Контрольна по БЖД

властивості вірусів.

Діапазон патологічних процесів, викликуваних вірусами, дуже широкий.

Тут і так називані генералізовані інфекції (грип, кір, сказ, свинка, віспа

й ін.), і місцеві поразки шкіри і слизуватих оболонок (герпес, бородавки),

і хвороби окремих органів і тканин (міокардити, гепатити, лейкози), і,

нарешті, злоякісні утворення (рак, саркома у тварин). Розповсюдженими

захворюваннями залишаються грип і гострі респіраторні захворювання, кір,

вірусний гепатит, тропічні лихоманки, герпес і інші вірусні хвороби. У

природі існує мало чисто людських вірусів; усі вони близькі й аналогічні

відповідні вірусам тварин.

Яка імовірність зустрічі з вірусами? Зі збудниками грипу, кору,

свинки, герпеса, цитомегалії, гастроентерита і різних ГРЗ контакти

практично неминучі (90 - 100%); з вірусами зухвалими гепатит, краснуха,

сказ, везикулярний стоматит, поліомієліт, міокардити, зустрічей можна

уникнути. Так чи інакше, але людина протягом усього життя піддається

небезпеки заразитися і занедужати якою не будь вірусною інфекцією, хоча

існує визначена вікова чутливість до вірусів.

Ще не народженому плоду людини грозять два віруси: краснухи і

цитомегалії, що передаються внутріутробно і дуже небезпечні. Новонароджені

і грудні діти ще більш уразливі: їм загрожують віруси герпеса 1-го і 2-го

типу і вірус гепатиту. Також підстерігають їх нові небезпеки: грип, різні

ГРЗ, поліомієліт, гострі гастроентерити.

Отже, віруси є постійними супутниками людини від народження аж до

глибокої старості. Вважається, що при середній тривалості життя 70 років

близько 7 років людина хворіє на вірусні захворювання. Підраховано, що в

середньому людина щорічно зіштовхується з 2 і більш вірусними інфекціями, а

всього за життя віруси до 200 разів проникають у його організм. На щастя,

далеко не всі зустрічі закінчуються хворобами, тому що в процесі еволюції

людський організм навчився успішно справлятися з багатьма вірусами.

102. Небезпека морських видів транспорту та діяння людини в

екстремальних ситуаціях при виникненні загрози корабля.

Однією з сфер діяльності людини з давніх давен було мореплавство.

Морський вид транспорту, як і будь який інший, таїть в собі досить велику

частину небезпек.

Що ж може статися з кораблем у плаванні, та які небажані ситуації

можуть чинити небезпеку:

o Пожежа на кораблі;

o Аварії та катастрофи пов’язані з природними умовами;

o Зіткнення з іншим кораблем або з нерухомим об’єктом;

o Інші види аварій (льодовий полон, хибний курс, посадка на рифи,

перекидання, терористичний акт і т.д.).

При посадці на корабель пасажирам слід ознайомитись з заходами

захисту свого життя на випадок надзвичайної ситуації: знати де знайти

рятувальний жилет, вогнегасник, напрямок руху до рятувальної шлюпки та

інше. На кораблях біля кожного пасажирського місця закріплюється карта

пасажира, в якій вказується: значення корабельних сигналів тривоги, місце

збору пасажирів по тривозі, номер та місце рятувальної шлюпки, ілюстрована

карта-інструкція по одяганню рятувальних засобів індивідуального

користування з вказівкою місця їх зберігання.

По-перше, на судні потрібно контролювати свою поведінку, та поведінку

тих хто разом з тобою: дотримуватись правил поводження під час руху

корабля, не лізти куди не слід, не заважати працювати персоналу корабля,

обережно поводитись з вогнем, вибуховими речовинами, тому що саме від цих

чинників може залежати ваша безпека.

Під час любої незапланованої, неординарної ситуації в першу чергу

потрібно сповістити команду корабля, стримувати себе від небезпечних рухів,

дій, та, що найбільш важливо, зберігати спокій та не утворювати паніки, бо

частково від неї залежить успішне вирішення тієї чи іншої ситуації. Потім,

уважно слухати та чітко виконувати ті заходи та команди виходу з ситуації

що склалася, які пропонує команда корабля. В свою чергу на кораблях існує

три типи сигналів корабельної тривоги, які подаються залежно від обставин:

загальнокорабельна тривога, людина за бортом та шлюпочна тривога.

Під час пожежі на кораблях обов’язково передбачаються засоби

пожежегасіння, тому команда корабля сама вправі справитись з полум’ям. Коли

ж зусиль команди не достатньо, то самі пасажири, якщо вони в змозі

допомогти, мають долучитися до локалізації пожежі. Більшість пасажирів

повинна бути евакуйована в небезпечне місце (або спущена на рятувальних

шлюпках на воду), куди вогонь дійде в останню чергу. При допомозі команді

важливо те, щоб ваші дії дійсно були корисними, а не навпаки, утруднювали

зусилля команди. На великих лайнерах, військових кораблях передбачено

утримання пожежної команди, тому в цих випадках ваша допомога не

знадобиться.

Якщо кораблю загрожує затоплення з причин пожежі, або зіткнення або

інших аварій, то на кораблі передбачено рятувальні шлюпки, і команда

корабля повинна скоординувати всі дії для порятунку людей (в першу чергу

забезпечити всіх рятувальними жилетами і потім приступати до евакуації).

Причиною загибелі пасажирів може бути також удар шлюпки об воду. Втрата

шансів на спасіння може виникати внаслідок неправильного використання

рятувальних жилетів, або коли люди скачуть у воду з висоти 6-15 м з борту

корабля, який тоне. Якщо ви опинилися у воді, треба контролювати свої сили,

утримувати на воді себе так, щоб найменше витрачати фізичні зусилля.

Активні плавальні рухи можна здійснювати коли плити до берега або шлюпки.

Коли рух корабля супроводжується поганою погодою (буря, ураган) то не

слід виходити на зовнішню частину корабля, слід утримуватись від прогулянок

палубою, краще перечекати у каюті.

Кораблі, окрім пасажирських бувають й транспортними, й при виникненні

загрози функціонування корабля або життю корабельної команди, слід вжити

всіх заходів для запобігання лиху: повідомити по рації про ситуацію на

кораблі на землю, забезпечити не розповсюдження вантажу, паливно-мастильних

матеріалів зокрема, в екстремальній ситуації подати знак SOS.

Ніщо не гарантує безпеки при плаванні, тому правильне виконання всіх

дій пов’язаних з порятунком корабля і людей які перебувають на ньому

обов’язково мусять привести до бажаних наслідків.

122. Безпека життєдіяльності в умовах натовпу. Класи та різновиди

натовпу, умови їх формування. Негативні чинники при великому скупченні

людей.

Ряд дослідників вважають, що натовп – це особливий біологічний

організм. Він діє за своїм законами і не завжди враховує інтереси окремих

складових, у тому числі і його схоронність. Які рекомендації можна дати

тим, хто виявився в натовпі, коли її рух набув некерованого характеру?

Дуже часто натовп стає небезпечніше стихійного лиха або аварії, що

його утворили. Дослідження Карантелли (США) показують наступні характерні

риси паніки:

* Панічна втеча завжди спрямована убік від небезпеки (не роблю ніяких спроб

протидії);

* Напрямок утечі при паніці не є випадковим ( вибір за знайомою дорогою чи

тією по який біжать інші);

* За своїм характером панічна втеча – асоціальна (найдужчі зв'язки можуть

бути перервані: мати може кинути дитину, чоловік – дружину і т.д.), а

люди стають несподіваним джерелом небезпеки друг для друга;

* Людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка вкрай небезпечна

(панічна втеча припиняється, коли людина думає, що виявився поза

небезпечною зоною);

* Людина, охоплена панікою, погано міркує, хоча цілком її дії логіки не

позбавлені. Проблема скоріше в тім, що вона не шукає альтернативних

рішень і не бачить наслідків свого рішення, іноді головних, як у типовому

для пожеж випадку: стрибку з приречено великої висоти.

Усе сказане свідчить: зупинити натовп може лише найсильніше емоційне

гальмо, чи чудо. Саме до чудес варто віднести випадки, коли сильній

вольовій людині, що користується довірою тих, що зібралися, удавалося

запобігти драматичний розвиток подій. Інші засоби – категоричні команди,

гаряче переконання у відсутності небезпеки і навіть погроза розстрілу

панікерів.

Багато спеціальних пам'яток рішуче рекомендують фізичне придушення

призвідника паніки. Тому що припинити психологічну пожежу, що починається,

(як, утім, і всяку іншу) незмірно простіше, ніж тому зупинити натовп, що

прийшов в рух. Зробити це, зрозуміло, не легко, до того ж лідер піддається

двом стресам відразу, він усвідомлює, як саму небезпеку ситуації, так і

свою відповідальність за життя людей.

Як вижити у натовпі? Краще правило - далеко його обійти!!! Якщо це

неможливо - ні в якому разі не йти проти натовпу. Якщо натовп вас потягнув,

намагайтеся уникнути і його центру, і краю – небезпечного сусідства вітрин,

ґрат, огорож набережної і так далі. Ухиляйтеся від усього нерухомого на

шляху: стовпів, тумб, стін і дерев, інакше вас можуть просто роздавити,

розмазати. Не чіпляйтеся ні за що руками, їх можуть зламати. Якщо є

можливість – застебніться. Високі каблуки можуть коштувати вам життя, як і

розв'язаний шнурок. Викиньте сумку, парасольку і т.д. Якщо у вас щось упало

(що завгодно), ні в якому разі не намагайтеся підняти – життя дорожче. У

щільному натовпі при правильному поводженні імовірність упасти не так

велика, як імовірність здавлювання. Тому захистіть діафрагму зчепленими в

замок руками, склавши їх на груди. Ще один прийом - пружно зжати руки в

ліктях і пригорнути їх до корпуса. Поштовхи позаду потрібно приймати на

лікті, діафрагму захищати напругою рук.

Головна задача в натовпі - не упасти. Але якщо ви все-таки упали, то

необхідно захистити голову руками, і негайно вставати. Це дуже важко, але

може вийти, якщо ви застосуєте таку техніку: швидко підтягнете до себе

ноги, згрупуєтеся і ривком спробуєте встати. З колін у щільному натовпі

піднятися навряд чи удасться - вас будуть постійно збивати. Тому однією

ногою потрібно упертися (повною підошвою) у землю і різко розігнутися

використовуючи рух натовпу. Але проте встати дуже складно, завжди

ефективніше попередні міри захисту.

Це універсальне правило, до речі, цілком відноситься і до початку

самої ситуації “натовп”. На концерті, стадіоні заздалегідь прикиньте, як ви

будите виходити (зовсім не обов'язково тим же шляхом, що ввійшли).

Намагайтеся не виявлятися у сцени, роздягальні і т.д. - у “центрі подій”.

Уникайте стін (особливо скляних), перегородок, сітки. Якщо паніка почалася

через терористичний акт, не поспішайте своїм рухом збільшувати безладдя: не

позбавляйте себе можливості оцінити обстановку і прийняти правильне

рішення.

Для цього використовуйте прийоми аутотренінгу (якщо ви ними

володієте, це ніколи не перешкодить) і експрес-релаксація. Це прості

прийоми, з яких треба вибрати собі найбільш близький.

Представте себе телевізійною камерою, що дивиться на все ледве збоку

і з висоти. Оцініть свою ситуацію як сторонню - щоб ви робили на місці цієї

людини?

Якщо натовп щільний, але нерухомий, з його можна спробувати

вибратися, використовуючи психо-соціальні прийоми, наприклад, прикиньтеся

хворим, п'яним, божевільним, зробити вид, що вас нудить і так далі. Коротше

кажучи, потрібно змусити себе зберігати самовладання, бути інформованим і

імпровізувати.

142. Безпека життєдіяльності населення при експлуатації житлового

фонду. Небезпечні чинники в будівлях, що можуть призводити до небажаних

наслідків.

Під стійкістю роботи об'єктів народного господарства розуміють

здатність протистояти руйнівному впливу вражаючих факторів НС, робити

продукцію в запланованому обсязі, забезпечувати безпеку життєдіяльності

працюючих, а також здатність до відновлення у випадку ушкодження.

До факторів, що впливають на стійкість роботи об'єктів відносяться:

район розташування об'єкта, планування і забудова території об'єкта,

системи електропостачання, технологія, виробничі зв'язки об'єкта, система

керування, підготовленість об'єкта до відновлення.

При аналізі району розташування об'єкта враховується перебування на

даній території інших об'єктів, що можуть служити джерелом виникнення

вторинних факторів поразки (гідровузли, хімзаводи ), природні умови

місцевості ( ліс - джерело пожеж, дороги, ріки ), метеорологічні умови

( кількість опадів, напрямок вітру ).

При розгляді будинків і споруджень даної території враховуються

поверховість, основні конструкції, вогнестійкість і інші характеристики, що

впливають на стійкість і уразливість до впливу світлових випромінювань,

ударної хвилі; відзначаються спорудження, що не можуть брати участь у

виробництві основної продукції.

При оцінці внутрішнього планування території об'єкта враховуються

щільність і тип забудови на можливість виникнення і поширення пожеж,

утворення завалів входів у притулках, ЗЖ, з отруйними речовинами, склади

ВВ, аміачні установки ).

При вивченні технології на об'єктах враховується можливість зміни у

виробничому процесі на час НС ( часткове виробництво, випуск нової

продукції ), можливість електропостачання від внутрішніх джерел,

виявляється мінімальна потреба в енергії, газі, води, пари й інших видів

енергопостачання в період НС. Особлива увага звертається на газопостачання,

тому що газ може створювати погрозу населенню і виробництву, перевіряється

можливість відключення подачі газу на об'єкт і окремі ділянки.

При аналізі системи керування враховують можливість зв'язку,

надійності її; можливості взаємозамінності керівного складу, надійність

системи оповіщення.

Враховують системи матеріально-технічного постачання в період НС,

оцінюються запаси сировини, деталей і можливості їхнього поповнення.

Вивчається можливість відновлення виробництва після поразки об'єкта,

передбачаються заходи для якнайшвидшого відновлення: можливості будівельно-

монтажних організацій, запаси будівельних матеріалів, наявність проектної

документації для проведення відбудовних робіт.

162. Планування заходів по забезпеченню безпеки життєдіяльності в

умовах надзвичайних ситуацій. Реальність та дієвість планування.

Захист населення в надзвичайних ситуаціях - одна з головних задач

цивільної оборони. Обсяг і характер захисних заходів визначаються

особливостями окремих районів і об'єктів, а також ймовірної обстановки, що

може скластися в результаті, хімічного, бактеріологічного (біологічного) і

інших видів зараження. Захист населення при виникненні надзвичайних

ситуацій в умовах мирного і воєнного часу організується і здійснюється

відповідно до визначених принципів, основними з який є :

1. Постійне керівництво проведенням заходів щодо захисту населення з

боку визначених органів, керівників міністерств, відомств і об'єктів

народного господарства.

2. Заходи щодо захисту населення завчасно плануються і проводяться по

всій території країни у всіх містах, населених пунктах і на всіх об'єктах

народного господарства.

3. Захист населення планується і проводиться диференціювання з

обліком політичного, економічного й оборонного значення економічних

районів, міст і об'єктів народного господарства.

4. Заходи щодо захисту населення плануються і проводяться у взаємодії

з заходами, проведеними Збройними Силами України.

5. Заходи щодо захисту населення плануються і здійснюються в

комплексі з планами економічного і соціального розвитку держави, краю,

області, міста й об'єкта народного господарства.

Під режимом захисту розуміється застосування засобів і способів

захисту людей, що передбачає максимальне зменшення можливих випадків

зараження, отруєння або опромінення людей і найбільш доцільні їхні дії в

зоні поразки.

Способами захисту населення є:

1. своєчасне оповіщення населення;

2. заходи протирадіаційного і протихімічного захисту (ПР і ПХЗ);

3. укриття в захисних спорудженнях;

4. використання засобів індивідуального захисту;

5. проведення заходів щодо евакуації (розосередження й евакуації

населення з міст у заміську зону).

Крім цього організується і проводиться загальне обов'язкове навчання

населення способам захисту. Також проводиться захист продовольства,

споруджень на системах водопостачання і водозаборів на підземних джерелах

води від зараження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними

засобами, радіаційна, хімічна і бактеріологічна розвідка, установлення

режимів захисту робітників, службовців і виробничій діяльності об'єктів, а

також дозиметричний і лабораторний (хімічний і бактеріологічний) контроль.

Плануються профілактичні протипожежні, протиепідемічні і санітарно-

гігієнічні заходи, рятувальні і невідкладні аварійно-відбудовні роботи у

вогнищах поразки, санітарна обробка людей, знезаражування техніки, одягу,

взуття, території і споруджень.

182. Надання допомоги при ураженні електричним струмом.

Явища, що виникають від зіткнення з електричним струмом, залежать від

ряду умов, серед яких головну роль грають властивості електричного струму і

функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму

визначаються характером струму (постійний чи перемінний), напругою і

частотою його, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж

перемінній, але перемінний небезпечніше постійного при відносно невеликій

його напрузі і низькій частоті, тому що опір тканин перемінному струму

слабкіше, ніж постійному. Збільшення частоти періодів зменшує шкідлива дія

струму. Високочастотні струми не небезпечні і застосовуються в лікувальних

цілях.

При поразці електричним струмом найважливіше значення має швидка і

кваліфікована перша допомога потерпілому. Необхідно пам'ятати, що оживлення

ефективне, якщо воно почато не пізніше 4-х хвилин після зупинки серця. Якщо

постраждалий сам не в змозі звільнитися від дії електрики, то йому

необхідно надати допомогу. При цьому необхідно прийняти міри безпеки, щоб

той, хто надає допомогу не постраждав. Насамперед потерпілого звільняють

від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Виключають

джерело електроживлення, а якщо це неможливо, те скидають обірваний провід

дерев'яним сухим ціпком. Підходити до потерпілого короткими кроками, щоб не

потрапити під крокову напругу. Якщо той, хто надає допомогу одягнений у

гумові чоботи і рукавички, то можна відтягнути потерпілого від

електропроводу.

Після звільнення потерпілого від впливу електрики, необхідно йому

надати долікарську допомогу відповідно до його стану, причому на місці його

перебування, якщо це не загрожує життю постраждалого чи того, хто надає

допомогу. Не слід утрачати час на роздягання або звільнення потерпілого від

запобіжного пояса і т.п. , а також змінювати його положення, якщо це не

перешкодить робити допомогу.

1. Якщо потерпілий не знепритомнів і може самостійно пересуватися,

відвести в приміщення для відпочинку, покласти, дати випити води. При

травмі - надати допомогу, направити в медпункт чи викликати лікаря.

2. Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, але нормально

дихає і прослухується пульс, необхідно викликати лікаря і зробити допомогу

на місці - привести до пам'яті, дати нюхати нашатирний спирт, забезпечити

надходження свіжого повітря.

3. Якщо потерпілий знаходиться у важкому стані, тобто не дихає або

дихає важко, переривчасто, то викликавши лікаря, необхідно негайно

приступити до штучного дихання.

При відсутності пульсу продовжувати штучне дихання й одночасно

приступити до проведення зовнішнього масажу серця. Зовнішній (прямий) масаж

серця підтримує кровообіг.

При зупинці подиху проводять штучний подих, уводять серцеві і серцево-

судинні засоби (0.1% розчин адреналіну - 1 мл, кординамін - 2 мл, 10%

розчин кофеїну - 1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють подих ( 1% розчин

лобеліну - 1 мл внутрівенно чи повільно внутрим”язово).

Накладають стерильну пов'язку на електроопікову рану.

Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці

серця - непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну і

10 мол 10% розчину хлориду кальцію.

Госпіталізація. Транспортування лежачи на носилках в опікове чи

хірургічне відділення.

199. Служби органів громадського нагляду.

Це питання, на мій погляд, носить двоякий характер:

1. Такі служби можуть існувати на рівні підприємства, фірми,

компанії.

2. Можуть носити загальнодержавні функції, на рівні держави.

Отже, на рівні обмеженого підприємства, в склад служби органів

громадського нагляду можуть входити відділ по охороні праці, дисциплінарний

комітет, відділ кадрів, відділ за наглядом норм виробітку, медичний пункт,

робота за гігієнічним наглядом, та багато інших функціональних

підрозділів. До такої служби можна також віднести прохідну на підприємстві.

Всі вони виконують обмежений перелік робіт, контролюють та стежать за

безпечним та успішним виконанням працівниками основних обов’язків.

На рівні держави існують такі контролюючі органи (та в душках

нормативні акти, що визначають порядок діяльності): Головний державний

санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі АРК, областей,

міські і районні головні санітарні лікарі та очолювані ними санітарно-

епідеміологічні станції (Закон Україну "Про забезпечення санітарно -

епідеміологічного благополуччя населення"); Комітет по нагляду за охороною

праці, його територіальні управління та інспекції (Закон України "Про

охорону праці"); Служба безпеки України (Закон України "Про службу безпеки

України"); Міністерство внутрішніх справ України, його органи на місцях

підрозділи міліції (Закон України "Про міліцію"); ДАІ (Закон України "Про

дорожній рух"); Управління державної пожежної охорони МВС України його

управління і підрозділи (Закон України "Про пожежну безпеку"); Міністерство

освіти України, його органи (Закон України "Про освіту"); Міністерство

культури і мистецтв України, підпорядковані йому управління та відділи

культури (Закон України "Про охорону та використання пам'ятників історії і

культури"); Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях

(Закон України "Про державну податкову службу України" від 04.12.90 р.);

Державні інспекції служби зайнятості, Міністерство праці та соціальної

політики України, відповідні служби на місцях (Закон України "Про

зайнятість населення"); Фонд держмайна України, його регіональні відділення

та представництва на місцях (Закон України "Про приватизацію майна

державних підприємств"); Державна митна служба України, територіальні

митні управління, митниці та інші митні органи (Стаття 9 Митного кодексу

України); Державна інспекція України по контролю за цінами, державні

інспекції по контролю за цінами на місцях, інспектори в містах і районах

(Закон України "Про ціни та ціноутворення", стаття 650 Положення про

Державну інспекцію України по контролю за цінами. Затверджено постановою

Кабінету Міністрів України від 09.12.91 р. за N 353); Комітет України з

питань стандартизації, метрології та сертифікації (Декрет Кабінету

Міністрів України від 08.04.93 р. "Про державний нагляд за дотриманням

стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення"); Державна

пробірна палата, регіональні державні інспекції, постійні контролери на

підприємствах (Декрет Кабінету Міністрів України від 17.05.93 р. "Про

державний пробірний нагляд"); Головне управління газового нагляду, його

територіальні інспекції (Положення про державний газовий нагляд у СРСР.

Затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 11.04.80 р. N 297);

Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його місцеві органи

(Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.93 р. за N 793 "Про

здійснення радіологічного, хіміко-токсикологічного і фізико-хімічного

контролю за продуктами харчування в сфері торгівлі громадського

харчування"); Центральна, регіональні та обласні інспекції з

енергозбереження (Закон України "Про електроенергетику"); Міністерство

праці та соціальної політики України, відповідні служби на місцях (Закон

України "Про пенсійне забезпечення"); Головне управління - державна

ветеринарна інспекція, державна ветеринарна інспекція АРК, обласні, міські,

районні відділення (Закон України "Про ветеринарну медицину"); Комітет у

справах по нагляду за страховою діяльністю (Закон України "Про

страхування"); Головне управління по боротьбі з економічною злочинністю

управління (відділи) по боротьбі з економічною злочинністю на місцях (Закон

України "Про міліцію"); Міністерство охорони навколишнього природного

середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях (Закон України

"Про охорону навколишнього природного середовища"); та інші.

Відсутність діяльності громадських інституцій в період переходу

країни породжують ще більший ріст злочинності, викликані безробіттям

дорослих, безпритульністю дітей з неблагополучних сімей. Відбувається

занепад духовності, моралі, особливо в середовищі молоді. Люди відчувають

себе беззахисними перед тими проблемами, які перед ними постають.

Породжується зневіра громадян у свої сили, можливості щось змінити. Саме ці

причини значно поглиблюють економічну кризу, затягують її на невизначений

термін. Саме для цього створені та успішно функціонують всі вище

перераховані служби та органи, та для того, щоб забезпечувати всебічну

безпеку життєдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА,

що була використана у контрольній роботі.

1. "Неотложные состояния и экстренная медицинская помощь. Справочник" Под

ред. Е.И. Чазова, Москва 1989

2. "Патологическая физиология" (1965). Альперн Д.Е.

3. " Судебная медицина" (1953) Райский М.И.

4. Дружинин В.Ф., Мотивация деятельности в чрезвычайных ситуациях, М.,

1996.

5. Ерофеев Б.В., Экологическое и земельное право, М., 2000

6. Кривошеин Д.А., Экология и безопасность жизнедеятельности, М.,

2000.

7. Пикулькин А.В., Система государственного управления, М., 1997.

8. С.В. Алексєєв, В.Р. Усенко “Гігієна праці”. – М.: Медицина, 1988

9. Громадська діяльність для новачків. Рівне 2001.

10. Чирва Ю.О., Баб”як О.С., безпека життєдіяльності. Навчальний

посібник. – К.: Атіка, 2001.

Страницы: 1, 2