Облік розрахунків з органами соціального страхування

Облік розрахунків з органами соціального страхування

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Організація обліку розрахунків з органами соціального страхування

1.1 Основні засади обліку розрахунків по страхуванню

1.2 Економічна сутність загальнообов'язкового державного соціального страхування

1.3 Нормативне регулювання обліку розрахунків за соціальним страхуванням

2. Організаційно - економічний аналіз підприємства

2.1 Економічна політика ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ"

2.2 Ведення обліку на підприємстві

2.3 Облікова політика ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ"

3. Облік розрахунків з органами соціального страхування на ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ"

3.1 Первинний, синтетичний та аналітичний облік розрахунків з органами соціального страхування на ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ"

3.2.Облік розрахунків з органами соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності

3.3. Облік розрахунків з органами соціального страхування на випадок безробіття

3.4. Розрахунки за зборами на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

3.5. Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з органами соціального страхування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність даної роботи полягає в необхідності удосконалення обліку розрахунків з органами соціального страхування для чого важливо правильно організувати облік витрат на підприємстві, побудувати систему аналізу виробничих показників та ефективний пошук резервів поліпшення результатів діяльності. Це і обумовило вибір теми роботи.

При підготовці курсової роботи вивчено економічний стан підприємства, порядок обліку розрахунків з органами соціального страхування та запропоновано шляхи підвищення показників діяльності ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ"

Метою дослідження є пошук шляхів покращення обліку розрахунків з органами соціального страхування.

Для досягнення мети поставленої в роботі були вирішені такі задачі:

опрацьовані теоретичні основи обліку розрахунків з органами соціального страхування;

проаналізувати організаційно - економічний стан підприємства;

опрацьовано первинний та зведений, синтетичний та аналітичний облік розрахунків з органами соціального страхування;

визначені і економічно обґрунтовані шляхи покращення обліку розрахунків з органами соціального страхування.

Предметом дослідження даної роботи є вивчення сучасного обліку розрахунків з органами соціального страхування на прикладі ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ".

Структура роботи визначалась її задачами. Робота містить вступ 3 розділи, висновок, список використаних джерел, додатки.

І. Організація обліку розрахунків з органами соціального страхування

1.1 Основні засади обліку розрахунків по страхуванню

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До нарахувань на Фонд оплати праці належать:

збір до Пенсійного фонду;

збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;

збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”.

По кредиту цього рахунка відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” має такі субрахунки:

651 “Розрахунки за пенсійним забезпеченням”;

652 “Розрахунки за соціальним страхуванням”;

653 “Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття”;

654 “Розрахунки з інших видів страхування”.

На субрахунку 651 “Розрахунки за пенсійним забезпеченням” ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. Ставка збору - 33,2 % від фонду оплати праці; 1-2 % із заробітної плати кожного працівника.

Бюджетні установи є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні таких операцій:

при купівлі іноземної валюти (у розмірі 1 % від суми у гривнях, витрачених на купівлю валюти);

при відчуженні легкових автомобілів (у розмірі 3 % вартості легкового автомобіля, яка визначена відповідно до договорів купівлі-продажу, обміну, на основі довідок рахунків торговельних організацій, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля та інших документів, які підтверджують їх вартість);

за користування послугами мобільного зв'язку (6 % вартості послуг мобільного зв'язку, що сплачена споживачами цих послуг операторові, який їх надає (зокрема вхідні та вихідні дзвінки, абонентська плата та інші послуги, вказані в рахунках)).

Бюджетні установи при придбанні нерухомого майна за рахунок бюджетних коштів від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування звільняються.

1.2 Економічна сутність загальнообов'язкового державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Види загальнообов'язкового державного соціального страхування Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

солідарності та субсидування;

державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Суб'єкти та об'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

медичного страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформація про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію.

Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, суми одержуваних виплат тощо.

Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'яснювати населенню права та обов'язки, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Страховики надають страхувальникам та застрахованим особам консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування на безоплатній основі.

1.3 Нормативне регулювання обліку розрахунків за соціальним страхуванням

На підприємствах всіх форм власності бухгалтерський облік ведеться відповідно до: Закону України від 16.07.99 р. № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) ; Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291; Положення (стандартів) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Це Положення (стандарт) застосовується підприємствами, організаціями та іншими підприємствами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до Конституції України в нашій державі встановлені і діють Закони України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян України визначені Законом України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями).

Справляння зборів до Пенсійного Фонду України регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058 (зі змінами та доповненнями) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного Фонду України», затвердженою Постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.10.01 р. № 16-6. Закон «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється включно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно із законом «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їхні філії та інші відокремлені підрозділи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують і які не використовують працю найманих працівників, а також фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно із цивільно-правовими договорами. Кожному платнику присвоюється реєстраційний номер і вручається письмове повідомлення про розміри і строки сплати внесків.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності зафіксовані в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ із наступними змінами та доповненнями. Даний закон передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітністю та пологами, доглядом за малолітньою дитиною, частковою компенсацією витрат, пов'язаною із народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їхніх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються цим законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Також згідно із Законом № 2240-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ та «Порядком справляння збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 03.11.97 р. № 4. Також в Законі № 2213-ІІІ зазначено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про зайнятість населення» (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.01.99 р. № 1105-XІV зі змінами та доповненнями установлено економічний механізм і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Відповідно до даного Закону страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового соціального страхування, з допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя і здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Також в цьому Законі зазначено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України (322-08), Закону України «Про охорону праці» (2694-12) та інших нормативно-правових актів.

ІІ. Організаційно - економічний аналіз підприємства

2.1 Економічна політика ТзОВ "ТРК "ХІТ Івано-Франківськ"

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ХІТ - Івано-Франківськ» (надалі товариство) здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого установчими зборами учасників товариства 26 серпня 2003р. та зареєстрованого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 5 вересня 2003р., Установчої угоди, ЗУ «Про господарські товариства», а також інших законодавчих актів.

Засновниками товариства є Туре лик Н. С. та Мицяк Я. В.

Товариство займається діяльністю у сфері радіомовлення та телебачення, а саме створенням реклами.

ТзОВ «ТРК «ХІТ Івано-Франківськ»- самостійний господарюючий суб'єкт, юридична особа, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

ТзОВ «ТРК «ХІТ Івано-Франківськ»є юридичною особою з моменту його державної реєстрації і здійснює свою діяльність на підставі ЗУ «Про підприємства в Україні», ЗУ «Про підприємництво», «Про господарські суспільства», «Про власність» і ін.

Стаття 27 Цивільного кодексу України затверджує право юридичних осіб на індивідуальне найменування. Найменування юридичної особи є одним з необхідних засобів його індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одне з них від іншого. Найменування товариства указується в його засновницьких документах, а саме у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Стаття 8 ЗУ «Про підприємництво» визначає поняття юридичної адреси підприємства. Юридична адреса ТзОВ «ТРК «ХІТ Івано-Франківськ» м. Івано-Франківськ, Вул. Січових Стрільців,56.

Управління підприємством здійснюється директором, Турелик Наталією Степанівною, яка ухвалює рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Трудовий колектив товариства складається з п'яти чоловік і має повноваження відповідно до закону України "Про підприємства в Україні".

Страницы: 1, 2