Руїна

Руїна

КИЇВСЬКИЙ ГУМАНIТАРНИЙ IНСТИТУТ

Контрольна робота

з дисциплiни “Iсторiя України”

на тему Руїна. Внутрiшньо- i зовнiшньополiтичнiя

боротьба за об’єднання Право- i Лiвобережної України.

Виконавець: студент 1 курсу

заочного вiддiлу навчання

економiчного факультету (Фiнанси)

Корда Олександр Васильович

Руїна. Внутрiшньо- i зовнiшньополiтична боротьба за

об’єднання Право i

Лiвобережної України

Вступ

3

1. Україна другої половини 17-го століття . Причини та характер

виникнення розколу суспільства .

4

2. Початок Руїни . Перше гетьманування Ю. Хмельницького .

Іван Виговський .

5

3. Друге гетьманування Ю. Хмельницького . Війна з Польщею

та розкол України . Апогей Руїни .

8

4. Правобережжя . Павло Тетеря та його пропольська політика .

Петро Дорошенко та турецька альтернатива . Третє

гетьманування Юрія Хмельницького .

10

5. Лівобережжя . Іван Брюховецький та Дем’ян Многогрішний .

Проросійська орієнтація Івана Самойловича .

14

Заключення .

18

Література .

20

Вступ

Руїна. Перiод нацiонального “ самогубства “ України. Перiод

братовбивчих вiйн i нескiнчених зрад, суспiльного розбрату

та марнотрацтва усього, що

було досягнуто за довгої та тяжкої боротьби пiд час

повстання 1648 р та Визвольної вiйни українського народу пiд

проводом Б Хмельницького. Деякi iсторики вважають, що саме

в цей перiод своєї iсторiї Україна як держава втратила свою

останню можливiсть об’єднати Право- та Лiвобережжя в одну

сильну полiтично, культурно та економiчно незалежну країну

Європи.

Докладне вивчення цієї історичної доби допомагає виявити

механізми та засоби встановлення прямого імперського правління

на теріторіях , що були приєднані не за допомогою прямих

військових дій , а завдяки досягненням московітської

дипломатії.

Ситуація за якої розпочалась доба руїни була додатково

ускладнена суперництвом за гетьманство , що розпочалось після

смерті Б.Хмельницького. Нестійкість становища гетьманів доби

Руїни примушувала їх йти на політичні компроміси із вимушеними

союзниками.

Ціллю даної роботи було висвітлення взаємозвязків між внутрішньою та

зовнішньою політикою України у цей період. Впливом прийнятих

рішень на соціальну та державну ситуації в країні .

В роботі використовувалася як сучасні так і вже визнані

академічні джерела. До висвітлення проблем Руїни у різні часи

вдавались такі історики-науковці як : Н. Полонська – Василенко ,

О. Субтельний , О. Рігельман , Д. Дорошенко , М. Грушевський, І.

Холмський . У роботі надано різностороннього погляду , що включає

у себе компільовані погляди різних науковців.

1 . Україна другої половини 17-го

сторічя.

Причини та характер виникнення внутрішнього

розколу суспільства .

Пiсля своєї смертi Б.Хмельницький залишив чималу спадщину. На

пiдглеглих козакам територiях площею близько 250 тис. кв.

км. проживало

1.2 – 1.5 млн людей. Це були колишнi Чернiгiвське , Київське

та Брацлавське воеводства. Волинь та Галичинна належали

ПольськIй коронi . Пiсля повстання 1648 року майже половина

землi , вiдiбранної у полякiв i яка стала власнiстю Вiйська

Запорозького було передано самоврядованим селянським поселенням.

Податки з частини цих , так званних рангових земель йшли на

виплату платнi перебувавшим на козацькIй службi. На той час

близько 33% належало українськiй знатi та козакам , 17% -

православнiй церквi .

Була встановлена відмінна від існувавшої раніше форма

військово- адміністративної системи. Підопрядковану козакам

землю було поділено на 16 військових округів, що відповідали

полкам війська козацького. Командири цих полків - полковники -

у мирний час виконували функції головних судового та

адміністративного урядника. В свою чергу , територія кожного

військового округу , або полку , поділялась на сотні , де

адміністративну , судову та військову функції виконували

сотники . На нижньому щаблі цієї адміністративної системи

знаходилось село або навелике місто , влада в якому належала

козацькому отаманові . Центри управління сотнями та полками

знаходились в великих містах , відповідно яких ці полки і

називались . Столицею формально вважався Київ , але козацький

уряд знаходився в місті Чигирин – столиці Б.Хмельницького

( сучасна Черкаська область ). Головою усієї військово-

адміністративної системи був гетьман . Вибирався гетьман на

генеральній нараді . Але за 1648 – 1656 роки регулярне

козацьке військо досягло чисельності в 40 - 60 тисяч чоловік ,

то скликання таких зборів стало недоцільним та майже

неможливим . Дуже великий вплив мала козацька старшина , яка

спочатку вибиралась на зборах , та з посиленням елітарних

тенденцій в середовищі старшини ці посади стали спадковими .

Старшина являла собою поєднанням ради міністрів та

генерального штабу . Гетьман , спираючись на владу старшини

був фактичним правитилем України , командуючи козацьким

військом , проводячи власну внутрішню та зовнішню політику ,

контролюючи системи судочинства , адміністративного управління ,

земельним фондом , козацькою скарбницею та інш .

Події 1648 – 1656 років принесли в життя українців багато

змін . До лав Війська Запорозького вливалося багато людей .

Козаком міг стати кожен . Більше 40 % дорослого чоловічого

населення України знаходились на військовій службі . Стаючи

козаком , селянин отримував право обирати старшину , бути

обраним в старшину , право володіти землею , звільнявся від

податей . Стати козаком могла люба людина , незалежно від

соціального статусу і яка могла власним коштом забезпечити

себе військовим спорядженням та амуніцією . Як правило на

військову службу йшли міщани та досить заможні селяни , для

яких це був єдиний шанс набути більш вищого соціального

статусу . Ті , хто не мав такої можливості займали землі ,

конфісковані у польської шляхти . Вони платили податки з цих

земель та виконували певні послуги , а саме забезпечували

Військо Запорозьке простоєм , провізією та засобами транспорту

– це так звані натуральні податки . Внаслідок боротьби селяни

отримали право на особисту свободу , право мати і

разпоряжатися власним майном на власний розсуд , могли вільно

переселятися . Панщина була знищена . В суспільному устрої

межі між різними верствами населення поступово розмивалися .

Рівень соціальної рівності на той час був чи не найвищий в

Європі та в усьому світі .

Та з часом усім цим демократичним здобуткам з’явилась

загроза з боку привеливійованого класу - української знаті та

реєстрової старшини , які хоч і боролися за соціальну

рівність , та втрачати власні привілеї не хотіли . Створення

суспільства рівноправних людей автоматично знищило знать . В

розумінні цих людей вся боротьба українського народу

зводилась до заміни правлячого елементу з вигнаної польської

шляхти на українську знать . Займаючи високі пости , маючи

великий військовий та політичний досвід , богатство та високе

положення в суспільстві вони використвували своє становище для

зміцнення свого впливу та матеріального достатку . Державні

посади починають передаватись спадково . Як вихідці з старшини

, гетьмани сприяли зосередженню влади в її руках , спираючись

на її підтримку . Такий стан речей задовільняв й іншу

впливову силу - українську православну церкву , якій було

надано широкі права та щедра законодавча та матеріальна

підтримка . Поступово формувався правлячий клас , який дедалі

більше нагадував існувавший раніше . Починають з’являтися перші

спроби позбавлення селян та простого козацтва вольностей ,

здобутих в боротьбі 1648 року . Нерідко відповідь була

ворожою і досить агресивною . Прірва між правлячою верхівкою

та простим народом стає все більшою та більшою .

Таким чином , основними причинами виникнення Руїни можна

назвати внутрішні протиріччя між елітарними та егалітарними

напрямами в розвитку української держави , неготовність типових

представників правлячої знаті до створення суспільства , яке

б базувалось на демократичних засадах .

2 . Початок Руїни . Перше гетьманування

Юрія Хмельницького . Іван Виговський .

Ще за свого життя Б.Хмельницький мав наміри заснувати

гетьманську династію . Тому коли він помер , питання про

гетьманського наступника не виникало – козацька старшина , яка

буквально боготворила Б.Хмельницького негайно вибрала гетьманом

його 16-ти літнього сина Юрія Хмельницького (близько 1641 – 1685)

, маючи надію що виховуючись коло батька , він перейняв

певні риси характеру та досвід . Та цим надіямм не вдалося

справдитись – Ю.Хмельницький виявився людиною нерішучою та

слабохарактерною , а що найгірше , він легко піддавався впливу

з боку козацької старшини . Пробувши гетьманом близько місяця

він власноруч склав з себе повноваження .

Того ж 1657 року обрано наказним гетьманом , а згодом на

Генеральній Раді , за участю , крім козаків ще й міщан та

духовенства , 26 серпня у Корсуні затверджено гетьманом усієї

України генерального писаря Генеральної військової канцелярії

Війська Запорозького Івана Виговського (рік нар. невід. – 1664) .

Вихідець з православної овруцької шляхти , навчався в Києво –

Могилянській академії , працював у міському суді Луцька , потім

при польському комісарі в Україні , брав участь у бойових

діях у складі польської армії проти українського війська .

Був одружений з княжною Солемирецькою . Після розгрому поляків

під Жовтими Водами у 1648 році він потрапляє в полон та

переходить до Б.Хмельницького . Незабаром призначається

генеральним писарем , аж до смерті гетьмана залишаючись його

найближчим соратником та помічником . Один з найосвіченіших та

талановитих мужів свого часу , він брав участь у багатьох

посольствах і виявив себе блискучим дипломатом .

В своїй внутрішній політиці Виговський спирався

насамперед на старшину , намагався зміцнити її положення в

державі , наділяв її значними маєтностями тощо . 1657 року

було оформлено договір зі Швецвєю , яка визнала незалежність

України та її кордони да Вісли . Від Литви приєднано

Берестейське та Новгородське воєводства . Поновлено союз з

Кримом та Туреччиною . Загальний зовнішній політичний курс був

спрямований на створення незалежного українського князівства .

Та цьому сильно заважало ставлення Москви , якій не

подобалась все більш зростаюча політична незалежність України .

Саме як противагою московським впливам в країні Виговський

зміцьнює та використовує зв'язки з Польщею . Та вже давно

домагалася повернення України , обіцяючи широкі права та

автономію . Такі вимушені кроки Виговського розуміє як козацькі

верхи та знать так і духовнство . Але такі політичні

загравання старшини з польською шляхтою сильно підривають

довіру простого народу , в пам’яті якого ще не зажили болючі

рани польського панування .

Досить сильну опозицію виявили запорожці , ображені за їх

ігнорування в прийнятті досить важливих рішень , але

насамперед за те , що їх не запросили на вибори гетьмана .

До Москви почали надходити доноси кошового отамана Якова

Барабаша та Полтавського полковника Мартина Пушкаря , який мав

амбітні плани самому стати гетьманом . В цих доносах

виговського звинувачували в пропольських симпатіях та в намірах

“ продати “ Україну Польші . На вимогу Москви було скликано

нову Генеральну Раду в місті Переяславі в надії , що вона

провалить Виговского . Як представник царської корони на Раді

присутній був боярин Хітрово . Та незважаючи на всі заходи

з боку Москви , Виговського було обрано одноголосно . Як

компенсацію Москва отримала згоду на збільшення воєводств в

Ніжині , Переяславі та Чернігові . Відразу після закінчуння

Ради боярин Хітрово направляється да Полтави та намовляє

Пушкаря підняти проти Виговського повстання . В кінці 1657

року той збирає 20 тисяч рядових запорожців та 20 тисяч

“гультяїв” , наймитів . Під Полтавою він розбиває полки Сербіна

та Богуна . Та в червні 1658 року гетьманська армія

Виговського під тією ж таки Полтавою розгромила повстанську

армію . Загинуло 15 тисяч повстанців , а з нами й М. Пушкар

. Барабаша пізніше схоплено та страчено . Наступного року

придушено виступ І.Іскри . З обох сторін загинуло до 50

тисяч людей .

В загальному на Українй посилювалась боротьба різних

груп населення :

старшина , яку лякав царський абсолютизм , все більше

схилялась до Польші , та навпвки – селяни та міщани до союзу з

Польщею відносились напрочуд ворожо : їх лякали панщина ,

панський гніт , релігійні утиски тощо . Та неминучисть розриву

з Москвою була очевидна .

Врешті українські та польські дипломати досягають

компрмісного рішення . 16 вересня 1658 року у місті Гадяч І.

Виговський укладає з Польщею союзний договір , відомого як

Гадяцький трактат . З боку України представниками були

видатний дипломат Юрій Немирич та переяславський полковник

Павло Тетеря . Суть Гадяцького договору , автором якого

головним чином був Ю.Немирич була така : три держави , а саме

Польша , Литва та Україна створюють федерацію рівноправних

держав , до якої може приєднатися Москва . До України з

назвою “Велике Князівство Руське” входять три воєводства :

Київське , Чернігівське та Брацлавське . Україні надається

широка автономія . Законодавча влада належить Національним

Зборам , а виконавча – гетьманові , якого українське населення

обирає “доживотно” , і якого затверджує король . Князівство

Руське має власну монету , скарбницю , суд та армію - 30

тисяч козаків та 10 тисяч найманого війська . Гарантувалось

збереження трвдиційних прав козацтва . Щороку за рекомендацією

гетьмана сотня козаків приймалась до шляхетського стану .

Польські війська не мають права переходити кордон без

запрошення гетьмана , а якщо переходять то вступають під його

команду . В Україні скасовується унія . Обидві релігії – римо-

католицька та православна - визнаються рівноправними .

Засновуються два універсмтети , колегіїї , школи , друкарні .

Гадяцький трактат викликає захоплення тими можливостями ,

які він надавав Україні та Польщі . Але все це так і

залишилось тільки на папері. Ще до свого підписання в 1659

році він викликав війну з Москвою . Виговський звертається до

європейських дворів з маніфестом , в якому Москву

обвинувачено в порушені Переяславського договору : в захопленні

Литви , завойованої українськими силами , у Віленському

договорі з Польщею , в підтримці повстання проти гетьмана

тощо . Майже 150 тисячна московська армія під командуванням

князя Трубецького та Ромодановського окуповує Україну .

Виговський за допомогою союзників – татар , поляків та німців

28-29 червня під Конотопом завдає війську московитів нищівної

поразки . Гине цвіт московського боярства , татари захоплюють

в полон та страчують князя Пожарського . Москву охоплює

паніка , цар збирається тікати до Ярославля . Проте Виговський

не зміг продовжувати війну . Напад на Крим запорожців

кошового І. Сірка змушує союзників-татар повернути назад .

Починаються повстання : Гадяч , Ромен та Лохвиці підтримують

Москву . Ніжинський протопоп Максим Филимонович та Ічнівський

Семен Адамович висилають Трубецькому доноси на Виговського .

Проти гетьмана виступають старі полковники : Золотаренко ,

Сомко , Ціцюра . За час зворушень гине близько 3 тисяч

українців . В жовтні 1659 року Іван Виговський скликає в

Германівці Генеральну Раду і складає перед нею булаву . Сам

подається до Польщі , де дістає посаду барського старости ,

потім Київського воєводи, а ще пізніше сенатора . За доносом

полковника Тетері арештовано та розстріляно в 1664 році

неподалік Манявського скиту на Галичинні .

Можна сказати , що за часів гетьманування Івана

Виговського Україна мала найбільшу у свій час можливість

стати країною вільною та політично незалежною . І хоч деякі

історики досить негативно оцінюють його діяльність , називаючи

його гетьманом старшини , а не усього народу Виговський все ж

таки залишив яскравий слід в історіїї України як видатний

дипломат та взагалі один з найбільш освічених державних

діячів України . Шкода , що всередені країни певні політичні

сили так і не досягли одностайності в поглядах на майбутнє

України , часом переслідуючи свої власні , але не завжди

правильні цілі . Тай не треба забувати , що з усіх боків

молоду козацьку державу отчували країни – хижаки , які й

уявити не могли Україну вільною та для яких саме існування

під боком сильної та незалежної держави вже становило загрозу .

3 . Друге гетьманування Юрія Хмельницького .

Війна з Польщею та розкол України . Апогей Руїни .

На тій же Раді в Германівці гетьманом знову обрано Юрія

Хиельницького , кандитатуру якого висунула старшина

антипольського напрямку , яка схилялась до союзу з Москвою .

Головним помічником Юрія був генеральний осавула Іван

Ковалевський , якого Б. Хмельницький призначив опікуном . Досить

близькими до молодого гетьмана були Луцький полковник Петро

Дорошенко та кошовий отаман Іван Сірко . Насамперед

новоспечений гетьман та старшина хотйли налагодити стосунки з

Москвою та добитися поширення прав для України , приєднання

північної Чернігівщини та частини Білорусіїї , свободи

дипломатмчних стосунків , заборону воєводам втручуватись у

внутрішні справи країни . Все це було оформлено в так

званних Жердевських статтях . На той час князь Трубецький

повертається на Україну з новим військом . До нього вирушає

посольство на чолі з П. Дорошенком , та той їх не приймає .

В свою чергу він запрошує Юрія до Переяслава , де

Генеральна Рада знову обирає його гетьманом . Заляканий силою

російського війська та погрозами Трубецького в 1659 році Юрій

приймає замісь Жердицьких статей – нібито статті Богдана

Хмельницького , а саме Переяславську угоду 1654 року .

Справжні ж статті в Москві були кардинально перероблені та

доповнені , в них було проведено принцип повного підкорення

України Москві , а митрополита Київського – Московському

патріархату ( про це в редакції 1654 року не було наіть

згадки) . Згідно з Преяславським пактом 1659 року російські

залоги розташовувались в усіх найбільших містах . Козакам

заборонялось вести зовнішню політику та вступати в війни без

дозволу московського царя . Не дозволялось без згоди з

Москвою обирати та звільняти старшину та полковників . Гетьман

після обрання повинен був їхати на поклон до російського

самодержця . Козацькі залоги повинні вийти з Білої Руси .

Митрополит Київський повинен був визнати владу Московського

патріархату .

Вся трагедія подальшої історії України була в тому , що

цей зфальсифікований документ 1659 року став єдиним офіційним

текстом так званих “Статтей Богдана Хмельницького” і на ньому

згодом підписувались усі гетьмани.

Московький уряд не рахувався з Юрієм Хмельницьким , той

свої функції вже виконав . Воєводи втручалися в управління

крвїною , роздавали на свій розсуд землі , уряд через голову

Страницы: 1, 2