Методологія й організація обліку і аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниц

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, необхідність її дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації результатів наукового дослідження.

У розділі 1 „Теоретичні та економіко-правові засади об'єднання підприємств і формування консолідованої фінансової звітності” розкрито економічну сутність та досліджено концептуальні основи об'єднання підприємств. Проведене дослідження показало, що ключовим поняттям для визначення „об'єднання підприємств” є організаційна форма об'єднання. Одна з можливих форм об'єднання - це власне злиття двох підприємств, коли одне автоматично приймає на свій баланс усі активи та зобов'язання іншого. Друга форма - це придбання акцій підприємства, що купується з оплатою коштами, акціями або іншими цінними паперами. У цьому випадку покупець нерідко домовляється з акціонерами підприємства, що купується, на індивідуальній основі. Третя можлива форма - це придбання частини або всіх активів підприємства, що купується. Ця ситуація відрізняється від попередньої тим, що права власності на активи обов'язково переходять від продавця до покупця, а кошти виплачуються підприємству, що купується, як юридичній особі, а не безпосередньо її акціонерам.

За характером впливу організаційних форм на структуру об'єднань можна виділити такі типи об'єднань:

1) юридичне об'єднання, за якого активи та зобов'язання одного підприємства передаються іншому підприємству і перше підприємство ліквідується або активи та зобов'язання обох підприємств передаються новому підприємству, а обидва попередні підприємства ліквідуються;

2) економічне об'єднання, за якого підприємства після об'єднання залишаються самостійними юридичними одиницями. Придбане підприємство набуває статусу дочірнього підприємства, а підприємство-покупець стає материнським. У результаті економічного об'єднання утворюється група підприємств.

Підставою для складання консолідованих фінансових звітів є наявність контролю. Консолідація фінансових звітів передбачає об'єднання окремих фінансових звітів двох і більше підприємств, з яких одне підприємство контролює інші. Фундаментальним концептуальним питанням є таке: чи у формі консолідованих звітів окреслюються право власності контролюючого підприємства ? економічної одиниці, чи активи і зобов'язання економічної одиниці відображаються як єдине ціле. Дослідження показало, що основу консолідації фінансової звітності складають дві теорії капіталу: теорія права власності та теорія господарської одиниці.

Згідно з теорією права власності, у звітності виділяється право власності на економічну одиницю власника - контролюючого акціонера групи, зазвичай, це акціонери материнського підприємства. Таким чином, у звітності відокремлюються або виключаються частки в капіталі меншості акціонерів, а в консолідованих фінансових звітах показується основна частка акціонерів материнського підприємства (концепція пропорційної консолідації).

Згідно з теорією господарської одиниці, у звітності виділяються активи і зобов'язання економічної одиниці, подається підсумок взаємовідносин корпоративних одиниць і частка меншості акціонерів як складова капіталу власників. За теорією господарської одиниці у консолідованих фінансових звітах відображаються всі сторони, які мають частки в економічній одиниці (концепція консолідації господарської одиниці).

Теорії капіталу, права власності та господарської одиниці є основою для окремих альтернативних концепцій консолідованих фінансових звітів. Найбільш наближеним до поточної облікової практики є „гібрид” концепцій пропорційної консолідації та господарської одиниці, який називають концепцією консолідації материнського підприємства. Відповідно до концепції консолідації материнського підприємства, консолідована звітність групи складається з активів та зобов'язань материнського підприємства та всіх активів і зобов'язань дочірніх підприємств, а також частки меншості, що класифікується як зобов'язання.

Проаналізовано міжнародні підходи до об'єднання підприємств та консолідації їх фінансової звітності, визначені у Директивах ЄС та Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). На даний час Директиви 83/349/ЄЕС та 78/660/ЄЕС не встановлюють уніфікованих правил складання консолідованої звітності, а лише визначають мінімальні вимоги щодо порядку складання консолідованих звітів, обсягу, оцінювання та подання інформації в консолідованому балансі, консолідованому звіті про прибуток і збиток, а також у примітках до консолідованих фінансових звітів. Держави - члени ЄС можуть визначати додаткові, більш деталізовані правила подання та розкриття інформації в консолідованій фінансовій звітності.

Директиви не забезпечили рівня прозорості фінансової інформації, необхідного для розвитку внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг. У зв'язку з цим стратегічним напрямом подальшого розвитку правовідносин у сфері бухгалтерського обліку, зокрема подання консолідованої звітності, є застосування МСФЗ для складання консолідованих фінансових звітів товариств, цінні папери яких допущені до лістингу на фондових біржах країн - членів ЄС, починаючи з січня 2005 року, та подальше узгодження Директив із положеннями МСФЗ.

У дисертації проаналізовано законодавчі акти, які визначають та регулюють порядок створення і функціонування об'єднань підприємств в Україні. Визначено, що у законодавстві про холдингові компанії однакові терміни мають різне значення (наприклад, холдингове підприємство) і різні терміни використовуються для визначення одного об'єкта (наприклад, дочірнє підприємство і корпоративне підприємство; контрольний пакет акцій та холдинговий корпоративний пакет акцій тощо). Внаслідок такої ситуації компанія продовжує називатися холдинговою навіть за відсутності у її складі дочірніх підприємств. Результати дослідження показують, що Українська державна акціонерна холдингова компанія „Укрпапірпром”, яка визначена як холдингова компанія, володіє лише несуттєвими частками і паями у статутному капіталі інших підприємств.

Порівняння термінів, які використовуються в правовій базі, свідчить про різне їх тлумачення в законодавстві України про холдингові компанії та нормативних актах з бухгалтерського обліку. Йдеться про такі терміни, як об'єднання підприємств, контроль, асоційовані підприємства тощо. Різні терміни використовуються для визначення одного об'єкта (наприклад, проста залежність і суттєвий вплив). Терміни, які використовуються в нормативних актах з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не мають відповідних аналогів у правовому полі. Зокрема йдеться про такі терміни, як злиття, придбання, група. Проведене дослідження свідчить про те, що „Автомобільна компанія „Укртранс”, маючи частки в капіталі інших підприємств понад 99% (таких підприємств дев'ять), відображає такі інвестиції як інвестиції в асоційовані підприємства. Такі розбіжності в нормативних актах спричиняють ускладнення при веденні обліку та складанні фінансової звітності учасників і консолідованої звітності групи як єдиної економічної одиниці та потребують негайного узгодження. З огляду на це нагальним стає питання застосування принципу превалювання сутності над формою.

У розділі 2 „Методологія обліку операцій юридичної особи та її дочірніх підприємств: міжнародний досвід і практика України” розкрито принципи та методи обліку інвестицій у дочірні підприємства відповідно до Директив ЄС, МСФЗ та П(с)БО. Визначено, що методи оцінювання інвестицій у дочірні підприємства, передбачені національними П(с)БО, не відповідають ні МСФЗ, ні правилам, визначеними Директивами. Зокрема згідно з Директивами, підприємство, яке складає консолідовану звітність, має застосовувати ті самі методи оцінювання, які воно використовує для складання своєї річної звітності. Проте держава - член ЄС може вимагати або дозволяти для складання консолідованої звітності використовувати інші методи оцінювання.

Відповідно до законодавчих вимог різних держав - членів ЄС, інвестиції в дочірні підприємства можуть оцінюватися за собівартістю, на основі альтернативних методів оцінювання (відновною, переоціненою вартістю, за нижчою із собівартості або чистої реалізаційної вартості).

Положеннями МСФЗ передбачено застосування різних методів для обліку інвестицій у дочірні підприємства в окремих фінансових звітах. Зокрема метод собівартості та справедливої вартості. Метод участі в капіталі для оцінювання інвестиції в дочірні підприємства не застосовується ні з метою складання консолідованих фінансових звітів, ні з метою підготовки окремих фінансових звітів.

Обґрунтовано доцільність відмови від застосування методу участі в капіталі для обліку інвестицій у дочірні підприємства, оскільки цей метод надає користувачам певну інформацію про прибуток та збиток, зміни в складі власного капіталу об'єкта інвестування, подібну до тієї, яку надає консолідація, і така інформація відображається у фінансових звітах економічного суб'єкта господарювання інвестора.

У дисертаційній роботі визначено сутність методу обліку придбання та злиття. Метод обліку придбання передбачає розгляд об'єднання з точки зору перспективи підприємства, що об'єднується, яке визначається як покупець. Покупець придбаває чисті активи і визнає придбані (прийняті) активи, зобов'язання і непередбачені зобов'язання, включаючи ті, що спочатку не визнавалися підприємством, яке купують. Ця операція не впливає на оцінку активів і зобов'язань покупця, не приводить до виникнення будь-яких додаткових активів чи зобов'язань у покупця, оскільки вони не є об'єктами операції купівлі. У випадку злиття розглядається ситуація, коли материнське підприємство укладає угоду з іншим підприємством, унаслідок чого їх інтереси об'єднуються, проте материнське підприємство не є покупцем іншого підприємства.

У дисертації доведено, що застосування методу обліку придбання передбачає виконання певних кроків: визначення покупця, визначення вартості об'єднання підприємств та розподіл (на дату придбання) вартості об'єднання на придбані активи і зобов'язання, а також прийняті непередбачені зобов'язання.

З'ясовано основні відмінності у методах обліку об'єднання підприємств (бізнесу) за П(с)БО і МСФЗ. Ці відмінності стосуються: методів обліку об'єднання (відмови від застосування методу обліку злиття); оцінювання визнання придбаних активів і зобов'язань (визнаються нематеріальні активи і непередбачені зобов'язання); обліку гудвілу (амортизація не нараховується, тестування на зменшення корисності здійснюється не рідше одного разу на рік) та негативного гудвілу (невідкладне визнання в звіті про фінансові результати); частки меншості (визначення на основі справедливої вартості ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань); розкриття інформації в примітках до консолідованої звітності.

З метою складання консолідованих фінансових звітів розглянуто методологію обліку поетапного та зворотного придбання.

Кожного разу, коли пов'язані сторони здійснюють продаж товарно-матеріальних цінностей або надання грошових коштів один одному, окремі підприємства розкривають вплив цих операцій на активи та зобов'язання, прибутки та збитки, відображені в звітах учасників. Під час підготовки консолідованих фінансових звітів показники фінансових звітів юридичних одиниць додаються. Отже, консолідовані фінансові звіти включають не лише результати групи в рамках операцій із зовнішніми сторонами (тобто за межами групи), а й результати операцій у межах групи. Для усунення подвійного впливу на статті активів, зобов'язань, доходів та витрат при складанні консолідованих фінансових звітів автором обґрунтована доцільність та запропонована методика врахування й коригування таких внутрішньогрупових операцій як: продаж запасів; продаж необоротних активів; визнання прибутків (збитків) у разі продажу активу, який підлягає амортизації; переведення активу зі складу запасів до складу необоротних активів; переведення активу зі складу необоротних активів до складу запасів; внутрішньогрупові послуги; внутрішньогрупові запозичення; внутрішньогрупові дивіденди, оголошені й сплачені після придбання.

Автором запропонована методика визначення частки меншості в капіталі дочірнього підприємства для складання консолідованих фінансових звітів. Розрахувати частку меншості в капіталі на звітну дату можна за допомогою трьох кроків: визначення частки меншості в капіталі дочірнього підприємства на дату придбання; визначення частки меншості у зміні капіталу дочірнього підприємства між датою придбання і початком звітного періоду, для якого готується консолідована фінансова звітність; визначення частки меншості в змінах капіталу дочірнього підприємства за поточний період.

Для обліку частки меншості під час складання робочої таблиці запропоновано відкрити тимчасовий рахунок „Частка меншості”, який може мати такі субрахунки: „Частка меншості у прибутках (збитках)” та „Частка меншості у чистих активах”.

Обґрунтовано доцільність коригування частки меншості на внутрішньогрупові операції з такими активами, як запаси, необоротні активи, які підлягають амортизації.

Однією з особливостей складної структури дочірнього підприємства, за якої материнське підприємство (М) має частку в дочірньому підприємстві, що саме є материнським підприємством іншого дочірнього підприємства, є потреба класифікувати частку меншості володіння дочірніх підприємств на пряму частку меншості (ПЧМ) та непряму частку меншості (НЧМ).

У дисертації обґрунтовано, що слід розрізняти послідовні та непослідовні придбання. Послідовним придбанням є таке придбання, за якого материнське підприємство „М” купує частки в дочірньому підприємстві „Д1” до того, як підприємство „Д1” купує свої частки в підприємстві „Д2”, або обидва придбання здійснюються на одну дату. Непослідовне придбання - це таке придбання, за якого підприємство „Д1” купує свої частки в підприємстві „Д2” раніше, ніж підприємство „М” купує свої частки в підприємстві „Д1”. У цьому випадку одним з активів підприємства „Д1” є частка в підприємстві „Д2” і на справедливу вартість чистих активів підприємства „Д1” впливає справедлива вартість чистих активів підприємства „Д2”.

Автором запропонована методика визначення частки меншості для складної структури дочірнього підприємства, яка враховує послідовність здійснення придбання. Основними правилами визначення частки меншості за умови послідовного придбання слід вважати такі:

1) пряма частка меншості є пропорційною часткою всіх складових капіталу, відображених дочірнім підприємством, - залишок капіталу включатиме суми до придбання і після придбання;

2) непряма частка меншості пропорційна лише частці капіталу дочірнього підприємства після придбання;

3) загальна частка меншості консолідується.

Проблемою непослідовного придбання є те, що, по відношенню до придбання частки підприємства „Д1” підприємством „М”, один з активів підприємства „Д1” є часткою в підприємстві „Д2”. Тобто, коли підприємство „М” розглядає справедливу вартість компенсації, сплаченої за частки підприємства „Д1”, воно розглядає не лише вартість підприємства „Д1”, а й вартість підприємства „Д2”.

У розділі 3 „Методологічні основи та організація процесу консолідації фінансових звітів” розкрито методологію консолідації фінансових звітів (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал). Група не є юридичною одиницею, відокремленою від її учасників. Отже, група не матиме встановленого законодавством окремого самостійного обліку. Фінансові звіти групи мають базуватися на комплекті звітів, складених для узагальнення фінансових звітів групи підприємств. Як правило, це означає підготовку робочої таблиці.

У МСБО 27 „Консолідовані та окремі фінансові звіти” та П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність” дату, на яку складається перший комплект консолідованої фінансової звітності, не визначено.

Автор обґрунтовує доцільність складання першого комплекту консолідованої фінансової звітності на дату придбання на підставі того, що материнське підприємство відображає свою інвестицію в дочірнє підприємство на дату придбання за собівартістю придбання (об'єднання), яка еквівалентна справедливій вартості сплаченої компенсації. Якщо вартість придбання (об'єднання) перевищує частку покупця в справедливій вартості чистих активів об'єкта придбання, визнається гудвіл. Якщо частка покупця в справедливій вартості чистих активів об'єкта придбання перевищує вартість придбання, то визнається негативний гудвіл. На дату придбання необхідно визнати ідентифіковані активи і зобов'язання дочірнього підприємства за справедливою вартістю. Згідно з МСФЗ 3 „Об'єднання бізнесу”, таке визнання може привести до визнання активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань, які не знайшли відображення в облікових записах дочірнього підприємства. Наприклад, об'єднання бізнесу може привести до визнання нематеріальних активів, які не можна було визнавати в обліку дочірнього підприємства. Якщо материнське підприємство отримало контроль не над усіма чистими активами об'єкта придбання, на дату придбання слід визнати частку меншості.

Оскільки під час складання консолідованого балансу в МСФЗ 3 „Об'єднання бізнесу” та П(с)БО 19 „Об'єднання підприємств” не визначено, чи оцінювання активів дочірнього підприємства на дату придбання має бути здійснене в робочій таблиці для консолідації, чи в записах дочірнього підприємства, автором запропоновано більшість записів робити в рамках коригувань до робочої таблиці з таких причин: коригування для активів, таких як гудвіл і запаси, не дозволяються в дійсних записах дочірнього підприємства. Гудвіл не дозволено переоцінювати, оскільки це буде сума до визнання внутрішньогенерованого гудвілу, тоді як запаси не можуть бути записані до суми, яка перевищує собівартість; переоцінювання необоротних активів в облікових записах дочірнього підприємства означає, що дочірнє підприємство застосовує модель переоцінювання для цих активів.

Для підприємств, які оцінюють активи за собівартістю, активи дочірнього підприємства мають бути переоцінені в робочій таблиці для консолідації.

У дисертації визначено, що певні типи операцій можуть бути причиною змін у записах після дати придбання, а саме: знецінення гудвілу; зміни в оцінці об'єднання; дивіденди, оголошені або сплачені дочірнім підприємством до придбання; розподіл нерозподіленого прибутку до придбання.

У будь-який визначений звітний період деякі з цих операцій виявляться здійсненими в попередніх періодах, а деякі матимуть місце у звітний період. Записи до придбання за звітний період включатимуть поєднання записів до придбання на початок звітного періоду (записи до придбання на дату придбання скориговані на вплив усіх змін у капіталі до придбання на початок звітного періоду) і записів, пов'язаних зі змінами в капіталі до придбання поточного періоду.

Автор обґрунтовує доцільність урахування під час складання консолідованого звіту про фінансові результати кількох важливих моментів, які впливатимуть на процес підготовки звіту: придбання дочірнього підприємства впродовж року; внутрішньогрупового продажу запасів, їх залишків і нереалізованого прибутку; внутрішньогрупового продажу активів, інших, ніж запаси; частки меншості.

Консолідований звіт про рух грошових коштів групи, на думку автора, має охоплювати лише грошові потоки, зовнішні по відношенню до групи. Під час підготовки звіту про рух грошових коштів групи слід розглянути такі питання: внутрішні грошові потоки; дивіденди, сплачені за межі групи; грошові потоки асоційованих підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі; грошові потоки, які виникають унаслідок придбання і продажу дочірніх підприємств.

У дисертаційній роботі автором запропоновано методики поетапного складання консолідованих фінансових звітів підприємств, об'єднаних методом придбання та злиття за допомогою робочої таблиці.

Важливими елементами запропонованих методик є окреслення послідовності процедур консолідації та врахування внутрішньогрупових операцій „знизу-вгору” та „згори-вниз” під час визначення окремих показників у процесі підготовки фінансових звітів окремих підприємств до консолідації та безпосередньо консолідації фінансових звітів.

Материнське підприємство може мати дочірні підприємства, які здійснюють свою діяльність в іншій країні. У більшості випадків фінансові звіти зарубіжного дочірнього підприємства підготовлені у валюті іншої країни. Щоб фінансові звіти, які відображають операції в іноземній валюті, були включені до консолідованих фінансових звітів материнського підприємства, треба перевести такі звіти у валюту, яка використовується материнським підприємством для консолідації.

З метою гармонізації методів переведення фінансових звітів в іноземній валюті у валюту звітності материнського підприємства та забезпечення зіставності показників консолідованих фінансових звітів автором опрацьовано методики консолідації з використанням валютних курсів за методом поточного курсу (чистої інвестиції), згідно з яким функціональною валютою є місцева іноземна валюта, та консолідації фінансових звітів із використанням валютних курсів за часовим методом, згідно з яким функціональною валютою є валюта материнського підприємства. Обґрунтовано й розкрито методику процесу консолідації звіту про рух грошових коштів із використанням валютних курсів.

З огляду на те, що з метою зменшення ризику, досягнення кращих позицій на ринку, отримання більших прибутків шляхом розширення асортименту продукції, збільшення кількості потенційних покупців група диверсифікує свою діяльність, у розділі обґрунтовано методичні підходи до підготовки консолідованих фінансових звітів таких груп підприємств.

У роботі запропоновано два альтернативних підходи до складання консолідованої фінансової звітності групи з диверсифікованими видами діяльності дочірніх підприємств: складання єдиного комплекту консолідованих фінансових звітів групи, до складу якої входять дочірні підприємства з різними видами діяльності (передбачає, насамперед, поєднання статей форми фінансової звітності суб'єктів господарювання та переведення статей фінансових звітів дочірнього підприємства, діяльність якого відмінна від діяльності інших учасників групи, у статті фінансових звітів материнського підприємства) та подальша консолідація узгоджених фінансових звітів учасників групи.

У розділі 4 „Методологія оцінювання вартості й аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці” увага зосереджена на методах фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності та методиках оцінювання вартості юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Автором визначено, що як і у випадку окремого підприємства, найпоширенішими напрямами аналізу консолідованої фінансової звітності є горизонтальний аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, аналіз трендів, аналіз коефіцієнтів.

Вибір методів аналізу консолідованої фінансової звітності, зокрема відповідних коефіцієнтів, залежить від суб'єкта аналізу та його мети. Суб'єктами аналізу є користувачі консолідованої фінансової звітності, які мають прямий або непрямий інтерес до діяльності материнського підприємства та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Також у дисертаційній роботі з'ясовано, що консолідованій фінансовій звітності властиві певні недоліки щодо розкриття інформації (підприємства - учасники групи, які мають поганий фінансовий стан, можуть бути об'єднані з тими підприємствами, фінансовий стан яких задовільний; зобов'язання, відображені в консолідованій звітності, в цілому не забезпечені всіма активами підприємства тощо).

Страницы: 1, 2, 3, 4