бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Спеціальні економічні зони та їх роль в залученні іноземних інвестицій

господарства України світовому ринку, яка слугує перешкодою активного

використання фактору загальноекономічних зв’язків для перетворення

національного господарства і його інтеграції в світове. В якості засобів

по’мякшення цих протиріч можуть бути використані СЕЗ – мікроструктури

світового ринку, які включені в національну економіку. Пропонуючи

використовувати механізм СЕЗ, я маю на увазі можливість подолання проблем

юридичного, інстутиційного, організаційного та інших невідповідностей за

рахунок концентрації у порівняно стислі строки – необхідної інфраструктури,

фінансових ресурсів, виробничих потужностей.

З погляду формальних критеріїв, в якості регіонів створення СЕЗ,

можуть розглядатися: Одеса, Ізмаїл, Херсон, Миколаїв (порти), Волинська,

Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Одеська, Івано-Франківська області,

Крим, міста Київ і Харків. Проте, у зв’язку з формуванням концепції

зонування з погляду оптимального співвідношення регіональних умов з

можливостями держави інвестувати кошти у підготовчий процес створення СЕЗ –

список базових територій звузився. Найбільш реальні можливості для

зонування, на мій погляд, властиві:

- Закарпатській, Одеській, Чернівецькій і Львівській областям, в яких

поєднуються фактори сприятливого транспортно-географічного положення,

розвинутого господарства, сформованого комплексу загальноекономічних

зв’язків, унікальними угодами для туризму і рекреації;

- Містам Київ і Харків з кваліфікованими трудовими ресурсами і високим

науково-технічним потенціалом;

- Львову, Закарпаттю, Криму, Києву з комплексом історико-культурних і

архетиктурних пам’яток;

- Криму з його можливостями розвитку туризму. В додаток до них, слід

відзначити перспективні проекти будівництва “сорок п’ятої паралелі” і

створення Чорноморської зони економічної співпраці.

Цей попередній відбір дає основу констатувати про можливості створення

таких зон:

1) комплексних багатонаціональних зон, які зорієнтовані на обслуговування

потоку зовнішньоторгівельних вантажів – Закарпатська, Львівська,

Одеська і Чернівецька області з додатковою їх орієнтацією на туризм і

рекреацію, а також розвиток виробничої (електроніка, машинобудування)

і агропромислової співпраці;

2) туристичної зони Криму з ефективним режимом стимулювання вкладень у

сферу рекреації і розміщення нових виробництв обмежених за

екологічними критеріями;

3) науково-технічних зон Києва і Харкова, створенних на базі провідних

дослідних центрів, інститутів і КБ;

4) магазинів типу “duty-free shop” у структурі міжнародних аеропортів,

митниць та прикордонних переходів.

Насьогодні, ініціаторами створення СЕЗ виступили обласні та

районні Ради Львівської, Чернівецької, Чернигівської і Волинської

областей, міст Севастополя, Керчі та Маріуполя. Проте, слід відмітити,

що, незважаючи на достатню опрацьованість загальних вимог, щодо

організації СЕЗ різних типів, в нашій державі функціонують лише зона

інваційного характеру в м.Броди Львівської області та Південнокримська

експериментальна економічна зона “Сиваш”, які поки що не дали

відчутного господарського ефекту.

З метою поліпшення організації СЕЗ та залучення до них

іноземного капіталу створюється при Мінекономіки державна структура –

Агенство з питань спеціальних (економічних) зон. На 1999-2001 роки

передбачено створити такі спеціальні (вільні) економічні зони:

1. “Славутич” (м.Славутич, Київська область).

2. “Яворів” (Львівська область).

3. “Курортополіс Трускавець” (Львівська область).

4. “Інтерпорт-Ковель” (Волинська область).

5. “Закарпаття” (Закарпатська область)

6. ВЕЗ в м.Севастополь (АРК).

7. ВЕЗ в містах Ялта і Алушта (АРК).

8. ВЕЗ в м. Керч (АРК).

9. ВЕЗ в м. Феодосія (АРК).

10. “Аджалик” (Одеська область).

11. “Антарктида” (Одеська область).

12. “Порто-Франко” (Одеса).

13. “Буковина” (Чернівецька область).

14. “Яремга” (Івано-Франківська область).

15. Міжнародна ВЕЗ “Рені-Галац-Джурджулешті”(м.Рені, Одеської обл. Та

Миколаїв).

Див.: Бизнес, №7, 15 лютого 1999р. – с.7.

У режимі “porto franko”, з перспективою наступного ускладнення функцій,

можуть працювати порти Одеси, Іллічевська, Ізмаїла, Ялти, об’єдниних

проектом Чорноморської зони економічної співпраці з портами інших держав

цього регіону – Болгарії, Румунії, Турції, Грузії, Росії: Туапсе, Поті,

Батумі, Констанца, Бургас, Варна, Трабзон, Самсун.

В даний час в Україні простежується орієнтація на залучення в

створення СЕЗ іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій (далі ТНК).

ТНК, які володіють потужною виробничо-збутовою структурою, практично

необмеженими фінансовими ресурсами, можливістю гнучкої географічної

переоріентації і достатньо стійким до змін становищем на ринку, не будуть

потребувати специфічного економічного і організаційного режиму СЕЗ. Тому,

акцентуючи увагу на ТНК, необхідно, щоб СЕЗ володіла вагомими перевагами

(транспорт, система комунікацій; географічне розміщення стосовно ринків

постачяння і збуту, тощо), які вписуються у вже сформовану стратегію

корпорацій та не створювала труднощів організаційно-правового характеру.

Необхідність виконання цих умов при повній (або майже повній)

індиферентності до інших – характерна риса мотиваційного механізму

інвестування капіталу транснаціональними корпораціями в СЕЗ.

Даний висновок може служити точкою відліку формування інвестиційного

клімату в СЕЗ, якщо останній буде орієнтований на заохочення засобів

великих та гігантських фірм світу, а також в силу об’єктивних історичних

умов, коли іноземні дочірні підприємства транснаціональних корпорацій

американського та європейського походження були розміщенні і практично

діяли в цих державах до створення СЕЗ, вони виявилися недостатньо (чи

неадекватно) присутніми в багатонаціональних підприємствах СЕЗ. Більше

того, згідно оцінок спеціалістів МОП і Центру ООН, спеціальні економічні

зони традиційно залучають не гігантські ТНК світу, а багатонаціональні

фірми меншого рівня (малого та середнього бізнесу).

Розглядаючи питання місця і ролі спеціальних економічних зон в

економіці регіонів і країн, слід апріорно виходити з того, що економіка

спеціальних економічних зон і економіка відповідної території великою мірою

взаємозалежна. Практика свідчить, що більшою ефективністю відзначаються

зони, наприклад, в країнах, які характеризуються динамічним розвитком. Це

країни Південно-Східної Азії, Південної Америки. Але і в цих країнах зони

одного й того ж класу, але різні за розмірами і обсягами виробництва, мають

неоднакові показники. Більшою ефективністю відзначаються зони невеликого

розміру. Це пов’язано з мобільністю виробництва таких зон, здатністю більш

швидко пристосовуватися до умов, які доволі часто змінюються еластичністю

управління. Тобто, ефективність діяльності зон залежить перш за все від тих

же факторів, що і виробнича діяльність, розміщена безпосередньо в зонах.

Цілком очевидно, що країна-резидент, на території якої створюється

або діє спеціальна економічна зона, розраховує на певні позитивні наслідки.

Вони можуть бути прямими, тобто у вігляді прибутків або опосередкованими,

тобто проявлятися у придбанні нових технологій, навчанні робітників новим

професіям, створенні виробничої і соціальної інфраструктури, зменшенні

безробіття, збільшенні експорту, заміщенні імпорту тощо. Звичайно, кожна з

країн-резидентів при створенні на своїй території спеціальної економічної

зони перш за все орієнтується на залучення іноземних інвестицій, що

дозволяє поряд з капіталом отримати передову техніку, новітню технологію,

інтелектуальний потенціал, досвід управління. Саме це також дозволяє

державі планувати у перспективі структурну перебудову господарства,

нарощувати обсяги виробництва продукції, у тому числі імпортозамінної.

Як свідчить досвід, іноземні інвестиції, як правило, надходять до тих

країн, де стабільна політична ситуація, динамічна економіка, створюються

належні умови для інвестування. Останнє означає, що країни-резиденти при

розміщенні зон повинні нести відповідні витрати. Наприклад, Китай на

початковій стадії розвитку зон (перша половина

80-х років) витрачав на залучення одного долара приблизно 7,5 юанів.

Понесені витрати Китай перекриває швидким задіянням зони і її ефективним

функціонуванням у наступному. Важливе значення має використання новітніх

технологій, передових принципів маркетингу і менеджменту. Продукція

новостворенних підприємств має забезпечити насичення внутрішнього ринку і

одночасно утвердитися на світовому ринку. При цьому, як показує прктика,

більш ефективним є створення у зонах невеликих за розмірами об’єктів, що

пов’язане з їх більшою мобільністью, більш простим, але надійним апаратом

управління. Це є однією з причин того, що об’єкти саме такого класу

розміщуються в зонах і те, що їх представляють середні і невеликі за

розмірами капіталу фірми.

Нерідко простежується і елемент національної ментальності. Закордонні

інвестори і підприємці іноземного походження тяготіють до своєї історичної

батьківщини. Найчастіше вони володіють середнім і невеликим капіталом,

відзначаються національним патріотизмом, легкі на підйом. Саме цим можна

пояснити той факт, що найбільшими інвесторами у спеціальні економічні зони

КНР є “хуацяо”, тобто китайці, що мешкають поза межами Великого Китаю – у

Гонконзі, на Тайван, в інших державах.

Найбільшою мірою виробничі об’єкти, що створюються у спеціальних

економічних зонах представляють такі галузі промисловості, як легка

(текстильна індустрія, виробництво одягу), деревообробна (виробництво

буддеталей, меблів), харчова (продукти харчування), електроніка,

мошинобудування. Це пояснюється тим, що вироби зазначених галузей можуть

споживатися як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Транспортування продукції цих галузей, як і забезпечення виробництва

комплектуючими й сировиною, не становить значної проблеми. Для цих виборів

можуть використовуватися місцеві компоненти та комплектуючі. Як правило,

готові вироби зазначених галузей є досить рентабельні.

Найчастіше при формуванні виробничого сектору зони підприємства

первинних галузей стають базовими і на їх основі відбувається формування

промислового ядра зони. Це підтверджується досвідом створення об’єктів

електронної промисловості у Бразілії та Мексиці, текстилю та одягу на

Філіпінах, у Малайзії та Єгипті.

Характерним є також те, що досить часто у спеціальних економічних

зонах зберігається саме та виробнича спеціалізація, яка з’явилась там

уперше. Поступово набуваючи досвіду, підприємці розширюють потужності

підприємств своєї галузі, створюючи тим самим монокультурне виробництво. У

ряді випадків це веде до небажаних наслідків, оскількі не дозволяє гнучко

реагувати на структурні зміни у світовому виробництві та поділі праці.

Проте, можна також назвати і приклади зворотнього характеру.

Трапляється так, що несподівано для організаторів зони її спеціалізація

формується інакшою. Зокрема, такий прецедент стався у експортно-виробничій

зоні о.Маврикій, де спеціалізація планувалася наступною: електронна

промисловість – 30%, а виробництво текстилю та одягу – 25%. Однак після

п’яти років діяльності зони виробництво текстилю та одягу досягло 87% ,

меблевої промисловості – 2,5%, а частка виробів електронної промисловості

склала лише 1%.

При складанні концепції створення спеціальної економічної зони

потрібно зважувати інтереси інвесторів та враховувати їх в установчих

документах. Це обумовлено приватним характером капіталу, намаганням кожного

інвестора мати не тількі тверді гарантії його збереження, але і утворення

необхідних умов збільшення. Умови включають привілеї і пільги, що

стосуються оподаткування прибутків, митних зборів, платні за використання

місцевих ресурсів тощо.

Наслідки діяльності ряду зон підтверджують, що привілеї та пільги

інвесторам вагомі для їх активного залучення, але в ряді випадків це

питання є другорядним. На першому місці інвесторів привертає стабільність

політичного, економічного та правового режимів, а вже потім вивчаються

можливості регіону у забезпеченні ефективної роботи, терміни та розміри

потенційних прибутків.

У більшості випадків при створенні вілних економічних зон фіксується

бажання країни-резидента отримати нові технології, забезпечити підготовку

кадрів для освоєння “ноу-хау”. Нажаль, бажання, подекуди, залишається

нездійсненним. Іноземні підприємці забезпечують передачу новітніх

технологій у загальне користування лише тою мірою, якою це потрібно для

розвитку власного виробництва і забезпечення випуску конкурентноспроможної

продукції. Найкращим варіантом запозичення технології є розміщення у

вільній зоні спільного підприємства, коли іноземний інвестор у

відповідності з угодою передає техніку, технологію, “ноу-хау” та досвід

управління. Саме таким чином відбувається інтеграція сучасних технологічних

схем в економіку створюваної зони, а значить, і в економіку держави.

Поряд з іншими позитивними сторонами функціонування зон для країни-

резидента (податки, митні збори, платня використання ресурсів) значне

економічне і соціальне значення має створення нових робочих місць. Розміри

заробітньої платні на іноземних та спільних підприємствах перевищують

відповідні оклади на підприємствах, розташованих поза зоною.

Особливості і принципи створення спеціальних економічних зон

на території України.

Досвід функціонування спеціальних економічних зон показав, що

внаслідок їнього створення досягається суттєвий загальногосподарський

ефект, який носить комплексний характер. З погляду міжнародних економічних

відносин він складається за рахунок дії таких чинників господарського

росту, як інтеграція у світове господарство, використання порівняльних

переваг з позиції, перш за все, глобальної економіки, запровадження

принципів вільної чи пільгової торгівлі, а також можливість включення у

відтворювальний процес іноземних інвестицій.

Мал. 1.1 Формування сукупного ефекту функціонування спеціальної

економічної зони з погляду міжнародних економічних відносин.

Якщо ж розглядати ефект від діяльності спеціальних економічних зон

під кутом зору національної економіки, то він формується внаслідок

залучення капіталовкладень та активізації експортно-імпортних зв’язків,

прискореного економічного розвитку регіону та держави вцілому, формування

полігону нововведень, та одержання демонстраційного ефекту. Залучення

капіталовладень, активізація експортно-імпортних зв’язків забезпечуються

наданням в межах спеціальних економічних зон всіляких пільг (податкових,

митних та інших), що створює сприятливий клімат для залучення інвестицій, в

першу чергу іноземних. Це є важливим фактором ринкових перетворень та

розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство.

Надання пільг, в свою чергу, активізує економічну, включаючи

зовнішньоекономічну діяльність, як спеціальної економічної зони, так і

територій, що знаходяться у сфері її впливу. Крім того, спрощується вихід

національних компаній на зовнішній ринок, формується певний досвід роботи

на ньому.

Економічний ефект для розвитку регіону проявляється в тому, що

розвиток зон із спеціальним режимом діяльності стає необхідним стартовим

імпульсом. Функціонування спеціальної економічної зони є одним з джерел

поповнення доходу місцевих бюджетів та державного бюджету. Це стосується не

тільки прямих податків, які спрямовуються до бюджету, але й збільшення

податкової маси за рахунок активізації обороту товарів та послуг,

інтенсивної фінансової діяльності, залучення приватних та інших

підприємницьких структур до співоробітництва з зональними структурами,

тощо. Крім того, концентрація значної частини податків та інших

обов’язкових платежів у місцевому бюджеті дає додатковий стимул для

розвитку регіону.

Існування спеціальної економічної зони утворює сприятливі умови для

соціального розвитку регіонів, оскільки зростає життєвий рівень населення,

вирішуються гострі соціальні питання, наприклад, такі як безробіття,

розширення послуг для населення та інші. Важелі, що несе в собі ідея

спеціальних економічних зон, як засобу регіональної політики, можна

застосувати для цілеспрямованого розвитку регіонів, проведення корекції

економічного розвитку, позбавлення окремих негативних тенденцій.

Економічний ефект для розвитку держави грунтується на тому, що

створення та функціонування спеціальної економічної зони дає не тільки

економічний ефект для регіону, але й макроекономічний ефект для держави

вцілому. Спеціальні економічні зони слід розглядати в якості потужнього

інструменту державної політики структурної перебудови економіки, коли ці

зони можна запровадити відразу у декількох регіонах. З формуванням

спеціальної економічної зони відбувається інтеграція певних територій

(регіонів) у світову економіку, завдяки чому створюються своєрідні

“острівки конкурентноспроможності” в економіці, яка ще не повністю готова

до міжнародної конкуренції.

Необхідно зауважити, що спеціальна економічна зона може

використовуватися в якості полігону нововведень, мати демонстраційний

ефект. Завдяки своїй відносній відокремленості спеціальна економічна зона

виступає як діючий дослідний об’єкт для впровадження та випробування нових

технологій, розробок у тій або іншій галузі. Очевидно, що успішне втілення

новітніх розробок стане основою для перенесення досвіду в інші регіони,

матиме великі практичні наслідки з огляду демонстрації розгортання

економічної реформи.

Слід підкреслити ті економічні вигоди, які досягаються з створенням

вільних економічних зон. Серед них можна виділити прямі та непрямі

(опосередковані). До прямих вигод відносяться прибутки адміністрації зони у

національній та вільноконвертованій валюті, виплати, податки та орендна

плата, які сплачують компанії, що діють в зоні, доходи робітників, прибутки

внаслідок забезпечення комунальними послугами (водо- та енергопостачання,

зв’язок, каналізація), постачання сировини, тощо, прибутки; від зв’язків з

компаніями, розташованими за межами зони і прибутки за рахунок розширеня

обороту товарів та послуг. У складі непрямих переваг перебувають

активізація діяльності в регіоні і розширення економічної взаємодії з

іншими регіонами країни та з закордрном, вдосконалення місцевих професійних

навичок, надбання нових технологій та передового досвіду, зростання якості

товарів та послуг, прискрення процесів структурної перебудови у

промисловості.

Ефективне функціонування СЕЗ багато в чому визначається заходами із

створення сприятливого інвестиційного клімату в СЕЗ. Для цього необхідно

забезпечити довгостроковий і контрольований характер економічної політики,

лібералізувати умови переміщення капіталів і товарів, забезпечити надійні

гарантії захисту прав власності, сформувати ефективні форми взаємозв’язку

місцевих органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та органів

господарського розвитку і управління СЕЗ.

Принципи формування СЕЗ:

1. Срямування на досягнення ефективного режиму господарювання окремих

суб’єктів при позитивному народогосподарському ефекті вцілому.

2. Гнучкість і динамічність управління СЕЗ.

3. Багатоваріантність (альтернативність) підходів, форм і моделей СЕЗ.

4. Перспективність розвитку.

5. Відповідність пріоритетних напрямків розвитку СЕЗ пріоритетним

напрямкам розвитку регіонів і держави.

6. Врахування вимог національної безпеки.

СЕЗ створюються як економічні анклави, які стоять поза рамкою економіки

країни, що приймає. Практика створення та функціонування СЕЗ показує

помилкову думку про те, що вплив зон на національну економіку може бути

тільки позитивним і не вимагає заходів спеціального регулювання. СЕЗ,

виступаючи формою міжнародної співпраці є результатом певного компромісу

між інвестором і стороною, яка приймає. Така ситуація підкреслює наявність

певного внутрішнього протиріччя, властивого СЕЗ, як елементу міжнародних

економічних відносин.

Як і будь-яке складне утворення, спеціальні економічні зони можуть

спричинити негативний вплив на господарську систему регіону. До складових

цього впливу можна віднести необгрунтовану дезінтеграцію економічного

режиму певного регіону внаслідок виділення спеціальної економічної зони,

перерозподіл ресурсів для її розвитку на шкоду іншим регіонам. Формування

спеціальної економічної зони може стати чинником активізації небажаних

видів економічної діяльності, викликати побажання інших регіонів країни,

подекуди необгрунтовані, мати власні зони з подібними пільгами. Все це

необхідно врахувати при обгрунтуванні створення зони з метою максимального

обмеження потенційних вад.

Досвід функціонування спеціальних зон в країнах, які розвиваються,

свідчить, що сторона-засновник бачить в них користь, однак, не слід

перебільшувати їх значення.

Отже, СЕЗ є одним з інструментів розвитку зовнішньоекономічних

зв’язків і удосконалення економічної структури окремих регіонів. Як

свідчить практика іх створення і функціонування, основна перевага СЕЗ для

країн, які здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової

системи. Більш швидшке і ефективне залучення національної економіки до

використання науково-технічного, організаційно-управлінського, економічного

досвіду провідних країн світу, залучення іноземних інвестицій, створення

нових робочих місць, вирішення проблем, пов’язаних з підготовкою сучасних

високопрофесійних кадрів - все це повинно реалізуватися в конкретних

результатах – рості експортного потенціалу, накопиченні валютних резервів,

оптимізації економічної структури. Тому у створенні СЕЗ повинні бути

зацікавлені не тількі окремі регіони, але й держава уцілому, що дозволить

виробити вивірену і зважену політику центру по відношенню до регіонів, які

йдуть по шляху створення СЕЗ.

Висновки

Для послідовної інтеграції економіки країни в систему

світогосподарчих зв’язків створюються вільні економічні зони. Вони можуть

створюватись з ініціативи місцевих органів влади. Пропозиції про створення

ВЕЗ вносяться до уряду України місцевою владою області (району), на

території якої передбачається організація зони. Найбільш перспективними

територіями для створення таких зон є Закарпатська, Донецька, Луганська,

Харківська області, а також міста Одеса, Маріуполь, Суми. Фінансування

робіт щодо підготовки інвестиційних проектів забезпечується ініціаторами

створення ВЕЗ.

Серед найбільш важливих завдань, вирішення яких можливе шляхом

створення на території з вигідним географічним розташуванням більш

пільгових у порівнянні з іншими формами зовнішньоекономічної діяльності

умов, слід відзначати:

1. залучення в економіку України іноземного капіталу, передової технології

та управлінського досвіду;

2. створення інфраструктури для розширення міжнародних економічних зв’язків

(у тому числі валютно-кредитних, страхових, інформаційних, транспортних),

які дозволяють використати ВЕЗ як канал між внутрішньою та зовнішньою

економікою;

3. розвиток експортної зони та збільшення валютних надходжень, у тому числі

за рахунок переробки сировинних ресурсів, поступаючих на світовий ринок у

непереробленому вигляді;

4. підвищення ефективності впровадження у виробництво вітчизняних та

зарубіжних науково-технічних розробок з подальшою передачею результатів

для широкого використання в економіці країни та за кордоном;

5. апробація на локальному рівні різноманітних варіантів впровадження нових

форм господарювання, пристосованих до умов світового ринку;

6. практичне навчання наших фахівців способам та методам міжнародного

бізнесу з подальшим використанням отриманих навичок роботи поза зоною;

Виходячи з конкретної цільової та галузевої спрямованності ВЕЗ можуть

поділятися на кілька видів:

1. комплексні спеціальні економічні зони виробничого характеру (Харків,

Донбас, Луганськ та ін.);

2. зовнішньоторговельні – вільні митні зони та порти, зони експортного

виробництва та транзитні зони (Одеса, Маріуполь);

3. функціональні або галузеві (технологічні парки, технополіси,

туристські, страхові, банківські та інші зони).

Перелічені види вільних економічних зон можуть виконувати

народногосподарські та зовнішньоекономічні функції. Зовнішньоторгівельні

зони призначаються в основному для забезпечення валютних надходжень за

рахунок створення спеціальних складів, здачі в оренду приміщень для

виставок, перевалки та доробки транзитних вантажів.

Технологічні парки та технополіси можуть сприяти прискоренню науково-

технічного процесу на основі активізіції міжнародної співпраці в галузі

запровадження результатів вітчизняної фундаментальної науки з метою

розробки нових наукомістких технологій, випуску готової продукції та

розширення їх експорту. ВЕЗ комплексного характеру створюються на порівняно

обмежених територіях з урахуванням їх вигідного географічного положення на

транспортних шляхах міжнародного значення, де існують умови для широкого

залучення іноземного капіталу з метою створення виробничої інфраструктури.

Фінансова та кредитна політика держави може стати ефективним

інструментом регулювання цільової спрямованності діяльності ВЕЗ.

Для підприємств України, спільних та іноземних компаній, працюючих у

ВЕЗ, можуть передбачатися такі податкові пільги:

V зниження (відміна) податку на прибуток (доход) та його переказ за

кордон (для іноземних інвесторів);

V збільшення строків вивільнення від сплати податків (для спільних та

іноземних підприємств);

V видача податкових кредитів (тимчасове вивільнення від податків з

подальшою їх виплатою);

V встановлення строків прискореної амортизації основних виробничих

фондів;

Підприємства, розташовані у ВЕЗ, можуть сприяти залученю іноземних

інвестицій, впровадженню новітніх технологій, активізації вітчизняного

ринку, поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування

спеціальних (вільних) економічних зон” від 30 жовтня 1992р.

2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” // Відомості

Верховної Ради України, № 19, 1996р.

3. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні”//

Відомості Верховної Ради України, № 46, 1992р.

4. Авдокушкин Е. Организация технологических центров в Китае//

Проблемы теории и практики управления. – 1994г., № 4.

5. Бабинцев В., Валиулин Х. Особые экономические зоны// Российский

экономический журнал. – 1992г., № 9

6. Березовская И. Свободы не видать// Бизнес, 1999г., № 7.

7. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. – К.:

Знання, 2000.

8. Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад

України). – К., 1999р.

9. Данько Т.П. Свободные экономические зоны в мировом хозяйстве. –

М., 1998г.

10. Дегтярёва О.И. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1999г.

11. Дергачёв В.А. Свободные экономические зоны в современном мире. 2-

е изд. – Одесса, 1996г.

12. Загородній А. Вільні економічні зони: світовий досвід створення

та функціонування// Економіка України. – 1995р., № 4.

13. Пила В., Чмир О. До питання формування вільних економічних зон

в Україні// Економіка України, 1996г., № 12.

14. Сидоров А. Особливості законодавчого забезпечення вільних

економічних зон в Україні// Економіка України, 1996г., № 12.

15. Україна на роздорожжі.//За ред. Зіденберга А., Хоффмана Л. –

Пер. З англ. – К.: Фенікс, 1998р.

16. Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн. – К., 1996р.

17. Чмырь Е.С. Свободные экономические зоны: подходы к

классификации// Организация и регулирование экономики – К.:

Лыбидь, 1993г., Вып. 113.

18. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.:

Генеза, 1997р.

-----------------------

Тісна інтеграція у світову економічну систему за рахунок включення у

міжнародний рух товарів , капіталів, інформації

Використання порівняльних переваг певної території

Сукупний

ефект

діяльності

Можливість утворення сучасного господарства на основі залучення

капіталовкладень, у тому числі іноземних

Запровадження вільної чи пільгової торгівлі

Страницы: 1, 2


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.