Контрольна по госпправу

Контрольна по госпправу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ

з дисципліни “Господарське законодавство”

студента 4-го курсу 1-ї групи

заочного факультету

спеціальності 6.050107 “Економіка підприємства”

shura19@yandex.ru

(номер залікової книжки –)

Викладач:

Рівне – 2002

ЗМІСТ

Вступ

............................................................................

................................................................. стор. 3

Теоретична частина

1. Тема 1. Питання 5.Система господарського права і господарського

законодавства.. стор. 3

2. Тема 5. Питання 1. Характеристики правового статусу

біржі................................... стор. 8

3. Тема 6. Питання 4.Порядок кредитування господарюючих суб’єктів

банками....... стор. 11

Практична частина

Ситуація

3...........................................................................

........................................................ стор. 15

Список літератури

............................................................................

...................................... стор. 16

ВСТУП

Поняття господарства може співпадати з поняттям виробництво і

економіка, якщо за межі господарського виробництва винести майнові і

немайнові відносини, пов’язані з веденням домашнього господарства

(відносини між членами сім’ї). Господарське право зосереджує увагу на

відносинах, що виникають між юридичними особами, їх органами управління,

державними суб’єктами підприємницької діяльності.

Предметом цих відносин в процесі господарської діяльності є чисельні

організаційні та майнові відносини, що виникають і реалізуються між

юридичними особами незалежно від їх форм власності; між ними та органами

державного управління або відносини між органами управління.

Господарське право, як і будь-яку іншу юридичну дисципліну, можна

визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних

відносин, що регулюються нормами господарського права. З цієї точки зору

господарське право - система норм, які регулюють господарські відносини,

тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї

господарської діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України

становлять предмет господарського права.

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини,

пов'язані з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції

загального управління економікою, З ц виробництва, науки і техніки;

економічні зв'язки в галузі будівництва; транспортні відносини;

експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські

(кредитні, розрахункові та ін.) операції.

Законодавство про нормативні документи (технічні норми) та умови їх

застосування. Воно в основному представлене декретами Кабінету Міністрів:

"Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та

відповідальність за їх порушення" від 8 квітня 1993 р., "Про стандартизацію

і сертифікацію" від 10 травня 1993 р/, а також Законом України "Про

державне регулювання видобутку і використання дорогоцінних металів і

дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада

1997 р. та Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від

11 лютого 1998 р..

Законодавство про арбітражні суди та арбітражний процес визначає

організацію та діяльність арбітражного суду - незалежного органу у

вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами,

державними та іншими органами, а також організацію та діяльність

міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду) щодо розв'язання

спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів

міжнародних економічних зв'язків.

Господарське законодавство це сукупність правових актів, що містять

данні норми. Джерела: 1 блок (Конституція, Конституційний договір, акти

референдумів), 2 блок (міжнародні акти і закони України, Укази президента

щодо економічних реформ, Декрети Кабінету Міністрів, Постанови Верховної

Ради України), 3 блок (Укази президента України), 4 блок (Закони

Автономної республіки Крим), 5 блок (Постанови Верховної Ради республіки

Крим), 6 блок (Постанови Кабінету Ради Міністрів України і Постанови Ради

Міністрів СРСР), 7 блок (Рішення місцевих органів самоврядування), 8 блок

(Відомчі та інші акти), 9 блок (Локальні акти).

Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів

господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі - формі

нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського

права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як

загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське

законодавство загалом можна визначити як систему нормативних актів, які

згідно із законом є інституційними джерелами господарського права.

Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні

акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері

застосовуються рідко.

Згідно з першим визначенням предметом господарського законодавства є

господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між

організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу,

міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у

закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників

(агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій усіх

видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному

страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-

процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії господарського

права. Згідно з нею господарське законодавство являє собою самостійну

галузь - систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські

відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі

суспільного виробництва та обігу. [Л - 6]

Друге визначення предмета господарського законодавства формулюється

не за предметом регулювання ("господарські правовідносини"), а за

"критерієм адресата" - за відношенням нормативних актів до народного

господарства, адресуванням їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам

майнових відносин).

Згідно з цим визначенням господарське законодавство є сукупністю

нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські,

правовідносини у народному господарстві. Таке визначення терміна

"господарське законодавство" узагальнює адресоване економіці цивільне

(насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, екологічне та інші

окремі системи законодавства. Тобто це безмежно широка "суперсистема"

законодавства ("безмежний нормативний масив"). Прихильники цієї теорії

називають господарське законодавство не галуззю, а "нормативним масивом" -

терміном, змістовно-понятійні межі якого з'ясувати важко. Він охоплює всі

нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства.

Враховуючи, що і суто господарсько-правових актів у нас дуже багато,

наукова цінність цієї теорії досить сумнівна.

Ознаки та особливості господарського законодавства, однією з яких є

комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю

галузь законодавства. Переважна більшість нормативних актів господарського

законодавства включає норми двох і більше галузей права.

Другою ознакою і особливістю господарського законодавства є те, що

воно включає в себе одногалузеві акти господарського (цивільного)

законодавства. Такими слід вважати Положення про поставки продукції

виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів

народного споживання. Вони одногалузеві, бо регулюють відносини щодо

укладання та виконання відповідних господарських договорів.

Завершуючи розгляд цього питання, слід зазначити, що поняття

"господарське законодавство" охоплює як господарські закони у власному

значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської

життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче

господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому

разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів

господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних

комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне

управління економікою.

До господарського законодавства належать також нормативні акти, які в

теорії права називають локальними, або статутними. Це статути і установчі

договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань,

положення про структурні підрозділи підприємств, у тому числі відокремлені

(філії, представництва, відділення). Сукупність цих нормативних актів з

юридичної точки зору є своєрідним елементом господарського законодавства.

[Л - 7]

По-перше, зазначені акти приймаються (затверджуються), як правило,

тими суб'єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють,

тобто підприємствами (щодо державних підприємств діє порядок затвердження

їхніх статутів уповноваженими на це органами), товариствами, концернами,

корпораціями, асоціаціями тощо. Звідси джерелом юридичної сили статутів,

установчих договорів тощо є нормотворчі повноваження саме цих осіб як

основаних на законі соціальних інститутів. Межі таких повноважень визначені

законом, тобто статутне право ґрунтується на законі. По-друге, за колом

осіб такі акти є суб'єктними", тобто поширюються лише на тих суб'єктів, що

їх прийняли. Звідси визначення локальні.

Вимоги до правових актів господарювання. Акти господарських суб’єктів

це дія органів, що здійснює управлінські функції в процесі господарської

діяльності, спрямовані на прийняття в межах своєї компетенції рішень щодо

встановлення зміни або припинення господарських відносин.

Вимоги до актів:

1. Загальні - згідно чинного законодавства України учасники

господарських відносин повинні приймати акти в межах своєї компетенції, у

відповідності до закону, в певному порядку, по встановленій формі.

2. Спеціальні - встановлюються до певних груп господарських актів,

які регулюють конкретні господарські відносини.

3. Організаційно-технічні - це вимоги до самої технології прийняття

рішень в сфері господарської діяльності, до змісту і якості рішення. Це

вимоги до процедури підготовки і прийняття рішень – чіткість, ясність,

конкретність. [Л - 1]

Якщо акт прийнятий суб’єктом ігнорує вимоги передбачені чинним

законодавством, то він може бути визнаний неістотним (акти що не породжують

для учасників господарських відносин юридичних наслідків) чи спірним (акти,

що в певному відношенні не відповідають вказаним вимогам).

Визначення нормативного акта господарського законодавства ґрунтується

на загальнотеоретичному понятті "нормативний акт".

Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний

письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм

господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми

господарського права.

Норма господарського права - це елемент системи комплексної галузі

господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми

господарського права, елемент комплексної галузі господарського

законодавства.[Л - 2]

З цього визначення випливають дві основні ознаки нормативного акта

господарського законодавства. Перша стосується змісту, за яким нормативний

акт є офіційним джерелом правової інформації про чинні норми права у сфері

господарської діяльності. Друга ознака стосується форми. Нормативний акт -

це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норм

господарського права.

Щоб забезпечити доступ до законодавчих та інших нормативних актів

усім громадянам, держава забезпечує видання цих актів масовими накладами у

найкоротші строки після набрання ними чинності. Ця норма Закону, на жаль,

виконується не належним чином, особливо щодо підзаконних актів

господарського законодавства.

Поняття нормативного акта господарського законодавства багатозначне.

Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні

акти. Тому їх класифікують на види шляхом визначення актів господарського

законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та

змістом норм господарського права, які вони встановлюють.

Тема 5. Питання 1. Характеристики правового статусу біржі.

Згідно з Законом "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що

об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну

діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод,

виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення,

упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних

операцій [стаття 1 ЗУ “Про товарну біржу].

Правову основу діяльності фондової біржі становить Закон України "Про

цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 p., інші акти

законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (закритого

або відкритого) не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами

(банками, акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за

рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами, для яких операції з

цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності). Засновники повинні

мати дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними

паперами. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру - торговцю

цінними паперами, не може перевищувати 5 відсотків.

Реєструються фондові біржі відповідно до Положення про реєстрацію

фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх

діяльності, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів і

фондового ринку від 15 січня 1997 р.

Перелік документів, що подаються на реєстрацію до Державної комісії,

вміщено в п. 28 зазначеного Положення. Рішення про видачу Свідоцтва про

реєстрацію фондової біржі (або про відмові у видачі - за наявності підстав)

приймається не пізніше 30 календарних днів з дня одержання передбачених

Положенням документів.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації.

Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про реєстрацію

фондової біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на всій території

України. Продовження терміну дії Свідоцтва здійснюється у порядку,

встановленому для його одержання.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом -

зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначаються:

1) її найменування і місцезнаходження;

2) найменування і місцезнаходження засновників;

3) розмір статутного фонду;

4) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової

біржі;

5) права та обов'язки членів фондової біржі;

6) організаційна структура;

7) компетенція і порядок створення керівних органів;

8) порядок і умови відвідування фондової біржі;

9) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою

біржею;

10) порядок припинення діяльності.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються

створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує

її діяльність, пов'язану з торгівлею цінними паперами. У зв'язку з цим

правила повинні передбачати:

1) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

2) порядок торгівлі на фондовій біржі;

3) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

4) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на

фондовій біржі;

5) порядок формування цін біржового курсу та їх публікації;

6) обов'язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації,

внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх

діяльності;

7) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

8) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

9) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

10) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Законодавство передбачає особливі умови припинення діяльності

фондової біржі, її діяльність припиняється у тому разі, коли число членів

біржі стає меншим за 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її

діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести

місяців.

Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність

припиняється відповідно до законодавства України про господарські

товариства.

Отже, біржа є господарською організацією, яка виконує певні, а саме

ринкові регулятивні (організаційні та економічні), функції в економіці

завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета

- сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні

товари, обслуговування їх обігу. Це характеризує біржу як економічну

категорію.

Залежно від предмета діяльності є фондові і товарні біржі.

Фондова біржа - це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими

документами, що засвідчують право володіння або відносини позики,

визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і

передбачають, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також

можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів,

іншим особам.

О6'єктами операцій фондової біржі є акції; облігації республіки,

місцевих позик і підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні

сертифікати, векселі.

Поняття правове становище і діяльність фондової біржі регулюються

розділом II "Фондова біржа" Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу".

Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок,

на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

3 точки зору правового становища фондова біржа являє собою

підприємство у формі акціонерного товариства, яке зосереджує в собі попит і

пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав.

Так, залежно від характеру асортименту товару товарні біржі

поділяються на: вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі є один вид

товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є однотипні групи

товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального

товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений,

так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля

не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на

яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів

на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо

реального товару, ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні

біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в

біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і

разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання

біржових угод мають лише члени даної товарної біржі.

Функції, права та обов'язки біржі.

Функції біржі випливають насамперед, з поняття цієї спеціальної

господарської організації, а саме:

. товарна біржа виконує функцію товаророзподільчого каналу або

механізму, завдяки якому товар розподіляється між споживачами за

реальною ціною;

. товарна біржа є свого роду господарюючим суб’єктом, який

організовує ринок. Тому її ще називають організованим ринком.

Вона створює необхідні умови учасникам біржових торгів у їх

проведенні. На біржі здійснюються купівля-продаж і обмін товарної

маси, що характеризується взаємозамінюваністю і не потребує

додаткового узгодження технічних характеристик. Продукція, що

надходить на біржу, має відповідати стандартам;

. товарна біржа — це місце, де узгоджуються попит і пропозиція на

певний біржовий товар;

. товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню біржового

попиту і біржової пропозиції тут не може бути державного

регулювання цін;

. товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція

стабілізації цін здійснюється через механізм біржової спекуляції

або гри на підвищення і зниження цін;

. біржа є місцем так званого "біржового котирування" цін. Біржове

котирування — це реєстрація біржовими органами курсів цін, що

Страницы: 1, 2