Управление товарными запасами

Управление товарными запасами

Вступ.

Україна вже тривалий час знаходиться в стані глибокої економічної

кризи. Об’єктивно в таких умовах найбільш вигідні галузі, в яких період

обороту капіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і

є дуже привабливою в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню

рентабельності.

Багато уваги в літературі займають питання присвячені роздрібній

торгівлі, а оптова торгівля висвітлена значно менше. Але це не свідчить про

те, що дослідження останньої не є важливою, навпаки воно спонукає займатися

цією тематикою, особливо в Україні. Після розпаду СРСР втратила свою

працездатність система оптової торгівлі, що діяла на той час. Ця ланка

процесу розподілу почала будуватися майже з нуля, що обумовила довгий

термін її становлення та вдосконалення. Але головною проблемою, як і в

цілому в економіці, є брак оборотних коштів. Її рішення намагаються знайти

за допомогою управління товарними запасами, яке спрямоване на підвищення

рентабельності та швидкості обертання вкладеного капіталу. Воно передбачає

на стадії формування товарних запасів - контроль рівня ТЗ та обгрунтування

оптимального обсягу замовлень, на стадії реалізації ТЗ – зміна обсягів та

причин створення ТЗ та розробка політики реалізації наднормових ТЗ.

В цій курсовій роботі я зробив спробу проаналізувати управління

товарними запасами на оптовому торговельному підприємстві та спланувати

значення показників ТЗ на майбутній період, на основі даних статистичної і

бухгалтерської звітності.

ТОВ “Глобус Лтд” було обране в якості об’єкту дослідження тому що, на

мою думку, саме ця фірма є типовим прикладом невеликого оптового

підприємства, яке ще й займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Структурно дана курсова робота складається з чотирьох розділів. В

першому розділі розглядається теоретичний аспект оптової торгівлі та

управління товарними запасами, особлива увага приділена системам контролю

рівня запасів, як основній складовій оптимізації управління ТЗ. Другий

розділ присвячений аналізу товарних запасів та факторів, які на них

впливають. В третьому розділі роботи на основі теоретичного матеріалу

першого розділу і практично розрахованих показниках другого розділу роботи

здійснив планування обсягу товарних запасів та їх структури на перший

квартал 1998 року. Для того щоб результат був максимально наближений до

реального планування було проведено різними методами. В четвертому розділі

наведені рекомендації щодо вдосконалення управління товарними запасами на

фірмі “Глобус Лтд”. В кінці курсової роботи наведені висновки, зробленими у

ході виконання роботи. До курсової роботи додаються матеріали, на основі

яких автор робив необхідні розрахунки, та графічна ілюстрація деяких

показників діяльності.

І. Оптовий товарооборот та теоретичне обгрунтування методів управління

товарними запасами торговельного підприємства.

Оптовий товарооборот

Історичний процес розвитку товарного господарства сприяв відокремленню

сфери обігу і виділенню в ній посередницьких галузей – оптової і роздрібної

торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібній, в результаті оптового продажу

товари не переходять в сферу особистого споживання, вони або надходять в

виробниче споживання, або придбаються роздрібною торгівлею для реалізації

населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг

продажу товарів виробничими і торговими підприємствами, а також

посередниками іншим підприємствам і юридичним особам для наступної

реалізації населенню або для виробничого споживання.

Роль і призначення оптової торгівлі найбільш наочно можна простежити

при розгляді її функцій.

На макрорівне оптова торгівля виконує різноманітні ринкові функції:

інтегруюча – по забезпеченню взаємозв'язків між партнерами-виробниками,

продавцями і покупцями – по знаходженню оптимальних каналів збуту

продукції;

оціночна – по визначенню рівня суспільно необхідних витрат праці через

ціноутворення;

організуюча і регулююча – по забезпеченню раціональної побудови і

гармонійного функціонування економічної системи з допомогою імпульсів, що

стимулюють структурні зміни.

Макроекономічні функції оптової торгівлі трансформуються на мікрорівне

в різноманітні підфункції або функції оптових торгових підприємств. Серед

них можна назвати наступні: функція економічної інтеграції територій і

подолання просторового розриву; функція перетворення виробничого

асортименту в торговий асортимент товарів; функція формування запасів для

страхування від змін попиту на товари; функція зберігання; функція

доопрацювання, доведення товару до необхідної якості, фасування і упаковки;

функція кредитування своїх клієнтів, особливо дрібних роздрібних

підприємств; функція маркетингових досліджень ринку і реклами.

Розвиток ринкових відношень сприяє виникненню нових елементів в

діяльності оптових підприємств. Наприклад, надання різноманітних послуг по

управлінню і консалтингу своїм клієнтам. В перелік спеціалізованих послуг

входять консультації по експлуатації товарів, особливо технічно складних,

їхньому ремонту і гарантійному обслуговуванню.

Функції оптової торгівлі можна поділити також на дві частині:

традиційні – головним чином організаційно-технічні (організація оптової

купівлі-продажу, складування і зберігання запасів, перетворення асортименту

товарів, їх транспортування) і нові, що виникають під впливом розвитку

ринку.

Організація оптової купівлі-продажу є однією з найважливіших функцій

оптової торгівлі відтоді, як в процесі суспільного розподілу праці вона

відокремилась в самостійну підгалузь торгівлі. При контакті з виробниками

продукції оптові посередники виступають в ролі представників попиту, а,

пропонуючи товари покупцям, вони діють від особи виробника.

Спеціалізація оптової торгівлі на виконання контактної функції

забезпечує значну економію витрат обігу, що зумовлює зменшення числа

контактів. В результаті покупець, тобто роздрібна торгівля, економить час,

бо звільнюється від закупок у безлічі виробників, знижує матеріальні

витрати, зв'язані з зберіганням, формуванням асортименту товарів і їхньою

доставкою.

Загальновідомим фактом є те, що зберігання запасів в опті обходиться

значно дешевше, ніж їхнє розміщення в роздрібній мережі. Особливо велике

значення має зберігання оптовими підприємствами товарів, виробництво і

попит на які мають сезонний характер. Розглядаючи досвід зберігання товарів

в розвинених країнах, слід відзначити, що, незважаючи на широкий розвиток у

них системи складів загального користування, які на комерційній основі

надають свої площі товаровласникам, оптовій ланці належить ведуча роль в

накопичуванні товарних запасів. Оптові організації більш пристосовані для

спеціалізованого виконання функції зберігання, тому багато корпорацій,

зміцнивши зв'язки з оптовими постачальниками, визволили роздрібні

підприємства від операцій по утриманню значної частини товарних запасів.

При цьому скорочуються розміри підсобних приміщень в крамницях і, отже,

збільшується площа торгових залів, знижується чисельність персоналу,

обслуговуючого раніше примагазинні склади. Передача на зберігання оптовим

підприємствам готової продукції, сировини, матеріалів вигідна і промисловим

фірмам, що є сезонний цикл виробництва.

З функцією зберігання продукції тісно пов'язана функція перетворення

асортименту. В перелік операцій, об'єднаних в даній функції, входять:

сортування товарів і їхня комплектація, дрібнення і укрупнення партій

продукції, її стандартизація. Іншими словами, оптові підприємства

перетворюють промислову пропозицію товару в асортиментні групи, відповідні

попиту окремих покупців. Потреба в виконанні даної функції особливо

актуальна в сучасних умовах, коли із-за розвитку спеціалізації виробництво

ефективно лише при випуску масових партій товарів, а споживання все в

більшому ступені характеризується зростанням номенклатури при невеликих

обсягах закупок окремих товарів.

Оптові підприємства організують завіз товарів в різноманітні райони

країни, завдяки чому удосконалюється територіальний розподіл праці.

Здійснення транспортної функції опту виявляється при доставці товарів зі

складів підприємств в роздрібну мережу або позаринковим споживачам свого

регіону.

Перераховані вище функції здійснюються оптом з моменту його виникнення,

тобто відокремлення в сфері обігу. В той же час подальший розвиток і

вдосконалення діяльності оптових підприємств неможливо без виконання раніше

нетрадиційних для них задач, що виникають під впливом вимог ринку.

Оптова торгівля стала центром зосередження і передачі інформації з

питань дослідження ринку, тобто виконувати так звану інформаційну функцію.

Саме опт, використовуючи своє положення пункту пересічення інформаційних

потоків, здатний в повному обсязі забезпечити збір, накопичування і обробку

комерційної інформації і, узагальнивши і проаналізувавши її, передати

контрагенту.

Вітчизняні оптові підприємства мають освоїти нову інформаційну функцію,

без якої їхня діяльність в умовах ринкової економіки буде якщо не

неможлива, то, в всякому випадку, буде втрачений додатковий прибуток.

Маркетингові дослідження з метою вивчення ринку і подальшої передачі

цієї інформації включають наступні елементи: визначення розміру ринку;

характеристику ринкової ситуації; вивчення можливості виходу на зовнішній

ринок; визначення поточних і перспективних потреб покупця; визначення

споживчих характеристик конкурентної спроможності товарів різних

товаровиробників; вивчення мотивації покупок і закономірностей поведінки

покупців на ринку; вивчення ринку товару і можливостей його реалізації;

розробка пропозицій з поновлення і вдосконалення продукції, що випускається

з урахуванням вимог покупців.

В умовах відміни жорсткої адміністративної системи товарообігу, коли

клієнти оптових підприємств, не задоволені роботою останніх, можуть

відмовитися від їхніх послуг, опт повинен привертати своїх контрагентів,

щоб зберегти своє значення, зміцнювати взаємозв'язки як з виробниками

товарів, так і з роздрібними торговими підприємствами і організаціями. В

цьому зв'язку важливе значення має розвиток такий функції опту, як

комерційне кредитування, фінансування угод. Досвід західних оптових

посередників вказує, що в багатьох випадках вибір каналу товарообігу

залежить від того, наскільки його організатор може самий кредитувати

ринкові угоди зацікавлених сторін. В практичній діяльності оптові фірми

часто фінансують виробника тим, що надають йому замовлення на певний товар

з гарантією його реалізації, і при цьому в вигляді авансу оплачують частину

замовленої партії продукції. Що стосується роздрібних організацій, тут

оптові підприємства здійснюють фінансування, реалізуючи їм товар з

відстрочкою платежу. Умови надання кредитів різноманітні. Вони залежать від

величини торгової угоди, кредитоспроможності покупця, якості товару, що

реалізується, економічної кон'юнктури.

Важливим напрямком розвитку функцій оптових посередників в процесі,

формування ринкових відношень є розвиток послуг по управлінню і

консалтингу.

В перелік спеціалізованих послуг входять консультації по використанню

товарів, особливо технічно складних, їхньому ремонту і гарантованому

обслуговуванню. Саме в оптовій торгівлі, де рівень знань фахівців є

достатньо високим, слідує організовувати служби по післяпродажному

гарантійному обслуговуванню і консультуванню клієнтів.

В умовах формування ринкових відносин роль торгівлі і її оптової ланки

неухильно зростає. Саме в умовах функціонування нормального ринку оптова

торгівля повинна стати активним важелем для стимулювання зростання

ефективності виробництва, більш повного задоволення потреб покупця,

успішного розвитку всього народного господарства. Для виконання цих задач

оптовим підприємствам необхідно постійно удосконалювати свою комерційну

квоту, поширювати спектр функцій, що відповідають вимогам ринку.

Товарні запаси.

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні

запаси товарів. Товарний запас – це сукупність товарної маси, що

знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси

виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного

виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне

утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення,

оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між

обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана

наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю

виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів

споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва;

необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю

утворення страхових резервів, іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності

від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені

для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу

товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і

дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання

окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

При обліку і плануванні товарних запасів використовуються абсолютні і

відносні показники. Абсолютна величина товарних запасів може бути

висловлена в натуральних або в вартісних одиницях. Абсолютна величина

товарних запасів не постійна. Вона весь час змінюється в залежності від

надходження і продажу товарів. Тому при аналізі і плануванні велике

значення має співставлення товарних запасів із товарообігом. З цією метою

товарні запаси позначаються в днях. Цей показник – відносний, він

характеризує величину товарного запасу, що знаходиться на підприємстві

торгівлі на певну дату, і показує, на скільки днів торгівлі вистачить

товарних запасів.

Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної величини

запасів (на певну дату) на середньоденний товарообіг відповідного періоду:

Vз = З Т / О

Де Vз – рівень товарних запасів, дні обороту;

3 – сума товарних запасів;

О – обсяг товарообігу;

Т – число днів в періоді.

Розміри товарних запасів безпосередньо зв'язані зі швидкістю обігу

товарів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів

призводить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення

оборотності вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів або час, за який реалізуються товарні запаси,

розраховується за формулою:

Д = Зср Т / О

де Д – швидкість обігу товарів

Зср – середній товарний запас (розраховується як середня хронологічна)

О – об’єм товарообороту

Т – кількість днів в періоді

Швидкість обігу товарів може висловлюватися і числом оборотів:

С = О / Зср або С = Т / Д

Де С – число оборотів;

О – обсяг товарообігу;

3ср – середній товарний запас;

Т – число днів в періоді;

Д – швидкість обігу товарів, дні.

Прискорення часу обігу товарів має велике значення:

підвищує економічну ефективність всього суспільного виробництва, впливає на

темпи відтворення, являючись водночас важливою умовою підвищення

рентабельності торгової діяльності підприємства.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення

всієї торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає

глибокого розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних

запасів.

Фактори, що впливають на розмір товарних запасів та їх оборотність.

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників.

Одні з цих чинників прискорюють Швидкість обігу товарів і завдяки цьому

об'єктивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки,

уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір

запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів

підприємства, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних

запасів, відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит

населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня

оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі

збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке

уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення – одне з

умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного

асортименту, як правив, набагато перевищує час обігу товарів простого

асортименту.

3. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари

в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план

товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження

торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих

підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази

до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш

часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для

товарів, що швидко псуються.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час

обороту.

5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок

завозу товарів.

На обіг товарів впливає і безліч інших чинників: організація реклами і

продажу товарів, транспортні умови, стан матеріально-технічної бази,

особливості фасування товарів тощо. Важливе значення мають кваліфікація

кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і

тощо.

Оптимізація управління товарними запасами.

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на

використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично

щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати

розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до

оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що

засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного

засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по

принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази

забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної

системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами -

це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на схемі 1.

Схема 1. Система управління запасами

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних

проблем:

. Реальної оцінки поточного стану запасів;

. Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

. Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

. Визначення необхідного обсягу страхових запасів;

. Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня

запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про

динаміку їхньої реалізації і поточного стану.

Системи контролю рівня запасів

Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до

достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і

технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

Однім з розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є

системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу

полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не

повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне

розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного

засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох

секторах – робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора

вичерпані, включаються два процесу – поповнюється робітничий сектор за

рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний

підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в

використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп – А, В, і С, в

залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання

товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких

вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До

цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як

правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в

натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають

особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для

оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня

важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома

вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів

управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат

Страницы: 1, 2, 3