Звіт про фінансові результати: сутність, методика і техніка його складання

Звіт про фінансові результати: сутність, методика і техніка його складання

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і значення фінансової звітності та вимоги до складання звіту про фінансові результати

1.2 Нормативно-правова база, що регулює складання звіту про фінансові результати

РОЗДІЛ 2. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ: СУТНІСТЬ, МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ЙОГО СКЛАДАННЯ

2.1 Документування операцій з обліку фінансових результатів

2.2 Порядок обчислення та облік фінансових результатів

2.3 Методика складання звіту про фінансовий результат

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ВИМОГ П(С)БО ТА МСБО, ЩОДО ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

П(С)БО - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

МСФЗ - Міжнародні стандарти фінансової звітності.

МСБО - Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

Дт - дебіт.

Кт - кредит.

Субрах. - субрахунок.

Рах. - рахунок.

ПДВ- податок на додану вартість.

АЗ - акцизний збір.

ВСТУП

Актуальність гармонізації у сфері бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності зростає у зв'язку з розширенням Європейського Союзу, яке відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва.

Аналіз публікацій вітчизняних авторів свідчить про те, що питання узгодження фінансової звітності українських підприємств з вимогами ЄС не достовірно досліджені і на даний час. Серед праць учених України немає єдиного підходу до формування та відображення у звітності облікової інформації. Одні автори схильні до побудови звітності на засадах, які застосовуються в англомовних країнах. Зокрема з цього приводу Голов С.В. зазначає, що доцільно враховувати досвід ЄС, зберегти лише загальну структуру фінансових звітів та мінімальні вимоги до розкриття інформації. Слід також відмовитися від жорсткої регламентації бухгалтерського обліку, передусім системи обліку витрат [25, с. 18].

З цих позицій звітна інформація одного підприємства ще більше відрізнятиметься від даних іншого, даний факт ставить під сумнів доцільність зведення фінансової звітності органами статистики через неспівставність даних. Але деякі автори схиляються до думки, про необхідність уніфікованої фінансової звітності.

Важливим питанням подальшого розвитку бухгалтерського обліку та звітності в Україні є визначення вимог до обсягу та якості інформації, яка надається зовнішнім користувачам у вигляді фінансової звітності підприємства. Зокрема, слід визначити сферу застосування МСФЗ в Україні.

Метою курсової роботи є дослідження методики і техніки складання Звіту про фінансові результати та сутності основних категорій фінансової звітності.

Правильне складання та подання фінансової звітності надає можливість вчасно і в правильному напрямку зорієнтуватися підприємцям для пошуку резервів подальшого, успішного розвитку та вдосконалення діяльності підприємства. Подальша диференціація вимог до фінансової звітності сприятиме вдосконалення звітності в Україні, спрощенню обліку та звітності некорпоративних суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є фінансові результати підприємства.

Предметом дослідження є порядок обчислення фінансових результатів, методика і техніка складання Звіту про фінансові результати.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу складання звіту про фінансові результати, документальне оформлення всіх даних та результатів діяльності підприємства за звітній період.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинна відповідати фінансова звітність.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, отримання прибутків та понесення збитків, а також аналіз процесів, що впливають на ці показники. Виявлення закономірностей, що виникають та постають у процесі складання фінансової звітності перед кожним підприємством.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективної діяльності підприємства та відображення їх у Звіті про фінансові результати.

5. Систематизація даних по підприємству для єдиної цілі, а саме подання звітності зовнішнім користувачам.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку фінансових результатів та складання фінансової звітності, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і значення фінансової звітності та вимоги до складання звіту про фінансові результати

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень суб'єктам господарської діяльності необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни в структурі господарських засобів і їхніх джерел. Зазначені інформаційні потреби зумовлюють необхідність складання всіма підприємствами фінансової статистичної, зовнішньої та внутрішньої періодичної річної звітності. Виходячи з цих умов, раціональна організація бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в системі управління підприємством, зокрема організація складання звітності, є передумовою вчасного, повного та вичерпного надання інформації користувачам і, як наслідок, -- організації ефективного управління господарською діяльністю підприємства.

Фінансовий облік виконує одну з найважливіших функцій, пов'язаних із розкриттям інформації. Термін "розкриття" означає надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності, а термін "суттєвість" інформації - що її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Для забезпечення якісних параметрів звітності необхідно стандартизувати вимоги щодо методології облікового процесу.

Для забезпечення єдиного підходу до складання фінансової звітності розроблено положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Цим стандартом визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємства, організацій та інших юридичних осіб (далі -- підприємства) усіх форм власності (крім банків І бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Таким чином, фінансова звітність - це сукупність регістрів генералізованих (зведених, згрупованих, узагальнених) показників за звітній період, що характеризують статику і динаміку об'єктів бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Показники відображають у грошовому вимірнику реальні явища і процеси господарської діяльності, які використовуються для виявлення тенденцій розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень.

Раніше мета обліку зводилася до контролю за наявністю ресурсів, збереження соціалістичної власності й організацією господарського розрахунку, то зараз метою обліку визнається забезпечення складання фінансової звітності для користувачів та прийняття рішень на основі повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень. Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період. Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані для контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплаті до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування. Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності дозволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращання.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів із питань, які є для них важливими:

1) придбання, продаж цінних паперів та володіння ними;

2) участь у капіталі підприємства;

3) оцінка якості управління підприємством;

4) оцінка спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

5) забезпеченість зобов'язань підприємства;

6) визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

7) регулювання діяльності підприємства;

8) інші рішення.

Фінансова звітність призначена лише для задоволення потреб тих користувачів, які не можуть вимагати звітів для задоволення їх конкретних інформаційних потреб, а тому вони можуть використовувати лише офіційну відкриту інформацію звітів, передбачених стандартами.

У фінансових звітах наводяться статті, які відповідають таким критеріям:

1. Існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею.

2. Оцінка статті може бути достовірно визначена.

Звітнім періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, хоча окремі підприємства для своїх потреб можуть використовувати інший звітній період (місяць. квартал), що сприятиме ефективному аналізу фінансового стану підприємства і моніторингу раніше прийнятих управлінських рішень.

Фінансова звітність повинна бути достовірною, що означає відсутність помилок та перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів. Звітність повинна давати користувачам можливість порівнювати результати діяльності підприємства за ріні періоди, що забезпечується наведенням у звітах відповідних даних попередніх періодів, розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотримання принципів бухгалтерського облік:

- автономність підприємства (юридична особа відокремлена від власників);

- безперервність діяльності (передбачається, що підприємство буде існувати надалі);

- періодичність діяльності (поділ діяльності на окремі періоди);

- історичної (фактичної) собівартості (оцінка активів здійснюється виходячи з витрат на виробництво і придбання);

- нарахування (порівнянність доходів та витрат одного періоду);

- повне висвітлення (операції і події повинні враховуватись повність, що впливає на прийняття рішень);

- послідовність (постійне дотримання обраної облікової політики);

- обачність (запобігати зниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства);

- превалювання змісту над формою (операції відображаються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми);

- єдиний грошовий вимірник.

З метою забезпечення зрозумілості фінансової звітності для користувачів у ній обов'язково наводяться такі дані:

1) назва, адреса, банківські реквізити підприємства;

2) дата звітності й звітній період;

3) валюта звітності й одиниця її виміру;

4) інформація щодо звіт нього і минулого періоду;

5) облікова політика підприємства та її зміни;

6) консолідація фінансових звітів;

7) припинення (ліквідація) окремих видів діяльності;

8) обмеження щодо володіння активами;

9) участь у спільних підприємствах;

10) виявлення помилок в минулих періодах та їх коригування;

11) переоцінка статей фінансових звітів;

12) інша інформація, розкриття якої передбачене стандартами обліку.

Інформація у фінансовій звітності, яка стосується підприємства, включає:

1) назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країна, місце реєстрації, адреса);

2) короткий опис основної діяльності;

3) назву органу управління, у виданні якого перебуває підприємство, або назву материнської компанії;

4) середню чисельність персоналу протягом звітного періоду.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів статей звітності та методів обліку щодо окремих статей звітності.

Облікова політика відображає сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Знову ж таки метою облікової політики є забезпечення складання звітності.

Облікова політика ґрунтується на таких якісних характеристиках обліку та звітності:

- зрозумілість наведених показників;

- однозначність тлумачення інформації користувачам за умови, що вони мають достатній рівень знань і зацікавлені у сприйманні цієї інформації;

- достовірність, відсутність помилок, які здатні вплинути на прийняття рішень;

- порівнянність інформації за різні періоди та різними підприємствами.

Особливої уваги заслуговує висвітлення облікової політики, яка розкривається шляхом опису принципів оцінки статей звітності, інформації, що підлягає розкриттю безпосередньо у фінансових звітах або примітках до них.

У примітках до фінансових звітів розкривається:

- облікова політика підприємства;

- інформація, яка безпосередньо не наведена у звітах, але є обов'язковою за відповідними статтями;

- інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідної для розуміння доречності наведених даних.

Додаткова інформація має важливе значення для юридичних та фізичних осіб, які повинні отримати максимум інформації про умови та ведення бізнесу. Це стосується не лише кількісних даних, а й якісних характеристик: іміджу підприємства, його історії, методів управляння, динаміки розвитку тощо.

Фінансова звітність складається з таких форм:

- балансу;

- звіту про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіту про власний капітал;

- приміток до річної фінансової звітності.

У сукупності ці звіти достатньо характеризують господарську діяльність, фінансові результати й фінансовий стан підприємства, а при ретельному аналізі показників користувачі можуть виявити позитивні чи негативні тенденції явищ і процесів, що відбуваються на підприємстві. В той же час показники собівартості продукції, рентабельності, витрат у розрізі окремих видів продукції у звітах не наводяться, оскільки становлять комерційну таємницею, тому користувачеві доводиться приймати рішення в умовах певного рівня ентропії (невизначеності), що посилює ризик з вкладання капіталу в інвестиції. Користувачі збирають додаткову інформацію про підприємство, яке їх приваблює, з різних джерел (приміток до фінансової звітності, публікацій у пресі, відгуків конкурентів, даних рейтингів серед споріднених підприємств, додатків до звітів тощо). Додаткова інформація якоюсь мірою зменшує рівень ентропії та ризику.

Стандартна фінансова звітність розробляється таким чином, щоби задовольнити всіх користувачів необхідною інформацією, але це завдання нереальне з огляду на різні інтереси кожного з них. Доводиться йти на компроміс і розкривати у звітах найсуттєвішу інформацію про діяльність підприємства, а кожний користувач вибирає для себе ті показники, які його цікавлять.

Інформація у звітах відбиралася протягом тривалого часу, пройшла перевірку практикою у розвинутих країнах світу й відображає рівень розвитку економіки і суспільства.

Форми звітності доводяться до зацікавлених осіб через опублікування в пресі, а тому звітність можна вважати одним із інститутів суспільства, який забезпечує функціонування економіки країни. Фінансовий облік стає атрибутом і показником рівня розвитку суспільства і людства загалом. Про це свідчить те, що з 1973 року формується модель обліку міжнародного рівня, розробляються міжнародні стандарти обліку, які знаходять визнання переважної більшості країн світу.

Фінансова звітність у ринковій економіці служить засобом регулювання ринку цінних паперів, переливу капіталів і менш привабливих сфер діяльності більш привабливі, що сприяє оздоровленню економіки через розподіл фінансових ресурсів. Сьогодні фінансова звітність стає настільки значущою, що без неї не може функціонувати економіка інформатизованого суспільства, яке приходить на зміну індустріальному.

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" передбачено, що фінансова звітність складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до річної фінансової звітності.

Суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" повинні надавати:

1) річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності;

2) квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати. Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму річної звітності - Баланс і Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної і річної) для всіх підприємств встановлені Кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Річна - не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність (квартальна та річна) подається:

1) до державних органів статистики;

2) в органи, до сфери управління яких належить підприємство;

3) до інших державних органів (за наявності асигнувань з бюджету).

4) трудовим колективам за їх вимогою;

5) власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

При підготовці річного звіту керівництво підприємства повинно усвідомлювати відповідальність за складений звіт. Якісно складений та своєчасно оприлюднений звіт - це один зі способів залучення інвесторів, постачальників і клієнтів. Керівництво повинно розглядати цей звіт не як чергову звітність перед ще одним контролюючим державним органом, а передусім, як звіт про результати діяльності перед власниками підприємства.

Інакше кажучи, фінансова звітність відображає результати управління та вміння керівництва ефективно використовувати наявні ресурси господарюючого суб'єкта. При підготовці фінансової звітності велике значення має дотримання вимог значимості та суттєвості інформації.

Необхідно також забезпечити дотримання таких якісних характеристик:

1. Дохідливість та однозначне тлумачення інформації (зрозумілість).

Доступність звітності для розуміння користувачами, які мають достатні знання зі сфери ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство; дату складання звітності та звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження прав володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування; переоцінку статей форм фінансової звітності; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

2. Доречність. Звітність містить ту інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати оцінки, зроблені в минулому.

3. Достовірність. Інформація у звітності не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на економічні рішення користувачів. Достовірність, і одночасно, надійність, забезпечують дотримання наступних принципів і вимог ведення бухгалтерського обліку: правдиве відображення операцій і подій; необхідність відображення операцій і подій відповідно до їх

економічної сутності та реальності; відображення інформації у звітності без мети здійснення впливу на рішення користувачів для досягнення бажаного результату; обачність (обережність у процесі формування суджень, здійснення розрахунків); повнота (інформація не повинна містити пропусків).

4. Зіставність. Наявність можливості у користувачів порівнювати фінансові звіти за різні періоди, різних підприємств

Крім того, фінансова звітність повинна складатися із дотриманням вимог національних або міжнародних стандартів фінансової звітності, встановлених принципів організації обліку та звітності на підприємствах.

Всі звіти обов'язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

1.2 Нормативно-правова база, що регулює складання звіту про фінансові результати

Основними нормативно-правовими документами, що регулюють бухгалтерський облік та складання фінансової звітності є:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вiд 16.07.1999 № 996-XIV.

2. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вiд 11.05.2000 № 1707-III.

3. Закон України Про внесення зміни до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вiд 22.06.2000 № 1829-III.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності"

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 "Баланс" .

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати".

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів".

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 "Зобов'язання".

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 20 "Консолідована фінансова звітність".

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 29 "Фінансова звітність за сегментами".

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

Страницы: 1, 2