Облік запасів

Облік запасів

2

ДОНЕЦЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

З ДІСЦИПЛІНИ «ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ»

НА ТЕМУ «ОБЛІК ЗАПАСІВ»

Донецьк

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОБЛІК ЗАПАСІВ

1.1 Економічна сутність запасів, їх класіфікація

1.2 Балансова вартість запасів у податковому обліку та п. 5.9

1.3 Оцінки запасів при їх вибутті

1.4 Облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві

1.5 Нормативно-правова база обліку запасів

2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ

2.1 Характеристика діяльності підприємства ТОВ „БіК” та його облікова політика

2.2 Синтетичний та аналітичний облік запасів на підприємстві

2.3 Організація документообігу на підприємстві

ВИСНОВОК

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

В даній роботі поставлена мета, розкрити систему обліку запасів на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- розкрити нормативно-правову базу обліку в Україні;

- розглянути класифікацію запасів, порядок формування вартості запасів, методи оцінки запасів при вибутті,

- розглянути відображення балансова вартість запасів у податковому обліку,

- представити характеристику діяльності підприємства;

- представити документальне оформлення руху запасів;

- розкрити облік запасів підприємства.

Робота підготовлена на базі нормативно-правових актів, що регулюють облік запасів, спеціальних літературних джерел, а також матеріалів ТОВ „БіК”.

У роботі використані сучасні методи бухгалтерського обліку запасів на підприємстві.

Актуальність темі „Облік запасів” обумовлено тим, що підприємства й фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні знати порядок оформлення руху запасів, порядок формування собівартості виробленої продукції, методи оцінки запасів при вибутті за для результативності своєї діяльності та оптимізації використання власних запасів.

1. ОБЛІК ЗАПАСІВ

1.1 Економічна сутність запасів, їх класифікація

Методологічні принципи формування інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 9.

Так, відповідно до п. 4 цього П(С)БО як запаси розглядаються активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Бухгалтерський облік відносить до запасів (п.6 П(С)БО 9:

-сировину, основні та допоміжні матеріалі, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені до виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених та незібраних деталей, вузлів та незакінчених технологічних процесів. Таке виробництво на підприємствах, виконуючих роботи и надаючи послуги, складається з витратна виконання незавершеного виробництва робот (послуг), з яких ще не визнано доходу;

- готову продукцію, виготовлену на підприємстві, призначену для продажу, яка відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншими нормативно-правовими актами;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) та утримуються підприємством для продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або на протязі нормального операційного циклу, якщо він не більше року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються згідно з цього стандарту, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісного господарства після її первинного визнання.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначено.

Для облаку запасів призначено рахунки бухгалтерського обліку:

- 20 «Виробничі запаси»,

- 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»,

- 25 «Напівфабрикати»,

- 26 «Готова продукція»,

- 28 «Товари».

Запаси, що не є власністю підприємства, обліковуються за балансом на субрахунках: 022 «Матеріали, прийняті для переробки» і 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

- придбання за плату;

- виготовлення власними силами підприємства;

- внесення до статутного капіталу підприємства;

- безоплатного отримання;

- обміну (на подібні та неподібні активи);

- інших надходжень (від ліквідації основних засобів, списання малоцінних необоротних матеріальних активів, отриманих у процесі капітального ремонту, відходів виробництва тощо).

Порядок формування первісної вартості запасів відображено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Порядок формування первісної вартості запасів

Якщо запаси доставляються власним транспортом, такі транспортні витрати включаються до первісної вартості запасів. На це звертає увагу Мінфін у листі від 14.03.2005 р. № 31-04200-30-10/3778.

Відповідно до П(С)БО 9 до первісної вартості запасів не включаються:

- наднормативні втрати і нестачі запасів;

- проценти за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Названі витрати включаються до складу витрат того періоду, в якому їх було здійснено (встановлено), із відображенням їх суми у Звіті про фінансові результати (форма № 2).

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється.

1.2 Балансова вартість запасів у податковому обліку та п. 5.9

Згідно з п. 5.9 Закону про податок на прибуток на підприємство покладається обов'язок щокварталу провадити перерахунок балансової вартості придбаних запасів*.

Сутність цього розрахунку полягає в порівнянні даних про наявність запасів на початок і на кінець звітного (податкового) періоду.

Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (тобто утворюється приріст балансової вартості), різниця включається до складу валового доходу. У такий спосіб відбувається своєрідна компенсація валових витрат, відображених раніше в момент оприбуткування запасів.

Якщо ситуація протилежна - балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менше їх балансової вартості на початок того ж звітного періоду (утворився убуток), різниця потрапляє до валових витрат.

При здійсненні перерахунку слід мати на увазі, що для цілей податкового обліку уцінка (дооцінка) запасів не змінює балансову вартість запасів та валові доходи (валові витрати) платника податків, пов'язані з придбанням таких запасів.

Відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток перерахунку підлягають сировина, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких відносяться до валових витрат. Витрати, стосовно яких установлено відсоткове обмеження щодо включення до валових витрат, беруть участь у перерахунку за п. 5.9 у тій самій сумі, в якій потрапляють до валових.

Результат перерахунку прямо впливає на розмір оподатковуваного прибутку звітного періоду, тому визначити його необхідно без помилок. А орієнтуватися в цій ситуації потрібно на правила П(С)БО 9. Із цим повністю згодні податківці (лист від 27.05.2005 р. № 4807/6/11-1116).

Виробничі підприємства при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у складі незавершеного виробництва та залишках готової продукції враховують лише так звану матеріальну складову. На це вказує ДПАУ в листах від 06.10.2004 р. № 8878/6/15-1116.

Такі витрати як відсотки за фінансовими або товарними кредитами, витрати на сертифікацію, зберігання, страхування (крім страхування ризику транспортування), митні збори не потрібно враховувати у балансовій вартості запасів, і , внаслідок цього, у перерахунку по п.5.9 - их враховують у валових витратах відповідної події.

Немає потреби у проведенні перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток тим підприємствам, що застосовують особливий порядок оподаткування результатів діяльності, здійснюваної за довгостроковим договором (контрактом).

Що стосується малоцінних та швидкозношуваних предметів, а також МНМА (при 100 % нарахуванні амортизації), то вони беруть участь у перерахунку за п. 5.9 тільки до моменту передачі їх в експлуатацію.

1.3 Оцінки запасів при їх вибутті

Згідно з П(С)БО 9 запаси при їх вибутті (відпуску) у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті застосовують методи:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Оцінка відпущених запасів за ідентифікованою собівартістю може застосовуватися підприємством у випадку, якщо запаси не замінюють один одного або відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, або їх первісна вартість визначена з ідентифікованої вартості (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо).

Метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Метод нормативних затрат при оцінці вибуття запасів базується на застосуванні затверджених підприємством норм витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Норми розраховуються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних підприємство повинно регулярно аналізувати відхилення від норм та у разі необхідності переглядати встановлені норми.

Оцінка готової продукції (робіт, послуг) за нормативними затратами на дату балансу коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших методів оцінки вибуття запасів не виправдано) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

Страницы: 1, 2