Аккредитивная форма расчетов

більше того, ще ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-

емітента.

Акредитиви, які направляються безпосередньо бенефіціару, тобто втручання

іншого банку, використовуються підробниками документації навіть щодо

банків, які є досить надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер,

котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати

авізований акредитив або підтверджений банком у його власній країні.

Авізований акредитив – це акредитив, за яким банк-емітент звертається з

дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про

відкриття акредитиву без будь-якого зобов’язання як із боку авізуючого

банку, так і з боку банку-емітента.

4. За ступенем гарантованості оплати см, які мають бути сплачені

експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути в будь-який час

змінений, або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученням

імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без

обов’язкового повідомлення бенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив не створює додаткових зобов’язань

імпортера в частині оплати куплених ним товарів, експортери не вважають

його достатньою гарантією і у зовнішньоторговельних розрахунках він

використовується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж

таки дійдуть згоди щодо використання у міжнародних розрахунках відкличного

акредитиву, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки

своїй простоті, точності та невеликій вартості порівняно з відкличним

акредитивом забезпечить:

. платіж у встановлені терміни, роблячи зручнішим управління грошовими

ресурсами продавця;

. контролювання банком розпоряджень продавця, що стосуються документів

про відправку товару.

Юридичне зобов’язання банку-емітента, який відкрив безвідкличний

акредитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без

згоди всіх зацікавлених сторін (покупця, його банку та продавця). Однак

слід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв’язок між покупцем

та продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов’язує їх та накладає

зобов’язання на експортера за поставку товару, а на імпортера – за оплату

цього товару.

5. За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку

авізуючого або іншого банку акредитиви поділяються на підтверджені та

непідтверджені.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший

банку без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим

безвідкличний акредитив за дорученням банку-емітента може бути

підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверджений акредитив). Банк,

який підтвердив акредитив, зобов’язаний перед бенефіціаром своєчасно

здійснити обумовлені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути

тільки безвідкличний акредитив.

Таким чином, підтверджений безвідкличний акредитив – це акредитив, за

яким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку (досить часто –

до авізуючого банку) взяти безпосередню участь у операції шляхом надання

свого власного зобов’язання до безвідкличного зобов’язання банку-емітента.

Підтверджуючий банк зв’язаний з банком-емітентом. Останній повинен

здійснити рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив

платіж. Безвідкличний підтверджений акредитив дає експортеру ту перевагу,

що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, але й банк, який підтвердив

акредитив. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримує

додаткові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпечені

банком-емітентом (наприклад, ризиків, пов’язаних із забороною в країні

імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зобов’язанням).

Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від

зазначених ризиків, вимагаючи при підтвердженні від банку-емітента

негайного перерахування коштів у рахунок покриття прийдешніх платежів за

акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період

від відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це,

українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акредитивів. За

нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається лише у тому

випадку, якщо він не довіряє банку-емітенту.

Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у

себе безвідкличних акредитивів з одночасним їх підтвердженням. При цьому

мається на увазі, що експортер у даному випадку отримує додаткові гарантії,

однак таке підтвердження не має нічого спільного з “Уніфікованими

правилами” та практикою більшості країн. Відповідно до “Уніфікованих

правил” безвідкличний акредитив, підтверджений банком-емітентом, може

розглядатися просто як безвідкличний акредитив. Тому якщо український

експортер хоче отримати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен

вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей акредитив

повинен бути підтверджений.

Якщо уповноважений банк не є кореспондентом банку-емітента, в платіжних

умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який розташований у

країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При

використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про

те, що рамбурс здійснюється згідно з “Уніфікованими правилами” для “Bank-to-

bank” рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими та

затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП №25). У деяких

випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банків

кореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже є

позитивний досвід співпраці у різних галузях банківських діяльності. Такі

акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених

банком. При цьому під правилами підтвердження акредитивів мається на увазі

дотримання таких умов:

. при акредитиві на експорт як виконуючий банк необхідно вказувати

уповноважений український банк;

. рамбурсні інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання

уповноваженому банку покриття. Тобто банк-емітент при відкритті

акредитива мусить надати право дебетувати свій рахунок в українському

банку, якщо такий є, або право рамбурсу на один із банків-

кореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід

співробітництва), або повинен перерахувати попередньо валютне

покриття;

. при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконання акредитивної

операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за

конкретним акредитивом від зарубіжного банку-кореспондента, необхідно

керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення

експортно-імпортних операцій.

Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема

швейцарських та англійських) до надання їхнього підтвердження необхідно не

тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку,

але й підписати заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне

законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішими українськими

банками такі авторитетні німецькі банки, як “Дойчебанк”, “Коммерцбанк” у

ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими українськими банками

акредитивами навіть без грошового покриття.

Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначеного

вище зобов’язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки

авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому

випадку, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.

6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

. у національній валюті бенефіціара;

. у національній валюті імпортера;

. у третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в

якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс

перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно

використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

7. За характером платежу у зв’язку з можливістю / неможливістю

здійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільні

та неподільні.

Подільним акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно до

контракту сум після кожної часткової поставки.

Неподільним акредитивом передбачається, що уся сума, яка належить

експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої

часткової поставки. Такий акредитив використовується зазвичай при

постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов’язаного,

тобто коли непоставка однієї або кількох партій робить неможливим

використання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким

чином, захищає інтереси імпортера.

8. За місцем та суб’єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:

. виконуються банком емітентом у країні імпортера;

. виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;

. виконуються за участю третьої сторони.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, строк дії

акредитиву закінчується у країні банку-емітента, і акредитив сплачується

тільки після отримання та перевірки документів, необхідних для розкриття

акредитиву.

У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк, можливі декілька

видів оплати документів залежно від того, який спосіб оплати зазначено в

умовах контракту.

9. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів

господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви

поділяються на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт:

Акредитиви на імпорт - використовуються для розрахунків за імпортовані

іноземними фірмами товари та надані послуг і відкриваються українськими

банками за дорученням українських фірм-імпортерів.

Акредитиви на експорт – використовуються для розрахунків за експортовані

інофірмами товари та надані послуги і відкриваються іноземними банками за

дорученням іноземних фірм імпортерів.

У розрахунках за український експорт акредитиви відкриваються, як

правило, іноземними банками з авізуванням їх через українські банки.

Найвигіднішим у цьому випадку є призначення виконуючим банком

уповноваженого українського банку.

При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими

передбачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, що

надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому

заморожуванню валютних коштів суб’єктів господарської діяльності України та

банків на рахунках в іноземних банках для наступних платежів за

акредитивами.

Одним із видів імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть

авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за

дорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в

інших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок

іноземного банку-емітента, який також сплачує комісійні та інші витрати

авізуючого банку. Підтвердження та виконання транзитних акредитивів

доцільно здійснювати тільки в особливих випадках, наприклад, за умови

надання уповноваженому українському банку з боку банку-емітента

попереднього валютного покриття.

10. За способом виконання акредитиви поділяються на такі, що

виконуються:

. шляхом платежу за пред’явленням;

. шляхом акцепту;

. шляхом платежу з відстрочкою;

. шляхом негоціації.

Платіж за пред’явленням здійснюється, як правило, авізуючим або

підтверджуючим банком у країні експортера при наданні відповідних

фінансових та комерційних документів. Такий спосіб виконання акредитиву дає

змогу експортеру отримати платіж одразу після надання відповідних

документів до банку-платника.

Акредитиви, які виконуються шляхом акцепту. При акцептуванні акредитиву

надається також вексель. Незалежно від того, на кого виставлено вексель,

банк-емітент, а за необхідності – підтверджуючий банк зобов’язуються

акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.

Перший варіант є найсприятливішим для експортера: авізуючий банк або

підтверджуючий банк після пред’явлення необхідних документів у його касах

акцептує тратту.

Другий варіант: акцепт банком-емітентом, який акцептує тратту після

отримання документів та визнання їх відповідно до умов акредитиву.

Третій варіант - найменш сприятливий для експортера – акцепт

наказодавцем.

Акредитиви, які виконуються шляхом платежу з відстрочкою.

Вибір між відстроченим платежем та акцептом обумовлюється головним чином

звичаями та законодавством країни-експортера. Наказодавець може уникнути

оплати мита та митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав

відстрочений платіж замість акцепту. При цьому способі виконання платежу

банк-емітент та підтверджуючий банк (якщо акредитив підтверджений)

зобов’язаний здійснити платіж у визначений термін.

Акредитиви, які виконуються шляхом негоціації. За такої форми виконання

акредитиву (використовується у США, Китаї та англомовних країнах) банк-

емітент зобов’язується платити експортеру за пред’явленням або шляхом

акцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило, банк-

емітент відправляє листа безпосередньо на адресу бенефіціара, де

передбачається:

. термін дії для негоціації у країні бенефіціара;

. уточнення про добропорядність (“bona fide”), за яким банк-емітент

зобов’язується платити пред’явнику акредитива з доданими до нього

оформленими належним чином документами.

На практиці банк-емітент для передачі акредитива бенефіціару досить

часто використовує послуги банку-кореспондента, якому відводиться допоміжна

роль при пересиланні акредитиву та засвідченні підписів, зазначених в

акредитиві, і який не отримує повноваження на здійснення платежів. При

виконанні акредитива бенефіціару не обов’язково звертатися до банку, який

передав цей акредитив, за винятком випадку, коли банк-емітент обмежив

негоціацію визначеним банком (за акредитивом “restricted”).

11. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому

банку акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

Покритими вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банк-емітент

попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття)

у сумі акредитиву на строк дії зобов’язань банку-емітента з умовою

можливості їх використання для виплат за акредитивом.

Валютне покриття може надаватися шляхом:

. кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунку

виконуючого банку у банку-емітенті або іншому банку;

. надання виконуючому банку права на списання всієї суми акредитиву з

кореспондентського рахунку, відкритого у нього банком-емітентом у

момент отримання акредитиву до виконання;

. відкриття банком-емітентом у виконуючому банку депозитів покриття або

страхових депозитів.

Непокритими вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не

депонує кошти клієнта на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо

у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття).

12. Залежно від наявності других бенефіціарів акредитиви поділяються на

переказні (трансферабельні) та непереказні.

У статті 48 “Уніфікованих правил” дається таке тлумачення переказного

акредитиву:

“А. Переказним (трансферабельним) є акредитив, за яким бенефіціар

(перший бенефіціар) має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіж

з відстрочкою платежу, акцепт чи негоціацію, або будь-який банк,

уповноважений негоціювати переказуючий банк, на те, щоб акредитивом могли

користуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі

бенефіціари).

Б. Акредитив може бути переказано тільки тоді, коли він прямо означений

банком-емітентом як “переказний” (“трансферабельний”). Такі терміни, як

“подільний”, ”дрібний”, ”перепоступлений” та ”передаваний”, не роблять

акредитив переказним…

В. Якщо інше не обумовлено в акредитиві, трансферабельний акредитив може

бути передано тільки один раз. Відповідно акредитив не може бути переказано

за дорученням другого бенефіціара наступному, третьому бенефіціару…”

Таким чином, переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціару

право давати розпорядження банку, який здійснює оплату, акцепт або купівлю

тратт (документів), передавати акредитив повністю або частинами одному або

кільком третім особам (другим бенефіціарам). Другі бенефіціари не мають

права подальшого переказу трансферабельного акредитива. Права за

акредитивом передаються для того, щоб постачальник міг профінансувати

субпостачальника (субпостачальників) за рахунок коштів за акредитивом.

Частини трансферабельного акредитиву можуть бути переказані окремо, якщо

часткові відвантаження не заборонені умовами акредитиву. Трансферабельний

акредитив частіше використовується у межах однієї країни. Право на переказ

акредитива в іншу країну повинно вказуватися в його умовах. Український

імпортер може відмовитися від такої вказівки на тій підставі, що він не

знає субпостачальників і перед ним відповідає за умовами контракту тільки

безпосередньо постачальник.

У свою чергу акредитив, який не можу бути використаний другим(и)

бенефіціаром (бенефіціарами) є непереказним акредитивом.

13. Спеціальні форми акредитивів.

Компенсаційний акредитив. Компенсаційний акредитив має багато схожого з

трансферабельним, але існують також і суттєві відмінності. При

трансферабельному акредитиві виставляється лише один акредитив, який потім

переказується першим бенефіціаром (посередником) другому бенефіціару. При

компенсаційному акредитиві використовуються два акредитиви. Перший

акредитив (основний акредитив) за дорученням іноземного покупця

виставляється банком покупця, де посередник виступає у ролі бенефіціара.

Другий акредитив за дорученням посередника виставляється банком

посередника, до справжній постачальник товарів виступає у ролі бенефіціара.

Компенсаційні акредитиви не відображені в “Уніфікованих правилах”. Слід

зазначити. що посередник та його банк будуть домагатися виконання

постачальником умов другого акредитива таким чином, щоб посередник, у свою

чергу, мав можливість виконати належним чином умови першого (основного)

акредитива. При компенсаційному акредитиві посередник звертається з

дорученням до свого банку про прийняття основного акредитива. Тому банк-

емітент для виставлення другого акредитива прагне впевнитися. що платіж за

основним акредитивом буде здійснено належним чином. Отже, найоптимальнішим

є такий варіант, коли основний акредитив є підтвердженим безвідкличним

акредитивом.

Умови основного акредитива можуть бути схожими з умовами другого

акредитива, за винятком того, що:

. ціна за одиницю та за весь товар за основним акредитивом повинна бути

нижчою, ніж за другим акредитивом;

. дата відправки товарів за основним акредитивом повинна передувати

даті відправки за другим акредитивом;

. дата закінчення строку платежу за основним акредитивом повинна бути

передувати відповідній даті за другим акредитивом.

Якщо основний акредитив відкрито в одній валюті, а другий акредитив – в

іншій, необхідно, щоб банк-емітент другого акредитива своєчасно сповістив

українського посередника про тенденцію зміни курсу валюти основного

акредитива відносно валюти другого акредитиву. Це потрібно для того, аби

український посередник мав можливість вжити заходів в умовах несприятливої

зміни біржового курсу.

Зустрічний акредитив. Зустрічні акредитиви схожі з компенсаційними (back-

to-back) за винятком того, що при зустрічному акредитиві банк-емітент для

другого акредитива не приймає перший (основний) акредитив як

“забезпечення”. Замість цього банк отримує інструкції дебетувати рахунок

експортера (посередника) за всіма платежами, які здійснюються за другим

акредитивом. Перший (основний) акредитив використовується як потенційне

джерело надходження грошових коштів на рахунок експортера (посередника).

Резервний акредитив (“стенд-бай”). Резервні акредитиви, або акредитиви

“стенд-бай” (Stand-by letter of credit), які інколи ще називають чистими, є

спеціальними видами акредитивів і за своєю суттю більше тяжіють до

банківської гарантії. Практика використання таких акредитивів зародилася у

США, оскільки банки цієї країни відповідно до діючого законодавства не

можуть надавати гарантії у чистому вигляді. На відміну від документарних

акредитивів, які забезпечують, перш за все, інтереси експортера, резервний

акредитив як інструмент забезпечення платежів є значно гнучкішим та

універсальнішим.

Так резервний акредитив може використовуватись і як документарний

акредитив, і для додаткового забезпечення платежів на користь експортера

(скажімо, при розрахунках у формі інкасо або банківського переказу). Але

такий акредитив (як аналог авансової гарантії або гарантії виконання) може

виступати і як забезпечення повернення раніше виплаченого імпортером

(замовником) авансу або виплати неустойок та штрафів на користь імпортера

при неналежному виконанні експортером контракту. Таким чином, резервний

акредитив (як і банківську гарантію), на відміну від документарного

акредитиву можна віднести до непрямого забезпечення платежу. Такий

акредитив може бути реалізовано лише у тому випадку, якщо наказодавець

резервного акредитиву не виконає свої зобов’язання. Резервні акредитиви

Страницы: 1, 2, 3