бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Поняття та структура світового ринку

Бразилія, Китай, Великобританія. Світовий ринок контролюють сім провідних

фірм: "Електролюкс - Зануссі" /Швеція - Італія/ з річним обсягом

виробництва 10,7 млн. шт., "Дженерал Електрик" /США/ - 5,2, "Уірлпул" /США/

- 5,1, "Мацусіта" /Японія/ - 4,5, "Бош-Сіменс" /ФРЩ- 3,7, "Томсон-Бранд"

/Франція/ - 1,8 млн. шт. Асортимент холодильників, що виробляється

західноєвропейськими фірмами, в основному представлений двох- і

трьохкамерними моделями. В США і Японії 60% випуску складають холодильники

типу "шафа" місткістю до 520 дм3. На ринку США і країн Західної Європи

найбільш широко представлена холодильна техніка виробництва США - її частка

складає 70%, майже 10% - частка ФРН, решта - 20% - майже рівно

розподіляється між Францією, Великобританією, Італією. Більшу частину

холодильників, що продаються на ринку США, складають моделі місткістю 400-

700 дм3 у вигляді "шафи" або колонки з вертикальним розміщенням камер.

Найбільші виробники-фірми "Дженерал Електрик" /35%/, "Уірлпуд" /28%/ та

інші. В ФРН холодильники випускають 35 фірм, але 50% випуску припадає на

4компани - "Бош-Сіменс" /22%/, "АЕГ" /10%/, "Баукнехт" і "Лібгерр" /по 8%/.

У Великобританії ринок холодильників характеризують стабільність продажу та

невисокі ціни. Провідні фірми з їх виробництва - "Три сіті" та "Лек". У

Франції - провідний виробник холодильників - фірма "Томсон". Найбільші

продуценти холодильників Італії -фірми "Електролюкс-Зануссі", Голландії -

"Філіпс". Ринок холодильників розвинутих країн свідчить про високу

насиченість: США - 99,9%, Франція, Італія - 99%, ФРН, Японія - 98%.

Незважаючи на це, ринок холодильників може бути оновлений і розширений. Це

стосується і країн СНД. Найбільший Виробник - Росія /66% випуску

холодильників СНД/. В Україні продукується 11% холодильників - на

підприємствах Донецька /модель "Норд"/, Дніпропетровська /модель "Дніпро"/,

Василькова /модель "Кристал"/. Надійністю визначаються білоруські /модель

"Мінск"/ та литовські /модель "Сайге"/ холодильники. Невисокою якістю

зарекомендували себе холодильники виробництва вірменських, таджицьких,

азейбарджанських та узбецьких підприємств. Насиченість ринку холодильників

країн СКД, і зокрема України, досить висока - 80-85%. Але через високі ціни

активність цього ринку млява, населення в основному користується

холодильниками, придбаними раніше. Незважаючи на це, завозяться і

рекламуються дорогі імпортні холодильники - італійські, японські та інші.

Світовий ринок продовольчих товарів

За даними Всесвітньої Продовольчої Ради ФАО ООН після другої світової

війни в міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до зниження частки

продовольчих товарів у світовому товарообігу від 46% а 1950 р. до 10% в

1990 р. Абсолютний обсяг світової торгівлі продовольчими товарами зростає,

але темпи його розвитку більш повільні, ніж у групі промислових товарів

споживчого призначення. В 1991 р. обсяг світового товарообігу продовольчих

товарів становив 949,3 млрд. дол., у тому числі експорт - 454,8, імпорт -

494,5. Світові ціни на продовольчі товари мають понижувальну тенденцію в

порівнянні з швидким зростанням цін на промислові споживчі товари.

У світовій торгівлі продовольчими товарами в 90-ті роки панівне

становище продовжують посідати промислове розвинуті країни.

На частку країн ОЕСР припадає 55% світового товарообігу продовольчих

товарів при населенні, яке становить 18% від населення планети. Країни, що

розвиваються концентрують більше половини світового населення, а частка їх

у світовій торгівлі становить 30%. Тільки 15% світового товарообігу

продовольчих товарів належить східноєвропейським країнам та СНД.

Кон’юнктура світового ринку продовольчими товарами залежить від ряду

факторів національного та міжнародного характеру. Нерівномірність розвитку

та особливості міжнародного поділу праці у виробництві продовольства

історично зумовлені;

1) розбіжностями географічного положення території країн, їх

агроресурсним потенціалом;

2) кількістю населення;

3) кваліфікацією трудових ресурсів;

4) соціально-економічними факторами виробництва та торгівлі

продовольчими товарами.

На початку 90-х років у країнах ОЕСР сільськогосподарське виробництво

складає 2,5% ВВП, у Латинській Америці - 10%, у Східній Азії -22%,

Південній Азії - 33%, в Африці - 34%. Число економічно активного населення,

зайнятого в сільському господарстві промислове розвинутих країн становить

6%, в країнах, що розвиваються - 60%. Аграрний характер економіки, низький

рівень механізації виробництва, експортна спеціалізація на культурах

тропічного та субтропічного землеробства зумовлюють залежність країн, що

розвиваються від світового ринку продовольства. В більшості цих країн

сільськогосподарські товари в загальній структурі товарного експорту

коливаються від 50 до 100%. Нестабільність та обмеженість валютних

надходжень від експорту тропічних товарів негативно впливає на покупну

спроможність аграрних країн Африки, Азії, Америки. Висока зовнішня

заборгованість ускладнює оплату імпорту продовольства країн третього світу.

Відставання темпів зростання виробництва продовольчих товарів /1-2%/ від

швидких темпів збільшення населення /3-4%/ загострює продовольчу проблему

країн, що розвиваються, де за оцінками експертів ФАО 00Н, 800 млн. чоловік

хронічно недоїдають та голодують.

У промислово-розвинутих країнах високо механізовані інтенсивні системи

виробництва продовольства забезпечують високі темпи його розвитку /2-3%/,

які випереджують збільшення темпів зростання населення /1%/, що веде до

накопичення експортних ресурсів продовольчих товарів, насичення місцевим

продовольчих ринків.

Циклічність агропромислового виробництва відбивається на кон’юнктурі

світових цін на продовольчі товари, на прибутках фермерів. В умовах

надвиробництва продовольчих товарів наприкінці 80-х на початку 90-х років

в’ялий попит на них на внутрішніх ринках веде до пошуків зовнішніх ринків

збуту, пожвавлення зовнішньої торгівлі, яка розвивається високими темпами

/5-7% в рік/. У випадку накопичення надлишків продовольчих товарів

використовуються експортні субсидії для стимулювання їх вивозу на світові

ринки. Для обмеження доступу імпортних товарів на свої ринки застосовується

система протекціонізму - підвищення мита на увіз продукції, введення

нетарифних заходів - квотувань увозу, ліцензування, вибіркове

оподаткування, мінімальні імпортні ціни, антидемпінгові та компенсаційні

засоби, введення санітарних норм, "добровільне обмеження експорту" країнами

постачальниками. Субсидіювання експорту часто приводить до зниження цін на

світовому ринку, може використовуватись для захоплення сегментів товарних

ринків у конкурентній боротьбі.

Для зменшення надлишків продовольчих товарів на внутрішніх ринках і

підтримування доходів фермерів країни ОЕСР виплачують грошові субсидії

виробникам за скорочення посівів зерна, зменшення .поголів'я тварин,

вводять квотування виробництва товарів, здійснюють закупки продукції за

гарантованими цінами для державних продовольчих резервів.

Країни, що розвиваються, як правило, не можуть субсидіювати національне

виробництво та експорт сільськогосподарських товарів через обмеженість

фінансових ресурсів.

СВІТОВИЙ РИНОК ПОСЛУГ

Світовий ринок послуг — це система міжнародних відносин обміну, які

існують на основі міжнародного поділу праці та інших форм міжнародних

економічних відносин, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні

види послуг.

Послуга — це продукт праці, створений в результаті угоди, про купівлю-

продаж, якому іманентні властивості товару, але у якого відсутня уречевлена

форма.

Передумови та умови розвитку світового ринку послуг:

— прискорення розвитку процесу міжнародного поділу праці, який

призводить до виникнення нових видів діяльності;

— иауково-технічний прогрес;

— ускладнення виробництва;

— насичення ринків товарами;

— інформаційний бум;

— прискорений розвиток нових видів транспорту;

— нові наукові відкриття;

— нові форми розвитку економічних процесів.

Що стосується структури світового ринку послуг, то її розглядають по-

різному. У Міжнародному валютному фонді, наприклад, усі послуги зводять до

чотирьох груп:

— фрахт;

— решта транспортних послуг;

— туризм;

. інші послуги.

За іншим, більш детальним підходом, структуру послуг можна подати по-

іншому:

— фінансові послуги, до яких відносять: міжнародний лізинг, міжнародний

факторинг, міжнародним френчайзинг, міжнародний форфейтинг;

— міжнародний туризм;

— міжнародний ринок професійних послуг;

. міжнародний консалтинг;

. інші послуги.

Міжнародний лізинг.

За останні 15—20 років надзвичайно бурхливо розвивається міжнародний

лізинг. Це одна із форм міжнародних послугових відносин, яка має вигляд

кредитування експорту й імпорту товарів, що полягає в довгостроковій оренді

машин, устаткування, транспортних засобів, будівель виробничого призначення

тощо.

Міжнародний лізинг — це складна фінансова операція, при якій спеціальна

лізингова фірма (орендонадавач) у відповідності з домовленістю з офіційним

орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини,

наймає людей і передає на визначений час за встановлену плату орендарю.

Отже, лізинг є своєрідним симбіозом кредиту та оренди, при якому споживач

бере в оренду необхідний товар чи об'єкт оренди не безпосередньо у

виробника, а у спеціальної компанії, котра і займається такою специфічною

послугово-креднтною діяльністю. Виграють від цього усі три суб'єкти:

виробник, реалізуючи товар, відразу ж отримує гроші; споживач не виплачує

повну суму за товар відразу, а тільки здійснює незначні виплати протягом

досить тривалого періоду; лізингова компанія, як правило, отримує стабільні

значні прибутки від своєї діяльності. Якщо суб'єкти лізингу належать до

двох і більше країн, то такий лізинг є міжнародним. Обсяг лізингових

операцій світі за рік дорівнює в середньому 300—500 млрд. доларів США.

Загальна цінність міжнародного лізингу полягає в тому, що в такни

спосіб споживачеві полегшується доступ до високих технологій, вдається

оперативно заміняти старе обладнання на нове, прогресивніше направляти

зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевому результаті призводить до

оптимального розвитку світової економіки.

Міжнародний факторинг.

У світі спостерігається тенденція до чіткого виділення в окремі види

діяльності таких ще порівняно недавно суто банківських послуг, як факторинг

і форфейтинг.

Міжнародний факторинг — це вид міжнародної послугової діяльності у

сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає

короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії з метою

негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70-90% платежу уже

за 2—3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при

проведенні розрахунків.

Іншими словами, суть міжнародного факторингу зводиться до того, що

фактор-фірма погоджується звільнити експортера від фінансового тягаря

експортної угоди, особливо від очікування платежу від закордонних покупців,

для того, щоб експортер зміг зосередитися на своїй безпосередній

діяльності: виробництво, продаж і маркетинг товарів.

Міжнародним форфейтинг.

Якщо факторинг функціонує у сфері короткотермінових кредитів, то

форфейтингова стихія — це середньострокові кредити (до 7 років).

Міжнародний форфейтннг є таким видом послугової діяльності у сфері

міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтеру

(форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов'язання

іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або

простого векселя з авалем.

Аваль — це письмове фінансове поручительство, тобто це форма гарантії

банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових

можливостей володаря обігового кредитно-грошового документу, на якому

зазначене таке поручительство.

Отже, суть міжнародного форфейтингу полягає в тому, що зобов'язання

імпортера-боржника, термін виконання якого ще не настав, може бути

експортером-кредитором перетворене у валютне надходження шляхом продажу

цього зобов'язання форфейтеру, котрий погоджується його купити па

беззворотній основі тільки при умові наявності гарантії з боку якоїсь

відомої фінансової установи у країні імпортера.

Надзвичайно ефективним міжнародний форфейтинг є при експорті засобів

виробництва, коли договір купівлі-продажу може передбачати сплату

купівельної ціни частинами протягом 2—5 років.

Міжнародний френчайзинг.

Міжнародний френчайзинг — це система міжнародних послуговнх відносин,

що виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни

бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству) іншої країни на

використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу.

При цьому фірма, котра віддає право на користування своїм підрозділом або

іменем, називається френчайзером, а мале підприємство чи бізнесмен, що

придбав дозвіл на таке користування, має назву френчайзі. І нарешті сам

дозвіл, що виступає об'єктом купівлі-продажу, зветься френчайзою.

У відповідності з міжнародною френчайзною угодою френчайзер

зобов'язується надавати френчайзі допомогу у підготовці персоналу,

організаційних питань, реклами, у постачанні (пошук постачальників й

отримання від них сировини за пільговими цінами) тощо. Френчайзі за ці

послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу і здійснює

періодичні платежі, а також зобов'язується вкласти в цю компанію частину

свого капіталу й надавати послуги в області маркетингу та менеджменту.

Міжнародний консалтинг.

Міжнародний консалтинг — це вид міжнародної послугової діяльності, яку

здійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання порад

державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн з широкого кола

питань економічної діяльності, а також яку здійснюють спеціалізовані фірми

одної країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності

фірмам з цієї ж країни. Іншими словами, міжнародний консалтинг є такою

системою послуг міжнародного рівня, при якій спеціалізовані фірми проводять

аналіз, дослідження і видають рекомендації стосовно об'єкта консультацій,

отримуючи за це певну вииагороду.

Досить часто консалтингові послуги проводяться паралельно чи разом з

наданням інших видів послуг, а тому суто консультаційних фірм у світі не

так уже й багато, ніж таких, котрі спеціалізуються на виданні змішаних

видів послуг. Консалтингові послуги надають і фірми, що спеціалізуються на

далеко иепослу-гових видах діяльності. Досить відомі гіганти нафтового,

автомобільного та електронного бізнесу створюють свої філії, дочірні

компанії, які спеціалізуються в консалтинговому бізнесі.

Консалтинг передбачає також організацію й проведення консультантом

навчання та професійної підготовки спеціалістів замовника, що надзвичайно

підсилює практичне застосування порад консультанта, тобто підвищує

ефективність використання цих порад. Попередня оцінка консультативннх

послуг, як правило, здійснюється саме з урахуванням професійної цінності та

досвіду практичної діяльності, а також із врахуванням економічного ефекту,

що передбачається отримати від втілення поради.

Міжнародний туризм

Серед найрентабельніших видів бізнесу твердо зарекомендував себе

міжнародний туризм, котрий об'єднує досить широкий набір послуг. Тому

міжнародний туризм можна визначити, як багатопланову систему послугових

заходів, що направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками

одних країн і знаходяться з короткотерміновими відвідуваннями в інших

країнах.

За числом туристів, які відвідують країну, перед веде Франція (до 40

млн. чоловік за рік), яка має від туристичного бізнесу біля 6 млрд. доларів

США позитивного сальдо. А Іспанія, хоч і менша, кількість туристів, що її

відвідує (біля 30 млн. чоловік за рік). має позитивне сальдо між експортом

та імпортом туристичних послуг до 13 млрд. доларів і при цьому доходи від

туризму складають третину усього експорту країни. Таку ж долю в експорті

мають доходи від туризму в Австрії.

Найгірше з розвинених країн у плані експорту туристичних послуг стоять

Японія (до 20 млрд. доларів негативного сальдо) і Німеччина (до 15 млрд.

доларів негативного сальдо). У Японії, до того ж, дуже низька

відвідуваність (усього до 2- млн. чоловік за рік).

Серед країн, що розвиваються, найбільше позитивне сальдо має Тайланд

(біля 3 млрд. доларів США). Можна також відзначити, що половина валового

внутрішнього продукту Багамських островів створюється, за рахунок

іноземного туризму.

Страхові послуги на світовому ринку.

На світовому ринку з усіх послугових відносин страхові відносини

найналагодженіші. І взагалі страхування вже досить давнє: наприклад,

страхова компанія «Ллойд» має трьохсотлітню практику здійснення страхових

операцій.

Страхування — це особлива форма економічних відносин, що мають

послуговий характер, і виникають в результаті створення (за рахунок внесків

учасників економічних відносин) цільових фондів для відшкодування збитків,

які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини. Якщо

стається страхова подія, то визначається величина збитків і в залежності

від страхової суми виплачується потерпілому страхове відшкодування.

Державні страхові компанії, як правило, створюються для проведення

специфічних видів страхування або для запобігання відпливу валюти по

каналах страхування й перестрахування. Наприклад, у багатьох країнах

спеціалізовані державні компанії здійснюють страхування експортних кредитів

з метою заохочення експорту. У багатьох країнах державні компанії за

законодавством є співстрахівниками або перестрахівниками по відношенню до

недержавних компаній, що робиться з метою найкращого використання місткості

страхового ринку, а саме запобігання відпливу валюти за кордон.

ЗМІСТ

Вступ.

1. Виникнення світового ринку та стадії його розвитку.

2. Характерні риси світового капіталістичного ринку.

3. Структура світового ринку:

а) регіональна;

б) товарно-галузева.

Висновки.

Література.

Використана література:

1. Мазаракі А.А. Світовий ринок товарів та послуг: товарна структура–

К.: 1996р.

2. Семенов Л.Д. Международные экономические отношения. – М.: 1998 г.

3. Прусова Л.Г. Экономика. Тренинг курс. – К.: 1999, 632 с.

4. Школа. Міжнародні економічні відносини. – Чернівці, 1996 р.

5. Козик. Міжнародні економічні відносини. – Львів, 1999 р.

6. Макконел К.Р., Брю С.Л., Экономикс: принципы, проблемы и политика. –

К.: 1999 г., 785 с.

ВИСНОВКИ

Отже, ми можемо зробити висновок, що виникнення і становлення світового

ринку – це складний і довготривалий процес, що був обумовлений міжнародним

поділом праці і капіталістичним виробництвом.

Світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, що

пов’язані між собою законами міжнародного поділу праці. Світовий ринок є

сферою забезпечення розширеного відтворення, тому зв’язки між

товаровиробниками різних країн здійснюються через обмін товарами і

розширюються в міру збільшення масштабів виробництва.

Також треба зазначити, що взаємодія світових господарств відбувається

на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які

реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін

інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію

робочої сили.

Світовий ринок має складну структуру, яка може змінюватись під впливом

різних чинників, але найголовніший з них є НТР, так як протягом усієї своєї

історії людство перебуває у стані постійного наукового пошуку, змінюючи

навколишній світ. Під впливом НТР змінюється не тільки сучасний стан

світового господарства, а й відбуваються якісні і територіальні зрушення у

ньому. Структуру світового ринку можна розглянути у трьох аспектах:

регіональному, товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки

окремих країн або їх угруповань.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі

товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його

частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифікацію ООН –

Стандартну міжнародну торговельну класифікацію – СМТК, Брюссельську митну

номенклатуру, Гармонізовану систему.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку

розрізняють ринки промислово розвинутих країн, країн, що розвиваються, та

країн з перехідною економікою.

Щодо України, необхідно визначити її місце в світовій економіці.

Перебуваючи складовою частиною радянської економіки, українська була

орієнтована на участь у МПП переважно серед країн – членів СЕВ. Особливістю

цього інтеграційного угрупування було централізоване регулювання

зовнішньоекономічних зв’язків. Це дозволило захищати національні економіки

від подій міжнародного ринку, але одночасно лишало можливості постійно

об’єктивно оцінювати рівень ефективності національного виробництва. І як

наслідок таких умов – відсталість від світових інтеграційних процесів і

випадання з світових господарських зв’язків.

Для включення України до світового і регіональних ринків необхідно

перетворити, а по суті створити нову економічну систему, усунути бар’єри,

які гальмують економічні і науково-технічні зв’язки України з іншими

країнами, забезпечити економічну ефективність зовнішніх зв'язків. Ринкова

структура господарства України має складатись з різних самостійних

суб'єктів господарчої діяльності, що грунтується на законах та економічній

вигоді. Важливими умовами інтеграції України з регіональними світовими

ринками є налагодження випуску конкурентоспроможної продукції і створення

конкурентного середовища. Необхідні також перетворення в економічній

сфері, великі капіталовкладення, стимулювання виробництва, створення

сприятливого інвестиційного клімату.

Участь України в регіональному співробітництві передбачає більш високий

ступінь економічної взаємозалежності, формування однорідного середовища

діяльності суб’єктів господарювання.

Розширюється економічне співробітництво України з Європейським

Союзом. У березні 1998 р. набрала чинності Угода про партнерство і

співробітництво, яка була підписана ще в червні 1994 р. Відповідно до цієї

Угоди уже в 1998 р. можуть початись переговори про створення зони вільної

торгівлі між ЄС і Україною. Угодою також підтверджені режим найбільшого

сприяння торгівлі між країнами, лібералізація руху капіталів, взаємний

захист інтелектуальної власності.

-----------------------

Світовий ринок товарів

та послуг

Ринок Пн. Америки

НАФТА

Ринки Азії АСЕАН АТР САР СААРК АТЕС

Ринок Центральної і Східної Європи CEFTA

Західноєвропейський спільний ринок країн ЄС

Ринки Латинської Америки Андська група КАРІКОМ

МЕРКОСУР ЦАОР

Ринок Євразійських країн СНД

Ринок Австралії і Нової Зеландії АНСЕРТА

Ринки Африки ЗАЕС КОМЕСА САДК ТЕСЦА ЮДЕАК

Регіональна структура світового ринку

Страницы: 1, 2, 3, 4


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.