Облік запасів і аналіз ефективності їх використання

Звітність МВО

Бухгалтерія

Сортовий облік Облікові регістри

Партійний облік

Сальдовий (оперативно -

бухгалтерський)

Рис. 1.2.Організація складського обліку запасів та облік в бухгалтерії

Основою для розрахунку нормативних величин виступає норма мате -ріальних витрат у натуральному вираженні. Відносно продукції норми матеріальних витрат поділяють на наступні групи (табл. 1.2).

Основними джерелами формування нормативної бази прямих матеріальних витрат є: конструкторська документація специфікація деталей, вузлів та збірних з'єднань; технологічна документація технологічні описи виникнення та обробки деталей та вузлів, подетально маршрутні відомості, закріплення деталеоперацій за цехами, виробничими ділянками; специфікація вузлування; комплектовочні відомості покупних напівфаб -рикатів та виробів.

Таблиця 1.2

Групи норм матеріальних витрат

В залежності від структури підприємства матеріали відпускаються з центральних (головних) складів, на склади підрозділів або безпосередньо на самі підрозділи (за відсутності у них складів) та з цехових складів (комор) у виробництво (відділів, бригад, безпосередньо на робочі місця) у відповідності з встановленими нормами та обсягами виробничої програми.

Важливим моментом при управлінні витрачанням запасів є їх економія, яка може забезпечуватись завдяки контролю товарно виробничих цінностей за кожним робочим місцем, а також зниження матеріаломісткості продукції, при цьому попередньою формою контролю за витрачанням запасів є їх лімітування.

Ліміти відпуску матеріалів на виробництво встановлюються відділом постачання чи іншими підрозділами (посадовими особами) за рішенням керівника підприємства, з врахуванням залишків матеріалів на початок кінець запланованого періоду.(10 с. 178)

Відхилення за нормами та понадлімітним витрачанням матеріалів можна визначити за первинними документами, такими як: лімітно-забірна картка, вимога-накладна, накладна, вимога на додатковий відпуск матеріалів, накладна на понадлімітний відпуск сировини та ін.

Виходячи з конкретних умов діяльності, підприємства крім форм первинних облікових документів, які містяться в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації, можуть застосовувати самостійно розроблені форми первинних облікових документів з руху матеріально-виробничих запасів.

При одержанні матеріалів для виробництва виробів (продукції) в обмін на забраковану і для усунення браку до лімітно-забірної картки або вимоги-накладної додаються акти (повідомлення) про брак із зазначенням шифру виробу, деталі або номеру замовлення, за яким виготовлена забракована продукція.

При заміні матеріалу, передбаченого встановленою для даного виробу (продукції) технологією, іншим матеріалом оформляться вимога на заміну.

Передача матеріалів з одного складу підприємства на інший, а також зі складу (комори) одного підрозділу підприємства на склад (комору) іншого підрозділу оформлюються накладними на внутрішнє переміщення.

Підрозділи підприємства щомісячно складають звіти про наявність та рух оборотних матеріальних запасів, які разом з іншими документами з обліку витрат на виробництво передаються до бухгалтерії підприємства згідно з графіком документообігу.

Документальний контроль за рухом і зберіганням запасів доповнюється інвентаризацією, якій належить важлива роль в управлінні матеріальними активами. У вітчизняній і зарубіжній практиці застосовується постійна або безперервна, періодична і річна інвентаризація.

1.3 Використання внутрішньої звітності при управлінні запасами

Важливим при управлінні запасами є складання вчасної, достовірної внутрішньої бухгалтерської звітності про рух запасів за видами оборотних матеріальних запасів та місцями їх зберігання.(8, с.107)

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису. Така звітність може складатись матеріально відповідальною особою на підставі первинних документів, що відображають фактичний рух матеріалів і комплектуючих (накладних, вимог на відпуск матеріалів, лімітно-забірних карток, карток руху тощо). Один з примірників звіту про запаси може передаватись до бухгалтерії і використовуватись в якості регістру аналітичного обліку, на основі якого можуть бути здійснені записи до Головної книги, журналів та піших регістрах бухгалтерського обліку. Другий примірник може використовуватись як звіт матеріально відповідальної особи підприємства.

Важливим документом при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей є вантажна квитанція, яка засвідчує дійсність відправлення вантажу, служить підставою для його отримання і для пред'явлення претензій транспортним організаціям при частковій або повній втраті вантажу.

Відповідно до первинних документів, на матеріальні цінності, що надійшли, заповнюються прибуткові ордери. Прибуткові ордери виписуються на кожний номенклатурний номер або партію товарно-матеріальних цінностей.

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск виробничих запасів у комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів.

Основними первинними документами, якими оформляють операції відпуску виробничих запасів, є:

- лімітно-забірна картка (М-8, 8-а, 9, 9-а), призначена для оформлення видачі матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпускузапасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів у межах затвердженого ліміту;

- вимога (М-10, М-10а, М-11) заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб;

- накладна на відпуск матеріалів на сторону (М14, М-15 а) застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям, об'єднанням чи стороннім організаціям.

При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).

Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху запасів, наведені в таблиці 1.3.(10, с. 181)

Таблиця1.3.

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

2. Шляхи вдосконалення управління запасами на підприємствах

2.1 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделі EOQ

Основними питаннями управління матеріально-технічним забезпеченням (управління запасами) є визначення вартості замовлення та коли і скільки ми повинні завезти матеріальних ресурсів. Для цього необхідно розрахувати оптимальний обсяг замовлення чи поставки. Цей обсяг ще має назву економічного розміру замовлення (EOQ (Economic Ordering Quantity)).

Ідея використання базової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity), тобто, моделі оптимального рівня запасів, полягає в визначенні такого рівня запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними. При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 2.1. більш детально подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня запасів на поведінку витрат кожної групи.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності (пряма А на рис. 2.1.), бо росте обсяг капіталу мобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.(14)

На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду (крива В на рис.2.1).

Таблиця 2.1.

Класифікація витрат управління запасами.

Рис. 2.1. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат росте, інша - зменшується. Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С на рис 2.1. Їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, то збільшення їхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і третьої групи. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, і сукупні витрати зростають.(7)

В відповідності з моделлю EOQ, при розрахунку оптимального розміру запасів припускається виконання наступних основних допущень:

Попит на товари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;

Ціна закупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;

Час постачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням товарів на склад відомий і є постійною величиною;

При даному рівні запасів, витрати не змінюються в часу;

Постачання товарів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки часу.

В рамках перерахованих допущень, процес формування і реалізації товарних запасів описується динамічною схемою, яка наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динамічна схема процесу формування і реалізації товарних запасів та графічна ілюстрація розрахунку точки замовлення.

Точки t1, t2, t3, … тимчасової осі відповідають моментам постачання партії товарів,

Величина Q на осі ординат - обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки:

S - обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.),

N - кількість замовлень в рік,

Q - розмір одного замовлення,

(t2 - t1) - період реалізації партії товарів,

Q0 (або A) - середній розмір наявних запасів данногоперіоду,

p - ціна закупки одиниці товару у постачальників,

C - середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів).

Т1 - сукупні витрати зберігання,

F - витрати розміщення одного замовлення і його транспортування,

Т2 - сукупні витрати розміщення і транспортування запасів,

T - сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається:

Q = S / N

Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає:

А = (Q+0) / 2=S / 2N.

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином:

Т1 = Ср А = Ср Q / 2,

А сукупні витрати розміщення і транспортування:

Т2 = Fmin = FS / 2А = FS/Q

В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

Т = Т1+Т2=Ср Q / 2+FS / Q.

Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

Cp /2 - FS / Q2 = 0

Q* = 2FS / Cp

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між замовленнями (t): N*=S / Q*; t*=365 / N*

Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q0, тобто, такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.

Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами.

Точка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:

Q0 = tп q,

Де q - обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами.

Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність оптових цін.

Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:

q = Q/t = Q N / 365 = const

В період часу t: t = 365 / N

Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на рис. 2.2.

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.(14)

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на рис 2.3.

В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*,точки замовлення Qт, вимагає деякого корегування і врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути використане співвідношення:

Qs = (qmax - q) * t

Рис. 2.3. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації.

Тоді оптимальний рівень запасів складає:

Q* + Qs = Q* + (qmax - q) t = (2FS/Cp) 1/2+(qmax - q) t

А точка замовлення Q, розраховується по формулі:

Qт = qT + Qs = qT + (qmax - q) T

Приклад 1Нехай підприємству на рік необхідно 200 гл бензину. Якщо така кількість надходить одночасно, то виробничий запас безпосередньо після закупівлі становитиме 200 гл, однак з часом постійно зменшуватиметься і наприкінці року дорівнюватиме 0. Середньорічний запас складатиме 100 гл = [(200 + 0): 2]. Якщо закуповувати сировину двічі на рік, тобто кожного разу по 100 гл, то середньорічний запас становитиме 50 гл = [(100 + 0): 2]. Залежність величини партії поставки та запасу сировини зображено на рис 2.1. Ця залежність дозволяє встановити таку закономірність: чим більша партія сировини, що одночасно постачається, тим більша величина середньорічного запасу та величина затрат на зберігання.

2.2 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделей АВС-, ХYZ- аналізу

У практичній діяльності підприємств для виконання наміченої виробничої програми заготовляється багато видів ресурсів. Якщо порівнювати вартість окремих ресурсів із загальною вартістю всіх, то вони мають різну частку. В моделі АВС всі ресурси поділяють на три класи: А, В та С. До класу А відносять по черзі (в порядку зменшення частки) ресурси доти, доки загальна частка сукупності ресурсів не досягне 80 %. До класу В відносять так само наступні ресурси, доки їх загальна частка в загальній потребі ресурсів не досягне 15 % і до класу С відносять види ресурсів не віднесені до класів А та В.

Наприклад, до А-деталей належать ті, які займають 75% від загального обороту, В-деталей - 20% і С-деталей - 5% від обороту. Така класифікація дозволяє виявити, яким видам матеріалів (А-види) чи яким постачальникам (А-постачальникам) необхідно приділяти особливу увагу, що дозволить суттєво підвищити ефективність закупівельної діяльності. За цією системою група А підлягає найбільш ретельному контролю, групі В приділяється менше уваги (порівняно з групою А),' за С-групою - контроль послаблений.(16, с. 374)

Класифікація постачальників теж здійснюється в розрізі А-, В-, С-груп (згідно з питомою вагою в загальному обороті) (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Класифікація постачальників

Для групування постачальників слід використовувати інформацію, що відображається в системі фінансового обліку і стосується розрахунків із постачальниками. Зокрема, на основі АВС- аналізу можна встановити, що 5% підприємств забезпечують 75% обороту, 20% підприємств забезпечують 20% обороту і 75% підприємств - 5% обороту.

Аналогічну класифікацію проводять за тими видами сировини та матеріалів, які підлягають постачанню. Згідно з цим методом кількісні значення АВС-матеріалів (5%; 20%; 75%) відповідають вартісним значенням обороту (75%, 20% та 5%).

На основі АВС-аналізу можна визначити, які види сировини та матеріалів потребують особливої уваги, тобто в першу чергу А-види, потім В-види і насамкінець С-види, якщо за мету поставити мінімізацію затрат у процесі постачання.

Встановлення нових пріоритетів у разі використання АВС-аналізу дає змогу розробити конкретні заходи, до яких для А-видів матеріалів можна віднести здійснення детальнішого аналізу структури затрат та цін, 100% контроль запасів, організацію особистих зустрічей з постачальниками А-видів матеріалів, точніше визначення страхових запасів, використання функціонально-вартісного аналізу.

Для С-матеріалів слід розробляти заходи, спрямовані на спрощення оформлення замовлень, контролю запасів та ведення складського обліку, використання великих партій замовлень.

В-матеріали займають проміжне місце між А- та С-деталями і можуть наближатися або до А- або до С-деталей, тому заходи, які належить здійснити, залежать від конкретної ситуації.

АВС-аналіз використовують під час дослідження затрат у процесі постачання за елементами, місцями виникнення та об'єктами калькулювання. На підставі АВС-аналізу можна визначити, яким деталям, матеріалам та постачальникам необхідно приділяти максимальну увагу. Найбільша увага, яка буде приділена А-деталям та А-постачальникам, забезпечить підприємству максимальний ефект та економію часу. Адже не всі постачальники та види сировини і матеріалів однаково вигідні з точки зору ефективності діяльності підприємства.

Оптимізують процес постачання на усвідомленні економічної значимості видів сировини та матеріалів залежно від специфіки їх використання. Скористаємося АВС-аналізом (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Економічна значимість запасів залежно від частоти їх використання

Регулювання запасів матеріалів за потребою здійснюється на основі плану постачання для А-видів. Для С-видів регулювання запасів здійснюється за витрачанням на основі фактичної наявності запасів. Це означає, що зменшення запасів до критичного рівня є основою для укладання нової угоди з метою поповнення запасу.

Отже, на основі АВС-методу для коригування оптимального обсягу запасу використовують:

- систематичний контроль запасів А-групи;

- періодичний контроль запасів В-групи;

- вибірковий контроль запасів С-групи.

Крім співвідношення «кількість-вартість», яке характеризує АВС-аналіз, для оцінки обсягів постачання можуть існувати інші критерії, наприклад, структура споживання окремих видів матеріалів, що характерно для ХYZ-аналізу. На основі ХYZ- аналізу матеріали підлягають класифікації відповідно до структури споживання, умов постачання та точності прогнозу (табл. 2.4)

Таблиця 2.4

Аналіз структури споживання

Види Структура Умови закупівлі Точність

матеріалів споживання прогнозу

Матеріал Х Споживання має Постачання пара- Висока

постійний характер лельно з процесом

МатеріалY Споживання Створюються запаси Середня

постійно коливає-

ться в більший чи

менший бік.

Матеріал Z Споживання не Здійснюються індиві- Незначна

Регулярне дуальні закупки

Інформація, що характеризує види матеріалів за структурою споживання, умовами закупівлі та точністю прогнозування, - важливий інструмент прийняття рішень у процесі постачання. ХYZ- аналіз дає змогу оптимізувати розмір запасів кожного найменування сировини та матеріалів з урахуванням таких загальних принципів:

для А-групи - забезпечення максимального страхового запасу для покриття будь-яких коливань попиту;

для В - групи - помірний страховий запас;

для С - групи - низький або нульовий рівень запасів.

Враховуючи, що жоден з існуючих методів аналізу не може забезпечити 100% ефективність діяльності, доцільно використовувати їх комбінацію що забезпечить значно більший ефект, ніж використання кожного із них окремо.

Комбінація використання АВС та ХYZ - аналізу дозволяє згрупувати запаси на 9 підгруп і одержати ефективний інструмент планування та контролю матеріальних ресурсів у процесі постачання (табл. 2.5).

Під час управління цими підгрупами спостерігаються певні закономірності:

підгрупи АХ, АY i AZ потребують індивідуального управління;

- планування підгруп СХ, СY і СZ здійснюється один раз на рік із щомісячним контролем наявності запасів;(15)

- принципи управління підгрупами ВХ, ВY і ВY можуть збігатися з А групою або з С-групою.

Таблиця 2.5

Комбінація АВС- і ХYZ - аналізу для прийняття управлінських рішень

АВС-і ХYZ -види аналізу забезпечують управлінський персонал підприємства ключовою інформацією, з допомогою якої можна суттєво підвищити ефективність процесів постачання та виробництва.

Додатково одержані дані на основі АВС-, ХYZ -видів аналізу сприяють у першу чергу скороченню затрат у сфері матеріально-технічного постачання. Внаслідок зменшення складських запасів матеріалів відбувається вивільнення капіталу та прискорення його оборотності, а отже, поліпшується фінансовий стан і фінансовий результат діяльності підприємства.

Система «точно в зазначений термін(Just-In-Time) цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому світі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

На відміну від системи «точно в зазначений термін» традиційна система, що застосовується в Україні, є такою, яка «виштовхує» напівфабрикати на наступну стадію незалежно від того, чи є в них потреба.(20)

Висновки

Однією із складових загальної ефективності підприємства є ефективне управління запасами. Стан формування та використання товарних запасів є визначальним для забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства.

В курсовій роботі, дано остаточне визначення запасам - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

В управлінні запасами важливу роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвим для інтересів бізнесу, є декілька методів оцінки запасів:

- Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- Метод середньозваженої собівартості;

- За собівартістю перших за часом закупок(ФІФО);

- Метод нормативних затрат;

- Метод ціни продажу.

Було розглянуто деякі моделі управління запасами(EOQ, ABC-i XYZ- аналіз, JIT) , і можна зробити висновок, що у кожної моделі є свої недоліки, наприклад, недоліком моделі EOQ є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються.

Прагнення до безперебійності виробництва на підприємствах часто призводить до створення значних запасів окремих видів матеріальних ресурсів, що, в свою чергу, створює викривлену картину справжньої потреби у постачальників ресурсів і призводить часто до загального, невиправдано високого рівня запасів у виробничо-економічній системі і дефіциту у низки споживачів. Застосування теорії активних систем до моделювання задачі управління ресурсами при недостовірних даних про попит і споживання дозволяє формувати управлінські дії з метою забезпечення більш достовірної інформації про попит споживачів і виробничі можливості конкуруючих фірм.

У процесі будування моделей управління виробничими запасами виникає необхідність вивчення характеру розподілу випадкових величин: обсягу постачань, добової витрати матеріалу та інтервалу постачання. Оскільки всі ці величини приймають тільки позитивні значення, то характер їх розподілу не може підлягати закону нормального розподілу. Тому у випадку, коли необхідно отримати більш суворі оцінки за вибірковими даними, необхідно розглядати інші види розподілів.

Список використаних джерел

1. П(С)БО № 2 “ Баланс” , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями).

2. П(С)БО № 3 “ Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями).

3. П(С)БО № 9 “ Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. № 246. ( із змінами і доповненнями).

4. П(С)БО № 16 “ Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318. ( із змінами і доповненнями).

5. Наказ Мінфіну від 29.11.2000р. № 302 “ Про примітки до річної фінансової звітності”.

6. Балабанова Л. В. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика: - Навч. посіб. - К.:2004р. - 287с.

7. Бондарєва І. О.”Управління виробничими запасами на підприємстві”,- автореферат, К.: 2005р.

8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський і управлінський облік: - навч. посіб., - Житомир: 2004р. - 475с.

9. Голов С. Ф. Управлінський облік: - навч. посіб., - К.: Лібра, 2003р. - 703с.

10. Єрмак О. І. Фінансовий облік І: - навч. посіб., - К.: Слово, 2008р. - 368с.

11. Єрмак О. І. Басенко О. В. Управлінський облік: опорний конспект лекцій, - Чернігів: 2001р.

12. Кальченко А. Г. Логістика: - навч. посіб., К.: 2000р. - 147с.

13. Кринавський Є. В. Чухрай Н. І. Логістика: компендіум і практикум, - посіб., К.: КОНДОР, 2007р. - 336с.

14. Круглова О. А. “ Ефективність управління товарними запасами на підприємствах роздрібної торгівлі”, - автореферат , Харків: 2002р.

15. Лень В. С. Управлінський облік: -2-ге вид., навч. посіб., К.: Знаня-Прес, 2006р - 317с.

16. Нападовська Л. В. Управлінський облік: - підр., К.: Книга, 2004р, - 541с.

17. Приймачок О. М. “Облік виробничих запасів”, - автореферат, К.: 2005р.

18. Пушкар М. С. Управлінський облік: - навч. посіб., К.: Кондор, 2007р. - 294с.

19. Труш В. Є. Управлінський облік:- посіб. К.: 1997р.

20. Фєдосова І. В. “ Моделі управління запасами у логістичних системах”, - автореферат, Донецьк: 2004р.

21. www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html

22. www.biblioteka.uz.ua

Страницы: 1, 2