Економічний аналіз монополістичної конкуренції

ринок будь-якого одиничного єдиного виробника в умовах монополістичної

конкуренції визначається і лімітується трьома головними чинниками: ціною

продукту, особливостями свого продукту, витратами по збуту. Відмічаючи, що

диференційований продукт має велику ціну (яка є слідством обмеження

пропозиції), він вважає її неминучою платою за диференційоване споживання.

У теорії Чемберліна монополія і конкуренція суть взаємозалежні явища,

монополія є присутнім в усій системі ринкового ціноутворення. Умовами, що

породжують монополію, по Чемберліну, є: патентні права, репутація фірми, не

відтворюючі особливості підприємства, природна обмеженість пропозиції. За

межами аналізу Чемберліна залишається монополія, що виникнула на основі

високого рівня концентрації виробництв і капіталу.

1.3. Диференіяція продукту та умови входу в галузь.

Одним із головних ознак монополістичної конкуренції, на противагу чистої

конкуренції, є диференціація продукту. Ринок монополістичної конкуренції з

диференціацією продукції припускає, що покупець віддає перевагу товар

певного виду: його залучає саме даний сорт, якість, упаковування, торгова

марка, рівень обслуговування і т.інше. Диференціація продукту означає

відсутність однорідності наданих споживачу благ і послуг. Це не просто

розходження, наприклад, у цвіті автомобілів або тим більше їхніх марках.

Навіть той самий сорт пива може, із погляду покупця, бути

диференційованим: наприклад, якщо покупець звикнув купувати це пиво в

магазині із симпатичною продавщицею. Таке ж пиво в іншому магазині його не

цікавить.

Фірми в умовах чистої конкуренції роблять стандартизовану, або

однорідну, продукцію; виробники в умовах монополістичної конкуренції

випускають різновиди даного продукту. При цьому диференціація продукту може

приймати ряд різноманітних форм.

Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися по своїм фізичним, або

якісним, параметрам. "Реальні" розходження, що включають функціональні

особливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є важливими сторонами

диференціації продукту. Персональні комп'ютери, наприклад, можуть

відрізнятися з погляду потужності апаратури, програмного забезпечення,

графічного висновка і ступеня їх "орієнтованості на споживача". Існує,

приміром, множина конкуруючих підручників по основах курсу економіці, що

відрізняються з точки зору зміста, структури, викладання і доступності,

методичних рад, графіків, малюнків і т.д. Будь-яке місто достатньо великого

розміру має ряд роздрібних магазинів, торгуючих чоловічим і жіночим одягом,

що значно відрізняється від аналогічного одягу з магазинів іншого міста з

погляду стилю, матеріалу та якості роботи.

Подібним же чином одна з мереж закусочних швидкого обслуговування, що

торгують гамбургерами, надає важливе значення якості своїх булочок, що

відрізняються пряними пахощами, у той час як її конкурент приділяє особливу

увагу якості самих рубаних котлет.

2. Послуги. Послуги й умови, пов'язані з продажем продукту, є важливими

аспектами диференціації продукту. Один бакалійний магазин може надавати

особливе значення якості обслуговування покупців. Його робітники упакують

ваші покупки і віднесуть їх до вашої автомашини. Конкурент в особі великого

роздрібного магазина може надавати покупцям самим упаковувати і переносити

свої покупки, але продавати їх по більш низьких цінах. "Одноденне" чищення

одягу часто є більш кращим, чим аналогічне по якості чищення, що займає три

дні. Привітність і послужливість службовців магазина, репутація фірми по

обслуговуванню покупців або обміну її продукти, наявність кредиту є

аспектами диференціації продукту, пов'язаними з послугами.

3. Розміщення. Продукти можуть також бути диференційовані на основі

розміщення і доступності. Невеликі міні-бакалії або продовольчі магазини

самообслуговування успішно конкурують із великими супермаркетами,

незважаючи на те що останні мають набагато більш різноманітний асортимент

продуктів і призначають більш низькі ціни. Власники маленьких магазинів

розташовують їх поблизу від покупців, на найбільше пожвавлених вулицях,

нерідко вони відкриті 24 години на добу. Так, наприклад, близьке сусідство

бензозаправної станції до автомагістралей дозволяє їй продавати бензин по

ціні більш високої, чим це могла б робити бензоколонка, розташована в

місті, або у 2 чи 3 милях від такої автомагістралі.

4. Стимулювання збуту й упаковування. Диференціація продукту може також

бути результатом- у значній мірі - мнімих розходжень, зроблених за

допомогою реклами, упаковування і використання торгових знаків і торгових

марок. Коли та або інша марка джинсів або духи зв'язується з ім'ям якийсь

знаменитості, то це може вплинути на попит на ці продукти з боку покупців.

Багато споживачі вважають, що зубна паста, упакована в аерозольний

балончик, є більш кращою, чим та ж сама зубна паста у звичайному тюбику.

Хоча існує ряд медикаментів, по властивостях подібних аспірину, створення

сприятливих умов для продажу і яскравої реклами можуть переконати багато

споживачів, що байер і анацин є кращими і заслуговують більш високої ціни,

чим їх більш відомий замінник.[7]

Одним із важливих значень диференціації продукту є те, що, незважаючи на

наявність щодо великого числа фірм, виробники в умовах монополістичної

конкуренції мають обмежений ступінь контролю над цінами на свою продукцію.

Споживачі віддають перевагу продукції певних продавців і у відомих межах

сплачують більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої преваги.

Продавці і покупці більше не пов'язані стихійно, як на ринку чистої

конкуренції.

Як виявляється з вишенаведенного обговорення, в умовах монополістичної

конкуренції економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, але

також і на таких нецінових чинниках, як якість продукції, реклама й умови,

пов'язані з продажем продукту. Тому що продукти диференційовані, можна

припустити, що згодом вони можуть бути змінені і що риси диференціації

продукту кожної фірми будуть сприйнятливі до реклами й інших форм

стимулювань збуту. Більшість фірм роблять сильний акцент на торгові знаки і

фабричні клейма як засіб переконання споживачів у тому, що їхня продукція

краще, ніж продукція конкурентів.

Необхідно ще раз підкреслити значення робіт Е Чемберліна, заслугою

якого є введення в науковий оборот терміна «диференціація продукту».

Монопольну владу на ринку Е. Чемберлін зв'язує насамперед із характером і

особливостями продаваємих товарів. Він привернув увагу до того, що ринкові

відносини продавця і покупця в чималому ступені залежать від характеру

продукту.

Монополія в умовах диференціації продуктів характеризуется як якийсь

ступінь влади над ціною. Тому, особливо важливий такий чинник, як

еластичність попиту по ціні. Порівняємо умови конкуренції при однорідній і

неоднорідній продукції. У умовах досконалої конкуренції при повній

однорідності товарів попит на продукцію якоїсь однієї фірми

характеризується абсолютною еластичністю: підвищивши ціну на свій продукт,

продавець не продає нічого, а знизив, може продати як завгодно багато.

Чому? Тому що при «заданої» ринком ціні підвищувати ціну на свій товар

просто безтямно - ніхто не стане купувати більш дорогий товар, якщо

навкруги повно точно таких же товари по більш низьких цінах. А знизивши

ціну на свій товар (нижче сформованої ринкової ціни), продавець, звичайно,

легко реалізує свій товар, але ця операція також безтямна: навіщо снижувати

ціну, якщо можна продати усю свою продукцію по ринковій ціні , що існує на

даний момент?

Інша ситуація складається при неоднорідності товарів. За допомогою

диференціації продукту продавцю вдасться зменшити цінову еластичність

попиту на свій товар - це може свідчити про посилення його монопольної

влади над ціною. Це значить, що ціна може бути підвищена, і проте обсяг

збуту не скоротиться. Чому? Тому що конкуренти не зможуть більш низькими

цінами залучити до себе ту категорію покупців, що звикнули і твердо

віддають перевагу певному продукту.

Який же висновок можна зробити з вищезгаданого? Наступний: ціна в

умовах диференціації продукту не є єдиним знаряддям конкуренції. У боротьбі

за ринок збуту найважливішим чинником стає і якість товару.

Отже, в умовах монополістичної конкуренції обсяг збуту фірми

визначається, крім ціни, і такими факторами, як особливості продукту та

витрати по збуту.

Вступити в галузі з монополістичною конкуренцією щодо легко. Те, що

виробники в умовах монополістичної конкуренції є типово невеликими за

розміром фірмами як в абсолютному, так і у відносному вираженні, припускає,

що ефект масштабу і капітал , що потребується , невеликі. З іншого боку, у

порівнянні з чистою конкуренцією можуть бути деякі додаткові фінансові

бар'єри, породжені потребою одержання продукту, що відрізняється від

продукту конкурентів, і зобов'язанням рекламувати цей продукт. Фірми, що

існують , можуть володіти патентами на свою продукцію й авторськіими

правами на свої фабричні та торгові знаки, що збільшує труднощі і витрати

їхнього успішного копіювання.

Під монополістичною конкуренцією припускаються галузі, що складаються з

щодо великого числа фірм, що діють у виробництві диференційованих

продуктів, не вступаючи між собою в таємні спілки. Цінову конкуренцію

супроводжує нецінова конкуренція. Легкість вступу сприяє появі конкуренції

з боку нових фірм у довгостроковому періоді.

Розділ 2. РІВНОВАГА ФІРМИ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ.

2.1. Крива попиту фірми.

Тепер проаналізуємо поведінку при визначенні ціни й обсягу виробництва

фірм, що діють в умовах монополістичної конкуренції.

Порівняємо спочатку криві попиту на товар двох фірм -- представника

досконалої та недосконалої конкуренції. Продемонструємо ці криві на

графиках. (Графік А-крива попиту фірми, що діє в умовах досконалої

конкуренції, графік Б- крива попиту фірми, що діє в умовах недосконалої

конкуренції).

З цих графіків очевидно, що цілком конкурентна фірма (мал.А) може

продати, скільки вона хоче, не роблячи при цьому впливи на ринкову ціну.

Отже, лінія попиту DD на її продукцію горизонтальна. Неможливість впливати

на ринкову ціну пов'язана з щодо невеликим обсягом виробництва у фірм, що

входять у галузь. Тому скільки б фірма-досконалий конкурент ні поставив

товару на ринок, все рівно його кількість занадто мала, щоб впливати на

сформовану на ринку ціну.

У випадку фірми- недосконалого конкурента (мал. Б) крива попиту DD має

негативний нахил, оскільки чим більше її Q, тим меншу ціну може вона

встановити. Отже, коли фірма-монополіст викидає на ринок велику кількість

товара, його ціна падає.

Якщо ж фірма не має повну монополію, скорочення ціни Р її конкурента

зрушить лінію попиту DD вліво, у становище D1D1, як це показано на мал.Б.

Отже, через фірму , що суперничає , навіть при зниженні ціни тепер можна

буде продати меншу кількість товарів, тобто Q1

Найважливіший висновок, що можна зробити з розгляду выщенаведених

графіків такий: горизонтальність лінії попиту на товар, вироблений фірмою,

характеризує фірму як досконалого конкурента. Якщо лінія попиту

знижується, тобто має негативний нахил, то ми маємо справу з фірмою

-недосконалим конкурентом.

Отже, при монополістичній конкуренції крива попиту на товар фірм прямує

донизу, а отже, ці фірми користуються владою монополістів. Проте це не

означає, що монополістично конкурентні фірми завжди отримуватимуть високі

прибутки. Монополістична конкуренція також подібна до абсолютної

конкуренції. Існує вільний вхід, отже, можливість одержати прибутки

приваблюватиме нові фірми з їх конкуруючими марками, а це призведе до

падіння прибутків до нуля.

Крива попиту, із якою зіштовхується продавець в умовах монополістичної

конкуренції, є еластичною, але лише до певних меж. Вона набагато більш

еластична, ніж крива попиту виробника при чистій монополії, тому що

продавець в умовах монополістичної конкуренції стикається з щодо великим

числом конкурентів, що які приізводять взімозаміняючи товари, (виробник в

умовах чистої монополії зовсім не має конкурентов). Що стосується кривої

продажу продавця, то вона при монополістичній конкуренції також не є цілком

еластичною (як, наприклад, крива виробника в умовах чистої конкуренції):

- по-перше, фірма в умовах монополістичної конкуренції має меньше

конкурентів,

- по-друге, продукти цих конкурентів являють собою близькі, але

недосконалі замінники.

Взагалі, ступінь еластичності кривой попиту фірми в умовах

монополістичної конкуренції буде залежати від числа конкурентів і ступеня

диференціації продукту. Чим більше число конкурентів і слабше диференціація

продукту, тим більше буде еластичність кривой попиту кожного продавця,

тобто тим більше ситуація буде наближатися до чистої конкуренції.

2.2. Короткострокова та довготривала рівновага фірми при

монополістичній конкуренції.

Розглянемо ціну та рівновагу для ринку з монополістичною конкуренцією за

короткостроковий та довгостроковий періоди.

На мал. А зображено прибутки фірми в короткостроковому періоді.

Дамо поясненняна малюнка А. Головна риса цієї діаграми складається в

еластичності кривої, що характеризує попит, або продажі, окремого фірми.

Фірма буде максимизувати свої прибутки або мінімізувати свої збитки в

короткостроковому періоді, виробляя такий обсяг продукції, що позначений

перетинанням кривих граничних витрат і граничного прибутку. Фірма (мал. А)

виробляє обсяг продукції, призначає ціну і може одержати сукупний прибуток

у розмірі, що характеризується сірим прямокутником.

Але може скластися і меньш сприятлива ситуація з витратами і попитом,

що ставить фірму в умовах монополістичної конкуренції в становище, при

якому вона зазнає збитків у короткостроковому періоді. Це проілюстровано

заштрихованою областю на малюнку Б. (На малюнку Б зображені збитки фірми в

короткостроковому періоді.) У короткостроковому періоді фірма, що діє в

умовах монополістичної конкуренції, може або одержати економічний прибуток,

або зіткнутися зі збитками.

У довготривалому періоді існує тенденція до одержання нормального

прибутку, або, іншими словами, до беззбитковості, для фірм, що діють при

монополістичній конкуренції.

У випадку одержання прибутків у короткостроковому періоді (мал.А)

очікується, що економічні вигоди залучать нових конкурентів, оскільки вступ

у конкуренцію в галузі є щодо простим. Коли нові фірми ввійдуть у галузь,

крива попиту, з якою зіштовхується типова фірма, зрушиться вліво і стане

більш еластичною. Чому? Тому, що кожна фірма володіє меншою долею сукупного

попиту і стикається відтепер із великою кількістю близьких замінників

продуктів. Це, у свою чергу, має тенденцію викликати зникнення економічних

прибутків.

Тобто у міру появи марок-конкурентів ця фірма втрачатиме свою частку

ринку, її обсяг збуту зменшуватиметься; крива попиту зміститься донизу, як

показано на малюнку В. (За довгостроковий період криві середніх та

граничних витрат можуть також зміститися. Для спрощення ми припускаємо, що

витрати незмінні). Крива тривалого попиту буде дотичною до кривої середніх

витрат фірми. Коли крива попиту є дотичною до кривої средних витрат при

обсязі виробництва , що максимизирует прибуток, як показано на малюнку В,

фірма просто покриває свої витрати, тобто беззбиткова.

Фірма все ще користується владою монополіста: крива тривалого попиту

похило спрямована донизу, оскільки фірма продовжує володіти унікальною

маркою товару. Проте вхід на ринок інших компаній та конкуренція з їхнього

боку зменшили прибуток даної фірми.

Обсяг продукції Q є обсягом виробництва, при якому фірма досягає стана

рівноваги, як ясно показує малюнок В, і будь-яке відхилення від цього

обсягу виробництва спричинить за собою средні витрати, які перевищать ціну

виробництва і, отже, призведуть фірму до збитків. Більш того, у ході

конкуренції економічні прибутки ліквідуються і зникає стимул для вступу в

галузь ще більшого числа фірм.

У випадку одержання збитків у короткостроковому періоді (мал.Б) можливо

очікувати, що відбудеться масовий вихід фірм із галузі в довгостроковому

періоді. Зіткнувшись із меншою кількістю конкуруючих видів продуктів і

зростанням долей сукупного попиту, фірми, що лишилися, виявлять, що їхні

збитки поступово поступаються місцем майже нормальним прибуткам.

Ми були дуже обережні, коли говорили про те, що фірма на ринку з

монополістичною конкуренцією схильна до беззбитковості, тобто до одержання

нормального прибутка, у довгостроковому періоді. Є певні ускладнюючі

чинники.

По-перше, деякі фірми можуть випускати також продукти, які конкурентам

надзвичайно складно відтворити Наприклад, бензозаправна станція може

займати єдине доступне місце на самому пожвавленому перехресті в місті. Або

фірма має патент, що дає їй більш-менш довгострокову перевагу над

суперником. Такі фірми можуть одержувати невеликі економічні прибутки

навіть у довготривалому періоді.

По-друге, вступ може обмежуватися декількома причинами, наприклад

існують фінансові бар'єри для вступу. Це знову говорить про те, що деякі

економічні прибутки можуть продовжувати існувати в довгостроковому періоді.

У результаті дії третьої обставини (диференціації на основі розміщення і

доступності) збитки і прибутки нижче нормальної можуть зберегтися в

довгостроковому періоді. Власники невдало розташованої закусочної

примирились з невисоким прибутком і не бажають зайнятися іншим, більш

прибутковим бізнесом, тому що їхня діяльність є для них способом життя.

Перукар у пригороді може ледь сводити кінці з кінцями, тому що стрижка

волосся - це "усе, що він хоче робити". Проте з урахуванням усього

сказаного ймовірно, що рівновага, яка забезпечує одержання нормального

прибутку в довгостроковому періоді, на малюнку В є прийнятним зображенням

дійсності.

2.3. Максімізаця прибутку в умовах монополістичної конкуренції.

Тепер звернемося до проблеми максімізації прибутка монополістичною

конкуренцією. Цю проблему можливо вирішити двома шляхами, а точніше, двома

аналітичними інструментами: 1) методом порівняння валового прибутку (TR) і

валових витрат (ТС); 2) методом порівняння граничного прибутку (MR) і

граничних витрат (МС).

Валовий прибуток являє собою множину P*Q, тобто ціна одиниці товару,

помножена на кількість одиниць реалізованої продукції. Для продажу кожної

додаткової одиниці продукції продавець в умовах монополістичної конкуренції

повинен снижувати ціну. Монополіст знижує ціну, але зато розширює обсяг

продажів. Але, починаючи з визначеної одиниці продукту, при знижень ціни,

валовий прибуток починає зменшуватися. Тепер програш від низьких цін уже не

компенсується виграшем від розширення продажів-валовий прибуток послідовно

скорочується. Графічно динаміка валового прибутку виглядає так, як це

відбито на мал. А.

Крива валового прибутку фірми при недосконалій конкуренції має

«холмообразный» вид. На цьому ж графіку зображена і крива валових витрат

(ТС). Максимум спільного прибутку буде при такому обсязі випуску, коли

різниця між TR і ТС максимальна. Це очевидно з графіка на мал.А:

максимальна відстань між TR і ТС буде відповідати відстані між точками А и

В.

Інший спосіб визначення максимуму прибутку потребує зіставлення

граничного прибутку і граничних витрат. Граничний прибуток - це додатковий

прибуток від продажу додаткової одиниці товару. Він визначається як різниця

між TRn і TRn1. Якщо фірма досконалий конкурент, то вона буде продавати

кожну додаткову одиницю товару по однієї і тієї ж незмінної ціні (в умовах

досконалої конкуренції ціна для окремої фірми є величиною постійною і

заданою ринком.). Таким чином, можна зробити висновок: в умовах досконалої

конкуренції граничний прибуток дорівнює ціні товару, тобто MR = Р.

Який же буде MR при недосконалій конкуренції? Зобразимо графічно

динаміку граничного прибутку і попиту в умовах монополістичної конкуренції

(на осі ординат - граничний прибуток і ціна, на осі абсцис -кількість

продукції) (мал.Б).

З графіка очевидно, що лінія MR знижується швидше, чим лінія попиту DD.

У умовах недосконалої конкуренції граничний прибуток менше ціни. Адже для

того, щоб продати додаткову одиницю продукції, недосконалий конкурент

знижує ціну. Це зниження дає йому якийсь виграш: валовий прибуток

збільшується, але одночасно принесе і певні втрати. Справа в тому, що,

продав, наприклад, 3-ю одиницю за 37 долл. (при стартовой ціні 41дол.),

виробник знизив тим самим і ціну кожної з попередніх одиниць продукції (із

41 до 39 і з 39 до 37 долл.). Отже, тепер усі покупці сплачують більш

низьку ціну, включаючи і тих, хто купив би товари і за 41, і за 39 долл.

Збиток на попередніх одиницях буде дорівнює 4 долл. Цей збиток і

відраховується з ціни в 37 долл. і утворюється граничний прибуток - 33

долл.

Звернемося знову до витрат фірми. Відомо, що середні витрати АС мають

спочатку, коли кількість одиниць продукції збільшується, тенденцію до

зменшення. Проте згодом, коли досягається і перевищується певний обсяг

виробництва, середні витрати починають рости. Динаміка средних витрат

графічно має вид U-образної кривой.

Зазаначимо, що в умовах досконалої конкуренції рівновага наступає тоді,

коли МС = РхР, тобто ціна в умовах досконалої конкуренції збігається з

граничним прибутком, отже, можна записати: МС = MR = Р. Досягнення фірмою

повної рівноваги потребує, як відзначає Дж. Робінсон, виконання двох умов:

Страницы: 1, 2, 3, 4