Економічна теорія як наука. Предмет політичної економії. Билеты.

погодження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й

окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у

зростанні ефективності виробництва.

Норма прибутку визначається як відношення величини отриманого прибутку до

початково витрачених коштів, виражених у %. П” = (П / (c+v)) * 100% = Р/Ка

х 100. Якщо прибуток Р - це різниця між ціною і собівартістю, Ка -

авансований капітал

На величину норми прибутку впливають: маса отриманого прибутку, структура

витрат К; швидкість обороту капіталу; економія на засобах виробництва;

масштаби виробництва.

33. Особливості відтворення в аграрному секторі

На всіх етапах економічного розвитку об”єктивна необхідність відтворення

зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ. Щоб жити, треба

споживати матеріальні блага, а щоб споживати їх, треба виробляти

суспільний продукт. Отже, якщо споживання є безперервним, то й виробництво

в його постійному зв”язку повинно безперервно відновлюватися

(відтворюватися) іншими словами, відтворення є не що інше, як

безперервність , повторюваність виробництва.

В аграрному секторі головним засобом виробництва є земля. На відміну від

інших засобів виробництва за умови правильного використання земля постійно

відновлює свою родючість, якісно поліпшується її природна родючість

неоднакова в різних природно-кліматичних умовах. Тому в землеробстві праця

однакової кваліфікації і фордоозброєнності дає різні результати залежно

від природних умов, тобто продуктивність праці тут визначається передусім

продуктивністю природних факторів. Вплив природних факторів на результати

виробництва можна обмежити шляхом розвитку продуктивних сил. Йдеться про

екон.родючість підвищення якої досягається через раціональне використання

землі, систематичне впровадження нових технологій досягнень науки і

техніки, поліпшення культури землеробства, тощо

Таким чином у землеробстві екон.процес відтворення незалежно від його

суп.характеру завжди взаємодіє з природними. Тому підприємець повинен

добре знати і вміло використовувати не тільки ек.зони, а й закони природи.

Адже тут об”єктом діяльності людини є живі організми.

34. Земельна рента та її форми. Податок на землю.

Ринкові відносини суб\\\'єктів з приводу купівлі -продажу та використання

землі називаються рентними відносинами, в яких приймають участь три

суб\\\'єкта - землевласник, підприємець-орендатор землі та найманий робітник

с/г виробництва.

Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту

власником землі у формі орендної плати за право користування землею.

Форми земельної ренти:

* диференціальна земельна рента - різниця між суспільною ціною

виробництва с/г продукції на гірших участках землі та індивідуальною

ціною її виробництва на кращих та середніх участках;

* диференціальна рента по плодючості;

* диференціальна рента по місцезнаходженню;

* диференціальна рента по ефективності на додаткові вкладення факторів

виробництва.

Абсолютна земельна рента - це надлишок вартості с/г продукції над ціною її

виробництва.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне користування

землею, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої

діяльності. Орендна плата за землю містить відсоток на вкладений у землю

капітал, а також амортизацію цього капіталу.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у

вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від

грошової оцінки земель. Ставки земельного податку з одного гектара

сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової

оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для

багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено,

встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Якщо

грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного

податку встановлюються у розмірах, зазначених в ЗУ ”Про плату за землю”

35. Форми господарювання в сільському господарстві та їх особливості в

різних країнах.

На кожному етапі розвитку людства формуються різноманітні види крупного,

середнього, дрібного землеволодіння на основі притаманних їм форм

земельної власності. Серед них виділяються державні, колективні, групові

та індивідуальні види землекоритсування. Нині практично в усіх країнах

світу спостерігається співіснування різних форм власності на землю і

відповідних їм форм землекористування і землеволодіння.

В Україні підприємницька діяльність ведеться на основі державної

колективаної і приватної власності на землю. У державній власності

перебувають всі землі України, за винятком переданих у колективну і

приватну власність. У с/г підприємствах необхідно провести глибокі

перетворення на основі широкого використання оренди, акціонерних,

кооперативних та сімейно-індивідуальних форм та підряду. Це, однак, не

виключає можливості функціонування інших форм організації с/г виробництва,

в т.ч. ферм, селянських господарств, самостійних кооперативів і особливих

підсобних виробництв.

Сьогодні має місце протиставлення існуючих форм господарювання (колект.

с/г підприємств) - новим формам (фермерські господарства).

Формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі не

слід здійснювати шляхом протиставлення різних форм - всі форми мають бути

пов”язані між собою, доповнювати один одного і сприяти розвиткові кожного.

Перехід до багатоукладної системи передбачає розширення приватного сектора

, але формування його займе тривалий час (бл. 10 років).Протягом цього

часу домінуючим в с/г зберігатимуться ті форми , які склалися раніше

(колгоспи і радгоспи).

Серед проблем становлення нової організації праці підприємства одне з

вагомих місць в АПК належить акціонерним формам. Аналіз свідчить, що зараз

с/г У. розвивається переважно шляхом створення АТ закритого типу.

36. Суть розподілу національного доходу.

НД -це доход, що визначається шляхом вилучення з вартості чистого

національного продукту непрямих податків. НД - це сума факторних доходів

від праці, землі, капіталу за рік.

Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального

виробництва і в сфері послуг. Фактори зростання національного доходу

поділяють на два види: екстенсивні (за рахунок збільшення ресурсів) та

інтенсивні (за рахунок якісного використання існуючих факторів).

Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників

його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти,

дивідендів та ін. Перерозподіл національного доходу здійснюється через

механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до

різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються

вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій,

стипендій, допомога багатодітним сім”ям тощо. Перерозподіл національного

доходу здійснюється за офіційними та неофіційними каналами. Легітимний,

або офіційний перерозподіл НД фіксується в офіційній статистиці.

Масштабний неофіційний перерозподіл НД спричинений існуванням тіньової

економіки.

Використання національного доходу відбувається з подвійною метою:

споживання і нагромадження. Нагромадження є необхідним для розширення

масштабів національного виробництва в майбутньому. В господарській

практиці розрізняють створений і використаний НД.

На основі НД формуються особисті доходи (ОД) — це одержаний дохід, а

національний дохід — це зароблений дохід. Якщо від суми всього особистого

доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в

особистому розпорядженні домогосподарств — кінцевий показник системи

національного рахівництва. Він використовується на споживання та

заощадження в домашніх господарствах

Формою перерозподілу доходів суспільства та виконання державою своїх

функцій - являється державний бюджет. Держава через податки і трансферні

платежі здійснює перерозподіл доходів, направлений на зменшення нерівності

доходів..

22. Фонд споживання

Необхідним продуктом відтворення є суспільні фонди споживання. Це фонди за

допомогою яких забезпечується(повністю або частково)задоволення потреб в

освіті і культурі ,охороні здоров\\\'я і житлі, утримання непрацездатних

членів суспільства. За функціональним призначенням їх поділяють на фонди

спільного задоволення потреб та фонди непрацездатних. До складу перших

відносяться безкоштовні послуги освіти, охорони здоров\\\'я,

житлово-комунальні, господарські, культурні заклади. Призначення цих

фондів полягає у створенні рівних умов для всіх членів суспільства в

задовол. самих значних соціальних потреб. Їх задоволення не може бути

поставлене в залежність від рівня ОП. Суспільство зацікавлено тим щоб

відбувався процес широкого відтворення. Цій меті слугують суспільні фонди.

Водночас вони покликані якоюсь мірою стирати соціальну нерівність і

гарантувати певну соціальну захищеність широких мас населення. Через фонди

непрацездатних виконується пенсійне забезпечення.

Соціальні фонди споживачів поділяються на: а) залежні від плати(оплата

відпусток);

б) без зв\\\'язку(виплати багатодітним сім\\\'ям)

в) у вигляді непрямих доходів (освіта).

Кошти надходять:з бюджету, з відрахувань підприємств (пенсійне - 32%

23. Фонд нагромадження

фонд нагромадження -це частина нац.доходу, що використовується для

приросту виробничих основних і невиробничих основних фондів, а також

оборотних засобів і резервів. Нагромадження здійснюється шляхом

капіталовкладень, але це не означає, що нагромадження і

капіталовкладення-поточні поняття і кількісно збігаються. Збіг стосується

тільки коштів, що йдуть на збільшення основних фондів. Відмінність

кап.вкладень включають фонд амортизації, а нагромадження- приріст

оборотних фондів Фонди оплати праці(ФОП) для нових працівників.

Струкра фонду нагромадження(ФП) визначається співвідношенням між фондом

виробничого нагромадження і фондом невиробничого нагромадження.Барометром

нормального розвитку економіки є активна інвестиційна політика, що

спрямовується на постійне оновлення й нарощування виробничого потенціалу і

розв”язанням соц. завдань.

В умовах адміністративно-командної системи не дооцінювалося невиробниче

нагромадження . Щодо виділення ресурсів на соц. об”єкти діяв “залишковий

принцип” частка так званої невиробничої сфери у кап. вкладеннях постійно

зменшувався. Сформувалася “Теорія” і згідно з якою головним є виробниче

споживання, а невиробниче має другорядне значення. Тим часом як доводить

світовий досвід вкладення у соц. Інфраструктуру досить ефективне. Це умова

розвитку самого виробництва. І занедбані соц. Інфраструктури у нашій

країні була однією з істотних причин зменшення темпів розвитку економіки

.На сучасному етапі обсяг будівництва у соц. сфері збільшився.

Ефективність нагромадження ЕФН визначає співвідношення між зростанням

фонду нагромадження (ФН) і зростанням реальних доходів населення (РД) і

може бути представлена формулою:

ЕФН=РД/ФН

Формула показує кількісний вираз нагромадження.

39. Теорії циклів

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності

протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового

явища до ін., який постійно повтор-ся.

Фази ек-х циклів:

1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м По; падіння рівня цін

внаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів

вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п;

потрясіння кредитної системи.

2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й; збільш-ня запасів; скороч-ня По на

роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня

кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си.

3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По на

активні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу;

зрост-ня з/п.

4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів;

різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін.

0x08 graphic

0x08 graphic

піднесення

0x08 graphic

пожвавлення

криза

депресія

0x08 graphic

роки

Види циклічних коливань:

1. Короткі (малі) пов\\\'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку.

Їх матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових

відносин.

2. Середні пов\\\'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною

основою є необхідність оновлення основного капіталу.

3. Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь

машин, оновлення об\\\'єктів інфраструктури.

Всі ек-ні цикли поділяються:

1) цикли Кондратьєва, або довгохвильові, тривалість = 40 - 60 рр. Їх

головна рушійна сила - радикальні зміни в технологічній базі сусп вир-ва,

його стр-на перебудова;

2) цикли Кузнеца - 20 р., рушійними силами є зрушення у відтворюваній

стр-рі вир-ва;

3) цикли Джаглера - 7-11 рр. як підсумок взаємодії багатьох грош-кред

факторів;

4) цикли Китчина - 3-5 р., що обумовл-ся динамікою відносної величини

запасів ТМЦ на підпр-ах;

5) приватні госп-кі цикли, що охоплюють період від 1 до 20 р. та існують у

зв\\\'язку з коливаннями інвестиційної активності.

Причини циклічних коливань:

1. великі технічні нововведення, які з\\\'являються нерегулярно і зумовлюють

коливання в діловій активності;

2. політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін.

випадкові події системного хар-ра;

3. помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються

появою надмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з

обігу;

4. різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки

(зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових

партнерів тощо).

40. Відтворення робочої сили суспільства.

РС, яка використовується в процесі вир-ва, повинна постійно відновлювати

свою працездатність шляхом споживання необхідних засобів існування.

Розширене відтворення РС означає забезпечення існування робітника та його

здатності до праці, утримання його сім`ї, можливості навчатися і

підвищувати кваліфікацію, споживання певного рівня духовних благ, а не

просто відтворення фізичних сил робітника.

В умовах ринкової економіки отримати ці блага (мат., духовні, соціальні)

можна, купивши їх, для чого треба мати певні кошти. Тому безпосереднім

чинником розширеного відтворення РС є її ціна на ринку трудових ресурсів.

В свою чергу, на формування ціни РС впливають такі основні фактори:

1) природно-кліматичний фактор; в різних кліматич. поясах люди потребують

різну кількість мат. благ для свого існування (одежа, їжа…);

2) цивілізаційний; в різних країнах з різним рівнем розвитку відповідно

різні потреби в духовних і соц. благах—відрізняється і ЗП;

3) економічний; збалансованість на ринку РС попиту і пропозиції визначає

ціну;

4) соціальний; рівень організованості робітників у їх боротьбі проти спроб

роботодавців знижувати ЗП;

5) інституціональний; рівень захищеності працівників з боку держави

(встановлення мінімал. ЗП, обмеження тривалості роб. дня, встановлення

соц. гарантій тощо).

Також можна виділити такі чинники, як кваліфікація працівника, місце його

проживання (село/місто), досвід роботи та багато інших суб`єктивних з

точки зору роботодавця чинників

42. Світове господарство: його суть та структура.

Розвиток світ. ринку товарів призвів на зламі 19-20 ст. до інтенсифікації

міжнар. ек. спілкування, яке стало поступово виходити за межі міждерж.

обміну товарами. Розвиток виробничих сил і зростання фін. к-лу призвели до

виникнення світ. госп-ва.

Найбільш поширене визначення: Світ. госп-во- сук-сть нац. господарств,

взаємопов\\\'язаних с-мою МПП, ек-них і політ. відносин.

Більш повне трактування світ. госп-ва (СГ) визначає його як ек. с-му, що

самовідтворюється на рівні ПС, виробничих відносин і певних аспектів

надбудівних відносин тією мірою, в якій нац. госп-ва, що входять до неї,

мають певну схожість на кожному з 3-х названих рівнів.

Отже, СГ являє собою певну с-му. Основою виникнення і існ-ня цієї с-ми є

її цілісність, яка передбачає ек. взаємодію всіх складових частин с-ми на

достатньо стійкому рівні. СГ відноситься до числа досить складних с-м, які

характериз-ся множинністю (численністю елементів с-ми), ієрархічністю і

структурністю.

Відносини між окремими елементами СГ формують певні рівні. Виділяють:

- м/н-ний рівень (його формують відносини між державами і він регул-ся

м/н-ними правилами і нормами);

- транснац-ний рівень (його утворюють відносини між ек. потоками, які

виходять за межі нац. кордрнів).

Структуризація СГ. Найрухомішою частиною СГ є світ. ринок, що являє собою

сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб\\\'єктами СГ, які

пов\\\'язані між собою участю у МПП.

На основі різноманітних критеріїв у СГ виділяється певна кількість

підсистем. Мегасистемами (найбільш великими) є 3 групи нац. економік:

•пром. розвинуті країни, •країни з перехідною ек-кою; •країни, що

розвиваються.

Функціональними елементами суч. с-ми СГ є: науково-технічна сфера,

виробничо-інвестиц. д-сть, сфера м/н\\\\ного обігу (світ. торгівля);

валютно-фін. і кредитні відносини.

Особливостями розвитку сучасного світ. госп-ва

* розвиток міжн. переміщення факторів вир-ва, передусім у формах

вивезення-ввезення к-лу, роб. сили і технології;

* зростання на цій основі міжн. форм вир-ва на п/п-вах, розташованих в

декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

* ек. політика країн, що передбачає підтримку міжн. руху товарів і

факторів вир-ва на двох- і багатосторонній основі;

* виникнення ек-ки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждерж.

об\\\'єднань;

* зростання інтенсивності регіон. інтеграц. процесів, що призводить до

виникнення великих ек. просторів та вилучення відповідного ефекту за

рахунок зростання масштабів вир-ва, але, з інш. боку, призводить до

поділу СГ на окремі сектори внаслідок створення відносно замкнутих

торг.-ек. блоків та інтеграц. угруповань;

поступова зміна ек. основи суч. цивілізації; індустр. модель розвитку

витісняється постіндустр-ною, ноосферно-космічною, суть якої визнач-ся

формуванням “ек-ки розуму”, “ек-ки думки”.

43.Необхідність, умови та особливості інтеграції України у

світогосподарську систему

Украина — одна из стран—основателей ООН. Она поддерживает экономические

связи с большинством стран мирового сообщества.

Интеграция Украины в МЭ — это процесс сближения экономики страны с

национальными хозяйствами стран мирового сообщества

Предпосылки включения Украины в систему МЭ:

1) политические;

2) экономические:

а) уровень экономического развития;

б) экспортный потенциал;

в) направление структурной перестройки национальной экономики;

г) степень рыночной трансформации;

д) финансовая стабилизация;

е) внешняя задолженность;

3) социально-культурные предпосылки;

4) инфраструктура.

2. Особенности развития внешнеэкономических отношений Украины

1. Несовершенство механизма интеграции страны в МЭ.

2. Неразвитость рыночных отношений.

3. Кризисные явления в экономике.

4. Недостаток опыта развития МЭО.

5. Выгодное геополитическое положение.

3. Основные направления интеграции Украины в систему МЭ

1. Либерализация внешней торговли.

2. Создание благоприятного климата для иностранного предпринимательства и

инвестирования.

3. Развитие интеграционных связей со странами Восточной Европы, ЕС, СНГ,

другими государствами.

4. Участие в процессе международного разделения труда.

5. Реструктуризация экспортно-импортных операций.

6. Участие в международной кооперации производства.

7. Развитие взаимосвязей с международными экономическими и

валютно-финансовыми организациями.

8. Разработка совместных проектов в сфере малого и среднего бизнеса.

9. Участие в международной научно-технической интеграции.

Страницы: 1, 2, 3, 4