Міжнародний лізинг в системі світогосподарських звязків

Міжнародний лізинг в системі світогосподарських звязків

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ

“МІЖНАРОДНИЙ ЛІЗИНГ В СИСТЕМІ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ”

Сердюк Алевтини

Науковий керівник проф. Філіпенко А.С.

КИЇВ 1998

ПЛАН

|Вступ |3 |

|1. Теоретичні засади міжнародних лізингових відносин. |6 |

|1.1 Поняття та функції лізингу. |6 |

|1.2 Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин. |9 |

|1.3 Якісні переваги лізингу. |11 |

|1.4 Види лізингу. |16 |

|1.5 Форми лізингових угод. |17 |

|2. Склад, види та форми лізингових платежів |19 |

|3. Міжнародний лізинг в системі зовнішньоекономічних зв’язків |21 |

|України. | |

|Висновки |25 |

|Список використаної літератури. |27 |

Вступ

Із здобуттям у 1991 році незалежності Украіна стала на шлях глибоких

перетворень, де провідне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Для

структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує

інвестицій. Так, згідно розрахунків Міністерства економіки, для успішного

проведення реформ обсяги інвестицій треба щонайменше збільшити втричі.[51]

Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої

держави важливе місце займають податки і амортизаційні відрахування:

змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуюючи або

зменшуючи строки амортизації, держава визначає галузі більш прибуткового

вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй

напрямку.

В такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів

оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємтсв

різних форм власності. Одним із найбільш ефективних таких методів є лізинг,

під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в

тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.

Як вже зазначалось, нині лізингові операції розглядаються як новий вид

фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економічного розвтку та

інші вигоди, до яких належать: [19,с.7]

1. зменшений обсяг ліквідних засобів у зв`язку з труднощами, що

постійно створюються на грошовому ринку;

2. загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які

дають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення в

господарчий оборот малих і середніх фірм;

3. підтримка розвитку лізингових операцій з боку державних органів

влади і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання

інвестиційної діяльності;

4. загальне збереження ліквідності підприємств;

5. створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає

балансові переваги та страхові вигоди.

Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність

є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Досвід іноземних

країн підтверджує цю точку зору.

Так, наприклад, питома вага інвестицій через лізинг у загальній сумі

національних інвестицій в устаткування в 1992 році за даними Європейської

федерації національних асоціацій лізингових товариств склала в Німеччині -

16,6%, Англії - 28,2%, Франції - 17,5%, Нідерландах - 10,5%, Швеції -

26,3%, Австрії - 19,9%. В США це джерело дає близько 30% загальних

капіталовкладень.

Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах

економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично

зупинилося фінансування оновлення основних засобів у зв`язку з

недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей

метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним і може сприяти

збереженню ліквідності більшості підприємств України. Міністерство

економіки України дотримується тієї ж думки, вважаючи, що подаланню

промислового спаду може сприяти саме лізинг обладнання.

Відомо, що гарантією та запорукою успішного розвитку будь-якої

підприємницької діяльності є її надійне правове забезпечення. І навпаки,

правова невизначеність відносин партнерів стає однією з причин, що стримує

підприємницьку ініціативу. Лізинговий бізнес не є винятком.

Тому важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення

сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх

учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої

та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.

Таким чином, враховуючи повністю позитивний досвід здійснення

лізингових операцій в іноземних краінах, а також необхідність і

перспективність розвитку лізингу в Україні, враховуючи незначний досвід

України у регулюванні лізингових відносин і більш досконале законодавство

країн, що протягом десятиліть практикують лізинг, передбачаючи той факт, що

вивчення і аналізування теоретичних питань лізингу та світового досвіду

лізингових відносин, а також перспектив міжнародного лізингу в Україні

полегшить подальше становлення лізингу в Україні і дасть можливість

уникнути певних помилок у регулюванні цих відносин в подальшому, вважаю за

можливе віднести тему “Міжнародний лізинг в системі сучасних

світогосподарських зв’язків” до розряду актуальних.

1. Теоретичні засади міжнародних лізингових відносин.

Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав

широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації

підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми

його розвитку в багатоукладній економіці. В умовах фінансової кризи, коли

більшість підприємств невзмозі здійснювати крупні капіталовкладення

фінансових засобів в технічне оновлення та інтесифікацію виробництва,

стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу,

який дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку

виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності,

в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі в більшості залежить від

вірного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного

відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.

Тому перш за все потрібно вияснити, в чому сутність лізингу, які його

природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише всебічне

пізнання економічного механізму та переваг, що закладені в системі лізингу,

дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій

діяльності.

1. Поняття та функції лізингу.

Відносно економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки

економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні

розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності,

другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її

форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті

вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва

або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії

за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням.[21, с.7]

Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського

права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та

існування його в якості особливого виду бізнесу основані саме на можливості

розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження -

користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою

отримання доходу та інших вигод, та саме право власності як правове

панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що

багатство в кінцевому рахунку заключається не просто в обладанні власністю

безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Звідси перш за все випливає, що лізинг - це спосіб реалізації відносин

власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з

якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку.

Лізинг в широкому значенні являє собою організаційну форму

підприємницької діяльності, яка відображає відносини власності, як

уособлену систему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як

економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми

прояву.

Дивлячись на те, що лізинг відображає визначену взаємодію елементів

виробничих сил та виробничих відносин, то він має матеріально-речову основу

та соціально-економічну форму.[17,c.18-56; 18, c.35]

Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності

та спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з

власником, суспільством і т.і.), а також умовами трансформації власності.

Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими

формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів

підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами

кредитування.

Вважається загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним

механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну

основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди,

інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову

організаційно-правову форму бізнесу.

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня

в порівнянні з орендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та

передбачає широкий диапазон знань фінансового бізнесу, та положення в

виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних

потреб клієнтів та особливостей оренди.

Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну лізинг:[3]

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування

власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у

виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є

власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і

погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови

сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Таким чином, лізинг - це особливий вид підприємницької діяльності,

який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні,

кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує

сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

1.2 Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин.

Визначення об’єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода

вважається недійсною.

Головною обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються

в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з

діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме

майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до

законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами

(машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка,

системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і

щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. [16, c.24]

З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів)

лізингу:

а) рухоме майно:

обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні

лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби,

обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в

тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

будівельна техніка;

засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;

оргтехніка, конторське обладнання;

ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

б) нерухоме майно:

будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-

побутового призначення;

споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні

споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не

заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

Суб’єкти лізингових відносин

Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності,

котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно

за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:[26, c.34]

3. банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи,

в яких передбачений цей вид діяльності;

4. лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на

фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не

тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією

лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації

і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання

ринку і ситуації на місцях;

5. брокерські лізингові фірми;

6. будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої

лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має

достатню кількість фінансових засобів;

7. страхові та пенсійні фонди.

Другим учасником лізингової угоди є будь-який суб’єкт підприємницької

діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, -

лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-

правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин,

котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи

і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-

виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти підприємницької

діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

1.3. Якісні переваги лізингу.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки

перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки

зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

— можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без

значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання

передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість

налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при

міжнародному лізингу — валютних) засобів;

— лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує

негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту

підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок

власних коштів;

— лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити

їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної

експлуатації;

— лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із

моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших

об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

— лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість

продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодер-жувачем, і відповідно

знижують оподатковуваний прибуток;[3; 6]

— майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс

лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати

податку на майно; його вартість не включається в залишок кредитної

заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і

відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з

цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

— у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для

лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити

оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди;[29]

— порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними

угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і

разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути

щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або

ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання

предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації

продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при

використанні компенсаційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в

товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому

обладнанні;

— лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як

отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне;

деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких

додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при

невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє

майно);

— лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови

господарювання;

— підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто

покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність

своєчасно сплатити майбутні борги;

— перевагою лізингу є також можливість придбання лізин-гоодержувачем

устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

— при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на

отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і

юридичних послуг;

— Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у

підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити

фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих

країн (при застосуванні імпортного лізингу). [ 35, c.4-6]

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим,

середнім і великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг вигідний

тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і

споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного

устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи

конкурентноспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту.

Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати

за неї, що зміцнює його фінансове становище.

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить

високий прибуток. Крім того, якщо лізин-годавцем виступає банк, то він

також має свої вигоди:[ 35]

— розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і

відповідно збільшуються отримувані доходи;

— знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При

здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія)

залишається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються

умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує

можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке

фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства,

кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і

т.ін.);

— банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду,

амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути

джерелом засобів для придбання нового майна;

— банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом. Величина

лізингових платежів може бути «вища, ніж процентна ставка за кредитами. Але

в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та

довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для

вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також

наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого

майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого

морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.[ 33]

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне

уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно

застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні

лізингу:

— кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна

за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною

організацією;

— на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше

часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і

адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою

або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання

податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б

свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством

Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для

лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986—1987 р.р. в Англії та США

Страницы: 1, 2