Цінні папери як об'єкти цивільних прав

Обмеження обігу векселів (заборона формування статутного фонду векселями)

Із прийняттям 5 квітня 2001 року Закону України „Про вексельний обіг в Україні” на законодавчому рівні було закріплено положення про заборону формувати статутні фонди господарських товариств векселями. Отже, при нотаріальному посвідченні установчих документів господарських товариств слід звертати увагу на ті розділи, у яких зазначається порядок формування статутного фонду.

Особливу увагу слід приділяти аналізу змісту договору про заснування господарського товариства, оскільки, як правило, саме в цьому документі засновники товариства прагнуть детально врегулювати умови здійснення діяльності щодо створення товариства, в тому числі порядок і форми внесення учасниками своїх вкладів до статутного фонду товариства. Згідно з п. 2 ст. 153 Цивільного кодексу України договір про створення акціонерного товариства, якщо принаймні одним його учасником є фізична особа, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Включення до такого договору умови про оплату акцій створюваного акціонерного товариства векселями буде суперечити нормам цивільного законодавства.

Оформлення угод з цінними паперами

Правова природа цінного паперу дозволяє виділити дві визначальні його характеристики. По-перше, цінний папір - це документ, який посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, і власником, тобто фіксує зобов'язальні відносини (ст. 194 ЦК України). По-друге, цінний папір Цивільним кодексом України віднесено до категорії речей, які є самостійними об'єктами цивільного обороту.

З точки зору двоїстої природи цінного паперу, який, з одного боку, є об'єктом матеріального світу (річчю), а з іншого, - фіксує майнові права його володільця, у Цивільному кодексі України передбачена можливість передачі прав із цінного паперу в порядку цесії.

Права із цінного паперу на пред'явника передаються шляхом вручення цінного паперу, права із іменного цінного паперу - у порядку цесії, права за ордерним цінним папером - шляхом вчинення індосаменту (пункти 3 - 5 ст. 197 ЦК України).

Водночас, у Господарському кодексі України питання передачі цінних паперів вирішено інакше. Відповідно до ГК України правовий режим обігу цінних паперів на пред'явника не відрізняється від режиму, встановленого у ЦК України. Такі цінні папери обертаються вільно. Іменні ж цінні папери згідно з п. 3 ст. 163 ГК України передаються шляхом повного індосаменту, тобто шляхом вчинення передавального напису, який засвідчує перехід прав за цінним папером.

Таким чином, між ст. 197 ЦК України і ст. 163 ГК України існує протиріччя, усунути яке вбачається можливим тільки шляхом прийняття відповідних змін до одного з кодексів.

На практиці операції по відчуженню цінних паперів супроводжуються укладенням відповідних цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, дарування, міни тощо) з одночасним оформленням передавального розпорядження реєстратору (при здійсненні операцій з іменними цінними паперами) і розпорядження зберігачу (при відчуженні знерухомлених цінних паперів або цінних паперів, випущених в бездокументарній формі) відповідно до вимог рішень ДКЦПФР № 60 і № 61 про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і про депозитарну діяльність.

При посвідченні угод з цінними паперами нотаріусам слід звертати увагу на наступне.

Документом, що підтверджує право власності продавця на цінний папір, випущений в документарній формі, в залежності від його виду може бути сертифікат акцій, облігація, вексель тощо. При переданні прав, посвідчених цінними паперами на пред'явника, випущеними в документарній формі, іншій особі достатньо вручення цінного паперу.

При здійсненні операцій із знерухомленими цінними паперами або випущеними в бездокументарній формі від продавця слід вимагати документ, що підтверджує його право власності на такі цінні папери. Документом, що підтверджує право власності особи на цінні папери у такому випадку є виписка з рахунку у цінних паперах, видана зберігачем (ч. 4 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”). Для оформлення у зберігача операції щодо відчуження цінних паперів, випущених в бездокументарній формі або знерухомлених, продавець має оформити відповідне розпорядження (п. 5.10 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 61). Засвідчення справжності підпису продавця на такому розпорядженні нотаріусом чинним законодавством не передбачено.

Незважаючи на те, що відповідно до ЦК України права із іменних цінних паперів передаються у порядку цесії (а не індосаменту), вочевидь, при здійсненні операцій з такими цінними паперами буде також оформлюватися і передавальне розпорядження _ письмове розпорядження власника, який дає розпорядження реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі. Нагадаємо, що свого часу ДКЦПФР дала роз'яснення, відповідно до якого іменні цінні папери передаються новому власнику шляхом повного індосаменту, який здійснюється через заповнення передавального розпорядження (роз'яснення від 04.08.99 р. № 16). Дію Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (рішення ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 60) наразі ніхто не відміняв. Тому при укладенні угод з іменними цінними паперами, випущеними в документарній формі, слід також оформлювати передавальне розпорядження. При цьому справжність підпису фізичної особи на передавальному розпорядженні має бути обов'язково посвідчена нотаріусом, якщо загальна номінальна вартість цінних паперів перевищує 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн.).

Участь посередників при здійсненні операцій з цінними паперами

Відповідно до п. 3 ст. 165 ГК України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Приведена норма Господарського кодексу України означає, що емітенти цінних паперів та їх власники (як первинні так і ті, що придбали цінні папери на вторинному ринку) можуть вільно розпоряджатися належними їм цінними паперами самостійно, не вдаючись до послуг професійних учасників фондового ринку - ліцензованих торговців цінними паперами. Тобто, залучення торговців цінними паперами до укладання договорів купівлі-продажу акцій, облігацій, векселів та інших цінних паперів не є обов'язковим. Принагідно, слід нагадати, що ДКЦПФР здійснювала неодноразові спроби обмежити коло суб'єктів, що оперують на ринку цінних паперів, професійними учасниками або принаймні зменшити кількість угод, які укладаються без їх участі (рішення ДКЦПФР від 14.05.1997 р. № 7, від 29.10.2002 р. № 321).

Отже, із введенням в дію Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства правова база регулювання обігу цінних паперів значно розширилася. Законодавчо розширено перелік видів цінних паперів передусім за рахунок таких важливих інструментів, як заставні, іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

3.4. Аналіз акціонерної діяльності у Житомирській області

На 01.01.2005 року корпоративний сектор області об`єднував 717 акціонерних товариств, з них 418 відкритих та 299 закритих, в яких налічується 201 тисяча власників іменних цінних паперів, в тому числі 1,6 тис. юридичних осіб. Загальна номінальна капіталізація (сума статутних капіталів акціонерних товариств) станом на 01.01.2005 р. складає - 1268 млн. грн. (в т.ч. ВАТ - 812,7 млн. грн., ЗАТ - 188,4 млн. грн.). Випуск акцій зареєстрували 581 акціонерне товариство, або 81% від загальної кількості акціонерних товариств області (в Україні цей показник становить 61,7%) на загальну суму 1031,2 млн. гривень.

Більшість акціонерних товариств зосереджена в містах обласного підпорядкування та в районних центрах.

Станом на 01.01.2005 р. із загальної кількості акціонерних товариств у статутних фондах 24 ВАТ є корпоративні права (пакети акцій), що належать державі. Із них у 4 ВАТ державні пакети акцій складають більше 50%, у 11 ВАТ - від 25% до 50%, 6 ВАТ з державною часткою перебувають в стадії банкрутства.

Корпоративні права (пакети акцій), що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст мають 16 ВАТ, з яких у 8 ВАТ такі пакети акцій складають від 25% до 50%, у решти - менше 10%. У стадії банкрутства знаходяться 5 товариств.

Пріоритетні напрями розвитку та основні завдання у сфері корпоративного управління в акціонерних товариствах:

- проведення поглибленого аналізу доцільності присутності державної та комунальної часток майна в статутних фондах акціонерних товариств та на його основі оптимізація структури корпоративного портфелю держави, який складається із недопроданих пакетів акцій в період масової приватизації;

- впровадження акціонерними товариствами області Принципів корпоративного управління України, які застосовують елементи визнаної в світі належної практики корпоративного управління;

- запровадження критеріїв ефективності управління корпоративними правами, що належать державі та до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, а також посилення контролю за діяльністю цих товариств;

- забезпечення максимальних надходжень у формі дивідендів на державну частку та частку, що належить до спільної власності територіальних громад області з урахуванням перспективи розвитку виробництва в господарському товаристві;

- здійснення моніторингу стану корпоративного управління в акціонерних товариствах та вирішення питань щодо його удосконалення з урахуванням забезпечення належних умов функціонування акціонерних товариств області;

- удосконалення єдиної бази даних про акціонерні товариства області та розміщення її на WEB-сторінці в Інтернеті;

- забезпечення основних прав акціонерів;

- підвищення ефективності роботи органів управління акціонерних товариств (загальних зборів, наглядових рад, правлінь, ревізійних комісій);

- організація проведення навчання з посадовими особами акціонерних товариств та надання їм методично-консультативної допомоги;

- сприяння акціонерним товариствам у залученні інвестицій шляхом випуску корпоративних цінних паперів під конкретного інвестора;

- сприяння акціонерним товариствам у запровадженні посад керуючих корпоративними правами - корпоративних директорів та корпоративних секретарів акціонерних товариств;

-приведення установчих документів акціонерних товариств у відповідності з нововведеннями Господарського та Цивільного Кодексів України;

- підготовка пропозицій і подання їх в установленому порядку центральним органам виконавчої влади для внесення змін та доповнень до відповідних законодавчих актів щодо удосконалення системи управління корпоративними правами акціонерних товариств.

Фондовий ринок

Станом на 01.01.2005 року в області налічувалося 717 акціонерних товариств та 201 тисяча власників іменних цінних паперів, в тому числі 1,6 тис. юридичних осіб.

У 2004 році було випущено цінних паперів на суму 60,3 млн. грн., що майже на 50% більше ніж у 2003 році. Найпоширенішим видом цінних паперів в області залишаються акції, хоча в 2004 році були випущені векселі на суму 11,0 млн. грн. та корпоративні облігації - 42 млн. грн., що складає відповідно 1,0 та 4% в структурі цінних паперів.

Випустили та розмістили корпоративні облігації ТОВ "Агроспецресурси" - 12 млн. грн., ДП "Рудь" ВАТ "Житомирський маслозавод" - 3 млн. грн. Жоден орган місцевого самоврядування (місцевої влади) області не використав для розвитку регіону такий вид цінних паперів як облігації місцевих позик.

За складом інвесторів 54,0% розміщених цінних паперів належить юридичним особам, 36,5% - фізичним та 9,5% - інвесторам інших країн.

За видами економічної діяльності найвагоміша частка цінних паперів - 81,1% загальної вартості припадає на промисловість. З неї 6,6% зосереджено в добувній промисловості, 84,7% - в обробній та 8,7% - в галузі виробництва електроенергії, газу та води. Порівняно з 2003 роком питома вага цінних паперів у будівництві зросла - з 1,9% до 5,9%.

Зростає віддача коштів, вкладених в цінні папери. За 2004 рік нараховано дивідендів на 38,6% більше ніж у 2003 році.

Проблеми фондового ринку області полягають в наступному: нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів, низький рівень корпоративного управління в АТ та недосконала операційна структура, які стримують його розвиток, справляючи негативний вплив на зростання рівня економіки та добробуту акціонерів.

Основними пріоритетними напрямками розвитку фондового ринку у 2005 році будуть:

- збільшення питомої ваги сумарної емісії акцій АТ для залучення інвестицій та приросту фізичного, інтелектуального та фізичного капіталу (активів);

- пожвавлення процесу випуску корпоративних облігацій підприємствами та господарськими товариствами області (емітенти корпоративних облігацій повинні бути зацікавлені у підтримці високого попиту на даний вид цінних паперів, що зобов'яже їх до відповідної поведінки на фондовому ринку і сприятиме його розвитку);

- скорочення чисельності акціонерів та концентрація акціонерного капіталу в руках стратегічних інвесторів;

- розвиток схеми колективного інвестування через інвестиційні та пенсійні фонди, які є потенційно довгостроковим джерелом інвестицій в економіку (пенсійні фонди, що створюються в Україні, з їх значним інвестиційним потенціалом матимуть великий вплив не тільки на підвищення рівня соціального забезпечення населення, а й на розвиток економіки в цілому і регіонів зокрема);

- зацікавленість ринком цінних паперів філій комерційних банків, які представлені в регіоні і розширенням сфери їх послуг по операціях з цінними паперами;

- поява в області такого інструменту фондового ринку, як облігації місцевих позик.

Основні заходи по реалізації цілей визначених на 2005 рік:

- зростання інвестицій на підприємствах області за рахунок розвитку фондового ринку;

- активізація регіонального вторинного ринку цінних паперів;

- розвиток ринку облігацій внутрішніх місцевих позик та корпоративних облігацій;

- підвищення прозорості фондового ринку;

- створення в мережі Інтернет єдиної бази даних регіональних АТ;

- запровадження та розвиток загальноприйнятих принципів корпоративного управління в АТ;

- реструктуризація приватизованих підприємств;

- робота з АТ щодо видачі своїм акціонерам сертифікатів акцій встановленого зразка з міжнародним кодом випуску ISIN;

- організація системи підвищення кваліфікації та інформування керівників підприємств з питань функціонування фондового ринку, корпоративного управління і захисту прав інвесторів;

- посилення координації діяльності державних органів по регулюванню фондового ринку.

Якісні та кількісні параметри реалізації запропонованої програми розвитку фондового ринку.

Прогнозний показник обсягу випуску цінних паперів АТ області у 2005 році досягне 90 млн. грн.

У 2005 році відбудеться подальше пожвавлення процесу концентрації капіталу, яке пов'язано з укрупненням пакетів акцій приватизованих підприємств та їх зосередженням в руках ефективних власників

Також прогнозується підвищення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, що провадиться банківськими установами області.

Висновок.

В даній дапломній робті, тема якої “Цінні папери ,як об'єкти цивільних прав”, ми дали визначення поняттю і охарактеризували види об'єктів цивільних прав, ознаки цінних паперів, групм цінних паперів, особливості правого регулювання цінних паперів, як об'єктів цивільних прав .

Цивільне право є найбільш об'ємною галуззю в правовій науці, тому саме в ньому для правильного вирішення певного питання необхідно дати чітку характеристику тому чи іншому об'єкту, класифікувати його за ознаками і призначенням, вказати кількісні і якісні його сторони, що дасть змогу об'єктивно винести рішення.

З викладеного в даній роботі теоретичного матеріалу, який базується на нормативно-правовій базі України і цілого ряду міжнародних договорів в яких Україна приймає безпосередню участь, можна зробити слідуючі висновки.

В актах законодавства України конкретизуються такі види цінних паперів:

-акції;

- облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

- облігації місцевих позик;

-облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання республіки;

- ощадні сертифікати;

- інвестиційні сертифікати;

- векселі;

-приватизаційні папери.
У нових Цивільному та Господарському кодексах України висувається низка вимог до форм цінних паперів та їх реквізитів, процедури передачі прав за цінними паперами, а також інфраструктури ринку.

Згідно із ч. 3 ст. 195 ЦК цінні папери можуть випускатися (розміщуватися) в "документарній" та "бездокументарній" формі. У ч. 8 ст. 164 ГК йдеться про те, що особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі визначаються законом, а у абз. 2 ч. 3 ст. 163 ГК зазначається, що порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється законом. І хоча сенсу в нормах ГК після ст. 195 ЦК немає, але сказати, що вони прямо суперечать ЦК також важко.

В усіх випадках у ЦК та ГК йдеться про Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. Слід наголосити, що в актах законодавства України отримав закріплення традиційний (з часів існування документів на папері) поділ цінних паперів на форми, що у сукупності з визначенням цінного папера (Див.: ст. 194 ЦК) призводить до виникнення конструкції "документ у документарній формі" та "документ у бездокументарній формі". Тому до назв форм цінних паперів слід відноситься як до власних назв цих форм, які склалися історично, і визначені законодавцем у ЦК, ГК та Законі України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". Законодавство України (не про цінні папери) закріплює більш прогресивне визначення документа: документом є передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (ст. 27 „Документ в інформаційних відносинах" Закону України "Про інформацію", ст. 1 Закону України "Про обов'язковий примірник документів"). Це поняття документа узгоджується як з чинним національним законодавством, зокрема, законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис», так і з рекомендаційними міжнародними документами - Директивою Європейського парламенту по електронним підписам, із Модельним законом СНД про електронний цифровий підпис. У перспективі назви форм повинні бути приведені до сучасного визначення документа, яке враховує досягнення науково-технічного прогресу. Перша спроба виправити ситуацію була здійснена у проекті Закону України „Про емісійні цінні папери та фондовий ринок” від 21 листопада 2001 р. № 40-16-Д. Однак законопроект відхилено Верховною Радою України після виступу представника ДКЦПФР з трибуни парламенту. Невідповідність поняття „документарна” форма та „бездокументарна” форма цінного папера призводить також до появи змішаних поділів цінних паперів за формами, наприклад, на цінні папери у „документарній формі” та в „електронній формі” (ч. 3 ст. 16 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”). Отже, форми випуску цінних паперів регулюються Законом України «Про Національну депозитарну систему…". Згідно із ст. 4 цього Закону цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть розміщуватися в «документарній» та «бездокументарній» формах. Відповідно до ст. 1 "документарною" формою цінного папера є сертифікат цінного папера, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, а "бездокументарною" формою цінного папера є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах". Слід звернути увагу на те, що з правового погляду відкриття рахунків не зберігачами (зокрема, спеціальних «рахунків у цінних паперах» депозитаріями) призводять до того, що цінний папір не існує у бездокументарній формі. Вказаний Закон (ст. 13) дозволяє цінні папери в «документарній» формі перевести у «бездокументарну» форму (знерухомити їх). На практиці у "бездокументарній" формі існують виключно емісійні цінні папери.

Форма цінного папера не впливає на обсяг прав за цінним папером, тобто на зобов'язальні відносини між власником цінного папера та особою, зобов'язаною за цінним папером. Натомість форма цінного папера впливає на порядок обліку та передачі прав за цінними паперами за системами обліку - системами реєстру власників іменних цінних паперів чи системами депозитарного обліку, які є двома системами обліку однієї Національної депозитарної системи. Слід ураховувати, що згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Національну депозитарну систему…", укладення договорів на організованому ринку (на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі) можливе виключно для цінних паперів у "бездокументарній" формі. Як наголошувалося, за своєю правовою природою цінні папери зазвичай відносять до речей. На відміну від звичайних речей такого роду, ця властивість цінних паперів визначається не природними властивостями та кількістю сертифікатів. Суттю цінних паперів є зобов'язальні відносини. Без них не існує цінного папера (Див.: визначення цінних паперів у ст. 194 ЦК). Саме єдина зобов'язальна природа цінного папера дозволяє переводити його з однієї форми в іншу без зміни обсягу прав за цінним папером. Серйозні концептуальні розбіжності між ЦК та ГК існують лише щодо поділу цінних паперів на пред'явницькі, іменні та ордерні, а також щодо передачі іменних цінних паперів у „документарній” формі шляхом повного індосаменту (згідно із ГК). Ці розбіжності можуть завдати істотної шкоди учасникам ринку цінних паперів, особливо власникам цінних паперів та реєстраторам. Норми ЦК ставлять під сумнів існування цінних паперів на пред'явника у «бездокументарній» формі, що є значним кроком назад в теорії цінних паперів та українській і зарубіжній практиці. Норми ГК не відповідають новому законодавству України, яке регулює взаємодію прямих та опосередкованих учасників Національної депозитарної системи України обох рівнів. Фактично, у ГК прописані норми, якими регулювалися відносини на ринку зразка 1995 р. Відбувається дискримінація торговельно-інформаційних систем стосовно фондових бірж. Запроваджується сумнівне право всіх торговців цінними паперами бути емітентами інвестиційних сертифікатів.

Література.

1. Конституція України.

2. Закон України (ВР УРСР) від 18.06ю1991 р. "Про цінні папери та фондову біржу".

3.Цивільний Процесуальний кодекс України.

4. Цивільний кодекс РФ.

5. Цивільний кодекс України.

6. Господарський кодекс України.

7. Закон України від 15.03.2001 р. "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди).

8. Закон України від 19 червня 2003 р. "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

9. Закон України від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку".

10. Закон України від 19 червня 2003 р. "Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

11. Правила випуску та обігу фондових деривативів.

12. Закон України від 10.12.1997 р. "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

13.Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, від 15 вересня 1995 р.

14.Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.

15.Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

16.Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21 листопада 1996р.

17.Указ Президента України “Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сер-тифікатів” від 21 квітня 1994 р.

18.Указ Президента України “Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України”, від 14 вересня 1994 р.

19.Указ Президента Ук-раїни (із змінами і доповненнями, внесени-ми Указом Президента України від 2 березня 1996 р.) “Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність” від 25 травня 1994 р.

20.Постанова Вер-ховної Ради України “Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її ви-конанням” від 29 липня 1994 р.

21.Постанова Верховної Ради України від ЗІ січня 1996 р. “Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних май-нових сертифікатів і житлових чеків”

22.Постанова Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України”, від 17 червня 1992 року

23.Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку застосування век-селів Державного казначейства”, від 27 червня 1996 р. № 689

24.Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ви-дачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за до-говорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна”, від 7 серпня 1996 р.

25.Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серп-ня 1994 р. “Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року “Про вдосконалення меха-нізму приватизації в Україні і посилення контролю за її вико-нанням”.

26.Постанова Кабі-нету Міністрів України “Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощад-ного банку та колишнього Укрдержстраху” від 7 лютого 1996 р.

27.Наказ Міністерства фінансів та Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз” від 21 серпня 1996 р.

28.Положення “Про переказний і простий век-сель”, затверджений Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серп-ня 1937 р.

29.Положенням про поря-док видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердже-ним наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р.

30.Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Міністерством юстиції України 14 червня 1994 р.

31.Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р., п. 44

32.Цивільний кодекс України.

33.Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - 544 С.

34.Бернар і Коллі. “Толковый экономический и финансовый словарь”. М., 1994. - т. ІІ. - 486 С.

35.Шершєневчч Г.Ф. Учебник торгового права. -- М., 1995. -- 592 С.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7