Система національних розрахунків

готівку.

Для отримання чекової книжки підприємство або фізична особа подає до

банку-емітента заяву.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому

балансовому рахунку № 722 «Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки»

у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк

подається платіжне доручення для переказування коштів на рахунок № 722

(фізична особа подає в банк заяву або заповнює ордер за встановленою формою

на перерахування коштів, що зберігаються на її рахунку, або вносить суму

готівкою).

Чеки з чекової книжки виписуються чекодавцем, коли настає право

чекодержателя на одержання платежу, тобто видаються за фактично поставлені

товари та надані послуги.

Розрахунки акредитивами

Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент з доручення

свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

— виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари,

виконані роботи та надані послуги;

— надати повноваження іншому банку (виконавцю) здійснити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його

обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив

(продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Банк-виконавець — банк бенефіціара або інший банк, що з доручення банку-

емітента оплачує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-

емітентом на банк-виконавець, останній може виступати як авізуючий або як

банк-платник.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків зазначаються

у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий — акредитив, для оплати якого заздалегідь бронюються кошти

платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або банку-

виконавцю;

б) непокритий — акредитив, оплата якого за браком коштів на рахунку

платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні. На кожному акредитиві має

бути вказано, чи є він відкличним або безвідкличним. За відсутності такої

вказівки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або

анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром

(наприклад за недотримання умов, передбачених договором, дострокової

відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження щодо зміни умов відкличного акредитива заявник може

дати бенефіціару тільки через банк-емітент, котрий повідомляє банк-

виконавець, а останній — бенефіціара.

Банк-виконавець не має права виконувати безпосередні розпорядження

заявника акредитива.

Банк-виконавець зобов'язаний оплатити документи, які відповідають

умовам акредитива і були виставлені бенефіціаром та прийняті банком-

виконавцем до отримання останнім повідомлення про зміни або анулювання

акредитива.

Безвідкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або

анульований тільки за згоди бенефіціара, на користь якого він був

відкритий.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива,

якщо таке передбачено його умовами. Зі своїми пропозиціями щодо зміни умов

акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у

разі згоди, вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає

потрібне повідомлення банкові-виконавцю.

Акредитиви в іншому банку (виконавцю) з доручення банку-емітента можуть

виконуватися:

а) депоновані — списанням коштів із рахунка № 720 «Акредитиви»,

відкритого у банку-виконавцю;

б) гарантовані — наданням банкові-виконавцю права списувати кошти з

кореспондентського рахунка банку-емітента, відкритого за встановлення

кореспондентських відносин між банками.

Відносини між банком-емітентом і банком-виконавцем регулюються

кореспондентськими договорами (угодами), що в них обумовлюється розмір

комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і

виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати

розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним

бенефіціаром і не може бути переадресований.

Для відкриття акредитива підприємство подає банкові-емітенту заяву за

встановленою формою, де має вказати:

— назву заявника й бенефіціара та їхні ідентифікаційні коди за Єдиним

державним реєстром підприємств і організацій України;

— назву банку-емітента та банку, що виконуватиме акредитив;

— вид акредитива;

— строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у банку-

виконавцю);

— суму акредитива;

— дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриття

акредитива;

— умови акредитива (види товарів, які оплачуються, розрахункові

документи, порядок оплати цих документів — з акцептом уповноваженого

платника, без акцепту та ін.).

Зазначені реквізити є обов'язковими і за браком хоч би одного з них

акредитив не відкривають.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС.

ЙОГО ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА

Платіжний баланс — це макроекономічна модель, яка характеризує

зовнішньоекономічне становище держави та відображує економічні стосунки

національної економіки з економіками держав світу. Таку модель складають з

метою розробки та запровадження обгрунтованої зовнішньоекономічної та

валютної політики країни, аналізування та прогнозування тенденцій розвитку

товарного та фінансового ринків, одержання різноманітних порівняльних

даних, оцінювання умов торгівлі. На підставі фактичних даних про стан

платіжного балансу міжнародні фінансові установи, зокрема Міжнародний

валютний фонд, приймають рішення про надання країні фінансової допомоги для

стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

Платіжний баланс — це співвідношення між платежами, які здійснені

економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які

одержані ними з інших країн за певний період (квартал, рік). Якщо

надходження з-поза кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а

за перевищення платежів над надходженнями — пасивним. За активного сальдо

платіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну,

зростають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до відтоку

іноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом,

особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в

міжнародній кооперації, зв'язками зі світовим ринком позичкових капіталів,

станом державного регулювання економіки й зовнішньоекономічних відносин.

Тому платіжний баланс, точно відображуючи економічний стан країни, широко

використовується для прогнозування й макроекономічного регулювання.

Складання платіжного балансу, розробка методологічної та методичної

бази для його аналізу та прогнозування, а також опрацювання економічних

способів впливу держави на стан платіжного балансу покладено на

Національний банк України.

За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом за певний

період, в якому відображено всі реальні економічні стосунки між резидентами

й нерезидентами держави. Він свідчить про результати експортно-імпортних

операцій з товарами, послугами і капіталом; трансфертних операцій; про стан

валютних коштів; про факти зміни прав власності; про різні вимоги й

зобов'язання; накопичення або витрату валютних резервів тощо.

Для складання платіжного балансу використовується широке коло

інформаційних джерел та експертних оцінок на базі застосування сучасної

електронної обчислювальної техніки і нових інформаційних технологій за

такими основними напрямками:

— розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації з

платіжного балансу;

— застосування системи контролю за вірогідністю даних стосовно

зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного відображення у

звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

— визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішнього

боргу, удосконалення інформаційних потоків про міжнародні кредитні угоди;

— методичне обгрунтування й відповідне використання експертних оцінок і

розрахунків, даних спеціальних обстежень для характеристики окремих позицій

платіжного балансу;

— методологічне опрацювання питань проведення систематичного аналізу і

прогнозування платіжного балансу відповідно до стандартів Міжнародного

валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних

розробок.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна

економічна операція має подвійний запис— на кредит за однією статтею та на

дебет за іншою. Це правило ще раз підтверджує те, що більшість економічних

операцій за своєю суттю є обміном економічними цінностями. У разі, коли має

місце безоплатне передавання економічних цінностей (товарів, послуг або

фінансових активів), для відображення цієї операції подвійним записом

запроваджується особлива стаття «трансферти» — спеціально для обліку

операцій, проведених на безоплатній основі.

Отже, сума кредитових проводок має збігатись із сумою дебетових, а

загальне сальдо завжди має дорівнювати нулю. Але практично досягти такого

балансу просто неможливо. Розбіжності між сумами кредитових та дебетових

проводок називаються «чистими помилками та упущеннями» й відображаються у

відповідній балансуючій статті (табл. 1).

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яку

рекомендовано Міжнародним валютним фондом. За характером операцій платіжні

баланси включають такі розділи: рахунок поточних операцій; рахунок

капіталів та фінансових операцій; резервні активи.

У платіжному балансі зі знаком «плюс» відображається експорт товарів та

послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів,

збільшення зобов'язань; зі знаком «мінус» — імпорт товарів і послуг,

сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення

зобов'язань.

Таблиця 1

ДИНАМІКА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (млн дол. США)

|Статті |1994 |1995 |1996 |

|РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ |-1163 |-1152 |-1185 |

|БАЛАНС ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ |-1366 |-1190 |-1122 |

|ТОВАРИ (сальдо) |-2575 |-2702 |-4296 |

|Експорт товарів |13894 |14244 |15547 |

|Імпорт токарів |-16469 |-16946 |-19843 |

|БАЛАНС ПОСЛУГ | | |3174 |

|Експорт послуг |1209 |1512 |4799 |

|Імпорт послуг |2747 |2846 |-1625 |

|ДОХОДИ (сальдо) |-1538 |-1334 |-572 |

|Надходження |-344 |-434 |103 |

|Виплати |56 |247 |-675 |

|ПОТОЧНІ ТРАНСФЕРТИ (сальдо) |-400 |-681 |509 |

|Надходження |547 |472 |619 |

|Виплати |583 |557 |-110 |

|РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ ТА |-36 |-85 | |

|ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ | | |946 |

|РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ |735 |878 | |

|Капітальні трансферти | | |5 |

|ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК |97 |6 |5 |

|ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ |97 |6 |941 |

|в Україну |638 |872 |521 |

|з України |159 |267 |5 |

|ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ |-8 |-10 | |

|Зарубіжні цінні напери | | |-1 |

|Вітчизняні цінні папери | |-12 |199 |

|ІНШІ ІНВЕСТИЦІЇ | |16 |1090 |

|Активи |1033 |1099 |-821 |

|Пасиви |-3026 |-1574 |1911 |

|Середньострокові та довгострокові кредити |4059 |2673 |1140 |

|одержані |21 |3506 |1951 |

|погашені (графік) |1586 |4561 |-811 |

|Інший короткостроковий капітал |-1565 |-1055 |771 |

|РЕЗЕРВНІ АКТИВИ |4038 |-833 |-873 |

|Помилки та упущення |-546 |-488 |239 |

|БАЛАНС |428 |274 |0 |

| |0 |0 | |

Поточні операції. Баланс поточних операцій включає такі статті: баланс

товарів та послуг (торговельний баланс), чисті доходи, поточні трансферти.

Рахунок поточних операцій є важливою частиною платіжного балансу, оскільки

він забезпечує інформацію про стан попиту на імпорт та експорт, що суттєво

може впливати на обмінний валютний курс. Крім того, цей розділ балансу

забезпечує інформацію про те, що станеться з правом країни на іноземне

майно у довгостроковому періоді.

Зміст кожної позиції у платіжному балансі потребує спеціального

розгляду. Торговельний баланс розраховується на підставі даних митної

статистики, оскільки вона повніше відображає експортно-імпортні потоки,

враховуючи і дрібний опт.

Для складання статті «Послуги» використовуються дані банківської

звітності, Міністерства статистики, додаткова інформація від окремих

міністерств та відомств, довідки з посольств та експертні оцінки.

До статті «Доходи» (відповідно до міжнародної практики) включають не

тільки дані про трудові надходження та виплати, дивіденди з прямих та

портфельних інвестицій, проценти на залучений капітал, а також і проценти,

що мають бути сплачені у звітному періоді. Таким чином, ідеться не тільки

про фактично сплачені проценти, а й про виконання графіка відповідних

платежів. Саме вони дають уявлення щодо реальних прибутків та витрат від

наданого та залученого капіталу.

Стаття «Трансферти» відображає некомпенсовану передачу Україні

матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. У платіжному балансі

виокремлюють поточні та капітальні трансферти. Поточні трансферти

збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і

зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Поточні трансферти

відображають на рахунку поточних операцій та складають за даними

банківської звітності, інформації з агентства міжнародної технічної

допомоги та ОЕСД.

Рахунок капіталів та фінансових операцій. Цей розділ включає: прямі та

портфельні інвестиції, іноземні кредити, капітальні трансферти. Він описує

рух капіталу між країнами. Відтік капіталу спричиняє купівля іноземних

активів (стаття платежів), а приплив — купівля іноземцями національних

активів (стаття надходжень).

Резервні активи. Оскільки валюти більшості країн не використовуються як

міжнародні валютні резерви, то ці країни змушені (фінансувати дефіцит

платіжного балансу, постачаючи іноземним урядам та центральним банкам

власні валютні резерви. Дефіцит платіжного балансу асоціюється з втратою

даною країною валютних резервів; активне сальдо — з приростом цих резервів.

Коли ми говоримо про пасивне чи активне сальдо платіжного балансу, то

фактично маємо на увазі надлишок або дефіцит у офіційному балансі резервів

для операцій. Цей баланс охоплює статті рахунку на поточних операціях плюс

статті рахунку капіталу. Оскільки платіжний баланс має врівноважуватися, то

офіційний баланс резервів для операцій дає нам чисту суму валютних

резервів, що переміщуватимуться між центральними банками для фінансування

міжнародних операцій. Центральний банк особливо заінтересований у виявленні

потоків руху валютних резервів, оскільки вони мають значний вплив на

монетарну політику і, зокрема, на пропозицію грошей.

Баланс ринку праці

Баланс ринку праці характеризує рух робочої сили і складається з

відповідних балансів ринку праці територій. Реформування економіки, зміна

форм власності впливатимуть на вивільнення працівників з галузей економіки

і в послідуючі роки.

Збільшиться частка незайнятого населення, яка перебуватиме на обліку в

державній службі зайнятості. На початок року вона становила 1413 тис. осіб

(відповідно у 1997 р. - 392.2 тис., у 1998 р. - 677.9 тис. осіб). В

послідуючі роки збільшиться рівень зареєстрованого безробіття з 4.62%

працездатного населення у працездатному віці до 6-7%. Рівень прихованого

безробіття значно перевищуватиме його офіційний рівень.

Кількість зареєстрованих безробітних збільшиться з 1265,8 тис. осіб на

кінець 1998 року до 1700 тис. чоловік на кінець 1999 року.

Баланс ринку праці є основою для складання Програми зайнятості

населення.

Таблиця 2

Баланс ринку праці, тис. осіб

|Показник |Роки |

| |1997 |1998 |1999 |

| |звіт |очікува|прогноз|

| | |не | |

|1. Кількість незайнятих осіб, які перебували на | | | |

|обліку в |1455.2 |2422.4 |3300 |

|державній службі зайнятості - всього | | | |

|2. Кількість незайнятих осіб, які перебували на | | | |

|обліку, на початок |392.2 |677.9 |1413 |

|року | | | |

|3. Звернулося з питань працевлаштування протягом| | | |

|року - |1063 |1744.5 |1887 |

|всього, у тому числі |259.8 |618:8 |760 |

|вивільнені з галузей економіки |439.9 |639.9 |610 |

|звільнені з причин плинності кадрів |77.6 |133.8 |150 |

|випускники навчальних закладів |66.3 |110 |130 |

|раніше зайняті в домашньому господарстві |219.4 |242 |237 |

|інші категорії незайнятого працездатного | | | |

|населення | | | |

|4. Працевлаштовано незайнятих громадян |303.5 |372.6 |450 |

|5. Знято з обліку для самостійного вирішення | | | |

|участі у трудовій діяльності та з інших причин |473.8 |636.8 |860 |

|6. Кількість незайнятих осіб, які перебували на | | | |

|обліку, на кінець |677.9 |1413 |1990 |

|року |637,1 |1265.8 |1700 |

|з них - безробітні | | | |

|7. Рівень зареєстрованого безробіття (у % до | | | |

|працездатного населення у працездатному віці) |2.33 |4.62 |6.2 |

Таблиця 3

Баланс грошових доходів і видатків населення України, (млн. грн)

| | |Роки | |

|Показник |1997 |1998 |1999 |

| |звіт |очікува|прогноз|

| | |ння | |

|Доходи | | | |

|Оплата праці робітників та службовців, включаючи| | | |

|робітників кооперативів та суб'єктів |25478 |28500 |30400 |

|підприємницької діяльності | | | |

|Грошові доходи від колективних | | | |

|сільськогосподарських підприємств |122 |115 |120 |

|Надходження виторгу від продажу продуктів | | | |

|сільського господарства |1496 |1690 |1880 |

|Пенсії та грошова допомога |12374 |13200 |14330 |

|Стипендії |144 |170 |180 |

|Доходи від продажу іноземної валюти |6184 |8500 |10200 |

|Сальдо грошових переказів |115 |175 |190 |

|Інші доходи |4156 |4700 |5100 |

|Всього грошових доходів; |50069 |57050 |62400 |

|Видатки і заощадження | | | |

|Купівля товарів і оплата послуг - усього, |31876 |35700 |38280 |

|у тому числі у всіх торгових системах і | | | |

|сільськогосподарських підприємствах |21275 |24770 |25480 |

|оплата послуг та інші витрати |10601 |10930 |12800 |

|Обов'язкові платежі та добровільні внески |5223 |7000 |7800 |

|Приріст заощаджені, у вкладах та придбання |2585 |2100 |2760 |

|іноземної валюти | | | |

|Видатки населення на придбання іноземної валюти |7757 |10600 |11000 |

|Інші видатки |491 |850 |960 |

|Всього грошових видатків і заощаджень |47932 |56250 |60800 |

|Перевищення доходів над видатками (+) або | | | |

|видатків над доходами (-) |+2137 |+800 |+1600 |

Використана література

1. Грощі та кредит: Підручник/За ред. Професора Б.С.Івасіва.—К.: КНЕУ,

1999.—404 с.

2. Пруссова Л.Г. Экономика. Тренинг курс. Учебно-методическое пособие–К.:

ТОВ ”УВПК”ЕксОб”, 1999.–632с.

3. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання

економіки. – Львів: “Українські технології”, 1999. – 640 с.

4. Дідівська Л., Головко Л. Державне регулювання економіки. – К.: Знання-

Прес, 2000. – 209 с.

Страницы: 1, 2