Аналіз фінансового стану УМГ Прикарпаттрансгаз

Аналіз фінансового стану УМГ Прикарпаттрансгаз

Міністерство освіти України

Івано-Франківський державний технічний університет нафти і газу

кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з курсу “ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ”

Аналіз фінансового стану

УМГ «Прикарпаттрансгаз»

Виконала :

ст. гр. ЕКНз-95-1

Хлібкевич О.В.

Перевірив:

Данилюк М.О.

Івано-Франківськ 2000р.

ЗМІСТ

ВСТУП 4

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ 5

1.1. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ 6

1.2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ДЖЕРЕЛА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО

СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 9

1.3. загальна модель І система показників аналізу

фінансового стану 11

1.4. основні напрямки аналізу балансу 19

1.5. методика аналізу балансового прибутку 25

1.6. ліквідність і платоспроможність підприємства 28

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 37

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА 37

2.2. АНАЛІЗ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА 41

2.3. АНАЛІЗ ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ 47

2.4. АНАЛІЗ ЛІЛКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА 51

3. НАПРЯМКИ І РЕЗЕРВИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ПІДПРИЄМСТВА 58

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 62

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 64

ДОДАТКИ

65

Вступ

В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-

торговельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні

підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника)

враховувати їх інтереси і запити і виробляти ту продукцію, яка потрібна

покупцеві. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає

банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг,

розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до

позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його

майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно стежити

за ситуацією на ринку і забезпечити високу конкурентоздатність своєї

продукції.

Одним з інструментів з'ясування конкурентоздатності є аналіз

фінансового стану підприємства, або фінансовий аналіз. Аналізувати

фінансовий стан будь-якого підприємства є нагальною необхідністю, бо не

можна вести господарство без міри ваги і рахунку, не добиваючись

перевищення доходів над видатками. Це завжди було важливо, тим більше -

зараз, коли на зміну безгосподарності і безвідповідальності приходить

підприємництво, сувора дисципліна і ощадливість.

Аналіз фінансового стану підприємства є важливим елементом фінансового

менеджменту і аудиту. Користувачі фінансових звітів підприємств і фірм

використовують методи аналізу для прийняття управлінських рішень,

спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин

збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.

Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм

бухгалтерського обліку в більшу відповідність з вимогами міжнародних

стандартів зумовлюють необхідність розробки методики фінансового аналізу,

яка б відповідала сучасним вимогам ринкової економіки.

Метою даної курсової роботи є комплексний фінансовий аналіз виробництва

на підприємстві УМГ "Прикарпаттрансгаз". Ціллю роботи є пошук резервів і

напрямків по покращенню фінансового стану підприємства, їх економічне

обгрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують

фінансовий стан на даному підприємстві.

1.Теоретичні та методичні основи виконання роботи.

1.1. Фінансовий менеджмент та його складові частини.

Фінансовий менеджмент пов'язаний з сукупністю рішень, які приймаються у

зв'язку з формуванням і підтриманням оптимальної структури фінансових

коштів фірми в умовах ринку, забезпеченням доходів власників і утримувачів

акцій.

Фінансовий менеджмент має справу з одного боку з загальним доходом

фірми, з основними джерелами грошових нагромаджень і надходжень, з

довгостроковими і короткостроковими кредитами і використанням прибутків,

аналізом і зберіганням фінансової стійкості і ліквідності, а з другого боку

- з одержанням максимально можливих прибутків, дивідендів по акціях і

ризиком збитків.

Виходячи з цілі максимізації прибутку фірма повинна приймати тільки

такі рішення, в результаті яких можна очікувати одержання нею всіх видів

прибутку.

Тому при наявності альтернативи необхідно приймати ті рішення, що

ведуть до підвищення прибутку, курсу акцій і до збільшення виплачуваного

дивіденду.

Однак на практиці такі дії пов'язані з ризиком втрати частини капіталу,

втратою її володарями майбутніх доходів, знеціненням ділового іміджу і

навіть крахом фірми. Крім того, існує ряд техніко-технологічних, ресурсних,

екологічних, політичних обмежень, на які фірма не в змозі вплинути і які

зменшують прибуток фірми.

Прибуток і ризик впливають на ціну акції протилежним чином. Більш

високий прибуток фірми викликає зростання дивідендів, збільшення ризику

веде до зменшення ціни, а це веде до скидання цих акцій їх власниками на

фондових біржах і до ще більшого ускладнення фінансового становища фірми.

Прибуток і ризик - ключові моменти фінансового менеджменту. З ними

пов'язані три види фінансової діяльності:

o збільшення прибутку;

o зберігання фінансової стійкості;

o забезпечення ліквідності (платоспроможності), тобто здатності

підтримувати свої фінансові зобов'язання на всіх рівнях.

Фінансовий менеджмент постійно розв'язує протиріччя, яке виникає між

цілями фірми і її фінансовими можливостями.

Структура фінансового менеджменту наведена на рис. 1.1.1. Вона

складається з трьох структурних блоків, з яких блок III має визначальне

значення.

[pic]

Рис 1.1.1 - Структура фінансового менеджменту фірми

Блок І - фінанси фірми. Він характеризує усі можливі економічні

відносини фірми на всіх рівнях.

Блок II — блок аналізу фінансів фірми по показниках фінансової

стійкості і за критерієм достатності доходів і прибутку в ситуації

фінансового ризику.

Блок III - управління балансами фірми, альтернативні рішення і дії щодо

виправлення фінансового становища фірми в сферах кредитних відносин фірми з

кредитними установами, розрахунків у фінансових відносинах з іншими

фірмами, в спілкуванні з фінансовими структурами і установами, фондовими

біржами за допомогою вибору оптимальних кредитних відносин, видів

розрахунків, лізингу, факторингу, гри курсами цінних паперів, що належать

фірмі, на фондовій біржі.

Фінансами фірми називаються будь-які складні економічні відносини, які

виникають з приводу формування і розподілу грошових коштів для забезпечення

збалансування доходів і витрат, фінансової стійкості і платоспроможності

фірми за критерієм одержання прибутків і одночасної підтримки благополуччя

акціонерів на різних рівнях відносин: з державою - з приводу платежів і

отримання бюджетних асигнувань; зі страховими компаніями - по страхових

внесках і страхуванню ризиків та майна; з інвестиційними інститутами:

інвестиційними фондами, холдингами, консорціумами — з приводу підтримки

інноваційних програм та інвестицій; з банками - з приводу кредитів, сплати

позичкових процентів і депозитів; на власній фірмі - з приводу продажу

акцій і забезпечення дивідендів акціонерам.

1.2. Основні завдання і джерела аналізу фінансового стану підприємства.

Основними джерелами фінансового стану є :

o форма 1 річної та квартальної звітності "Баланс підприємства" (додаток

А);

o форма 2 річної та квартальної звітності "Звіт про фінансові результати

і їхнє використання" (додаток Б);

o форма 3 річної та квартальної звітності "Звіт про фінансово-майновий

стан підприємства".

Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною

мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і

фінансової звітності.

Баланс став більш наочним і пристосованим для вирішення завдань,

поставлених перед аналізом фінансового стану в умовах ринку.

З метою аналізу фінансового стану може використовуватися і інша

інформація - дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності

підприємства, необлікована інформація.

Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і

закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз фінансового

стану, як було сказано вище, може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі

нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею;

виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової

діяльності підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності

зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банком, іншими

структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить

обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить

об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому

інформацією, яка є комерційною таємницею.

Існуюча бухгалтерська звітність відрізняється від тієї, яка

застосовувалася раніше (2-3 роки тому), отже, відповідно змінилася і

методика аналізу.

Так, у балансі вже не наводяться показники наявності власних оборотних

коштів, стійкі пасиви, зникли такі розділи колишньої методики, як аналіз

надлишку або нестачі оборотних коштів, нормованих запасів і ціла низка

інших.

Водночас ринкова економіка висунула вимоги до аналізу цілої системи

нових показників, які раніше в нашій практиці не використовувались,

наприклад, аналіз ліквідності фінансової тривалості, розрахунок і аналіз

коефіцієнтів цих показників. Інформація про фінансовий стан підприємства

повинна достовірно відображати фінансовий стан підприємства і його

модифікації, що відбувалися за звітний період. Щоб упорались із цим,

необхідно передусім вивчити аудиторський звіт про точність фінансових

звітів, що його складає незалежний аудитор. Це дуже важливо нині, коли коло

користувачів цієї інформації значно розширилося.

Основні користувачі інформації про фінансовий стан такі:

1. Керівництво підприємства — для керівника підприємства ця інформація

необхідна для ефективного керування підприємством, для прийняття

ефективних управлінських та планових рішень;

2. Акціонери підприємства, тобто його власники. Вони оцінюють, наскільки

ефективно адміністрація виконує свої функції;

3. Податкове управління. Йому необхідно мати інформацію про фінансовий

стан підприємства (зокрема про суму прибутку) для визначення сум

податків, що їх зобов'язане сплатити підприємство.

1.3. Загальна модель і система показників аналізу фінансового стану.

Аналіз фінансового стану підприємств проводиться з метою виявлення

вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють

вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства,

вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і

для розробки програм розвитку на перспективу.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала

певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

o горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції

звітності з попереднім періодом;

o вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури

фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на

кінцевий результат;

o трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом

попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної

тенденції динаміки показників, очищеної від впливу

індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою

тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових

показників на перспективний період, тобто перспективний

прогнозний аналіз фінансового стану);

o аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок

відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм

звітності, визначення взаємозв'язків показників;

o порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених

показників звітності за окремими показниками самого підприємства

та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський

аналіз показників даної фірми порівняно з показниками

конкурентів або із середньо-галузевими та середніми показниками;

o факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин)

на результативний показник детермінованих (розділених у часі)

або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів

дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим

(власне аналіз), коли результативний показник розділяють на

окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі

елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси

підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети

аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та

виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності

формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися

різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних

інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів

економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані

методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних

процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та

залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

o експертних оцінок і сценаріїв;

o психологічні;

o морфологічні;

o порівняльні;

o побудови системи показників;

o побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике

значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу

яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

o ланцюгових підстановок;

o арифметичних різниць;

o балансовий;

o виокремлення ізольованого впливу факторів;

o відсоткових чисел;

o диференційний;

o логарифмічний;

o інтегральний;

o простих і складних відсотків;

o дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи

економічної статистики (середніх та відносних величин, групування,

графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також

математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз,

факторний аналіз, метод головних компонентів).

o Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язують групу

аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці

існує дуже багато таких моделей. На мою думку, найбільш вдалою є модель,

котру запропонував Мних Є.В. у своєму навчальному посібнику (рис 1.3.1.)

[pic]

Рис 1.3.1 - Загальна модель аналізу фінансового стану підприємства.

Вихідним етапом аналізу фінансового стану підприємств є аналіз майна

підприємства. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних

мобільних коштів і позаоборотних (іммобілізованих). Відомості про

розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі

балансу.

У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до

складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська

заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До позаоборотних активів

відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і

нематеріальні активи.

Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих

засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період.

В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його

утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів.

До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і

створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних

джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців,

інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства.

Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні

кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування.

Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з

економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен

забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у

виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової

продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток

підприємства.

До позичених засобів належать отримані в кредит від державних,

комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти

поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового

використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх

використання та можливість своєчасного повернення.

Важливими показниками, які характеризують ефективність використання

своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність

оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у

днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.

Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня

прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково

залучених в оборот (вилучених з обороту).

Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня

фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел. Одним з важливих

показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник

питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у

вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву "коефіцієнт

автономії". Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених

коштів.

На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять

про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок

довготермінових кредитів.

Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт

маневрування. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних

засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у

загальнійсумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь

на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в

цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу

більш або менш вільно маневрувати цими коштами.

Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до

швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань. При цьому

прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як

загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів

до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу

з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані

ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.

Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт

абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної

частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних

зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума

короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути

погашена негайно.

Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття. Він

визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і

дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань

підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для

погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати

тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних

цінностей і продажу продукції підприємства.

Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства

Страницы: 1, 2