Внутрішньогосподарський контроль Промінвестбанку

При неможливості ведення роздільного обліку оподатковуваних і неоподатковуваних ПДВ операцій згідно п. 47 інструкції № 39 сума податку, що підлягає внеску в бюджет, визначається як різниця між сумами податку, отриманого по доходам від оподатковуваних операцій, і сумами податку, сплаченого в витратах, у частині, обумовленої питомою вагою доходів, отриманих по операціям, оподатковуваним ПДВ, у загальній сумі доходів банку. частина, Що Залишилася сплаченого у витратах ПДВ ставиться на собівартість зроблених банком послуг. Залік сплаченого ПДВ провадиться, якщо у звітному періоді питомий вага доходів, отриманих по операціях, оподатковуваним ПДВ, у загальній сумі доходів банку перевищує 5%. У противному випадку весь сплачений у витратах ПДВ ставиться на собівартість зроблених банком послуг.

Виходячи з вищевикладеного, в обліковій політиці, найімовірніше, треба відбити другий варіант порядку вирахування ПДВ.

Крім того, п. 47 інструкції дає банкам право визначити в облікової політиці один із двох варіантів обліку ПДВ по основних фондах, що здобувають і нематеріальним активам. Відповідно до першого варіанта ПДВ при постановці на облік основних коштів і нематеріальних активів, використовуваних при проведенні операцій, оподатковуваних ПДВ, підлягає віднесенню на розрахунки з бюджетом, а невикористовуваних - підлягає оприбуткуванню в складі балансової вартості з наступним віднесенням на витрати через зношування. Але оскільки, як уже згадувалося вище, вести облік основних коштів, що беруть участь і не беруть участь у проведенні операцій, оподатковуваних ПДВ, неможливо, частку ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, варто визначати в такому ж порядку, як і при відшкодуванні податку по витратах, тобто пропорційно частці оподатковуваних податків у загальній сумі доходів і за умови, що ця частка перевищує 5%. Для визначення частки ПДВ, що підлягає заліку, варто зробити в обліку або внесистемно наступні операції:

- виділити ПДВ із вартості основних коштів і нематеріальних активів, придбаних у звітному періоді;

- визначити частку доходів, оподатковуваних ПДВ. у загальній сумі доходів банку;

- визначити частку ПДВ, що підлягає заліку з бюджету;

- частину, що залишилася, ПДВ знову приєднати до вартості основних коштів.

Оскільки провадити такі операції як з відбиттям по обліку, так й внесистемно кожен звітний період, особливо при великому обсязі основних коштів, що здобувають, досить складно, на нашу думку, доцільніше зупинитися на другому варіанті обліку ПДВ по що здобувають основним фондам і нематеріальним активам.

Відповідно до другого варіанта придбані основні кошти й нематеріальні активи прибуткуються разом зі сплаченою сумою ПДВ із наступним списанням у встановленому порядку через суми зношування на витрати банку незалежно від частки оподатковуваних доходів у загальній сумі доходів у цілому по банку. Хоча це й приводить до деякого незначного завищення суми ПДВ, що перераховує в бюджет, але дозволяє скоротити обсяг здійснюваних операцій, тим більше, що рідко в якому банку обсяг операцій, оподатковуваних цим податком, перевищує 5%.

І ще один момент варто закріпити в обліковій політиці банку по цьому питанню: як прибуткувати основні кошти невиробничого призначення, т.е. призначені для внебанковской діяльності із ПДВ або без нього.

Відповідно до інструкції № 39 і численних роз'яснень ГНС РФ по цьому питанню їх варто прибуткувати без ПДВ, щоб при нарахуванні зношування частка ПДВ, що втримується в ньому, не переносилася на витрати й не пред'являлася, у такий спосіб "до заліку", тобто зменшенню платежів у бюджет (податку на прибуток).

Податкові аспекти обліку кредитних операцій.

Це стосується насамперед, розміру відсотків, що сплачують банком-позичальником банку-кредиторові за користування кредитом, що може бути віднісся на витрати банку-позичальника, що зменшують оподатковуваний прибуток (в межах ставки рефінансування, установленої ЦБ України, плюс три пункти - по карбованцевому м у межах 15 % -по валютному кредиті), і який не може бути віднесений на витрати, зменшувані оподатковуваний прибуток (понад цих ставок). На жаль у схемі аналітичного обліку доходів і витрат не передбачено виділення окремих статей для обліку таких відсотків і банки змушені вводити їх самостійно в робочій схемі аналітичного обліку витрат.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати й зараховувати вступники на рахунок, відкритий клієнтові (власникові рахунку) кошти, виконувати розпорядження клієнтів про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку й проведенні інших операцій по рахунку.

Банк може використати наявні на рахунку кошти, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Оформлення договору банківського рахунку здійснюється шляхом складання і підписання договору у вигляді єдиного документа.

Інструкцією ЦБ України визначено. Що для відкриття розрахункового, поточного або бюджетного рахунків варто представити банку наступні документи: заява на відкриття рахунку, копію рішення про створення організації або установчий договір, картку зразків підписів і відбитка печатки. Крім цього в банк представляються документи: про постановку на облік у податковому органі, про реєстрації як платник страхових внесків на обов'язкове медичне страхування.

Якщо підприємець здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи, розрахунковий й інший рахунки відкриваються на його ім'я.

Рахунок може бути відкритий також на користь третьої особи.

Право розпоряджатися рахунком юридичної або фізичної особи може бути представлено на підставі доручення.

Власник рахунку і його кредитор вправі включити в договір умова, що дає право на безакцептне списання належних йому сум. При цьому платник зобов'язаний письмово повідомити банку про цю умову й про свою згоду на таке списання.

Всі предмети вартістю не більше сторазовим, установленим законом розміру мінімальної місячної оплати праці за одиницю, а також терміном служби менш року, незалежно від їхньої вартості, не ставляться до основних коштів й ураховуються як малоцінні й швидкозношувані предмети. Незалежно від ціни придбання до основних коштів ставляться: зброя, об'єкти сигналізації, не включені у вартість будинки при будівництві, і книги.

Основні кошти доводяться на баланс за ціною придбання, включаючи витрати на транспортування, монтаж, установку, ПДВ та інше. Від цієї первісної вартості нараховуються зношування відповідно до єдиних норм відрахувань згідно СМ СРСР від 22 жовтня 1990 року № 1072. На основні кошти в переліку до листа ГНС України від 6 лютого 1996 року № НП-6-05/73 при нарахування амортизації застосовується коефіцієнт прискореної амортизації 2,0.

Нарахування амортизації припиняється при досягненні суми амортизаційних відрахувань по предметі до його балансової вартості за мінусом суми переоцінки.

У випадку надходження основних коштів у рахунок внеску в статутний капітал банку вони приймаються на облік у договірній оцінці.

Матеріальні цінності, отримані безоплатно приймаються на баланс відповідно до документів прийому - передачі, а оподатковувана база при цьому збільшується на вартість безоплатно прийнятих матеріальних цінностей, але не нижче балансової (залишкової по основним коштам) вартості, що значиться у передавальної сторони.

Нематеріальні активи приймаються на баланс у сумі витрат на придбання нематеріальних активів, включаючи ПДВ й інші витрати, пов'язані з доведенням їх до робочого стану.

При нарахуванні амортизації на нематеріальні активи банк розраховує норму амортизаційних відрахувань виходячи їхнього строку їхнього використання, якщо такий строк у договорі не позначений, приймає його за 10 років.

Господарські матеріали й малоцінні предмети приймаються на баланс по фактичної власності. Придбання МБП проводиться через склад (балансовий рахунок 61003 «Господарські матеріали, устаткування, що вимагає монтажу»). При передачі їх в експлуатацію нараховується зношування в розмірі 100% їхньої вартості.

Інвентаризація матеріалів, основних коштів і МБП проводиться 1 раз в рік за станом на 1 грудня.

Згідно нового плану рахунків джерелами для фінансування придбання нематеріальних активів, устаткування є кошти фондів нагромадження - 91901, амортизація основних коштів, нематеріальних активів - 91902: кредити, отримані від інших кредитних організацій на капітальні вкладення.

При реалізації основних фондів за плату банк списує первісну вартість предмета й фонд переоцінки через рахунок 61201 або 61202, і результат списання відносить на доходи або витрати банку.

Сукупність всієї готівки, що перебувають у банку, називають сукупною касою банку. Сюди входять: валютна каса, контролер, вечірня каса, прибуткова каса, видаткова каса.

Банк зобов'язаний приймати від фізичних й юридичних осіб для зарахування на рахунку акредитиви або обмінювати грошові знаки, що мають ушкодження.

Касовий підрозділ очолюється завідувачем касою, завідувачем цінностей, головним, старшим касиром й іншими касовими працівниками банку, с якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

За рішенням керівника банку операції із цінностями можуть здійснюватися групами матеріально відповідальних осіб, з якими укладається договір про повну відповідальність.

Прийом грошової готівки до прибуткової каси банку провадиться по оголошенню на внесок наявними.

При розбіжності між сумою здаваних грошей і сумою, зазначеної в оголошенні на внесок наявними, касовий працівник перекреслює первісний прибутковий документ, на звороті проставляє суму фактично прийнятих грошей, достоїнства, серії, номери й суму прийнятих на експертизу сумнівних грошових знаків, підпис і повертає операційному працівникові.

Знову заповнене оголошення на внесок наявними операційний працівник перевіряє, вносить виправлення в касовий журнал по приходу й на сумнівні грошові знаки оформляє квитанцію.

Наприкінці операційного дня на підставі прибуткових складається довідка про сумі прийнятих грошей і кількості грошових документів, що надійшли в касу.

Всі наявні гроші, що надійшли в плин операційного дня, повинні бути оприбутковані в операційну касу й зараховані на відповідні рахунки клієнтів у той же робочий день.

Прийом готівки від організацій у спеціальних мішках, кейсах й в інших коштах для впакування грошей, що мають незнімні пристосування для їхнього опломбування (сумки), з готівкою й іншими цінностями від інкасаторів після закінчення операційного дня банками провадиться вечірніми касами. Прийняті гроші повинні бути зараховані на відповідні рахунку банку не пізніше наступного робочого дня.

Прийом готівки від організацій - власників рахунків в прибуткову касу кредитної організації провадяться по оголошенню на внесок наявними, що представляють собою комплект документів, що складає оголошень, ордера, квитанцій.

Прийом і видача готівки громадянами, а також співробітниками банку провадиться по прибуткових і видаткових касових ордерах.

Наприкінці дня касовий працівник звіряє суму грошей, видану йому під звіт, із сумами грошей, наявних у нього в наявності, і становить довідку про сумі прийнятих грошей і кількості грошових документів, що надійшли в касу, якщо їм здійснювалися операції тільки по прийому грошей, або зведену довідку про касові обороти по зробленим приходно-расходовым операціях.

По закінченні операцій з готівкою й іншими цінностями касові працівники здають завідувачеві касою наявну в них грошову готівка разом з касовими документами й довідками.

Після звірення касових оборотів за день, завідувач касою записує в книгу обліку готівки й інших цінностей загальну суму приходу й витрати грошей і виводить у ній залишок готівки в операційної касі банку, а також залишок інших цінностей на початок наступного дня, які засвідчуються підписами посадових осіб, відповідальних за схоронність цінностей.

Після зведення каси завідувач касою передає касові документи разом с додатками для формування й брошюровки одному з касових працівників.

Банкноти сортуються по достоїнствах і рокам зразка, монети по достоїнствам.

Кожні 100 аркушів банкнот одного достоїнства формуються в корінці й обгортають, залежно від способу впакування пачки, хрестоподібної або кільцевою поперечною бандероллю.

Кожні 100 корінців одного достоїнства формуються в повну пачку по 1000 аркушів. Також корінці одного достоїнства, з яких не можна сформувати повні пачки, упаковуються в неповні пачки.

В обмінному пункті відбуваються наступні операції:

1. Покупка й продаж наявної іноземної валюти за наявні рублі;

2. Покупка й продаж платіжних документів в іноземній валюті за наявні рублі, а також продаж й оплата платіжних документів в іноземній валюті за наявну іноземну валюту;

3. Прийом для напрямку на інкасо іноземної валюти й платіжних документів в іноземній валюті;

4. Прийом на експертизу грошових знаків іноземних держав й платіжних документів в іноземній валюті, дійсність яких викликає сумнів;

5. Видача наявної іноземної валюти й (або) наявних гривнів по кредитним і дебютовим картам, а також прийом наявної іноземної валюти для зарахування на рахунки фізичних осіб у банках, що служать для розрахунку по кредитним і дебитным картах;

6. Обмін (конверсія) наявної іноземної валюти одного іноземного держави на наявну валюту іншої іноземної держави;

7. Розмін платіжного грошового знака іноземної держави на платіжні знаки тієї ж іноземної держави;

8. Заміна платіжного знака іноземної держави на платіжний грошовий знак тієї ж іноземної держави;

9. Покупка платіжного знака іноземної держави за наявні гривні.

Курс покупки й курс продажу наявної іноземної валюти й платіжних документів в іноземній валюті за наявні гривні, а також крос - курс, обміну (конверсії) наявної іноземної валюти встановлюється банком самостійно.

За здійснення валютно-обмінних операцій банк стягує комісійне винагорода по покупки - 5 грн. комісії, із продажу - 1% від суми гривнів (податок у бюджет) і 5 грн. комісії.

Валютно-обмінні операції відбуваються з обов'язковим оформленням й видачею фізичним особам довідок, що виписують на бланках строгої звітності «Довідка ф.№0406007».

Всі операції обмінних пунктів підлягають відбиттю в балансі банку тим же удень, у якому вони були зроблені.

Синтетичний облік ведеться в гривнях. При цьому іноземна валюта перераховується в гривні за курсом іноземної валюти до гривні, установленому Банком України на поточну дату.

Банк забезпечує обмінний пункт валютою до початку його роботи в відповідності із затвердженим режимом роботи обмінного пункту авансом в наявних гривнів й у наявною іноземною валютою в розмірі встановленого обмінному пункту ліміту авансу, а також бланками платіжних документів, бланками термінової звітності «Довідка ф..№0406007».

Видача авансу провадиться по видаткових позабалансових ордерах. Операції по покупці наявної іноземної валюти за наявні гривні оформляються реєстром наявної іноземної валюти, купленої за наявні рублі.

Операції по покупці платіжних документів в іноземній валюті за наявні гривні оформляються реєстром платіжних документів в іноземної валюті, купленої за наявні гривні.

Операції із продажу наявної іноземної валюти за наявні гривні оформляється реєстром наявної іноземної валюти, проданої за наявні гривні.

Операції із продажу платіжних документів в іноземній валюті за наявні гривні оформляється реєстром платіжних документів в іноземної валюті, проданих за наявні гривні.

Наприкінці операційного дня касир обмінного пункту підраховує по всім реєстром підсумкові дані по номінальній вартості в розрізі видів наявної іноземної валюти й платіжних документів в іноземній валюті й фактичній наявності цінностей.

Касир обмінного пункту після звірення становить довідку про щоденний залишках цінностей за формою.

3.Бухгалтерський облік в банку

Банківський бухгалтерський облік характеризується оперативністю і єдністю форми побудови. Це проявляється в тім, що всі розрахункові, кредитні й інші операції, зроблені в банку протягом операційного часу, у той же день відображаються в особових рахунках аналітичного бухгалтерського обліку клієнтів і контролюються шляхом складання щоденного бухгалтерського балансу установи банку. Єдина для всіх банків форма обліку створює можливість аналізу банківської діяльності.

Чіткість й оперативність банківського обліку дозволяє здійснювати, контроль за схоронністю коштів, грошовим обігом і станом розрахункових і кредитних відносин.

Правильна організація бухгалтерського обліку й документообігу в установах банків безпосередньо впливає на стан бухгалтерського обліку підприємств й організацій. Установи банків щодня становлять особові рахунку аналітичного обліку й видають клієнтам виписки (копії) із цих рахунків, у яких відбиті всі виконані за день розрахункові, кредитні, касові й інші грошові операції. Такі виписки служать підставою для відбиття в обліку підприємств, організацій й установ всіх банківських операцій.

Базою бухгалтерського обліку в банках є операційна робота, до яке ставляться:

- прийом грошових документів від підприємств, організацій й установ і перевірка правильності їхнього оформлення;

- підготовка документів для їхнього відбиття в бухгалтерському обліку;

- ведення картотек розрахункових документів і картотек термінових зобов'язань;

- здійснення контролю за своєчасністю платежів;

- операції по кореспондентських рахунках, що виникає у зв'язку з здійсненням розрахунків між платниками й одержувачами грошей, рахунку яких ведуться різними банками. Для обліку виданих кредитів клієнтом банку використаються рахунки з 4 роздягнула плану рахунків з N 441-459. Рахунки активні.

Рахунку деляться: по рахунках 1-го порядку - взависимости від того кому надано кредит; по рахунках 2-го порядку - взависимости від строку.

Призначення рахунків: облік кредитів і коштів, наданих Мінфіну України, фінансовим організаціям, позабюджетним фондам, підприємствам й організаціям різної організаційно-правової структури й різних форм власності, у тому числі юридичним особам - нерезидентам, а також кредитів наданих фізичним особам, у тому числі фізичним особам - нерезидентам.

По дебету рахунків відображаються:

- суми предоставленых кредитів у кореспонденції з розрахунковим (поточним) рахунками клієнтів, рахунком каси ( для фізичних осіб ), корреспонденскими рахунками;

- суми востановленних кредитів у кореспонденції з рахунками по обліку простроченої заборгованості клієнтів, відсторонених у встановленому в кредитної організації порядку.

По кредиту рахунків відображаються:

- суми погашеної заборгованості по наданим клієнта кредитам в кореспонденції з розрахунковими (поточними) рахунками клієнтів,рахунком каси, рахунками депозитів, рахунками по обліку розрахунків із працівниками банку по оплаті праці корреспонденскими рахунками;

- суми заборгованості, списаних на рахунку по обліку простроченої заборгованості клієнтів;

- суми в оплату майна, віднесених на рахунки по обліку залікових операцій, якщо відповідно до договору кредитна організація в установленому порядку купує майно в клієнта, що має заборгованість за кредитом;

- суми заборгованості, списані за рахунок резервів під можливі втрати по кредитам і за рахунок інших ресурсів кредитної організації.

Операції відбуваються в кореспонденції з відповідними рахунками. Аналітичний облік здійснюється в розрізі позичальників по по кожному кредитному договору.

Рахунок N 458 “ Кредити, не погашені в строк “

Призначення рахунків : облік простроченої заборгованості по наданим клієнтам кредитам.

По рахунках 2-го порядку прострочена задолженость ураховується по групам позичальників. Рахунки активні.

По дебету рахунків відображаються :

- суми простроченої заборгованості по наданих клієнтах кредитам, не погашеним у строк, у кореспонденції з рахунками по обліку позичкової заборгованості клієнтів по кредитах.

По кредиту рахунків відображаються :

- суми погашеної простроченої заборгованості клієнтів по кредитах в кореспонденції з розрахунковим (поточними) рахунками клієнтів, рахунком каси (по фізичних особах), рахунками депозитів, рахунками по обліку розрахунків з працівниками банку по оплаті праці, корреспонденскими рахунками ;

- суми в оплату майна, віднесені на рахунки по обліку залікових операцій, якщо відповідно до договору кредитна організація купує майно у клієнта, що має заборгованість за кредитом, у кореспонденції з відповідними рахунками ;

- суми списаної простроченої заборгованості по наданим клієнтам кредитам за рахунок резеров й інших джерел.

Аналітичний облік здійснюється в розрізі позичальників по кожному кредитному договору.

Рахунок N 459 “ Відсотки за кредити, не сплачені в строк “

Призначення рахунків : облік просроченых відсотків по наданим клієнтах кредитам на рахунках другого порядку враховуються відсотки, не погашені в строк, по групах позичальників. Рахунки активні.

По дебету рахунків відображаються :

- суми простроченої заборгованості по відсотках по наданим клієнтам кредитам, не погашеним у строк, установленый у кредитному договорі, у кореспонденції з рахунком “ Доходи майбутніх періодів по кредитним операціям “

По кредету рахунків відображаються :

- суми погашених прострочених відсотків у кореспонденції з розрахунковими рахунками клієнтів, рахунком каси, рахунками депозитів, рахунками по обліку розрахунків із працівниками банку по оплаті праці, корреспонденскими рахунками ;

- суми в оплату майна, віднесені на рахунки по обліку залікових операцій, якщо відповідно до договору кредитна організація купує майно в клієнта, що має заборгованість за кредитом, в кореспонденції з відповідними рахунками ;

- суми списаних прострочених відсотків у кореспонденції з рахунком «Доходи майбутніх періодів» по кредитних операціях.

Аналітичний облік здійснюється в розрізі позичальників по кожному кредитному договору.

4. Організація внутрішньогосподарського контролю і аналізу Промінвестбанку.

Промінвестбанк неухильно підтримує репутацію надійного та прозорого банку, діяльність якого відповідає вимогам чинного законодавства. Це обумовлено як обраною стратегією керівництва, так і наявністю ефективної системи внутрішнього контролю, яка забезпечує законність, ефективність і безпеку банківських операцій, захищає від потенційних ризиків, помилок та втрат.

Значну роль в системі внутрішнього контролю банку посідає Служба внутрішнього аудиту, організаційний статус якої передбачає функціонування підрозділів внутрішнього аудиту в усіх регіонах України та їх підпорядкованість Департаменту внутрішнього аудиту як єдиному координаційному центру.

Процедури проведення внутрішнього аудиту ґрунтуються на методиці оцінки банківських ризиків, запровадженій Базельським комітетом з банківського нагляду, та враховують міжнародний досвід. Увага Служби внутрішнього аудиту зосереджена на дотриманні банком вимог чинного законодавства України, попередженні порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів банку, оцінці адекватності запроваджених систем внутрішнього контролю та операційних процедур, надання рекомендацій щодо ефективного управління ризиками банківської діяльності.

Якість та повнота аудиторських перевірок забезпечується власними стандартами аудиту та методологічною базою з проведення внутрішнього аудиту, постійним моніторингом результатів перевірок, поєднанням фахівцями Служби знань в області аудиту, глибокого розуміння бізнесу та багаторічного досвіду банківської роботи.

Упродовж 2005 року Службою внутрішнього аудиту здійснено біля 1000 аудиторських перевірок та контрольних заходів, що дозволило банку уникнути можливих втрат та знизити рівень впливу потенційних ризиків, притаманних банківській діяльності. Аудиторські висновки та результати роботи Служби розглядаються керівництвом банку та слугують основою для прийняття рішень з вдосконалення управління банком, підвищення його конкурентноздатності, впровадження сучасних технологій та вдосконалення процедур внутрішнього контролю.

Управління банківськими ризиками є одними із ключових елементів стратегії розвитку Промінвестбанку. Банк реалізує комплекс процедур з управління ризиками, використовуючи пропозиції та рекомендації Базельського Комітету (Базель II) й інших міжнародних організацій щодо контролю за банківською діяльністю.

З метою створення максимально ефективної системи управління ризиками у звітному році продовжувалася цілеспрямована робота з удосконалення системи оцінки, аналізу й управління усіма видами ризиків. Розроблені нові положення: Політика управління ризиком платоспроможності; Політика управління кредитним ризиком; Політика управління ризиком ліквідності.

Для ефективного управління ризиками в банку розроблені та діють процедури управління ризиками ліквідності, операційними, процентними, валютними, кредитними і ринковими ризиками. Дані процедури обмеження ризиків застосовуються для забезпечення стійкості і надійності Банку при досягненні запланованих результатів діяльності.

Промінвестбанк постійно вдосконалює методології оцінки і управління ризиками, що дозволяє приймати найбільш ефективні рішення за різними напрямками діяльності банку в ринкових умовах. Ефективність розроблених і впроваджених в банку процедур з управління ризиками підтверджується спроможністю завчасно виявляти і кількісно вимірювати позиції Промінвестбанку у випадку виникнення непередбачуваних ситуацій.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для управління ризиками в банку працюють:

· Комітет з питань управління активами і пасивами;

· Головний кредитний комітет;

· Головний тарифний комітет.

Все більше уваги приділяється аналізу та оцінці ризиків, з якими стикаються банки в процесі діяльності. Розуміння ризику, його оцінка і методи управління ним в Промінвестбанку є пріоритетними, тому система управління ризиками постійно вдосконалюється і розвивається.

5. Аудит фінансово-господарської діяльності Промінвестбанку.

Історично аудиторські фірми виникли ще в XIX столітті, коли з ростом компаній, розширенням сфер їхньої діяльності, інтернаціоналізацією бізнесу, в цілому відбулося відділення безпосередніх власників (акціонерів) компаній від властиво управлінських структур компаній (директори, що управляють й інше наймане керівництво). При виконанні своїх обов'язків керівництво компаній, банків повинне було періодично становити фінансові звіти про проведеній роботі, вірогідність яких і перевірялася за допомогою фахівців-аудиторів, що практикують самостійно, або представників аудиторських фірм. Аудиторські фірми створюються як незалежні від свих клієнтів і від органів державного керування.

Таким чином, аудит означає незалежну експертизу й аналіз фінансової звітності підприємств, банків, організацій, установ й інших суб'єктів ринкових відносин.

Ціль аудита - установлення реальності, повноти й вірогідності надаваної звітності, відповідність її чинному законодавству, а також вимогам, пропонованим до бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Обличчя, що перевіряють стан фінансово-господарської діяльності компаній, фірм, установ, і інших комерційних структур, називаються аудиторами (у перекладі з латинського - слухач). Аудитор може працювати самостійно, маючи сертифікат про кваліфікації, або як представник аудиторської фірми.

Аудиторські перевірки частіше здійснюють спеціальні аудиторські фірми, які виконують також консультаційну діяльність (з питань комерційної, фінансової діяльності, веденню бухгалтерського обліку, організації внутрішнього контролю, по оподатковуванню й іншим питанням).

Найважливішою умовою розвитку цивілізованого ринку аудиторських послуг є відповідний рівень підготовки аудитора. Аудитор повинен мати бездоганну репутацію й високу кваліфікацію.

Ліцензію для банківського аудита видає Центральний банк України. Проведення аудиторської діяльності без атестації й одержання ліцензії забороняється.

Діяльність банків специфічна. Вони працюють насамперед з притягнутими коштами, включаючи кошти населення. Це обставина викликає необхідність особливого контролю за діяльністю банків з боку держави в особі банку України за законністю чинених ними операцій й їхнім фінансовим становищем.

Аудиторські перевірки характеризуються комплексністю, незалежністю, а також розробкою позитивних рекомендацій в інтересах засновників банку.

Банківський аудит, як й аудит взагалі, підрозділяється на зовнішній й внутрішній.

Зовнішній аудит здійснюється незалежними аудиторськими фірмами; його основною метою є підтвердження фінансового становища банку.

Внутрішній аудит можна розглядати як систему мер безпеки банку з метою забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження й досягнення конкретних результатів у діяльності банку.

Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку.

Внутрішній аудит організаційно представлений як структурне підрозділ банку й підкоряється керівникові банку.

Завдання внутрішнього аудита можуть бути різноманітними:

- перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку;

- перевірка правильності ведення рахунків по витратах і доходам банку (правомірність віднесення витрат на ті або інші статті, законність сформованого прибутку, своєчасність списання витрат по рахунках й т.буд.);

- перевірка законності виконання окремих операцій й ін.

Вартість аудиторських послуг визначається договором, ув'язненим аудиторськими фірмами з банками. Договір може укладатися як на проведення разової перевірки, так і на аудиторське обслуговування протягом певного періоду.

Аудиторське підприємство при виконанні своєї роботи має право:

- одержувати від керівників банків й інших кредитних установ всі документи, що стосуються діяльності банків;

- бути присутнім на загальних зборах засновників (акціонерів) банків, засіданнях правлінь під час обговорення будь-якого питання, що входить в компетенцію аудиторів;

- жадати від будь-якого співробітника банку, що перевіряє, таку інформацію й роз'яснення, які необхідні для виконання аудиторами своєї роботи;

- перевіряти в будь-який час всі первинні бухгалтерські документи контрольованого банку.

Аудиторська фірма зобов'язана надавати об'єктивне аудиторське висновок:

- про вірогідність даних бухгалтерського балансу банку на дату складання звіту;

- про відповідність бухгалтерського обліку вимогам нормативних документів;

- про дотримання банком банківського законодавства України;

- про відповідність результатів фінансово-господарської діяльності банку його звітності;

- про правильність оголошення оподатковуваного прибутку;

- про зловживання. У випадку їхнього виявлення надавати інформацію правоохоронним і фінансовим органам і Центральному банку України.

Аудиторська фірма може не підтвердити звітність банку, якщо: у ході аудита встановлені серйозні недоліки; на аудиторів виявлявся тиск; відсутня можливість установлення вірогідності звітності. Всі нюанси виявляються в аудиторському висновку. У такому випадку засновники й керівники банку зобов'язані в плині місяця від дати складання аудиторського висновку усунути виявлені недоліки й обставини, мешающие підтвердженню звітності, і представити виправлений звіт знову на розгляді аудиторській фірмі.

При виявленні незначних недоліків, не нанесших збитку інтересам держави, вкладників і засновників комерційного банку, аудиторська фірма підтверджує звітність, указавши в аудиторському висновку характер установлених недоліків.

Керівники аудиторських фірм й аудитори відповідають за підтвердження звітності банків у порядку, установленому для посадових особи, що мають право підпису звітних документів.

Право перевірки діяльності банківських аудиторських фірм й аудиторів мають Центральний банк України і його установи, а також інші державний контролюючі органи в межах їхньої компетенції, певної законодавством.

У випадку кількаразового неякісного проведення аудита, приховання фактів порушень комерційними банками законодавства України Центральний банк вправі відкликати ліцензію на проведення банківського аудита, після чого річні звіти комерційних банків з аудиторськими висновками, виданими аудиторськими фірмами й аудиторами, позбавленими ліцензій, установами Центрального банку не приймаються.

При виявленні некваліфікованого проведення аудиторської перевірки, приведшим до збитків для держави або для іншого економічного суб'єкта, за рішенням суду або по позові Арбітражного суду, пред'явленого органам, що видали ліцензію, з аудитора або аудиторської фірми можуть бути стягнені: понесені збитки; витрати на проведення повторного огляду; штраф в сумі, установленої відповідним законодавством.

Зовнішній аудит взаємозалежний із внутрішнім аудитом. Насамперед оцінюється організація й дієвість внутрішнього контролю. При цьому установлюються: ступінь об'єктивності внутрішнього аудита; незалежність; компетентність; обсяг виконуваних функцій.

Аудитори вивчають всю діяльність банку, що перевіряє. Для об'єктивної оцінки необхідно, насамперед, розглянути стан активних і пасивних операцій, які повинні: носити справжній характер; бути правильно оцінені; бути правильно відбиті в бухгалтерському звіті; законні.

Аудитор не несе відповідальності за складання звіту банком або будь-якою іншою фірмою.

Метою аудиторської перевірки в частині постановки бухгалтерського обліку в комерційних банках є перевірка й підтвердження вірогідності й реальності бухгалтерської звітності й насамперед балансу банку.

Одночасний стан бухгалтерської роботи перевіряється й з іншої сторони - з погляду відповідності застосовуваних методів ведення обліку діючої нормативним документам і банківському законодавству.

Аудитори також перевіряють правильність розрахунків нормативів ліквідності, установлених Центральним банком, аналізують фінансово^-господарську діяльність банку, тим самим перевіряють не тільки якість роботи бухгалтерського персоналу, але й менеджерів банку з погляду правильності обраної тактики й стратегії банку по підтримці своєї ліквідності, захисту від кредитних й інших банківських ризиків, підвищенню прибутковості банку.

При оцінці стану бухгалтерського обліку з погляду відповідності його організації діючим нормативним документам і банківському законодавству ретельно перевіряється організація в банку аналітичного й синтетичного обліку.

Основними формами аналітичного обліку в банках є: особові рахунку, картотеки документів, операційні журнали. По кожному балансовому й позабалансовому рахунку синтетичного обліку відкриваються особові рахунки аналітичного обліку по видах коштів, що враховують, цінностей з підрозділом по їхніх призначеннях і власникам. Загальними для всіх форм особових рахунків є наступні реквізити: дата здійснення операції, номер документа, на підставі якого провадиться запис, номер кореспондуючого рахунку, умовний цифровий код, суми оборотів по дебіті й кредиту рахунку й сума залишку. У заголовку особового рахунку вказуються його номер і довідкові дані. По номері рахунку визначається його характер (пасивн або активний) і забезпечується правильне «читання», раскодирование записів в особовому рахунку.

Особові рахунки ведуться в банках у двох екземплярах: другі екземпляри видаються щодня клієнтам.

Аудиторська перевірка особових рахунків організується в основному з метою визначення дебетових сальдо по рахунках, виявлення нереальних, недостовірних оборотів, а також документів, які послужили підставою для записів по рахункам з відхиленнями від прийнятого порядку їхнього оформлення. При цьому перевіряється, як банки організують контроль за законністю чинених операцій власне кажучи операцій і за формою, як організована банківська безпека, які використаються форми захисту банківського документообігу, виключно можливість проникнення в нього фальшивих документів.

У ході аудиторської перевірки обороти в особових рахунках повинні підтверджуватися первинними документами, а також відповідними оборотами по кореспондентському рахунку в розрахунково-касовому центрі (РКЦ). По стані на 1 січня банком повинні складатися всі особові рахунки з видачею клієнтам виписок. По даним цих виписок клієнти повинні представити банку в письмовій формі підтвердження залишків особових рахунків на кінець звітного періоду. Клієнти за даними виписок з особових рахунків контролюють виконані банком розрахунково-грошові операції й відображають їх у своєму бухгалтерському обліку.

До загальних стандартів аудита аналітичного й синтетичного обліку в банках ставиться перевірка своєчасності складання банками балансів, перевірка відповідності даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахункам синтетичного обліку в балансі банку, своєчасності здійснення операцій по рахунках клієнтів. Складанню балансу передує звірення даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку.

У ході аудиторської перевірки, як правило, у вибірковому порядку перевіряється підтвердження оборотів і залишків по особових рахунках первинними грошово-розрахунковими документами й записами у виписці по кореспондентському рахунку банку в РКЦ. Одночасно повинне бути перевірене відповідність даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку шляхом підсумовування оборотів і залишків по особових рахунках, що ставиться до даного балансового рахунку, і звіренням їх з оборотами й залишком по цьому рахунку. Складання щоденного балансу в банках підтверджує правильність відбиття всіх банківських операцій по балансових і позабалансових рахунках й є неодмінною умовою початку новогоого робочого дня в роботі із клієнтами.

Проблема своєчасності здійснення операцій по рахунках клієнтів повинна бути в центрі уваги аудиторів.

Одночасно аудитори перевіряють правильність оформлення що представляють грошово-розрахункових документів, чітке заповнення всіх реквізитів в документах, відповідність суми прописом сумі, зазначеної в документах цифрами, наявність підписів відповідальних осіб клієнтів, що мають право розпоряджатися рахунком, і відбитка печатки клієнта.

У ході аудиторського обстеження необхідно звернути увагу на систему матеріальної відповідальності. Контроль за роботою матеріально відповідальних осіб починається з перевірки правильності оформлення матеріальної відповідальності. Установлюються індивідуальна й колективна форми матеріальної відповідальності. Індивідуальна форма матеріальної відповідальності, як правило, застосовується відносно персоналу каси, а також інших співробітників. Матеріальна відповідальність банківського персоналу повинна оформлятися спеціальним договором між адміністрацією й співробітниками банку. У процесі аудиторського обстеження перевіряється дотримання договорів про матеріальну відповідальність сторонами, а також визначення розміру збитку у випадку недостач і розкрадань, установлюється, яким образом керівництво банку забезпечує фактичний контроль схоронності коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Сучасна організація бухгалтерського обліку в банках з використанням обчислювальної техніки вимагає проведення крім класичного незалежного аудита й незалежного технічного аудита, що повинен включати наступні види перевірок:

- ефективність захисту інформації від несанкціонованого доступу на окремих комп'ютерах, у комп'ютерних системах;

- ефективність коштів забезпечення цілісності інформації, забезпечення її вірогідності;

- функціонування служб безпеки в комп'ютерних системах;

- ефективність комплексної системи захисту банківської інформації й об'єктів.

Страницы: 1, 2