p align="left">Банк самостійно розробляє і затверджує пошагову операційну модель та модель документообігу з авалювання векселів (Додатку Н).
Купівля та продаж векселів банківськими підрозділами здійснюються на підставі укладеного з продавцем чи покупцем договору про купівлю чи продаж векселів. Цим договором визначаються ціна купівлі чи продажу векселів, строк та порядок здійснення розрахунку, умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів, та інше [69, c.164].
Ціна купівлі (продажу) векселя встановлюється за домовленістю сторін у процентах до номінальної суми векселя.
З метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів, за якими він не є зобов'язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид передавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий або на пред'явника) та особу, яка його вчинила [66, c.65].
Однією з законодавчих ініціатив у сфері обігу векселів в 2002 році було рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про заборону укладання угоди з векселями на організаційно оформлених ринках. На сьогодні векселями не можна торгувати ні на фондових біржах, ні на організаційно оформленому позабіржовому ринку. Тож фактично нині українські банки - поза межами конкуренції в питанні торгівлі векселями.
Купівля-продаж векселів у бухгалтерському обліку відображаються проведеннями, які наведені в табл.2.3.
Таблиця 2.3
Відображення у обліку операцій з купівлі-продажу векселів
Операція
Дебет
Кредит
Сума
Переказ банком коштів в оплату векселя
3541 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку"
2600 Поточний рахунок продавця
На суму придбання векселя (номінальну суму
Переказ банком коштів в оплату послуг посередника
3541 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку"
2600 Поточний рахунок посередника
Комісійна винагорода, біржовий збір та ін. .
Оприбуткування векселя в портфель банку
3114, 3214 "Портфель цінних паперів банку"
3541 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку"
На суму придбання
Одержання векселя за актом прийому-передачі
9819 А "Різні цінності і документи"
9910
На суму номіналу
1.3 Податковий облік операцій з векселямиВ різних законодавчих та нормативних документах, що діють на цей час, наведені різні тлумачення терміну "вексель". Вексель виступає з якості: розрахункового документа, валютної цінності, платіжного документа, цінного паперу, боргового зобов'язання, товару. Вексель як вид цінного паперу визначено статтею 3 Закону про цінні папери. Однак, статтею 1 цього ж Закону визначено, що цінні папери - це грошові документи, що посвідчують право володіння або відношення позики, визначають відношення між особами: підприємством, що їх випустило, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, що виникають з цих документів, іншим особам. Отже, з такого визначення робиться висновок, що вексель є грошовим документом, згідно якого передбачається передача грошових прав [76, c.64]. Пунктом 1.4. статті 1 Закону про податок на прибуток визначено, що цінний папір - це документ, який посвідчує право володіння або відносини позики і відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери. Згідно пп.4.2.10. статті 4 Закону про прибуток та статті 129 Цивільного Кодексу вексель віднесено до платіжних документів. Відповідно до п.7.9 статті 7 Закону про прибуток, який визначає порядок оподаткування операцій з борговими зобов'язаннями, вексель виступає у вигляді боргового зобов'язання. Так само характеризується вексель і пунктом 4.8. статті 4 Закону про ПДВ. В Інструкції № 7 серед переліку форм розрахункових документів перелічено також і вексель. На підставі дії статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного контролю і валютного регулювання" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 p. № 959-Х1І вексель є валютною цінністю. Пунктом 1.6. статті 1 Закону про податок на прибуток усі цінні папери віднесено до товарів, за винятком тих цінних паперів, які використовуються в операціях з їх випуску (емісії) та погашення. Отже, для більш чіткого визначення поняття "вексель" необхідно розглядати конкретну господарську операцію. Пунктом 7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 p. № 283/97-ВР визначено порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами. З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами. Підпунктом 7.6.2 статті 7 Закону про податок на прибуток визначено, що під терміном "торгівля цінними паперами" розуміється: 1) будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів торговцями цінними паперами, чий статус установлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок; 2) будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами. Під доходами розуміється сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, що передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, погашена у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (пп.7.6.4 статті 7 Закону про податок на прибуток) [76, c.65]. Склад витрат наведено в пп.7.6.3 статті 7 Закону про податок на прибуток, згідно з яким під витратами розуміється сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, що виникає у зв'язку з таким придбанням. Отже, під витратами слід розуміти вартість майна, у забезпечення якого вексель було індосовано на користь наступного векселедержателя (тобто вартість отриманого векселя незалежно від його вексельної суми), або суму будь-якої заборгованості, в забезпечення якої вексель було отримано [29, c.24]. Дата виникнення доходів, а також витрат від проведення діяльності з цінними паперами цим Законом не встановлена, однак виходячи з загального принципу, викладеного в ст.11, слід керуватися правилом "першої події". У випадку, якщо протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням цінних паперів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до їх повного погашення. У разі якщо від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним таких доходів, об'єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування. У випадку якщо протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку у зв'язку з продажем (відчуженням) цінних паперів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням цінних паперів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду, тобто включається до складу валових доходів відразу [29, c.24]. Відповідно до пп.4.1.1. статті 4 Закону про податок на прибуток до валового доходу не включається вартість векселів при здійсненні операції з їх первинного випуску (розміщення) і oперацій з їх звичайного погашення [93, c.36]. Таким чином, видача (одержання) векселя не спричинює будь-яких податкових наслідків ні у векселедавця, ні у першого держателя. Відповідно до пп.4.2.10. статті 4 Закону про податок на прибуток не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, що посвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів (Додаток О), чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів). Якщо вексель потрапив на підприємство як забезпечення заборгованості за відвантажений раніше товар, надані послуги, виконані роботи, то мова не йде про торгівлю цінними паперами (купівлю) [23, c.74]. Це випливає з того, що право власності на вексель як цінний папір до першого векселедержателя не переходить, а належить йому з моменту видачі векселя (в даному випадку вексель як цінний папір об'єктом угоди не є, а він виконує функцію безумовного грошового зобов'язання). Таким чином, одержання векселя як забезпечення або підтвердження заборгованості векселедавця з метою оподаткування не відображається у складі валових доходів векселедержателя. Слід відмітити, що в декларації про прибуток підприємства немає рядка, в якому відображалися б витрати, які накопичуються по цінних паперах. В декларації показується безпосередньо фінансовий результат від здійснення операцій. Якщо вексель у подальшому, наприклад, буде продано векселедержателем, то фактично відбудеться грошова оплата за відвантажений раніше товар, надані послуги, виконані роботи у погашення заборгованості. І навіть у даному випадку, тобто при продажу векселя (не кажучи вже про його погашення векселедавцем), не йдеться про торгівлю цінними паперами, оскільки немає першої операції (купівлі), яка кваліфікує операцію як "торгівля цінними паперами" [78, c.10]. З метою оподаткування реалізація векселя буде вважатися другою операцією (в термінах пп.11.3.1. статті 11 Закону про податок на прибуток), тобто операцією із зарахування грошових коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок такого векселедержателя в оплату товарів (робіт, послуг). Першою операцією було відвантаження товарів, на дату здійснення якої і було відображено валові доходи і податкові зобов'язання щодо ПДВ по товарах (роботах, послугах). Якщо вексель отримано за передатним написом (індосаментом): обмін на товари (роботи, послуги) або просто придбання за грошові кошти, то така операція може класифікуватись як торгівля цінними паперами [98, c.168]. Така операція з одержання векселя цілком відповідає терміну "купівля" (наприклад, за грошові кошти або будь-яку іншу компенсацію). Але застосування п.7.6. ст.7 Закону буде можливим лише тоді, як вексель буде в подальшому продано. Для визначення поняття "продаж" слід користуватись пунктом 1.31 статті 1 Закону про податок на прибуток, відповідно до якого під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Застосування цього визначення щодо операцій з відчуження векселя правомірне на тій підставі, що вексель у цьому випадку для цілей обкладення податком на прибуток є товаром згідно п.1.6. статті 1 Закону про податок на прибуток. Вексель продається на підставі цивільно-правового договору, угоди між індосантом та індосатом, тобто передається у власність індосата, а отже, вданому випадку слід використовувати п.7.6 статті 7 Закону про податок на прибуток [97, c.124]. Що ж стосується можливого погашення векселя векселедавцем (платником), то тут ситуація не настільки однозначна: купівля векселя (одержання за індосаментом) дійсно має місце, але продажу немає, оскільки пред'явлення векселя до платежу і його погашення відбувається не за цивільно-правовим договором, у результаті чого погашається вексельне зобов'язання, що виникло раніше [59, c.64]. Але у випадку, якщо погашення не відбувається, а вексель передається векселедавцю шляхом складання передатного, то в цьому випадку також можна говорити про його купівлю і продаж, а отже, про ведення окремого обліку з торгівлі цінними паперами. Вексельні операції в загальній своїй масі здійснюються із дисконтом - різницею між повною (номінальною) вартістю векселя і сумою, отриманою (нарахованою) у зв'язку з його реалізацією (продажем), видачею або сплаченою при його придбанні [33, c.40]. Така різниця виникає, як правило, у випадку, коли вексель реалізується за ціною нижче вартості товарів, робіт, послуг, в оплату за які цей вексель було отримано. Враховуючи, що в такому випадку не здійснено "операції з цінними паперами", зазначену різницю не може бути взято до уваги при окремому обліку фінансових результатів від торгівлі цінними паперами відповідно до п.7.6 статті 7 Закону про податок на прибуток. У зв'язку з цим з метою оподаткування сума дисконту не включається до складу валових витрат векселедержателя при реалізації векселя. Oперації з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів не є об'єктом оподаткування ПДВ [76, c.64]. Тобто в частині продажу цінних паперів за грошові кошти та обміну цінних паперів на інші цінні папери існує пільга. Звільнення від обкладання ПДВ обміну цінних паперів на товари, роботи, послуги законодавством не передбачено, і у такому випадку вексель необхідно передавати з податком на додану вартість. У випадку якщо платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), котрі є об'єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування дисконту або інших знижок з номіналу такого векселя, а щодо відсоткових векселів - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, котрі мають бути нараховані на суму номіналу векселя [32, c.8]. Виходячи з цього, якщо продавець одержує від покупця вексель, то базою оподаткування є договірна вартість товарів (робіт, послуг). Крім того, для продавця (векселедержателя) вона підлягає збільшенню на суму відсотків за векселем (нарахованих або належних до нарахування). Як відомо, у векселі можуть бути зазначені відсотки. У випадку, якщо він виписаний векселедавцем і підлягає оплаті в термін після пред'явлення або в стільки-то часу від пред'явлення, тобто в момент видачі, неможливо достовірно знати, яка сума відсотків підлягає нарахуванню. Тому в момент погашення векселя (саме цю дату може бути визначено моментом нарахування відсотків) векселедавець буде змушений визначити суму ПДВ, що припадає на розмір нарахованих відсотків. У разі якщо платник податку за згодою векселедержателя здійснює зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування дисконту або інших знижок з номіналу такого векселя, а щодо відсоткових векселів - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, котрі повинні бути нараховані на суму номіналу такого [53, c.15]. У випадку "погашення" векселя не грошовими коштами (і навіть не обов'язково першому векселедержателю), а поставкою товарів, база оподаткування аналогічна базі оподаткування при реалізації товарів під забезпечення виданого векселя. Таким чином, при поставці товарів (і не обов'язково зустрічній) у погашення векселя сума ПДВ обчислюється виходячи з договірної вартості (незалежно від номіналу векселя і заборгованості векселедавця за ним). Абзацом третім п.4.8. статті 4 Закону про ПДВ передбачено, що векселі, отримані, але не сплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються. Слід мати на увазі, що існує ряд підприємств, які використовують касовий метод нарахування податку на додану вартість. Так, відповідно до п.11.11. статті 11 Закону про ПДВ "до 1 січня 2001 року платники податку, що продають вугілля і вугільні брикети, електричну і теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів і систем протипожежної безпеки в житловому фонді, застосовують метод податкового обліку, при якому датою виникнення податкових зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або до каси такого платника податку або одержання інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації. У споживачів зазначених товарів (послуг), зареєстрованих як платники цього податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості" [39, c.42]. Виходячи з цього пункту Закону, для визначення дати виникнення цих подій необхідно з'ясувати або дату зарахування (списання) грошових коштів, або одержання (надання) інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг). При здійсненні бартерних операцій з використанням векселів слід звертати увагу на наступне. По-перше, для визначення моментів виникнення валових витрат або валових доходів при здійсненні бартерних операцій необхідно використовувати положення пп.11.3.4. і 11.2.3. статті 11 Закону про податок на прибуток. А саме: датою збільшення валового доходу при здійсненні товарообмінних операцій вважається будь-яка з подій, що сталися раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податку. Ця ж дата вважається моментом виникнення податкових зобов'язань щодо ПДВ. Датою збільшення валових витрат (і відповідно датою виникнення права на податковий кредит щодо ПДВ - пп.7.5.3 статті 7 Закону про ПДВ) при здійсненні бартерних операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції; По-друге, відповідно до статті 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 р. № 857/98 під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок на додану вартість справляється за повною ставкою (тобто 20%), у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою; По-третє, для суб'єктів господарювання здійснення бартерних операцій тягне за собою необхідність визначення розміру валових доходів продавця на підставі договірної ціни операції, але не нижче звичайної (пп.7.1.1. статті 7 Закону про податок на прибуток). До недавнього часу учасникам вексельних правовідносин необхідно було сплачувати державне мито при здійсненні деяких операцій з векселями (операцій, пов'язаних з переходом права власності на вексель). Після набуття чинності Законом України "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України" від 23.03.99 p. № 539-XIV, яким були змінені деякі положення Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93, регулюючі, зокрема, сплату державного мита по операціям, пов'язаним з обігом цінних паперів, держмито за такими операціями сплачується лише в двох випадках, а саме: 1. За реєстрацію інформації про емісію цінних паперів; 2. За видачу приватизаційних цінних паперів. Законодавець передбачає можливість відстрочки сплати податкових зобов'язань при здійсненні імпортних операцій шляхом використання податкового векселя, що видається на суму нарахованого податку на додану вартість при здійсненні ввозу товарів на митну територію України [39, c.46]. Відповідно до пункту 11.5. наведеної статті з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку [74, c.216]. Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено [76, c.64]. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів. У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку. Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до окладу його податкових зобов'язань. Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту [78, c.8]. Проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються. Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видасться органом державної податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України [97, c.108]. Податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.
Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.
