Правовий статус підприємств

чоловік;

у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств

встановлюються законодавством України.

У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому

числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємства мають право на добровільних засадах

об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види

діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної

координації господарської діяльності. Асоціація не має права

втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її

учасників;

корпорації - договірні об'єднання, створені на основі

поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з

делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання

діяльності кожного з учасників;

консорціуми - тимчасові статутні об'єднан ня промислового і

банківського капіталу для досягнення спільної мети;

концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових

організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової

залежності від одного або групи підприємств;

інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими

принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який

затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять

до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної

особи, і на них поширюється дія цього Закону.

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут

цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в

порядку, визначеному чинним законодавством.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити

підприємства інших союзних республік та держав. Підприємства України

можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних

республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках

здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну

діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений

баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із

своїм найменуванням.

Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому цим

Законом для підприємства.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які

входять до його складу, а підприємства не відповідають за

зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим

договором (статутом).

Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу

із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими

підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із

об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи

уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням

їм права підприємства.

Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду.

Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в

нього. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється

між учасниками згідно

з статутом об'єднання.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації

промислово-фінансових груп, а також їх реєстрації регулюється

спеціальним законодавством.

4. Господарська, економічна і спеціальна діяльність підприємств.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових

результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник

(власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом

підприємства та чинним законодавством.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку

(доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові

пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого

прибутку може передаватися у власність членів або трудового

колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини

прибутку здійснюється радою або зборами

(конференцією) трудового колективу.

Власник або уповноважений ним орган встановлює фонд оплати

праці на умовах, визначених колективним договором (угодою).

Регулювання фондів оплати праці працівників

підприємств-монополістів, визначення переліку таких підприємств

здійснюються Кабінетом Міністрів України.

Трудові доходи найманого працівника підприємства визначаються

трудовим договором відповідно до законодавства України, а для

інших працівників - угодою між ними.

Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.

Мінімальний розмір заробітної плати працівників, які працюють

за трудовим договором, визначається відповідно до статей 9 і 10 Закону

України "Про оплату праці"

Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри

оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно з

законодавством.

Підприємство (крім казенного) самостійно планує свою діяльність

і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану

продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення

виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів.

Основу планів становлять державні замовлення та договори,

укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг і

постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Підприємство виконує роботи і поставки для державних потреб на

договірній основі в порядку, що визначається законодавчими

актами України.

Підприємство при підготовці планів свого економічного розвитку

погоджує з відповідною Радою народних депутатів заходи, які можуть

викликати екологічні, соціальні, демографічні та інші наслідки, що

зачіпають інтереси населення території, і несе матеріальну

відповідальність перед Радами народних депутатів за шкідливі наслідки

своєї діяльності.

Державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний

фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує

планованому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

Порядок складання річного фінансового плану державним

підприємством (крім казенного) встановлює уповноважений Кабінетом

Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Підприємства інших форм власності розробляють і затверджують

фінансові плани у порядку і в строки, визначені їх власником

(власниками).

Відносини підприємства з іншими підприємствами,

організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності

здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні

зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не

суперечать законодавству України.

Відповідальність працівника по фінансових обов'язках

підприємства визначається часткою його участі у фінансових ресурсах

підприємства.

Порядок поставки продукції для державних потреб

визначається законодавством України.

Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення

власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод

(контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації

України, союзних республік та інших держав.

Підприємство здійснює реалізацію своєї продукції, інших

матеріальних цінностей на основі прямих угод (контрактів),

державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових

підприємств.

Реалізація продукції підприємства, в тому числі на основі

бартерних угод, за межами України здійснюється самостійно або на основі

ліцензій відповідно до законодавства України.

Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами,

що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках,

передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і

тарифами. В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються

контрактні ціни, що формуються

відповідно до умов і цін світового ринку.

На продукцію підприємств, які займають монопольне становище

на ринку товарів, що визначають масштаб цін в економіці і соціальну

захищеність громадян, допускається державне регулювання цін

відповідно до Закону України "Про ціни і

ціноутворення".

При цьому державні ціни повинні враховувати середньогалузеву

собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень

рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень

рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна

забезпечити його дотацією за умови, що продукція

підприємства є суспільно необхідною.

У разі порушення підприємством державної дисципліни цін на

продукцію надлишково одержана сума підлягає вилученню. Крім того, з

підприємства стягується штраф у порядку і розмірах, встановлених

законодавчими актами України.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток

(доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних

паперів, пайові внески членів трудового колективу, підприємств,

організацій, громадян та інші надходження.

Підприємство користується банківським кредитом на комерційній

договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі

право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх

використання.

Державним підприємствам забороняється виступати гарантами при

наданні суб'єктам підприємницької діяльності банківських кредитів

Підприємство має право відкривати розрахункові (поточні) та інші

рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у

будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою

цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття своїх рахунків у банках

підприємство зобов'язане надіслати податковому органу, у якому воно

обліковується як платник податків. Таке повідомлення протягом трьох

робочих днів із дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день

відкриття або закриття) має бути подане безпосередньо або надіслано

на адресу відповідного податкового органу поштою з повідомленням про

вручення. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків

підприємства встановлюються центральним податковим органом України

Підприємства самостійно встановлюють черговість і напрями списання

коштів з власних рахунків, яке здійснюється установами банків за

дорученням таких підприємств, крім випадків, передбачених законами

України. Розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями провадяться

через установи банків у порядку, встановленому Національним банком

України відповідно до законів України.

Підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати

послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) процентів за

користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство може

застосовувати в господарському обороті векселі.

Підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних

договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх

зобов'язань по розрахункам, може бути оголошене арбітражним судом

банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про банкрутство"

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну

діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є частиною

зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.

Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті

визначається валютним законодавством України.

Підприємство має право одержувати кредити від своїх

зарубіжних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс

підприємства і використовується ним самостійно. По одержаних

підприємством кредитах держава відповідальності не несе.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може

відкривати за межами України свої представництва та виробничі

підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань

економічної, технологічної, екологічної та соціальної безпеки

контролюється державними органами.

5. Ліквідація і реорганізація підприємства.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення,

перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог

антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках,

передбачених Законом, за рішенням власника та за участю трудового

колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за

рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що

зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може

здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку,

передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства,

яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних

наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна

погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Підприємство ліквідується також у випадках:

визнання його банкрутом;

якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через

невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений

рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид

діяльності;

якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі

документи і рішення про створення підприємства;

на інших підставах, передбачених законодавчими актами

України.

При реорганізації і ліквідації підприємства звільнюваним працівникам

гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до

трудового законодавства України.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту

виключення його з державного реєстру України.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові

права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке

виникло в результаті злиття.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього

переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного

підприємства.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в

результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у

відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого

підприємства.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових

підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом

(балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки

реорганізованого підприємства.

При перетворенні одного підприємства в інше до

підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і

обов'язки колишнього підприємства.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією,

яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням

ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу

управління.

Власник, суд , арбітражний суд або орган, уповноважений

створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію

підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також

строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох

місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

В разі визнання підприємства банкрутом порядок утворення і роботи

ліквідаційної комісії, а також умови ліквідації підприємства

визначаються Законом України "Про банкрутство".

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію

підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням

підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви

кредиторами претензій. Поряд з цією публікацією ліквідаційна комісія

(орган, що проводить ліквідацію) зобов'язана провести роботу по

стягненню дебіторської заборгованості підприємству і виявленню

претензій кредиторів з

повідомленням останніх про ліквідацію підприємства.

Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне

майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами,

складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який

призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного

балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою),

за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок

бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства

задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в

першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і

компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало

шкоди ліквідоване підприємство. Претензії, виявлені і заявлені після

закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються з майна

підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій,

виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк.

Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною

комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо

кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про

повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або

арбітражного суду про задоволення їх вимог.

У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація почасових

платежів, належних з цього підприємства у зв'язку із заподіянням

каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або із смертю громадянина. Вклад

члена трудового колективу видається йому в грошовій формі або цінними

паперами після задоволення претензій кредиторів.

Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів

і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника.

У разі реорганізації підприємства його права і обов'язки переходять до

правонаступників.

Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України

не підлягає приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів України може бути

перетворене в казенне підприємство. Рішення про перетворення державного

підприємства в казенне приймається за однієї з таких умов:

підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка

відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним

підприємством;

головним споживачем продукції підприємства (більш як 50

відсотків) є держава;

підприємство є суб'єктом природних монополій.

Ліквідація і реорганізація казенного підприємства

здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до

законодавства України.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника

(власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою

підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (арбітражного

суду) в разі:

визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,

установчих документів;

здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та

законодавству України;

несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької

діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми

власності та місцезнаходження;

визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у

випадках, передбачених законодавством);

неподання протягом року до органів державної податкової служби

податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з

законодавством.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності

ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з

законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів

щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи,

перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом

виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє

відповідні державні податкові органи та органи державної

статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта

підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для

виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій

України.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Одержані кошти використовуються у порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України.

Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила

державної реєстрації певних видів суб'єктів підприємницької

діяльності.

Література:

1. Закон України «Про власність» ;

2. Закон України «Про підприємництво» ;

3. Закон України «Про підприємства в Україні» ;

4. Закон України «Про господарські товариства» ;

5. Закон України «Про оплату праці » ;

6. Закон України «Про банкрутство » ;

7. Закон України «Про ціни і ціноутворення » .

Страницы: 1, 2