Шляхи вдосконалення участі комерційних банків на ринку цінних паперів в України

Шляхи вдосконалення участі комерційних банків на ринку цінних паперів в України

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1. ФІНАНСОВИЙ РИНОК ЯК МЕХАНІЗМ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ КАПІТАЛУ
• 1.1 Фондовий ринок, як складова частина фінансового ринку
• 1.2 Характеристика сучасного фондового ринку України
• 1.3 Вплив банківської системи на фондовий ринок
• РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ТА АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЯМИ БАНКІВ У ЦІННІ ПАПЕРИ
• 2.1 Організаційно-економічна та правова характеристика діяльності
• 2.2 Аналіз структури і динаміки портфеля цінних паперів
• 2.3 Аналіз ефективності операцій банку з цінними паперами
• РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УЧАСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ
• 3.1 Диверсифікація, як метод управління портфелем цінних паперів
• 3.2 Удосконалення технологій залучення цінних паперів
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ДОДАТКИ

Незначна ж кiлькiсть провiдних банкiв, здатних здiйснювати весь спектр банкiвських операцiй, переживають великi труднощi. Передусiм це пов'язано із значними обсягами неповернених кредитiв, у результатi чого чимала частка банкiвських активiв виявилася розпорошеною та знецiненою. До того ж, по - сутi вiдсутнiй дiйовий механiзм санації, реструктуризації i банкрутства банкiв, пiдвищення рiвня їх капiталiзації. Тому тривалий час операції з цінними паперами залишались або взагалі поза увагою комерційних банків, або обмежувались їх купівлею - продажем.

Але останнім часом ситуація значно змінилася і на сучасному етапі розвитку ринкових відносин до компетенції українських банків можна віднести широкий спектр операцій з цінними паперами. Ці операції є відносно новими, але надзвичайно перспективними, беручи до уваги активізацію фондового ринку України, основними учасниками якого виступають комерційні банки. Саме тому дана робота присвячена двом актуальним питанням: фондовому ринку та комерційним банкам, а саме їх взаємодії - операціям комерційних банків на фондовому ринку України.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти діяльності комерційних банків на фондовому ринку. Об'єктом дослідження - діяльність на ринку цінних паперів АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”. Структура роботи включає три розділи.

В першому розділі розглядається суть та риси фондового ринку як складового елементу фінансового ринку, подається характеристика сучасного фондового ринку України, тенденції його розвитку, проблеми та шляхи їх подолання, комерційні банки розглядаються як суб'єкти ринку цінних паперів України.

Другий розділ безпосередньо присвячений операціям комерційних банків на фондовому ринку на прикладі конкретного комерційного банку. У розділі розглядаються як теоретично можливі так і реальні операції дирекції з цінними паперами в 2008 році, їх структура, динаміка доходів від фондових операцій.

В третьому розділі запропоновано методи удосконалення управління обігом цінних паперів на фондовому ринку України

В роботі використані нормативні документи України стосовно фондового ринку та регулювання діяльності комерційних банків в галузі цінних паперів, звіти про діяльність АКБ «Укрсоцбанку» в 2008 році, широке коло публікаційних матеріалів, запропоновані практичні рекомендації по вдосконаленню діяльності дирекції з цінними паперами.

1. ФІНАНСОВИЙ РИНОК ЯК МЕХАНІЗМ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ КАПІТАЛУ

Фінансовий ринок - це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами та заставодавцями за допомогою посередників на основі попиту та пропозиції на капітал. Фінансовий ринок є сукупністю кредитно-фінансових інститутів, що спрямовують потік грошових коштів від власників до заставодавців і назад.

Сучасний фінансовий ринок - це складна структура з багатьма учасниками, фінансовими посередниками, що оперують різноманітними фінансовими інструментами та виконують широкий набір функцій з обслуговування та управління, як інвестиційними зокрема, так і взагалі економічними процесами.

Рис.1.1. Структура фінансового ринку

Фінансовий ринок поділяється на грошовий ринок та ринок капіталів (див. схему 1.).

Розглянемо конкретно складові елементи цієї схеми.

Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року). В свою чергу грошовий ринок поділяється на обліковий, міжбанківський та валютний ринки. До облікового ринку відносять той, на якому основними інструментами є казначейські та комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань (цінні папери). Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна маса короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких - висока ліквідність та мобільність. [50,c.243]

Міжбанківський ринок - це частина ринку позичкових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою, переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі строки.

Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний оборот, пов'язаний зі сплатою грошових зобов'язань юридичних та фізичних осіб різних країн.

Ринок капіталів охоплює середньо- та довгострокові кредити, а також акції та облігації. Він поділяється на ринок цінних паперів (середньо- та довгострокових) та ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів. На відміну від грошового ринку, який задовольняє в основному короткострокові потреби, ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Задача РЦП - забезпечити найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції по ціні, яка влаштовувала б обидві сторони.

Таким чином, ринок цінних паперів являється тією частиною фінансового ринку яка охоплює, як кредитні відносини так і відносини співвласності. Учасниками ринку цінних паперів є емітенти цінних паперів, інвестори та інвестиційні інститути. [50, c.255]

Емітент цінних паперів - це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. В ролі емітенту може виступати держава, державні органи, підприємства, спільні підприємства та підприємства з іноземним капіталом, зареєстровані на території України.

Інвесторами є юридичні та фізичні особи, які купують цінні папери від свого імені та за власний рахунок з метою отримання прибутку.

Інвестиційними інститутами є юридичні особи які здійснюють діяльність виключно з цінними паперами (наприклад, банки, фінансові посередники, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди тощо).

Враховуючи різноманітність операцій на фондовому ринку та багатогранність функцій його учасників, практично неможливо запровадити щодо них чітку і сталу класифікацію. Та все ж спробуємо зробити це за найтиповішими ознаками: характеристикою економічної поведінки та різновидами діяльності на ринку цінних паперів (див. схему 2, схему 3). [19,c.22]

Учасники ринку цiнних паперів, з урахуванням їх економiчної поведінки, поділяються на такі категорії: держава, населення, комерційні організації (так звані інституцiйнi учасники). У свою чергу комерційні організації поділяються на нефінансові і фінансові. До останніх належать комерційні банки, інвестиційні фонди, акцiонернi товариства, страхові, брокерські компанії та ін. Суб'єктів фондового ринку поділяють також на професійних і непрофесійних його учасників. Професiйнi учасники працюють на ринку цiнних паперів постійно і лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому чинним законодавством. До найпоширеніших видів дiяльностi належать:

- посередництво у процесі випуску та обігу цінних паперiв;

- депозитарна розрахунково - клірингова діяльнiсть з управління цінними паперами;

- діяльнiсть із ведення реєстру власників іменних цінних паперiв;

- організація торгівлі на ринку цінних паперів тощо.

Рис.2.2. Класифікація учасників РЦП в Україні за характеристикою економічної поведінки.

Рис.2.3. Класифікація учасників РЦП в Україні за видом діяльності на ринку.

Окремим видом професійної діяльності є торгівля цінними паперами, тобто реалізація цивільно-правових контрактів, пов'язаних із цінними паперами, якими передбачено їх “оплату проти поставки” новому власникові на підставi доручення або на засаді комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) чи від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльнiсть).

Випуск та обіг цiнних паперiв в Українi провадиться за посередництвом банків, акціонерних товариств, статутний фонд яких сформовано лише за рахунок іменних акцій, а також іншими торговцями, для яких операції із цінними паперами є єдиним видом діяльностi.

Інші підвиди професійної діяльності на ринку цiнних паперів пов'язані зі згаданими вищє. Це насамперед послуги у сфері обліку, зберігання, обслуговування угод із цінними паперами, а також послуги, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод із цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринках.

За критеріями, визначеними Державною комісією з цінних паперiв та фондовому ринку України професійною діяльністю на ринку цiнних паперів вважається:

- для фізичних осіб - придбання ними цiнних паперiв від свого імені і за свій рахунок згідно з контрактами та відчуження цих цiнних паперів упродовж року. При цьому обсяг угод (на суму номінальної вартості) має перевищувати суму, адекватну 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це 17 000 гривень); [19, c.21]

- для юридичних осіб - придбання за контрактами цінних паперiв і їх похідних та наступне відчуження цих цiнних паперів упродовж року після їх отримання. Загальний оборот з обігу (згідно з номінальною вартістю) за цими контрактами має перевищувати суму, адекватну 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 170 000 гривень). [19, c.21]

Ринок цінних паперів поділяється на первинний та вторинний. На первинному ринку цінних паперів відбувається початкове розміщення вперше випущених цінних паперів з допомогою інвестиційних фірм, банків, брокерських фірм або самим емітентом. Пропозицію цінних паперів на ринку забезпечують компанії, які здійснюють розміщення своїх цінних паперів з метою залучення додаткових грошових коштів для фінансування розширення своєї діяльності, а також держава шляхом емісії облігацій для фінансування державних програм чи покриття дефіциту державного бюджету.

Вторинний ринок цінних паперів - це ринок, на якому продаються і купляються раніше випущені цінні папери, тобто відбувається зміна власників цінних паперів.

Вторинний ринок, з точки зору його організації, поділяється на централізований і децентралізований.

Централізованим ринком цінних паперів є фондова біржа, децентралізованим - ринок, на якому обертається недопущені до обігу на фондові біржі цінні папери (але це не виключає обігу на цьому ринку допущених цінних паперів), і який, як правило, складається з великої кількості брокерсько - ділерських фірм.

Фондова біржа, в залежності від форми організації, може бути публічно правовою, тобто державною, або створюватися як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути торговці цінними паперами, які мають дозвіл на таку діяльність. Основною задачею фондовою біржі є організація біржових операцій на належному рівні та здійснення цілого ряду операцій: прийняття цінних паперів, оформлення угод про їх купівлю-продаж, виконання взаєморозрахунків всередині біржі, проведення валютних аукціонів тощо.

На фондовій біржі обертаються цінні папери, допущені до обігу. Такі ціні папери проходять спеціальну експертизу і включаються в біржовий список (лістінг).

Ринок цінних паперів може кваліфікуватись виходячи з територій, на яких обертаються цінні папери. Виділяють регіональні, національні, світові (міжнародні) ринки цінних паперів.Згідно Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, “цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів іншим особам”. Цінні папери можуть бути іменними та на пред'явника.

Відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:

Акції.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик.

Облігації підприємств.

Казначейські зобов'язання республіки.

Ощадні сертифікати.

Векселі.

Приватизаційні папери.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту. Випускаються облігації таких видів:

1. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик.

2. Облігації підприємств. Облігації можуть випускатися іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

довгострокові - від 5 до 10 років;

середньострокові - від 1 до 5 років;

короткострокові - до одного року.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються прості та переказні векселя.

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право на отримання доходу по ньому у вигляді дивіденду, а після закінчення встановленого строку викупається фондом. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника.

Крім вищезгаданих фондових інструментів, існує багато інших, таких як ф'ючерси, опціони, гаранти тощо, які являються похідними цінними паперами.

Існують різні класифікації цінних паперів:

За емітентами:

державні (випускаються центральним урядом, місцевими органами влади тощо);

приватні;

міжнародні;

За способом виплати доходу:

з фіксованим доходом;

з плаваючим доходом;

За способом реєстрації:

іменні;

на пред'явника.

Одним із найголовніших перспективних завдань для українського ринку цінних паперів є створення Національної фондової біржi. До її функцій можуть належати: котирування та обіг цiнних паперiв підприємств загальнонаціонального значення та державних цiнних паперiв; формування і підтримання курсу українського індексу цiнних паперів на основі котирування акцій 30-50 найбільших компанiй; розробка i встановлення єдиних для України правил біржової торгівлі; розробка й апробація методологічних та методичних підходів до розвитку ринку цiнних паперів, фондових технологій; створення системи підготовки нацiональних кадрiв та системи інформації фондового ринку; формування в Українi єдиної системи електронного обігу цінних паперів; котирування та обiг цiнних паперів іноземних компанiй, які мають відповiднi дозволи Міністерства фінансів України.

Ринок цiнних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державних внутрішньої і зовнішньої позик і мунiципальних облігацій, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів, векселів, майнових і компенсаційних сертифікатів, житлових чекiв, інвестицiйних сертифiкатiв.

Розширюється позабіржовий ринок цінних паперів. Нині в Україні працює більше тисячі фінансових посередників, які займаються фондовими операціями. Це банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, торговці цінними паперами.

Зростає кількість емітентів цінних паперів та обсяги їхніх емісій. Якщо в 1992-1995 роках цінні папери в основному випускали фінансово - кредитні установи, то 1996 - 1998 роках збільшилася питома вага емітентів - промислових підприємств, що є результатом поглиблення приватизаційних процесів. [37, c.35]

Але, незважаючи на це, сьогодні фондового ринку в загально - визнаному в світі розумiннi в Україні поки що не існує. Це зумовлено багатьма причинами. Зокрема, не вироблено логічно завершеної законодавчої бази і депозитарної системи, окремі елементи вітчизняного фондового ринку не відповідають стандартам Міжнародної організації зі стандартизації (IS0). Не вирішено проблеми перереєстрації і надання гарантій щодо доставки цiнних паперів.

Недоліками ринку цінних паперів України є:

на ринку обертаються, як правило не самі цінні папери, а їх замінники - сертифікати, які видаються акціонерам на загальну суму куплених акцій;

відсутність інформації щодо рентабельності і надійності щойно створених акціонерних товариств;

недостатня кількість цінних паперів промислових підприємств.

Подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Найголовнішими серед них є такі:

кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

відставання існуючої законодавчої та нормативно - правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами та іншими фінансовими посередниками);

недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, незначна кількість операцій із похідними від цінних паперів;

відсутність гарантій по операціях із цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

зубожіння більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;

відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, в тому числі й у цінних паперах. [37, c.35]

До проблем формування фондового ринку фахівцi відносять також невизначеність правового забезпечення механiзмiв котирування цiнних паперiв, тобто відсутність нормальної системи ціноутворення.

На відміну від розвинутих фондових ринків, угоди з купівлі-продажу в Україні часто укладаються не між торговцями цінними паперами на організованому вторинному ринку (оскільки не створено єдиного центру укладення таких угод), а безпосередньо між емітентом та інвестором або кількома інвесторами. Отож говорити про прозорiсть цього ринку не доводиться. Розвиткові біржової торгівлі цінними паперами перешкоджає курс на реалізацiю акцій великих і середнiх підприємств на комерційних і некомерційних конкурсах під певні зобов'язання. Досить часто мають місце випадки, коли на торгах Української фондової біржі з виставлених на продаж пакетів акцiй кількох емітентів купуються не всi або не купується жоден. Така ситуація виникає через неодноразову пропозицiю Фондом державного майна України неліквідних акцій. Часом не знаходять збуту на УФБ i Київській міжнародній фондовій біржі й векселі, що виставляються на продаж.

Поряд з вищенаведеними факторами на формування вітчизняного ринку цінних паперiв впливають також: рівень інфляції; розмір емісії і погашення цінних паперів; величина платоспроможного попиту інвесторів; значення облікової ставки НБУ; величина прибутковостi окремих інструментів фондового ринку; ступень інтересу нерезидентів до українських цінних паперів; рівень державного контролю за діяльнiстю на нацiональному фондовому ринку вiтчизняних та іноземних інвесторiв; швидкість і легкість переходу прав власності на цінні папери; якість системи розрахунків за угодами із цінними паперами; рівень підготовки професійних учасників фондового ринку; наявність необхідної інфраструктури; надiйність захисту прав інвесторів тощо. [14, c.21]

В той же час позитивним моментом, на думку фахівців Нацiонального банку України, є подальший розвиток фондового ринку державних цінних паперів (вперше випущених в квітні 1995 року), який дає можливість запровадити нові надійні та ліквіднi фiнансовi інструменти регулювання грошово - кредитного ринку. Слід звернути увагу на такі моменти.

По-перше, завдяки використанню державних цінних паперiв залучаються до фiнансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти, значно знижується інфляційний тиск дефіциту бюджету на економіку.

По-друге, за обсягами цінних паперів, що розміщуються і перебувають в обігу, державні облігації на фондовому ринку України посідають домінуюче становище і є найбільш привабливим інструментом для вкладання коштів юридичними і фiзичними особами, у тому числі нерезидентами. По-трете, набув значного розвитку вторинний ринок державних цінних паперів. При цьому якісно новим і прогресивним етапом у розвитку такого ринку є впровадження в липнi 1996 року спеціалiзованого електронного депозитарiю, з допомогою якого можна здійснювати операції, пов'язані з переведенням облігацій від одного власника до іншого, у режимі реального часу і вести реєстр власників державних цінних паперів. [14, c.21]

По-четверте, становлення фондового ринку державних цінних паперів в Україні стало можливим завдяки проведенню НБУ певної роботи, пов'язаної з підготовкою необхідних нормативно - методичних документів та введенням у дію комп'ютеризованих інформаційних технологій для обслуговування розміщення, обліку, обігу та погашення державних облігацій, а також сплати відсотків.

Страницы: 1, 2