Догляд, збереження та перевезення собак. Особливості поведінки собак

Догляд, збереження та перевезення собак. Особливості поведінки собак

Догляд, збереження та перевезення собак

Догляд за службовими собаками, їх збереження

Догляд за службовими собаками включає такі зоогігієнічні заходи: щоденний огляд, вигулювання (моціон), чищення, миття, купання, захист собак від мух, кліщів, бліх тощо.

Щоденний огляд собак проводиться під час їх, догляду, перед і після використання у службі. Під час щоденного огляду увага звертається на загальний стан собаки, вгодованість, стан очей, вух, ротової порожнини, носа, лап, волосяного покриву тощо. У собак оглядаються: очі та їх слизова оболонка, за станом яких можна судити у відповідній мірі про стан їх здоров'я загалом; вуха - на наявність кліщів, вушної сірки та невеликих чужорідних предметів; ротова порожнина - щодо стану зубів та наявності чужорідних предметів між ними; ніс - на наявність виділень різного роду та стан вологості мочки носу; лапи - стан подушечок (наявність ран, чужорідних тіл у них тощо) і кігтів; волосяний покрив - загальний стан, наявність блиску, випадання волосся, ураження шкірними паразитами тощо; пульс - нормальний пульс у дорослого собаки має частоту 70-120 ударів на хвилину (підрахування пульсу проводиться на стегновій артерії внутрішньої поверхні стегна або безпосередньо за поштовхами серцевого м'яза на грудній клітці позаду лівої лопатки).

У разі виявлення під час огляду собаки ознак його захворювання кінолог повинен негайно доповісти про це безпосередньому начальнику, а останній - начальнику підрозділу й у службу ветеринарної медицини.

Вигулювання собак (моціон) проводиться 2-3 рази на добу в час установлений розпорядком дня. Тривалість кожного вигулювання має бути не менше 15-20 хвилин.

Щоденні прогулянки з собакою обов`язкові. Рухи вкрай необхідні для їх здоров`я. Вони покращують обмін речовин, сприяють хорошому апетиту й посилюють кровообіг. Вигулювання, вільний рух необхідні як молодим, так і дорослим собаками. Здавна визнано, що рух є найкращим способом попередження багатьох захворювань. Моціон сприяє загартуванню організму та підвищенню його стійкості до захворювань.

Під час групового вигулювання собак кожному спеціалісту визначається окрема ділянка місцевості. Собаки вигулюються на довгому поводі або без повода, а найбільш агресивні - у намордниках. Під час прогулянок кінолог дає змогу собаці побігати, пострибати, пограти та стежить, щоб він не їв знайдений корм, харчові залишки тощо.

Чищення собак проводиться для видалення зі шкірного покриву відмерлих клітин шкіри, уламків волосся, пилу та бруду. Чищення проводиться 1-2 рази на добу (ранком та (або) ввечері), між вигулюванням та годівлею собак. Якщо собака забруднився, він піддається додатковому чищенню.

Інвентар для чищення собак призначений для догляду за кожним собакою і закріплюється індивідуально. В інвентар для чищення собак входять: гребінь, щітки, скребниця, суконка, чиста біла ганчірка.

Щітки застосовуються волосяні, з достатньо щільним і пружним волоссям. Над спинкою щітки закріплений ремінець, у котрий просувається рука для тримання.

Гребінець можна застосовувати алюмінієвий, пластмасовий, дерев`яний, з рідкими закругленими зубами.

Скребниця використовується звичайно кінська.

Чиста ганчірка застосовується розміром 10х10 см із білої бавовняної тканини. В якості суконки застосовується шматок грубого сукна розміром 20х40 см.

Гребінь служить для розчісування шерсті, щітка - для чищення шерсті та шкіри, скребниця - для чищення щітки в міру її забруднення (волоссям, лупою, пилом тощо) під час чищення, суконка - для протирання та пригладжування шерсті після чищення, а чиста ганчірка - для протирання очей, вушних раковин.

Інвентар для чищення собаки необхідно підтримувати в суворій чистоті, а також один раз на місяць піддавати профілактичні дезінфекції.

Кожен предмет інвентарю маркується номером вольєра собаки, за яким він закріплений. Інвентар для чищення собак зберігається у спеціальних шафах.

Чищення собак проводиться для видалення зі шкірного покриву відмерлих клітин верхнього шару шкіри, уламків волосся, пилу та бруду. Чищення оберігає собак від різноманітних шкірних захворювань, оскільки забруднена шкіра є сприятливим поживним середовищем для хвороботворної мікрофлори. У той же час пил, бруд, лупа, випале волосся, шкірні виділення накопичуються на шкірі, порушуючи правильне регулювання тепловіддачі. Здорова, неушкоджена шкіра є надійним захисником організму від проникнення в неї різноманітних патогенних мікробів. Легке подразнення нервових закінчень шкіри, що відбувається під час чищення посилює приплив крові, що призводить до загального покращення життєдіяльності організму, підвищує працездатність собаки.

Чищення проводять поза приміщенням, на чистому повітрі.

Перед чищенням собака ставиться на коротку припону. Кінолог проводить щоденний огляд і приступає до чищення собаки в такій послідовності: спочатку шерсть розчісується гребенем та чиститься щіткою, потім волос протирається та пригладжується вологою суконкою і в кінці за необхідності протираються очі, вуха, статеві органи й анальний отвір чистою ганчіркою чи ваткою.

Техніка чищення. Кінолог стає зліва від собаки і розчісує його шерсть гребенем. Робиться це за напрямком росту волосся, інакше можна спричинити собаці біль чи подряпати шкіру, до чого собака дуже чутливий. Розчісування волосяного покриву починають з голови, потім переходять послідовно на шию, тулуб, хвіст та кінцівки. У собак, що мають густий підшерсток, необхідно стежити за тим, щоб при розчісуванні він не видирався. Сплутану та зваляну шерсть у довгошерстих собак перед її розчісуванням слід ретельно розібрати руками, а у складних випадках - розмити теплою водою з милом. Якщо ж ці заходи не допомагають, необхідно обережно підстригти зваляні та сплутані місця уздовж росту волосся.

Після розчісування волосся переходять до чищення його та шкіри щіткою в тій же послідовності, що й при розчісуванні гребенем, з тою лише різницею, що при чищенні щіткою слід водити не тільки в напрямку волосся, але і проти. Починають чищення з лівого боку, потім переходять на правий, при цьому щітку тримають у правій руці, а скребницю - в лівій. Спочатку щіткою роблять 2-3 змахи з великим натисканням по шерсті, а потім 1-2 проти шерсті.

Після 3-5 таких комплексних рухів щітку (при чищенні пил, лупа, волосся поступово забруднюють щітку) в стороні від собаки очищують скребницею, а скребницю в міру забруднення періодично очищають легким постукуванням об невеликий спеціальний дерев`яний брусок чи собаков'язь (стовпчик для прив`язування і чищення собаки).

При чищенні необхідно звертати увагу на ті місця, котрі собака не може чистити сам (голова, шия тощо). Якщо собака сильно забруднений, то попередньо його чистять джмутом із соломи чи сіна, а потім щіткою. Не можна з цією метою використовувати скребницю, оскільки це викликає подразнення шкіри і може призвести до її захворювання.

Після чищення щіткою шерсть чистять вологою суконкою так же, як і щіткою, для чого її попередньо змочують у воді й добре вижимають, щоб вона була злегка волога. У міру забруднення суконку миють у воді й вижимають. По закінченні чищення суконкою пригладжують волосся у їх природному напрямку, після чого шерсть стає гладкою та лискучою. Очі та вуха обережно протирають чистою білою ганчіркою чи ватою.

Сильно збудливих, агресивних та боязких собак привчають до чищення поступово, спочатку просто погладжуючи собаку щіткою чи рукою і тільки в міру звикання собаки приступають до його чищення. Якщо собака злий і не дає себе чистити, то перед чищенням на нього надягають намордник.

Особливої обережності слід дотримувати при чищенні собак у період линяння (осіннього та весняного), коли шкіра собаки дуже чутлива. Прагнення скоротити період линяння за допомогою насильного видалення шерсті, що змінюється, недопустиме, оскільки це може призвести до захворювання шкіри. Не можна чистити собаку одразу після роботи (використання в охороні кордону, тренування тощо) та годування.

У собак світлого забарвлення на суглобах кінцівок іноді утворюються жовті плями від лежання на забрудненому місці. Ці плями видаляються обережним замивання теплою водою з милом.

По закінченні чищення інвентар очищається від пилу і кладеться на місце в шафу, а на місці чищення проводиться ретельне прибирання.

Миття собак у літню пору проводиться двічі на місяць на відкритих і захищених від вітру та пилу місцях, а зимою один раз на 2-3 місяці в теплих приміщеннях, де є можливість обсохнути. Вода має бути теплою (приблизно 35-40 градусів). Для миття собак використовується спеціальний шампунь або мило. Зимою після миття собаку витирають чистою сухою ганчіркою і до повного висихання тримають у теплому приміщенні. Улітку після миття собаку слід лише поводити на поводі до повного обсихання.

Миття собак також є корисною фізіологічною процедурою, оскільки при чищенні щіткою чи суконкою не можна добитися повного видалення пилу, лупи та виділень сальних залоз. Частота миття залежить від пори року й умов, у котрих собак утримується та застосовується у службі з охорони кордону. Узимку, коли немає пилу, собак достатньо мити один раз на 2-3 місяці. Улітку, коли пилу більше, собаку миють кожен місяць, а в жаркі, сухі, пильні місяці - 2 рази на місяць. Разом з тим установлено, що більш часте миття може викликати в собаки надмірну сухість волосся, їх ламкість, розрихлення епідермісу шкіри та різні шкірні захворювання.

Влітку собак миють поза приміщеннями на відкритих, захищених від вітру й пилу майданчиках, а взимку - у закритих теплих приміщеннях, де є можливість для обсихання помитого собаки. Вода для миття застосовується тепла (приблизно 35-40 градусів). Мило використовують звичайно господарське, туалетне чи рідке, а при митті собак, від котрих погано пахне, до води доцільно додавати 1%-ний розчин креоліну. Порядок миття такий: шерсть собаки добре змочують водою, потім намилюють милом; енергійними рухами долоней та пальців мило на шерсті збивається в піну, котра потім ретельно втирається в шерсть. Через 3-4 хвилини мильна піна змивається теплою водою. Потім уся процедура повторюється ще раз. Суворо забороняється залишати на тілі собаки незмиту піну, бо це викликає подразнення шкіри з подальшим її захворюванням. Якщо використовується зелене мило, то його спочатку розводять у теплій воді, а вже цією водою змочують собаку, збивають у піну мило, розчинене у воді, а потім добре змивають піну з тіла собаки. У кінці миття собаку обливають чистою водою кімнатної температури. Для змочування шерсті, а потім змивання мильної піни можна використовувати саморобні щітки з системою подачі води за допомогою гумового шлангу.

Взимку після миття собаку обтирають руками, дають йому можливість встряхнутися, а потім витирають чистою сухою ганчіркою. Для подальшого обсихання собаку витримують у теплому приміщенні.

У літній час собак після миття не витирають, тому що собака, як правило, енергійним встряхуванням видаляє з себе залишки вологи. Для повного обсихання собаку слід лише поводити на повідку, не дозволяючи йому лягати.

При митті собаки з метою дезінфекції шкіри (наприклад, при виявленні бліх, вошей) у воду додають креолін з розрахунку 1 стакан креоліну на відро води для дорослих собак.

Купання собак здійснюється з дозволу начальника підрозділу і під керівництвом начальника кінологічного відділення (групи). Купання собак проводиться літом у водоймищах з проточною і чистою водою при температурі навколишнього середовища +200 та вище. Тривалість купання собак починається з 3-5 хвилин і доводиться до 15 хвилин. Купати собак забороняється одразу після служби, тренувань та годування.

Купання загартовує організм тварини, сприяє очищенню шкіри, посилює обмін речовин в організмі, сприятливо впливає на здоров`я та працездатність собаки.

Під час купання кінолог навчає собаку плавання, що дуже важливо при використанні його в охороні кордону на морських, озерних та річкових ділянках.

Купання собак проводять у водоймах із проточною водою при температурі біля +20 градусів та вище. Купання краще проводити вранці або в кінці дня перед годуванням собак із таким розрахунком, щоб шерсть могла обсохнути до проведення тренувань чи використання на службі.

Тривалість купання нарощують поступово, починаючи з 3-5 хвилин і доводять до 15-хвилинної тривалості. У теплу погоду собак купають щоденно. Місце для купання собак обирають нижче за течією від людських купалень та місць водопою худоби. Береги повинні бути пологими, зручними для спуску та підйому.

Купання собак здійснюється з дозволу начальника відділу прикордонної служби (прикордонного поста) і проводиться під керівництвом начальника відділення. Перед купанням перевіряється, чи немає не берегу або в воді гострих, колюче-ріжучих предметів та ін.

Купання проводиться вільно чи на довгому повідку (у залежності від загальної слухняності собаки та розміщення водойми).

Для привчання собак до купання кінологи спочатку заводять їх у водойму, потім кидають апортувальний предмет і наказують собаці його принести. Кидання апорту повторюють кілька разів (з кожним разом усе далі).

Забороняється собаку купати одразу після повернення його з занять, тренувань та служби, оскільки собака перед купанням не повинен бути розгарячений, інакше його можна легко застудити. Не можна примушувати собаку бігти до місця купання, його треба вести туди кроком. Категорично забороняється купати собаку одразу ж після годування.

Якщо собаку купають удень, коли дуже жарко, то перед пусканням у воду необхідно мочити йому голову водою. Після виходу з води собаці не дають лягати, валятися, качатися по землі. Для того, щоб він обсох, його водять поруч із собою на повідку.

За відсутності водойми купання заміняють обливанням прохолодною водою зі шлангу, відра, лійки, чайника. Обливання слід проводити в напрямку спереду назад.

Підстригання собаки допускається тільки при шкірних захворюваннях і тільки за вказівкою ветеринарних спеціалістів частини.

Обрізання кігтів собакам робиться кусачками чи ножицями, після чого нерівності рога кігтя відшліфовуються напилком чи шматочком наждачного паперу. Обрізуються кігті в собак, котрі мало рухаються, оскільки відрослі кігті заважають руху, утруднюючи його. У службових собак відростання кігтів буває тривалим захворюванням і за відсутності руху з різних причин.

З метою убезпечення собак від теплових ударів у приміщеннях знижують вологість, збільшують швидкість руху повітря (поліпшують звичайну вентиляцію) та уникають скупченого розміщення тварин (додержують гігієнічних норм розміщення), вволю поять прохолодною водою.

Перевезення службових собак

Службові собаки перевозяться в одиночному порядку, у складі групи або підрозділу. Для перевезення службових собак можуть бути використані різні види транспортних засобів. Найчастіше собаки перевозяться автомобільним і залізничним видами транспорту.

Собаки перевозяться у супроводі кінологів, за якими вони закріплені, або під наглядом спеціально призначених для цього осіб (коли собаки перевозяться у вантажних вагонах).

Один кінолог може перевозити одну або дві собаки (якщо собаки не проявляють агресію до нього або один до другого). Під час перевезення собак у транспортних засобах вони мають бути між ніг кінологів (біля них) або в клітках (боксах).

Особи, що організують перевезення собак, зобов'язані забезпечити персонал, який залучається до цього заходу, належним спорядженням, інвентарем для догляду, годування та напування собак, а в передбачених випадках - будками або боксами.

У всіх випадках вивозу собак будь яким видом транспорту за межі району, області чи країни необхідно мати ветеринарне свідоцтво (форма 1), видане закладом ветеринарної медицини. Без ветеринарного свідоцтва, хворих та нещеплених тварин перевозити забороняється.

Не пізніше як за 1,5-2 години до виїзду годування собак має бути закінчено.

На тривалих зупинках собак вигулюють, годують і напувають.

Під час перевезення собак необхідно дотримувати таких застережних заходів:

під час посадки у транспортний засіб кінолог піднімається за собакою, під час висадки першим спускається кінолог (кінолог може допомагати собаці, а інколи заносити або виносити його із засобу на руках);

посадка і висадка з вантажної автомашини проводиться через відкритий задній борт;

поруч із сильно збудженими та злими собаками доцільно розміщувати більш спокійних і менш злих собак, самців із самками тощо;

під час руху транспортних засобів кінологи тримають собак на короткому поводі, а тих що не заспокоюються і продовжують проявляти агресію, - у намордниках (крім тих собак, що перевозяться в клітках або у контейнерах);

під час перевезення собак кінологи повинні постійно слідкувати за ними, не залишати їх без нагляду, вчасно запобігати небажаним діям собак.

Перевезення персоналу із собаками в автотранспорті має здійснюватися за таких умов:

автотранспорт має бути справним та чистим, у кузові не повинно бути предметів, які можуть травмувати собак;

автомобіль має бути обладнаний лавками (на висоті не менше 75 см від верхнього краю борту) для сидіння військовослужбовців, що перевозять собак, тентом і трапом для посадки й висадки кінологів із собаками, а бортові запори - надійними;

місця постійної посадки й висадки персоналу із собаками обладнуються спеціальними естакадами;

перед посадкою й висадкою собак з вантажного автомобіля простір між днищем кузова і відкинутим заднім бортом закривати гумовою стрічкою або куском цупкого брезенту;

на кожний автомобіль призначається старший, який відповідає за виконання всіх правил перевезення;

відповідальним за дотримання порядку серед персоналу в кузові під час руху призначається старший кузова;

начальник, який організує перевезення, під час інструктажу водія і старшого машини повинен указати мету, маршрут, порядок, швидкість та час руху, а також заходи, яких слід дотримуватися під час перевезення собак;

у разі перевезення військовослужбовців із собаками в автомашинах їх кількість не повинна перевищувати 16, (14 і 4), при нормі перевезення 24 (21 і 6) військовослужбовців;

кінологи у транспортних засобах розміщуються так, щоб собаки не дихали повітрям з домішками пилу та чадного газу, що негативно впливає на їх працездатність;

під час перевезення собак в автомашині вони повинні утримуватися на поводі і бути в наморднику (тільки собаки великих порід);

під час тривалого перевезення собак автотранспортом робляться зупинки для вигулювання, відпочинку, годування та напування собак: через 2-3 години - на 10-20 хвилин; 6-8 годин - на 1-2 години; 14-16 годин - на 6-8 годин.

Залізницею собаки перевозяться згідно з нормативними актами Міністерства транспорту та зв'язку України. На зупинках поїду 10 хвилин і більше собаки по черзі вигулюються.

У літаках вітчизняних й іноземних авіакомпаній собаки перевозяться в боксах для перевезення тварин, у вертольотах і літаках відомства - поруч із кінологом.

Особливості поведінки собак

Багато дресирувальників замислюються над питанням, чи здатний собака за згадками в якій-небудь відповідній ситуації діяти найбільш розумно, не дивлячись на відсутність асоціативного досвіду і на те, що його вроджені інстинкти не можуть допомогти йому у виборі найкращого способу дій. Чим краще дресирувальник навчиться розуміти свого собаку, тим точніше зможе аналізувати його дії, тим ясніше нам стане, що собака не є розумною істотою в тому розумінні, як ми те розуміємо. Разом з тим, він володіє достатньо явно вираженими, але індивідуально зовсім різними здібностями об'єднувати вигідні для себе ситуації і накопичений досвід із тим, що він робив, - задумано або випадково - до даних подій або одночасно з ними.

Кожний дресирувальник, розуміючи поведінку свого собаки, знає, як важливо точно інтерпретувати зміст різних дій людини, якщо тільки вони порівняно регулярно випереджали події, що мали для даної тварини відповідне значення.

Безумовно, такі події могли бути і приємними, і неприємними. Якщо асоціації пов'язані з приємними подіями, то собака робить усе можливе, щоб прискорити його наближення; якщо ж асоціації не приємні, собака прагне всіма способами обминути ситуацію, яка її викликає. Це дозволяє йому уникнути саму неприємну подію.

Часто говорять, що собака розумний. Насправді «розумний» собака сильний своїм досвідом. Молоді собаки недосвідчені і мудрими їх не назвеш. Вони ще не встигли набути той досвід і ті асоціації, які є попередником для поведінки, що сприймається ними в повсякденному житті як вияв собачого «розуму». Деякі собаки мають здібність дуже уважно слідкувати за довкіллям. Спокійний собака здатний отримувати багато асоціацій безпосередньо від людини, тоді як жвавий і рухомий у виграші тільки тоді, коли щось відбувається на місцевості. Асоціативний світ у кімнатного собаки, порівняно, бідний. «Розум» кімнатного собаки найбільш розвинений власне в спокійних особин. Собаки, що постійно проживають вдома, вміють вибирати із людської мови найрізноманітніші асоціації приємних або не приємних властивостей. Почувши знайомі слова, тварина «згадує» знайомі ситуації у всіх деталях. Майже всі кімнатні собаки досить точно реагують у крайньому разі на десяток слів. Але можна навчити тварину «розуміти» і десятки, а за даними американського вченого Скотта, навіть біля сотні слів. У будинку господаря собака чує людську мову і за її відтінками, навіть за окремими словами може скласти уяву про наміри людини. Господарі кімнатних собак частіше «розмовляють» із своїми улюбленцями.

Без якого б то не було цілеспрямованого навчання собаки переважно розуміють зміст тих слів, які часто вживаються при годуванні або вигулюванні, або, скажімо, на полюванні в певних повторних ситуаціях. Дуже швидко собака привчається реагувати на слова, які асоціюються в нього з небезпекою або попередженням, так само як на ситуації, що викликають агресивність.

Собака, раз познайомившись з людиною, пам'ятає її все життя. Якщо ж хтось обійшовся з ним погано, він вряд чи забуде образу і довго буде з недовірою ставитися до кривдника.

Здатність до самостійного навчання для собаки, як і для тварин загалом, не менш важлива, ніж асоціативне мислення, вони знаходяться в тісному зв'язку. Відомим, хоча і не самим найприємнішим з точки зору людини способом вираження такого «самонавчання» є набуте вміння собаки просити харчі.

Усі закликаючі дії, обумовлені переважно вродженими інстинктами, та набуті посередництвом самонавчання інстинкти можуть деколи зовсім випадково виконувати функцію заклику. Оскільки можливо, що одні собаки користуються закличними діями і голосами інших, а ті у свою чергу повторюють третіх, і оскільки до вроджених інстинктів можуть примішуватись набуті, закличні дії собак відрізняються значними різновидами. З цієї причини їх деколи важко розшифрувати.

Собака нездатний повторювати рухи і дії людини. Його потенційного примітивного мислення, що базується на зовнішніх подразниках, для цього недостатньо.

Собака реагує на кличку - це результат самонавчання тварин і навчання людиною. Тварина часто зв'язує відтворену людиною комбінацію звуків з тим, що його гладять, або з тим, що в обстановці, яка потребує настороженості, відбувається щось приємне. Ми навчаємо наших собак реагувати на кличку, нагороджуємо їх ласощами за те, що вони відповідають на оклик і підходять до нас. При навчанні собак потрібно дотримувати принципу: за успішно виконану вправу терміново нагороджувати. Але пам'ятайте - якщо вправа не принесла успіху, собаку не можна карати, бо сама по собі «безрезультативність», у порівнянні з успіхом, за який тварину нагородили, і є стимулом навчити собаку. Карання за невдалу спробу відіб'є у собаки бажання виконувати необхідні для навчання завдання, що зведе на ніщо успішне тренування. Разом з тим, коли собаку навчають не робити чогось, а він не слухається, слід удаватися до м'якого мотивованого покарання. Неважко виробити в нього асоціацію між діями, які він не повинен здійснювати, але все ж здійснює, хоч і з дискомфортом або неприємним відчуттям. Якщо такий зв'язок виник і укріпився, собака відвикає чинити так, як це непотрібно. Безумовна потреба до такого роду навчання полягає в тому, що покарання повинно відразу йти за непослухом. Собака відразу без труднощів пов'язує покарання з тією чи іншою ситуацією або місцем, але не завжди з власним вчинком. Це потрібно мати на увазі, караючи тварину. Покарання не повинно бути суворим, але важливо, щоб собака хоча б на мить відчув неприязнь до всього, що пов'язано з цією подією. Далі можна сказати, що в собаки відмінна пам'ять. Його спостережливість також напрочуд добра, хоча базується на інших, ніж у людини, сприйняттях, але в нього відсутня здатність до повторення. У той же час він має добре розвинену здатність під впливом зовнішніх відчуттів і власного настрою опиратися на пов'язані з ними спогади, у тому числі й такі, котрі засновані на дуже давньому досвіді. Це дозволяє йому вирішувати прості завдання і використовувати спогади в нових обставинах. З іншого боку, йому швидше за все не під силу у своїй уяві міняти місцями або якось видозмінювати предмети, щоб вирішити те або інше завдання. Тварини не в змозі також використати свої спогади як відправну точку для дій, які знаходяться за межею звичайних інстинктивних і набутих ним. У собаки повністю відсутня здатність усвідомлювати характер наслідків тієї або іншої дії, фізіологічне для нього доступної, яка не стимулюється вродженими реакціями. Зате згадка, викликана якою-небудь успішною дією, послужить йому і в іншій зовсім відмінній ситуації і може виявитися основою для дій зовсім іншого роду. Один і той самий предмет і одне і те ж середовище в житті собаки можуть мати зовсім інше значення, і це залежить від стану тварини. Напевне, різне навколишнє середовище і різні предмети собаки сприймають і запам'ятовують як окремі відчуття або як комбінацію відчуттів, які можуть викликатися найрізноманітнішими асоціаціями.

Страницы: 1, 2