Реферат: Рейтинг банков

Реферат: Рейтинг банков

Зміст

Вступ..........................................................................3

Мета і завдання аналізу активів банку та його інформаційне забезпечення........4

Аналіз динаміки, складу і структури активів банку..............................9

Аналіз якості активів.........................................................10

Рейтингова система оцінки фінансового стану банків (система CAMEL)..........12

Методика оцінки сукупного рейтингу банку......................................12

Список використанної літератури...............................................14

Вступ

Не зважаючи на загальні тенденції в складі і структурі активів, кожний банк

повинен прагнути до створення раціональної структури активів, яка залежить

насамперед від якості активів. Якість активів визначається їхньою

ліквідністю, обсягом ризикових активів, питомою вагою критичних і

неповноцінних активів, обсягом активів, що дають дохід.

Актив балансу розглядається як з точки зору складу та цільового використання

фінансових ресурсів за об’єктами їх розміщення в активах банку, так і з точки

зору витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою

отримання доходів. Ці напрямки досліджень дозволяють оцінити ліквідність та

доходність банку.

Основними показниками, які дозволяють оцінити достатність високоліквідних

активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт

миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і

робочих активів банку.

При оцінці цих коефіцієнтів необхідно пам’ятати, що надто високі значення їх

негативно впливають на доходність банку, а занадто низькі свідчать про

погіршення надійності банку.

Підсумкова система оцінки стану банку робиться на підставі результатів

аналізу його діяльності за рейтинговою системою CAMEL.

інформаційне забезпечення

Фінансовий стан банку характеризується розміром і структурою капіталу і

зобов’язань та їх розміщення у його активах. Він проявляється у рівні

ліквідності, платоспроможності і фінансовій стійкості і визначає діяльність

банку у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується розміром та

структурою його необоротних активів, що формуються за рахунок готівкових

фінансових ресурсів (як власних, так залучених та позикових). Обгрунтоване

оптимальне розміщення фінансових ресурсів є одним з найважливіших принципів

забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності і ліквідності банку.

Під керуванням активами розуміють шляхи і порядок розміщення власних засобів.

Стосовно комерційних банків – це розподіл на готівку, інвестиції, позички й

інші активи. Очевидним рішенням проблеми розміщення коштів є “купівля”

активів (надання позичок і інвестицій), що можуть принести найвищий прибуток

при тому рівні ризику, на який здатно піти керівництво банку.

Аналіз активів комерційного банку припускає аналіз структури його активних

операцій і оцінку економічної діяльності і ризикованості окремих операцій.

Аналізуючи напрямки використання засобів, порівнюють отриману інформацію з

аналогічними даними інших банків, а також відзначають зміни протягом

досліджуваного інтервалу часу. Кількісний аналіз на підставі даних балансу

комерційного банку й аналітичного обліку є одним з основних етапів аналізу

структури активів. При цьому визначають питому вагу різних статей активу

балансу і їхню значимість для банку.

Не зважаючи на загальні тенденції в складі і структурі активів, кожний банк

повинен прагнути до створення раціональної структури активів, яка залежить

насамперед від якості активів. Якість активів визначається їхньою

ліквідністю, обсягом ризикових активів, питомою вагою критичних і

неповноцінних активів, обсягом активів, що дають дохід.

Необхідно знати долю виданих позичок у всіх притягнутих банком засобах, щоб

правильно оцінити кредитну політику комерційного банку. Одним із важливих

етапів аналізу активних операцій є оцінка їхньої ризикованості. Необхідно

оцінити методи керування активними операціями і з’ясувати, чи досить

створено в банку резервів. Тому активи банку можна класифікувати з погляду

ступеня ризику. Необхідний також і якісний аналіз кредитних вкладень

комерційного банку, що припускає детальний розгляд кожного кредитного договору

окремо, термінів, сум, об’єктів кредитування, можливих ризиків.

Аналіз таких даних дозволяє робити висновки про якість кредитного портфеля.

Для забезпечення щоденної спроможності банку відповідати за своїми зобов’

язаннями структура активів комерційного банку повинна відповідати якісним

вимогам ліквідності. За цією метою всі активи банку розділяються на групи за

ступенем ліквідності, залежно від терміну погашення. Активи банку поділяються

на високоліквідні активи (тобто активи, що забезпечують миттєву ліквідність),

ліквідні активи, активи довгострокової ліквідності.

“Активи – це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій,

використання яких, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної

вигоди.” [8, с.80]. Це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні

банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому доход.

Активи виступають у вигляді:

- готівки в національній або іноземній валюті в касі банку;

- фінансування капітальних вкладів;

- вкладення ресурсів в цінні папери;

- придбання іноземної валюти;

- витрати держбюджету;

- кредитні операції;

- дебіторська заборгованість;

- основні засоби;

- господарчі витрати, тощо [1, ст. 30 ].

До активів миттєвої ліквідності (високоліквідних) належать: готівка і прирівняні

до неї кошти, кошти на рахунках у центральному банку, державні боргові зобов

’язання, кошти на коррахунках, вкладення в облігації внутрішньої валютної

позики, за відрахуванням коштів, які надходять на оплату валютних акцій, і

коштів, які надходять на коррахунки банку від реалізації цінних паперів. Ці

кошти належать до ліквідних, оскільки підлягають у разі потреби негайному

вилученню з обороту банку.

До складу ліквідних активів належать, окрім перерахованих високоліквідних

активів, усі кредити, видані кредитною організацією в національній та в

іноземній валютах, із терміном погашення протягом найближчих 30 днів (крім

пролонгованих хоча б один раз і знову виданих кредитів на погашення раніше

виданих позичок), а також інші платежі на користь кредитної організації, які

підлягають перерахуванню протягом найближчих 30 днів (дебітори, а також суми

переплати, які підлягають поверненню кредитній організації на звітну дату з

фонду обов’язкових резервів).

До активів довгострокової ліквідності належать всі кредити, видані кредитною

організацією в національній та іноземній валюті, із залишковим терміном

погашення понад рік, а також 50% гарантій і поручництв, виданих банком на

термін дії понад рік, кредити прострочені, за відрахуванням позичок,

гарантованих урядом, під заставу цінних паперів, під заставу дорогоцінних

металів.

Встановлюючи раціональну структуру активів, банк повинен виконувати вимоги до

ліквідності і, отже, мати достатній розмір високоліквідних, ліквідних та

довгостроково-ліквідних засобів стосовно зобов’язань, з урахуванням

їхніх термінів, сум і типів, і виконувати нормативи миттєвої, поточної та

довгострокової ліквідності.

Норматив миттєвої ліквідності розраховується як відношення суми високоліквідних

активів банку до суми її зобов’язань по рахунках до запитання.

Норматив поточної ліквідності являє собою відношення суми ліквідних активів

кредитної організації до суми його зобов’язань по рахунках до

запитання і на термін до 30 днів.

Норматив довгострокової ліквідності визначається як відношення виданих банком

кредитів з терміном погашення понад рік до капіталу кредитної організації і

зобов’язань понад рік.

Ці нормативи застосовуються в процесі управління активами. Але найголовніше

для побудови раціональної структури активів банку – витримати співвідношення

між ліквідними і сумарними активами.

Зважування активів за ступенем ризику провадиться шляхом множення залишку

коштів на відповідному балансовому рахунку (рахунках) або їхньої частини на

коефіцієнт ризику (у %), поділений на 100. Практично всі банківські активи

піддаються певному ризику. Ступінь ризику своїх активів банк повинен

визначати і підтримувати на рівні, який відповідає чинному законодавству і

політиці банку щодо цього. На підставі результатів вивчення структури активів

банку можна аналізувати різні види ризику.

Метою аналізу активів банку є, з одного боку оцінка раціональності фактичної

структури активів з точки зору забезпечення прибутковості та стабільності

роботи банку, а з іншого визначення шляхів її оптимізації і узагальнюючої

оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу

банку.

Мета аналізу активів банку конкретизується у таких завданнях:

Ø дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів та структури активів;

Ø дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів і структури

доходних і недоходних активів;

Ø дослідження та оцінка якості активів;

Ø дослідження та оцінка якості “кредитного портфеля” за

класифікаційними видами кредитів;

Ø дослідження та оцінка “портфелю цінних паперів”;

Ø дослідження та оцінка іммобілізованих активів в дебіторську

заборгованість, капітальні вкладення та інше;

Ø узагальнююча оцінка активів і визначення шляхів оптимізації їх

структури.

Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з:

Ø правової інформації, що міститься в законах, які регулюють

економічну діяльність банку;

Ø директивна інформація, що містить у постановах Кабінету

Міністрів, Центральних банків, наказів Міністерства фінансів та інших

міністерств і відомств;

Ø нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках

галузевих. Відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;

Ø інформація бізнес-планів та прогнозів;

Ø обліково-економічна інформація, яка є основним видом

фактографічної інформації.

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є, як

зазначалося раніше, його баланс, у якому відображено всю інформацію про

наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та

склад зобов’язань контрагентів перед банком та зобов’язань банку перед

контрагентами.

Актив балансу розглядається як з точки зору складу та цільового використання

фінансових ресурсів за об’єктами їх розміщення в активах банку, так і з точки

зору витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою

отримання доходів. Ці напрямки досліджень дозволяють оцінити ліквідність та

доходність банку.

У процесі аналізу слід заважити на те, що загальна вартість активів банку

визначається за балансом як різниця між сумою залишків усіх категорій активів

та сумою усіх резервів, створених під можливі збитки від кредитно-

інвестиційних та інших видів діяльності банку.

У балансовому звіті і примітках комерційного банку активи згруповано за

цільовим використанням та ступенем ліквідності.

Першим джерелом на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових

потреб клієнтів є готівка. До цієї групи активу належать – валюта, монети і

банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках

в Центральному банку. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму,

оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечую невеликий

відсотковий доход. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у

ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених

та термінових зобов’язань.

Аналіз динаміки, складу і структури активів банку

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів,

спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться у

розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Загальний аналіз активів банку грунтується на застосуванні методик

вертикального та горизонтального аналізу (як і при аналізі пасивів), які

передбачають обчислення та подальшу оцінку наступних показників:

§ процент співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

§ абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);

§ темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.

В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначається питома

вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем

доходності, а також склад та структура кожного виду активів. Результат цього

аналізу використовується в процесі оцінки якості складу активів та їх

оптимізації.

Горизонтальний або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в

цілому і окремих їх видів у часі, визначити певні тенденції їх зміни або

тренда.

Аналіз якості активів

Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності і правильності

відображення їх вартості у звітному банку.

Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних і

непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів

відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-

інвестиційною системою. До непродуктивних відносяться капіталізовані активи,

нематеріальні активи, дебіторська заборгованість, та збитки. Це вказує на те,

що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення

кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугує питома

вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.

Характер кредитно-інвестиційної політики впливає на прибутковість та

ліквідність комерційного банку. Підвищення питомої ваги кредитно-

інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний

банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.

Для оцінки якості активів слід зважити на їх ризикованість, яка залежить від

обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою активи банку слід

розраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втрати

частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції. Активи банку в

залежності віл ступеню ризику вкладення й їх можливого обесцінювання

поділяються на 5 груп, для яких установлюються відповідні коефіцієнти ризику

(Додаток №1).

За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартості активи

комерційного банку розподіляються на 5 груп з коефіцієнтами ризику від нуля

до одиниці .

Основними показниками, які дозволяють оцінити достатність високоліквідних

активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт

миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і

робочих активів банку.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів на

коррахунках та в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки:

К мл = (К кр +К к ) / К пр * 100%

де К мл – коефіцієнт миттєвої ліквідності, % ;

К пр – кошти залучені банком на поточні рахунки, руб.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яку частину залучених на поточні

рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

Коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів

банку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих

активах:

К ВА = ВА / РА * 100%

де КВА – коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних

активів і робочих активів банку, %;

ВА – сума високоліквідних активів, руб.;

РА – сума робочих активів банку, руб.

Робочі активи включають кошти на коррахунках, в касі, вкладені в майно,

розміщенні в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що

дають доход банку.

Рейтингова система оцінки фінансового стану банків

(система CAMEL)

Підсумкова система оцінки стану банку робиться на підставі результатів

аналізу його діяльності за рейтинговою системою CAMEL, що застосовується у

США, але з урахуванням спеціфічних особливостей національної банківської

системи України. Ця система враховує такі основні компоненти фінансового

стану банку:

С (capital adequacy) – адекватність капіталу: система дає оцінку розміру

капіталу з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників і

підтпримання платоспроможності

А (asset’s quality) – якість активів: система визначає спроможність

забезпечення повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також

вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

М (managment) – менеджмент, якість управління.

E (earnings) – надходження або доходність.

L (liquidity) – ліквідність.

Оцінка деяких компонентів системи CAMEL, зокрема адекватності капіталу і

доходності, визначається за даними звітності (балансу, звіту форми №2-КБ),

але інші її компоненти (якість активів зокрема, а також ліквідність,

менеджмент) виявляють на підставі проведення перевірок на місці для більш

точної оцінки.

Методика оцінки сукупного рейтингу банку

За кожним із вищенаведених компонентів нараховується бали від „1” (сильний)

до „5” (незадовільний). Бали по кожному компоненту підраховують і ділять на

п’ять (кількість груп) для отримання сукупної рейтингової оцінки (див. табл.

1).

Таблиця 1.

Отримання сукупної рейтигової оцінки діяльності банку

Приклад	Бали
Адекватність капіталу Якість активів Якість управління (менеджменту) Доходність Ліквідність Разом	1 2 3 3 1 10

Рейтингова оцінка дорівнює 10 : 5 = 2.

Сукупний рейтинг чітко вказує, чи є загальний фінансовий стан банку сильний

(від 1 до 1,4 = 1), задовільний (від 1,6 до 2,4 = 2), посередній (від 2,6 до

3,4 = 3), граничний (від 3,6 до 4,4 = 4), незадовільний (від 4,6 до 5 =

5)(див. табл. 2.).

Таблиця 2.

Характеристика крітеріїв сукупного рейтингу

Сукупний рейтинг	Кількість балів	Характеристика фінансового стану банку
Сильний	1	Фінансовий стан надійний за всіма аспектами; виявлені проблеми незначного характеру можуть бути вирішені в процесі щоденної діяльності.
Задовільний	2	В основному фінансовий стан банку є надійним; виявлені проблеми можуть бути вирішенні керівництвом банку
Посередній	3	Банк послаблений у фінансовому й операційному відношені, а також допустив ряд порушень законодавства і нормативних актів
Граничний	4	Наявний ряд недоліків фінансової діяльності
Незадовільний	5	Існує загроза банкротства

Список використанної літератури

1. Закон України „Про банки та банківську діяльність”

2. Інструкція „Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних

банків” затв. Постановою Правління НБУ від 14.04.1998р. №141// Законодавчі і

нормативні акти з банківської діяльності.- 1998.- Вип. 7

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку №16//Міжнародні стандарти

бухгалтерського обліку/ Пер. з англ. за ред. С.Ф.Голова.- К.: Федерація

професійних бухгалтерів і аудиторів України, - 1998.

4. План (стандарт) бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби”

5. Кіндрацька

6. Аналіз діяльності комерційних банків

7. Гл. 13. Підсумкова оцінка стану.

8. Садвакасов К.К. Коммерческие банки. Управленческий анализ

деятельности. Планирование и контроль. – М., 1998.

9. Стоун Д., Хитчинг К. Бухгалтерский учет и финансовый анализ.

Подготовительный курс. – М., 1998.

10. Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов/Под ред. д.э.н., проф. П.В.

Егорова. – Донецк, 1998.