Бухгалтерський та фінансовий облік непрямих податків

Приклад. БМУ „Промбуд" придбало обладнання для стоматологічного кабінету, вартістю 12 тис. грн. Постачальник видав податкову накладну. БМУ буде складена наступна кореспонденція: Дт 15 Кт 63 - 12 тис. грн.

2.3 Відображення ПДВ у фінансовій звітності

Особливістю заповнення Декларації(Додаток В) з податку на додану вартість, що вона заповнюється тільки за звітний період без наростаючого підсумку з початку року. За періодичністю подання її поділяють на щомісячну або щоквартальну, за формою - повну або скорочену (додаток Б, В). При заповненні декларації з ПДВ слід користуватися Законом України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, Порядком заповнення та подання декларації з ПДВ від 30.05.97 р. № 166 із змінами і доповненнями .

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 3 000000 гривень протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням (добровільно зареєстровані платники податку), а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку (кредитні дебетові картки або комерційні чеки), до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, подають декларацію за скороченою формою (податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Податкова декларація за скороченою формою подається до першого звітного періоду, в якому платником досягнуто обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 3 000000 гривень.

Декларацію з ПДВ, у якій встановлено місячний звітний період, платники подають протягом 20 календарних днів, а квартальні платники - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

У декларації відображуються операції, які:

оподатковуються за ставкою 20 %;

оподатковуються за ставкою 0 % (п. 6.2 ст. 6, ст. 11 Закону № 168);

не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. З Закону № 168);

звільняються від оподаткування (ст. 5, ст. 11 Закону № 168).

Порядок заповнення податкової декларації:

Розділ І «Податкові зобов'язання»

У рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону «Про ПДВ» та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміну "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону.

До рядка 1 декларації включаються оподатковувані за ставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України, включаючи також і обсяги поставки транспортних послуг, визначених частиною першою підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону, у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника та інші, визначені Законом, оподатковувані за вказаною ставкою обсяги поставки.

У рядку 2 «Операції, що оподатковуються за ставкою 0 %» вказуються обсяги поставки, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремо експортні, окремо інші операції.

Рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування» заповнюється платником у тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі поставки та зареєстрований (або має бути зареєстрований) як платник податку на додану вартість відповідно до вимог Закону. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник -фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування.

Рядок 4 «Операції, які звільнені від оподаткування». Вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів.

До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону чи іншого нормативно-правового акта, відповідно до якого така операція звільнена від оподаткування.

Рядок 5 «Загальний обсяг поставки». Вказується загальний обсяг оподатковуваних та неоподатковуваних операцій; значення рядка дорівнює сумі рядків 1, 2, 3 та 4; заповнюється тільки колонка А.

Рядок 6. Вказується обсяг імпорту товарів протягом звітного (податкового) періоду, при імпорті яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону, та вказується термін погашення векселя.

Якщо платником у звітному періоді видано більше одного такого векселя, то до декларації цим платником додається довідка (перелік) довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), у якій зазначаються суми податку та терміни погашення кожного векселя.

Рядок 7. Указуються обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Коригування зобов'язань з ПДВ

Коригування податкових зобов'язань на основі попередніх звітних періодів відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.

У рядку 8.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового зобов'язання в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 8.2 відображаються суми збільшення податкових зобов'язань, що виникають у зв'язку із нецільовим використанням товарів, увезених у пільговому режимі.

У рядку 8.3 відображається збільшення або зменшення податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань.

Розділ II «Податковий кредит»

До розділу II «Податковий кредит» (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Коригування податкового кредиту

Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.

У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

У рядку 16.3 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту.

Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» податкової декларації з податку на додану вартість.

Якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Платник податку, який має суми заниження заявленого ним бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону, та/або суму бюджетного відшкодування минулих звітних періодів, яка зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, заповнює Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування і подання вказаного Розрахунку такі особи:

- особа, яка зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої).

Відмінність у заповненні цього розділу в порівнянні з податковою декларацією з податку на додану вартість:

- відсутня відмітка платника про проведення відшкодування;

замість рядків 20 - 28 уведено нові рядки:

- Сума ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню.

- Сума ПДВ, яка зменшує нарахування наступних звітних періодів.

- Сума ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання.

- Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (пп. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону).

- Сума ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, і не відображається в особовому рахунку платника;

- значення рядка 24 переноситься платником до рядка 22 податкової декларації (скороченої) наступного звітного періоду.

Суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), поданої платниками податку (за винятком тих, що застосовували визначені пунктами 11.12, 11.21, 11.29 та 11.35 статті 11 Закону спеціальні режими оподаткування) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом N 2505, включаються із знаком «-» до рядка 8.4 «інші випадки» податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом N2505.

РОЗДІЛ 3. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємств - суб'єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.

По-перше, як уже зазначалося вище, непрямі податки включаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростання її залишків.

По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також до бюджету суттєво і негативно впливає на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

У процесі господарської діяльності підприємства виробничої сфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у фінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємств проявлятиметься в іммобілізації коштів до їх відшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації.

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартість продукції), а також витрати на фінансування капітальних вкладень.

Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можлива іммобілізація оборотних коштів підприємств для сплати податків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, яка відбулася першою: відвантаження товарів або надходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський рахунок платника податків. Якщо має місце затримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують їх зі своїх оборотних коштів.

У разі закупівлі товарів за імпортом сплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудеться після реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам відводиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (послуг), і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.

Однією з найважливіших і найвагоміших змін, що відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшення відносної частки непрямих податків. Упродовж тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків - специфічних і універсальних акцизів - у податкових доходах держав невпинно зменшувалася.

Таке становище пояснюється двома головними причинами . По-перше, у податкових надходженнях зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для індивідуального, прибуткового податку. У країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стають масовими. Найбільша питома вага непрямих податків у малих країнах Західної Європи, де вони є основою оподаткування.

Слід зазначити, що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає внаслідок зростання споживання і збільшення обсягу товарообороту.

Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 році замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26.12.92 р. «Про податок на добавлену вартість» та Інструкцією ГДГПУ №3 від 10.02.93 р. «Про порядок обчислення і сплати ПДВ». Акцизний збір також було запроваджено у 1992 році, який разом з ПДВ замінив податки з обороту і з продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентувався: Декретом КМУ «Про акцизний збір» № 18-92 від 26.12.92 р. та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України "Про внесення змін до декретів КМУ «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір» було запроваджено тільки 19.11.93 р.

Упровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору) пов'язане з необхідністю забезпечення достатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим.

В умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, недосконалості податкового законодавства, низького рівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.

На сучасному етапі розвитку пропонуються такі основні напрями удосконалення непрямого оподаткування в Україні.

Заходи щодо правильного вибору ставки податку на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є підстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформації економіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення ділової активності, що збільшить податкові надходження до бюджету.

Особлива увага до перегляду пільг з непрямих податків, які забезпечують необґрунтований перерозподіл доходів між підприємствами і населенням, де формують вартісні пропорції у галузях економіки, порушують рівність умов у конкурентному середовищі.

Зниження ставок мита, виходячи з наявного рівня цін і середніх рівнів прибутку від зовнішньоекономічних операцій.

Виважені загальнодержавні заходи протекціоністського характеру з метою оптимізації регулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом і імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищення відповідальності за ухилення від оподаткуваннями].

Одним з найбільш суперечливих питань у оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючи його важливе місце у бюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку - починаючи з механізму його дії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності його існування. Спробуємо виміряти усі «за» та «проти» податку на додану вартість.

Головними аргументами "за" ПДВ є:

- краще збалансовує національну податкову систему;

- нейтральний щодо трудомістких і капіталоємних виробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств, акціонерної і особистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;

- найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних доходів;

- мінімально створює ділові рішення, не перешкоджає ефективному вирішенню ресурсів.

Щодо "проти", то найпоширенішим запереченнями є:

- виявляє регресивний характер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;

- порушує справедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податкової системи;

- не надає^жодних переваг національному підприємству в міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язках;

- на загальнонаціональному рівні більш прийнятним є податок з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.

Що ж до вирішення цих недоліків, існують різні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонують ліквідувати ПДВ, не вводячи інших податків. Головними аргументами на користь цього висновку є:

- скасування ПДВ призведе до зниження цін;

- втрати бюджету можна поповнити за рахунок інших надходжень, наприклад приватизації.

Пропонується також замінити ПДВ податком з обороту (податком з продажу). Така б заміна спростила би обчислення податку. Але тоді виникає проблема з тим, що в такому випадку буде обкладатися не лише жива праця, але й матеріальні втрати. В результаті за єдиної ставки оподаткування може опинитися, що податок за абсолютною величиною для матеріаломістких виробництв може перевищити додану вартість (зарплату та прибуток) підприємства, що є нонсенсом. Або ж, щоб запобігти цьому, знадобиться йти на значну диференціацію ставок оподаткування зі систематичним їх коригуванням.

Є варіант замінити ПДВ на додатковий податок на зарплату та прибуток. Це теоретично можливо шляхом збільшення ставок на зарплату та прибуток.

У цьому випадку бюджет зберігає свої позиції, але виникають нові витрати на перехід від однієї системи оподаткування до іншої. Та зараз важко сказати без спеціальних досліджень, що таке технічне спрощення розрахунку податків буде економічно ефективним.

Пропозиція заміни ПДВ податком на дохід є кращим, особливо, враховуючи те, що дохід і додана вартість - поняття досить, близькі. Але обчислення податку в цьому випадку було б набагато простішим, оскільки його розрахунок краще б застосовувався до існуючої системи бух обліку. Крім того, цей податок вже існував раніше и тому відновити попередню практику не так^вже й важко.

Розглядається можливість зниження ставки ПДВ з 20 до 17%. Це приведе до зниження цін на товари (роботи, послуги) та збільшить платоспроможний попит на внутрішньому ринку, що сприятиме пожвавленню торгівлі, дасть можливість збільшити кількість обігових коштів суб'єктів господарювання, поліпшить їхній фінансовий стан, оскільки ці кошти залишаться в розпорядженні підприємців, що є необхідною умовою для їхнього розвитку, сприятиме розвитку виробництва і збільшенню бюджетних надходжень у подальші роки. Крім того, зменшення ставок оподаткування є одним із головних економічних методів у боротьбі з тіньовою економікою.

Деякі економісти рекомендують ліквідувати пільги по ПДВ, особливо 0-ставку на експорт, пояснюючи це тим, що експорт сировини є більш вигідним за поставки її на свої заводи.

Також існує пропозиція щодо вводу прогресивної шкали доданої вартості, яку слід розраховувати на 1 працюючого. Це дозволить вилучати частину надприбуток (котрий як правило не залежить від трудових зусиль колективів) в бюджет, зменшивши його напруженість, та вирівнювати умови господарювання. Або диференціація ставки податку за іншими показниками .

Можливе введення диференційної квоти оподаткування залежно від величини доданої вартості, яка формується відпускними цінами товаровиробника. Диференційні квоти виконуватимуть регулювальну і стимулюючу функції: регулювальна функція полягає у наданні окремим підприємствам низьких ставок оподаткування з метою прискореного розвитку тих чи інших виробництв; стимулююча функція стримуватиме необґрунтоване зростання цін, що встановлюються товаровиробниками (а також посередниками), особливо монополістами, оскільки за надприбутки доведеться (при диференційній шкалі) сплачувати до казни країни значно більше грошей. !Якщо ж монополісти захочуть необмежено підвищувати ціни з метою "розчинити" платежі щодо ПДВ, то ринковий механізм обмежить це бажання. Адже на ринку є правило: тут завжди править попит. Якщо попит перевищує пропозицію, ціни зростають, якщо пропозиція попит - ціни знижуються.

Але, на жаль, не тільки ПДВ має певні недоліки та проблеми. Свідоме декларування товарів за зниженою митною вартістю суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють імпортні операції, є поширеним явищем і передусім має на меті мінімізацію податкових зобов'язань таких суб'єктів. А визначення митної вартості має безпосередній і визначальний вплив як на створення конкурентного середовища на національному ринку, так і на доходи державного бюджету від міжнародної торгівлі. Така значущість правильного визначення митної вартості зумовлена тим, що вона є базою для нарахування митних платежів.

Проте сплата податків не в повному обсязі -- це лише частина проблеми. Маніпулюючи митною вартістю товарів, імпортери порушують умови чесної конкуренції на національному ринку і створюють дисбаланс між цінами на імпортну продукцію та на аналогічну продукцію національного походження (звичайно, не на користь останньої). У такий спосіб імпортери досягають панівного становища на певних ринках, ставлячи під загрозу функціонування національних виробників.

Ще однією причиною, яка зумовлює важливість правильного визначення митної вартості для досягнення цілей митно-тарифного регулювання, є те, що переважна більшість ставок митних тарифів розвинених країн адвалерні (встановлюються у відсотках до митної вартості товарів). У Митному тарифі України близько 84% ставок є адвалерними.

Проте митна вартість має вкрай важливе значення і для товарів, на які встановлено специфічні (встановлюються у твердому грошовому вираженні за одиницю товару) або змішані (поєднують у собі адвалерні й специфічні) ставки ввізного мита, і навіть на товари, які не підлягають оподаткуванню митом.

Це зумовлене тим, що базою для нарахування так званого вирівнювального прикордонного податку також є митна вартість товарів. Існування таких вирівнювальних податків продиктоване тим, що переважна більшість країн звільняє від непрямих податків свій експорт, а країни-імпортери стягують такий податок з імпортних товарів для встановлення цінового паритету із продукцією національного походження. В Україні таким вирівнювальним податком є податок на додану вартість. Ним оподатковуються імпортні операції, і базою для його нарахування знову ж таки є митна вартість імпортних товарів з урахуванням мита й акцизного збору (для підакцизних товарів).

Враховуючи, що маніпулювання із митною вартістю товарів дає змогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності отримувати певні конкурентні переваги на національних товарних ринках і мінімізувати свої податкові зобов'язання, проблема правильності визначення митної вартості імпортних товарів є вкрай гострою й актуальною для митних органів багатьох країн, зокрема України.

Хотілося б також зупинитися на чинному в Україні порядку визначення митної вартості й можливих шляхах його удосконалення.

Відповідно до законодавства України, зокрема Закону України "Про Єдиний митний тариф", митна вартість товарів визначається як ціна, що фактично сплачена за товари або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. До митної вартості також входять транспортні, комісійні та брокерські витрати, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності.

А ще при очевидній невідповідності заявленої митної вартості товарів інформації, яка міститься у базі даних цінової інформації митних органів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах таких товарів.

Це має принципове значення, оскільки свідчить, що нормативно-правова база дає змогу митним органам виявляти й не допускати випадків суттєвого заниження митних вартостей.

Водночас новий Митний кодекс України, який набирав чинності з 01.01.2004 року, чітко регламентує методи визначення митної вартості. Шість методів, запропонованих цим кодексом, повністю уніфікують національні правила визначення митної вартості із загальноприйнятими світовими нормами, які застосовуються країнами-членами Світової організації торгівлі. їхнє практичне застосування має звузити можливості для маніпулювання із митною вартістю.

Проте, враховуючи актуальність проблеми й економічну привабливість зловживань при декларуванні митної вартості, сподіватися на розв'язання проблеми лише за рахунок нового митного законодавства щодо визначення митної вартості не зовсім прагматично.

Незважаючи на те, що окреслена проблема постійно перебуває у центрі уваги державних органів, актуальність її залишається високою.

Порівняльний аналіз середньої митної вартості й цін реалізації на національному ринку цілої низки товарів свідчить про існування суттєвого диспаритету цін на однорідну продукцію, що передусім пов'язано зі свідомими зловживаннями з боку певних імпортерів при декларуванні митної вартості. А це вже прямо свідчить про неефективність заходів, які вживаються для розв'язання проблеми.

Для врегулювання питання є два шляхи, які мають доповнювати один одного і реалізовуватися паралельно, а саме адміністративний, пов'язаний зі створенням додаткових бюрократичних перешкод для імпортера при спробі занизити митну вартість, і схема, яка дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До першого, адміністративного методу посилення контролю за . визначенням митної вартості товарів можна віднести розроблення і втілення механізму розподілу повноважень щодо контролю митної вартості імпортованих товарів між митними органами залежно від ціни за одиницю товару. В основу такої схеми можна покласти формулу, відповідно до якої повноваження з митного оформлення продукції передаються до митного органу вищого рівня у разі декларування товару за ціною, нижчою від визначеного рівня.

Другий метод може передбачати використання Державною податковою адміністрацією інформації Державної митної служби про митну вартість імпортованих товарів при визначенні податкових зобов'язань за внутрішніми податками суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють імпортні операції.

Реалізація саме такої схеми дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки при її функціонуванні суттєво знизиться економічна доцільність недостовірного декларування митної вартості через високий рівень ризику виявлення таких маніпулювань під час реанімації імпортної продукції на внутрішньому ринку.

Враховуючи, що така схема спрямована на усунення передумов, які роблять заниження митної вартості привабливим для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, вона безумовно повинна мати пріоритет перед адміністративними заходами контролю.

Загалом же обидві пропозиції мають концептуальний характер і потребують летального опрацювання.

Що ж стосується акцизного збору, то найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час «розмитнення» товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів.

Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину).

У підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари, також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору. Це пояснюється тим, що оподаткований оборот, який ураховується для обчислення акцизного збору, визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів. Коли станеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частіше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку.

Якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюється авансом або одночасно з відвантаженням продукції1 постачальником, іммобілізації оборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може і не статися. Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягає перерахуванню в бюджет.

Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку «акцизний збір» (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів. Що ми і спостерігаємо.

Деякі спеціалісти пропонують вийти з цієї проблеми шляхом запровадження змішаної системи оподаткування, за якої паралельно з існуючою специфічною ставкою буде існувати адвалерна частина при обов'язковому фіксуванні роздрібної ціни. Причому доручити її адміністрування податковій адміністрації з подальшим переказом відрахувань до Пенсійного фонду. Цим заходом вдалося б зберегти виробництво, наповнити бюджет та й частково вирівняти податкове навантаження. Хоча в цьому випадку будуть проблеми зі складним механізмом адміністрування змішаного акцизу та правильним визначенням максимальних роздрібних цін.

Взагалі, механізм стягування непрямих податків та навіть його доцільність є одним з найсуперечливіших питань у оподаткуванні. А враховуючи його значущість у податкових доходах бюджету, вирішення усіх проблем та удосконалення непрямого оподаткування є одним з найголовніших завдань сьогодення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97р. №168/97- ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про державну податкову службу в Україні" № 509, від 04.02.90р.// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000. №2181-111 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992. №2097-ХИ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996. №313/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996. №178/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991. №1251-XII (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

10.Закон України "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" від 06.02.1996. №30/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

11. Закон України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби" від 24.05.1996. №216/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

12.Закон України "Про внесення змін, до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006. №398-У (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

13.Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993. №7-93 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Декрет "Про акцизний збір" від 26.12.1992. №18-92 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Кодекс України "Митний кодекс України" від 11.02.2002. №92-ІУ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Наказ "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997. №165(зі змінами - та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Наказ "Про внесення змін до наказу ДПАУ від 30.05.1997. №1657/ http://zakon.rada.gov.ua

Наказ "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" від 29.12.2000. №356 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Наказ "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997. №166 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Наказ "Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України" від 19.03.2001. №111 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Постанова "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 09.06.1997. №574 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Постанова "Про внесення змін до Положення про вантажну митну декларацію" від 26.05.2004. №675// http://zakon.rada.gov.ua

"Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" від 30.11.1999. №291 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Інструкцією ДПАУ "Про порядок обчислення і сплати ПДВ" від 10.02.93 р. №3 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних від 30.06.2005. №244 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 6 - те вид., доп. і переоб. - Житомир: ПП "Рута", 2005. - 756с.

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Податки, збори, обов'язкові платежі. Термінологічний словник. Вид. 2-ге, виправлене та доповнене. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка", "Інтелект-Захід", 2003. - 192с.

Завгородній В.П. Податки і податковий контроль в Україні. - К.: А.С.К., 2001.-639с.

Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331с.

Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: навчальний посібник. - Тернопіль: Карт - бланк, 2002р.

Сердюк В.М. Податковий облік: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 312с.

Антонюк Я.М. Методологічні аспекти формування моделі розрахунку ставки акцизного збору // Фінанси України, №10, 2003. - СІ00-107

Архангельський Ю. С, Мотиченко Ю. Є. НДС - за и против// Фондовий рышок №45,2006, с. 22-24.

Бурденко І.М., Кравченко О.В. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки//Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №4. - с.67.

Мартинюк П. С, Собкова Т. Я., Ступницький А. М. Фінансовий механізм податку на додану вартість//Фінанси України №9, 2005, с.49.

Піхоцький В. Ф. Реформування податкової системи України - вимога сьогодення//Фінанси України №9, 2003, с. 84.

Сігайова А. Ефективне адміністрування ПДВ: проблеми і перспективи//Економіка України. - 2007. - №7. - с.24.

Тетяних Л. Заповнюємо звіт з акцизного збору//Головбух. - 2007. - №3.-с.35-39

Церетелі Л.Облік акцизного збору.//Вісник податкової служби України.,2002.-№47

Чередниченко О. М., Непряме оподаткування у податковій системі України//Фінанси України №11, 2003р., с. 101-104.

41.Лекции по налоговой системе Украины в ХНЗУ (пйр://\у\улу.есопотіс5.сот.иа)

Страницы: 1, 2, 3, 4