Глобальные экологические проблемы человечества

Глобальные экологические проблемы человечества

Вступ…………………………………………………………………… 3

Розділ 1. Суть екологічних проблем світу…………………………… 5

Розділ 2. Причини і фактори виникнення глобальних екологічних проблем

світу…………………………………………………………… 7

Розділ 3. Основні екологічні проблеми світу………………………… 10

Розділ 4. Напрямки вирішення основних екологічних проблем

світу…………………………………………………………………….. 22

Висновки………………………………………………………………... 24

Додатки……………………………………………………………….… 25

Список літератури……………………………………………………… 30

Ми живемо на самому дні блакитного повітряного океану Землі - її

атмосферного шару. Земля - це наш дім. А який він? Французький географ

Елізе Реклю дуже влучно сказав: ”Людина створює навколишнє середовище по

своєму образу і подобі”. Тобто ми маємо те навколишнє середовище, яке

заслужили.

Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини,

супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього

середовища, призвела до того, що нині біосфера планети перебуває в

критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки.

Виникли екологічні проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать

стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавілонський цар

Хаммураті, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські

монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону

лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька

старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж

уболівала за збереження довкілля й видавала ряд наказів і документів про

охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів,

браконьєрства, хижацького знищення звірів та риби.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим

зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його

відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі

загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря,

задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси,

сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія

та майже повне виснаження грунтів у аграрних районах.

Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже “схопила нас

за горло”. “Екологічна бомба” уповільненої дії, яку ми, всі країни і

народи, посилено начиняємо “вибухівкою” із відходів виробничої діяльності,

здатна спустошити наш спільний дім - планету Земля, перетворити її на

безлюдну пустелю.

Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно грабує в

коморах природи те , що належить дітям і онукам.

Ліквідація глобальної екологічної кризи є на сьогодні найважливішим

завданням людства. Ми - люди кінця XX століття - майже ненароком для себе

раптом опинились у подвійній ролі свідків і винуватців катастрофічних змін

у навколишньому середовищі. Ми бачимо це, розуміємо, що це дуже серйозно,

але чому ж тоді не припиняється цей страшний “марафон”, що неминуче приведе

людство до загибелі?

У своїй роботі я маю за мету проаналізувати екологічні уроки минулого

і теперішнього, розкрити суть глобальних екологічних проблем і можливі

варіанти їх вирішення.

В 90-х роках ХХ століття немає необхідності доводити гостроту і

масштабність, а значить, і небезпечність екологічної ситуації, що склалася

в світі.

На Всесвітню конференцію по навколишньому середовищу (1992 рік, Ріо-де-

Жанейро) з`їхалися 10 тисяч делегатів із 150 країн світу. Минула

конференція, з якої почався Міжнародний рух за збереження навколишнього

середовища, відбулася 20 років тому в Стокгольмі.

Чи знайдуться сили, що здатні зупинити руйнівні процеси і відродити

надію на майбутнє?

В останні роки слово “екологія” отримало виключну популярність. Однак

зовсім недавно, ще в 1960-ті роки, воно було відоме лише вузькому колу

вчених, в основному біологів. Юридично винахідником терміну “екологія” є

послідовник Чарльза Дарвіна Ернст Геккель, що в кінці минулого століття

визначив екологію “як загальну науку про відношення організмів та

навколишнього середовища”.

Наукові досягнення ХХ століття створили іллюзію про майже повну

керованість світом, однак господарська діяльність людського суспільства,

екстенсивне використання природних ресурсів, величезні масштаби відходів -

все це входить в протиріччя з можливостями планети (її ресурсним

потенціалом, запасами прісних вод, здатністю самоочищення атмосфери, вод,

річок, морів, океанів).

Можна виділити два аспекти екологічної проблеми:

- екологічні кризи, що виникають внаслідок природніх процесів;

- і кризи, що визвані антропогенною дією і нераціональним

природокористуванням.

Наступання льодовиків, виверження вулканів, утворення гір, паводки -

все це земні природні фактори. Вони ніби закономірні на нашій динамічній

планеті. В середньому щорічно на земній кулі відбувається один

катострофічний землетрус, 18 сильних, 120 середніх і близько мільйону

слабких поштовхів.

Декілька разів в десятиліття сейсмічні події приводять до катостроф.

Наприклад, Тянь-Шаньський землетрус в Китаї в 1976 році забрав (за різними

оцінками) від 240 тисяч до 600 тисяч життів. В Китаї ж в 1556 році відбувся

один із самих страшних за всю історію людства землетрус – тоді загинуло 800

тисяч чоловік. З 60-х до 80-х років нашого століття в 5 разів виросла

частота крупних стихійних лих і втричі збільшились загальні економічні

втрати. Вирішення такого роду проблем в деякій мірі криється у вмінні їх

прогнозувати, а іноді і використовувати на користь людям.

Але виникали і інші екологічні кризи. На протязі століть людина

безконтрольно брала все, що дає їй природа. Але, здається, природа хоче

«помститися» за кожний невірний, необдуманий крок. Досить згадати лише

приклади з життя Росії та найближчих її сусідів: озеро Байкал, Аральське

море, Ладожське озеро, Чорнобиль, БАМ, меліорація та інші.

Те, що людина зробила з навколишньою природою, вже по своїм масштабам

катастрофічно. В результаті вода забруднюється вже в повітрі, забруднена і

сама атмосфера, знищені мільйони гектарів родючих грунтів, ядохімікатами і

радіоактивними відходами заражена планета, величезних розмірів досягло

обезліснення і опустелювання та багато, багато іншого.

Головні проблеми в можливостях планети справитися з відходами людської

діяльності, з функцією самоочищення і ремонту. Руйнується біосфера. Досить

великий ризик самознищення людства в результаті власної життєдіяльності.

Природа переживає вплив суспільства по наступним напрямкам:

- використання компонентів навколишнього середовища в якості ресурсної

бази виробництва;

- дія виробничої діяльності людей на навколишнє природнє середовище (її

забруднення);

- демографічний тиск на природу (сільськогосподарське використання земель,

збільшення кількості населення, ріст крупних міст).

Тут переплітаються в одне багато глобальних проблем людства –

ресурсна, продовольча, демографічна – всі вони мають в тій чи іншій мірі

вихід на екологічну проблематику. Але вона має великий вплив на ці та інші

проблеми людства.

Людина — частина природи, й найбільш небезпечні для нашої планети

катастрофи й забруднення навколишнього середовища пов'язані саме з нею.

Еволюція людини була спрямована не на розвиток грубої сили чи

придушення слабкіших. Людина ніколи б не виділилася з тваринного світу,

якби її розвитком керував славнозвісний закон Дарвіна про природний добір.

На відміну від вимог цього закону, зміст якого полягає в тому, щоб за будь-

яку ціну зберегти максимально здорових, фізично міцних і витривалих

індивідів, людина докладає багато зусиль для догляду за інвалідами, тими,

хто неспроможний жити без сторонньої допомоги. Тобто людина керується не

лише раціональним підходом, а й почуттями, які є складовою частиною

морального кодексу вищого представника тваринного царства. Як свідчить

історія, суспільство, що байдуже ставилося до своїх членів або більше того,

застосовувало насильство, було приречене.

Найстрашніша наруга над людяністю — це війна. На відміну від будь-

яких звірів, людина здатна з неймовірною жорстокістю вбивати подібних до

себе. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили 14513

воєн, у яких загинуло 3640 млн чоловік. Вдумайтеся в цю страшну цифру: по

суті, було вбито майже десяту частину населення планети (нині на Землі живе

понад 5 млрд людей). Світова термоядерна війна в лічені хвилини може

знищити все людство. Адже потужність ядерних зарядів, накопичених людством,

у 1980 р. становила 8 тис. Мт тринітротолуолу (по дві тони на кожного

жителя Землі).

Історія людства сповнена жахливих прикладів геноциду, звірячої

жорстокості завойовників, загибелі в пожежах спустошливих війн міст,

храмів, бібліотек, які створювалися століттями. Вчені-археологи витратили

безліч зусиль, щоб розшифрувати асирійські клинописні тексти, половина яких

виявилася хвалькуватими реляціями царів-завойовників про свої «геройства».

Історія зберегла до наших часів вислів кривавого Чингісхана:

«Найбільша радість для чоловіка — перемогти своїх ворогів, переслідувати їх

і позбавити всього, що вони мають». У своїх грабіжницьких походах орда

Чингісхана планомірно знищувала все: спалювала врожай, засипала колодязі,

викрадала худобу, щоб ті, хто вцілів від різні, загинули від голоду.

Вдершись в Месопотамію, Чингісхан знищив зрошувальну систему, що

розподіляла воду р.Тігр. Канали, що будувалися протягом тисяч років, були

зруйновані, родюча земля перетворилася на пустелю, і з того часу

землеробство в цих країнах не змогло відновитися.

Забруднення людської свідомості ідеєю війни триває віками. Війна була

винаходом нашої цивілізації. Чи не буде й кінець людства зумовлений цим

диявольським винаходом?

Війна постійно «дорожчає». Якщо витрати на першу світову війну

становили 50 млрд карбованців, то друга обійшлася вже в десять разів

дорожче.

Наприкінці 80-х років витрати на озброєння в світі становили вже 1

трильйон доларів! Це перевищує асигнування всіх країн світу на медицину,

освіту й житлове будівництво. А якщо досягнення науки, ресурси розуму,

людської свідомості та природи спрямовуються на гонку озброєнь, що може

призвести до ядерної катастрофи, то це — найбезглуздіша витрата багатств,

яку лише можна собі уявити. Таким чином, людина обмежує можливості

вирішення інших проблем, зокрема пов'язаних з забрудненням навколишнього

природного середовища. Значить, витрачаючи сили й кошти на підготовку

ядерної катастрофи, людство одночасно наближає невідворотність катастрофи

екологічної. Навіть не світова ядерна війна, а локальний ядерний конфлікт

викличе таку кліматичну катастрофу, від якої загине не лише все людство, а

й уся біосфера Землі.

Інше забруднення людської свідомості — це бездумне, споживацьке

ставлення до природи та її багатств. Людина влаштована так, що часто-густо

мислить лише категоріями сьогоднішнього дня й керується девізом «А мені так

хочеться!». За прикладами далеко ходити не треба. Згадаймо, що весняні

крокуси, конвалії, фіалки давно вже стали рідкістю в приміських лісах, їх

занесено до Червоної книги України. А хто не бачив, як у натовпі, що

вихлюпується з електрички після весняного вихідного дня, де-інде та й майне

величезний варварський оберемок цих рідкісних квітів. Це означає, що

відпочиваючі все-таки знайшли й видерли останні квіточки, які через годину

зав'януть, а діти цих «любителів природи» будуть милуватися в приміському

лісі хіба що осотом і чортополохом.

За тисячоліття людської цивілізації безліч видів тварин і рослин було

бездумно знищено. Ніяка, наприклад кліматична, катастрофа не змогла б так

швидко винищити популяцію мамутів, як це зробили мисливці палеоліту.

Розрахунки вчених-біогеографів свідчать, що на початку палеоліту на

території європейської частини колишнього СРСР (частина Росії, Україна,

Білорусія) паслося близько півмільйона мамутів. Наші далекі пращури швидко

освоїли метод полювання на цих гігантів за допомогою ловчих ям. Люди

палеоліту, як вважає П. Савко, просто розбестилися. Гори м'яса й безліч

кістбк для виробів діставалися їм дуже легко. Археологи, наприклад,

відкопали поблизу с. Межирічі Черкаської області два палеолітичних

ярангоподібних жител, каркаси яких були складено з черепів і кісток 130

мамутів. Темпи винищення мамутів були настільки інтенсивними, що всього за

тисячу років вони зникли зовсім. Після того, як не стало мамутів, люди були

змушені полювати на меншого звіра — бізона, шерстистого носорога,

гігантського оленя. Коли ж вичерпалися й ці ресурси, довелося братися за

розум: винайти мотику, перейти від полювання на тварин до їх вирощування в

домашніх умовах, тобто впровадити те, що через тисячі років учені назвали

неолітичною революцією.

А тепер поміркуймо, чи не такою ж логікою керуємося ми нині,

«освоюючи» біологічні ресурси Світового океану? Адже ми діємо за принципом

наших далеких палеолітичних пращурів: спочатку вибили китів, потім цінні

види риб, а сьогодні виловлюємо мойву, минтая, ставриду тощо. Вирощування

цінних видів морських тварин і рослин, так звана марікультура — це

жалюгідні крихти до світового обіду. Тобто ми відрізняємося в цьому питанні

від наших предків лише тим, що б'ємо китів з гармат, а рибу виловлюємо

кілометровими неводами.

У ХХ столітті широкого поширення набули такі процеси, як забруднення

води, грунту і повітря, опустелювання земель, знищення лісів і т.і. Виникли

такі специфічні явища як кислотні дощі. Несприятливі екологічні явища

перетворились в суттєвий елемент життєдіяльності людства, здійснюючи

відчутний вплив на різноманітні сторони людської діяльності: економіку і

політику, моральний стан і здоров`я людини, і багато, багато іншого...

У цьому розділі я спробую розкрити ряд несприятливих екологічних

процесів, показати масштаби їх розвитку і довести, що ці екологічні

проблеми вимагають їх вирішення, вони не можуть чекати. Адже нині

цивілізація стоїть ніби на лезі бритви, що кожної секунди загрожує їй

зірватися в безодню. Людство балансує на найтоншій грані між буттям і

небуттям. І ця критична межа ледве-ледве відокремлює наш світ від марочного

хаосу.

Основні джерела антропогенного забруднення середовища

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники

енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), усі помислові об`єкти (в

першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні і целюлозо-

паперові), екстенсивне, перехімізоване с/г виробництво, військова

промисловість і військові об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту

(морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони

забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними

полями, шумами, вібраціями, надмірним теплом.

Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної

екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух,

що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів скорочення

природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів

виробництва і побуту, забрудненням довкілля - глобальними кліматичними

змінами, хворобами, голодом, вимиранням.

З розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування світові

почали загрожувати відходи від синтетичних пральних порошків,

нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші

шкідливі речовини, що не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а

накопичуються тисячами тон у грунтах, водоймах, підземних водах.

Протягом 80 років з початку нашого століття з надр Землі було видобуто

корисних копалин більше, ніж за всю історію людства.

Нині, лише в результаті спалювання паливних ресурсів, в атмосферу

планети щорічно потрапляє понад 22 млрд тон двоокису вуглецю. Щорічно

світова промисловість скидає в річки понад 160 км3 шкідливих стоків,

щорічно в грунти людством вноситься 500 млн тон мінеральних добрив і

близько 4 млн тон пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах або

виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани. За останні

45 років використання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а

отрутохімікатів - у десять разів.

Ще однією - не менш важливою ніж попередні проблеми, є проблема

відходів. Збитки від них - це не лише величезні площі землі, зайняті

звалищами, териконами, шлакосховищами та ін. (наприклад, на площі, де

розташовані звалища навколо Києва, можна було б побудувати місто з

населенням 300 тисяч чоловік), а й смертельні дози різних токсикатів та

дими й пилюка від них... Здавалося б, дрібниця - биті люмінісцентні лампи

на звалищах. Але кожна така лампа містить 150 мг ртуті, що здатна отруїти

близько 500 м3 повітря.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім вище названих,

належать також різні шуми від виробничих підприємств, транспорту, іонізуюче

випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи...

З додатку 3 видно, яку шкоду організму наносять хімічні забруднювачі.

Спеціалісти вважають, що близько 80-86( забруднювачів повітря

сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-15( - над

містами, 1-2( - над сільською місцевістю, 0,1( - над центральними районами

Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 тон пилу на

кожен квадратний кілометр, то вже в 100 км від нього - приблизно 100 разів

менше.

Зміни в атмосфері.

В наш час підвищилася роль людини на атмосферу. Повітряна оболонка

Землі є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може жити місяць,

без води - лише тиждень, але без повітря людина не зможе проіснувати більше

двох хвилин. Маса атмосфери колосальна - 5,15х1015 тон. Проте, атмосферне

повітря можна вважати невичерпним природним ресурсом лише умовно, адже

людині для життя потрібне повітря певної якості. А під впливом

антропогенного фактора його хімічний склад і фізичні властивості дедалі

погіршуються, на Землі вже

практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігало б свою первісну

чистоту та якість.

Парниковий ефект.

Клімат на нашій планеті в минулому періодично змінювався. За тисячі й

мільони років чергувалися періоди значного похолодання й, навіть,

зледеніння з теплими епохами. Нині вчені дуже занепокоєні: схоже на те, що

Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-коли в минулому. Це

спричинено різким збільшенням вмісту в атмосфері вуглекислого газу. В

земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне

світло, але затримує тепло розігрітої Сонцем поверхні землі. Це викликає

розігрівання планети, відоме під назвою парникового ефекту.

Клімат Землі залежить від багатьох факторів – одні зумовлюють

потепління, інші – похолодання (додаток 5). Крива природних коливань

клімату нині прямує донизу, тобто до похолодання, що перевищує тенденцію до

збільшення температури за рахунок парникового ефекту. Проте найближчим

часом результат взаємовпливу цих факторів має зміститися в бік зростання

температури.

Останнім часом тривога вчених з приводу парникового ефекту зросла.

Крім СО2 парниковий ефект викликають деякі інші гази, які називають малими

домішками.

У чому ж небезпека парникового ефекту? Як свідчать розрахунки вчених,

підвищення середньої річної температури Землі на 2,50С викличе значні зміни

на Землі, більшість яких для людей буде мати негативні наслідки. Парниковий

ефект змінить такі критично важливі перемінні величини, як опади, вітер,

шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок.

Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими,

зими – коротшими й теплішими, а літо – тривалішим і жаркішим (додаток 2).

Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового ефекту. Перший

– значне збільшення посушливості в основних зернових районах (Україна,

Кубань та ін.). Другий – це підйом рівня Світового океану на 2-3 метри за

рахунок танення полярних льодових шапок. Це викличе затоплення багатьох

прибережних ділянок.

Кліматичні зміни можуть відбуватися і внаслідок зміни людиною типу

поверхні Землі. Заміна лісів культурними плантаціями призводить до зниження

випаровування й збільшення прямої тепловіддачі. Крім того людство ще й

безпосередньо підігріває атмосферу за рахунок спалювання великої кількості

нафти, вугілля, торфу, а також роботи АЕС.

Таким чином, види діяльності людини, що спричинюють кліматичні

зміни, мають різні наслідки. Одні з них підвищують

температуру, інші – знижують її і викликають парниковий ефект (зведення

лісів, тощо).

Озонова діра в атмосфері.

Як відомо озоновий шар атмосфери захищає нас івсю біосферу від

згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Останнім часом вчені надзвичайно занепокоєні, бо спостереження

метеорологів, які працюють у Антарктиді, свідчать, що озоновий шар над цим

материком почав зменшуватись. В ньому виникла пульсуюча діра, вміст озону в

якій менший від звичайного на 40-50%. Ця діра зґявляється антарктичною

весною (з серпня по жовтень), а з антарктичного літа зменшує свою площу.

Проте існує тенденція до збільшення її площі з року в рік. Нині вона не

затягується влітку, а її площа перевищує площу материка Антарктиди.

Страницы: 1, 2