Облік і аудит основних засобів на вагонній дільниці станц

передбачених законодавством України, на їх письмову вимогу. Підприємства, їх об'єднання та відособлені підрозділи зобов'язані безоплатно надавати Рахунковій палаті всі необхідні їй відомості та інші матеріали щодо використання коштів Державного бюджету України. Службові особи підприємств за перекручення державної звітності несуть установлену законодавством дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.

1.2 Основи обліку основних засобів

Реалізація вантажів та пасажирських перевезень залізницями неможлива без основних фондів, тому частка основних фондів на залізниці є дуже великою. Обліку основних засобів на залізниці приділяється дуже велике значення. Головні засади бухгалтерського обліку основних засобів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 ), який вступив в дію з 1 липня 2000 року. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

5.1. Основні засоби

5.1.1. Земельні ділянки.

5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

5.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

5.1.4. Машини та обладнання.

5.1.5. Транспортні засоби.

5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5.1.7. Робоча і продуктивна худоба.

5.1.8. Багаторічні насадження.

5.1.9. Інші основні засоби.

5.2. Інші необоротні матеріальні активи

5.2.1. Бібліотечні фонди.

5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

5.2.4. Природні ресурси.

5.2.5. Інвентарна тара.

5.2.6. Предмети прокату.

5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності - статутного капіталу.

Організації, звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків та інших будівель, можуть також застосовувати норму частини другої цього пункту.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, - відображаються у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 20 Положення (стандарту) 7.

Якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

2 Фінансово-економічна характеристика підприємства - Вагонна дільниця ст. Київ - Пасажирський

2.1 Загальна характеристика підприємства

Назва підприємства: “Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський”, скорочена назва - “ВЧ-1”. Місцезнаходження структурного підрозділу “Вагонна дільниця ст.Київ - Пасажирьский”: м. Київ - 680 ГСП, вул. Уманська, 8.

Вагонна дільниця є відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства “Укрвагонсервіс”.

Вагонна дільниця входить до складу Південно-Західної залізниці, яка є по відношенню до підрозділу вищестоящим структурного органом управління. Структурний підрозділ “Вагонна дільниця” не є юридичною особою.

До складу Вагонної дільниці входять:

- два резерви провідників м. Києва та резерв паркової охорони та пункту відстою пасажирських вагонів;

- філії (на правах цехів) по ст. Житомир, Козятин;

- база по обслуговуванню пасажирських вагонів з пральнею;

- база відстою пасажирських вагонів по ст. Буян і ст. Київ-Дніпровський;

- дільниці по формуванню пасажирських поїздів, поточному і технічному обслуговуванню та утриманню внутрішнього обладнання, поточному ремонту і обслуговуванню радіоапаратури, екіпіровки пасажирських вагонів;

- пункт технічного обслуговування ст.Тетерів.

Вагонна дільниця здійснює:

- виробничо-фінансову діяльність у відповідності із планами, та кошторисом витрат, що погоджені з пасажирською службою та затверджені Південно-Західною залізницею; веде свій баланс, який входить до зведеного балансу залізниці;

- має поточний та інші субрахунки, в т.ч. валютний (для виплати добових працівникам поїзних бригад міждержавного та міжнародного сполучення) в установах банку;

- печатку зі своїм найменуванням;

- штампи, як структурного підрозділу Південно-Західної залізниці “Вагона дільниця”, так і філій по ст. Чернігів, Житомир, Козятин;

- бланки та інші реквізити для здійснення своєї діяльності.

Вагона дільниця у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та розпорядженнями Міністерства транспорту України та Державної адміністрації залізничного транспорту України, Південно-Західної залізниці.

Майно Вагоної дільниці становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в її балансі.

Майно вагонної дільниці є державною власністю та закріплюється за нею Південно-Західною залізницею на правах господарського відання.

Джерелами формування майна підрозділу є:

- майно, передане йому центральними та місцевими органами;

- майно, придбане південно-Західною залізницею і передане їй;

- доходи, одержані від наданих послуг, реалізації продукції, а також від інших видів господарсько-фінансової діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян;

- інше майно, набуте на підставах, що не перечить чинному законодавству.

Структурні зміни в управління підрозділами вагонної дільниці затверджуються начальником залізниці за поданням пасажирської служби.

Предмет діяльності.

Вагонна дільниця забезпечує підготовку пасажирських поїздів і окремих вагонів в рейс, культурне обслуговування та надання послуг пасажирам в поїздах внутрішнього, міждержавного і міжнародного сполучення та безпечне їх прослідування.

Основні задачі та напрямки діяльності.

Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками та ін.

Утримання в справному стані і забезпечення схоронності рухомого складу, обладнання та інвентарю пасажирських вагонів.

Систематичний інструктаж і перевірка роботи поїзних бригад на шляху прямування по утриманню вагонів і якісному обслуговуванню пасажирів.

Недопущення безквиткового проїзду пасажирів у поїздах та провіз лишньої ручної поклажі без оплати тарифу.

Забезпечення пасажирів на всьому шляху прямування чаєм, кавою, безалкогольними напоями та кондитерськими виробами.

Забезпечення схоронності майна, що надане їй залізницею у користування на правах господарського відання.

Своєчасна подача вагонів в ремонт, прийом їх із ремонту, контроль за термінами і якістю ремонту пасажирських вагонів.

Технічний огляд і ремонт електрообладнання, системи опалення, водопостачання, вентиляції, кліматичних і холодильних установок, редукторно-карданного приводу, радіообладнання і внутрішнього обладнання пасажирських вагонів.

Внутрішня і зовнішня екіпіровка вагонів.

Своєчасне виконання завдань залізниці по формуванню поїздів чи окремих груп вагонів для відправки в рейс.

Розвиток, утримання в справному стані та раціональне використання устроїв і обладнання, впровадження нових досягнень науки, техніки та передового досвіду, максимальне використання виробничих потужностей, підвищення рівня механізації трудоємких процесів.

Проведення заходів по економії паливно-енергетичних та матеріальних ресурсів, зниженню собівартості перевезень та послуг.

Забезпечення безпеки руху поїздів та причіпних вагонів, точного виконання Правил технічної експлуатації залізниць України, наказів, вказівок та інструкцій Укрзалізниці, залізниці, розробка і здійснення заходів по попередженню катастроф, аварій і випадків браку в роботі.

Виконання заходів по охороні праці та навколишнього середовища.

Виконання вимог екологічної безпеки і охорони здоров'я населення, проведення заходів по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, ліквідація наслідків аварій, шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Зміцнення трудової і дотримання технологічної дисципліни, ефективної кадрової політики, підвищення кваліфікації кадрів.

Організація праці та заробітної плати і соціальний захист працівників на основі єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті; впровадження галузевих і міжгалузевих норм праці і системи матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов; чітке дотримання і виконання трудового законодавства.

Своєчасне надання в залізницю заявок на матеріально-технічне забезпечення підприємства необхідним обладнанням, інвентарем, постільними речами, матеріалами та запасними частинами.

Господарська, економічна та соціальна діяльність вагонної дільниці.

Здійснюючи свою господарську-економічну діяльність, Вагонна дільниця повинна враховувати державні контракти, державні замовлення та договірні зобов'язання залізниці.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Вагонної дільниці є доход. Основним об'ємним показником роботи, що приймається для обчислення продуктивності праці працівників структурного підрозділу, є вагоно-кілометри пасажирських вагонів свого формування на всьому шляху прямування.

Вагонна дільниця організовує свою роботу у відповідності з єдиним технологічним процесом станції Київ-Пас, Вагонного депо ст. Київ-Пасажирський. Та відділків залізниці, де розташовані філії Чернігів, Житомир, Козятин; розкладом руху пасажирських і приміських поїздів, техніко-економічним розпорядчим актом.

Залізниця фінансує Вагонну дільницю витрати по перевезеннях згідно затвердженого та погодженого з пасажирською службою кошторисом витрат.

Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні Вагонної дільниці після покриття матеріальних та прерівнених до них витрат на оплату праці, оплату відсотків кредиту банку, внесення обов'язкових платежів, відрахувань, а також необхідних внесків до вищестоящої організації.

Вагонна дільниця за рахунок фінансових ресурсів утворює фонди цільового призначення відповідно до чинного законодавства.

Вагонна дільниця проводить фінансово-економічну роботу, правильно і своєчасно оформляє первинну документацію, виробничо-господарські та фінансові операції.

Вагонна дільниця веде оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік господарської діяльності. У встановлені терміни складає та представляє за призначенням оперативну, бухгалтерську та статистичну звітність. Своєчасно аналізує виробничо-фінансову діяльність, розробляє організаційно-технічні заходи, спрямовані на поліпшення техніко-економічних показників роботи. Несе відповідальність за достовірність наданої звітності.

Вагонна дільниця має право формувати ціни на послуги, що надаються пасажирам в поїздах, на які не поширюється державне регулювання, згідно з чинним законодавством.

Страницы: 1, 2