Організація праці бухгалтера

У США ця наукова дисципліна має назву "дослідження людських факторів", у Німеччині - "антропотехніка".

Ергономіка має зв'язок з усіма науками, предметом дослідження яких є людина як суб'єкт праці, пізнання та спілкування, а саме: психологією, фізіологією, науковою організацією праці, гігієною праці, промисловою та соціальною психологією, художнім конструюванням (дизайном), системотехнікою та іншими дисциплінами. Так у системотехніці вона вирішує ряд проблем з оцінки надійності, точності та стабільності роботи оператора, дослідження впливу психічного напруження, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі "людина - машина".

Ергономіка швидко розвивається і є одним із впливових інструментів менеджменту, сприяючи підвищенню ефективності виробництва.

Широкого поширення набуває ергономічний аналіз діяльності. Під ним розуміють розчленування діяльності на ряд компонентів за визначеними ергономічними ознаками та опис взаємозв'язку між ними. Обсяг та глибина аналізу можуть змінюватись залежно від мети дослідження. В основу аналізу мають бути покладені дані про психологічний та фізіологічний зміст трудової діяльності, а також про ергономічні показники. Завданням ергономічного аналізу діяльності є підвищення ергономічності системи "людина-машина", під якою розуміють властивість системи змінювати свою ефективність залежно

від рівня врахування можливостей людини в процесі її створення і експлуатації. Показники ергономічності дозволяють оцінити очікуваний ступінь реалізації потенційних можливостей системи в ході її експлуатації.

Значна частина вимог до ергономічного забезпечення робочих місць наведена в Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7. Правила містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров'я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.

У правилах розкриті:

Загальні положення.

Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

Гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ.

Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ.

Вимоги до профілактичних медичних оглядів. Правила містять також 8 додатків:

- Додаток 1 (обов'язковий). Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот;

- Додаток 2 (обов'язковий). Норми мікроклімату для приміщень з ВТД ЕОМ та ПЕОМ;

- Додаток 3 (обов'язковий). Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;

- Додаток 4 (рекомендований). Світильники загального освітлення;

- Додаток 5 (обов'язковий). Санітарні норми вібрації категорії З технологічного типу "в";

- Додаток 6 (обов'язковий). Допустимі параметри електромагнітних неіонізуючих випромінювань і електростатичного поля;

- Додаток 7 (рекомендований). Комплекс вправ для очей;

- Додаток 8 (рекомендований). Психофізіологічне розвантаження.

Під робочим місцем бухгалтера (групи бухгалтерів) розуміється зона трудової діяльності, оснащена технічними засобами і допоміжним устаткуванням, необхідними для здійснення визначених посадовими інструкціями функцій. Метою організації робочого місця є оптимізація умов трудової діяльності, що забезпечують максимальну ефективність і надійність роботи.

В умовах комп'ютеризації головним функціональним елементом робочого місця бухгалтера є комп'ютер, який призначений, залежно від виконуваних функцій, для ручного введення бухгалтерської інформації, її автоматичної обробки, з метою отримання зведених звітів, а також для забезпечення працівників інформаційно-довідковою інформацією з питань бухгалтерського облік у і оподаткування.

Широке впровадження комп'ютерів обумовлює необхідність розробки типових проектних рішень окремих елементів і робочого місця бухгалтера в цілому з урахуванням ергономічних показників.

Комплексні ергономічні показники поділяються на чотири групи: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.

Група гігієнічних показників включає наступні: освітленість, вентилювання, температуру, вологість, тиск, напруженість магнітного поля, запиленість, радіацію, токсичність, шум, вібрацію, гравітаційні перевантаження і прискорення.

Група антропометричних показників визначає відповідність робочого місця розмірам і формі тіла, а також розподілові ваги людини.

Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують відповідність робочого місця силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим і іншим психофізіологічним можливостям людини.

Група психологічних показників включає: відповідність робочого місця закріпленим і знову формованим навичкам людини, а також можливостям сприйняття і переробки нею інформації.

При конструюванні робочих місць необхідно дотримуватись наступних основних загальних ергономічних вимог:

достатній робочий простір для бухгалтера, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення при виконанні як ручної роботи, так і з допомогою комп'ютера;

достатні фізичні, зорові і слухові зв'язки між устаткуванням, а також між операторами;

оптимальне розміщення робочих місць у приміщеннях для оперативної роботи, а також безпечні і достатні проходи;

оптимальне розміщення устаткування (головним чином засобів

накопичення та відображення інформації й органів керування), завдяки чому забезпечується зручне положення бухгалтера при роботі;

необхідне природне і штучне освітлення у період роботи;

оптимальний розподіл освітленості у полі сприйняття;

припустимий рівень акустичного шуму і вібрації, створюваних устаткуванням робочого місця або інших джерел шуму і вібрації;

достатню простоту і швидкість збирання і розбирання устаткування;

наявність необхідних інструкцій і попереджувальних знаків, що застерігають про небезпеки, що можуть виникнути при роботі, і, що вказують на необхідні міри обережності.

В особливих випадках слід передбачити необхідні засоби захисту персоналу від радіаційної, термічної, токсичної, електромагнітної й іншої небезпек.

При конструюванні і розміщенні робочих місць варто передбачати міри, що попереджають або знижують передчасне стомлення працівників бухгалтерії, що запобігає виникненню у них психофізіологічних стресів, а також появі помилкових дій.

Конструкція робочого місця повинна забезпечувати швидкість, безпеку, простоту й економічність його обслуговування в нормальних і аварійних умовах, цілком відповідати функціональним вимогам і передбачуваним умовам експлуатації. Вона повинна бути такою, щоб експлуатацію, технічне обслуговування або ремонт устаткування робочого місця міг робити персонал, що має мінімальну підготовку.

При організації робочого простору необхідно враховувати основні антропометричні і біомеханічні дані саме того контингенту осіб, який буде експлуатувати робоче місце.

Найважливішими характеристиками робочого простору є зони досяжності. Під досяжною зоною розуміється та частина простору, що обмежена крайніми точками, що досягаються руками і ногами оператора, що зберігає своє положення незмінним. Досяжна зона може бути максимальною, тобто обмеженою довжиною кінцівок людини, що нахилилась у межах збереження стійкості. Оптимальна зона - це частина простору, що знаходиться в межах досяжності середини долоні або п'яти (там, де уявлювана вісь нижньої кінцівки виходить зі ступні), при основному вихідному положенні тіла оператора.

Зони досяжності в горизонтальній площині представлені на рис. 1.1, де виділені зони легкої досяжності (В, С, О) і зона максимальної досяжності (А). У зонах (В, В) можливі найбільш швидкі, точні, координовані і найменш стомлюючі рухи. Сектор досяжності для кожної руки має кут 180°. Оптимальному робочому просторові відповідає зона V.

Рис. 1.1 - Зони досяжності в горизонтальній площині

При організації робочого простору потрібно враховувати:

ступінь рухливості оператора (робота "сидячи", "стоячи" або "сидячи-стоячи");

конфігурацію і спосіб розміщення монітору, комп'ютера, клавіатури, мишки;

необхідність використання робочої поверхні столу для письма або інших робіт, для встановлення телефонних апаратів, а також збереження інструкцій й інших матеріалів, використовуваних бухгалтером;

простір для ніг і ступень оператора при роботі "сидячи".

При роботі оператора в положенні "сидячи" рекомендуються наступні параметри робочого простору: ширина - не менше 700 мм; глибина - не менш 400 мм; висота робочої поверхні столу над полом 700-750 мм. Висота робочої поверхні залежить від висоти крісла. Відстань, що рекомендується, між висотою робочої поверхні стола і крісла оператора 270-280 мм.

Якщо потрібно мати поверхню для письма, глибина її повинна бути не менше 400 мм, а ширина - не менше 600 мм. Під робочою поверхнею повинен бути передбачений простір для ніг: висота - не менш 600 мм, ширина - не менш 500 мм, глибина - не менш 400 мм.

Крісло бухгалтера (рис. 1.2) повинне мати висоту сидіння в межах від 400 до 550 мм. Висота крісла визначається довжиною ніг сидячої людини, а отже, ростом, що залежить від довжини ніг, а не від довжини тулуба. Кут відхилення спинки крісла до поверхні сидіння рекомендується від 100 до 115°. Розміри крісла, що рекомендуються: ширина сидіння - 450-550 мм; глибина - 420- 450 мм; ширина підлокітників - не менш 50 мм; довжина - не менш 200 мм; висота над поверхнею сидіння - 200-250 мм. Оббивка крісла повинна бути гігієнічною - повітропроникною і гігроскопічною.

Рис. 1.2 - Крісло оператора

Організація робочого місця, у яке включається регульоване за висотою крісло, дозволяє звузити діапазон висот робочих поверхонь столу, причому перевагу мають робочі поверхні більш високі, тому що людині невеликого зросту при регульованій висоті крісла оператора легше пристосуватися до відповідної висоти робочої поверхні, зберігаючи відстань між висотою робочої поверхні і крісла оператора рівним 270-280 мм, і в разі потреби користуватися підставкою для ніг. При виборі розмірів робочого місця варто враховувати допустимі пороги лінійних і кутових параметрів. Припустимі відхилення від основних оптимальних лінійних і кутових параметрів повинні бути не більш:

а) 10 мм для висоти робочої поверхні;

б) 15 мм для висоти робочого сидіння;

в) 2° для нахилу робочої поверхні;

г) 1° для нахилу сидіння.

При проектуванні робочих місць служби бухгалтерського обліку слід намагатись бухгалтерію розміщувати найближче до виробництва в одному приміщенні з іншими службами підприємства. Найкраще весь апарат бухгалтерії розміщувати в одному приміщенні, крім головного бухгалтера, для якого слід виділяти окремий кабінет. Практика засвідчила, що за умови розміщення всього апарату в одному приміщенні підвищується трудова і виконавська дисципліна, прискорюється обробка вхідної та вихідної інформації, насамперед за рахунок безпосереднього зв'язку між підрозділами бухгалтерської служби.

При проектуванні приміщень бухгалтерії необхідно дотримуватись санітарних норм, а також враховувати оптимальне розміщення робочих місць відносно одне одного. Так, згідно санітарних норм на одного працівника бухгалтерії слід виділяти на одне робоче місце не менше ніж 6,0 м^, а об'єм не менше ніж 20,0 м~.

Організація робочого місця оператора залежить від способу представлення інформації. Під оптимальним способом розуміється такий, який дозволяє одержати максимальну швидкість, надійність і точність рішення людиною оперативних задач, дозволяє здійснити їх реалізацію найбільш вигідними з техніко-економічної точки зору засобами (малі габарити, простота конструкції, простота схем управління, низька вартість тощо). Вимоги до засобів відображення інформації формулюються на підставі їхнього призначення й особливостей відображуваної інформації.

При виборі і конструюванні засобів відображення (індикаторів) для робочого місця варто керуватися наступними загальними принципами представлення інформації, що повинна:

подаватися вчасно і бути обмеженою в кількісному відношенні тим, що необхідно операторові для прийняття рішень і виконання визначених дій;

відображатися тільки з такою точністю і ступенем деталізації, яка потрібно операторові;

відображатися у формі, безпосередньо придатній для використання (повинна бути виключена необхідність різних обчислень або перетворень в інші одиниці, форми тощо);

відображатися з достатнім ступенем наочності;

у необхідних випадках не тільки відбивати стан об'єкта, але і вказувати на можливі шляхи вирішення оперативних задач.

Основні характеристики індикаторів, що визначають процес зорового сприйняття, наступні:

1) просторове положення щодо спостерігача;

2) кутовий розмір;

3) яскравість і контраст;

4) колір і колірний контраст;

5) час дії на рецептор.

Немаловажну роль в організації робочого місця відіграє його дизайн (художнє конструювання). Визначення дизайну вперше було прийняте на Конгресі Міжнародної ради організацій по художньому конструюванню у 1969 р., яке запропонував відомий дизайнер і теоретик Т. Мальдонадо. Відповідно до цього визначення "дизайн є творчою діяльністю, ціль якої - визначення формальних якостей предметів, вироблених промисловістю. Ці якості, форми відносяться не тільки до зовнішнього вигляду, але головним чином до структурних і функціональних зв'язків, що перетворюють систему в цілісну єдність (з погляду як виготовлювача, так і споживача)".

Дизайн є невід'ємною складовою частиною процесу проектування промислових виробів (призначених для безпосереднього використання людиною) та робочих місць. Ціль художнього конструювання - створення промислових виробів, що найбільше повно задовольняють запити людини, максимально відповідають умовам експлуатації, мають гармонічно цілісну форму і високі естетичні якості.

Сьогодні більшість робочих місць бухгалтера комп'ютеризовані. Ергономічні та гігієнічні вимоги до робочих місць при роботі з візуальними дисплейними терміналами усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок, що використовуються в електронно-обчислювальних машинах колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ) визначені Державними санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанШН 3.3.2.007-98. Керівники державних органів, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності й підлеглості в порядку забезпечення виробничого контролю зобов'язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з візуальними дисплейними терміналами відповідно до вимог цих Правил.

Зокрема, згідно цих вимог розміщення робочих місць з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) ЕОМ і ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СНиП П-4-79. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче ніж 1,5 %.

Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ВДТ ЕОМ та ПЕОМ, має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, у разі переважної роботи з документами, допускається застосування системи комбінованого освітлення (крім системи загального освітлення, додатково встановлюються світильники місцевого освітлення).

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк. Якщо ці значення освітленості неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення. При цьому світильники місцевого освітлення слід встановлювати таким чином, щоб не створювати бліків на поверхні екрана, а освітленість екрана має не перевищувати 300 лк.

Як джерела світла в разі штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях можливе застосування металогалогенних ламп потужністю 250 Вт. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення.

Система загального освітлення має становити суцільні або переривчасті лінії світильників, розташовані збоку від робочих місць (переважно ліворуч), паралельно лінії зору працюючих.

Конструкція робочого місця користувача ЕОМ і ПЕОМ з ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримувати такі відстані:

між бічними поверхнями візуально дисплейних терміналів - 1,2 м;

відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана ін. ВДТ - 2,5 м.

Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів.

Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має регулюватися в межах 680-800 мм, а ширина і глибина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: 600-1400 мм, глибина - 800-1000 мм).

Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги - ніж 650 мм.

Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з кутом і нахилу сидіння та спинки і за відстанню від спинки до переднього краю сидіння поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися незалежно, легко і надійно фіксуватися. Шаг регулювання елементів стільця має становити: для лінійних розмірів - 15-20 мм, для кутових - 2-5°. Зусилля регулювання має не перевищувати 20 Н.

Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння - до 15° вперед і до 5°.

Висота спинки стільця має становити (300 ± 20) мм, ширина - не менше ніж 380 мм, радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1-30° від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260-400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники завдовжки не менше ніж 250 мм, завширшки 50-70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230-260 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350-500 мм.

Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується.

Робоче місце має бути обладнане підставкою для ніг завширшки не менше ніж 300 мм, завглибшки не менше ніж 400 мм, що регулюється за висотою в межах до 150 мм і за кутом нахилу опорної поверхні підставки до 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню і бортик по передньому краю заввишки 10 мм.

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600-700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30° до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури у межах 5-15°. Висота середнього рядка клавіш має не перевищувати 30 мм. Поверхня клавіатури має бути матовою з коефіцієнтом відбиття 0,4.

Розташування пристрою введення-виведення інформації має забезпечувати добру видимість екрана ВДТ, зручність ручного керування в зоні досяжності моторного поля і за висотою 900-1300 мм, за шириною 400-500 мм.

Робоче місце з ВДТ слід обладнати пюпітром для документів, що легко переміщуються.

РОЗДIЛ 2. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

2.1 Нормування праці працівників бухгалтерії

Чисельність персоналу в апараті бухгалтерії і закріплення обліковим кадрів на окремих ділянках облікового процесу залежать від обсягу і характеру господарської діяльності підприємства, його організаційної структури, оснащення технічними засобами обліку та ряду інших умов.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269 затверджено Міжгалузеві нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку. Збірник нормативів чисельності містить норми часу на виконання робіт із бухгалтерського обліку та нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств.

Редакція збірника Міжгалузевих нормативів чисельності складається:

із загальної частини, що містить вихідні положення щодо розробки та застосування норм часу та нормативів чисельності;

методичних вказівок щодо умов застосування норм часу та нормативів чисельності;

чинників, які впливають на величину нормативів чисельності; розрахункових формул;

нормативної частини, де наводяться нормативні карти норм часу та нормативів чисельності;

переліку використаної літератури.

У нормах часу наведено види виконуваних робіт, передбачені документами (стандартами) з бухгалтерського обліку та звітності. Норми часу встановлено на виконання робіт одним виконавцем, наведено в годинах та оформлено як нормативні карти. Норми часу розроблено на всі види бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Одиниці виміру обсягу робіт наведено в нормативних картах (один баланс, одна відомість, одна позиція тощо).

Норми часу враховують час на підготовчо-заключні роботи, обслуговування робочого місця, відпочинок, включаючи фізкультурні паузи й особисті потреби, що становить 10 % від оперативного часу та визначаються з урахуванням інших чинників шляхом застосування поправочних коефіцієнтів:

Кя - коефіцієнт, який враховує якість документації, з якою працює бухгалтер (табл. 2.1);

Таблиця 2.1 - Поправочні коефіцієнти на якість документа

Кдр - коефіцієнт, який враховує необхідність перевірки розрахунків під час виконання робіт з бухгалтерського обліку і приймається рівним 1,1.

Норми часу розраховано на виконання роботи з належною якістю. Виправлення помилок, які допустив виконавець проводиться за рахунок основної норми часу.

У нормативах чисельності враховано трудомісткість типового складу виконуваних робіт та чинники, які мають найбільший вплив на її величину. При цьому загальна трудомісткість типового складу робіт, що виконуються працівниками бухгалтерського обліку, розраховується за формулою.

Таблиця 2.2 - Поправочні коефіцієнти на рівень автоматизації обліку

Розглянемо розрахунок чисельності робітників відділу бухгалтерського обліку на прикладі.

Приклад. Визначена загальна трудомісткість виконаних робіт 8000 людино-годин. Річний фонд робочого часу одного працівника - 2000 годин. Коефіцієнт невиходів працівників з причин відпусток, хвороби тощо - 1,15. Коефіцієнт, що враховує питому вагу робіт з бухгалтерського обліку та звітності, що виконуються на ПЕОМ - 1,3.

Чисельність працівників відділу бухгалтерського обліку становитиме:

Тобто чисельність працівників відділу бухгалтерського обліку в даному випадку становитиме шість осіб.

У Міжгалузевих нормативах чисельності працівників бухгалтерського обліку наведено також алгоритми розрахунку чисельність працівників бухгалтерського обліку залежно від загальної чисельності працюючих на підприємстві та кількості самостійних структурних підрозділів, яка визначається за формулою.

де - нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку;

чисельність працюючих на підприємстві, тис. чол.;

кількість самостійних структурних підрозділів на підприємстві, од.;

К- коефіцієнт регресії лінійного рівняння;

х, у - коефіцієнти регресії степеневого рівняння.

Вид функцій зв'язку між чисельністю й сукупністю чинників обрано в процесі оброблення цих даних на комп'ютері за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з автоматичного розрахунку норм часу та чисельності. Значення коефіцієнтів регресії не є постійними і залежать від чисельності працівників підприємства (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Значення коефіцієнтів регресії залежно від чисельності працівників підприємства

За рівнянням регресії отримують розрахункові значення чисельності.

Для скорочення часу на виконання математичних розрахунків чисельності працівників бухгалтерського обліку в нормативних картах наведено нормативи чисельності, розраховані за вищезазначеними формулами.

Нормативи чисельності приймаються за відповідними нормативними картами згідно з величинами факторів-аргументів. Якщо величини факторів-аргументів відрізняються від наведених у нормативних картах, то розрахунок чисельності виконується за формулами, наведеними в цих картах.

Загальна нормативна чисельність (Н3) працівників бухгалтерського обліку визначається за формулою:

Нормативи та норми часу, наведені в збірнику нормативів можна використовувати для нормування переважно простих, постійно повторюваних робіт, які звичайно виконують рядові бухгалтери та касири.

На будь-якому конкретному підприємстві можуть виконуватись роботи, які неможливо втиснути в коло розроблених нормативів, а тому вони мають бути розроблені самим підприємством. Якщо розглядати класифікацію операцій обліку за складністю виконання, то їх можна поділити на:

- механічні;

-ті, що вимагають переробки облікової інформації;

-творчі.

Працю працівників, які виконують механічні операції нормувати досить легко, а найбільш складно нормувати працю облікових працівників, які виконують творчу роботу. Для нормування праці працівників бухгалтерії, які виконують більш складну та творчу роботу, крім затверджених нормативів можуть бути застосовані хронометражні спостереження, обробка яких може здійснюватись різними економіко-математичними методами. При цьому обирається метод, за результатами якого забезпечується найменше відхилення розроблених нормативів часу від хронометражних замірів.

При розрахунку чисельності працівників бухгалтерії власними силами треба виходити з того, що баланс робочого часу за зміну визначається за формулою.

де Тш - тривалість зміни;

Тпз - час на підготовчо-заключні роботи;

Тосн- час основної роботи (нормованої);

Топ - час, що відводиться на задоволення особистих потреб;

Твідп - регламентований час відпочинку;

Твр - час випадкової роботи;

Тпт - час простою по технічним причинам;

Топ - час простою по організаційним причинам.

Розрахувавши кількість працівників за нормами виконання облікових робіт, її коригують на коефіцієнт нормованого часу.

Одним з найпоширеніших показників, який характеризує відносну чисельність облікового персоналу, є коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загального числа працівників підприємства на число співробітників бухгалтерії.

2.2 Регламентація роботи бухгалтерії та обов'язків облікових працівників

Робота бухгалтерії підприємства регламентується "Положенням про бухгалтерію". Положення оформлюється на бланку підприємства за підписом головного бухгалтера і затверджується керівником підприємства.

Положення про бухгалтерію - багатопрофільний документ, який чітко регламентує порядок її роботи. Від його детальної розробки прямо залежить ефективність організації бухгалтерського обліку підприємства. Положення є внутрішнім нормативним актом, відноситься до уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, має чітко визначену структуру та включає наступні розділи:

- загальні положення;

- цілі і завдання;

- функції;

- права і обов'язки головного бухгалтера (його заступників);

- службові зв'язки;

- організація роботи.

Розділ "Загальні положення" визначає форми ведення обліку, чисельність і штат бухгалтерії, найменування законодавчих актів, якими керується бухгалтерія в своїй діяльності. Закінчується розділ вимогами, що пред'являються до керівника бухгалтерії.

Другий розділ Положення визначає цілі та завдання бухгалтерської служби.

Третій розділ Положення розкриває функції бухгалтерії, такі як облік основних засобів, облік грошових коштів, контроль за своєчасним і правильним проведенням інвентаризації, ефективна організація матеріальної відповідальності, ведення розрахунків з оплати праці тощо.

Четвертий розділ "Права та обов'язки керівництва" містить посадову інструкцію головного бухгалтера, складену на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У п'ятому розділі "Службові зв'язки" зазначаються служби, з якими бухгалтерія взаємодіє:

- з усіма структурними підрозділами - з питань бухгалтерського обліку;

- з юридичною службою - щодо правових питань, пов'язаних з підготовкою документів;

РОЗДIЛ 3. ШЛЯХИ ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТI ПРАЦI БУХГАЛТЕРА

3.1 Основнi напрями підвищення еффективностi праці бухгалтера

Робота бухгалтера полягає в тому, щоб бути ефективною.

Ефективність - це особлива технологія, застосовувана працівником розумової праці в рамках організації. Донедавна у світі існувало небагато таких організацій.

Від фізичної праці потрібно результативність, продуктивність. Іншими словами, працівник фізичної праці повинен бути здатний правильно виконувати поставлені перед ним задачі, але його не стосується сама їхня адекватність. Діяльність працівника фізичного праці завжди можна оцінити по кількості і якості легко піддається визначенню й обліку продукції, як, наприклад, взуття. За останнє сторіччя людство навчилося визначати результативність і якість фізичної праці. Це допомогло збільшити продуктивність праці окремого працівника в багато разів.

Порівняно недавно основною проблемою в будь-якій організації була результативність працівника фізичної праці, що виконували доручені йому завдання. Працівники інтелектуальної праці були в явній меншості.

Працівники розумової праці складали лише невелику частину всіх зайнятих у тій чи іншій організації. Головним чином вони працювали на посадах, що вимагали спеціальних навичок, у кращому випадку з клерками. Їх ефективність чи відсутність такої торкалося тільки їх самих.

В даний час установи, в основі діяльності яких лежить інтелектуальна праця, займають ведуче місце в житті суспільства. Сучасне суспільство - це суспільство великих організованих установ. У кожнім з них визначну роль грає людина розумової праці, що покладається на свою голову, а не на мускули і спритність рук. Росте питома вага працівників, що спеціально вчилися використовувати свої теоретичні знання, а не фізичну силу. Їхня ефективність виміряється їхнім внеском у ті організації, де вони працюють.

Тепер ефективність не може більше сприйматися як деяка даність, і нею не можна більше зневажати.

Система вимірів і оцінок - від організації виробництва й обліку до контролю якості, - використовувана у відношенні фізичної праці, не застосовна до праці інтелектуальної. Чи можна уявити собі щось менш привабливе і продуктивне, ніж конструкторське бюро, що створює дотепні технічні розробки нікому не потрібної продукції? Саме тому робота над потрібним продуктом є мірилом ефективності інтелектуальної праці. До інтелектуальної, творчої діяльності не підходять ніякі мірки, застосовувані стосовно фізичної праці.

Творчому працівнику далека дріб'язкова опіка. Йому можна тільки допомагати. Разом з тим, він повинний направляти самого себе на виконання поставлених задач, тобто на ефективність.

Мотивація працівника, що займається інтелектуальною діяльністю, залежить від його ефективності, від його здатності досягати поставлені цілі. Якщо його праця позбавлена ефективності, то дуже незабаром його бажання працювати і приносити конкретну користь зникає і він перетворюється в чиновника, що відбуває на роботі свій час з 9 до 17.

Працівник, що володіє теоретичними знаннями, не робить нічого такого, що могло б бути ефективним саме по собі. Він не виготовляє фізично вимірну продукцію, як, наприклад, взуття, деталі машин і т.п. Він робить знання, ідеї й інформацію. Сама по собі ця "продукція" марна. Її практична реалізація відбувається на наступному етапі, коли хтось скористається нею, для того щоб домогтися конкретних результатів. Сама блискуча ідея, якщо її не застосувати на практиці, залишиться безглуздої. Таким чином, працівник, що займається інтелектуальної, творчою діяльністю, повинний робити щось таке, чого працівнику фізичної праці робити не потрібно. Він зобов'язаний додавати роботі ефективність. На відміну від виготовлювача черевиків, його не повинна хвилювати споживча корисність результатів його діяльності.

Думаючий, творчий працівник є тим самим "фактором виробництва", що дозволяє високорозвиненим зонам світу - Сполученим Штатам, Західній Європі, Японії - ставати і залишатися конкурентноздатними.

Найбільш характерний приклад у цьому відношенні являють собою Сполучені Штати. Освіта є саме тією областю, у якій Америка найбільш конкурентноздатна. В американській системі освіти можна знайти багато недоліків, проте вона могутніша і масштабніша, ніж ті системи, що можуть собі дозволити менш багаті країни.

Саме тому освіта - саме та сама область, у якій найбагатша країна світу має незаперечну перевагу за умови високої віддачі інтелектуальної праці.

Єдиним способом збільшення досягнень є підвищення ефективності праці.

Підвищення ефективності повинне стати одним з найбільш пріоритетних напрямків діяльності організацій.

Іншими словами, ефективність - це щось начебто звички, набору практичних методів, яким завжди можна навчитися. Ці методи оманливо прості, і здається, що навіть семирічній дитині не складе праці в них розібратися. У той же час неймовірно складно правильно застосовувати ці методи на практиці. Їх треба заучувати як таблицю множення, зазублювати до відрази, до вироблення умовного рефлексу, доти, поки вони не стануть частиною вашого "я". Щоб вони пішли в звичку, необхідна практика, практика і ще раз практика.

Врахувати і проаналізувати фактичні витрати часу будь-якого бухгалтера можна шляхом визначення структури його робочого дня.

Для цього використовуються "фотографія" і "самофотографія" робочого дня. І в тому, і в іншому випадку фіксуються витрати часу на певні функції бухгалтера, причому або це робиться спеціально виділеним для цього хронометражистом, або самим менеджером.

Складена на основі фотографії або самофотографії робочого дня фактична структура порівнюється з нормативною, на основі чого робляться висновки про відхилення від нормативу і розробляються заходи щодо удосконалювання структури робочого дня менеджера.

Дослідження причин втрат робочого часу показують, що основними з них є наступні.

Зайві ступіні і ланки в апараті управління. Це приводить до ускладнення системи документообігу і зниженню оперативності управління. Істотну шкоду наносять диспропорції в чисельності керівних і допоміжних працівників, що приводить до виконання першими не властивих їм функцій.

Порушення послідовності виконання процедур управління, особливо при прийнятті рішень, що знижує ефективність управління.

Нечітка організація виконання прийнятих рішень приводить до дублювання, втратам часу.

Багато часу непродуктивно витрачається на зайву звітність, Як інші причини втрат робочого часу можна вказати такі, як порушення трудової і технологічної дисципліни, значна кількість погана підготовлених нарад, неотримання з інших відділів і служб відомостей у встановлений термін, низьку якість отриманих документів і т.п.

Тому удосконалювання організації праці припускає як раціоналізацію всіх управлінських робіт, так і підвищення продуктивності праці управлінських працівників.

Цього можна домогтися шляхом удосконалювання оперативного управління, інформаційного забезпечення і діловодства, чіткого визначення функцій працівників, планування особистої праці, створення нормальних умов праці і відпочинку.

Планування особистої праці є невід'ємною рисою свідомої діяльності кожної людини. План особистої праці повинний складатися на тиждень, на місяць. Він повинний бути націлений на рішення головних завдань, на відшукання способів раціоналізації праці.

Роботи, що підлягають виконанню протягом дня, ранжуються за терміновістю і значимістю. На першої годинник роботи треба передбачати ознайомлення з поштою, прийом відвідувачів, тому що в цей період відбувається "вирабатування". Рішення найбільш важких питань треба проводити під час піка своєї працездатності, що кожною людиною виявляється індивідуально. На кінець робочого дня намічають легкі роботи (оформлювальні, складання зведень).

Кожному робочому дню варто додавати свій "профіль", тобто включати один з великих і важливих питань по капітальному будівництву, спеціальним питанням (матеріально-технічного постачання, фінансування й інші). У план особистої праці не слід включати щодня повторювані справи, для них просто треба зарезервувати 25 - 30% робочого часу. На непередбачені роботи необхідно відвести 10 - 15% часу.

3. Самгин Э.Б. Освещение рабочих мест. - М.: МИРЭА, 1989. - 186 с.

4. Зинченко В.П. Основы эргономики. - М.: МГУ, 1979. - 179 с.

5. Органiзацiя бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За ред. В. Леня - К.: Центр навчальної лiтератури,2006-696с.

Страницы: 1, 2