Контроль виконання бюджетів і аналіз відхилень. Напрями процесу планування

Контроль виконання бюджетів і аналіз відхилень. Напрями процесу планування

- 18 -

Курсова робота

„Контроль виконання бюджетів і аналіз відхилень.

Напрями процесу планування”

Зміст

Вступ...................................................................................................................ст. 2

1. Бюджетний контроль та способи аналізу відхилень.................................ст. 5

2. Напрями процесу фінансового планування ...................................ст. 11

2.1 Методи фінансового планування..................................................ст. 15

2.2 Етапи фінансового планування ................................................... ст. 17

3.Фінансовій план ..............................................................................ст. 19

Висновки..............................................................................................ст. 33

Список використаної літератури........................................................ст. 35

Вступ

Метою діяльності комерційного підприємства в умовах рин-кових відносин є збільшення прибутку. Досягти цього можна збільшенням виробництва та реалізації продукції, утриманням лідируючого положення на ринку, систематичним оновленням асортименту продукції, поліпшенням технології виробництва і т. ін. Мета діяльності підприємства та шляхи її досягнення виз-начаються у процесі стратегічного планування, результатом яко-го може бути план розвитку підприємства на тривалий час та стратегія досягнення визначеної мети.

Деталізація перспективного планування здійснюється шля-хом бюджетування, тобто визначення короткострокових (поточ-них) завдань в межах загальної довгострокової стратегії.

Бюджетування -- це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Бюджет підприємства -- це план його майбутньої діяльності, виражений системою кількісних і вартісних показників.

Бюджетний період -- це термін, для якого підготовлено і про-тягом якого використовується бюджет (як правило, це госпо-дарський рік, в межах якого можуть бути виділені і громіжні періоди -- місяць, квартал тощо).

Мета і завдання бюджетування:

· здійснення періодичного планування;

· забезпечення координації, кооперації та комунікації в діяльності окремих підрозділів підприємства;

· залучення менеджерів до кількісного обґрунтування планів роботи їх підрозділів;

· визначення та усвідомлення майбутніх витрат діяльності окремих підрозділів та підприємства в цілому, необхідних ре-сурсів для забезпечення цієї діяльності;

· мотивація працівників та їх орієнтація на досягнення кон-кретної мети в межах загальної стратегії підприємства;

· створення бази для контролю діяльності окремих колек-тивів та їх керівників, оцінки результатів діяльності;

· забезпечення виконання вимог законодавства та умов гос-подарських договорів, контрактів і т. ін.

Бюджетування спрямоване на уникнення анархії в діяль-ності окремих підрозділів, узгодження цілей та інтересів різних членів організації, передбачення майбутніх проблем («вузьких місць») та визначення найкращих шляхів для досягнення страте-гічної мети підприємства.

У процесі бюджетування менеджери мають можливість усвідо-мити вартість своїх рішень. Бюджетування змушує їх краще уяви-ти, чого варті певні дії, та знайти узгоджене рішення при оцінці запропонованих проектів, порівняти витрати і'вигоди альтерна-тивних варіантів дій, визначити найефективніший спосіб вико-ристання ресурсів.

У деяких випадках бюджетування є обов'язковим за законо-давством або за умовами контрактів (наприклад, при одержанні фінансування з державного або місцевого бюджетів, при одер-жані позик банку і т. ін).

1. Бюджетний контроль та способи аналізу відхилень

У процесі господарської діяльності завжди виникають відхи-лення фактичних показників від запланованих (бюджетних). Для їх своєчасного виявлення і відповідного реагування на них необ-хідний систематичний контроль за виконанням бюджетів, тобто бюджетний контроль, завдання якого - привернути увагу менед-жера до тих відхилень від бюджету, які вимагають його опера-тивного реагування. Це можуть бути або ж значні відхилення, або відхилення, що систематично повторюються. Усуненню та-ких відхилень сприяє управління за відхиленнями, при якому ме-неджер концентрує увагу лише на суттєвих відхиленнях від бюд-жету і, до певної міри, не звертає уваги на відхилення в межах допустимих коливань.

Залежно від причин виникнення відхилення поділяють:

· на відхилення внаслідок планування (помилки та прорахунки при складанні бюджетів);

· відхилення внаслідок діяльності.

Бюджетний контроль і управління за відхиленнями здійсню-ють на підставі звіту про виконання бюджету, який складає бухгалтер-аналітик і подає менеджеру, який відповідає за прийнят-тя рішень з даного питання.

Звіт про виконання бюджету -- це порівняння фактичних і запланованих показників, розрахунок відхилень та вивчення їх причин. Такий звіт готується регулярно (щомісяця) і містить дані про бюджетні витрати за звітний період і з початку року та відхи-лення від бюджету з поясненням їх причин, а інколи -- вжитих заходів для попередження подібних відхилень у майбутньому.

Отже, звіт про виконання бюджету забезпечує зворотний зв'язок між фактичною діяльністю і бюджетуванням. Але він за-безпечує можливість дійового контролю лише за умови корект-ного зіставлення фактичних і бюджетних показників. При аналізі відхилень виходять з того, що зведений бюджет є статичним, тобто постійним, оскільки він складений лише для певного кон-кретного рівня майбутньої діяльності. Якщо ж обсяг діяльності змінюється (можливо, не з вини виконавців), то відхилення від статичного бюджету втрачають контрольне значення, адже їх показники будуть оманливими. Тому для аналізу такий бюджет необхідно скоригувати на фактичний обсяг діяльності.

Бюджет, який враховує можливі варіанти зміни обсягу діяль-ності в межах релевантного діапазону, називають гнучким, або динамічним бюджетом. Такий бюджет необхідний, в першу чергу для аналізу тих витрат, які включають постійну і змінну складові (виробничі накладні, витрати на збут, адміністративні). Він скла-дається виходячи із залежності:

Загальна сума витрат = Постійні витрати + (Фактичний обсяг виробництва * Змінні бюджетні витрати на одиницю діяльності).

Такий бюджет може бути розрахований на декілька рівнів діяльності в межах релевантного діапазону.

Використання гнучкого бюджету (а він може складатися як до початку бюджетного періоду, так і в процесі діяльності або ж при підбиванні підсумків) дає можливість порівняти фактичні дані як із статичним, так і з гнучким бюджетом і визначити два види відхилень: за рахунок обсягу діяльності і за рахунок ефек-тивності. Відхилення за рахунок обсягу діяльності характеризу-ють результативність роботи, а відхилення фактичних даних від гнучкого бюджету -- ефективність роботи підприємства.

Для поглибленого аналізу відхилень необхідно їх визначити за кожною статтею бюджету і пояснити причини відхилень.

Так, відхилення прибутку за рахунок зміни окремих фак-торів за допомогою гнучкого бюджету розраховують аналогічно факторному аналізу методом обчислення різниць:

1)загальне відхилення = фактична сума прибутку -- бюд-жетна (планова, нормативна) сума прибутку;

2)відхилення за рахунок зміни обсягу реалізації = прибу-ток, визначений гнучким бюджетом -- прибуток початкового (ста-рого) бюджету;

3)відхилення за рахунок зміни середньої ціни реалізації = фактичний обсяг продаж (виручка) -- фактичний обсяг реалізації за плановими цінами = фактичний обсяг реалізації -- скоригований обсяг реалізації;

4)відхилення за рахунок економії (перевитрати) матеріалівна одиницю продукції -- (фактичні витрати матеріалів -- норма-тивні витрати на фактичний обсяг виробництва) * нормативна ціна одиниці матеріалів = (фактичні витрати матеріалів на оди-ницю продукції -- нормативні витрати на одиницю продукції) * фактичний обсяг виробництва * нормативну (бюджетну) ціну одиниці матеріалів;

5)відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = фактичні витрати на матеріали -- (фактична кількість витрачених матеріа-лів * планова ціна одиниці матеріалів) = (фактична ціна -- плано-ва ціна) * фактичну кількість витрачених матеріалів;

6) відхилення за рахунок зміни ефективності прямих витрат праці, яка характеризує рівень продуктивності праці або трудо-місткості продукції = (фактичні витрати праці -- нормативні вит-рати праці на фактичний обсяг продукції) * нормативний рівень оплати праці = (фактичні витрати праці на одиницю продукції -- нормативні витрати праці на одиницю продукції) * фактичну кількість проданої продукції * нормативну ставку оплати за оди-ницю праці (годину, день тощо);

7) відхилення за рахунок зміни ставок (рівня) оплати праці = фактичні витрати на оплату праці - (фактичні прямі витрати праці * нормативну ставку оплати одиниці праці) = (фактична ставка оплати одиниці праці -- нормативна ставка оплати оди-ниці праці) * фактичні затрати прямої праці у кількісних вимір-никах;

8) відхилення за рахунок відхилення постійних накладних витрат = фактична сума постійних накладних витрат -- планова (нормативна) сума таких витрат.

Методика аналізу відхилень залежить від системи кальку-лювання витрат, яку застосовує підприємство при складанні внут-рішньої звітності: на основі повної собівартості чи на основі змінних витрат. Але і в одному, і в другому випадку необхідно виділяти змінні витрати і аналізувати їх окремо від постійних. У тих же випадках, коли при аналізі відхилень прибутку має місце незбігання обсягу виробництва з обсягом реалізації продукції, для аналізу відхилень треба складати два гнучкі бюджети: на фактичний обсяг виробництва (для аналізу відхилення витрат) і на фактичний обсяг реалізації (для аналізу відхилення прибутку). Відхилення між цими бюджетами зумовлено змінами у велі чині запасів готової продукції.

Такий аналіз дає можливість об'єктивно оцінити результати роботи та їх залежність від окремих факторів

По закінчення бюджетного періоду проводиться бюджетний контроль.

Бюджетний контроль - це співставлення фактичних даних з бюджетними, аналіз відхилень і внесення необхідних коректив. В міжнародній практиці (Друрі, Ентоні...) та в вітчизняній практиці розрізняють декілька рівнів бюджетного контролю:

1. Поверхневий рівень або нульовий.

2. Поглиблений рівень із застосуванням статичних та гнучких бюджетів.

3. Факторний аналіз відхилень тощо.

Поверхневий рівень.

Суть цього рівня полягає в тому, що кожний центр відповідальності надає в бюджетний комітет виконання основних показників свого центру відповідальності. Бюджетний комітет узагальнює всі показники роботи центрів відповідальності. Зведена таблиця являє собою основні показники діяльності підприємства. Ця таблиця складається з двох розділів:

1. Основні техніко-економічні показники.

2. Показники ефективності виробничої діяльності.

Поглиблений рівень.

Статичний бюджет - це бюджетні обсяги, бюджетні ціни, бюджетні витрати.

Гнучкий бюджет - це фактичні обсяги, бюджетні ціни, бюджетні витрати. Гнучкий бюджет - бюджет, що розраховується на підставі планових норм і нормативів витрат на змінні в межах релевантного діапазону (в тому числі і фактичні обсяги виробництва). Гнучкий бюджет дає відповідь на питання: а якими б були витрати та доходи за умови незмінних цін, тарифів, норм і нормативів витрат, але зміни обсягів реалізації чи виробництва.

Гнучкий бюджет підприємства “Ласуня” на 200_ рік

Гнучкі бюджети дозволяють розмежувати загальну суму відхилень фактичного прибутку від планового, причиною яких є:

1. Зміна обсягів реалізації.

2. Відхилення від гнучкого бюджету.

Факторний аналіз відхилень.

Відхилення фактичних витрат від планових виникають внаслідок дії трьох факторів:

1. Зміна обсягів виробництва.

2. Зміна цін на ресурси.

3. Зміна норм витрат на одиницю продукції.

2. Напрями процесу планування

Для перехідної економіки необхідна і перехідна теорія планування. Нині на окремих підприємствах в Україні зроблені спроби пристосувати для планування своєї поточної діяльності теорію бізнес-планування. В умовах розвинутої ринкової економіки теорія бізнес-планування використовується при обґрунтуванні процесів освоєння нових сфер діяльності підприємств, створення нових видів бізнесу. Для більшості українських підприємств пошук нових сфер діяльності (в області збуту продукції, що випускається, освоєння виробництва нових видів виробів, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається тощо) є необхідним для виживання і подальшого розвитку.

Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств. Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

· перспективне фінансове планування;

· поточне фінансове планування;

· оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників. Нині фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми суттєво змінюються у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами. Особливістю фінансового планування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві - забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого - на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. З 1992 року, в умовах інфляції і гіперінфляції, підприємства перестали розробляти річні фінансові плани, окремі з них складали їх лише на квартал.

Законодавчо поточне фінансове планування відроджено на державних підприємствах згідно Закону України від 21.09.2000 р. “Про внесення змін до статті 20 Закону України “Про підприємства в Україні”. Законом передбачено, що державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує плановому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Підприємства інших форм власності згідно цього Закону розробляють і затверджують фінансові плани в порядку і в строки, визначені їх власником (власниками). Фінансове планування регулюється Положенням про порядок складання фінансового плану державним підприємством, крім казенного. Фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обов'язковим з 2001 року.

Для недержавних підприємств вказане Положення носить рекомендаційний характер. За нескладення фінансового плану діючим законодавством не передбачено адміністративної, а тим більше кримінальної відповідальності, але може бути застосована дисциплінарна відповідальність., якщо це передбачено контрактом з керівником підприємства чи посадовою інструкцією.

Отже, фінансове планування представляє собою процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищенню ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.

Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

· врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

· забезпечення виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами

· виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

· забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Умови ринкової економіки вимагають від підприємств якісного фінансового планування, оскільки вони відповідають за всі негативні наслідки і прорахунки розроблених планів. 

Широке здійснення фінансового планування в сучасних економічних умовах обмежується:

· високим рівнем невизначеності на ринку, яка пов'язана з тривалими глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя (непередбаченість їх ускладнює фінансове планування);

· відсутністю ефективної нормативно-правової бази у сфері внутріфірменного фінансового планування. Для державних підприємств така правова основа впроваджена з 2001 року; для підприємств недержавної форми власності вона має рекомендаційний характер.

· обмеженістю фінансових можливостей у більшості підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів з метою виконання складних фінансових розрахунків. Особливо це стосується малих і середніх підприємств, в яких потреба у фінансовому плануванні є гострішою, ресурси ще більш обмежені і на їх діяльність значно впливає зовнішнє середовище.

Значення фінансового планування для підприємств полягає у:

· втіленні розроблених цілей у форму конкретних фінансових показників;

· забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

· визначенні з його допомогою можливості життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;

· залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:

розмір грошових коштів, що може мати підприємство в своєму розпорядженні;

· джерела їх надходження;

· відповідність фінансових ресурсів обсягу накреслених завдань;

· частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;

· механізм розподілу та використання прибутку на підприємстві;

· ступінь забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

2.1 Методи фінансового планування

В процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання. Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді. Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

Страницы: 1, 2