бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Фондовая биржа, как элемент рыночной инфраструктуры

юридичній особі. Варто розрізняти власника акцій від номінального

держателя акцій, який може тримати акції від свого імені, не будучи

власником цих акцій.

На вторинному ринку відбувається перепродаж акцій, уповноваженими

банками - дилерами.

Акція - це пайовий цінний папір, породжений розвитком акціонерних

товариств, що свідчить про внесення вкладу в капітал акціонерного

товариства і, що дає права на одержання частини прибули у вигляді

дивіденду. Державними органами акції не випускаються, вони емітуються

тільки різними промисловими, торговими і фінансовими компаніями, що

виступають у формі акціонерних товариств.

Акціонерні товариства, і закриті, і відкриті випускають акції, і

зібрані за рахунок реалізації акцій кошти складають власний або статутний

капітал акціонерного товариства. Цей капітал може бути збільшений двома

методами: або шляхом накопичення частини прибули, що не розподіляється як

прибуток серед акціонерів; або шляхом випуску нових додаткових акцій.

Прибуток по акції називається дивідендом і є частиною прибутку, що не

накопичується, а розподіляється серед акціонерів.

Як цінний папір, акція свідчить про те, що її власник вніс пай в

акціонерне товариство й у силу цього став співвласником останнього. Розмір

цього паю, що фіксує масштаби долі даної особи у володінні акціонерним

товариством, визначається кількістю приналежних йому акцій. Покупка акції

сама по собі - не надання кредиту акціонерному товариству, а вкладення

капіталу в це товариство. По своїй економічній природі покупка акцій - це

інвестиції переважно грошових (але іноді матеріальних або інтелектуальних)

коштів із метою одержання частини прибули акціонерного товариства. Але

саме існування акціонерних товариств і акцій породжено розвитком кредитних

відносин. Формально при покупці акції не існує єдності усіх трьох

принципів кредиту - терміновості, обертаємості і платності. Акція - це

безстроковий цінний папір і, як правило, вона не погашається акціонерним

товариством. Але в принципі власник акції може в зручний для себе момент

продати акції третій особі і тим самим повернути витрачені кошти. Таким

чином, вкладення в акції мають, хоча й у специфічній формі, риси

терміновості і обертаємості, властиві кредиту. Принцип же платності

виражається в одержанні власником акції прибутку на неї.

Акція як цінний папір має цілий ряд специфічних властивостей, що

властиві саме їй. Ними є: споживальна вартість, курсова вартість,

оборотність і ліквідність. Тільки якщо акція дійсно являє собою сукупність

цих чотирьох властивостей, вона може виступати на ринку цінних паперів як

інвестиційний товар, що свідчить про здійснення інвестицій у реально

функціонуюче акціонерне товариство.

Слід при цьому зазначити те, що ідеальних акцій, що мали би всі

розглянуті вище чотири властивості на високому рівні, не існує. Ризик

завжди в більшому або меншому ступені має місце.

Акціонерні товариства випускають акції двох типів: звичайні і

привілейовані.

Звичайний тип акцій переважає. Всі власники звичайних акцій є

повноправними акціонерами, оскільки кожний із них має, у принципі, право

голосу на загальних зборах акціонерів, що дає формальну можливість брати

участь у виборах правління, ревізійної комісії, визначати напрямок

діяльності акціонерного товариства. Як і в будь-якого власника, що

управляє справою, відповідальність міститися у можливості загубити свої

гроші.

Звичайні акції не гарантують розмір дивіденду і навіть взагалі

одержання дивіденду власником акцій. Вони можуть приносити і великі

дивіденди, і взагалі не приносити їх. Усе визначається масою прибутку,

одержуваного акціонерним товариством, і рішенням його керівництва, яка

частина прибутку повинна накопичуватися, а яка може бути направлена на

виплату дивідендів. Насамперед розподіляються дивіденди по привілейованих

акціях, а частина, що залишилася - по звичайних акціях. Звичайні акції не

викуповуються підприємством після якогось терміна. Підприємство

викуповувати назад акції не зобов'язано за умовами, і якщо на вільному

ринку ці акції перестануть кого-небудь цікавити, те вони перетворяться в

нікчемні, нічого не варті папірці.

Як свідчить практика, саме інвестиції в звичайні акції є в цілому

найбільше дохідними з погляду одержання дивідендів, якщо розглядати цю

прибутковість не за один випадковий рік, а за ряд років. Але привабливість

звичайних акцій для інвесторів обумовлена не стільки розмірами дивідендів,

скільки збільшенням ринкової курсової вартості акцій або так називаним

приростом капіталу.

Привілейовані акції - це акції, які за своїми характеристиками

займають проміжне становище між облігаціями і звичайними акціями. З одного

боку, привілейовані акції, також як і облігації, приносять інвестору

фіксований прибуток і не дають йому право голосу на загальних зборах

акціонерів. З іншого боку, тримач привілейованої акції є власником

акціонерного товариства, тобто акціонером, і свій прибуток одержує у формі

дивіденду при розподілі прибули. При цьому розподіл дивідендів по

привілейованих акціях повинен відбуватися раніше, ніж по звичайних акціях,

а при банкрутстві акціонерного товариства власники цих акцій мають переваги

у відшкодуванні своїх втрат у порівнянні з власниками звичайних акцій. У

цьому полягає привілейованість акцій.

Інвестиції в привілейовані акції менше ризиковані, ніж у звичайні.

Тому дивіденди, виплачуванні на рівновеликі інвестиції в привілейовані

акції, по своїй сумі менше, і іноді дуже значно, ніж середньорічний

прибуток, принесений звичайними акціями.

Обидва типи акцій можуть мати дві основні форми: акція на пред'явника

й іменну акцію. Акція на пред'явника означає, що ім'я її власника не

фіксується в жодному документі, який має відношення до випуску, продажу і

перепродажу акцій. У цьому випадку керівники акціонерного товариства не

знають, хто й у яких частках є власником цінних паперів. Емісія іменних

акцій означає, що при їхньому розміщенні фіксуються імена інвесторів,

відбувається і реєстрація перепродажів. Емісія іменних цінних паперів дає

можливість керівництву акціонерного товариства вже точно знати, хто й у

яких частках володіє акціями цього товариства.

Придбана при емісії акція може бути перепродана на вторинному ринку.

Цінний папір виступає на цьому ринку вже як власне інвестиційний товар,

ціна якого регулюється пропозицією і попитом цього товару.

2.3. Обіг облігацій.

Облігація - це боргове зобов'язання, відповідно до котрого

позичальник гарантує кредитору виплату певної суми після закінчення певного

терміна і виплату щорічного прибутку у вигляді фіксованого або плаваючого

відсотка.

Облігації приносять їхнім власникам прибуток у виді фіксованого

відсотка від своєї номінальної вартості. Навіть якщо цей відсоток

змінюється (облігації з плаваючою ставкою), ті самі зміни носять строго

визначений характер. Тому облігації називаються цінним папером із

фіксованим прибутком.

Облігації мають загальну (або номінальну) ціну, викупну і ринкову

ціну. Номінальна ціна надрукована на самій облігації і служить у якості

бази при подальших перерахунках і при нарахуванні відсотків. По викупній

ціні, яка може збігатися, а може не збігатися з номінальної, що залежить

від умов позики, емітент викуповує облігацію після закінчення терміну

позики. Ринкова (курсова) ціна облігацій визначається виходячи з умов

самої позики і ситуації, що склалася в момент реалізації на ринку

облігацій.

Значення ринкової ціни облігації, виражене у відсотках до її номіналу,

називається курсом облігації. Звичайно в якості номіналу облігації

задається величина 100 або 1000 грошових одиниць.

Однієї з основних характеристик облігації є термін її дії

(дозрівання), після закінчення якого тримач одержує вартість облігації,

тобто відбувається її повне погашення.

По строку дії облігації діляться на :

- короткочасні - від року до 3 років;

-середньо тривалі - від 3 до 7 років;

-довготривалі - від 7 до 30 років;

- безстрокові - виплата відсотків робиться невизначено довго й у такий

спосіб відшкодовується сума, витрачена на купівлю облігації, а інвестори

одержують прибуток від наступної виплати відсотків.

Для державних і корпораційних облігацій насамперед передбачається

періодична виплата прибутків у вигляді відсотків і робиться вона по

купонах, (наприклад, облігації державної ощадної позики). Купон являє

собою вирізний талон із надрукованої на ньому цифрою купонної ставки. Факт

виплати прибутку відзначають вилученням купона з карти, що додається до

облігації. У залежності від умов позики купонний прибуток може

нараховуватися по кварталах, півріччям і один раз у рік.

Важливою умовою, що характеризує випуск облігацій, є його

забезпечення, тобто майново - матеріальна база емітента, що забезпечує

повернення вартості облігації у випадку банкрутства останнього.

Особливим видом облігацій є конвертовані. Після закінчення певного

терміну ці облігації можуть бути обміняними на звичайні акції по

встановленій обмінній шкалі. Це правило називається конверсійним

привілеєм.

Купляючи конвертовані облігації, інвестор переслідує дві мети:

забезпечити безпеку вкладень і стабільного притоку прибутку, властивим

облігаціям, можливість множення капіталу, яку дають звичайні акції.

Конвертовані облігації приваблюють тих інвесторів, що зацікавлені в зрості

компанії й у той же час прагнуть уникнути будь-якого значного ризику.

Однак за цей привілей інвестор одержує більш низький відсоток.

Випуск занадто великої кількості конвертованих облігацій може привести

до негативних наслідків. Коли значна кількість інвесторів поміняють їх на

акції, то підприємство може загубити контроль над власністю. У цьому

випадку емітент здійснює певні дії для захисту від розводнения акцій шляхом

відповідних обмежень конверсійного привілею інвестора. Конвертовані

облігації за невелику премію можуть бути відкликані.

Розмір відсотка по облігаціях визначається низкою факторів: терміном,

на який вони випущені; їх надійністю; рівнем інфляції; банківським

відсотком. У умовах інфляції відсоток по короткострокових облігаціях

часто виявляється вище, чим по довгостроковим. Вирішальну роль у

визначенні процентної ставки по облігації грають два основних фактори:

рівень інфляції і ступінь ризику придбання облігації. Чим менш надійні

облігації, тим вище відсоток. Тому процентна ставка встановлюється у

залежності від рівня надійності облігацій.

За що цінуються облігації? На відміну від акцій облігації є цінними

паперами з фіксованим і, головне, гарантованим із боку фірми прибутком. На

відміну від власників акцій тримачі облігацій не є співвласниками

акціонерного підприємства, а усього лише його кредитором. Ця обставина, як

вважається, у цілому знижує ризикованість цього роду інвестицій, тому що

тримач облігацій має право першочерговості в одержанні прибутків або

поверненні своїх основних коштів у випадку зменшення прибули підприємства,

також у випадку банкрутства.

У той же час прибутки по облігаціях відносно нижче, вони строго

фіксовані, тобто на відміну від дивідендів по акціях не зростуть навіть при

сверхудалої діяльності підприємства.

Ринкові, біржові ціни на облігації різних організацій і випусків, так

само як і на акції, схильні коливанням, викликаним безліччю факторів.

Насамперед ці коливання зв'язані зі зміною ринкових процентних ставок на

кредити. Якщо позикові гроші на фінансових ринках раптом за якимись

причинами дешевшають, тобто кредитні ставки в банках зменшуються, і як слід

- нові тиражі облігацій пропонують меншу щорічну норму прибутку, то в цьому

випадку ранні випуски облігацій із фіксованим прибутком, установленим на

минулих, більш вигідних умовах, стають значно привабливими для всіх

інвесторів. Облігації ці відчувають підвищений попит, а ринкова ціна

починає зростати, додатково збагачивая їх власника, поки не досягне деякої

рівноваги. Зворотне відбувається у випадку подорожчання кредитів і появи

на ринках облігацій із більш вигідними умовами, що забезпечують більший

щорічний прибуток.

Незважаючи на всі ці небезпеки, облігації вважаються в цілому, більш

безпечним видом інвестицій, чим акції й інші види цінних паперів. Для

багатьох інвесторів представляється психологічно більш комфортним мати

фіксований щорічний прибуток, а наприкінці обговореного терміна повернення

усієї вкладеної колись суми.

3. Розвиток фондових бірж в Україні.

У Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для

функціонування цінних паперів. Одним із головних нормативних актів, що

регулюють взаємовідносини між всіма учасниками, є Закон України “ Про цінні

папери і фондову біржу”. Відповідно до цього Закону фондова біржа

створюється лише як акціонерне товариство. Її засновниками можуть бути

лише крамарі цінними паперами і їх повинно бути не менше 20. Засновники

повинні внести в статутний фонд біржі певну суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці,

великі банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в

акції.

Фондова біржа України грунтується на безприбуткових засадах і повинна

діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів

у гроші без фінансових утрат для власника, стабільність ринку, широкої

гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль: засобу залучення

грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу

капіталів між різними галузями і підприємствами; засобу централізації

капіталів, стабілізації заощаджень представників різних шарів населення,

створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних

умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа

(УФБ). Серед її акціонерів (усього їх біля 30) такі великі республіканські

банки, як Укрінбанк, Агропомбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”,

Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові,

Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи із важливої регулюючої ролі фондової біржі в економічному

житті країни встановлено, що вона є суб'єктом особливої державної

реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну -

виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності на

загальних засадах). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те,

що міністерство Фінансів призначає своїх представників, уповноважених

стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі, які мають

право приймати участь в роботі її керівних органів. Така практика має

місце в країнах із розвиненою економікою: наприклад, в Англії, США

функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має

намір йти на визнання правонаступництва у відношенні цінних паперів і

здійснювати компенсацію втрат від їх знецінювання.

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової

біржі. Одним із них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10

членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У

такий спосіб законодавець намагається не допустити виникнення монополістів

у сфері фондового ринку.

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в

обігу як державні, так і недержавні цінні папери, складаються касові угоди

й угоди на певний строк.

Перші торги на УФБ відбулися 6 лютого 1992 р. В даний час, крім

основної біржі, функціонують 25 її філій по всієї Україні. 13 грудня 1993

р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних

цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в

Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено

цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних

паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки

на 2,2 млрд. крб. У той же час наявна тенденція зросту обсягів угод по

реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних

паперів. На біржі робляться і такі операції, як реалізація експортних

квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на

“голодному пайці” (у країні не створений ринок цінних паперів на первинному

рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити усім, хто там

працює, потрібно.

Концепція становлення фондового ринку України. Операції, здійснювані

на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його

зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не

стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не

відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені

акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери,

що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар.

Лише в цьому випадку можна сподіватися на створення умов для ринкової

середи, переміщення капіталу від інвестора до виробника, переливу його з

однієї галузі до іншої.

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої

залежності від формування ефективної моделі фондового ринку. У зв'язку з

цим заслуговують на увагу ті пропозиції по коректуванню ринку капіталів в

Україні, що містяться в Концепції, розробленою Українською фондовою біржею.

УФБ вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку

України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної

національної фондової біржі, єдиного клірингового банки, єдиного

Центрального депозитарію.

Перший інститут - фондова біржа є місцем котування, здійснення операцій

із цінними паперами і укладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню

єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим

шляхом у процесі торгів. Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними

паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а

також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Інший інститут - кліринговий банк спеціалізується на розрахунках по

операціях із цінними паперами. В Франції наприклад, його функції виконує

Французький Національний банк. Вимагає розв'язання питання, хто буде

займатися цим у нашій країні.

Третій інститут - Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ,

займається збереженням, обліком і переміщенням цінних паперів. Така

структура сприяє введенню єдиної наскрізної нумерації цінних паперів,

уніфікації правил здійснення операцій по проведенню платежів і доставці

цінних паперів.

Однак у розвинених країнах застосовується більш прогресивна форма обігу

цінних паперів - у вигляді комп'ютерних записів на рахунок. Безпаперова

форма цінних паперів гарантує високий рівень їхньої безпеки - неможливість

підробки, викрадення і протизаконних операцій, заощаджує значні витрати на

їхній випуск і доставку (транспортування), а також гарантує, що кількість

цінних паперів на руках в інвесторів дорівнюється кількості випущених

цінних паперів.

УФБ вважає, що до котування й обліку (збереженню) у Центральному

депозитарії цінні папери можуть прийматися лише в дематериализованій формі

на пред'явнику Така форма буде спрощувати укладання угод, а також

корпоративні дії й облік паперів.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду

важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед,

відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі,

розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства.

Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки

появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи

допуску (лістінгу) цих паперів. Лістінгірування буде сприяти

організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ

будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз

усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же

час лістінг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий

реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів

на фондовому ринку.

Висновок.

Після розгляду й аналізу вищевикладених проблем і пропозицій по їхньому

розв'язанню, без котрих немислимо існування і плідна життєдіяльність нашого

суспільства, напрошується єдино можливий у цій непростій ситуації висновок,

що для нормального функціонування фондового ринку України й успішного

вступу до цивілізованого русла відношень між його суб'єктами необхідні

наступні конкретні кроки:

1. Негайне прийняття і неухильне перетворення в життя нормативно -

законодавчих актів, що регулюють господарську діяльність підприємців і

підприємств державного сектора в рамках національного ринку ;

1. Створення рівноправних умов для успішної роботи підприємств усіх форм

власності і проведення грамотного антимонопольної політики, що буде

рубати на корені зачатки новоявленого монополізму;

Надання державної допомоги в створенні і підтримці такій новій,

властивій ринковій економіці типів ринків, як ринок інвестицій, капіталів,

ринку робочої сили, а так само ринку інтелектуальних ресурсів, на першому

етапі їхній функціонування.

Рецензія

_

Список літератури

1. Орлов В. “Все о фондовой бирже” М. 1991 г.

2. Драчев С. “Фондовые рынки США” М. 1991 г.

3. Алехин Б. “Рынок ценных бумаг” М. 1991 г.

4. Агроскин В. “Что такое фондовая биржа” М. 1991 г.

5. Данилов Ю. “Фондовые биржи” ж. “Биржевые ведомости” 1991 г. №6.

6. Мусатов В. “Фондовая биржа” ж. “Вопросы Экономики” 1991 г. №7.

7. Рубин Ю. “Товарные и фондовые биржи” М. 1991 г.

8. 11.Павленко А., Пастухов А., Войчак А. “Концепция и организационно -

экономические принципы развития национального рынка Украины”

9. “Экономика Украины” № 3 1994 г.

10. Закон Украины “О ценных бумагах и фондовой бирже” 1992 г.

11. Тарасенко О. “Заметки к Закону Украины “О ценных бумагах и фондовой

бирже” Голос Украины” 5 июня 1992 г.

12. Закон Украины “О банках и банковской деятельности” 1992 г.

13. Закон Украины “Об ограничении монополизма и обеспечении свободной

конкуренции в предпринимательской деятельности”.

-----------------------

Депозитарний збереження цінних паперів інвестора, виконання його доручень і

організація надходження цінних паперів

Клірингова палата

розрахунки між учасниками біржових операцій на підставі заліку взаємних

вимог

Аудитори

перевірка стану фінансово -господарської діяльності АТ. Аудитори

самостійні і здійснюють свою діяльність під власну відповідальність,

призначаються загальним збори акціонерів на певний строк

Лістінгова комісія - здійснення процедур лістінга цінних паперів, включених

у котирувальний лист. Лістінг - внесення акцій компанії в список акцій, що

котируються на даній біржі.

Апарат біржі - повсякденне керівництво біржею на чолі з президентом і віце-

президентом, призначеними Радою

Юридична консультація

Вирішення заперечень між членами біржі,а також у випадку звертання клієнтів

при виникненні заперечень між ними і членами біржі. Звичайно організуються

постійні третейські суди (арбітражні комісії), рішення яких є обов'язковими

і звичайно одержують силу судового рішення. Якщо відсутня згода між

арбітрами, біржа назначает суперарбитра

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ БІРЖІ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Страницы: 1, 2


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.