Споживчій попит

Споживчій попит

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

По дисципліні « МІКРОЕКОНОМІКА »

Варіант № 2

Слухач: Сидоркевич

Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02

Керівник:

доцент

Загоруйко І.Ф.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

П Л А Н

| |СПОЖИВЧИЙ ПОПИТ | |

|1.|Закон попиту і закон спадної віддачі |3 |

|2.|Сутність закону спадної віддачі |7 |

|3.|Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види |9 |

|4.|Ринкова рівновага в умовах недосконалої конкуренції |12 |

|5.|Закон Сея і закон Вальраса |14 |

| |ЛІТЕРАТУРА |16 |

1. Закон попиту і закон спадної віддачі

З'ясування сутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку,

його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізм ринкової

рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світової

економічної думки вже понад два століття різні напрями, течії та школи

економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення

ринкової рівноваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток

економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові

моделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.

Економічний зміст закону попиту. Проста модель попиту і пропозиції, на

думку шведського економіста К.Еклунда, існує майже 200 років, а ії більш

розвинута форма впродовж останніх 100 років є ядром політичної економії.

Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення

попиту і пропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-

якого товару.

Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській

політичній економії приділялося недостатньо уваги. Це не могло не

позначитися на процесі пізнання цих категорій, вони визначалися на такому

абстрактному рівні, який не дав змоги використати 'їх при розв'язанні

конкретних проблем. За визначенням Маркса, попит — це представлена на ринку

потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути

доставлений на нього. Американські економісти К.Макконнел та С.Брю

визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та спроможні

купити за певну ціну з можливих упродовж відповідного часу цін. Пропозиція,

на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які

виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку

за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу. Найбільш

узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції.

Попит — платоспроможна погреба або сума грошей, яку покупці можуть і

мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, які

готові продати виробники.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К.Еклунд, розглядаючи

попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1) величина доходу

покупців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати; 3)

наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна

використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони

за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих факторів

можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення,

економічну політику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним

верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти

сформулювали закон попиту.

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших

параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і

навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію

цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів

купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге,

оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної

корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від

кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додаткові одиниці

продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням

цього є ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за

нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у

придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається в тому,

що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних,

які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють

зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої

та високої якості і в протилежному напрямі — під час купівлі товарів

низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької

якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення

переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. На

практиці спостерігається ситуація, коли із зниженням ціни на товар попит на

нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні

картоплі незаможні сім'ї починають споживати її більше, цілком

відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання

ефектом доходу ефекту заміщення.

Слід зауважити, що, простежуючи обернену залежність між кількістю

реалізованої продукції та ціною, П.Самуельсон сформулював закон поступового

зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на

певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати

кожного споживача цього товару зробити додаткові покупки і, по-третє,

зниження попиту із зростанням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку

споживач намагається замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм), а

також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у

менших кількостях.

Порівняння двох варіантів обгрунтування однієї й тієї ж причинно-

наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що логічніше цей закон

сформульовано як закон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попиту,

за П.Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом

і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і

зниженням цін. Загалом сформульовані економічні закони відображають не

глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і

процесами, а поверхневі, на рівні здорового глузду. З цього приводу

американські економісти при його обгрунтуванні зауважили, що здоровий глузд

і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К.Еклунд

зазначив, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві

сил.

Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного

додаткового попиту понад нормальний, зумовленого очікуванням значного

підвищення ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих

рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а

також із "переключенням" попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари

(наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).

Рис.1. Крива попиту Рис.2. Крива

пропозиції

В останньому випадку частково має місце ефект престижного попиту

(описаний американським ученим Т.Вебленом), згідно з яким купівля товарів

здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості

(причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні

фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Водночас економічну теорію доцільно викладати методом переходу від

простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та

їх графічним зображенням у праці К.Еклунда (рис. 1, 2).

На вертикальній осі (рис.1) зображено ціну сорочок (чим вище, тим

дорожче), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим

більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок,

яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу

ціна знижується, а попит споживачів зростає.

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис.2. Як і у випадку

з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумовлена дією низки факторів,

основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від якої значною

мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту,

ціни можуть бути нижчими); 3) наявність або відсутність конкурентів на

ринку, зростання яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін

товарів, політики та ін. 4) рівень технології (досконаліша технологія

здешевлює виробництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує

можливість підприємств збільшувати виробництво); 6) ціни на інші товари

(при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництва

яловичини).

Для спрощення передбачається, що на певному короткому проміжку часу

технологія виробництва, продуктивність праці не змінюються й існує

досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не

може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для

збільшення кіль кості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лінії

з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні

виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залежність виражає

закон пропозиції в міру зростання цін (і рівності всіх інших умов).

Рис.3. Рівновага

Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставлення

інтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук

місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на рис.3.

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає

значенню кількості сорочок (К1) та ціни (Р1). За такої кількості цих

товарів і ціни на них виробники і споживачі можуть одночасно досягти

поставленої мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корисність нової

сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника максимальний дохід

(тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок)

дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх виробництво. Така

оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній

економії синонімічним поняттям є ціна виробництва (за умов рівності попиту

і пропозиції), про що докладно йтиметься далі.

Водночас описана ситуація з одним товаром означає досягнення лише

часткової рівноваги. Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і

пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо

ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна

рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук

економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги

влаштовує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впливає

на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники

значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної боротьби, а отже,

стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є

зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або

скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції

при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит –

до підвищення ціни. В умовах дефіциту виникає "чорний ринок".

Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то

він у своєму раціональному розрахунку зіставляє корисність і витрати. Він

постійно має справу зі зростаючими витратами, граничними доходами, що

зменшуються, граничною корисністю, граничним продуктом. Гранична корисність

— це вигода, яку отримує індивід, від споживання ще одного товару або

послуги. Граничні доходи — це доходи, отримані підприємством від продажу

додаткової одиниці товару. Граничний продукт — це додаткова продукція,

виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники

зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені

додатковими витратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього

фірма розширює випуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з

ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй

дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими витратами ресурсів

(капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва

виявляється у дії закону спадної віддачі.

2. Сутність закону спадної віддачі. Цей закон сформулювали західні

науковці.

Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким, починаючи з певного

моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до

незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає

додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну

наступну одиницю змінного ресурсу.

Так, якщо кількість робітників, які обслуговують певне машинне

устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягів виробництва

сповільнюватиметься в міру того, як зростаюча кількість працівників

залучатиметься до виробництва. Вирощуючи пшеницю, фермер з 1 га без

культивації ґрунту отримує 30ц зерна. Обробіток ґрунту один раз дасть змогу

підвищити врожай, наприклад, до 40 ц з 1 га. Другий обробіток ґрунту — до

45 ц з 1 га, третій — до 48 ц з 1 га, четвертий — до 50 ц з 1 га. Наступний

обробіток фунту дасть дуже незначну, навіть нульову віддачу, отже, зробить

дедалі менший внесок у продуктивність землі. Цей закон діє за умови, що

кожний додатковий робітник на підприємстві має однаковий рівень освіти,

кваліфікації, трудових навичок, розумових здібностей тощо. Отже, за

наявності оптимальної кількості зайнятих на підприємстві внесок кожного

додаткового робітника у загальний обсяг виробництва менший від внеску його

попередника.

Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факторів,

наприклад, використання однакової техніки й технології обробітку ґрунту,

якості насіння, внесених добрив, їхньої кількості тощо. Така ситуація

нетипова на практиці. Тому закон спадної віддачі не відображає сталих,

суттєвих і спільних зв'язків між економічними явищами та процесами, отже, є

однобічним, неповним.

З погляду продуктивності праці дія закону спадної віддачі виражається в

тому, що середня продуктивність праці зростатиме доти, поки величина

продукту, виробленого додатковим працівником, перевищує величину

"середнього продукту", або середню продуктивність раніше зайнятих

працівників. Отже, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці

спостерігаються стадії її зростання, зниження і від'ємного значення

граничної продуктивності.

Досконалішим варіантом закону спадної віддачі є закон спадної

продуктивності факторів виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі

й суттєві зв'язки між розширеним використанням одного з факторів

виробництва (за незмінності всіх інших факторів) і меншим збільшенням

приросту продукції, яке (збільшення) до того ж на певному етапі починає

зменшуватися.

В інтерпретації американського економіста Т.Карвера сутність цього закону

полягає в тому, що у процесі використання праці, землі й капіталу кількість

благ найшвидше зросте за умови найоптимальнішого і пропорційного

використання.

Згідно з вимогами цього закону для правильного прийняття рішень щодо

раціонального вибору (зіставлення корисності і витрат) необхідно, щоб

граничні витрати у кожному окремому випадку дорівнювали граничному доходу.

Іншими словами, ресурси слід вкладати доти, поки ефект від вкладання

останньої одиниці ресурсу дорівнюватиме віддачі. Отже, інвестиції вигідні

до того часу, поки гранична корисність, або граничний дохід, перевищують

граничні витрати. Наймати на роботу нового працівника можна у тому разі,

коли вартість виготовленого ним граничного продукту перевищує витрати на

додаткову заробітну плату.

Розглядаючи з цього погляду графік рівноваги (рис.3), зокрема точку

перетину прямих попиту і пропозиції (в якій споживачі й виробники досягають

поставленої мети), бачимо, що у цій точці гранична корисність дорівнює

граничним витратам (за ціни Р граничний дохід працівників, тобто сума, яку

фірма може отримати від продажу додаткових сорочок, дорівнює граничним

витратам на їх виробництво).

Якщо ціна сорочок буде встановлена вище від точки рівноваги, попит на них

зменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непроданих сорочок

зростатимуть, що змусить виробників знизити ціни і скоротити виробництво

цього товару. Це зумовить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту

і пропозиції в ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і

пропозиції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде нижчою від ціни

рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію в умовах вільного ринку

(досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають або

впливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори

(техніка, мода, доходи сімей, податки та ін.) незмінні. В реальній

дійсності виконати всі умови вільної конкуренції неможливо, як у фізиці

немислимий маятник, який коливався б без будь-якого тертя.

Із зміною інших факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодії попиту

і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних

машин зросте продуктивність праці і знизяться витрати виробництва на

пошиття однієї сорочки. Лінія попиту при цьому зміститься донизу (рис.4).

Це зумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги знизиться.

Рис.4. Вплив нової техніки на динаміку цін

Якщо, наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити

більше сорочок. Лінія попиту зміщується вгору, зростає ціна рівноваги,

збільшується обсяг продажу ( рис. 5).

При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення від

точки рівноваги відбувається повернення до попереднього положення) і

нестійку — коли такого повернення немає.

Рис. 5. Вплив зростання доходів на динаміку цін

Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ринок споживача. Якщо

попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.

За допомогою таких моделей можна аналізувати зміни, що відбуваються на

ринку: коли існують різні види ринків (автомобілів, телевізорів, взуття

тощо), коли водночас впроваджується нова техніка і зростають доходи, коли

зміни на одному ринку зумовлюють певні зрушення на іншому тощо. В усіх цих

випадках взаємодія різних ринків, певних факторів на одному ринку

відбувається через ціновий механізм.

Коли ж пропозицію контролює один виробник-монополіст, такої відповідності

між попитом і пропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи

обсягу виробництва, змінити ціну або за фіксованої ціни змінити обсяг

виробництва.

На попит впливають не лише названі фактори, а й ціни на взаємопов'язані

фактори, скажімо, ціни на бензин і автомобілі. Тому із зниженням цін на

бензин попит на автомобілі зросте. Зростання цін на нафту збільшує попит на

газ та ін.

Водночас у світовій практиці траплялися випадки, коли попит на певний

товар упродовж тривалого часу зростав, а ціни істотно не змінювалися.

Наприклад, за 1880—1980 рр. річне споживання металу зросло у 20 разів,

коливання цін відбувалося на коротких проміжках часу, а ціна на метал

практично не змінилася. Це зумовлено відкриттям нових родовищ залізної

руди, впровадженням нової техніки та іншими факторами, які сприяють

зниженню витрат виробництва.

Загалом взаємодія попиту і пропозиції визначається законом попиту і

пропозиції, який виражає взаємодію між кількістю товарів і послуг, які хоче

отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує

виробник.

3. Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види

Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції. При

з'ясуванні особливостей взаємодії попиту і пропозиції важливо знати

конкретну величину зростання або зниження попиту і пропозиції, коли,

скажімо, ціна зростає на 20% або дохід зменшується на 5% та ін. Для цього

користуються поняттям еластичності.

Еластичність - міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факторів, які

їх визначають, І насамперед до зміни вартості товарів.

В кількісному вираженні еластичність означає ступінь або міру реагування

однієї змінної величини внаслідок одновідсот-кової зміни другої змінної

величини (таке визначення дали англійські економісти Р.Піндайк і

Д.Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції

відіграють зміни величини попиту залежно від ціни.

Основними факторами, що впливають на цінову еластичність попиту є: 1)

наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше

таких замінників і чим нижчі ціни на них, тим еластичніший попит); 2)

Страницы: 1, 2