ДП "Борщівський спиртзавод"

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок - первинною вартістю або чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації).

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурною одиницею запасів.

Різниця між первинною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в забалансовому обліку.

Виробництво продукції неможливе без використання малоцінних та швидкозношуваних предметів. Визначена цінова та вікова межа матеріальних активів, до якої вони вважаються малоцінними і швидкозношуваними предметами. На підприємстві такою межею є ціна до 1000грн. і термін експлуатації 1 рік. Облік ведеться на рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Оприбуткування МШП здійснюється по прибуткових ордерах. Списання оформляється актом на списання МШП із затвердженням та підписом відповідних осіб (див. додаток №17,19).

В більшості випадків МШП на підприємстві придбаються через підзвітних осіб. Це оформляється записами:

Дт 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” (вартість МШП);

Кт 64.1 „Розрахунки за податками” (сума ПДВ);

Кт 37.2 „Розрахунки з підзвітними особами” (сума авансового звіту) (див. додаток №42).

Для контролю за витрачанням матеріальних цінностей у бухгалтерії на протязі місяця на основі відповідних первинних документів ведуть оборотну відомість. На початку кожного місяця у цій відомості проставляються залишки матеріальних цінностей на початок. На протязі місяця здійснюється витрачання запасів. Це оформляється відповідними документами на прихід та розхід цінностей та виводяться обороти за місяць. В кінці місяця роблять розрахунки залишків товарів та цінностей ( див. додаток №22,23).

4. Облік грошових коштів

На сьогоднішній день створений найбільш ефективний спосіб розрахунків між контрагентами. Це є безготівковий спосіб розрахунків. Він передбачає рух коштів по рахунках, від підприємства-платника до отримувача цих коштів.

Касові операції на підприємстві та їх документування проводить бухгалтер-касир. Облікові операції здійснюються на рахунку 30 «Каса» (див. додаток №36,37).

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 № 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" (далі - наказ Мінстату), і мають застосовуватися усіма підприємствами (див. додаток №31,32).

Приймання готівки касою підприємства, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

При прийманні готівки до каси касир підприємства керується Правилами визначення платіжності банкнот і монет, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 152 і зареєстрованими Міністерством юстиції України від 16.04.99 за № 242/3535 (із змінами).

Видача готівки з кас підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (далі - видаткові документи) (див. додаток №33). Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (див. додаток №34). Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

У разі видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку з темним чорнилом. Якщо видатковий документ складений на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається.

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо видача готівки проводиться за дорученням, оформленим у встановленому порядку згідно з чинним законодавством, у тому числі й особи, що не має змоги в зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити розпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтерія зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержати готівку. Якщо видача готівки проводиться за відомістю, то перед розписом про одержання грошей касир робить у ній напис: "За довіреністю". Довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера або відомості.

Виплати, що пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача (див. додаток №31).

На титульній сторінці платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Аналогічно може оформлятися й одноразова видача готівки на оплату праці (у разі відпустки, хвороби тощо), а також видача депонованих сум і готівки під звіт на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями, кільком особам.

Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за платіжними відомостями, касир повинен: у платіжній відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити штамп або зробити напис: "Депоновано" (див. додаток №32.1.); скласти реєстр депонованих сум; у кінці відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю і засвідчити напис своїм підписом.

Бухгалтерія робить перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

При необхідності отримання грошових коштів з обслуговуючого банку для каси підприємства, бухгалтер-касир виписує грошовий чек з чекової книжки, яка є в наявності на підприємстві. Чек містить такі елементи:

- назву власника чекової книжки та номер його рахунка;

- назви банку емітента і його номер МФО;

- призначення платежу;

- число, місяць, рік та місце складання чека;

- підписи головного бухгалтера, керівника та відбиток печатки.

Так, як готівку з обслуговуючого банку забирає бухгалтер-касир, у грошовому чеку вказуються дані його паспорта. В установі банку дані паспорта, який касир приносить із собою, порівнюють із даними, записаними в грошовому чеку (див. додаток №28).

Згідно із Положенням про ведення касових операцій та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, кожне підприємство повинно мати затверджений ліміт готівки в касі. На ДП «Борщівський спиртзавод» ліміт затверджує директор підприємства і становить 1500,00 гривень.( див. додаток №29). Воно може зберігати готівку на кінець дня у касі тільки в межах встановленого ліміту. Понадлімітна сума, яка залишається в касі підприємства на кінець дня, здається до банку та знову зараховується на поточний рахунок.

Документування операцій із зарахування або списання коштів із рахунків у обслуговуючому банку здійснюється за типовими формами розрахунків та документів.

Коли підприємство подає до банку грошовий чек, який вважається паперовим розрахунковим документом, тоді його виписують у двох примірниках. Обслуговуючий банк підприємства приймає документи від нього протягом операційного дня. Розрахунки за документами, що надійшли від підприємства протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Документи, які надходять у банк, є підставою списання або зарахування коштів на поточні рахунки ДП «Борщівський спиртзавод».

Так, як обслуговуючий банк заводу обліковує рух грошових коштів й зберігає усю інформацію про операції на рахунках, він періодично повідомляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки. (див. додаток №35).

5. Облік дебіторської заборгованості

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

На Борщівському спиртзаводі дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та /або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000).

Дебіторська заборгованість поділяється на:

- безнадійну

- сумнівну

- дійсну.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

- векселі отримані;

- дебіторську заборгованість за розрахунками;

- іншу поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

- надання позик іншим підприємствам;

- надання позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» - активний, балансовий, призначений для обліку господарських процесів, довгострокової дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб. По дебету цього рахунку відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, по кредиту - її погашення (списання) або переведення до складу поточної.

До іншої дебіторської заборгованості на підприємстві відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків.

Працівники підприємств можуть отримувати кредити та позики на індивідуальне й кооперативне житлове будівництво, інші цілі.

Видача позик підприємством проводиться, якщо вона передбачена Статутом або іншим аналогічним документом підприємства та за наявності оформлених належним чином документів. При чому максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується.

Видача позик здійснюється як готівкою, так і за безготівковим розрахунком, відповідно до заяви працівника. Позика може видаватись на будь-який термін, але вона повинна бути безпроцентною та поворотною. Повернення позики може визначатись числом місяців або календарним періодом. Якщо термін повернення не встановлюється або визначається моментом вимоги, то в цьому випадку працівник повинен повернути гроші в 7-денний термін з дня пред'явлення вимоги.

Якщо повернення позики відбувається шляхом утримання із суми зарплати працівника, то підписується додаткова угода, в якій передбачено зобов'язання працівника повернути гроші.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість (див. додаток №89).

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватися і відображатися у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Порядок оцінки дебіторської заборгованості наведено на рис. 1.

Рис 1. Оцінка дебіторської заборгованості

Негативним моментом по розрахунках з дебіторами є те, що на підприємстві не нараховується резерв сумнівних боргів. Це могло би вберегти його від втрат за неповернену дебіторську заборгованість, яка може виникнути з різних причин (форс-мажорні обставини, банкрутство підприємства-боржника і т.д.).

П(С)БО 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів:

- перший -- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

- другий -- на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.

За двома способами величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнта сумнівності. Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.

Резерв сумнівних боргів відображають у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Списання безнадійної дебіторської заборгованості за товари проводиться за рахунок використання резерву сумнівних боргів:

Дт 38 “Резерв сумнівних боргів”

Кт 36.1 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” (див. додаток №46,47).

Підзвітними особами на підприємстві вважають фізичних осіб, працівників підприємства, яким видані кошти на господарські потреби (на закупівлю МШП, будівельних матеріалів і т.д.), а також для виконання завдання під час відрядження.

Порядок видачі коштів під звіт і звітування за їх використання регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. №59, змінами до неї від 10.06.99р. №146.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення не за місцем його постійної роботи.

Направлення працівника у відрядження оформляється наказом керівника по підприємству (див. додаток №43). Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту (див. додаток №44), який складає працівник, повернувшись із відрядження, у такі строки:

- протягом трьох робочих днів при відрядженні;

- на наступний день при видачі грошей на господарські потреби.

До авансового звіту прикладають посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця роботи, прибуття в місце відрядження і вибуття з нього та повернення до місця роботи (див. додаток №45). Такі відмітки підтверджуються відповідальними особами (підписами та печаткою), без такого посвідчення про відрядження не є дійсним.

Оплата проїзду до місця відрядження і назад відшкодовується тільки за наявності документів, а при їх відсутності бухгалтерія може відшкодувати проїзд з дозволу керівника за рахунок прибутку підприємства. При цьому ця сума включається до сукупного оподатковуваного доходу, з якого утримується прибутковий податок і збори на соціальне страхування.

Якщо суми, які були видані на відрядження (під звіт) з каси підприємства, не повністю використані, то вони вносяться у касу при подачі авансового звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості. Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні, включаючи день від'їзду і день приїзду, перебування у відрядженні в межах України, включаючи вихідні, святкові, неробочі дні, час перебування в дорозі.

З 01.01.06р. сума добових становить 25 грн. Вони не потребують спеціального документального підтвердження, крім відміток про прибуття у місце відрядження і виїзд із нього (див. додаток №45).

До авансового звіту прикладаються проїзні білети, рахунки готелів у розмірі фактичних витрат з урахуванням наданих послуг, бронювання місць у готелях в розмірі 50% вартості місця за добу. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні переговори, телеграми. Якщо відрядження оформлено на один день або відряджений може щодня вертатися додому, йому також оплачується проїзд та добові, як за повну добу.

Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться в журналі - ордері по 372 (див. додаток №42)

Інформація про результати інвентаризації заборгованості на 1 жовтня 2007 року по ДП «Борщівський спиртовий завод» відображена в додатку №48.

6. Облік витрат діяльності підприємства

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

· списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

· нарахування амортизації;

· списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;

· втрати від знецінення запасів;

· нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

· нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

· благодійні внески;

· належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

· витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

· витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

· платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;

· попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):

1. погашення одержаних позик;

2. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

· витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5