Контрольная: Фінансовий аналіз

Контрольная: Фінансовий аналіз

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « Фінансовий аналіз »

Залікова книжка - № 23, варіант 9,59; 8,18

Слухач : ...............................................Сидоркевич Дмитро

Іванович

Спеціальність, група : .........................ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник : ..........................................................Яценко

Олександр Володимирович

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2002 р.

З М І С Т

1. Експрес-аналіз фінансового стану, його основні єтапи ......................-3

2. Аналіз фінансового лівериджу ............................................-10

3. Задача 8,18...............................................................-12

Література

14

1. Експрес-аналіз фінансового стану, його основні єтап.

Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управ­ління. Він дає змогу

визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій

економіці.

Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговель­ну діяльність на

ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із

конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника

враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між

собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банк­рутом. Щоб цього

не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за

ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої

конкурентної боротьби, є зміни технології виро­бництва, комп'ютеризація

обробки економічної інформації, не­скінченні нововведення у податковому

законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі

тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань.

Серед них:

— якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?

— якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети?

— як підвищити ефективність управління матеріальними, тру­довими і особливо

фінансовими ресурсами, щоб раціонально ор­ганізувати прибуткову діяльність

підприємства?

— що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове

становище, висока платоспроможність і ліквідність?

— як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?

— як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування

конкуренції?

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний

фінансовий аналіз, який є одним з інструментів до­слідження ринку і

забезпечення конкурентоспроможності під­приємства, за допомогою якого

відбувається раціональний роз­поділ матеріальних, трудових, фінансових

ресурсів.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська

(фінансова) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній

звітний період [2,стр2].

Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів :

- оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни ;

- аналіз фінансових результатів діяльності підприємства ;

- аналіз ліквідності ;

- аналіз ділової активності ;

- аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ;

- аналіз рентабельності.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінан­сового стану

підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як

для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів,

кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства (організації)

цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — нега­тивному;

вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансового стану підприємства (орга­нізації) необхідна відповідна

інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати

діяльності і баланс— підсумковий синтетичний документ про склад засобів

діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій

формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні

введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним

стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

I Необоротні активи (• Нематеріальні активи • Незаверше будівництво •

Основні засоби • Довгострокові фінансові інвестиції);

II Оборотні активи (• Виробничі запаси • Незвершене виробництво • Готова

продукція • Дебіторська заборгованість • По­точні фінансові інвестиції •

Грошові кошти та їхні еквіваленти);

III Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з

п'яти виокремлених розділів:

І Власний капітал (• Статутний капітал • Пайовий капітал • Резервний

капітал • Нерозподілений прибуток);

II Забезпечення наступних витрат і платежів (• Забезпечення виплат

персоналу • Інші забезпечення • Цільове фінансування);

III Довгострокові зобов'язання (• Довгострокові кредити банків •

Відстрочені податкові зобов'язання • Інші довгострокові зо­бов'язання);

IV Поточні зобов'язання (• Короткострокові кредити банків • По-" точна

заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями • Векселі видані •

Кредиторська заборгованість • Інші поточні зо­бов'язання);

V Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів ба­лансу мають важливе

економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового

стану підприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства на фіксова­ну дату здійснюється на

підставі аналізу офіційних документів — звітів про: фінансові результати, рух

грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

Загальновживані групи таких по­казників наведено на рис. 1.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і

рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних

ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ­ником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо­ти підприємства,

котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат

(ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які

саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках.

Рис. 1. Групи розрахункових показників для оцінки фінансового стану

підприємства.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і

рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу)

обчислюється в кількох модифікаціях: рента­бельність активів, рентабельність

власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність

вико­ристання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

Пз(ч)

Ра = ------- х 100,

Ка

де Пз(ч) – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

Ка – середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до опо­даткування), так і

з чистого (після оподаткування) прибутку. Єди­ного методичного підходу тут не

існує. Тому треба обов'язково заз­начити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо

підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому

разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за

окремими видами діяльності (на­приклад, рентабельність виробництва,

сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає

ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Пч

Рвк = ------- х 100,

Ка

де Пч – чистий прибуток підприємства; Ка — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприє­мства або його

звіту про власний капітал на певну дату (після 1 сі­чня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак)

свідчить про верх­ню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Пч

Рак = ------- х 100,

Кст

де Кст – статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність ак­ціонерного капіталу

від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч відніма­ють фіксовані

дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну

вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність

ви­трат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

Прп

Рп = ------- х 100,

Срп

де Прп – прибуток від реалізації продукції за певний період;

Срп – повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відно­шення прибутку до

обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник

використовується в зарубіжній практиці.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично

всі аспекти його роботи. Специфічними показ­никами тут є оборотність активів

і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської

заборгованості.

Оборотність активів (па) — це показник

кількості оборотів ак­тивів підприємства за певний період (переважно за рік),

тобто

nа =В/Ка

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за пев­ний період;

Ка — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме

ta = Дк / nа

де Дк— кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (птмз

) виражаєть­ся кількістю оборотів за певний період:

nтмз = Cр / Мз

де Cр — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

Мз— середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами ха­рактеризується

середніми термінами оплати дебіторської та кре­диторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покуп­цями

продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою

Зд х Дк

tодз = ------- ,

Vпр

де Зд – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк – кількість календарних днів у періоді, за який

обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); Vпр —

обсяг продажу про­дукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців

перетво­рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо­мічно

вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) —

небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості поста­чальникам

(tокз)визначається співвідношенням:

Зк х Дк

tодз = ------- ,

М

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальни­кам;

М — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому

вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив­ним для

підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. На­томість збільшення

періоду оплати заборгованості може бути на­слідком різних причин: погіршання

для підприємства умов розра­хунків, браку коштів, затягування оплати з метою

використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Фінансова стійкість підприємства характеризуєть співвідношенням власного й

залученого капіталу. Ддя цього використовуються різні показни­ки, які

заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш по­ширеними є

коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється

діленням власного ка­піталу на підсумок балансу підприємства:

kа = Кв / Кб

де Кв – власний капітал підприємства; Кв –

підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). Якщо активи підприємства на

60% забезпечено влас­ними коштами, то решта (40%) фінансується за рахунок

боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною — борги

покриваються власним капіталом. Якщо kа < 0,5 ,то зростає

ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення

коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення

ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб)є

модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та

залучено­го капіталу, тобто

kзб = Кв / Кз

де Кз – боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Отже, якщо власний капітал перевищує борги підприємства в 1,5 і більше раза, це

прийнято. Нормальною вважають ситуацію, коли kзб >l.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст­ва на базі таких

коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у

сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте

водночас звужуються джерела фі­нансування та можливості підвищення

ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого

фінансового важеля (лівериджу), який виражають че­рез відношення

заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура­хуванням

оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від­ношення Кз

/ Кв веде до зростання рентабельності власного капі­талу.

Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджсм)

підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з

боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують,

наскільки короткострокові зобов'я­зання покриваються ліквідними активами. А

оскільки поточні ак­тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька

коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз ) —

це відношення обо­ротних активів (розділи II і III активу балансу за його

старою фор­мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

kлз = Коа / Кзк

де Коа – оборотні активи підприємства; Кзк —

короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо kлз < 2, то платоспроможність підприємства вважається

низькою. За надто високого його значення (kлз>3—4), може

ви­никнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну

величину kлз помітно впливає частка товарно-мате­ріальних

запасів у оборотних активах. Для підприємств з невели­кими

товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачувани­ми дебіторськими

зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і

короткострокової заборгова­ності (kлз <2), і навпаки, на

підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить

товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш

високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт)

обчислюється як відно­шення оборотних активів високої (термінової) ліквідності

до ко­роткострокових пасивів, тобто

kлт = Ктл / Кзк

де Ктл –оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до

яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів

і витрат).

Величина kлт = 1 є нормальною і свідчить про можливість

своє­часної оплати боргів. Коли kлт < 1, то

платоспроможність підприє­мства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла)—

це відношення аб­солютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

kла = Кал / Кзк

де kла — абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких

на­лежать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла > 0,5.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко­вості, але

однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть­ся тільки в перспективному

періоді. У перспективі висока прибут­ковість є передумовою належної

ліквідності. У короткостроково­му періоді такого прямого зв'язку немає.

Підприємство з непога­ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок

вели­ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез­печення

задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації

фінансово-економічних рішень.

2. Аналіз фінансового лівериджу

Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація стру­ктури

активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, за допомогою

якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до

економіки, ліверидж — це важель, при незначному посиленні

якого можливо суттєво зміни­ти результати виробничо-фінансової діяльності

підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна

пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика

зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.[5,

стр.313]

Розрізняють три види лівериджу:

— виробничий;

— фінансовий;

— виробничо-фінансовий.

Існують витрати фінансового харак­теру, пов'язані з

обслуговуванням боргу. Величина цих витрат за­лежить від розміру позикових

коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий ліверидж. Це

пов'язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і

власного капіталу). Таким чином, фінансовий ліверидж — це

взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом

зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового

капіталів. Фінансовий ліве­ридж характеризує взаємозв'язок між чистим

прибутком і розмі­ром доходів до сплати податків і процентів за боргами,

тобто ва­ловим прибутком.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого

прибутку до темпів приросту валового прибутку:

Лф = ЧП / П

де: Лф — рівень фінансового лівериджу ;

П – темп зміни валового прибутку,% ;

ЧП — зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки

разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку.

Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля

(співвідношення пози­кового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового

важе­ля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий ліверидж, як і виробничий, пов'язаний з ризиком, але не з виробничим,

а з фінансовим. Фінансовий ри­зик — це ризик, який пов'язаний з

неможливістю сплати процен­тів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг

залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим ви­щий

рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищен­ня фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується під­вищенням ступеня

фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по

позиках.

Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового

капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного

капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового

ризику інвестування за умов високого плеча важеля.

Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки пози­кового капіталу

викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш

високий прибуток.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліве­ридж, який являє собою

добуток виробничого та фінансового лі­вериджу:

Лвф=ЛвЛф,

де Лвф – виробничо-фінансовий ліверидж.

З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з мож­ливим нестатком

засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з

обслуговування боргу.

Наприклад, приріст обсягу реалізації складає 10%, валового прибутку — 40%,

чистого прибутку — 54%. Тоді :

Лв = 40 / 10 = 4 ;

Лф = 54 / 40 = 1,35 ;

Лвф = 41,35 = 5,4.

Можна зробити висновок, що за умов існуючої структури ви­трат на підприємстві

і структури джерел капіталу збільшення об­сягу виробництва на 1% забезпечить

приріст валового прибутку на 4% і приріст чистого прибутку на 5,4%.

Кожен процент приросту валового прибутку приведе до збільшення чистого

прибутку на 1,35%.

У випадку спаду виробництва ці показники змінюватимуться в аналогічній

пропорції.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

3. Задача( № 8) : розрахйте за данними таблиці вплив факторів на зміну

показника окупності інвестицій.

Показники	У минулому році	У звітному році	Відхилення
1. Чистий прибуток (після утримання податків)	51 936	54 988	3 052
2. Валовий прибуток від реалізації товарної продукції	6 492	7 791	1 299
3. Собівартість реалізованої продукції	36 788	38 037	1 249
4. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ)	43 280	45 828	2 548
5. Вартість майна	120 384	117 630	-2 754
6. Власні кошти	124	527	403

Розрахуємо рівень виробничого лівериджу, який визначається відношенням темпів

приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації:

Лв = П / VPП

де: Лф — рівень фінансового лівериджу ;

П – темп зміни валового прибутку,% ;

VPП — темп зміни обсягу реалізації у натуральних одиницях.

Лв = (7791-6492) / (38037-36788) = 1299 / 1249 = 1,04

Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що воно показує ступінь

чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. Підприємства з

високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і

низький виробничий ризик. Підприємства, які мають більш високий рівень

виробничого лівериджу, є більш ризикованими з позицій виробничого ризику –

ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покриття витрат

виробничого характеру. В нашому прикладі коефіцієт близький до одиниці, тому

виробничий ризик не високий.

Задача: №18. Визначте системи показників ефективної діяльності підприємства

(згідно Балансу і форми №2). Проаналізуйте одержані дані.

Визначемо ділову активність і рентабельність на основі

коефіцієнти оборотності активів, оборотності кредиторської заборгованості,

оборотності дебіторської заборгованості, оборотності матеріальних запасів,

оборотності основних засобів (фондовіддача), оборотності власного капіталу,

рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, рентабельності

діяльності, рентабельності продукції :

Коак = Ф2р.035 / ( Ф1(р.280(гр.3) + р.280(гр.4))/2) = 45828 /

((160000 + 168000)/ /2) = 45828 / 164000 = 0,279 ;

Кокз = Ф2р.035 / (Ф1(S(р.520,р.600)гр.3+ S(р.520,р.600)гр.4)/2) = 45828 /

/ ((400+2000 + 150+7248 )/2) = 45828 / 3876,5 = 11,8 ;

Кодз = Ф2р.035 / (Ф1(S(р.150,р.210)гр.3+

S(р.150,р.210)гр.4)/2) = 45828 / /((1141+8100 + 153+5200)/2) = 45 828 / 7297 =

6,28 ;

Комз == Ф2р.040 / (Ф1(S(р.100,р.140)гр.3+

S(р.100,р.140)гр.4)/2) = 38037 / /((20124 + 30926+1287)/2) = 38037 / 26168,5 =

1,45 ;

Кооз = Ф2р.035 / ( Ф1(р.031(гр.3) + р.031(гр.4))/2) = 45828 /

((251095 + 245932)/

/ 2) = 45828 / 248 513,5 = 0,184 ;

Ковк = Ф2р.035 / ( Ф1(р.380(гр.3) + р.380(гр.4))/2) = 45828 /

((125211 + 124631)/

/2) = 45828 / 124921 = 0,36 ;

Кр ак = Ф2р.220 або р.225 / ( Ф1(р.280(гр.3) + р.280(гр.4))/2)

= 3596 / ((160000 + 168000)/2) = 3596 / 164000 = 0,022 ;

Кр вк = Ф2р.220 або р.225 / ( Ф1(р.380(гр.3) + р.380(гр.4))/2)

= 3596 / ((125211 + 124631)/2) = 3596 / 124921 = 0,029 ;

Кр д = Ф2р.220 або р.225 / Ф2р.035 = 3596 / 45828 = 0,078 ;

Кр прд = (Ф2р.100(або р.105) + р.090 – р.060) / Ф2(р. 040 +

070 + 080) = (7251 + 177-737)/ (38037+785+315) = 6691/39137 = 0,17 .

Література:

К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.;

6. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий

досвід, проблеми реформування. // Банківська справа. К. 2000. №2, с.28-29.;