Екологія в Україні

викидах по Дніпродзержинську - 62%, по оксидах азоту - 30%. Рівні

забруднення повітря досягають по пилу, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту-

10,сірководню - 9. очистними установками обладнано 64% джерел викидів.

Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.

Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повітря бензапіреном,

фенолом, ціанідами. Рівні забруднення досягають по фенолу 5, бензапірену-9.

Оснащено установками пилогазоочистки - 35% джерел викидів. У санітарно-

захисній зоні проживає 115 сімей.

Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють

неефективно. У Каховське водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 т

нафтопродуктів, 3 т заліза.

Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очистки -

33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідами. У зоні проживає

біля 400 чоловік.

Дніпровська ДРЕС. ЇЇ доля загальноміських забруднень м. Дніпропетровська

складає 60%, у т. ч. по діоксиду сірки - 91%, оксидах азоту - 70%. Споруди

біологічної очистки працюють неефективно.

Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншим

коксохімзаводам. Несправні чи неефективно працюють лише 14% установок. Тут

проживає 800 чоловік.

Дніпропетровське виробниче об’єднання “Дніпрошина”. Обсяг забруднених

стоків 11 млн. м3 на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 т органіки, 195 -

завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.

Дніпродзердинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного

господарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн. м3 забруднених стоків

щороку скидається в р. Суху Суру. Нові очисні споруди не введені.

Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого

об’єднання “Павлоградвугілля”. Неефективно працюють очисні споруди. В р.

Самару щороку скидається 15 млн. м3 забруднених стоків, з якими потрапляє

445 т органічних речовин, 29 т нафтопродуктів, 665 т – завислих речовин,

181 т – азоту амонійного.

Криворізька ДРЕС. Дає 23% викидів по Дніпропетровській області. Викидає

270 тис. т сірчистого ангідриду або 64% по області, 55 тис. т оксидів

азоту. Із стоками скидає щорічно 2 тис. т солей та багато інших шкідливих

речовин.

Донецька область

Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Маріуполь посідає

друге місце в Україні по кількості промислових викидів в атмосферу –

близько 600 тис. т . З них 68% - це викиди комбінату. Щороку скидає 50,3

млн. м3 забруднених стоків. Із 57 заводів очисні споруди діють лише на 33

і то, незадовільно.

Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь”. Викидає 28%

забруднень, у санітарній зоні проживає 35 тис. чоловік. Щороку скидає 220

млн. м3 стоків. 2

Мабуть зайво перечисляти усі інші області України і їх підприємства,

підприємства Донецької, Харківської, Запорізької, Луганської, Львівської,

Одеської, в Криму, де йде велике навантаження на природне середовище збоку

економічної діяльності людей. Варто сказати, що забруднення усіх разом

взятих підприємств створюють астрономічну цифру.

Забруднення природного середовища в Україні взяті під контроль, але

відсутність оборотних коштів відчутно заважають здійснювати природоохоронні

заходи.

При цьому щорічно зменшується в повітрі кількість кисню. Щорічно

спалюється 16 млрд. т вільного кисню і в атмосферу надходить до 25 млрд. т

вуглекислого газу.6 Тому температура земної поверхні за останні 100 років

підвищилася на 0,6%, що спричиняє наступ океану на сушу, так як підвищився

його рівень на 10%.

Бурхлива автомобілізація у великих містах України спричиняє 60%

шкідливих викидів в атмосферу. Внаслідок низької якості автомобілів і

палива в повітря викидається у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у

країнах Європи. 6

Економічна криза в Україні спричиняє інтенсивне вирубування лісів, що

погіршує баланс в природі.

Дуже складна ситуація в Україні з прісною водою. Близько 800 сіл країни

користуються привозною водою, 90% сіл не мають водогону, кількість

невеликих річок зменшилася на три тисячі. Спостерігається процес швидкої

втрати якості поверхневих та підземних вод, що пов’язано зі скиданням

сильно забруднених стічних вод. Основний стік (до48%) неочищеної води дає

комунальне господарство України. Це зумовлено недоскональністю очисних

споруд і відсутністю грошей на їх будівництво та ремонт. Води річок Дніпра

та Дністра у ряді випадків перевищують 14 норм нітратів, 11 –

нафтопродуктів, 10 – фенолу. Ці річки протікають в районах інтенсивного

сільськогосподарського та промислового використання. Дністер виявився

найбільш забрудненою рікою України. У 1991-1992 роках, коли була зроблена

досконала система пропуску води в системі Дністровського водосховища,

санітарний стан цієї річки став покращуватися. Забруднення рік та підземних

вод призводить до різкого забруднення Азовського та Чорного морів. Щорічно

в Азовське море скидається 1,1 млрд. м3 неочищених стоків, в Чорне море – 2

млрд. м3. Майже усі підземні води, як показують аналізи, вміщують

надлишок пестицидів, мінеральних добрив та інших шкідливих речовин.

Не в кращому стані знаходяться Київське, Каховське, Кременчуцьке,

Дністровське та ряд інших водосховищ країни. Весь Азово-Чорноморський

басейн, що складає південний кордон України, знаходиться ще в гіршому

стані. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м3 води

знаходиться на першому місці в світі.

Внаслідок непродуманих заходів з міліорації земель в Україні знищено 1

млн. га найродючіших у світі грунтів. За даними Всесвітньої організації

охорони здоров’я, близько 80% усіх випадків захворювань пов’язані із

споживанням неякісної води.6

По інсультах та інфартах сьогодні Україна, як свідчить статистика займає

перше місце в світі.4

В Україні за останні 20 років кількість ріллі на одну людину скоротилася

майже вдвічі, кількість забруднених земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га.

Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їх рекультивація і відновлення

економічно нерентабельні.

Надмірне використання пестицидів та інших мінеральних добрив, надмірна

загазованність отруюють людей і тварин. Такий стан речей призвів до того,

що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших

давніх предків. 6

Застосування продуктів хімічної промисловості в економічному житті

суспільства веде до швидкого зростання серцево-судинних та онкологічних

захворювань.

Матеріали обстеження грунтів України показують, що їхнє забруднення

небезпечно зростає, має місце техногенне забруднення с/г. грунтів викидами

промислових підприємств. Воно дуже велике в Донецькій, Луганській,

Дніпропетровській, Запоріжській та Харківській областях. Якість грунтів у

цілому по країні погіршується і зижується їх родючісь.

5. Шляхи вирішення соціоекологічної ситуації в світі і Україні

Екологія на порозі ІІІ тисячоліття поставила перед політикою усіх держав

світу такі гострі проблеми, як регулювання чисельності населення,

екологічну конвенсію виробництва, екологічну безпеку населення. Природа

екологічних проблем єдина для всього світового суспільства, тому їх

неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі. Сьогодні виникло нове

поняття в розвитку цивілізації – екологічна політика.

У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в

політичній діяльності держав, формування якої почалося з 70-х років нашого

століття. Саме тоді, коли проявилася швидка деградація природного

середовища в різних країнах світу.

Сьогодні в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або

відомства, які займаються охороною навколишнього середовища.

Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та

правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році

було створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України. За його ініціативою в 1991 році був прийнятий Закон про охорону

навколишнього середовища та розпочата розробка пакету законів та

законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери,

води, рослинного та тваринного світу.5

Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992року в Ріо-де-Жанейро

внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла на себе

зобов’язання забезпечувати екологізацію економіки та розв’язання

екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної

політики. Україна бере участь в роботі програм ООН з навколишнього

середовища. Тільки за період з 1980 до 1991 року Україна взяла участь у 10

міжнародних актах з охорони здоров’я, будучи в складі СРСР.

Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони

природи на міждержавному рівні випливає з глобального характеру екологічної

кризи. Сьогодні розпочався процес формування нової системи цінностей

соціального, економічного та етичного характеру, що включає в себе

екологічний імператив. Сьогодення ознаменувалося усвідомленням взаємної

відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою

міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних

проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою є

вироблення системи світової екологічної безпеки.

З 1991 року в Україні введена плата за забруднення навколишнього

середовища.5 Заходи направлені на реалізацію головного принципу: не

максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого

розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток

матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість

екосистем.

Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища

різноманітне та включає в себе:

1) державне фінансування заходів з охорони природи;

2) ліцензування;

3) нормування;

4) створення екологічних фондів;

5) систему плати за користування природними ресурсами та додатково за

ресурси, що вилучаються;

6) економічні санкції (платежі та штрафи) за забруднення природного

середовища;

7) економічне стимулювання зниження забруднення. пільгові кредити для

реалізації екологічних робіт та впровадження екологічно чистих технологій;

8) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні

технології та отримують чисту продукцію, в томучислі і сільськогосподарську

продукцію;

9) право на продаж екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.

Сьогоднішній рівень розвитку суспільства на перший план висуває систему

екологічних показників.

Тринадцять країн Європи, США та Канади ввели споживчу плату – це плата

за те, що за дорученням державних органів певні підприємства збирають,

зберігають та знешкоджують відходи тих виробництв, які не упорядкували цієї

системи самі. Відомо три основних підходи до економічної компенсації

екологічних збитків: рентний, витратний, оптимізаційний.

У багатьох країнах світу прийнятий саме витратний принцип екологічних

платежів, відповідно розміри плати за забруднення виводяться з розмірів

витрат, що необхідні для уникнення забруднення або ліквідації його

наслідків.

Поки що в світі відсутній цілісний механізм вирішення екологічних

проблем. Це пов’язано з неготовністю урядів та населення до прийняття ідеї

колективної відповідальності людства за збереження біосфери.

Україна сьогодні знаходиться в скрутному економічному становищі, але

намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи:

1) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як для

підприємств, так і для окремих осіб;

2) проведення обов’язкових екологічних експертиз;

3) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств з метою

виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;

4) розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему

виставок та ярмарків;

5) адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять

природному середовищу.

Дуже важливим елементом концепції екологічної безпеки в Україні і інших

країнах світу є її правове забезпечення та визначення поняття екологічного

злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально

небезпечні дії, спрямовані на знищення життя людей чи навколишнього

середовища і дуже жорстко караються, іноді навіть до довічного ув’язнення.

Норми екологічного права є обов’язковими, якщо вони закріплені законом і

підкріплюються методами державного примусу для тих суб’єктів, які ігнорують

ними.

Провідною державою у світі в сфері державного регулювання проблеми

екології і системи соціального захисту населення є Німеччина. Майже за 30

неповних років тут було прийнято більш як 600 різноманітних законодавчих

актів в галузі охорони навколишнього середовища.5

У міжнародному екологічному праві провідне місце займає принцип

запобігання, відповідно якому основною метою цивільних дій є попередження

порушень природного середовища, а не ліквідація наслідків таких порушень.

Ця вся система ще недосконала у тому аспекті, що економічно розвинені

країни мають ряд слаборозвинених країн, які викоритовують як країни

“еконогічного гною”, розташовуючи на їх території екологічно небезпечні

підприємства, а збитки не відшкодовують – вважають, що екологічні витрати

повинні нести країни, де розташовані підприємства.

Державна охорона природних об’єктів здійснюється за категоріями об’єктів

та територій, розроблених у Законі України про природно-заповідний фонд і

має мету розширити тариторії заповідників, зберегти ландшафти, рідкісні

види звірів, птахів, рослин. Спостерігається тиск на заповідники збоку

корумпованих чиновників, які дозволяють здійснювати забудови на територіях

заповідників. Але громадські організації, мисливські та єгерські утворення

в Україні чинять значний опір цьому явищу. Однією з найбільш важливих задач

охорони природи є збереження біологічного різноманіття. Конвенція про

біологічне різноманіття, схвалена на Конференції ООН з навколишнього

середовища та розвитку в 1992 році. До кінця 1993 року Конвенцію про

біологічне різноманіття підписали 167 держав світу.5 На території України

мешкає 45 тисяч видів тварин, в тому числі 17 видів земноводних, 20

плазунів, близько 400 видів птахів, 200 – риб. Флора рослин нараховує майже

5 тисяч видів. Без збереження рослин та рослинності неможливо зберегти види

тварин.

Весь перелік видів рослин і тварин, що потребують охорони, наводять в

Червоних книгах, які видають у багатьох державах світу. У Червоній книзі

України знаходиться 429 видів рослин, 28 видів мохів. 30 видів грибів. 27

видів лишайників та 17 видів водоростей та 382 види тварин. Складання

Червоних книг є одним із методів зниження темпів антропогенного вимирання

живих організмів.

Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, тварин, птахів

в ті райони, де вони вимерли, або ж можуть прижитися в нових умовах

існування. Таким прикладом є успішне відновлення популяцій бобрів на

території України.

Отже, щодо вирішення екологічної ситуації в Україні, то можна зробити

висновок: державу, громадські організації, єгерські і мисливські товариства

та багатох громадян країни турбує проблема екології. По можливості

українське суспільство намагається у такий скрутний час зберегти природнє

середовище для майбутніх поколінь, а головне те, що є бажання це робити.

Висновки

Є надія, що незалежна Україна переступить поріг в ІІІ тисячоліття з

високою екологічною культурою, сутність якої полягає у внутрішній суті

самої людини та людського суспільства, що знаходиться “всередині нас” і

проявиться в певних діях щодо природи. Наша епоха – час великої дисгармонії

людини і оточуючої її природи, хижацького ставлення до неї. Але тільки у

співпраці людини з природою може забезпечити людству майбутнє, подальший

розвиток цивілізації і досконалення людського розуму.

Людина повинна зрозуміти, що вона є частиною природи. Тому знищуючи

природу, вона знищує і наближує до трагічного кінця своє буття на планеті.

Досить тривалий занепад української економіки, високий рівень бідності

населення країни, важкі наслідки Чорнобильського лиха, паводки та ряд інших

катаклізмів не зламають працьовитий український народ, який поступово

виведе країну з економічної кризи, стабілізує роботу підприємств усіх

галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, науки, культури

і стане високорозвиненим суспільством світу. Для цього український народ

має терпіння і бажання, але щоб здійснити “українське чудо” – потрібний

час.

Список використаних джерел і літератури:

1. Бхагавад – Гита как она есть. Международное Общество Сознания Кришны.

// За ред. Шри Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – Издательство:

“Бхактиведанта Бук Траст”. – 1986. – С. 26-27.

2. Географія України: Матеріали для практичних і семінарських занять //

За ред. проф. Я. Жупанського і доцента І. Пушкара. – Тернопіль: “Астон”. –

1997. – С. 371-383.

3. Дрейер О. К., Лось В. А. Экология и устойчивое развитие: Учебное

пособие. – М.: Изд. УРАО. – 1997. – С. 3-7, 75- 95, 146- 155.

4. Держкомстат України. // 33 канал. – 1999. – 25 березня. - №13. – С.

4.

5. Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С.

7-239.

6. Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна,

Л. О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 445-452.

7. Новиков Ю. В. Экология, окружающая среда и человек: Учебное пособие

для вузов. – М.: Агентство “ФАИР”, 1998, С. 3 – 30, 45 – 66, 150 – 160, 211

– 233, 272 – 295.

Контрольну роботу виконав: Студент 2 курсу

Спеціальності

“Фінанси”

Група 12 – Ф

Заверюха

Андрій……………….

24 жовтня 1999 року

м. Вінниця

1999 рік

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С.

238, 239.

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С.

239.

3 Дрейер О. К., Лось В. А. Экология и устойчивое развитие: Учебное пособие.

– М.: Изд. УРАО. – 1997. С. 219, 220.

6 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л.

О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 448.

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С. 27.

6 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л.

О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 353.

6 Тут же. С. 451.

1 Бгагавад – Гита как она есть. Международное Общество Сознания Кришны. //

За ред. Шри Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – Изд.

“Бхактиведанта Бук Траст”. – 1986. – С. 26, 27.

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ.- 1998. – С. 142.

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра” .- ТОВ. – 1998. С. 164.

2 Географія України: Матеріали для практичних і семінарських занять // За

ред. проф. Я. Жупанського і доцента І Пушкара. – Тернопіль: Вид. “Астон”. –

1997. – С. 372.

6 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л.

О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 447.

6 Тут же. С. 448.

6 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л.

О. Каніщенко та ін. .- К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 449.

4 Держкомстат України. // 33 канал. – 1999. – 25 березня. - №13. – С. 4.

6 Основи економічної теорії. // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л.

О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 449.

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра” . – ТОВ. – 1998. – С.

236.

5 Тут же. С. 234, 235.

5 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С.

234.

5 Тут же. С. 226.

Страницы: 1, 2