МАКРОЕКОНОМІКА: Сукупна пропозиція: сутність та графічна інтерпретація її залежності від ціни на основі кейнсіанської моделі. Шпоргалки по госэкзамену, 2007.

МАКРОЕКОНОМІКА: Сукупна пропозиція: сутність та графічна інтерпретація її залежності від ціни на основі кейнсіанської моделі. Шпоргалки по госэкзамену, 2007.

20. Сукупна пропозиція: сутність та графічна інтерпретація її залежності

від ціни на основі кейнсіанської моделі

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на грунті критики

класичної моделі. Кейнсіанська модель пояснює зв\'язки між ціною та

сукупною пропозицією в короткостроковому періоді. В її основі положення

про негнучкі зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється

існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також

небажанням підприємств зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження

мотивації до праці та виникнення соц. конфліктів. Отже, згідно з

кейнсіанської моделі, в короткому періоді гнучкими є лише ціни, а зарплата

тимчасово не змінюється, тому сукупна пропозиція перебуває в прямій

залежності від товарних цін, і лінія СПр набирає вигляду додатньо похилої

лінії. Особливість короткострокової кривої сукупної пропозиції полягає в

тому, що вона відбиває неоднаковий зв\'язок між ціною і сукупною

пропозицією в умовах різного рівня зайнятості. На горизонтальній ділянці

(АВ), яка характеризує економіку в умовах неповної зайнятості з високим

циклічним безробіттям, зменшення сукупного попиту не викликає зростання

цін. За цих умов сукупна пропозиція збільшується адекватно зростанню

сукупного попиту. На висхідній ділянці (ВС), яка відображає економіку в

умовах неповної зайнятості з низьким циклічним безробіттям збільшення

сукупного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення сукупної

пропозиції. На вертикальній ділянці (СD), яка характеризує економіку в

умовах повної зайнятості при збільшенні сукупного попиту сукупна

пропозиція тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є

зростання.

21. Рівноважний ВВП на основі метода \"видатки-випуск\" та його графічна

інтерпретація.

Модель \"видатки-випуск\" є кейнсіанською моделлю товарного ринку.

Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє

відображення через сукупні витрати і сукупна пропозиція, яка представлена

реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними

витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП, і навпаки.

Для розуміння рівноваги або нерівноваги в економіці за даною моделлю слід

розрізняти фактичні та заплановані. Сукупні витрати економічна рівновага -

це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП, Тому в моделі

\"видатки-випуск\" під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні

витрати. Базовим рівнянням для моделі \"витрати-випуск\": СуВ=СВ+Ві=ВВП

Співвідношення між ВВП і СуВ може мати наступні варіанти: 1) вся сума

доходу отриманого від реалізації ВВП, спрямовується на його закупку, тобто

СВ+Ві=ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво

створює адекватний за величиною попит; 2) не вся сума доходу отриманого

від реалізації виробничого ВВП, спрямована на його закупку, тобто

СВ+ВіВВП. Співвідношення між

сукупними витратами і ВВП - це співвідношення між планами покупців і

продавців, які як правило не збігаються, тобто виникають незаплановані

зміни в товарних запасах. Якщо СуВВВП фактич.; 3) якщо вилучення та ін\'єкції

збігаються за своєю величиною. Отже рівноважне ВВП - це такий ВВП, який

забезпечуєтеся в умовах рівноваги між інвестиціями. Це означає, що плани

домогосподарств стосовно заощаджень збігаються з планами під-в стосовно

інвестицій. Тому умовою на товарному ринку є рівновага між заощадженнями

та інвестиціями. Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі вилучення

ін\'єкції.

29. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції: сутність графічна

інтерпретація, крива Лаффера.

Згідно кейнсіанського варіанту фікс. політики об\'єктом впливу з боку

держава є сукупний попит. Прихильники теорії ек-ки пропозиції вважають, що

заходами фікс. політики можна впливати не лише на попит, а й на

пропозицію, що досягається через податки. А саме: 1. Зниження особистих

податків збільшить величину безподаткового доходу. У зв\'язку з цим

збільшаться заощадження домогосподарств, які перетворюються в інвестиції.

2. Зниження податку на прибуток під-в підвищить чисту прибутковість

інвестицій, що за даної % ставки викличе зростання інвест. попиту. В

кінцевому підсумку це підвищить норму нагромадження капіталу і створять

умови для зростання вир-ва. Водночас зниження особистих та прибуткових

податків збільшить реальну зарплату і т.ч. посилить стимули до праці.

Перелічені чинники викличуть збільшення сукупної пропозиції, у результаті

цього відбудеться зростання реального ВВП. Основними недоліками даної

теорії є: 1) вона не забезпечує практику інструментарієм, за допомогою

якого можна виміряти еластичність ВВП стосовно податків у тій частині, в

якій його приріст здійснюється за рахунок збільшення сук. пропозиції. 2)

опоненти вважають що зниження податків справить набагато більший вплив на

попит. 3) в короткостроковому періоді зниження податків негативно впливає

на держ. бюджет. Крива Лаффера показує зв\'язок між податковими ставками та

обсягом надходжень і виявляє таку податкову ставку (від 0 до 100%), при

якій податкові надходження у бюджет досягають max (рис). Т- податкові

надходження; T(Y) - податкова ставка; Т[А](Y) - податкова ставка, при якій

податкові надходження максимальні. З рис. видно, що починаючи з нульової

ставки податку збільшення T(Y) приводить до зростання податкових

надходжень (Т). Але починаючи з точки А наступне збільшення податкової

ставки T(Y) скорочує податкові надходження (Т) через негативну стимулюючу

дію. Крива Лаффера дає відповідь на запитання, при якій ставці податків

Т(Y) податкові надходження (Т) у бюджет максимальні. При подальшому

підвищенні податкової ставки мотивація підприємницької діяльності

послаблюється, падають обсяги виробництва і зменшуються податкові

відрахування до бюджету. Реальна ставка податків неоднакова для різних

країн і далеко не завжди є оптимальною. До основних факторів, що впливають

на формування доходів Держ. бюджету Укр. належать: - стан економічної

кон\'юнктури; - недосконалість Податкового закон-ва; - інституціоналізація

тіньової економіки; - низька фінансова дисципліна усіх суб\'єктів

господарювання; - віртуальний перерозподіл власності; - наявність значних

пільг в оподаткуванні; - криміналізація економічної діяльності; - низька

конкурентоспроможність продукції; - нестабільність нац. волюти: -

інфляційні процеси та інше.

12. Інфляція: сутність і кількісна визначеність, види та

соціально-економічні наслідки.

Інфляція - це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску

товарів та послуг. Вона вимірюється за доп. індексу цін. Підвищення

індексу цін у поточному році порівняно з попереднім указує на інфляцію.

Для обчислення темпу інфляції (Ті) застосовують 2 методи. 1 - на основі

індексу цін базового п-ду. В цьому випадку інфляція показує % приросту цін

в аналізованому періоді стосовно базового періоду. Ті=Іц-100, де Іц -

індекс цін аналізованого періоду; 100-індекс цін попереднього періоду. 2 -

на основі індексу цін попереднього періоду. В цьому випадку інфляція

показує % приросту цін в аналізованому періоді стосовно попереднього

періоду. 0x01 graphic

, де 0x01 graphic

- індекс цін аналізованого періоду; 0x01 graphic

- індекс цін попереднього періоду. В залежності від темпу приросту цін

інфляцію умовно можна поділити на 3 види: помірна (повзуча) - коли річний

приріст цін складає не більше 10%, характеризується прискореним

нагромадженням грошей в обігу без помітного зростання товарних цін;

галопуюча - коли річний приріст цін вимірюється 10 або сотнями %, інфляція

не контролюється державою; гіперінфляція - тисячі %, відбувається

натуралізація госп. зв\'язків. В залежності від можливості передбачити

зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію. В залежності

від х-ру кінцевих причин, які викликають інфляцію, слід розрізняти:

інфляція политу виникає, коли ціни зростають внаслідок випередженого

зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції; інфляція витрат

спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення

витрат на виробництво одиниці продукції. Соціально-економ. наслідки

інфляції: 1. знижуються реальні доходи населення; 2. знецінюються фін.

активи із сталим доходом; 3. порушується нормальний розподіл доходів між

дебіторами і кредиторами; 4. знижується мотивація до інвестування; 5.

прискорюється матеріалізація доходів; 6. інфляція як фактор зайнятості і

безробіття; 7. знижується мотивація до праці; 8. інфляція підриває

управлінський механізм економіки.

19. Сукупна пропозиція: сутність та графічна інтерпретація її залежності

від ціни на основі класичної моделі.

Сукупна пропозиція - це такий реальний обсяг нац. продукту, який ек-ка

пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина

сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня

вир-ва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є функцією

товарних цін та середніх витрат (СеВ), тобто витрат на вир-во одиниці

товарів: СПр= f(Ц;СеВ). Наведена функція свідчить про те, що на сукупну

пропозицію впливають 2 види факторів: ціна і нецінові фактори, вплив яких

опосередковується через середні витрати. Стосовно залежності сукуп.

пропозиції від ціни в теорії існують 2 моделі: класична і кейнсіанська.

Основою класичної теорії є те, що ек-ка постійно тяжіє до потенц. рівня

вир-ва, який визначає межу виробничої можливості ек-ки. У верхній точці

екон. циклу ек-ка, згідно з класичною моделлю може дещо перевищувати межу

вироби, потужностей; в періоди падіння вона досягла параметрів менших за

її виробн. потужності. Але всі коливання є тимчасовими. Ринок володіє

механізмом швидкого повернення ек-ки до потенц. рівня вир-ва. Головним

механізмом, який виконує цю роль є механізм гнучких цін і зарплати.

Графічно класичну модель сукуп. пропозиції можна представити на рис.

Особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива СПр має форму

вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційн. ВВП, тобто в

точці Oп. Таким чином, в класичн. моделі абсолютно гнучкі ціни і зарплата

миттєво нейтралізують будь-які відхилення ек-ки від умов повної

зайнятості. Класич. модель вступає в суперечність з реальною ex-кою, яка

свідчить, що фактичний ВВП досить часто і на тривалий час може відхилятися

від ВВП потенційного. Отже, в дійсності ринк. механізм нездатний миттєво

відновлювати сукуп. Пропозицію на рівні повної зайнятості. Лише в

довгостроковому періоді динаміка фактичного ВВП визначається динамікою

потенц. ВВП. Таким чином, класич. модель сукуп. пропозиції - модель для

довгострокового періоду.

11. Закон Оукена та кількісна визначеність втрат ек-ки від циклічного

безробіття.

На фактичний рівень безробіття впливають кон\'юнктурні коливання ек-ки.

Закон Оукена: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує

природний рівень на 1%, відставання фактичного ВВП від потенц. його обсягу

становить 2,5%. Америк. економіст Оукен на основі емпіричних даних виявив

зв\'язок між величиною кон\'юнктурного безробіття та кон\'юнктурним розривом:

y (u-u*) = (Y[F]-Y)/Y[F]*100%, де u - фактичний рівень безробіття; u* -

рівень природного безробіття; y - параметр Оукена; Y[F] - нац. дохід в

умовах повної зайнятості; Y - фактичн. рівень нац. доходу; u-u*- рівень

кон\'юнктурного безробіття; Y[F]-Y - кон\'юнктурний розрив. Наявність

кон\'юнктурн. безробіття свідчить про неповне використання вироби,

можливостей країни. Втрати ек-ки, викликані кон\'юнктурн. розривом, вищі,

ніж відхилення фактичної зайнятості від умов повної зайнятості з таких

причин: 1. не всі безробітні реєструються на біржі праці; 2. не всі

зайняті в умовах високого безробіття працюють повний робочий день, тиждень

і т. ін.; 3. знижується середня продуктивність праці через приховане

безробіття в умовах екон. кризи. Величина параметра Оукена (у) залежить не

тільки від технології вир-ва, але і від поведінки екон. суб\'єктів на ринку

праці. Крива Оукена. залежність величини параметра Оукена (у) від

технології вир-ва і поведінки екон. суб\'єктів можна проілюструвати кривою

Оукена. Крива Оукена Y(u) виражає взаємозалежність між рівнем фактичного

безробіття (u) і величиною відхилення фактичного нац. доходу (Y) від нац.

доходу за умов повної зайнятості (Y[F]). Y[F] -. нац. дохід в умовах

повної зайнятості (u*); Y1 - нац. дохід за умов зниження зайнятості до u1;

Y2- нац. дохід за умов зниження зайнятості до u2 ; u* - природний рівень

безробіття. Зрушення кривої Оукена відбувається за таких умов: 1). Коли

змінюється величина нац. доходу за умов повної зайнятості (Y[F]) (при

збільшенні Y[F] крива Оукена зміщується вгору і, навпаки - при зменшенні

Y[F] - вниз). 2). Коли зміниться норма природного безробіття (u*) (при

збільшенні u крива Оукена зрушується вправо, і навпаки, при зменшенні u* -

вліво). Екон. i соц. наслідки кон\'юнктурного безробіття: 1. Відповідно до

закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП порівняно з

тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості.

2. Відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних

соц. верств населення. 3. Під час кон\'юнктурного безробіття - через

тривалі періоди бездіяльності - втрачається кваліфікація робітників, що

може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

4. Безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану

робітників, підвищується рівень їх захворювань тощо. 5. Безробіття

призводить до громадського і політ, безладдя.

18. Сукупний попит: сутність, цінові і нецінові чинники та графічна

інтерпретація їх впливу на сукупний попит.

Сукупний попит - це реальний обсяг національного продукту, який економіка

мас намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У

грошов. формі сукупн. попит визначається сукупними втратами економіки на

закупівлю товарів та послуг, які склад-ся із споживчих витрат валових

інвестицій, держ. закупок і чистого експорту. Співвідношення між сукуп.

Попитом і сукупними витратами можна виразити формулою: СПо*Ц=СВ=ВІ=ДЗ=ЧС,

де СПо - сукупний попит; Ц - середня ціна на товари та послуги: СВ -

споживчі витрати; ВІ - вал. івест.; ДЗ - держ. закупки; ЧЕ- чистий

експорт. Сукупн. попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У

зв\'язку з цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативно

похилої лінії. Між сукупн. попитом і ціною нац. продукту існує

опосередкована залежність, яка проявляється через 3 фактори: ефект %

ставки; ефект багатства; ефект чистого експорту. Дані чинники є ціновими,

їхній вплив на сукупн. попит відтворюється на графіку за допомогою руху

економіки вздовж нерухомої кривої сукупн. попиту. Крива ціни на сукупн.

попит впливають нецінові фактори наслідком їхнього впливу на сукупн. попит

є зміщення його кривої вправо або вліво (рис). До числа основних нецінових

факторів можна віднести: очікування, зміни в екон. політиці держ. зміни в

світ, економіці.

17. Модель екон. кругообігу в умовах змішаної економіки. Функції держави в

процесі екон. кругообігу в умовах закритої та відкритої ек-ки.

Функції: 1) суб\'єктами змішаної економіки є: домогосподарства,

підприємства та держава в особі уряду; 2) уряд виконує 3 осн. функції:

здійснює на відповідних ринках (ринок ресурсів, продуктів, фін. ринок)

держ. закупки ресурсів, товарів і внаслідок цього несе відповідні витрати,

які впливають на сукупні витрати економіки; надає домогосподарствам і

підприємством колективні (суспільні) блага, пов\'язані із утриманням

бюджетної сфери (освіта, наука, культура, медицина, нац. армія) для

здійснення своїх витрат уряд формує держ. доходи за рахунок збирання

податків. Т. ч., уряд може впливати на параметри екон. рівноваги: 1)

змінюючи обсяг держ. закупок товарів та послуг, уряд мас можливість

адекватно впливати на сукупн. попит ек-ки і як результат на обсяги вирва;

2) уряд може впливати на попит при вати, сектора ек-ки через величину

чистих податків; 3) дана модель ек-ного кругообігу - це модель закритої

ек-ки, тобто такої, яка не має зв\'язків із світовим господарством. У

повній відкритій моделі враховується сектор закордон. У відкритій повній

моделі кругових потоків вплив держ. сектору і сектору закордон призводить

до порушення рівноваги двосекторної моделі (домашн. господарства - фірми),

бо з потоку „доходи витрати” здійснюються вилучення у вигляді заощаджень,

податків платежів та імпорту. Одночасно до потоку „доходи-витрати”

залучаються ін\'єкції :інвестиції, державні витрати та експорт. Висновок:

реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови, що сукупні

витрати сектору домашн. гос-в підприємн. сектору держ. сектору та сектору

закордонного = сукупному обсягу вир-ва.

8. Номінальний та реальний ВВП: сутність та цінова визначеність.

Номінальний ВВП (ВВПн) - показник загального обсягу вир-ва, який

обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВПр) - показник загального обсягу вир-ва, який обчислюється

в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Даний

показник точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту,

не враховує зміну рівня цін. На величину номінального ВВП впливають: 1)

динаміка реального (фізичного) обсягу вир-ва; 2) динаміка рівня цін

(інфляція). На основні ВВПр обчислюється темп зростання фіз. обсягу вир-ва

(Тз) і темп його приросту (Тп) Тз=ВВПр у поточн. р./ВВПр у базовому

р.*100; Тп=ВВПр у пот. році-ВВП у порер. році/ВВПр у попер. році*100.

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за

рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП з цією метою застосовуються різні

індекси цін: індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП, індекс споживчих цін (ІСЦ),

індекс оптових цін (ІОЦ). Дефлятор ВВП враховує динаміку цін та зміни в

структурі вир-ва. Дефлятор ВВП=номін-й ВВП/реальний ВВП*100. Якщо величина

дефлятора менше одиниці, то відбувається коригування номін-го ВВП у бік

збільшення, тобто спостер-ся інфліювання ВВП. Якщо величина дефлятора

більше одиниці, то відб. коригуванню ВВП в бік зниження, тобто дефілювання

ВВП.

10. Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність

безробіття та його види.

Одним із основних індикаторів екон. нестабільності є зайнятість.

Зайнятість населення - діяльність працездатного населення країни,

спрямована на відтворення ВВП та нац. доходу. Вона визначається

чисельністю, що виконують будь-яку роботу за певну з/п з метою отримання

інших видів доходу. Міжнародна статистика крім цього поділяє все населення

на 2 категорії: „екон.-активне насе-ння” і „екон. пасивне насе-ння”.

„Екон. активне насе-ння” включає: осіб найманої праці, самостійних

робітників, осіб, які тимчасово не працюють з об\'єктивних причин (хвороба,

відпустка), неоплачуваних членів сім\'ї в працездатному віці т-д. „Екон.

пасивне насе-ння” вкл: всіх тих, хто незалежно від віку та статі не

входить до активного населення. Отже, екон. активне населення в умовах

ринкових відносин практично визначає сукупну робочу силу, тобто обсяг

труд, потенціалу країни. Безробіття - екон. явище, коли частина екон.

активного нас. не має можливості використати свою робочу силу. В

залежності від причин, що виникають безробіття спід розрізняти декілька

його видів. Фрикційне-виникає коли певні особи не працюють у зв\'язку із

добровільною зміною місця роботи. Складовою частиною фракційного

безробіття є так зване інституціональне безр., яке пов\'язане з тим, що

надмірні соц. виплати, недосконалість податкової системи призводять до

того, що певна частина працездатного населення не поспішає

працевлаштовуватися. Структурне безр. виникає під впливом структ.

диспропорцій на ринку праці, тобто коли з\'являються невідповідності між

попитом і пропозицією робочої сили з професією, кваліфікацією,

географічними та іншими ознаками. Циклічне безробіття виникає внаслідок

циклічного складу виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на

роб. силу. Фракційне та структурне безробіття дістало назву „природнє” в

розвинутих країнах воно складає 5-6%. Рівень безроб. Обчислюється за ф-ю:

РБ=ЧБ/ЧАС*100%, де РБ- рівень безроб. %; ЧБ - чисельність безроб.;

ЧРС-чисельність роб сили.

16. Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між

домогосподарствами та п-вами, роль фін. посередників.

Моделі: 1) модель екон. кругообігу в умовах чист. ринку базується на

аналізі взаємодії лише 2 макроекон. суб\'єктів - сектору домашніх

господарств і підприємницького сектору, і виключає вплив держ. сектору та

сектору закордон на ек-ку. 2) ринок - це не монолітна структурована

система, яка складається з окремих видів ринку, центр, місце в ринк. с-мі

за даною моделлю займають 2 види ринку: ринок продуктів і ринок ресурсів.

3) ек-ка є замкнутою системою, де доходи одних ек. агентів є витратами

інших. Витрати підприємницького сектору на ресурси одночасно є потоками

доходів домашніх господ-в (з/п, рента, інші док.) поток споживчих витрат

домогоспод-в утворює доходи від реалізації готов, продукції. Потоки

„доходи-витрати” (грош. потік) та „ресурси-продукція” (реальн. потік)

відбувається одночасно у протилежних напрямках і нескінченно повторюється.

Висновок: для закритої моделі ек-ки, в якій не враховуються вплив держави

на екон. процеси, величина загального обсягу вир-ва у грошовому

вимірюванні = сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.

6. Валовий національний дохід і валовий національний дохід наявний:

сутність, зміст їх елементів та зв\'язок з платіжним балансом.

ВНД - це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП + чисті зовнішні

первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.

ВНД=ВВП=ЧПДз. ЧПДз - чисті зовнішні первинні доходи. До первинних доходів

відносять доходи, які отримані від первинного розподілу сукупного доходу,

тобто від розподілу одної вартості між власниками факторів вир-ва і урядом

(через чисті податки на вир-во і імпорт, до яких входять всі податки, що

збільшують ціну товарів). До первин, доходів відн. і доходи від власності.

Первинні доходи, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у формі

поточних трансфертів перерозподілені нерезидентам.) навпаки, з урахуванням

руху поточних трансфертів у грошовій і натур-х формах формується валовий

наявний національний доход (ВНДн). ВНД=ВНД+ЧПТз. ЧПТз- чисті поточні зовн.

трансферти, тобто різниця між поточн. трансфертами отриманих з-за кордону

і переданими за кордон. Поточні трансферти (отримані і передані) вкл:

платежі зі страхування; поточні податки на доходи та майно, допомогу з

соц. забезпечення, обов\'язкові збори і платежі від домашніх господарств.

Якщо від ВНД і ВНДн відрахувати споживання осн. капіталу (амортизацію), то

отримаємо чистий націон. доход і чистий наявн. нац. доход.