Акцизный сбор

сума акцизного збору на 27% формувалась за рахунок оподаткування цигарок з

фільтром і на 73% - за рахунок оподаткування овальних цигарок, то у 1997

році картина зовсім інша. Перші три місяці засвідчили, що 55% загальної

суми податку (акцизного збору) припадало на цигарки з фільтром і 45% - на

овальні цигарки.

Простежується цікава тенденція - вирівнювання попиту на обидва типи

цигарок, з поступовим відтисненням овальних на задній план. Це, можливо,

пояснюється підвищенням платоспроможного попиту споживачів, можливо чимось

іншим,- важко судити.

Проте відомо одне,- зміни відбуваються, зміни, спричинені тими чи

іншими факторами, зміни не завжди з позитивним ефектом, але неодмінно

націлені на краще, на досягнення певного оптимуму в податковому

регулюванні, здатному вирішити ряд проблем.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРАХУВАННЯ, ОБЛІКУ І СПЛАТИ

АКЦИЗНОГО ЗБОРУ.

3.1 Основні підходи до реформування податку.

Податкова реформа ніколи не буває легкою справою. Її проведення в

демократичній країні потребує поєднання таких факторів, як підтримка

суспільної думки - не рідко мінливої, однобокої, навіть ірраціональної, а

також ініціативи та прозорливості уряду, згоди парламенту. Майже неможливо

задовільнити претензії різних категорій платників, реалізувати наміри

державного апарату, пристосувати фіскальний режим інвестування та

стимулювання ділового ризику до комерційних інтересів бізнесу, забезпечити

соціальні ідеали справедливості і суспільного добробуту. Правда, що податок

може бути силою творення. Але може стати й силою руйнування, якщо не

об`єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні, етичні

фактори оподаткування.

Існують два принципові нормативні підходи до реформування :

1) Створення цілком нової оптимальної податкової системи ;

2) перебудова існуючої системи, надання їй нової якості.

Звичайно, прийнятнишим, а тому й більш поширений другий, еволюційний

спосіб.

Всяка податкова реформа вирішує окремо або в комбінації класичні

питання : структури податків; податкових ставок і меж оподаткування;

співвідношення податкових та облігаційних методів фінансування. Як умова

економічного зростання та соціального миру податкова реформа прямує до

єдності цілей: максимізації та стабільності доходів бюджету; коригування

дії ринкових механізмів; врахування інтересів бізнесу; реалізації

соціальної та демографічної політики.

Узагальнюючи досвід податкових реформ, проведених на Заході, можна

помітити, що там давно відійшли від вузького фіскалізму. Головна увага

приділяється соціально-економічним результатам реформи, її впливу на

мотивацію економічної поведінки. Характер дій економічних агентів,

розподільні ефекти - спільна основа всіх реформ оподаткування в останні три

десятиліття. Податкам надається роль гармона в економічній політиці

розподілу доходів та розміщення ресурсів.

В проектах перебудови систем оподаткування найбільш значущими є такі

пропозиції: створення податку з нейтральними економічними ефектами щодо

підприємництва; конструювання податкової системи зі спонтанною,

добровільною сплатою податків з доходів; повний перехід від податків із

доходно-прибутковою базою до непрямих податків.

Податкові реформи виявили, що в чистому вигляді ці проекти ніде не

реалізовані. Реальні податкові реформи виявилися частковими стосовно

альтернативних теоретичних обгрунтувань їх проведення.

Реальні податкові системи існують як комбінації податків, базою яких

є обсяг витрат платника, величина доходів, вартість майна. Теорія

оптимальності ставить питання про альтернативність цих форм або вибір між

окремими податками одного типу. Так, на рівні Європейського співтовариства

(ЄС) оптимізація оподаткування полягає, зокрема, в пошуках доцільного

балансу між специфічними та універсальними (податок на добавлену вартість)

акцизами з точки зору їх фіскального та ринково-коригуючого значення.

В моделях, де перевага надається непрямим податкам, на перший план

виходять проблеми адаптації оподаткування товарів та послуг до

закономірностей попиту й споживання на ринку.

Щоб не допустити ризику втрати доходів державою, ведеться емпірічне

вивчення еластичності пропозиції та попиту, тобто співвідношення обсягу

закупок і цін.

Оптимальне оподаткування не може змінити соціально-економічний лад і

природу людини, бо це не під силу податку. Але пошуки фіскальних способів

заохочення кращих ділових та етичних нахилів, замість гірших, здатні

сприяти суспільному благоденству.

3.2 Динаміка оподаткування та головні етапи еволюції непрямого

оподаткування в розвинутих країнах.

Найбільшими податками на споживання, що стягуються в західних

країнах, є акцизи - специфічні, тобто податки на окремі види (групи)

споживчих товарів, послуг; та універсальні,- що оподатковують валовий

оборот комерційного чи промислового підприємства. Найпоширенішою формою

універсального акцизу є податок на добавлену вартість. У загальній сумі

непрямих податків специфічні акцизи і ПДВ становлять близько 90%

надходжень.

Протягом тривалого періоду питома вага специфічних і універсальних

акцизів у податкових доходах держави невпинно зменшувалася (таблиця №3).

Середній показник по країнах ОЄСР знизився з 33,7% у 1970 році до 27,6% у

1995 році, у країнах ЄС - з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення

частки акцизів спостерігається у ФРН - з 31,1% до 23,4%, Канаді з 35,3% до

26,0%, Італії - з 36,6 до 23,1%, Бельгії - з 35,5% до 22,0%, й навіть у

Франції, країні, де історично традиційно перевага віддавалася непрямим

податкам, з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома

головними причинами. По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами

зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється

податкова база для особистого прибуткового податку.

Найшвидшими темпами скорочувалася частка акцизів у загальній сумі

податків у Японії - з 33,1% у 1960 році до 12,0% у 1995 році, що спричинене

значним підвищенням податків на соціальне страхування.

Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де

традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з

непрямим.

Наприкінці ХІХ й на початку ХХ століття акцизи гальмували розвиток

внутрішнього ринку в названих країнах, а тому податкова система формувалася

здебільшого за рахунок прибуткового та майнового оподаткування. Найвищою

питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять

основу оподаткування. В цьому плані їх випереджають інші країни цієї групи

- Ірландія (42,1%), Португалія (40,0%), Греція (38,9%).

В структурі акцизів також відбувалися суттєві зміни. У більшості

країн, що аналізуються, надходження по акцизах за окремі товари масового

споживання зменшувалися. Частка специфічних акцизів у ВВП країн-членів ОЄСР

скоротилася з 5,8% у 1970 році до 4,8% у 1995 році. Найшвидшими темпами

знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах

ЄС. У країнах-членах цього інтеграційного угрупування швидко поширювався

універсальний акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок

специфічних акцизів. Державний фіск завжди прагнув до універсальності

податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів,

постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед

усіх непрямих податків акциз в універсальній формі. Його перевага в тому,

що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у

продаж; окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.

Середній показник частки універсального акцизу у ВВП зріс з 2,7% у

1960 році до 5,7% у 1995 році, а його питома вага у загальній сумі податків

- з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що

розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які

пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС : Данії, Ірландії, Португалії,

Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у

країнах ЄС : Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з

західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство - Норвегії та

Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у

доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при

абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. долларів у 1980 році до 40,0

млрд. долларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1%

відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з

66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні

їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.

Реформи, які проводилися і проводяться в країнах з ринковою

економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному

плані розробляються різні концепції непрямих податків як нейтральних

стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному плані в ряді

країн співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на

користь останніх. Поступова модифікація структури податків здійснюється і в

Японії. В другій половині 80-х років економічний розвиток цієї країни

орієнтувався здебільшого на розширення внутрішнього споживання, тоді як у

60 - 70-х роках він визначався розширенням експорту. В таких умовах

проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30-

процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже

різноманітною і включала як товари довгострокового користування

(автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети

поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже

тривалих дискусій у науковому світі, пресі та офіційних колах з того ж

самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30-процентний універсальний

акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у

фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і

корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в

економічному - переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд

споживання.

Податкова реформа в Японії зазнає критики із соціальної точки зору.

Японські спеціалісти підкреслюють, що реформа веде до покриття державних

витрат не за рахунок платників з високими доходами, а шляхом посилення

оподаткування осіб із середніми та низькими доходами.

Податкова реформа в Японії інтегрована в програму фінансового

оздоровлення. Одна з головних цілей цієї програми - ліквідація бюджетного

дефіциту за рахунок зниження приросту державних видатків і збільшення

приросту податків. Водночас у японській фінансовій літературі зазначається,

що важливим завданням програми є збереження низької частки податків у ВВП.

Ось так виглядає короткий огляд і аналіз основних тенденцій в

непрямому оподаткуванні в країнах з розвинутою економікою.

3.3 Податковий менеджмент.

В умовах ринкової економіки дуже важливим питанням, значною мірою

пов`язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком, є

правильна побудова і організація податкових відносин підприємств із

державою. Ми вже зазначали вище, що ці відносини не можна розглядати лише у

фіскальному аспекті, тобто як надходження державних доходів, забезпечення

інтересів лише скарбниці. Податки перетворились у важливий важель

державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати

на процеси економічного зростання та соціального розвитку.

Податкові взаємовідносини в державі здійснюються через посередників -

фінансові податкові служби. За оцінками міжнародних експертів найкраще

серед країн Заходу податкова адміністрація поставлена в Англії. Адже

механізм британського державного управління продумувався і відлагоджувався

віками.

В Англії, як і в інших країнах, існує широка різноманітність

податкових декларацій, призначених для різних категорій платників. Проте

найсуттєвіша інформація, що стосується об`єкта оподаткування, строго

стандартизована. Взагалі у податковому процесі декларація - документ

виняткового і універсального значення за своїм фіскальним змістом,

адміністративною зручністю, статистично-інформаційною цінністю. Важко

сказати, якої б висоти сягнули витрати на утримання податкових служб, якби

не було цієї форми самооцінки доходів платниками-декларантами.

Вітчизняний та світовий досвід показують, що за допомогою тільки

бюрократичного апарату, без широкої участі демократичних інститутів

самоконтролю платників неможливо налагодити ефективну діючу податкову

систему.

Питання про зведення до мінімуму труднощів обліку доходів (податків),

якомога повніше охоплення потенційних платників при максимальній зручності

податкової процедури для платників і податкового апарату завжди залишаються

актуальними. У США деякі спеціалісти вважають, що навіть радикальна

податкова реформа 1986 року цілком не розв`язала цю проблему. Надія

покладається на подальший перехід від бюрократично-канцелярського

податкового процесу до комп`ютеризованого, від паперового діловодства до

електронного.

Стосовно податків американська Служба внутрішніх доходів федерального

міністерства фінансів веде електронну обробку інформаціції на трьох рівнях.

На кожному рівні місцеві податкові органи одержують інформацію, виконують

її первинну обробку й передають в обчислювальний центр проміжного рівня.

Тут дані узагальнюються і надходять у головний центр зберігання фіскальної

інформації.

Останніми роками на допомогу державним обчислювальним центрам почали

приходити підприємства приватного бізнесу з електронної обробки податкової

документації.

ВИСНОВКИ.

У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи.

Саме тому основне завдання сьогодення - вдосконалення податкової системи

України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт

завершення першого етапу податкової реформи.

Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу,

ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були

допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують

повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального

виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних

оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті

функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє

його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить

до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї

системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування,

виведені на основі багатовікового досвіду.

Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації

державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме:

перерозподілу національного продукту в усіх аспектах, компенсації недоліків

ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення соціальними благами,

заохочення бізнесу, ділової і інвестиційної активності, антициклічного

регулювання економіки, стабілізації ринкової кон`юктури. Разом з тим слід

усвідомити і такий, не менш важливий, факт: податки є вельми небезпечною

зброєю у розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти

економічному і соціальному розвитку країни, і навпаки, в руках професійно

неграмотної влади - призвести до розвалу економіки і зубожіння народу. Не

треба забувати про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин

має передбачати не тільки їх пряму дію і вплив на фінансовий стан держави:

слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактору, що

стримує інвестування, скорочує споживання тощо.

Податкова система й податкова політика повинні грунтуватися на міцній

концептуальній основі, а не виходити лише з фіскальних міркувань і

інтересів. З цього випливає обов`язкова необхідність існування

фундаментальної податкової концепції, яка може коригуватися залежно від

завдань, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Вона

має включати модель впливу економічних ефектів оподаткування на результати

господарювання, обсяг, характер і напрям інвестицій, сукупного попиту та

особистого споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.

Загалом економічній теорії податків належить займатися насамперед

оподаткуванням і податковою політикою як фактором соціально-економічної

стабільності. Практика, керована такою теорією, не може через неадекватні

обставини чи непосильні податки допустити порушення сутт`євої для

нормальної життєдіяльності економіки рівноваги між егоїстичними особистими

інтересами та загальними вигодами, втіленими у державному бюджеті.

Згадаймо : на початку ХХ століття вважався немислимим перерозподіл на

користь держави половини вартості національного доходу. Наприкінці віку в

ряді розвинутих країн це стало звичайним явищем. Отже, оподаткування навіть

на такому колись страхаючому рівні не здатне зруйнувати економіку і звести

основну масу людей до жебрацтва за умови широкої ділової ініціативи, духу

підприємництва і творчості. Звідсі істина, до якої не раз приходили

економісти різних шкіл і яку в нас останнім часом забули, звинувачуючи у

всіх смертних гріхах фінансові органи і податкову службу,- відповідь на

питання про розвиток продуктивних сил у цілому знаходиться поза сферою

фінансів. Хоч, звичайно, існує тісна залежність між податковою політикою й

загальним станом економіки. Практика країн із ринковою економікою допомогає

ще раз усвідомити аксіому: здорові фінанси й багата держава можливі тільки

за умови міцного підприємництва й багатого народу, які заінтересовані в

інвестиційній і трудовій діяльності. Тому лише ефективне господарювання

робить можливим успішне вирішення наших фінансових проблем.

Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, АЗ, мито),

повинні справляти вплив на всі джерела доходів. Але тут слід враховувати

той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача.

Вони знову таки ж впливають не на всі джерела доходів однаково, а в

основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо

платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів

народного споживання. І тут завдячувати треба нерівномірному розподілу

податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати

не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати

до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з

падінням попиту з боку населення згасає й виробництво.

Слід також відзначити, що незважаючи на свої слабкі сторони,

податкова система України не з`явилася з повітря. Вона будувалась і

будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного

досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з

розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання “сколочування”

первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас же картина

протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу накопичення капіталу,

використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти

про якийсь значний економічний підйом.

ДОДАТОК №1

ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ (ПРОДУКЦІЇ) , НА ЯКІ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ АКЦИЗНИЙ ЗБІР ТА

ЙОГО СТАВКИ.

Найменування товарів (продукції)

Ставка

Ставки АЗ у відсотках до вартості у відпускних цінах, а по імпортних

товарах - до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів та

мита.

Спирт питний етиловий

вітчизняного виробництва

90

імпортний

300

Спирт етиловий, що використовується для виготовлення

спиртованих соків

30

Горілка, лікеро-горілчані вироби

вітчизняного виробництва

85

імпортні

300

Вина та виноматеріали, шампанське

вітчизняного виробництва

50

імпортні

200

Коньяк

вітчизняного виробництва

70

імпортний

250

Пиво

вітчизняного виробництва

20

імпортне

150

Слабоградусні десертні напої, включаючи шипучі,

міцністю до 120

30

Шоколад і шоколадні вироби, кава

20

Ікра осетрових і лососевих риб, делікатесна продукція

з м`яса цінних видів риб та морепродуктів

50

Цукор

30

Тютюнові вироби :

вітчизняного виробництва

сигарети з фільтром

50

сигарети без фільтру, тютюн, цигарки

35

імпортні

150

Відеотехніка, телевізори кольорового зображення 20

Радіоприймальні пристрої, що мають тракт радіомовлення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5