Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила

підсумком цього являються хвороби людей, якість та тривалість життя,

народження дітей з патологічними відхиленнями тощо. Глибока фінансова та

економічна криза в Україні спричинила високий рівень психічних захворювань

та емоційний стан населення. Обмеження контрольної роботи змушують лише

стисло і поверхово висвітлити безпеку життєдіяльності людини.

Розділ 2. Екологічний, санітарний та епідемічний стан

довкілля в Україні

2.1. Джерела екологічної кризи в Україні та її вплив на життя людей

Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан

взаємин між людиною і природою, що пов’язане з невідповідністю виробничих

сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям

біосфери, називають екологічною кризою.

В Україні розрізняють дві категорії регіональних несприятливих

екологічних ситуацій: екологічна катастрофа, в результаті якої гине велика

кількість живих організмів і веде до економічних збитків, та екологічна

небезпека, при якій з’являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під

загрозу здоров’я людини, стан виробничих об’єктів та господарську

діяльність.6

Кризи, катаклізми та інші порушення не були рідкістю впродовж історії

цивілізації. Одна із перших екологічних криз була тоді, коли в результаті

інтенсивного полювання були виснаженні запаси основної дичини – мамонтів,

носорогів, гігантських оленів, степових зубрів. Люди зрозуміли свою помилку

і перейшли від полювання як основного способу отримання їжі до землеробства

та скотарства.

При значному спустошенні земель в минулі століття – люди просто

змінювали центр господарювання.

Але сьогодні екологічна криза має якісно іншу природу, яка стала основою

загальної деградації природного середовища. Тут значну роль відіграють

технолого-виробничі причини, а також складний соціальний фон з розколом

людського суспільства на конкуруючі блоки, які намагаються випередити один

другого, нарощуючи виробництво, послуги, торгівлю. Прагнення досягти більш

високого рівня за будь-яку ціну ведуть до ігнорування глобальних

екологічних проблем.

Як елементи тиску цивілізації на природне середовище виступають

технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві,

автомобільний транспорт та урбанізація, атомні електростанції і військово-

промислові комплекси розвинутих країн світу, які є найбільшими споживачами

ресурсів та енергії.

Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення

вимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природних

ресурсів, що значно змінює ландшафт величезних територій.

У світі зареєстровано більше 9 млн. видів штучно отриманих хімічних

речовин, які смертельні для живих організмів.

Широкомасштабне споживання ресурсів та матеріалів веде до зростання

кількості відходів в промисловості і сільському господарстві.

Екологічна криза кінця 20 ст. виявилася наслідком спільної дії багатьох

факторів, які разом тягнуть суспільство в безодню.

В Україні головним фактором екологічної кризи являється фактор

економічний. У держави і підприємств немає коштів для розбудови

промисловості, сільського господарства, транспорту і інших сфер людської

діяльності. А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходів

та контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.

Сучасне виробництво – це, перш за все, гігантський споживач, після

діяльності якого розрізняють такі види і джерела забруднення навколишнього

середовища:

1. Хімічне, що призводить до надходження до навколишнього середовища

різноманітних отруйних речовин.

2. Фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди та

електромагнітне випромінювання.

3. Термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з

промислових підприємств, особливо, з ТЕЦ.

4. Радіоактивне, що пов’язане з надходженням в природне середовище

штучних ізотропів.

5. Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища

різного роду твердих відходів.

6. Біологічне, при якому в природі з’являються не властиві їй організми.

Одним із видів такого виду забруднення є мікробіологічне, пов’язане з

розвитком у навколишньому середовищі паразитичної мікрофлори.

За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу,

особливо рудами марганцю і чорних металів. Але структурна деформація

економіки з орієнтацією на продаж сировини за кордон та ресурсоємні

виробництва в сполученні з майже знищеним сільським господарством при

низькій екологічній культурі виробництва призвело природнє середовище

України до деградаційних процесів.

В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд.

т, а гірської маси – близько 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентів

мінеральної сировини використовується для виробництва продукції, а решта

йде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля

і природного газу, призвело до того, що у 1990 році в атмосферу було

викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст

вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років

він зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років.

Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на

вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх

викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400

шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійні

підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна

промисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%).6 Значний тиск на

навколишнє середовище спричиняють великі промислові центри України.

Визначено головні підприємства-забруднювачі на Україні.

Уперше в Україні 1992 року Міністерством охорони навколишнього

природного середовища за участю, спеціалістів, науковців, громадських

активістів складено список 100 підприємств, які завдають найбільшої шкоди

довкіллю та здоров’ю населення. Мета даної роботи – посилити

природоохоронну діяльність у першу чергу на найбільш екологічно небезпечних

підприємствах, привернути до них увагу міністерств і відомств, місцевих

державних адміністрацій, народних депутатів, правоохоронних органів,

трудових колективів, громадських об’єднань. Мінприроди України посилить

вимогливість до тих, хто нехтує державою, всенародною справою екологічного

оздоровлення України і в межах своєї компетенції готове надати необхідну

допомогу з цих ста підприємств у вирішенні непростих проблем

природокористування. Частково приведемо дані по цьому питанні:

Вінницька область

Вінницьке виробниче об’єднання “Хімпром”. Викиди становлять 30% від

загальноміських. Основний забруднювач повітряного басейну аміаком,

фтористими сполуками, середньодобові їх концентрації перевищені у 2,5 - 4

рази. У санітарно-захисній зоні проживає 7 тис. чоловік, знаходить школа

№30, дитячий садок.

Волинська область

Луцьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного

господарства.Очисні споруди працюють неефективно. У ріку Стир щороку

скидаються 4,3 млн. м3 забруднених стоків, а з ними 166 т органіки, 306-

завислих речовин, 11983 - солей.

Нововолинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного

господарства. У р. Західний Буг разом із забрудненими стоками в 5 млн. м3

скидається: органіки - 190 т, завислих речовин - 214 т, азоту амонійного -

28 тонн.

Дніпропетровська область

Дніпропетровське виробниче об’єднання “Азот”. Один з головних

забрюднювачів повітря міста, у т. ч. фосгеном, аміаком, хлористим воднем.

Рівні забруднення досягли по аміаку 10, хлористому водню - 7. Лише 41%

джерел викидів обладнано газоочисними установками. У санітарній зоні

проживає 620 сімей.

Дніпропетровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного

господарства. Очисні споруди працюють неефективно. Щороку скидаються 188

млн. м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. т органіки,

417 т нафтопродуктів.

Металургійний комбінат “Криворіжсталь”. Основні фонди зношені на 75%.

Викидає в атмосферу 26% забруднюючих речовин, у т. ч. оксидів азоту-46,

сірчистого ангідриду - 37%. Рівні забруднення міста по оксидах азоту

досягають 10, сірководню - 8, оксиду вуглецю - 3. Газоочисними установками

обладнано 39%джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р. Інгулець 83 тис.

м3 забруднених стоків.

Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає в

атмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю - 39%, сірководню

- 73. Рівень забруднення по сірководню у місті досягає 9,9. Обладнано

очисними установками 59% джерел викидів. Завод не має нормативної

санітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн. м3 забруднених

стоків.

Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіх

викидах по Дніпродзержинську - 62%, по оксидах азоту - 30%. Рівні

забруднення повітря досягають по пилу, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту-

10,сірководню - 9. очисними установками обладнано 64% джерел викидів.

Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.

Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повітря бензапіреном,

фенолом, ціанідами. Рівні забруднення досягають по фенолу 5, бензапірену-9.

Оснащено установками пилогазоочистки - 35% джерел викидів. У санітарно-

захисній зоні проживає 115 сімей.

Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють

неефективно. У Каховське водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 т

нафтопродуктів, 3 т заліза.

Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очистки -

33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідами. У зоні проживає

біля 400 чоловік.

Дніпровська ДРЕС. ЇЇ доля загальноміських забруднень м. Дніпропетровська

складає 60%, у т. ч. по діоксиду сірки - 91%, оксидах азоту - 70%. Споруди

біологічної очистки працюють неефективно.

Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншим

коксохімзаводам. Несправні чи неефективно працюють лише 14% установок. Тут

проживає 800 чоловік.

Дніпропетровське виробниче об’єднання “Дніпрошина”. Обсяг забруднених

стоків 11 млн. м3 на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 т органіки, 195 -

завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.

Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного

господарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн. м3 забруднених стоків

щороку скидається в р. Суху Суру. Нові очисні споруди не введені.

Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого

об’єднання “Павлоградвугілля”. Неефективно працюють очисні споруди. В р.

Самару щороку скидається 15 млн. м3 забруднених стоків, з якими потрапляє

445 т органічних речовин, 29 т нафтопродуктів, 665 т – завислих речовин,

181 т – азоту амонійного.

Криворізька ДРЕС. Дає 23% викидів по Дніпропетровській області. Викидає

270 тис. т сірчистого ангідриду або 64% по області, 55 тис. т оксидів

азоту. Із стоками скидає щорічно 2 тис. т солей та багато інших шкідливих

речовин.

Донецька область

Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Маріуполь посідає

друге місце в Україні по кількості промислових викидів в атмосферу –

близько 600 тис. т . З них 68% - це викиди комбінату. Щороку скидає 50,3

млн. м3 забруднених стоків. Із 57 заводів очисні споруди діють лише на 33

і то, незадовільно.

Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь”. Викидає 28%

забруднень, у санітарній зоні проживає 35 тис. чоловік. Щороку скидає 220

млн. м3 стоків. 2

Мабуть зайво перечисляти усі інші області України і їх підприємства,

підприємства Донецької, Харківської, Запорізької, Луганської, Львівської,

Одеської, в Криму, де йде велике навантаження на природне середовище збоку

економічної діяльності людей. Варто сказати, що забруднення усіх разом

взятих підприємств створюють астрономічну цифру.

Забруднення природного середовища в Україні взяті під контроль, але

відсутність оборотних коштів відчутно заважають здійснювати природоохоронні

заходи.

При цьому щорічно зменшується в повітрі кількість кисню. Щорічно

спалюється 16 млрд. т вільного кисню і в атмосферу надходить до 25 млрд. т

вуглекислого газу.11 Тому температура земної поверхні за останні 100 років

підвищилася на 0,6%, що спричиняє наступ океану на сушу, так як підвищився

його рівень на 10%.

Бурхлива автомобілізація у великих містах України спричиняє 60%

шкідливих викидів в атмосферу. Внаслідок низької якості автомобілів і

палива в повітря викидається у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у

країнах Європи. 11

Економічна криза в Україні спричиняє інтенсивне вирубування лісів, що

погіршує баланс в природі.

Дуже складна ситуація в Україні з прісною водою. Близько 800 сіл країни

користуються привозною водою, 90% сіл не мають водогону, кількість

невеликих річок зменшилася на три тисячі. Спостерігається процес швидкої

втрати якості поверхневих та підземних вод, що пов’язано зі скиданням

сильно забруднених стічних вод. Основний стік (до48%) неочищеної води дає

комунальне господарство України. Це зумовлено недосконалістю очисних споруд

і відсутністю грошей на їх будівництво та ремонт. Води річок Дніпра та

Дністра у ряді випадків перевищують 14 норм нітратів, 11 – нафтопродуктів,

10 – фенолу. Ці річки протікають в районах інтенсивного

сільськогосподарського та промислового використання. Дністер виявився

найбільш забрудненою рікою України. У 1991-1992 роках, коли була зроблена

досконала система пропуску води в системі Дністровського водосховища,

санітарний стан цієї річки став покращуватися. Забруднення рік та підземних

вод призводить до різкого забруднення Азовського та Чорного морів. Щорічно

в Азовське море скидається 1,1 млрд. м3 неочищених стоків, в Чорне море – 2

млрд. м3. Майже усі підземні води, як показують аналізи, вміщують

надлишок пестицидів, мінеральних добрив та інших шкідливих речовин.

Не в кращому стані знаходяться Київське, Каховське, Кременчуцьке,

Дністровське та ряд інших водосховищ країни. Весь Азово-Чорноморський

басейн, що складає південний кордон України, знаходиться ще в гіршому

стані. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м3 води

знаходиться на першому місці в світі.

Внаслідок непродуманих заходів з міліорації земель в Україні знищено 1

млн. га найродючіших у світі грунтів. За даними Всесвітньої організації

охорони здоров’я, близько 80% усіх випадків захворювань пов’язані із

споживанням неякісної води.11

По інсультах та інфартах сьогодні Україна, як свідчить статистика займає

перше місце в світі.4

В Україні за останні 20 років кількість ріллі на одну людину скоротилася

майже вдвічі, кількість забруднених земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га.

Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їх рекультивація і відновлення

економічно нерентабельні.

Надмірне використання пестицидів та інших мінеральних добрив, надмірна

загазованість отруюють людей і тварин. Такий стан речей призвів до того,

що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших

давніх предків. 11

Застосування продуктів хімічної промисловості в економічному житті

суспільства веде до швидкого зростання серцево-судинних та онкологічних

захворювань.

Матеріали обстеження грунтів України показують, що їхнє забруднення

небезпечно зростає, має місце техногенне забруднення с/г грунтів викидами

промислових підприємств. Воно дуже велике в Донецькій, Луганській,

Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях. Якість грунтів у

цілому по країні погіршується і знижується їх родючість.

2.2. Шляхи вирішення соціоекологічної ситуації в світі і Україні

Екологія на порозі ІІІ тисячоліття поставила перед політикою усіх держав

світу такі гострі проблеми, як регулювання чисельності населення,

екологічну конвенцію виробництва, екологічну безпеку населення. Природа

екологічних проблем єдина для всього світового суспільства, тому їх

неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі. Сьогодні виникло нове

поняття в розвитку цивілізації – екологічна політика.

У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в

політичній діяльності держав, формування якої почалося з 70-х років нашого

століття. Саме тоді, коли проявилася швидка деградація природного

середовища в різних країнах світу.

Сьогодні в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або

відомства, які займаються охороною навколишнього середовища.

Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та

правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році

було створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України. За його ініціативою в 1991 році був прийнятий Закон про охорону

навколишнього середовища та розпочата розробка пакету законів та

законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери,

води, рослинного та тваринного світу.6

Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992року в Ріо-де-Жанейро

внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла на себе

зобов’язання забезпечувати екологізацію економіки та розв’язання

екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної

політики. Україна бере участь в роботі програм ООН з навколишнього

середовища. Тільки за період з 1980 до 1991 року Україна взяла участь у 10

міжнародних актах з охорони здоров’я, будучи в складі СРСР.

Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони

природи на міждержавному рівні випливає з глобального характеру екологічної

кризи. Сьогодні розпочався процес формування нової системи цінностей

соціального, економічного та етичного характеру, що включає в себе

екологічний імператив. Сьогодення ознаменувалося усвідомленням взаємної

відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою

міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних

проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою є

вироблення системи світової екологічної безпеки.

З 1991 року в Україні введена плата за забруднення навколишнього

середовища.6 Заходи направлені на реалізацію головного принципу: не

максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого

розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток

матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість

екосистем.

Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища

різноманітне та включає в себе:

1) державне фінансування заходів з охорони природи;

2) ліцензування;

3) нормування;

4) створення екологічних фондів;

5) систему плати за користування природними ресурсами та додатково за

ресурси, що вилучаються;

6) економічні санкції (платежі та штрафи) за забруднення природного

середовища;

7) економічне стимулювання зниження забруднення. пільгові кредити для

реалізації екологічних робіт та впровадження екологічно чистих технологій;

8) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні

технології та отримують чисту продукцію, в томучислі і сільськогосподарську

продукцію;

9) право на продаж екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.

Сьогоднішній рівень розвитку суспільства на перший план висуває систему

екологічних показників.

Тринадцять країн Європи, США та Канади ввели споживчу плату – це плата

за те, що за дорученням державних органів певні підприємства збирають,

зберігають та знешкоджують відходи тих виробництв, які не упорядкували цієї

системи самі. Відомо три основних підходи до економічної компенсації

екологічних збитків: рентний, витратний, оптимізаційний.

У багатьох країнах світу прийнятий саме витратний принцип екологічних

платежів, відповідно розміри плати за забруднення виводяться з розмірів

витрат, що необхідні для уникнення забруднення або ліквідації його

наслідків.

Поки що в світі відсутній цілісний механізм вирішення екологічних

проблем. Це пов’язано з неготовністю урядів та населення до прийняття ідеї

колективної відповідальності людства за збереження біосфери.

Україна сьогодні знаходиться в скрутному економічному становищі, але

намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи:

1) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як для

підприємств, так і для окремих осіб;

2) проведення обов’язкових екологічних експертиз;

3) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств з метою

виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;

4) розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему

виставок та ярмарків;

5) адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять

природному середовищу.

Дуже важливим елементом концепції екологічної безпеки в Україні і інших

країнах світу є її правове забезпечення та визначення поняття екологічного

злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально

небезпечні дії, спрямовані на знищення життя людей чи навколишнього

середовища і дуже жорстко караються, іноді навіть до довічного ув’язнення.

Норми екологічного права є обов’язковими, якщо вони закріплені законом і

підкріплюються методами державного примусу для тих суб’єктів, які ігнорують

Страницы: 1, 2, 3, 4