворога. В таких умовах козаки вдало влаштовували

нічні напади на татарські обози і знищили багато татар.

Закінчивши свій похід загін козаків урочисто повернувся на Південне

Поділля. Зміцнивши свої сили тепер козаки вже не приховували своєї

ненависті до магнатів і шляхти. До них почали прибувати загони озброєних

селян та інших повстанців з Західного Поділля, Братцлавщини і Волині.

Кількість війська у Наливайко знову поповнилась. Козаки вимагали у шляхти

продуктів харчування, зброї і не корилися місцевій владі. Коли шляхта

відмовлялася виконувати распорядження повстанців, вони самі забирали з її

маєтків усе потрібне для себе.

Поповнивши загін місцевими повстанцями, С. Наливайко в кінці червня

1594 р. вирядив у Запорозьку Січ своїх посланців з пропозицією розпочати

спільну боротьбу проти агресивних дій турків і татар. Як розповідає у свому

щоденнику Е. Лясота, який був посланцем австрійського імператора на

Запоріжжі, він був присутнім коли, посланці Наливайка прибули на Січ з цією

пропозицією і запорожці відверто висловили свою недовіру за дії Наливайка

під час повстання під проводом Косинського. Через посланців С. Наливайко

виправдовувався перед запорожцями тим, що він тоді був на службі у магната

і інакше не міг діяти. В особистому листі Наливайко називав себе їх другом

і братом. На відзнаку своєї вірної дружби зобов’язався відправити на

Запорожжя 1 600 коней, мав намір особисто прибути туди і виправдатися перед

козаками за свої попередні дії, готовий був відповідати перед судом

запорозького війська. Скоро суперечки були

усунуті і Наливайко почав діяти ще енергійніше, всіляко підтримуючи з

Запорозькою Січчю дружні взаємовідносини.

На початку літа 1594 р. козаки під проводом Наливайка почали діяти на

Братславщині, де захопили м. Брацдав, ще більш відкрито. Вони займали

міста, містечка, тутешні замки, влаштували кілька нападів на маєтки

Калиновського, брали усе потрібне в шляхетських маєтках, господарі яких

відмовлялися платити контрибуцію.

Розгортання боротьби повстанців викликало незадоволення у Варшаві.

Польський король вимагав від Наливайка негайно припинити напади, розпустити

козаків, селян відправити від їх панів. Але Наливайко не виконував

королівських наказів. Боротьба поширювалась на всю Брацлавщину, охопила

значну частину Південного Поділля і тривала до кінця літа 1594р. Там де

стояли повстанці влада фактично була в їх руках.

4. ПОХОДИ НАЛИВАЙКА В МОЛДАВІЮ

Дізнавшись, що татарські орди вдерлись в галицькі землі, Наливайко на

початку вересня 1594р. з великим козацьким загоном вирушив у Молдавію. Він

мав намір перегородити шляхи відступу татарам, оточити їх, знищіти і

визволити полонених. Під його керівництвом козаки пішли на Тагин (сучасна

назва міста Бендери) і штурмом оволодіти ним. Там вони розбили турецький

гарнізон, взяли в полон багато турків і татар. Але тоді до Тагина прибув

великий загін молдавських військ на чолі с Ароном, ставлеником турецького

султан, який змусив козаків відступити. На переправі через Днестр багато

козаків загинуло, у ніх відібрали весь полон. Козаки з Наливайком знову

повернутися на Поділля.

В кінці вересня 1594р. С. Наливайко і Г. Лобода з 12-тисячним

козацьким загоном спільно вирушили в Молдавію, щоб примусити Молдавського

господаря Арона розірвати стосунки з турецьким султаном. Незабаром козаки

розгромили турецькі гарнізони і війська господаря, який утік з Молдавії.

Північна Молдавія фактично була визволена від турецьких і татарських

гарнізонів. Розгромивши ворога, козаки повернулись на Україну, де

розташувались на зимові квартири на Брацлавщині.

Коли козаки вели боротьбу у Молдавії, шляхта Брацлавщини вирішила

озброїтись, захопити Брацлав, розігнати козаків, що перебували там. Вона

заспокоювала місцеве населення, що ніхто не буде покараний за дружбу з

козаками, закликала ремісників і торговців виступити проти повстанців і

вигнати їх із свого міста.

5.Повстання на Брацлавщині і Поділлі (кінець 1594 – 1595р. р.)

Коли на початку жовтня 1594р. Наливайко прибув з козаками у Брацлав,

все трудяще населення міста перейшло на бік козаків. Місцеві шляхтичі, які

залишились на Брацлавшині, поспішили привезти козакам борошно, сало, фураж.

Частина козацьких загонів була розставлена в селах навколо міста. На всій

Південній Брацдавщині було встановлено владу козаків, а королівські

урядовці втекли на Західне Поділля і Волинь.

Основні сили шляхетського війська Брацлавського воєводства зібралися

у Вінниці, де розпочали підготовку до збройної боротьби з козаками.

Розвідники доносили, що сили козаків незначні і їх можна легко розбити.

Похід шляхти на Брацлав був дуже гучним. Шляхтичі були переконані, вдасться

захопити місто і взяти в полон Наливайка.

У середині жовтня 1594 р. чимале шляхетське військо наблизилося до

Брацлава. Проте вночі воно побоялося заходити в місто і влаштувалось

поблизу. У Брацлав вона направила свого посланця з лістом, де повідомляла

жителям міста, що ніхто більше не даватиме “бунтареві” Наливайкові нічого

і шляхта придушить виступи всіх його свавільників.

В ночі 16 жовтня 1594р. козаки спільно з озброєним населенням міста

під керівництвом Наливайка напали на шляхту і розгромили її. Після розгрому

шляхетського війська міщани відмовились коритися братславському воєводові

Ю. Струсу і самі, без королівських урядовців, стали управляти містом.

В середині листопада Наливайко з частиною повстанців вирушив на

Поділля до м. Бара, де в той час, посилилась боротьба селян роти шляхти.

До Бара прибув також великий загін реєстрових і не реєстрових козаків на

чолі з Г. Лободою. Повстанці захопили Бар без усякого бою. Королівський

гарнізон злякався і втік з міста. Тоді Наливайко і Лобода провели в Барі

раду керівників повстанських загонів, на який було вирішено спільно діяти

на випадок появи на Поділлі польсько-шляхетських військ. На раді було

прийнато постанову : написати універсали до селян і міщан, в яких закликати

їх озброюватись і починати збройне повстання проти магнатів, шляхти і

королівських урядовців. Увага на раді була звернута і на те, щоб

забезпечити повстанців зброєю і провізією. Цей заклик мав великий успіх. У

кінці 1594р. в Барському і Братславському старостах розгорнулась активна

боротьба: в селах і містечках утворювались озброєні загони селян,

ремісників, наймитів, які встановлювали там свою владу. Побоюючись за своє

життя, шляхта кидала свої маєтки і тікала звідси.

На початку 1595р. Наливайко з тисячним загоном козаків вирушив до м.

Остропіль, захопивши його без бою, з якого перед тим втекла вся шляхта з

місцевим гарнізоном.

Цілу зиму козаки стояли на Брацлавському і Барському повітах.

Перелякані магнати і шляхтичі зовсім не з‘являлись у своїх маєтках,

посилали до Варшави листи з проханням прислати військо для боротьби з

повстанцями. Але королівська армія тоді стояла в Молдавії і не було кого

послати на Україну. Фактично з осені 1594 до кінця весни 1595 року на

півдні Правобережної України влада була в руках повстанців.

Весною 1595 року антифеодальна боротьба на Україні ще більше

посилилась. Загони повсталих селян розгорнули свою діяльність на Київщині,

Переяславщині і Волині.

Основні сили повсталих селян і козаків під проводом Наливайка і Лободи

весною 1595 р. були зосереджені в Барському повіті. Таке розташування

пояснювалось рядом причин. По-перше, на Брацлавщині і Поділлі в той час

почилась гостра боротьба селян проти магнатсько-шляхетського гніту, яку

потрібно було очолити і направити проти польського панування. По-друге,

загони Наливайка і Лободи мали гармати, багато різної зброї, пороху і були

готові зустріти королівську армію, яка мала прибути туди для придушення

повстанців. По-третє, весною 1595 р. Польща розгорнула активну підготовку

до війни проти султанської Туреччини. У зв‘язку з цим керівники повстанців

тримали значні сили на Поділлі щоб не допустити туди королівських військ.

По-четверте, в той час поширювались чутки, що турецько-татарська армія

готувала похід у Молдавію для придушення антитурецького руху, а потім мала

намір вирушити на Поділля, Брацлавщину і Галичину. Завданням повстанців

було захистити українські землі від ворожого нападу.

Основною причиною того, що польський король всю зиму 1594-1595 р. р.

не мав можливості вжити рішучих заходів проти повстанців було те, що

основну свою увагу звернув на підготовку армії до війни проти Туреччини.

Мало значення ще й те, що королівський уряд сподівався використати у війні

реєстрових козаків.

У квітні 1595 року повстанці вирушили у південну частину Поділля. В

той час вони ще точно не вирішили, як діяти: чи вести боротьбу проти

польсько-шляхетського гніту, чи йти в Молдавію на боротьбу з турецько-

татарською агресією. Більшість козаків на чолі з Наливайком прийняла

рішення спочатку виступити в похід проти турецької навали, а потім

продовжувати боротьбу проти магнатів і шляхти. Реєстрові та інші заможні

козаки на чолі з Лободою не мали бажання виступити проти турків і татар.

Після тривалих суперечок частина повстанців на чолі з Лободою

вирушила на Подніпров‘я, де тоді розгорнулася боротьба запорожських козаків

і селян проти магната Вишневецького і місцевої шляхти.

На початку травня загін Наливайка на Брацлавщині протягом двох тижнів

поповнював свої запаси, готувався до походу. З Брацлавщини повстанці рушили

до р.Днестр, щоб захопити переправи і перешкодити турецько-татарсікой армії

здійснити похід на Україну. Там вони довідались, що всі ворожі сили пішли в

Угорщину.

В кінці травня 1595р. Наливайко з 3-ма тисячами найбільш відважних

козаків вирушив через Молдавію на територію Семиграддя, де ціле літо вели

боротьбу проти турецько-татарських загонів. За цей час козаки кілька разів

з‘являлися на території Молдавії, Семиграддя, Угорщини і не зазнали жодної

поразки. Така діяльність козаків викликала велике незадоволення серед

феодалів цих країн. Австрійський уряд запропонував Наливайкові залишити

австрійські володіння і повернутися на Україну. Проте повернутися їм через

Молдавію на Брацлавщину вже було неможливо. В кінці літа на території

Молдавії появилися великі сили турецько-татарської армії, також прибула

багатотисячна польська армія. За таких обставин Наливайко вирішив повести

своє військо через Карпатські гори в Галичину, а потім – на Поділля і

Волинь. Він мав намір до повернення королівської армії з молдавського

походу очолити на Волині антіфеодальну боротьбу повстанських загонів, які

діяли там усе літо 1595р. Завданням Наливайко було об‘єднати всі

повстанські загони і спрямувати їх на боротьбу проти магнатсько-

шляхетського панування.

6. БОРОТЬБА СЕЛЯН І КОЗАКІВ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ НАЛИВАЙКА НА ВОЛИНІ І

БІЛОРУСІ ( кінець 1595 – початок 1596 р. р. )

На початку вересня 1595р. козаки під керівництвом Наливайка з

гарматами і обозом прибули в Галичину. Оскільки сили козаків були невеликі,

а польсько-шляхетське військо могло в будь який час повернутися з Молдавії

і створити для них небезпеку, Наливайко після короткого відпочинку вирушив

на Поділля до міста Гусятина. Він давно вже мав намір відплатити магнатові

Калиновському за всі його злочинства. Повстанці по дорозі захопили ряд його

фільварків, але сам він вчасно утікав із своїх маєтків. Проте затримуватись

на одному місці Наливайкові було небезпечно, з його появою на Галичині і на

Поділлі королівський уряд зобов’язував усі замкові гарнізони негайно

виступити проти повстанців. За таких обставин козаки залишили Поділля і

пішли на Волинь, де в той час пожвавилась антіфеодальна боротьба. Наливайко

мав намір використати повстанські загони, для того, щоб розгорнути

антишляхетську борьбу по всій Волині і Білорусії.

В кінці жовтня 1595р. Наливайко з козаками появився біля Луцька, який

тоді був особливо багатолюдним. Саме в той час там відбувався великий

ярмарок . Дізнавшись про наближення козаків, перелякана шляхта почала

тікати з міста. Для того щоб припинити паніку магістрацький уряд послав на

зустріч повстанцям своїх делегатів, які запропонували козакам велику суму

грошей і попросили їх повернутися назад і не турбувати прибулих гостей. Але

Наливайко не зважив на це і з своїм військом прибув у Луцьк і примусив

шляхту сплатити велику контрибуцію.

Поява козаків в Луцьку викликала велику тривогу в Варшаві.

Королівський уряд вирішив відкликати з Молдавії своє військо під

Страницы: 1, 2