Управление внешнеэкономической деятельностью на национальном и мировом уровне

відносин, зокрема обсяг і товарну номенклатуру взаємної торгівлі, порядок

взаємного надання контингентів та їх розмір, умови та способи розрахунків

за торговими операціями тощо. Ці угоди мають різні назви - угода про

товарооборот, угода про товарооборот і платежі, угода про взаємні товарні

поставки і т.д. Звичайно вони укладаються на основі вже діючих торгових

договорів і грунтуються на закладених там принципах. Термін їхньої дії

переважно один рік, рідше - кілька років. Вони, як правило, не

ратифікуються і набувають чинності відразу після підписання. Умови цих угод

мають двосторонній характер. Інакше кажучи, вони не поширюються на інші

країни, пов'язані з цією державою договірними відносинами (на відміну від

багатьох умов торгових договорів, які поширюються на треті країни за

принципом найбільшого сприяння). Тому угоди такого типу часто називають

угодами про двосторонню торгівлю.

Одним із найважливіших типів угод у сфері зовнішньоекономічних

зв'язків є угоди про ліквідацію подвійного оподаткування.

ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ

Вільна торгівля чи протекціонізм: нова постановка старої дилеми.

Прихильники протекціонізму стверджують, що без державного захисту від

іноземної конкуренції розвиток національної промисловості неможливий.

Посилення економічної могутності країни і необхідний для цього перехід від

аграрного методу ведення господарства до створення власної національної

індустрії можуть бути досягнуті лише при встановленні для національних

підприємців привілейованих, найбільш сприятливих умов (порівняно з тими, в

яких виробляють і реалізують свою продукцію іноземні промисловці).

Безмитна торгівля з її гострою конкурентною боротьбою в умовах

світового господарства, відповідно до цього погляду, зовсім унеможливлює

створення власної національної промисловості. Кожна спроба економічно

відсталих країн ліквідувати це відставання наштовхується на протидію

пануючих на ринках іноземних виробників. Можливості та засоби ведення

конкурентної боротьби, якими володіють промислове розвинуті країни,

позбавляють господарське слабкі держави шансу на успіх в їхніх зусиллях

вийти із "зачарованого кола бідності". Цей один із найвагоміших і найбільш

обгрунтованих аргументів отримав назву доказу на захист молодої економіки.

Багато держав, декларуючи вільну торгівлю і палко захищаючи переваги

безперешкодної міжнародної міграції капіталів і робочої сили, тим не менше

досить вміло поєднують ці теоретичні концепції з практикою широкого

використання захисних тарифів та інших видів обмежень. Існування цього

протекціоністського частоколу пояснюється необхідністю проведення певних

заходів у відповідь на захисну політику інших держав.

У цих умовах нової ролі набувають валютно-фінансові (монета-ристські)

інструменти регулювання зовнішньоекономічної системи як на національному,

так і на міжнародному рівнях. Це також важливо в умовах інтернаціоналізації

фінансової та банківської сфер, яка нині бурхливо розвивається під впливом

сучасних телекомунікаційних і комп'ютерних технологій.

Платіжний баланс і його основні розділи. Незалежно від того, в якій

формі відбувається економічне спілкування між країнами - через зовнішню

торгівлю, капіталовкладення, надання та погашення кредитів, надання різних

послуг, - він має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа

для вираження позиції даної країни у системі міжнародних економічних

відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим з яких є

платіжний баланс.

Платіжний баланс виражає всю складну суму економічних відносин країни

зі світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки цієї

країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на

світовому ринку. Вміння вчасно зауважити зміни щодо окремих конкретних

показників платіжного балансу ще на стадії їх формування дозволяє

відтворити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки цієї

країни.

Розвиток між країнами політичних, наукових і культурних зв'язків також

зумовлює необхідність здійснення різноманітних розрахунків між країнами.

Надходження та платежі, вимоги та зобов'язання, що випливають із цих

зв'язків, відображаються у відповідних балансах - платіжному,

розрахунковому та ін.

Платіжний баланс -це співвідношення між сумою всіх грошових

надходжень, отриманих даною країною від інших країн за певний період, і

сумою всіх грошових платежів, здійснених нею за цей же період.

Платіжний баланс оборотів (динамічний) розраховується за квартал, рік

чи інший період часу.

Платіжний баланс на певну дату (статичний) - це поточний платіжний

баланс конкретного дня. У платіжному балансі дня виражається співвідношення

всіх надходжень і всіх платежів, здійснених протягом певного дня у

міжнародному обороті цієї країни.

Платіжний баланс оборотів не вичерпує всіх розрахункових

взаємовідносин, які виникають між країнами, оскільки він реєструє тільки

оплачені за певний період (чи на певну дату) вимоги та зобов'язання. У

платіжному балансі не знаходять, наприклад, відображення кредити, надані чи

отримані країною у товарній формі, а також різноманітні надходження та

платежі в натуральній формі. У зв'язку з цим для охоплення всіх

розрахункових взаємовідносин між країнами потрібний поряд із платіжним

балансом ще й розрахунковий баланс.

Розрахунковий баланс складається за конкретний період (динамічний) чи

на певну дату (статичний). Статичний розрахунковий баланс має назву балансу

міжнародної заборгованості даної країни, оскільки він відображає

співвідношення між її зовнішніми вимогами та зобов'язаннями на встановлену

дату незалежно від терміну погашення.

Слід розрізняти коротко- та довгострокову заборгованість. Баланс

міжнародної довгострокової заборгованості узагальнює міжнародну кредитну

позицію країни на конкретну дату.

Розрахунковий баланс оборотів (динамічний) показує співвідношення між

зовнішніми вимогами (кредит) та зобов'язаннями (дебет) даної країни, які

виникли протягом певного часу. Співвідношення цих сум відображає зміни

позиції країни як кредитора чи боржника за вказаний період, наприклад, за

рік.

Головна відмінність платіжного балансу від інших видів зовнішніх

балансів полягає в тому, що це - касовий баланс (він виражає співвідношення

фактичних грошових надходжень у дану країну і здійснених нею грошових

платежів на користь закордону).

Усі операції, які ведуть до збільшення вимог цієї країни до інших

країн, називаються "кредитовими" (від лат. сгегііі - він вірить);

операції ж, які збільшують її заборгованість перед іншими країнами,

називають "дебетовими" (від лат. (ІеЬіІ - він повинен). Найбільш характерні

кредитові операції, скажімо, у США: експорт товарів, перевезення іноземних

вантажів чи пасажирів на американських суднах; страхові, банківські чи

брокерські послуги, надані іноземцям;

витрати іноземних туристів у США та ін. У сфері руху довгострокового

капіталу кредитовими є такі операції: виручка від продажу американських

цінних паперів іноземним юридичним особам; прямі іноземні капіталовкладення

в США; репатріація американських прямих інвестицій і т. д. У сфері руху

короткострокового капіталу це - купівля іноземцями короткострокових

облігацій, збільшення вкладів іноземців на рахунках американських банків,

зменшення американських вкладів на рахунках іноземних банків та ін.

Треба зазначити, що кредитова операція у платіжному балансі однієї

країни автоматично стає дебетовою у платіжному балансі іншої країни, і

навпаки.

Структура платіжного балансу в міжнародній статистиці однакова як для

його доходної, так і для його витратної частини. Вона включає: 1) баланс

надходжень і платежів зі зовнішньої торгівлі;

2) баланс надходжень і платежів за "послуги"; 3) баланс некомерцій-них

надходжень і платежів; 4) баланс надходжень і платежів із закордонних

капіталовкладень; 5) баланс руху капіталів у дану країну і з неї за кордон.

Надходження і платежі зі зовнішньої торгівлі - це витрати на імпорт

товарів і доходи від їх експорту.

Торговий баланс - це співвідношення між вартістю експорту та імпорту

протягом року (чи іншого проміжку часу) незалежно від термінів їх оплати.

Він входить у розрахунковий баланс. Регулювання торгового балансу є

важливим узагальнюючим інструментом планування й управління зовнішньою

торгівлею країни, а оскільки торговий баланс складає більшу частку у

платіжному балансі, то, відповідно, він має значну вагу в управлінні всією

системою зовнішньоекономічних зв'язків.

Надходження та платежі за "послуги" об'єднують надходження та платежі

за використання однією країною транспорту інших країн (морського,

залізничного, повітряного тощо, платежі за повантажу-вально-

розвантажувальні операції, портові збори і т.д.), за користуван-' ня

засобами міжнародного зв'язку (пошта, телеграф, телефон, радіозв'язок), за

послуги міжнародного страхування, комісійні операції (наприклад, банкам за

посередницькі, гарантійні та інші операції на міжнародному ринку).

"Послуги" займають звичайно значне місце у статтях надходжень

промислове розвинутих країн, а в країнах, що розвиваються, -у статтях

платежів.

У некомерційні надходження та платежі входять витрати та доходи від

іноземного туризму, утримання дипломатичних представництв і місій,

адміністративного та воєнного апарату в інших країнах, некомерційні грошові

перекази, репарації тощо.

У складі доходів і платежів зі закордонних капіталовкладень платежі

процентів від іноземних позик і банківських вкладів; частина прибутку від

іноземних підприємств, що належить монополіям даної країни.

Баланс руху капіталів включає рух довго- та короткострокових

капіталів, тобто надходження та платежі у зв'язку з продажем і купівлею

іноземних цінних паперів; суми наданих, отриманих і погашених іноземних

позик; розрахунки з купівлі-продажу заводів, рудників, земельних ділянок та

іншого майна за кордоном.

У цей баланс також входять короткострокове кредитування зовнішньої

торгівлі та погашення короткострокових кредитів; відкриття рахунків в

іноземних банках; переведення капіталів на ці рахунки і т.д. Експорт

(відплив) капіталу належить до витратної частини платіжного балансу, імпорт

(приплив) - до доходної.

Розглянуті статті платіжного балансу діляться на поточні статті (всі,

за винятком руху капіталу) і кредитні статті (рух капіталу). У свою чергу,

поточні статті можна поділити на "видимий" експорт чи імпорт (зовнішня

торгівля) і "невидимий" експорт чи імпорт (поточні статті, за винятком

зовнішньої торгівлі).

Поточні статті показують платежі чи надходження протягом року (якщо

платіжний баланс складається за рік). "Рух капіталу" відображає зміни у

становищі країни як міжнародного кредитора чи боржника. У поточних статтях

сумуються платежі та надходження за рік, тоді як у "русі капіталу"

відображається збільшення або зменшення вимог чи зобов'язань у сфері

капіталовкладень, нагромаджених за тривалий час.

Платіжний баланс країни завжди повинен бути зрівноважений, однак та чи

інша країна може мати в ньому "дефіцит" чи, навпаки, "надлишок". У даному

разі обидва терміни означають співвідношення всіх дебетових і кредитових

операцій, окрім тих (дебетових і кредитових), які з'являються внаслідок

заходів, спрямованих на зрівноваження платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу виникає тоді, коли надходження тієї чи

іншої країни недостатні для покриття її зобов'язань і країна здійснює

додаткові операції, щоб врівноважити (сальдувати) платіжний баланс. Такою

операцією звичайно є експорт золота. Іноді як сальдуючу статтю треба

розглядати і зміни запасів іноземної валюти, конвертованої у золото.

Серед сальдуючих статей враховують і такі показники, як зміна

іноземних активів у банках даної країни. Як правило, у сальдуючу частину

платіжного балансу включають зовнішні державні позики та кредити

міжнародних організацій. Вони звичайно покривають витрати на імпорт та інші

операції і заміняють у цьому разі отримання короткострокових кредитів чи

витрачання золотих та інвалютних резервів.

Оскільки експорт та імпорт золота розглядають як кінцевий спосіб

врівноваження платіжного балансу, перевищення вивозу золота над ввозом

(точніше - продажу над купівлею) за певний період часу вважається

показником пасивності платіжного балансу, а перевищення ввозу над вивозом

(купівлі над продажем) - показником її активності.

Найважливішою складовою платіжного балансу є баланс надходжень і

платежів зі зовнішньої торгівлі. Якщо країна має значний пасив торгового

балансу, то він може бути врівноважений із допомогою таких операцій:

отримання довгострокової позики, "допомоги", зменшення закордонних активів

країни, використання короткострокового кредиту,експорту золота.

Суттєве значення при аналізі зовнішньоекономічного становища країни

мають дані про регіональні платіжні баланси, тобто відомості про стан

розрахунків даної країни з окремими групами країн чи валютними зонами. Це

особливо важливо, коли в умовах неконверто-ваності деяких валют активне

сальдо з однією групою країн не може бути використане для покриття дефіциту

з іншими країнами.

БАГАТОСТОРОННІ МІЖНАРОДНІ ІНСТИТУТИ РЕГУЛЮВАННЯ

Сфера стратегії розвитку, економічного зростання та співробітництва.

Економічні органи системи 00Н:

ЕКОСОР (Економічна і соціальна рада) - орган ООН, який займається

координацією економічної та соціальної діяльності ООН та її спеціалізованих

установ. Завдання ЕКОСОР:

• служити центральним форумом для обговорення міжнародних і соціальних

проблем глобального і міжгалузевого характеру та вироблення рекомендацій

щодо відповідної політики для держав-членів і системи ООН загалом;

• контролювати й оцінювати здійснення загальної стратегії та виконання

першочергових завдань, визначених Генеральною Асамблеєю в економічній,

соціальній і суміжних сферах, і забезпечувати послідовне практичне

виконання на комплексній основі відповідних директивних рішень і

рекомендацій, прийнятих на конференціях 00Н та інших форумах системи 00Н

після їх затвердження Генеральною Асамблеєю та (чи) Економічною і

соціальною радою;

• здійснювати загальну координацію діяльності організацій системи 00Н

в економічній, соціальній і суміжних сферах і з цією метою забезпечувати

виконання першочергових завдань, визначених Генеральною Асамблеєю для

системи загалом;

• готувати всебічні огляди політики та сфери оперативної діяльності у

всій системі 00Н, враховуючи при цьому необхідність рівноваги, сумісності

та відповідності першочерговим завданням, поставленим Генеральною Асамблеєю

для системи загалом.

Регіональні економічні комісії:

ЄЕК (Європейська економічна комісія) - комісія Економічної і

соціальної ради 00Н, створена відповідно до її резолюції від 28 березня

1947 р.

Комісія покликана сприяти економічному розвитку та співробітництву

європейських країн, підвищенню життєвого рівня їх населення. З цією метою

ЄЕК повинна проводити дослідження, розробляти рекомендації урядам країн-

членів, здійснювати практичні заходи.

Основною метою цієї комісії є заохочення до економічних відносин як

між самими європейськими країнами, так і між ними і світом.

ЕКА (Економічна комісія 00Н для Африки) - комісія Економічної і

соціальної ради 00Н, заснована згідно з її резолюцією від 29 квітня 1958 р.

ЕКА повинна сприяти економічному та соціальному розвитку країн-членів,

розширенню їх співробітництва між собою та з іншими країнами світу. Для

цього Комісія проводить дослідження, розробляє рекомендації та консультує

уряди країн-членів, здійснює практичні заходи щодо економічного розвитку та

співробітництва африканських держав.

ЕКЛА (Економічна комісія 00Н для Латинської Америки) -здійснює

вивчення проблем економічного розвитку країн регіону і на основі цього

розробляє рекомендації та консультує уряди країн-членів, сприяє зміцненню

зв'язків як між самими латиноамериканськими державами, так і з іншими

країнами світу. Для цього Комісія збирає й аналізує економічні, статистичні

та інші дані, готує огляди та дослідження і поширює їх серед своїх членів,

проводить практичні заходи.

ЕКЗА (Економічна комісія 00Н для Західної Азії) - має на меті

узгодження дій країн-членів для економічного розвитку Західної Азії і

зміцнення економічних відносин як між самими країнами регіону, так і з

іншими районами світу; вивчення економічних і соціальних проблем у країнах

Західної Азії; збір, оцінку та поширення економічної, технічної та

статистичної інформації; надання країнам регіону консультативних послуг.

ЕСКАТО (Економічна і соціальна комісія 00Н для Азії і Тихого Океану) -

комісія, заснована на основі резолюції 00Н від 28 березня 1947 р.,

покликана сприяти соціально-економічному розвитку азіатських і

тихоокеанських країн, їх співробітництву між собою і з іншими країнами

світу.

В її завдання входить надання допомоги країнам-членам у розв'язанні

їхніх соціальних і економічних проблем шляхом проведення досліджень,

вироблення рекомендацій, а також сприяння здійсненню узгоджених заходів на

регіональному, субрегіональному та національному рівнях.

Галузеві економічні організації.

Спеціалізовані установи ООН:

ІКАО (Організація міжнародної цивільної авіації) - спеціалізована

установа 00Н, покликана займатися співробітництвом держав у сфері цивільної

авіації. Одним з основних видів її діяльності є розробка уніфікованих

технічних правил, які регулюють міжнародні польоти та експлуатацію

повітряних суден, аеродромів і аеронавігаційних засобів.

Розроблені ІКАО технічні правила, стандарти та рекомендації сприяють

підвищенню ефективності міжнародних повітряних перевезень, підвищують

безпеку польотів на міжнародних повітряних трасах.

ЇМО (Міжнародна морська організація) - спеціалізована установа 00Н, що

займається морським судноплавством і безпекою на морі.

Основні цілі ЇМО такі: забезпечення механізму співробітництва держав у

сфері урядового регулювання міжнародного судноплавства шляхом розробки

технічних правил і стандартів, покликаних підвищувати ефективність

торгового судноплавства та безпеку мореплавання; сприяння усуненню

дискримінації та зайвих обмежень з боку судноплавних компаній, які

здійснюють міжнародні перевезення; розгляд будь-яких питань, що стосуються

судноплавства і можуть бути їй передані якимось органом чи іншою

спеціалізованою установою 00Н.

ЇМО здійснює свою практичну діяльність у таких напрямках:

забезпечення безпеки на морі: запобігання забрудненню морського

середовища, спрощення формальностей і процедур морських перевезень, надання

технічної допомоги у галузі морського судноплавства.

ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та

культури) - спеціалізована установа 00Н, завдання якої полягає у "сприянні

зміцненню миру та безпеки, підтримуючи співробітництво народів у галузі

освіти, науки та культури, в інтересах забезпечення всезагальної поваги до

справедливості, законності, прав людини й основних свобод, проголошених у

Статуті 00Н, для всіх народів, без різниці раси, статі, мови та релігії"

(ст.1 Статуту ЮНЕСКО). Для практичної діяльності ЮНЕСКО характерні такі

напрямки:

І) заходи на користь миру, роззброєння, розрядки напруженості;

боротьба з колоніалізмом, расизмом і апартеїдом; 2) діяльність,

спрямована на розвиток національної освіти; 3) діяльність у сфері науки і

техніки; 4) діяльність у сфері культури; 5) розвиток засобів інформації.

ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) - спеціалізована

установа 00Н, метою якої є "досягнення всіма народами якомога вищого рівня

здоров'я" (Статут ВООЗ).

ВПС (Всесвітній поштовий союз) - спеціалізована установа 00Н, створена

для розвитку зв'язків між народами шляхом ефективного функціонування

поштових служб і сприяння міжнародному співробітництву в культурному,

соціальному та економічному плані. МСЕ (Міжнародний союз електрозв'язку) -

покликаний підтримувати і розширювати міжнародне співробітництво для

вдосконалення та раціонального використання всіх видів електро-зв'язку. МСЕ

надає також технічну допомогу країнам, що розвиваються, у справі планування

й організації електрозв'язку, будівництва підприємств і засобів зв'язку та

підготовки місцевих кадрів у галузі електрозв'язку.

ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності). Її завданням

є: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом

співпраці держав й у взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією;

забезпечення адміністративного співробітництва міжнародних союзів

інтелектуальної власності.

Регулювання зовнішньої торгівлі.

ГАТТ (Генеральна угода про тарифи та торгівлю). Основні її принципи -

багатосторонність зовнішньої торгівлі; застосування загального режиму

найбільшого сприяння; зниження митних тарифів та інших обмежень; взаємність

поступок; ведення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі.

ВТО (Всесвітня торгова організація), її головна мета - сприяння

розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку;

вдосконалення технології.

ЮНКТАД (Конференція 00Н з торгівлі та розвитку) - спеціалізована

організація 00Н, яка займається всією сукупністю питань сприяння розвитку

міжнародної торгівлі на рівноправній і взаємовигідній основі.

Головні функції Конференції: заохочення до міжнародної торгівлі,

особливо з погляду прискорення економічного розвитку; встановлення

принципів і політики, що стосуються міжнародної торгівлі і відповідних

проблем економічного розвитку; розгляд і сприяння координації діяльності

інших установ у рамках системи 00Н у галузі міжнародної торгівлі

відповідних проблем економічного розвитку; ведення переговорів і

затвердження багатосторонніх правових актів у сфері торгівлі (у співпраці з

компетентними організаціями 00Н); узгодження політики уряду та регіональних

економічних угруповань у сфері торгівлі та пов'язаного з нею розвитку.

Товарні угоди, асоціації імпортерів та експортерів відіграють важливу

роль у координації політики та цін між експортерами й імпортерами на

окремих світових ринках.

Координація макрополітики.

"ГРУПА СЕМИ" (О - 7) - нарада семи ведучих капіталістичних країн з

економічних питань. Країни-члени - США, Великобританія, Франція, Німеччина,

Канада, Італія, Японія.

МВФ (Міжнародний валютний фонд). Основною діяльністю Фонду є сприяння

міжнародному співробітництву у валютній сфері, розширенню та збалансованому

росту міжнародної торгівлі і відповідному зростанню зайнятості та

поліпшенню макроекономічних умов всіх країн-членів Фонду.

Основні завдання МВФ: визначення паритету та курсу валют, надання

країнам-членам кредитів, сприяння конвертованості валют, відміна обмежень у

поточних операціях, консультування з фінансових і валютних питань.

ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку). Головні

її цілі - сприяння міцному економічному та соціальному розвитку країн, як

тих, що беруть участь, так і тих, що не беруть участі в Організації;

розробка ефективних методів координації їх торгової та загальноекономічної

політики; стимулювання зусиль у галузі надання допомоги країнам, що

розвиваються; сприяння розвитку світового економічного обміну на

багатосторонній недискриміна-ційній основі.

Інвестиції та промисловий розвиток.

СБ (Світовий банк). Головне завдання Банку полягає у стимулюванні

приватних іноземних капіталовкладень шляхом надання гарантій чи шляхом

прямої участі, а також у сприянні міжнародній торгівлі та підтриманні

платіжних балансів.

Основною діяльністю Банку є надання довгострокових кредитів під

достатньо високий процент.

ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку). В основі \ його

діяльності лежить надання довгострокових кредитів європейським країнам.

ЮНІДО (Організація 00Н із промислового розвитку) - спеціалізована

установа 00Н з 1984 р., головна мета якої - заохочувати до промислового

розвитку та прискорювати індустріалізацію країн, що розвиваються, а також

координувати всю діяльність 00Н у сфері промислового розвитку.

Регіональні економічні союзи ("Загальні ринки").

ЄЕС (Європейська економічна співдружність) - одне з найбільших

економічних угруповань, першорядними завданнями якого були:

створення "Загального ринку" шляхом ліквідації національних бар'єрів

на шляху вільного руху товарів, робочої сили, послуг і капіталів, а також

поступовий перехід до проведення єдиної політики у різноманітних сферах

економічного та соціального життя країн-учасниць (сільське господарство,

конкуренція, транспорт, податки і т.д.).

Перехід до єдиної торгової політики, який намічався, повинен був

забезпечити узгоджені дії учасників угруповання у зовнішньоекономічній

сфері і виступ ЄЕС як єдиного цілого у системі міжнародних економічних

відносин.

ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі). Основна ціль Асоціації

- ліквідація перешкод, що ускладнюють розвиток торгівлі (відміна митних

перешкод і кількісних обмежень).

АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії). Головні її завдання:

сприяння економічному, соціальному та культурному прогресу; зміцнення миру

і регіональної стабільності; взаємодопомога у проведенні науково-

дослідницьких робіт, розвитку освіти, техніки, підготовки кадрів, у

питаннях адміністрування; досягнення ефективного співробітництва у

промисловості та сільському господарстві.

Декларація АСЕАН проголошує, що в економічній сфері країни-члени

будуть сприяти одна одній у поставках найважливіших товарів і об'єднуватися

для їх виробництва; співпрацювати у створенні великих регіональних

промислових підприємств; розширювати спільну торгівлю шляхом надання

взаємних преференцій; мати спільну позицію щодо найсуттєвіших проблем

світових економічних відносин.

НАФТА (Північно-Американська угода про вільну торгівлю). Основне її

завдання - ліквідація митних бар'єрів на шляху вільного руху товарів,

робочої сили, капіталів і послуг.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дзниелс Дж.Д., Радеба Ли X. Международньш бизнес. - М., 1994.

2. Линдерт П. Зкономика мирохозяйственннх связей. - М., 1992.

3. Международные зкономические организации: Справочник / Под. ред.

И.Фаризова. -М., 1982.

Страницы: 1, 2